Добриня (воєвода)

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Добри́ня
Везель.png

.

Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія

Добри́ня — історична особа, воєвода Володимира I Святославича, брат його матері (вуй) Малуші[1], за деякими даними, син Малка Любечанина (Мстиши-Люта (Мстислава Лютого) Свенельдича)[2]. Його вважають можливим прототипом билинного богатиря Добрині Микитовича.

Життєпис

Коли в 970 році великий князь Святослав розділив Київську Русь між двома старшими синами, новгородські посли, за вказівкою Добрині, випросили до себе Володимира, який і поїхав до Великого Новгороду зі своїм дядьком.

979 року Володимир вирушив з Новгорода в Київ з наміром відібрати владу у старшого брата. Добриня ж хотів відняти у Ярополка наречену, Рогніду, дочку полоцького правителя Рогволода, щоб видати її за Володимира. На це Рогніда відповіла: «Не хочу я за робичича», чим сильно образила Добриню, сестру якого називали рабинею, і після перемоги, здобутої над Рогволодом, він, за літописом, наказав племіннику «бути з нею (Рогнідою) перед батьком її і матір'ю»[1].

Ставши єдиним правителем держави, Володимир поставив посадником в Новгороді Добриню. Звідси, в 985 році, він ходив разом з Володимиром на багату Волзьку Булгарію. Мир з болгарами був укладений за порадою Добрині, який говорив, що такий багатий народ не буде платити данину.

Що стосується участі Добрині в хрещенні новгородців, то її, можна визнати достовірною, але відомості про цю подію у літописах невизначені та заплутані, а подробиці епізоду, передані Татищевим зі слів так званого Йоакимовського літопису, ґрунтуються на старовинній новгородській приказці: «Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем». Згідно з цими відомостями, жрець Богомил на прізвисько Соловей, підбурював новгородців проти нової, християнської віри і був переможений посадником Ворб'єм Стояновичем[3]. Однак М. М. Карамзін вважав наведену Татищевим історію хрещення Новгорода вигадкою[4].

Згодом новгородським посадником став син Добрині — Костянтин Добринич.

Родина

За Д. Прозоровським[5] та Шахматовим (відомості про предків дали автори Повісті врем'яних літ Вишата і Ян Вишатич).

Примітки

  1. 1,0 1,1 Шаблон:ВТ-ЭСБЕ
  2. Хорошев А. С. Добыня // Великий Новгород. История и культура IX–XVII веков. Энциклопедический словарь по ред. Янина В. Л..— СПб.: Нестор-История, 2007. (рос.)
  3. Татищев В. М. Шаблон:-.. — Т. Шаблон:±. — С. Шаблон:±.
  4. Карамзин Н. М. Шаблон:-.. — Т. Шаблон:±. — С. Шаблон:±.
  5. «О родстве святого Владимира по матери», в «Записках Императорской Академии Наук», V

Джерела

Додаткова література

Посилання



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.