Карпатська Україна

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Картка:Колишня країна Шаблон:Українська історія Карпа́тська Украї́на (до 26 жовтня 1938 Підкарпатська Русь) — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 19381939 рр., Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня до кінця травня 1939 року.

У складі Чехословаччини

Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку[1] Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.

На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким окупаційним урядом. У 1920-30 рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.

Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебудувати її «…в державу, де цілковито рівноправні народи мали б своє власне управління…». 20 лютого 1937 року було опубліковане спеціальне комюніке із основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але ніяких практичних заходів у той час не було вжито.

Запровадження автономії

Див. також статтю Уряд Карпатської України
Конституційний акт № 328/1938 про Автономію Підкарпатської Русі

29 травня 1938 року Центральна Руська Народна Рада столиці Карпатської України Ужгорода поставила вимогу до уряду Чехо-Словаччини про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору та конституції. 9 вересня 1938 року до Праги прибула делегація із 10-ти представників Української Центральної Народної Ради для перемовин про статус автономії у Чехо-Словацькій державі. 4 жовтня будапештський уряд запропонував Німеччині приєднати Закарпаття до Угорщини. В цьому його підтримував уряд Польщі, виходячи з того, що існування української автономії активізує незалежницьку діяльність українців у Польщі[2]. Після підписання Мюнхенської угоди чотирьох держав (30 вересня 1938 року) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки. 22 листопада 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, внаслідок чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців (русинів).

8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд (Рада Міністрів Підкарпатської Русі), який очолив Андрій Бродій (затверджений центральною владою 11 жовтня 1938 р.). До складу кабінету увійшли діячі як русофільського (А. Бродій, Е. Бачинський, І. П'єщак, С. Фенцик), так і українофільського (Ю. Ревай та А. Волошин) напрямків.

Однак проугорська політика Бродія, який ще до свого призначення вів таємні переговори з Угорщиною про приєднання краю, викликала незадоволення українського населення в Закарпатті і стала причиною рішучих дій Чехословаччини. 26 жовтня 1938 року А.Бродія було усунуто з посади голови кабінету і в той же день арештовано загонами чехословацької воєнізованої поліції за «державну зраду і шпигунство». Загалом кабінет проіснував всього 15 днів і провів тільки 3 засідання.

Новим прем'єр-міністром Карпатської України став лідер Християнсько-народної партії Августин Волошин. Голова краю у присутності міністра Е.Бачинського, чеського генерала О.Сватека і віце-губернатора О.Бескида склав присягу на вірність Чехословацькій Республіці. У виголошеній прем'єрській промові Волошин заявив, що населенню Закарпаття будуть забезпечені їх «культурні, національні та господарські здобутки». Наступного дня 27 жовтня газета «Нова свобода» опублікувала звернення Української Народної Ради і очільника Карпатської України до українців світу.

Автономний уряд дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» найменування «Карпатська Україна». Нова назва суперечила Конституції ЧСР і не була затверджена Національними зборами (22.11.1938). 25 листопада кабінет Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української мови як офіційної.

Рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. північно-західна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове були передані Королівству Угорщина. В даних адміністративних одиницях, які становили близько 12 % території регіону, у 97 населених пунктах проживало близько 175 тис. осіб, серед яких понад 33 тис. українців. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада було перенесено до Хуста, де й розмістилася канцелярія Августина Волошина.

Діяльність

Для захисту автономної незалежності і боротьби з угорськими та польськими військовими формуваннями було створено збройні сили Карпатської України  — Організацію Оборони «Карпатська Січ», велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Проблема тероризму, як з боку угорців, так і поляків, стала дуже важливою проблемою, навіть перекривалися кордони з Королівством Угорщина та Польською республікою. Влада автономії неодноразово посилала ноти протесту, але офіційні Варшава та Будапешт їх відверто ігнорували[3]. Уряд Августина Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація.

