Бук (Ліський повіт)

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Село
Бук
пол. Buk
Река Солинка біля с. Бук
Река Солинка біля с. Бук

Координати Координаты: 49°14′42″ с. ш. 22°23′30″ в. д. / 49.245° с. ш. 22.391667° в. д. (G) (O)49°14′42″ с. ш. 22°23′30″ в. д. / 49.245° с. ш. 22.391667° в. д. (G) (O)

Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/
Помилка Lua у Модуль:Location_map/multi у рядку 13: Модуль:Location map: Ні "Модуль:Location map/data/Земля" ні "Шаблон:Карта розташування Земля" не існують (див. документацію Модуль:Location map та Шаблон:Карта розташування).

Бук — село на прадавній етнічній український території. Зараз знаходиться в ґміни Тісна, Ліського повіту Підкарпатського воєводства на південному сході Польщі. Розташоване в долині річки Солінка серед гірських пасм Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною і Україною.

Село розташоване за 6 км на північний схід від с. Тісни, за 26 км на півні від м. Лісько.

Історичні відомості

Ймовірно, території були населені русинами ще за часів Київської Русі.

З 1772 р. до 1918 року в складі Австро-Угорщини.

Церква

В часи І Речі Посполитої в селі була своя греко-католицька парафіяльна церква. Останнім парохом був о. Григорій Чанський (Grzegorz Trzcianski). Він служив з 1778 р. і помер 1-го червня 1819 р. у віці 67 років. Після його смерті місцева церква була переведена до парафії в с. Лопіньці. На місці старої церкви в 1852 р. була побудована нова дерев'яна — Святих Петра і Павла, філіальна (парафія с. Лопінька з філіями в с. Бук, с. Тисківа Балигородського, а з 1924 року — Тіснянського деканату Перемиської єпархії). Була оновлена в 1870 р. Всередині зроблений позолочений іконостас в ХХ ст. Святиню було розграбовано на будівельні матеріали і знищено до 1947 р. Залишивсь лише фундамент і залізний надкупольний хрест. Дзвіниця була у формі будівлі 8 х 3,7 м, яка стояла на північному краю цвинтаря. Ймовірно, до дзвіниці була прибудована відспівальня. Остання дзвіниця була збудована в 1906 р. В 1915 р. на ній висіли три дзвони, один з них 1875 р. виплаву, вагою 500 кг з Перемишля з наступним текстом: "Пры пароху Василию Подолинским за войтаства Олька Манивского и провизорства Семка Фецыча старунком громади Манивский Року Божого 1875"; дзвін 1700 р., вагою 23 кг з написом: "Во имя Отца и Сына и Святого Духа Р.Б. 1700"; здвін 1679 р. вагою 16 кг з написом: "In dulcis memoria 1679". Дзвони висіли до часу переселення. Перед війною, парох о. Михал Куций за допомогою найбільшого дзвона, який називався Павел-Петро, розігнав грозові хмари, чим позбавив село від граду. Під час окупації 2 дзвони (найменших) забрали німці при відступі, а один був закопаний мешканцями на цвинтарі. Дзвіниця знищена після виселення мешканців. Від неї залишивсь лише фундамент. На цвинтарі збереглися всього два надгробки.

На початку XX ст. в регіоні переважно жило українське населення. З листопада 1918 по січень 1919 тут існувала Команчанська Республіка.

В період 1945 - 1946 рр. в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими й радянським військами. Українське населення було насильно переселене на територію СРСР в 1946 році. Родини, яким вдалось уникнути переселення, 1947 року під час Операції Вісла були вивезені на територію північної і західної Польщі. Після виселення етнічного населення, територія села була практично безлюдна.

Зараз у селі мешкає 50 осіб, переважно переселенців-поляків.

Джерела


Шаблон:Ґміна Тісна Шаблон:Ліський повіт Шаблон:Підкарпатське воєводство



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.