Ласовський Володимир Созонтович

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Созонтович Ласовський

національністьукраїнець

Везель.png
.

Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія

Володимир Созонтович Ласовський[1] (3 липня[2] 1907, с. Сороки, нині Бучацький район, Тернопільська область — 11 листопада 1975,[2] Нью-Йорк) — український мистецтвознавець, критик, художник.

Життєпис

Народився у сім'ї народного вчителя, директора школи в селі Сороках[3] (нині Бучацький район, Тернопільська область, тоді Бучацький повіт Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) Созонта Ласовського та його дружини Антоніни з Дудзіків.[1] Батько був евакуйований московитами, що відступали на Донбас, вчителював у Бахмуті до 1919 року.[4] У Сороках проживав до 8-го року життя.[5]

Закінчив Бучацьку державну гімназію, де «купував» оцінки з математики власними роботами, бо предмет давався важко.[4] Потім вчився у мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові (1928—1933), потім у Модерній академії Фернана Леже (Париж) (академії «Гранд-Шом'єр»[6]).

Співзасновник групи молодих мистців «Руб», альманаху «Карби»[7] 1932—1936 років (з 1934 року[7]) належав до Асоціації незалежних українських митців у Львови, дописував до її журналу «Мистецтво».

Не раз із Гординським Святославом відвідував село Сновидів (де проживав тесть Святослава Гординського — отець Іван Шлемкевич, батько Миколи Шлемкевича)[6].

У період гітлерівської окупації Львова (1941—1944) очолював спілку образотворчих митців (або Спілку українського образотворчого мистецтва; керував Кабінетом декоративно-прикладного мистецтва Інституту народної творчости[7]), заснував у Львові Театр малих форм.

У 1944 — емігрував до Австрії, перебував у таборах у Куфштайні, Ґраці, очолював культурні товариства. 1946 — переїхав до Парижа, очолив там Укранське товариство прихильників мистецтва.

1948 — емігрував до Аргентини, потім — до США (1959).

Помер у Нью-Йорку.

Творчість

У 1932—1933 роках у Львові на виставці Українського товариства прихильників мистецтва експонував 13 робіт. Автор:

  • картин, серед творів львівського періоду:
    • «Крем'янецький мотив. Волинь» (1935)
    • «Портрет Б.-І. Антонича» (1939)
  • статей та есе з мистецтвознавства
  • каталогу посмертної виставки творів Івана Труша (1941)[6]
  • пейзажів, «композиційних» портретів (автопортрет, инші)[7]
  • окремих публікацій:
    • Ласовський В. Генерал Тарнавський. Репортаж. — Львів: Червона калина, 1935. — 192 с.
    • Ласовський В. Два обличчя Антонича // Ми. — 1939. — Кн. 3. — С. 29—36.

Примітки

  1. 1,0 1,1 Мирослава Ласовська-Крук (головний редактор). Ласовський Володимир… — С. 32.
  2. 2,0 2,1 Волинський Б., Дуда І. Ласовський Володимир… — С. 321.
  3. Сороки // Калейдоскоп минулого / Шаблон:ББ
  4. 4,0 4,1 Іван Заяць. Володимир Ласовський / Мирослава Ласовська-Крук (головний редактор). Ласовський Володимир… — С. 9.
  5. Там само. — С. 22
  6. 6,0 6,1 6,2 Волинський Б., Дуда І. Ласовський Володимир… — С. 322.
  7. 7,0 7,1 7,2 7,3 М. Станкевич. Бучач та околиці… — С. 232.

Література



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.