Культурне життя

Незважаючи на важкі тогочасні умови в Карпатській Україні працювали школи, були відкриті нові освітні заклади. Виходив щоденник «Нова свобода» (редактор В. Ґренджа-Донський), національно свідома молодь видавала провокаційну газету «Наступ» (редактор С. Росоха), селяни мали свій друкований орган — «Карпатську Україну» (редагував Ю. Таркович). До Хуста приїхали відомі українські письменники Олександр Олесь, Улас Самчук, які створили літературно-мистецьке товариство «Говерля», і почали видавати однойменний місячник під редакцією Олега Ольжича-Кандиби. Своє товариство створили російськомовні письменники. До Хуста перебрався державний театр «Нова сцена» (режисер Ю. Шерегій), який наприкінці листопада 1938 р. показав виставу «Запорожець за Дунаєм». Каленик і Петро Лисюки з української діаспори, створивши першу в Закарпатті кіностудію, розпочали зйомки фільму, котрий пізніше назвали «Трагедія Карпатської України».

Проголошення незалежності

12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання.

Шаблон:Приховати

Назва громади За УНО Проти
1.ОКРУГА: ХУСТ — 87,5 %
Березово 1140 1
Данилово 583 -
Драгово 2403 9
Горінчово 1990 23
ХУСТ 6208 2122
Іза 427 1109
Копашньово 836 10
Крайниково 511 -
Кошельово 1324 247
Липча 1805 23
Крива 351 118
Липецька Поляна 1031 19
Нанково 727 44
Нижній Бистрий 1067 16
Нижні Селища 1026 14
Салдобош 898 9
Сокирниця 1139 21
Шандрово 781 -
Вишково 2923 461
Золотарево 1128 32
Велятин 1360 3
2.ОКРУГА: ТЯЧІВ — 95,09 %
Бедевля 1433 6
Біловарці 357 3
Брустури 952 -
Буштино 1453 2
Буштин. Гандал 315 2
Чомальово 806 6
Дубове 2401 1
Дулово 611 4
Ганичі 1421 2
Грушово 1078 4
Калини 1155 4
Колодне 428 -
Красна 445 3
Кричово 761 -
Криве 618 -
Нересниця 1009 1
Німецька Мокра 384 1
Нижня Апша 1631 906
Нове Барово 594 1
Новоселиця 1180 3
Нягово 613 -
Округла 189 12
Підплеша 378 -
Руська Мокра 577 2
Руське Поле 1216 8
Широкий Луг 969 1
Теребля 1436 -
Тересва 1378 6
Терново 715 6
Тячів 3744 607
Угля 1801 -
Усть-Чорна 603 3
Вонігово 707 -
Вульхівці 2031 4
3.ОКРУГА: ВОЛОВЕ (МІЖГІР'Я) — 98,01 %
Новоселиця 565 1
Торунь 640 2
Присліп 702 2
Подобівці 219 2
Розтока 326 -
Річка 431 3
Негрівці 705 -
Колочава 1816 3
Майдан 1291 1
Синевирська Поляна 500 -
Пилипець 436 6
Тюшка 230 2
Лозянський 563 2
Вічковий 299 -
Голятин 343 57
Ляховець 252 6
Рекіти 195 -
Нижній Стулений 642 -
Вишній Стулений 536 -
Келечин 364 9
Буковець 307 4
Ізки 542 -
