Михайло Бучацький

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Воєвода подільський
Міхал Бучацький
Везель.png

.

Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія

Міхал (Міхаель, Михайло) Бучацький з Підгаєць гербу Абданк (Michael de Buczacz de Podhajce, Michael Habdank de Buczacz)  (1370/1384 — 1438 або 1450[1]) — польський шляхтич, військовик, урядник. Власник чималих маєтків в руських землях.

Біографія

Син Шаблон:Джерело Міхайла Авданця з Бучача та його дружини Малґожати Колянки (Коли). Народився, вірогідно, у Бучачі (може, в Рукомиші), який успадкував по батькові після того, як місто з невідомих причин перейшло в чужі руки.

1426 року був послом до Молдавії, уклав договір з місцевим воєводою (господарем).[2] Намісник короля у Кам'янці після Пйотра Шафранця.[3]

Після смерті великого литовського князя Вітовта 27 жовтня 1430 р. разом з братами Теодором, Міхалом «Мужилом» вирушив з військом з Галицької землі (частини Королівства Русі) на Поділля. Литовський намісник Кам'янця Іван Довґірд не знав про смерть великого литовського князя Вітовта, тому М. Бучацький, латинський єпископ Кам'янця Павел з Боянчиць та попередній кам'янецький староста Грицько Кердейович викликали його на «розмову» та ув'язнили.[4] Так поляки, в тому числі М. Бучацький, зайняли замки Кам'янця (за Яном Длуґошем, став першим комендантом замку (польської залоги[5])), Смотрича, Червоногороду, Скали, усунувши литовські гарнізони, вірні князю Свидриґайлу.

Під час перемовин в ході війни за Поділля військо литовського великого князя Свидриґайла блокувало короля Владислава ІІ Яґайла, змусивши згодитись на повернення замків Західного Поділля литовцям. Король віддав два накази: офіційний — повернути замки та територію Свидриґайлу, таємний — навпаки, який і був виконаний М. Бучацьким[6]. Союзнику Свидриґайла князю Федору Острозькому не вдалось захопити замки.

У 1431 році під час облоги Луцька стало відомо про несподіваний напад союзника князя Свидриґайла — молдавського воєводи Александру «Чел Буна» («Доброго») — на Коломийський, Галицький та Кам'янецький повіти. За наказом короля, терміново разом з братами повернувся назад; завдали нападникам поразок в сутичках, повернули частину награбованого та взятих в полон людей.[7];[4] при переправі на Дністрі.

У 1433 році брав участь у підписанні перемир'я зі Свидриґайлом. Це допомогло Владиславу II Яґайлу в ході наступної війни приєднати Західне Поділля до Корони Польської. У подяку за таку послугу король надав йому землі і найвищі посади на Поділлі, Руському воєводстві. Того ж 1433 року:

  • як королівський староста приймав у Коломиї ленну присягу господаря Молдавії Штефана ІІ;[2]
  • у червні разом з генеральним руським старостою Вінцентієм з Шамотул як представники «панів Коронної Русі» без відома короля уклали перемир'я з подільським та луцьким (Олександром Носом) старостами (представниками Свидриґайла).[8] (за іншими даними, разом з іншими шляхтичами Корони Польської уклав перемир'я до кінця року з Свидриґайлом[2]).

У вересні 1434 р. визволив з ув'язнення Федора (Федька) Несвізького, якого Свидриґайло погрожував стратити, і схилив до переходу на бік короля Владислава ІІ Яґайла.[2]

У 1438 (іноді вказують 1450) р. загинув у битві з татарами (коло Зелених свят вторгнулись на Поділля[9] царика (хана Золотої Орди) Ахмата (або Сахмата,[10] чи Шахмета (Шадхмата)).[9] С. Баронч називає його «гетьманом».[10] Припускають, був перепохований у Львові, де існувала родинна каплиця Бучацьких в Латинському соборі, закладена перед 1440 р., був надгробок з пам'ятною епітафією.[11] Баронч С. наводить такий текст надгробної епітафії:

