Вурля

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Населений пункт Білорусі

Ву́рля, Орля (пол. Orla, біл. Орля) — село в Білорусі, Берестейської області Кам'янецького району Вовчинської сільської ради. До 1939 року — ґміна Вовчин (Польща). Належить до церковного приходу села Огородники. Найближча залізнична станція — Лищиці, знаходиться у 16, 5 км. Старе місце села довший час було закрите для вільного відвідування місцевими жителями. Тепер доступна північно-східна частина. Уся територія знаходиться в прикордонній смузі. Вимираюче село. Місцевий магазин орієнтується на обслуговування працівників газосховища.

Назва

Файл:Vurla vezha.jpg
Вежа Прибузького газосховища

Належить до великої групи назв, які утворені зі слова орел (Орлянки, Орли, Орловичи, Орлє). Зв'язок з птахами підкріплюється тим, що за 40 км лежить містечко Вуорля на ріці Вуорлянці, яке використовує герб з зображенням чорного орел. На сьогоднішній день помітних великих популяцій орлиних в околиці села нема. Найбільший з них орлан-білохвіст занесений в Червону Книгу Республіки Білорусь. Існують також південно-слов'янська і західно-балтська версії.

Населення

Місцеве населення розмовляло північнозагородською говіркою західнополіського говору. Земельний наділ мав назву ґрунт (12 га). Перед весіллям проводився обряд «дивоснуби». Колядування в селі тривало тиждень, в ньому брали участь як місцеві жителі, так і молодь з сусідніх сіл. Одним з традиційних занять було розведення коней. Значна частина чоловіків працювала на сезонних роботах на кінному заводі «Вигода» в Янові-Підляському.

Згідно з переписом населення 1921 року в Вурлі було 136 жителів: 66 чоловіків і 70 жінок. Усі православні. В 1930-і роки на хуторах оселилося кілька родин поляків-осадників. Більшість з них в 1944-45 роках виїхали в Польщу. На землях осадників розташована східна половина сучасного села.

Історія

Приватна власність Завіш, Радивилів, Крисинських. В 30-і роки XX століття діяв комітет КПЗБ. У зв'язку з встановленням в 1939 році кордону СРСР на Західному Бузі, більшість жителів виселене до Гремячі. В 1940-41 році на його землях побудовано кілька бункерів Берестейського укріпленого району. Менша частина ДОТів зруйнована німецькими військами. В 1941 році селяни повернулись у село. Під час Другої світової війні в селі працювала початкова школа. В 1944 році виселене з прикордонної смуги. З початком примусової колективізації жителі масово почали виїжджати у інші населені пункти СРСР. З 1980-х років постійне місце бурової вахти. У 2000 році тут почалася експлуатація Прибузького підземного газового сховища.

Файл:Slidok na kameni.jpg
Камінь-слідовик

Сакральне

В урочищі Козенські розташовано кілька криничок. Над найбільшою з них Берестейським міжрайонним культурно-просвітницьким громадським об'єднанням «Зов» і місцевими парафіянами споруджена каплиця з купальнею.[1] Включено до туристичного маршруту «Високівське кільце». Місце паломництва, доглядається місцевим священиком. За 200 метрів на захід від неї розташований камінь-слідовик. Населення поширює чутки, що прикордонники бачили на старому місці села привид.

Примітки

  1. Божестенный родник «Народная газета» від 14.09.2007 р. (рос.)

Джерела

  • Перспективы развития славянской ономастики — Наука, 1980. — с.133.
  • Леонюк Володимир, Словник Берестейщини. Т. 2. — 2010. — с.133.


Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.