Волове 1486 18
4.ОКРУГА: РАХІВ — 96 %
Білин 504 -
Біла Церков 812 12
Богдан 1929 17
Ясіня 5802 67
Кобилецька Поляна 899 17
Косівська Поляна 1130 -
Кваси 775 1
Луги 737 -
Рахів 4426 75
Росішка 388 -
Солотвина 1838 498
Солотвинські Копальні 889 422
Середня Апша 1926 86
Требушани 1101 12
Великий Бичків 3276 5
Вишня Апша 2854 -
5.ОКРУГА: СЕВЛЮШ (ВИНОГРАДІВ) — 93,36 %
Ардовець 696 15
Чорна 433 9
Фанчиково 292 80
Гудя 105 267
Гетеня 315 18
Горбки 201 3
Холмець 82 62
Хижа 500 18
Королево над Тисою 2054 89
Мала Чингава 174 39
Мала Копаня 240 148
Малий Раковець 940 -
Нижній Шард 305 6
Новоселиця 374 2
Олешник 961 120
Онок 817 -
Рокосів 1426 34
Сасово 793 78
Севлюш 5104 240
Сірма 333 18
Теково 452 67
Тростник 484 8
Вишня Чингава 642 155
Велика Копаня 1194 23
Великі Ком'яти 1874 14
Великий Раковець 1976 -
Веряця 498 1
Влахово 621 7
Вербовець 34 244
Вишній Шард 571 4
Заріччя 859 64
Гребля 328 -
6.ОКРУГА: ІРШАВА — 96,06 %
Бабичі 170 99
Білки 2723 11
Богаревиця 299 1
Брод 685 11
Чорний Потік 292 2
Дешковиця 220 24
Ділок 123 117
Дубрівка 463 1
Довге 2071 7
Дубів 99 -
Хмільник 328 7
Ільниця 2388 43
Імстичово 1013 -
Іршава 1510 55
Івашковці 95 86
Кив'яжд 680 8
Климовиця 125 21
Кобалевиця 34 15
Колодне 377 24
Крайня Мартинка 245 18
Кушниця 1158 4
Лисичово 955 -
Локоть 169 22
Лоза 513 3
Луково 539 -
Мідяниця 454 -
Осій 854 20
Покуття 232 27
Розтока 246 3
Сільце 900 -
Смоголовиця 8 122
Собатин 115 9
Сухобронька 957 52
Шаркадь 470 3
Волоське 359 80
Воловиця 140 1
Заднє 1102 30
Загаття 687 56
7.ОКРУГА: СЕРЕДНЄ — 95,80 %
Андрашівці 215 6
Анталівці 236 28
Доманинці 644 12
Дубрівка 401 9
Довге 308 15
Глубока 186 45
Горяни 430 5
Гута 369 12
Худльово 529 20
Ірлява 280 1
Ярок 347 6
Кам'яниця 340 18
Кобиляри 458 22
Ляхівці 187 20
Лекарт 652 41
Лінці 352 11
Невицьке 350 4
Н. Солотвина 262 10
Оноківці 352 44
Оріховиця 297 8
Підгорб 146 13
Середнє 967 40
Стрипа 168 -
Вовковиї 272 2
В. Солотвина 155 15
Ужгород-село 348 2
Циганівці 123 3
Руські Комарівці 214 225
Великі Лази 182 221
8.ОКРУГА: СВАЛЯВА — 92,52 %
Абранка 179 30
Березник 1023 20
Біласовиця 70 2
Боровчина 61 -
Брестів 72 1
Буковець 95 204
Бистрий 146 9
Черник 96 2
Дітковиця 105 5
Драчина 133 32
Дусино 193 244
Ганковиця 292 24
Глинянець 232 5
Голубине 708 33
Гукливий 712 35
Ізвор-Гута 189 -
Ялове 81 1
Канора 370 4
Керецькі 1435 97
Косино 214 26
Костельниця 114 1
Кичерний 134 51
Латорка 348 -
Лази 311 4
Мала Мартинка 194 27
