Кшиштоф Стшемеський

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Варіант гербу Любич

Кшиштоф Стшемеський (*? — † 1671) — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої. Представник роду Стшемеських гербу Любич


Коротка біографія

Мав брата Войцеха, стрийка Марека. Змолоду воював: спочатку в панцерній корогві Станіслава Жолкевського, потім — в гусарській. Брав участь у битвах з московитами, волохами, в Прусії. Під Цецорою не покинув коронного гетьмана, був поранений, потрапив у полон, де пробув 2 роки. Багато молився до Пречистої Діви Марії, завдяки чому був звільнений.

Перебував («бавився») у стрия Марека в Нечищеві,[1] коли напали татари. Зі стриєм добрались до Бережан, де Сенявський дав йому командування кількома надвірними корогвами. Виходячи з фортеці, били татарів; став поручником гусарської коругви. Воював під командою Стефана Потоцького, був його регіментарем, від нього «взяв» командування 600-ма вершників. У Будилові дав відсіч Куропатніцькому. Піймав 2-х мурз, яких віддав Потоцькому, взамін отримав Городенку.

Під час нападу Ракоці Галицька земля обрала його ротмістром. Жорстоко придушував козацькі повстання на Покутті. Скаржився до суду на міщан Заболотова, селян Тулуківа з приводу їх дій проти шляхти під час міжкоролів'я (Хмельниччина).[2] Під час облоги в Городенці татарським кошем зумів зробити контрвипад, забрати зелену хоругву ворога, вбивши хорунжого. Під час нападу московитів на замок в Бучачі зробив значний внесок в його успішне відбиття.

Ставши підсудком галицьким, був майже 40 років. Відмовився від посади каштеляна Бєча. Брав участь в посольствах до волохів, мультан. Сприяв відбудові Городенки, будівництву тут замку. В Бучачі, Бережанах купив «ґрунти», де було збудовано «двори» для влаштування своїх людей під час «інкурсій». В Підвисокому «вибудував», оздобив костел, «виставив» шпиталь тут, також в Бучачі при фарі.

Його матір несподівано була забрана у неволю татарами, поїхав до Криму для викупу — викупив вже тіло померлої. Під час великого голоду «на Русі» відкрив свої «гумна», підтримував не тільки підданих, а кілька сотень інших.

Дідич, зокрема, Сновидова, Возилова, продав цей маєток Потоцьким гербу Пилява.

Був набожним, брав на виховання бідніших панянок, яким надавав посаги.

Був похований у Бережанах.

Сім'я

Перша дружина — Катажина Курдвановська, діти:

Друга дружина — Єлизавета[3] Рожнятовська гербу Сас (†1683), була похована у домініканському костелі Львова. Діти:

Примітки

Джерела


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Шаблон:Poland-bio-stub



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.