Малява (гміна Бірча)

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Село
Малява
пол. Malawa

Координати Координаты: 49°40′34″ с. ш. 22°24′44″ в. д. / 49.676111° с. ш. 22.412222° в. д. (G) (O)49°40′34″ с. ш. 22°24′44″ в. д. / 49.676111° с. ш. 22.412222° в. д. (G) (O)

Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/Шаблон:НП/
Помилка Lua у Модуль:Location_map/multi у рядку 13: Модуль:Location map: Ні "Модуль:Location map/data/Земля" ні "Шаблон:Карта розташування Земля" не існують (див. документацію Модуль:Location map та Шаблон:Карта розташування).
Церква святого Теодозія Печерського в Маляві

Малава (пол. Malawa) — село в гміні Бірча Перемишльського повіту в Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі.

З 1975 по 1998 роки Малява адміністративно належала до Перемишльського воєводства.

Географічне положення

Село було розташоване на відстані 5 кілометрів на захід від центру гміни села Бірчі, 28 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 49 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[1]

Історія

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Село Малява засноване в 1450 році. Першим власником був Єжи Матіажович (пол. Jerzy Matiaszowicz).

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Малява відійшло до імперії Габсбургів.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це переважно населене українцями село Надсяння опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року.

Порівнюючи наявні дані про населення за 1926, 1929 та 1938 роки, можна з великою ймовірністю стверджувати, що до початку Другої світової війни абсолютну більшість населення Маляви становили українці греко-католицького віросповідання.

До початку Другої світової війни в селі існував двір (садиба) 17 століття з великим парком. Все було пограбовано й знищено солдатами Червоної Армії в 1939 році.

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі з 17 вересня 1939 року, Малява, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району[2] (районний центр — Бірча) утвореної 4 грудня 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

31 липня 1944 року село було звільнене Червоною Армією.[3]

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[4].

В березні 1945 року Маляву, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль з складу Дрогобицької області передано Польщі.[5]

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[6] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[7],[8]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[9], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[10]

Українська Повстанська Армія намагалась захистити мирне українське населення від примусової депортації польською армією та не дати польській владі заселювати звільнені господарства поляками.

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[11].

Архітектура

В селі знаходиться мурована церква святого Теодозія Печерського (пол. Cerkiew św. Teodosija Peczerskiego w Malawie), збудована в 1897 році на місці попередньої, дерев'яної церкви, котра існувала щонайменше до 1830 року.

Населення

Джерела, посилання та література

Примітки

  1. Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  2. Оперативная сводка за 31 июля
  3. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії
  4. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  5. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору»
  6. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991)
  7. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору»
  8. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР
  9. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору»
  10. * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ

Див. також

Шаблон:Гміна Бірча


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.