Наслідки російського вторгнення на схід України

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук

Наслідки російського вторгнення на схід України

Геннадій Біліченко.jpg
Першою відомою смертю від бойових дій на сході України є загибель капітана СБУ Геннадія Біліченка 13 квітня 2014 року неподалік Семенівки під Слов'янськом, що у складі загону антитерористичного спецпідрозділу «Альфа» був направлений до захопленого напередодні штурмовою групою Ігоря Гіркіна Слов'янська. У першу ж добу після прибуття до Слов'янська російськими бойовиками були викрадені і відправлені «на підвал» охоронці полтавської приватної фірми «Явір-2000», а автомобіль, що був відправлений «Явором» на пошук викрадених, був обстріляний неподалік Семенівки, — у водія влучило 5 куль, одна з яких — у хребет. Вдень 13 квітня бойовики обстріляли у Слов'янську автомобіль журналіста, повідомлялося про поранених. Першою відомою цивільною жертвою російського вторгнення є Володимир Рибак, депутат горлівської міськради, що був викрадений 17 квітня 2014 року, і знайдений страченим 19 квітня. Ймовірна дата смерті — 18 квітня.

Рівень насилля продовжував зростати з перших днів — у захопленому Слов'янську, Донецьку та інших містах проросійські бойовики затримували і ув'язнювали громадських активістів, українських кореспондентів і посадовців, осіб, що виявляли проукраїнську позицію або видавалися джерелом наживи, сповідували неприйнятну з точки зору бойовиків віру чи видавалися просто підозрілими. Тільки за перший тиждень з 13 до 22 квітня було викрадено щонайменше 4 журналісти, дані про ще трьох були непідтверджені. Потерпілі, що побували «на підвалі» свідчили про камери тортур, що були обладнані у підвалах штабів та баз бойовиків. Кількість утримуваних вже у перший місяць рахувалася на сотні осіб. 18 травня повідомлялося, що під Слов'янськом бойовики вбили місцевого фермера за те, що він допомагав продуктами українській армії. 8 червня 2014 року бойовики викрали і стратили двох священиків-п'ятидесятників і двох синів пастора, привласнивши також їх автомобілі.

Розгортанням збройного протистояння

З розгортанням збройного протистояння до рук сепаратистів стали потрапляти військовослужбовці, добровольці й волонтери, які забезпечували армію. Кількість полонених значно зросла після серії поразок української армії у літніх боях за кордон, іловайському котлі та інших точках. Проросійські бойовики проводили «паради полонених» на вулицях міст — такі випадки гостро засуджувалися правозахисниками, як порушення прав військовополонених. Були випадки, коли бойовики брали у полон родичів, які на свій ризик везли викуп за своїх полонених.

Ескалація бойових дій взимку 2015 року вилилася у низку надзвичайно кривавих терактів та обстрілів цивільного населення. 13 січня 2015 року контрольно-пропускний пункт поблизу Волновахи був обстріляний проросійськими бойовиками з реактивної системи залпового вогню «Град», внаслідок чого загинуло 13 та було поранено 18 пасажирів рейсового автобуса. 22 січня проросійськими військовими здійснено мінометний обстріл зупинки громадського транспорту «Завод Донгормаш» Ленінського району Донецька, внаслідок чого загинули 8 та поранено 13 жителів міста. 24 січня 2015 року проросійським незаконним збройними угруповуванням «ДНР» із лівобережжя річки Кальміус було вчинено серію артилерійських обстрілів по житловому мікрорайону «Східний» міста Маріуполь та блокпостах Збройних сил України, у результаті чого загинули 30 мешканців міста та військовослужбовець, а також 117 осіб поранено.

