Драчинський Теофіл Миколайович

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Драчинський Теофіл Миколайович
200px

національністьукраїнець

Везель.png

.

Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія


Теофіл Миколайович Драчинський (12 лютого 1862 року, село Погорілівка — 21 червня 1929, Мамаївці) — капелан, громадський, культурний і освітній діяч Буковини. Активний учасник українського національного руху на Буковині в кінці XIX — першій половині XX століття разом з такими видатними діячами як Василь Залозецький, о. Євген Семака, Василь Сімович, Теодот Галіп, Лев Когут.

З життєпису

Файл:O.Теофіл (Драчинський) разом з сином та плимінником (1917).gif
о. Теофіл (Драчинський) разом з сином та небожемм (1917)

Народився у сім'ї священика Миколи Драчинського 12 лютого 1862 року Це підтверджує запис у церковній «Книзі народжених» (1803—1866 р.р., том 1) села Погорілівка, яка сьогодні зберігається в сільському музеї. Мати Гликерія із раннього дитинства прививала синові любов до науки, рідної землі, а батько, перебуваючи постійно в колі селян, намагався й Теофілові передати простоту спілкування, щирість у стосунках з простими людьми.

Батько — Микола Драчинський — активно продовжував справу свого батька-священика Матіаса і мріяв добудувати для односельчан нову велику кам'яну церкву, спорудження якої розпочалося 1870 року, освячення — 1873. Велична, добротно збудована, церква служить погорілівчанам і донині.

Згодом родина Драчинських переїхала до сусіднього села Товтри. Тут ще більше зростає культурно-просвітницька діяльність сім'ї Драчинських. 1 листопада 1868 року в домі Драчинських владика Василь Продан благословив створення товариства «Руська Бесіда», яке стає на захист буковинського народу. Свого часу це товариство відіграло велику роль у суспільно-політичному житті Буковини. Воно стало ластівкою в розвитку освіти і культури краю.

Вихований на найкращих традиціях родини, Теофіл Драчинський вирішив продовжити спараву життя своїх діда й батька. Він навчається у Сучаві та Чернівцях і в 1885 році дістає парафію в Руськім Банилові, а з 1889 по 1892 Драчинський — душпастир карної установи в Станіславі.

У 1892 році він повертається до села Товтри, де проживає до 1912 року. Згодом був направлений у Нові Мамаївці Кіцманського району. З відкритою душею, священик дуже швидко здобув повагу серед товаришів і любов серед парафіян, для яких він був щирим порадником і духовним батьком.

Пригноблення буковинців у часи панування Австро-Угорщини викликало спротив серед тих, кому доля рідного народу не була байдужою. Є. Пігуляк, М. Галіп, О. Купченко, Т. Бриндзан — люди, з якими Т. Драчинський активно співпрацював у товаристві «Український народний дім» у Чернівцях.

У 1907 році утворилося товариство — «Православна академія», біля витоків якого теж стояв Т. Драчинський. Воно відіграло велику роль в релігійно-освітньому житті молоді, гуртуючи студентів-богословів. Майбутні священики їздили по селах з духовними бесідами, концертами, організовували змістовне дозвілля молоді. За мету ставилося підняти національну свідомість селян. Згадане товариство видавало ще й церковний журнал «Канделя».

Драчинського любили і поважали друзі. У Дністровськім деканаті його вибрали навіть проти волі консисторії своїм протоєрейським асистентом. На останніх виборах вийшов отець Теофіл послом, обраний переважною більшістю заступниками українського священництва.

Великий прихильник школи Драчинський не міг бути осторонь вчительства. Як член шкільної повітової ради, працює на користь школи і вчительства, за що здобув велику повагу. Майбутнє українського народу він вбачає в просвіті і науці. Для того й підтримує бурси та інші просвітні установи щедрими внесками, посилає за свій кошт сільських хлопців до середніх шкіл та гімназій на навчання.

Член Загальної Української Ради з 5 травня 1915 року.

Драчинський був безкорисливим діячем на народній ниві, за що й був нагороджений золотим хрестом та одержав звання віце-маршалка краю.

Життєвий шлях Т. Драчинського завершився у 21 червня 1929 року в Мамаївцях, де він до останнього дня був священиком. Там і похований у родинній гробниці.

У некролозі, надрукованому в ілюстрованому календарі «Порада й розвага», йшлося: «Відійшов від нас віце-маршалок, протопресвітер і парох у Нових Мамаївцях о. Теофіл Драчинський. Один по одному відходять від нас ті, що клали угольні камені до нашої будівлі на Буковині, що клали основи до українського національного життя».


Джерела та література

Посилання

Шаблон:Стиль



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.