Болюх Мирослав Васильович

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Болюх Мирослав Васильович
200px
Везель.png
.

Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія

Миросла́в Васи́льович Болюх (12 січня 1921, с. Кутківці, нині в межах м. Тернополя — 10 серпня 2012, Мельбурн) — довголітній член ОУН, Закордонного представництва Української головної визвольної ради, член НТШ.

Життєпис

Народився 12 січня 1921 року в с. Кутківці, нині в межах м. Тернополя (Україна). Його батько — Василь Болюх — сотник УГА, в 1935—1939 роках — посол до польського сейму, голова «Українбанку».

У 1931—1937 роках навчався у Тернопільській гімназії товариства «Рідна школа», поступив в ОУН, був провідником юнацтва ОУН в гімназії. 1937 року арештований у «Справі Василя Охримовича і товаришів», змушений був залишити гімназію. 1939 року виїхав до Холма, там влився в українське підпілля, 1940 року почав студії у Відні.

1941 року — в складі ДУН «Роланд» — вступив разом з з Ахілем Хрептовським, Євгеном Гарабачем та Яньом Шухевичем. Пройшов бойовий шлях до Нововоронцовки — біля Кривого Рогу, контактував із сіткою[1] ОУН — Василь Стих.

Після розформування «Роланда» включився у працю ОУН в Тернополі — бойова ланка Юліяна Охримовича. За завданням ОУН працював у Відні, Празі та Кракові.

1945 року в Мюнхені закінчив освіту у Технічно-господарському інституті за фахом інженера-агронома. Того ж року з родиною виїздить до Австрії, там був головою Українського Центрального Комітету Австрії.

1949 року родина емігрувала в Австралію. Протягом 1951—1952 років — перший голова Об'єднання українців Австралії, голова управи УГВР. У 1959—1971 роках знову був головою Союзу українських організацій Австралії, з 1967 по 1972 — заступник президента секретаріату Світового конґресу вільних українців.

1972 року очолив Комітет оборони національних і людських прав в Україні, 1989 стає організатором та мужем довір'я Фонду допомоги Україні. Очолював дирекцію Української кредитової кооперативи «Дністер» та будівельну кооперативу «Одеса». Був серед засновників в Австралії фондів на видання «Енциклопедії українознавства». Фінансував діяльність Українського народного дому та українознавчих студій в університеті Монаша.

Був редактором:

  • місячника «Кооперативне слово», тижневика «Церква і Життя»,
  • англомовного збірника СУОА «Людська відвага і гідність» — 1968,
  • збірника документів Української гельсінкської групи «За права народу» — 1980,
  • співредактор книги «Українці в Австралії» — 1966.

Після здобуття Україною незалежності зміг разом з дружиною Марією відвідати Україну.

Є жертводавцем та один із авторів «Ювілейної книги Української гімназії в Тернополі».

2004 року вийшла його книга споминів Мирослава Болюха «Оглянувшись у минуле…» з передмовою О. Панченка.

Примітки

  1. означає мережею

Джерела

  • Мельничук Б. Болюх Мирослав Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 165-166. — ISBN 966-528-197-6.

Посилання

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.