Медвежий 64 4
Мишкаровиця 66 -
Неліпино 989 50
Нижня Грабовиця 284 6
Нижня Розтока 137 18
Нижні Верецьки 875 59
Нове Село 24 27
Обава 398 42
Оленьово 192 8
Пасіка 117 218
Пашковці 49 5
Павлово 272 43
Перехрестна 137 26
Плавя 258 12
Плоске 301 38
Підполоззя 146 11
Розсоші 354 79
Сасівка 303 26
Синяк 16 64
Скотарське 513 11
Солочин 344 2
Стройно 511 65
Сусково 322 23
Свалява 2781 186
Тибава 318 31
Уклин 120 2
Вербяж 229 3
Воловець 847 18
Вишня Грабовиця 258 2
Вишня Розтока 32 126
Вишні Верецькі 803 4
Задільський 169 5
Завадка 389 2
Збини 20 38
Жденьово 373 4
Поляна 509 3
Ізвор 297 2
Щербовець 179 20
9.ОКРУГА: ЧИНАДІЄВО — 80,40 %
Арданово 530 119
Барбово 515 112
Белебово 25 20
Бенедиковці 357 11
Березники 46 7
Бобовище 470 5
Брестів 270 49
Буковинка 115 113
Черейовці 94 2
Червеньово 475 6
Чомонин 201 599
Доробратово 81 812
Дунковиця 351 4
Феделешівці 136 -
Фогараш 186 26
Фрідєшово 83 34
Горонда 736 161
Гендеровиця 135 7
Герцовці 49 8
Грабово 180 -
Іванівці 308 120
Яблоново 202 97
Залужжя 373 11
Івківці 40 1
Кайданово 590 47
Кальник 652 4
Кендерешів 20 99
Клечаново 657 17
Клочки 52 2
Колчино 330 9
Копинівці 253 1
Куштановиця 33 258
Кузьмино 216 3
Лалово 121 301
Лавки 418 -
Лецовиця 243 60
Лісарня 72 8
Лохово 451 35
Макарьово 444 298
Медведівці 240 -
Микулівці 220 1
Негрово 491 79
Німецька Кучава 118 33
Нижній Коропець 142 92
Новоселиця 82 2
Новий Кленовець 339 -
Пацканьово 550 -
Пістрялово 335 56
Підгоряни 719 -
Підмонастир 313 18
Пузняківці 217 5
Ракошин 1,083 287
Жуково 310 11
10.ОКРУГА: ПЕРЕЧИН — 92,39 %
Ворочів 522 4
Вульшинки 298 4
Дубриничі 770 11
Заріччя 811 124
Липовець 131 3
Мокра 246 2
Новоселиця 231 2
Пасіка 782 13
Перечин 1445 20
Порошкове 945 206
Раків 508 15
Симір 500 10
Симірки 480 3
Туриця 416 72
Туринський Бистрий 595 43
Тур'янська Поляна 690 6
Тур'янські Ремети 963 152
11.ОКРУГА: ВЕЛИКИЙ БЕРЕЗНИЙ — 98 ,4 %
Бегин. Пастіль 140 2
Буковцьово 448 4
Чорноголів'я 921 14
Домашин 221 2
Гусний 204 1
Княгиня 191 34
Кострина 683 13
Костьова П. 235 -
Люта 1594 6
Лубня 156 -
Луг 190 1
Малий Березний 487 2
Мирча 263 5
Мочар 109 7
Нижня Стужиця 278 -
Розтока Пастіль 211 2
Смереково 225 79
Сіль 289 13
Стара Стужиця 245 З
Ставне 610 2
Стричава 228 -
Сухий 230 -
Тихий 510 5
Ужок 506 -
Великий Березний 1525 5
Волосянка 783 4
Вишка 553 -
Забродь 393 5
Завосина 179 -
Загорб 288 -
Бистрий 385 -
Мали право голосу 284 365 осіб, голосувало 263 202, з них за УНО 92,4 %