Incomparabilis heros Michael Buczacius; Podoliae Praefectus, hic condi sua ossa voluit. Cujus si virtutem spectes, Viator, satis vixit! Si aetetem? parum. Is siquidem profligatis toties Valachis, Tartaris, Incubatorobusque Magni Ducatus Lithvanie, quum Patriam; Avitamque horeditatem defensurus, cum Barbaris animose conflixisset, circmventus a multitudine; maluit in praelio foetiter occumbendo: egregiam sui memoriam relinquere, quam furiendo: turpiter avitae gloriae deesse.

У журналі «Lwowianin» (редактор Людвік Зелінський, 1830-1840-ві) вказувалось, що його надгробок у львівській катедрі був з часом перенесений до каплиці Замойських, а надписи на ньому зникли під час воєн та різних несприятливих обставин. Про наявність надгробка стверджував також Ян Димітр Соліковський.[1]

Посади

Перша відома посада — староста галицький (14141436 рр). 14331437 р. — каштелян галицький; староста кам'янецький, перемиський .[12] 1434 р. — чесник галицький; з 1437 р. (до смерті) — подільський воєвода, зокрема, захищав Поділля від нападів татар. Був старостою в Долині.

Маєтки

У 1437 році став власником села Чешибіси (тепер Єзупіль) та Ганнусівки.

У літературі

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського. Автор вважає його поляком.[13]

Шлюб, діти

Сулима — герб дружини Ельжбети

Дружина (бл. 1414 р.) — Ельжбета на Княгиничах, Підгайцях, Кукільниках[14] Бучацька гербу Сулима (1400 — після 1441) — донька Пйотра Влодковича з Харбіновичів, Княгиничів (Княгиницького), сестра галицького каштеляна Яна. У подружжя народились сини:

Опис судового засідання руською мовою

1435 року під час розгляду справи галицьким судом українською (руською) мовою був зроблений запис в справі злочинця-втікача — рідкісна з небагатьох пам'яток права XV ст. руською мовою.[11]

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Grobowiec Michała Buczackiego…. — S. 116—118.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438)… — S. 84.
  3. Kamieniec Podolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. — S. 749. (пол.)
  4. 4,0 4,1 Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — C. 27.
  5. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków… — S. 120.
  6. Пламеницька О. Кам'янець-Подільський. — К. : Абрис, 2004. — 256 с. — C. 38. — ISBN 966-531-170-0.
  7. Długosz J. Dziejów polskich… — Т. 4. — S. 427.
  8. Anna Krupska. Nos (Nosch, Nosek) Aleksander Iwanowicz (1. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — t. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 208. (пол.)
  9. 9,0 9,1 Długosz J. Dziejów polskich… — t. 4. — S. 549. (пол.)
  10. 10,0 10,1 Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 29.
  11. 11,0 11,1 11,2 11,3 Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438)… — S. 85.
  12. Akta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — Lwów, 1888. — Т. 13. — 742 s. — S. 22. (пол.), Шаблон:Ref-la
  13. Опільський Юліан. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — 444 с. — С. 144. — ISBN 5-319-01070-2.
  14. Akta grodskie i ziemskie… — t. 12. — S. 460.
  15. Akta grodskie i ziemskie… — t. 14. — S. 380.
  16. Akta grodskie i ziemskie… — t. 14. — S. 410.
  17. Там же. — S. 83-84.
  18. Czołowski Aleksander. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — 163 s. — S. 12.
  19. Czołowski Aleksander. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — 163 s. — S. 13.
  20. Czołowski Aleksander. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — 163 s. — S. 14.
  21. Krasnе, mko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. — S. 625. (пол.)
  22. Długosz J. Dziejów polskich… — t. 5. — S. 72.

Література

Посилання


Попередник
Пйотр Одровонж
POL województwo podolskie IRP COA.svg Воєвода подільський
1437-1438
POL województwo podolskie IRP COA.svg Наступник
Грицько Кердейович


Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.