Журавно

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Смт Жура́вно (Журавне)  — селище міського типу Жидачівського району Львівської області, розташоване на берегах річок Дністер і Свіча.

Історія

В складі Королівства Польського, Речі Посполитої

Перша письмова згадка — 1435 рік. В книгах Галицького гродського суду за 1445 рік Журавне вже фігурує як містечко.

1468 року власник поселення Ян Ходоровський (або Ян з Ходороставу) заснував у Журавному на ринку римо-католицьку парафію. Тепер костелу вже немає, а Служби Божі відбуваються в каплиці Чорторийських і Скшинських на старому цвинтарі.

В старовину місто було осередком видобутку та обробки алебастру. Поклади цього чудового та рідкісного мармуру простяглись вздовж лівого берега Дністра на горах, що називають «Бакоцино».

Маґдебурзьке право — з 1563 року.

1676 року польські війська короля Яна ІІІ Собєського майже місяць вели жорстокі бої зі 100-тисячною турецькою армією Ібрагіма Шейтана на «Журавенських полях» між ріками Дністер та Свіча. Невдовзі в околицях міста супротивники уклали Журавенський мир, який завершив польсько-турецьку війну 16731676 років і зупинив турецьку експансію, жертвою якої 4 роки перед тим став Кам'янець-Подільський. У 200-ту річницю тієї події в Журавному встановили пам'ятник у формі кам'яної колони на високому постаменті, який зберігся і досі.

Шляхтич Станіслав Цьолек Понятовський був власником «Журавненського ключа» (місто та кілька сіл) у Жидачівській землі (повіті) Руського воєводства.[1]

В складі імперії Габсбурґів

З 1790 р. місто стало власністю Адама Жебровського. У цей час Журавне перетворилося на великий торгівельний центр, мало бруковані каменем вулиці, всі будинки на ринку також були муровані з каменю. Враховуючи заслуги Жебровських у розвитку міста, вдячні нащадки обрали герб цього роду за герб Журавного.

1914–1918 роки

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 15000 осіб.[2]

Західноукраїнська Народна Республіка

Місто не було звільнене від польських окупантів в результаті Чортківської офензиви (наступу) УГА.[3]

У 19391941 та 19441959 рр селище було центром Журавнівського району.

Пам'ятки культури та природи

Місцева геральдика

Транспорт

Графік руху поїздів на станції Журавне

Поштові індекси

81780, 81781

Вулиці

В. Стуса, Валова, Вишнева, Гагаріна, Галечко, Галицька, Грушевського, Діброви, Дорошенка, Жидачівська, Зелена, Івасюка, Коцюбинського, Крехівська, Л. Українки, Мазепи, Миру, Надбережна, Олени Степанівни, Паламара, Пекарська, Перевізна, Перемоги, пл. Бандери, Побережна, Рея, Сагайдачного, Садова, Свободи, Січ. Стрільців, Слобідка, Стефаника, Стрийська, Франка, Хмельницького, Чубинського, Шевченка, Шептицького, Шухевича, Я. Мудрого

Відомі люди

Виноски

  1. A.Link-Lenczowski. Poniatowski (Ciołek Poniatowski) Stanisław h. Ciołek (1676–1762) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVII/3, zeszyt 114.— 409–624 s.— S. 480. (пол.)
  2. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 23.
  3. М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 194.
  4. K. Piwarski. Chodorowski Aleksandr Stefan h. Korczak // Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. III/4, zeszyt 14.— 289–384 s. — S. 372. (пол.)

Світлини

Каплиця в Журавно.jpg
Каплиця Чарторийських

Джерела та література

Посилання


Шаблон:Жидачівський район Шаблон:Населені пункти Львівської області

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.