Онішко Сергій Афанасійович

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Онішко
Serhij Onisko with Ludmyla and Anatolij.jpg
Везель.png
.

Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія

Сергій Опанасович Онішко (англ. Serhij Onisko, Шаблон:Н 23  1914(19140923) с. Підлужжя Кременчуцького району на Полтавщині — Шаблон:† Шаблон:ДС, Канберра, Австралія) — православний священик, залізничний технік, учитель, письменник, поет, громадський діяч в Австралії.

Життєпис

Сергій Онішко народився 23 вересня 1914 року в селянській сім'ї козацького походження в селі Підлужжі (біля ст. Потоки) Кременчуцького району на Полтавщині.[1] Село Підлужжя складалося із 23-х хуторів, що разом нараховувало близько 500 селянських дворів. Батьки мали невелике сільське господарство, а до того, до революції 1917року, батько Афанасій Павлович Онішко служив у царській армії. Коли ж в Україні почалися визвольні змагання 1917–1921, то він у чині поручника перейшов до війська Симона Петлюри. Він був поранений, а потім захворів тифом. В липні місяці 1938 року його було арештовано, а 4-го жовтня 1938 року розстріляно разом з іншими політв'язнями в підвалах Полтавського НКВД. Сергій нічого не знав про смерть батька аж до 1993 року.[2]

Закінчив місцеву 4-річну школу у 1927-го року, закінчив Потіцьку семирічну школу 1930-го року. Йому подобалась учительська праця і він вирішив учитись на педагога. У 1930–1933 Сергій Онишко навчався в Кременчуцькому педтехнікумі, по закінченню працював учителем української мови та літератури в Онопріївському районі (недалеко села Павлиш), а звідти в село Сметанівку, що межує з селом Павлиш.[2]

Німеччина

У жовтні 1943-го року його сім'ю вивезли на працю до Німеччини і поселили у таборі для остарбайтерів.[2]

У повоєнний час разом з дружиною і дітьми переїхав до українського табору де вони відновили свою вчительську працю в таборових рідних школах. Працював учителем рідної школи в таборі Фельберт у Рур Ґебіт і Ганновері, учителем і директором семирічної школи в таборі Зеедорф (біля Бремену).[2]

Австралія

До Австралії приїхав в лютому 1950 p., поселився в Аделаїді. Разом з з дружиною в 1951-му році відкрили першу Українську недільну школу в Сітон Парку, (Південна Австралія). У 1955 закінчив залізничний інститут в Аделаїді. У 1958–1959 був головою Української Громади Південної Австралії (1958–1959). В 1966 і 1967 роках працював викладачем української мови й педагогіки в Школі українознавства в м. Аделаїди. Брав активну участь у створенні та організації Свято-Троїцької і Покровської парафій УАПЦ в Аделаїді.

1971 разом з дружиною переїхав до Канберри і включився в громадську та церковну працю. 10 років був головою мистецького товариства Полтавців в Австралії, вчителем і директором рідної школи ім. Лесі Українки.[3]

1982 організував школу гри на бандурі ім. Миколи Лисенка та був її адміністратором; у школі навчалося 17 студентів під керівництвом Віктора Мішалова та його сестри Роксолани. У 1985 у США висвячений на священика УАПЦ (Соборноправної). Разом з дружиною Людмилою добродій Фундації українських студій Австралії-Катедри Українознавства Австралії (ФУСА-КУА).[3]

Онішко був дописувачем багатьох українських видань. Вірші опубліковулись у добірці «Голубі твої очі» (1966), що входить до спільної з творами дружини збірки «Нас доля з'єднала» (1996). Зокрема його дописи та поезії друкувалися в таких журналах і газетах: «Українські вісті», «Українець в Австралії», «Нові дні», «Громада» і «Вільна думка».[2]

Похований в Уоденському цвинтарі, Канберра.

Праці

  • Ти моя страдниця: [Вірш] // Новий обрій: Альманах. — Ч. 10. — Мельбурн: В-во «Ластівка», 1997. — С. 140–141
  • Дещо до історії школи гри на бандурі ім. Лисенка в Канберрі, АСТ. // Новий обрій: Альманах. — Ч. 10. — Мельбурн: В-во «Ластівка», 1997. — С. 238–240
  • Контракт: (Спогад) // Новий обрій: Альм. — Ч. 10. — Мельбурн: В-во «Ластівка», 1997. — С. 278-280
  • Онішко С., Самарець Л. Нас доля з’єднала, Канберра, 1996
  • Хроніка нашого життя. — Канберра-Мельбурн, 1998. — (у співавт.).

Примітки

  1. Ротач П. Онішко Сергій Афанасійович // Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції. – Полтава : Верстка, 1998. – С. 111-112
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 Онішко С. і Самарець Л. Нас доля з'єднала. Канберра-Мельборн : «Полтавська хата», 1996. — С. 5-7
  3. 3,0 3,1 Шаблон:УАЕД

Помилка скрипту: Не існує модуля «External links».



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.