Відповідальність за здійснення терористичних актів в обласному центрі Донецької області офіційно взяв на себе лідер терористичної організації «ДНР» Олександр Захарченко. 10 лютого 2015 року проросійські формування завдали артилерійського удару з крупнокаліберної системи залпового вогню, використовуючи касетні боєприпаси, по житловим кварталам Краматорська та військового аеродрому поблизу міста. Загинули 17 мирних жителів, поранені 64 особи, серед них 5 дітей.

Докладніше: Теракт під Волновахою 13 січня 2015, Обстріл зупинки «Донгірмаш» у Донецьку, Обстріли Маріуполя 24 січня 2015 та Обстріли Краматорська 10 лютого 2015 На території східної України, окупованої проросійськими військами зафіксовано щонайменше 26 пунктів, в яких розміщуються концтабори та місця масового поховання людей. Проти полонених бойовиками широко застосовуються жорстокі тортури, а з їх родичів за звільнення вимагаються грошові викупи, які в залежності від статків родин варіюються від 5 000 до 50 000 доларів США. Ув'язненні активно використовуються на каторжних роботах з будівництва фортифікаційних укріплень та вивезення майна підприємств України в Російську Федерацію. За результатами пошукових операцій, у місцях колишнього розташування польових таборів проросійських бойовиків виявлено велику кількість братських могил, тіла в яких з чіткими ознаками тортур. Частину небіжчиків неможливо ідентифікувати внаслідок нелюдського спотворення.

3 березня 2016 року голова моніторингової місії ООН озвучила інформацію, що за період з квітня 2014 до 15 лютого 2016 року зафіксовано 9167 вбитих і 21044 поранених в результаті бойових дій. Це число включає українських військовослужбовців, членів проросійських збройних груп, і цивільне населення.

20 лютого 2017 року Міністерство закордонних справ України оприлюднило заяву, згідно з якою від початку збройної агресії Росії проти України загинуло понад 9800 людей, близько 23000 потримали поранення, майже 1 млн. 800 тис. стали вимушеними переселенцями.

Біженці

Густина внутрішньо переміщених осіб до місцевого населення по областях станом на грудень 2014

З початком бойових дій мирні жителі почали полишати домівки у зоні бойових дій та окупованих проросійськими бойовиками територій, рятуючи життя своє та своїх близьких. Місця для поселення переселенців із зони антитерористичної операції були облаштовані у м. Святогірськ Донецької області, який станом на середину червня 2014 року надав притулок 18 тис. переселенців.

Проросійські активісти на Донбасі відправили частину біженців до дитячого будинку поблизу Воронежа, пообіцявши направити їх до Криму. Станом на 2 липня 2014 року із зони Антитерористичної операції за допомогою державних служб України було переміщено понад 27 тисяч осіб. На вересень 2014 року кількість внутрішніх переселенців зросла до 275 тисяч, а до листопада ця цифра перевищила 490 тисяч осіб. Загальне ж число біженців станом на листопад 2014 року перевищило 1 млн осіб, де понад 545 тисяч осіб виїхали за межі України. Вже у березні 2015 року число внутрішньо переміщених осіб всередині України сягнуло 1 мільйона 177 тисяч чоловік, за кордоном налічувалося понад 760 тисяч біженців, таким чином загальне число осіб, що покинули свої домівки становило майже 2 млн чоловік. Число внутрішньо переміщених осіб продовжувало зростати і на травень 2016 року зареєстровано 1 780 946 чоловік.

За даними міжнародної організації «Міжнародна ініціатива з розвитку дітей», Україна на 2016 рік входить до ТОП-10 країн світу за кількістю переселенців.

Порушення прав людини

За оцінками офісу ООН з координації гуманітарних зусиль, на кінець листопада 2014 року у зоні бойових дій на сході України мешкало близько 5,2 млн осіб.

