Витвицький Степан Порфирович

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Картка:Лідер

Степан Порфирович Витвицький гербу Сас[1] (* Шаблон:Дн, с. Угорники, Станіславський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина[2] — †

  1. Redirect Шаблон:Дата смерті, Нью-Йорк, США) — український політичний діяч, юрист, журналіст, член УНДП, 2-й Президент УНР у вигнанні.

Життєпис

Народився у селі Угорники на Станіславщині (нині село Івано-Франківської міськради) у сім'ї управителя школи. Навчався у Львівському і Віденському університетах. Під час навчання, крім юриспруденції, отримав всебічну освіту, був активним у культурному житті українського студентства: відвідував лекції Кирила Студинського, Михайла Грушевського і О. Колесси; співав у студентському хорі «Академічної громади», виступав у аматорському театрі, режисером якого був Володимир Винниченко. На знак протесту проти антиукраїнської політики адміністрації університету, С. Витвицький, разом з іншими українськими студентами, у 1904 р. залишає Львівський університет і переводиться до Віденського університету. Голова «Академічної громади» у Львові та товариства «Січ» у Відні. Докторат права захистив 1910 (1912[2])року. Згодом брав участь у культурному житті на Дрогобиччині, вступив у ряди Українського січового союзу. Власну адвокатську канцелярію відкрив у Дрогобичі 1914 року, проводив активну українську громадсько-культурну діяльність на Дрогобиччині.

З початком Першої світової війни вступив до легіону Українських січових стрільців, відбуваючи службу в інформаційному відділі УСС — Пресовій Квартирі. В 19151918 роках — член редакції газет «Діло» і «Свобода» у Львові, з 1918 року — член політичного комітету, що підготував акт 1 листопада 1918 року.

У 1918 році — делегат Національної Ради ЗУНР. Був одним з організаторів возз'єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Згодом — державний секретар закордонних справ ЗУНР (листопад 1918 — липень 1919 р.[2]), голова місії ЗУНР в Парижі і Лондоні.

У квітні 1922 р. був у складі дипломатичної делегації ЗУНР на Міжнародній конференції в Генуї, на якій обговорювався статус Східної Галичини. Восени 1924 р. повернувся з еміграції до Дрогобича, відновив адвокатську діяльність; спочатку спільно з Володимиром Темницьким, пізніше у власній канцелярії; вів активну громадсько-політичну та культурно-просвітницьку діяльність — голова товариства «Просвіта» у Дрогобичі.

У 19251939 роках — діяч УНДО. В 1926—1939 роках очолював філії українських товариств та установ «Сільського господаря», «Маслосоюзу», «Рідної школи». В 19351939 — посол (депутат) до польського Сейму, з 1938 року — заступник голови УНДО та Української парламентської репрезентації. У 1935-39 роках був віце-бурмістром Дрогобича. Як адвокат, виступав захисником українського населення від переслідування з боку польського режиму: захищав 16 мешканців села Добрівляни, яких незаконно арештувала в 1929 р. польська поліція під час зборів читальні «Просвіти», мешканців села Брониця, жорстоко побитих польською поліцією в 1938 р. під час посвячення читальні «Просвіти».

На еміграції з 1945 року. Брав участь в організації Центрального представництва української еміграції в Німеччині (заступник голови) і створенні Української національної ради; від 1949 року — заступник голови виконавчого органу Української національної ради і керівник відділу закордонних справ, од 1951 року — представник виконавчого органу Українсько національної ради у США. З 1954-го по 1965 рік — 2-й Президент УНР в екзилі.

Помер 1965 року у Нью-Йорку, похований на українському православному цвинтарі у Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

Вшанування пам'яті

[[Категорія:Статті, які потрібно розширити з Шаблон:Ambox/date]]

З 2002 року в Івано-Франківську є Вулиця Витвицького.

Примітки

Джерела

  • Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с.
  • Волинець С. Передвісники і творці листопадового зриву. — Вінніпег, 1965.
  • Шаблон:МСІУ
  • Мельничук Б. Витвицький Степан Порфирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 263. — ISBN 966-528-197-6.

Посилання

Шаблон:Послідовність Президентів УНР Шаблон:Перші особи України з 1917 року Шаблон:Голови уряду українських державних утворень з 1917 Шаблон:Міністри закордонних справ українських державних утворень з 1917 Шаблон:УНР2



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.