Михайло Адванець з Бучача

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
воєвода подільський?
Міхал Авданець
Везель.png

.

Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія

Міхал Авданець[1][2][3] з Бучача, або Міхал Абданк,[4] іноді Михайло Авданець (пол. Michał Awdaniec z Buczacza; пом. 1392[5]/після Шаблон:ДС) — шляхтич часів Королівства Польського, придворний короля Владислава ІІ Яґайла. Вважається засновником роду Бучацьких гербу Абданк, що були католиками. Власник маєтків в Українських землях Корони Польської.

Біографія

Герб Ленчицького воєводства

За одними даними, прибув до Руси за часів короля Казімєжа ІІІ.[5] За іншими, це відбулось вже по смерті Казімежа ІІІ.[6] Владислав Семкович, сучасний дослідник Станіслав Тилюс вказували, що походив з леньчицької гілки Абданків[7] (раніше Анна Дйорфлерувна вважала, що правдоподібно походив звідти[5]). Ймовірно, спочатку мав садибу (резиденцію) в Рукомиші.

Стенлі (Станіслав) Ковальскі стверджував, що рід польських (також так вважають, зокрема, Олег Однороженко,[8] Валерій Степанков[3]) Абданків почав осідати в колишньому Галицько-Волинському Князівстві після закінчення другого етапу війни за галицько-волинську спадщину в 1366 році[9]. Родич Анни Бучацької — дружини Петра Ґастольда.[10]

У 1372 році отримав надання в Галицькому та Коропецькому повітах.[11][12] Під час правління у Королівстві Русі князя Володислава Опольського (13721379) — намісника короля Угорщини Людовика І Анжуйського, отримав у володіння Бучач, де сприяв розбудові замку, перебудові костелу, для чого видав у 1373[13] і 28 липня 1379 року, як і для католицької парафії[14]) грамоту. Свідком в фундаційній грамоті записані, зокрема, Рогозка з Язлівця, власник Копичинців — Прандота Копичинський з Бествіни.[15]

9 лютого 1386 р. як Michaele Habdank записаний свідком в грамоті руського старости Анджея (Андрія).[16] 29 вересня 1389 р. записаний як свідок в привілеї короля Владислава ІІ Яґайла, виданому у Львові, яким він підтвердив надання королем Казімежом ІІІ місту Львову 100 франконських ланів.[17] 24 січня 1392 року в Луцьку король Владислав ІІ Яґайло своїм привілем надав Міхалу Авданцю з Бучача у власність село Койданів.[18] 1392 р. видав грамоту стосовно села Кийданова Теребовельського повіту Галицької землі про вирядження до служби одного зі списом і двох стрільців зі зброєю та кіньми[14] (за іншою версією, напис був про вирядження на службу 2-х лучників та одного озброєного списом воїна був доданий королем Яґайлом у 1417 р., коли грамота знаходилась в Городку Ягайлонському).[18]

Після анексії земель Русі королями Польщі отримав згоду від короля Владислава ІІ Яґайла на привілей надання магдебурґії Бучачу — одному з перших поселень у Галичині (Галицькій земли). Польський біографічний словник не вказує точної дати, 1393 рік вказують у полвікі.[19]

За допомогу у боротьбі з татарами при укладенні з ними миру отримав значні земельні володіння поблизу Білгороду, Очакова. Отримав маєтності за королів Казимира ІІІ, Людвіка І, Яґайла. Став підписуватись Михайло володар Бучача (Michael haeres de Buczacz), започаткувавши династію Бучацьких католицького обряду.

За даними Єжи Сперки, 7 листопада 1394 року перебував у Львові серед оточення короля Ягайла.[20]Шаблон:Efn

Шлюб і діти

Герб дружини — Юноша

У шлюбі з Малґожатою Кола гербу Юноша народились:

Зауваги

Шаблон:Notelist

Примітки

  1. Михайловський В. Васальні стосунки князів Коріатовичів із Казимиром ІІІ та Людовіком Угорським // Український історичний журнал. — К., 2010. — № 4 (493) (лип.-серп.). — С. 7. — ISSN 0130-5247.
  2. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення… — С. 42.
  3. 3,0 3,1 Рецензії й огляди. В. Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI ст. (В. С. Степанков, Кам'янець-Подільський) // Український історичний журнал. — К. — 2013. — № 1 (508) (січ.-лют.). — С. 175. — ISSN 0130-5247.
  4. Підставка Р., Рибчинський О. Язловець — 640… — С. 29—31.
  5. 5,0 5,1 5,2 Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392)… — S. 84.
  6. Sperka Jerzy. Michał Awdaniec z Buczacza herbu Awdaniec // Otoczenie Władysława Opolczyka
  7. Fundacje kościołów parafialnych w średniowiecznej archidiecezji lwowskiej. — 284 s. — S. 108. (пол.)
  8. Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — 422 с.; іл. — С. 72. — ISBN 978-617-569-025-3.
  9. Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki… — S. 33.
  10. Barącz S.. Pamiątki buczackie… — S. 4.
  11. S. 108. (пол.)
  12. автор посилається, зокрема, на працю: Władysław Semkowicz. Ród Awdańców w wiekach średnich. — Poznań, 1920. — Cz. 2. — S. 77. (пол.)
  13. Віталій Михайловський. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення … — С. 42—43.
  14. 14,0 14,1 Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — C. 27.
  15. Petrus J. T. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii w Kopyczyńcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I, tom 17. — 508 s.: 806 il. — S. 179. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  16. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie… — Lwów, 1870. — Т. 2. — 295 s. — S. 21—22. Шаблон:Ref-la, (пол.)
  17. Akta grodzkie i ziemskie… — Т. 3. — 319 s. — S. 82-83. Шаблон:Ref-la, (пол.)
  18. 18,0 18,1 Akta grodzkie i ziemskie… — Т. 10. — S. 2.
  19. Michał Adwaniec z Buczacza (пол.)
  20. Sperka Jerzy. Michał Awdaniec z Buczacza herbu Awdaniec // Otoczenie Władysława Opolczyka

Література

Посилання


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Шаблон:Poland-bio-stub




Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.