Згідно з Рішенням РНБО України, яке було введено в дію 14 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України має вжити заходів щодо евакуації державних підприємств, установ та організацій, їх майна та документації разом з працівниками, якщо вони дадуть згоду на це, Міністерство Юстиції України — щодо переміщення виправних установ до інших частин України та переведення суддів, а Національний Банк України має протягом місця припинити обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, фізичних та юридичних осіб на підконтрольних бойовикам територій. З 1 грудня було припинено виплату пенсій та інших соціальних виплат на контрольованих бойовиками територіях.

Факти викрадень та катувань бойовиками, здебільшого проукраїнського населення або з метою наживи за викуп, позасудових страт бойовиками місцевого населення, українських бійців, а також активістів «ДНР» та «ЛНР» були зафіксовані представниками міжнародної правозахисної організації «Amnesty International». Фіксувалися випадки стрільби бойовиків по місцевим жителям На підконтрольних бойовикам територіях значне поширення знайшли терор проти місцевого населення, масові вбивства, доноси, які також мають ознаки особистого зведення рахунків. Особи, проти яких доносять, опиняються у в'язницях.

Гуляння, організовані керівництвом ДНР в День пам'яті жертв голодоморів, 28 листопада 2015 року. Розважальний концерт та ярмарка з розпродажем гуманітарної допомоги Складною є ситуація з харчовими продуктами, особливо через відсутність коштів в місцевого населення. Так, у Первомайську у листопаді 2014 року роздавали 200 г хліба на день за паспортом або за свідоцтвом про народження дитини При цьому доставка гуманітарних вантажів на ці території від української влади блокується бойовиками. За інформацією від місцевих журналістів та жителів у Червонопартизанську померло від голоду 64 особи, а голодні смерті зафіксовані й у Ровеньках, а також є інформація про факти голодування у Лутугиному, Брянці й Горлівці та про складну ситуацію в Антрациті. Через складні соціально-побутові умови життя, невиплату пенсій та неможливість купити харчі через відсутність коштів ускладнилась соціальна ситуація, і у листопаді 2014 року відбувались виступи населення проти бойовиків з вимогою виплат пенсій та зарплат в Донецьку, Луганську, Свердловську, Єнакієвому, Торезі.

Також у «Донецькій народній республіці» бойовики відмовились платити заробітні плати та соціальні відшкодування вчителям професійно-технічних училищ до того часу, коли не буде наповнений «бюджет республіки», замінивши її на продовольчі товари першої необхідності. Водночас, у в одному з лікувальних закладів Луганська за робочий день видають по склянці рису. Пізніше бойовики пообіцяли почати виплату пенсії у «Донецькій народній республіці» з 1 грудня 2014 року. У середині листопада 2014 року була оприлюднена інформація, що бойовики завозять обладнання для друку фальшивих гривень, а наприкінці місяця у «Луганській народній республіці» працівникам установ виплатили зарплатню у розмірі 150 гривень фальшивими купюрами.

Гуманітарна допомога, яка приходила від Росії у вигляді «гуманітарних конвоїв» відбиралась бойовиками у місцевих жителів, розкрадалась та продавалась, про що вони самі заявляли або містила лише боєприпаси чи військову амуніцію, засоби зв'язку та інші предмети військового призначення. Також було зафіксовано, що в складі колон були бензовози, а їх на території Донбасу, що підконтрольна бойовикам, супроводжували військові машини, зокрема, бронетехніка та вантажівки з військовими.

Через обстріли бойовиками міст, які вони займають, частим явищем було пошкодження житлових будинків та об'єктів інфраструктури (зокрема, котелень) у Донецьку, Горлівці та інших містах. Під час артобстрілів місцеве населення намагалося переховуватись у підвалах, беручи з собою речі першої потреби та мінімальний запас харчів Існує проблема з газо-, водо-, електропостачанням, опаленням, медичним та траспортним забезпеченням на територіях, що контролюються бойовиками.

Через відсутність виплат пенсій на підконтрольних бойовикам територіях серед пенсіонерів набув поширення «пенсійний туризм» з метою реєстрації у найближчих містах, що контролюються українською владою для отримання соціальних виплат та подальшому проживанні на окупованому бойовиками Донбасі.