|}

Повідомлення в Харбінській газеті «Далекий Схід» про створення Карпатської України (1938 рік)

15 березня 1939 р. Сойм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська мова).

Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.

Головою Сойму обрано Августина Штефана, заступниками Степана Росоху та Федіра Ревая.

Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Третього Рейху та недопущення її захоплення Королівством Угорщина.

Августин Волошин:
«Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст»[4].

Але вранці німецький консул у Хусті порадив українцям «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат»[4].

Окупація Карпатської України

Міжнародна ситуація напередодні

Міжнародне становище Карпатської України з кожним днем ускладнювалось. Королівство Угорщина, територіальні претензії котрої рішенням Віденського арбітражу були задоволені не повністю, безперервно здійснювала антиукраїнські дипломатичні демарші, направляла в Карпатську Україну провокаційні терористичні групи. Уряд Польської республіки також неодноразово порушував перед Берліном питання про передачу, крім анексованої поляками Тєшинської області ЧСР, ще й північних районів Закарпаття. Польську республіку влаштовувало навіть повне підпорядкування його Королівству Угорщина. Тодішній режим Польської республіки ніяк не міг змиритися з існуванням поряд з Східною Галичиною осередку української суверенності й також засилав сюди свої диверсійні групи для саботажу та здійснення терористичних актів.

Гітлер намагався використати ситуацію в своїх цілях. Схиляючись до думки віддати все Закарпаття Королівству Угорщина, він робив це поступово, щоб іще більше прив'язати її до німецьких інтересів. І домігся свого, диктатор Угорщини М. Горті 24 лютого 1939 р. оголосив про приєднання до антикомінтернівського пакту.

У цих умовах Москва кваліфікувала наслідки Віденського арбітражу як порушення міжнародних норм. А поширювані пресою й дипломатами західних держав чутки про можливе використання закарпатської державності в цілях анексування інших українських земель розглядала як пропагандистські вигадки.

Нарком іноземних справ СРСР М. Литвинов ще 19 грудня 1938 р. заявив: «Ми навіть не впевнені, що… Гітлер серйозно ставиться до української акції. Можливо, що маємо справу з дипломатичною диверсією». Гітлер, як засвідчили наступні події, не збирався відновлювати українську державність у будь-якій формі чи сприяти цьому. У січні 1939 р. Радянський Союз розірвав дипломатичні відносини з Королівством Угорщина як з державою, що не має самостійної зовнішньої політики, рухається у фарватері Третього Рейху, зазіхає на українські землі.

10 березня 1939 р. на повідомлення західної преси і дипломатів, що нібито існують плани приєднання до Карпатської України Радянської України, відреагував Й. Сталін. Він назвав такі вигадки «підозрілим шумом», мета якого спровокувати конфлікт СРСР з Третім Рейхом без наявних на те підстав, не втримавшись від недолугих епітетів щодо Закарпаття.

На жаль, не всі українські діячі повністю усвідомлювали реальну ситуацію. Лідери Карпатської України сподівалися, що Третій Рейх погодиться на створення невеликої української держави в Карпатах. Але то було великою ілюзією, бо Берлін дбав лише про власні інтереси на Сході. Вирішення «українського питання»… аж ніяк не вписувалося в його загарбницькі плани.

6 березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословацьку республіку, окупувавши Богемію і Моравію та давши дозвіл на окупацію Королівством Угорщина Карпатської України.

Вторгнення

Територіальні поступки Чехословацької республіки за Мюнхенською угодою
1. Судети передані Рейху в жовтні 1938
2. Чеський Тешин переданий Польській республіці 2 жовтня 1938
3. Територія, зайнята Королівством Угорщина у листопаді 1938
4. Карпатська Україна зайнята Королівством Угорщина у березні 1939
5. Решта Чехії перетворена на Протекторат Богемії і Моравії у березні 1939
6. Сателітна держава Словацька республіка

В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. гортистське Королівство Угорщина, за підтримкою Третього Рейху розпочало війну проти Карпатської України. Президент А. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі. Після зіткнень із чеськими військами під командуванням генерала Прхали, що намагалися роззброїти карпатоукраїнські війська, Карпатська Січ взяла під контроль територію країни, хоча в цей час угорські війська вже захопили перші українські села: Підгіряни, Кольчино і Коропець.

Файл:Розстріл січовиків на Татарському перевалі, 1939 р..jpg
Розстріл угорцями січовиків на Татарському перевалі поблизу с. Ясіня. Березень, 1939 р.

