Залозецький Володимир Дмитрович

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук

остання - головний хірург Чернівецького крайового шпиталю
Володимир Дмитрович Залозецький
200px

національністьукраїнець

Срібна медаль, Рицарський Хрест; Орден Франца Йосипа (австрійські); Орден Св. Станіслава, Орден Св. Анни (російські).

Везель.png

.

Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія


Залозецький Володимир Дмитрович гербу Сас[1] (* 1 березня 1842, с. Княже, Снятинський район, Івано-Франківська область – † 5 червня 1898, Чернівці) – український (буковинський) хірург, громадський діяч.

Родина

Походив із знаної в Галичині родини священиків.

Його батько о. Дмитро Залозецький (1798–1860) був парохом у с. Княже.

Старший брат – о. Василь Залозецький (1833–1915), греко-католицький священик, український письменник і культурний діяч.

Небіж (братанок) – Роман Залозецький (1861–1918), український науковець, технолог, дослідник нафтових родовищ, громадський і господарський діяч.

Дружина – Софія (дочка президента Вищого крайового суду в Чернівцях доктора Р.Пієти), походила з німецько-румунської родини, вдома розмовляли німецькою.

Діти: Володимир Сергій (політик, громадський діяч, мистецтвознавець і меценат), Олексій (лікар), Роман, Віра [2].

Біографія

Середню освіту одержав у Чернівецькій гімназії, яку закінчив з відзнакою. Тоді ж, у 1860, вступив до Військово-медичної академії у Відні, був учнем знаменитого професора д-ра Більрота (Billroth) [2].
Влітку 1866 молодий доктор медицини прибув за призначенням до 15-го піхотного полку, який перебував у зоні бойових дій проти прусської армії. В.Залозецькому довелося оперувати поранених вояків у важких польових умовах. За зразкове виконанні обов'язку його нагородили срібною медаллю і присвоїли звання старшого лікаря.
Після війни кілька років навчався у Віденському операційному інституті, де отримав вищу хірургічну кваліфікацію.
1869 – прибув до Чернівців на посаду старшого лікаря 41-го піхотного полку. Став активним членом Товариства лікарів Буковини, створеного 1866 року, а в 1870 був обраний до його ради на посаду секретаря.
1872 – маючи лише 30 років, призначений полковим лікарем.
Регулярно виступав з науково-практичними доповідями на засіданнях Товариства лікарів Буковини. 1877 року обраний заступником голови Товариства.
Після початку російсько-турецької війни, 41-й полк виступив до Боснії. До Чернівців Залозецький повернувся у 1879 кавалером австрійських і російських нагород.

Файл:Пам'ятник В.Р. Залозецькому.JPG
Пам'ятник на могилі В.Р.Залозецького на Руському цвинтарі в Чернівцях

Того ж року вийшов у відставку, швидко завоював славу найкращого хірурга Буковини. Його призначили членом Буковинської крайової санітарної ради, яка керувала системою охорони здоров'я у краї.
1882 – обраний головою Товариства лікарів Буковини, яке очолював до кінця життя.
1886 – з відкриттям у Чернівцях крайового шпиталю В.Залозецького запросили на посаду головного хірурга хірургічного відділення.
Сучасники відзначали не лише високу професійність, але й надзвичайну чуйність лікаря до пацієнтів, а його відданість улюбленій справі викликала подив.
В.Залозецький був засновником і членом товариства "Народний Дім".
Від 1890 доктора Залозецького постійно обирали до Чернівецького магістрату, і як депутат він сприяв розвитку охорони здоров'я у місті. Проте хірург, який врятував життя тисячам людей, був беззахисний перед власною недугою. Операція у львівського професора Ридиґера не допомогла.
В останню путь на Руське кладовище в Чернівцях Володимира Романовича Залозецького, "одного з визначніших чернівецьких русинів, провели не лише рідні та колеги, але й представники всіх українських товариств, тисячі чернівчан та мешканців околиць» [3].

Нагороди

Нагороди Австро-Угорської імперії:

  • Срібна медаль (1866) ;
  • Рицарський Хрест (1877);
  • Орден Франца Йосипа (1878).

Нагороди Російської імперії:

Вшанування пам'яті

З поваги до Володимира Залозецького ще за його життя одну з вулиць Чернівців було названо його ім'ям. Але за радянських часів її перейменували на вул. Фурманова [2]. Натомість вже в часи незалежності України Чернівецька міська рада перейменувала колишню Робїтничу вулицю на вулицю Доктора Залозецького.
На будинку на вул. Руській, 15, де він мешкав, встановлено меморіальну таблицю.
На вшанування його пам'яті розпорядженням представника Президента України в Чернівецькій області від 30 квітня 1993 року засновано обласну премію ім. В.Залозецького для відзначення працівників охорони здоров'я області.

Примітки

Джерела

  • Павлюк О.М. Буковина. Визначні постаті: 1774-1918: біогрю довідник / автор-упоряд.О.М. Павлюк.- Чернівці.- 2000.- С. 68-69.
  • Гусар Ю. Живуть,не забуваються справи славетного лікаря: [1 березня - 170 років від дня народження засновника Укрїнського Народного Дому Володимира Романовича Залозецького] / Юхим Гусар // Буковинське віче. - 2012. - 24 лютого (№ 8). С. 4.
  • Знаменні та пам’ятні дати Буковини в 2007 році: бібліограф покажчик / автори-укладачі О.О.Гаврилюк, Ю.В.Боганюк.- Чернівці, 2006.- С. 35-37.

Посилання



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.