Багато дошкільних навчальних закладів та шкіл не працюють, а більшість з тих, що відкрились на підконтрольних бойовикам території перейшли на навчання за російськими стандартами, програмами та підручниками, Єдиний державний іспит.

Частим явищем восени 2014 року стало з'ясування стосунків між різними угрупуваннями бойовиків. Відомо, про перестрілки між краснодонським угрупуванням та прихильниками «ЛНР» у Краснодоні, Антрациті, Красному Лучі на Луганщині, а також в районі Олександрівки на Донеччині. Крім того, з'явились повідомлення про появу збройного підпілля проти пограбувань, що чинили бойовики та російські війська.. У листопаді з'явились випадки дезертирства серед членів деяких угрупувань і їх поміщали до в'язниць, а згодом вивозили до Росії.

Голодні бунти

Черга за водою в місті Луганск

Починаючи з вересня 2014 року на підконтрольних проросійським військам територіях Донецької та Луганської областей України, розпочалися стихійні протести та акти непокори місцевих жителів, викликані масовим зубожінням населення та нестачею харчових продуктів. Люди вимагали від керівництва проросійських терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР» виплат пенсій, соціальної допомоги і заробітних плат, а також припинення терору і мародерства. У відповідь проросійські злочинці запропонували мітингувальникам працювати безкоштовно, а за соціальними виплатами їхати на непідконтрольні проросійським бойовикам території України. Подавлення голодних бунтів здійснювалося незаконними озброєними формуваннями «ЛНР» та «ДНР» з використанням вогнепальної зброї.

Самосуд та смертна кара

Починаючи з середини вересня на всій окупованій території східної України проросійськими бойовиками було фактично легалізовано насилля над людьми: Законодавство України визнано як таке, що не має сили, а на його заміну впроваджено систему покарань, яка базується на «законах сумління» членів терористичної організації та реалізується спеціальними каральними органами і «розстрільними групами НКВС». Якщо затриманий викликає довіру у бойовиків, вони його відпускають, в іншому випадку, особливо якщо це стосується українських поглядів, під гаслом «очищення суспільства», розстрілюють. Серед мирного населення жертвами розстрілів стали українські активісти, місцеві підприємці, люди без постійного місця проживання, безробітні та інші особи, які відмовилися співпрацювати з проросійськими бойовиками. Окрім того, зафіксовано ряд випадків здійснення покарань шляхом сексуальної наруги та публічного забиття полонених (пороттям канчуком).

Економічні наслідки

Станом на жовтень 2015 р., на території Донецької області, підконтрольної українській владі, від початку військових дій було зруйновано і пошкоджено понад 9,2 тис. житлових будинків та об'єктів інфраструктури. Попередня розрахункова сума збитку оцінюється в 3 млрд гривень.

Окрім втрат, понесених Росією через розрив економічних зв'язків з Україною та неочікувано довготривалі санкції, Росія отримала і певні зиски — прибравши конкурента в стратегічно важливих для Росії галузях економіки шляхом руйнування економіки, насамперед, металургії, сходу України. Цьому також сприяли окремі українські олігархи. Так, за даними Bild (публікація 2016 р.) представники Ахметова ще у 2014 р. брали участь в засіданнях російських урядових структур по Донбасу.

Військово-технічні втрати

21 вересня 2014 року Президент України Петро Порошенко оголосив, що українські підрозділи, що брали участь у боях, втратили до 65 % техніки.

Авіація

Під час бойових дій проросійські сили збили 8 реактивних бомбардувальників і винищувачів, 3 літаки військово-транспортної авіації й 9 гелікоптерів. 1 гелікоптер був знищений на землі.

Внаслідок інцидентів поза зоною бойових дій у 2014—2015 роках розбилися два українські реактивні літаки й 1 гелікоптер.



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.