З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш. Зрозуміло, що шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі:

Михайло Колодзінський зробив як сказав — геройськи загинув разом з бійцями Карпатської Січі, яких він, як і інші члени ОУН набирали й готували саме до таких зіткнень. Інший член Генерального штабу Роман Шухевич разом з Р. Яри, А. Мельником, В. Курмановичем покидають Карпатську Україну.

Найбільший бій відбувся на Красному полі. 16 березня 1939 р., зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована.

17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб'яж, Завадка колони полонених, переважно галичан-вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939, до сходу Cонця полонені були розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії кордону приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб'яж та між селами Петрусовицею, Жупанами і Лазами. Число розстріляних, за оцінками свідків, становило 500—600 полонених.[5][6]

У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р.

У кінці березня 1939 р. президент республіки Августин Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм виїхала через Королівство Румунія в еміграцію. Повноважні карпатоукраїнські представники залишили край через півтора місяця після початку прямої агресії Королівства Угорщина. До 30 квітня 1939 року в Хусті офіційно діяла Українська евакуаційна комісія на чолі з Володимиром Бірчаком[7].

При захисті Карпатської України, за різними даними, загинуло від 2 до 6,5 тис. осіб.

Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.

Культурне життя після окупації

Упродовж 1939−1944 рр. в краї було паралізоване національне, духовне, освітнє життя часів Чехословаччини та Карпатської України, всі українські організації, що проповідували українські ідеї, об'єднання земель в єдину українську державу, розпускалися. Товариство «Просвіта», що діяло в краї ще з 1918 року, від 3 лютого 1940 року заборонялося, бо проповідувало ідеї українськості русинів Закарпаття.

Угорцями було взято курс на докорінну зміну суспільно-політичного життя в краї: формування лише товариств і організацій, що сповідували доктрину віковічної єдності русинів та угорців в єдиній Святоштефанській державі. Так, замість «Просвіти» весною 1941 року утворили Наукове Товариство Закарпаття на чолі з Іваном Куртяком, органом якого став проугорський журнал «Зоря». Головним завданням Товариства було сформувати граматику та словник русинської мови таким чином, щоб вони не були схожими ні з українською, ні з російською літературними мовами, довести й започаткувати окремішність історичного шляху розвитку русинської мови, що сформувалася ізольовано від української культури й мови.

Фільмографія

Про Карпатську Україну було відзнято декілька документальних фільми:

Див. також

Примітки

Джерела та література

Шаблон:Вікіцитати1

Література

  • В. Чехович. Карпатська Україна // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.318 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/03/15/152208/
http://www.istpravda.com.ua/articles/2018/03/7/152184/

Відео

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Керівництво Карпатської України Шаблон:Державні утворення українців Шаблон:Україна в темах Шаблон:Хронологія Чехословаччини, Чехії та Словаччини Шаблон:Історія України Шаблон:Русь

  1. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0003300-19

  2. Косик, Володимир. Україна і Німеччина у другій світовій війні / Пер. із франц. Р. Осадчука. — Париж — Нью-Йорк — Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 1993.— С. 58—59.
  3. 1)Могаричев. К. До питання про участь польських бойових груп на території Карпатської України у 1938—1939/ К. Могаричев//Україна і Польща: історичне сусідство: матеріали міжнародної наукової конференції 17-18 травня 2012 р./ від.ред Ю.Зінько;Вінницький державний педагогічний університет ім.. М. Коцюбинського.-Вінниця: Нілан, 2012.- С.479-485.
  4. 4,0 4,1 http://www.gk-press.if.ua/node/810

  5. Шаблон:Стаття
  6. http://www.istpravda.com.ua/research/2011/03/28/33661/

  7. http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/03/15/117613/

  8. Чи пропала «Україна в огні»?. cultua.media. 07.12.2016
  9. Срібна земля із срібної тасьми. zbruc.eu. 2021
  10. Чи втрачено американський фільм про Карпатську Україну? . svoboda-news.com. 2019