Мелешко Фотій Минович

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Мелешко Фотій Минович
Ім'я при народженні Фотій Мелешко
Народження 25.8.1889
Смерть 6.12.1970
Шаблон:Wikidata/p119
Шаблон:Wikidata/p856
Шаблон:Wikidata/p373
Файл:Mohyla-Meleshko.jpg
Могила Фотія та Марії Мелешків

Мелешко Фотій Минович (серпень 1889, Глодоси Херсонщина — 1970, Нью-Йорк) — повстанський отаман, з вчителів с. Гло­до­си на Хе­р­со­н­щи­ні.

Перші Визвольні змагання

Четар Української Галицької армії. Брат по крові українського радянського поета Тереня Масенка. Мелешко став одним з ко­ма­н­ди­рів га­й­да­ма­цькно­го за­го­ну, що ді­яв у Гло­до­сь­кій во­ло­с­ті у 19181920 ро­ках. Тісно взаємодіяв з повстанцями отаманів Залізняка (Коваленка) з Хмельового та Орла (Нестернка) — земляка з Глодос. У рідному селі прославився завдяки ліквідації загону з 19-х місцевих більшовиків. Очільнику більшовицької самооборони с. Глодоси — Якову Кальку, Мелешко запропонував мир. Однак Калько відкинув пропозицію «петлюрівця».

У 1920 р. Фотій Мелешко і 30-ть його глодосівських козаків з Дорошенківської сотні залишили Глодоси і подались до Західної України, а потім до Польщі. Глодоські більшовики переслідували козаків Мелешка, однак безрезультатно. Наздоганяючи український підрозділ глодоські більшовики, на чолі з Яковом Кальком, страчували класових ворогів, яких зустрічали на своєму шляху. Зокрема, не діставшись до Мелешка та його вояків, більшовиками був вбитий колишній губернатор Привіслінського краю Ерделі та його родина. Останні тікали на захід, рятуючись від комуністів. Про це згадує сам Яків Калько у своїх спогадах, які вийшли друком у СРСР після поразки Армії УНР у війні з більшовиками.[1]

Еміграція

Фотій не відвідував рідного села після 1920 р. Не зміг прибути на похорон батька та матері. У 1921 р. переїхав до Пра­ги, вступив до університету на навчання, здобув вищу освіту. Вчителював в українських еміграційних школах. Чимало з його козаків, які лишились в Україні, було засуджено радянською владою до заслання. У 1943 р. мешкав у Львові, згодом виїхав на захід. У 1950-х емігрував до США. Працював кочегаром, попри те, що одна рука була без пальців. Помер у 1970 р. Похований на православному цвинтарі Саут-Баунд-Брук.

Автор дра­ми «По­над Дні­п­ром» (впе­р­ше по­с­та­в­ле­на 1921 р.), пе­р­ша ча­с­ти­на епо­пеї з се­ля­н­сь­ко­го жи­т­тя «Три по­ко­лі­н­ня» (1943), опо­ві­да­н­ня, спо­га­дів та ін. Також: Мелешко Ф. Три покоління. — Нью-Йорк: Книгоспілка, 1959. — Т.2. — 307 с.

Примітки

  1. Борис Лавріненко. Сторінки з історії села Глодоси.— Кіровоград: Поліграф Терція, 2008. — 58 с.

Література

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.