Псел

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Псел, Псьол, Псло
Помилка скрипту: Не існує модуля «InfoboxImage».
Псел біля с. Говтви
Помилка скрипту: Не існує модуля «InfoboxImage».
Витік с. Пригорки Прохоровського району Білгородської області, західні схили Середньоросійскої височини
Гирло Дніпро (Дніпродзержинське водосховище, поблизу м. Кременчука)
Країни басейну Шаблон:RUS
Білгородська область
Курська область
Україна Україна
Сумська область
Полтавська область
Довжина 717 км, на Полтавщині — 350 км
Середньорічний стік 55 м³/с (у пониззі)
Площа басейну 22 800 км², на Полтавщині — 11018 км²
Притоки Суджа, Олешня, Сумка, Ворожба, Грунь, Вівнянка, Багачка, Балаклійка, Хорол, Омельник (Сухий Омельник), Сухий Кагамлик (праві);
Удава, Рибиця, Сироватка, Легань, Вільшанка, Будилка, Веприк, Бобрик, Лютенька, Грунь-Ташань, Говтва, Рудька (ліві)
Категорія у Вікісховищі [[commons:Category:{{#property:P373}}|Псел, Псьол, Псло]]

Псел — річка, що протікає в Росії (Білгородській і Курській областях) та Україні, — в межах Сумської області (Краснопільський, Сумський, Лебединський райони) і Полтавської області (Гадяцький, Миргородський, Шишацький, Великобагачанський, Козельщинський, Глобинський, Кременчуцький райони). Ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря).

Перетинає Придніпровську низовину.[1]

Історія та походження назви

Річка Псел (Псьол), давня українська назва — Псло, — уперше згадана в літописі Нестора-літописця «Повість минулих літ» 1113 року, змушує дослідників посперечатися з приводу цієї назви. О. Ященко вважає, що стосується вона давньогрецької назви пселлос — темний. М. Т. Янко вірогіднішим називає слов'янські корені: піс, пъс, пес, пстрі — луки, вологе місце.[1]

Опис

Басейн річки Псел на гідрографічній мапі України

Довжина річки — 717 км, площа басейну 22 800 км². Площа водозбору річки Псел на території України становить 16270 км².[2][3] Долина у верхній частині вузька, глибока, з крутими схилами, нижче її ширина досягає 10—15 км, у пониззі — 20 км. Схили долини асиметричні: високі праві (вис. 30 — 70 м) та низькі ліві. Коли ріка добігає смт Шишак, спостерігається незвичайне явище: вищий лівий берег — це виняток з правила Г. Коріоліса (Сила Коріоліса), відповідно до якого у північній півкулі праві береги річок вищі. Висота 168 м (вершина).

Заплава розчленована старицями та протоками, на окремих ділянках заболочена. Річище звивисте, розгалужене, ширина річища у нижчій течії до 60 — 80 м. Похил річки 0,23 м/км. Живлення переважно снігове. Середьорічні витрати води, м³/с: біля м. Суми — 23,9; біля м. Гадяч — 34,7 ; біля с. Запсілля — 51,8. Мінералізація води становить: весняна повінь — 632 мг/дм³; літньо-осіння межень — 713 мг/дм³; зимова межень — 749 мг/дм³.[4] Озер 25 км², боліт 190 км². Річка замерзає на початку грудня, скресає до кінця березня.

Розташування

Витоки Псла розташовані в Росії, в межах Прохоровського району Білгородської області. Річка перетинає російсько-український кордон на північний захід від села Запсілля. Тече спершу переважно на захід, у межах Сумської області й до міста Гадяч — здебільшого на південний захід, далі — на південь і (частково) південний захід. Впадає до Дніпра між містами Кременчук та Комсомольськ.

Господарське використання

Файл:PselShluz.gif
Великобагачанський шлюз-регулятор із русловим водосховищем.

На Пслі споруджено невеликі ГЕС, є шлюзи-регулятори, наприклад, в селищі Велика Багачка та селі Сухорабівка. Великобагачанський шлюз-регулятор введений в експлуатацію в 1980 р. Об'єм водосховища при НПР — 2,5 млн м³, площа — 96 га. Пропускна спроможність чотирьох отворів по 10 м — 357 м³/с.
У пониззі Псел судноплавний.

Річка також використовується для риболовлі, водопостачання та зрошування, на берегах її багато місць відпочинку.

Серед охоронних заходів щодо поліпшення стану Псла — розчищення річища, створення водоохоронних зон, заборона користуватись моторними човнами тощо.

Основні притоки

Праві:

Ліві:

Населені пункти на Пслі (за течією)

Сумська область:

Полтавська область:

Цікаві факти

Фотографії

Примітки

  1. 1,0 1,1 Матеріали науково-практичної конференції «Кременчуку — 435 років»
  2. 1.     Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2000.
  3. Зуб Л.М., Карпова Г.О. Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження
  4. Гідрохімія річок Лівобережного лісостепу / За ред. В.К. Хільчевського, В.А. Сташука. - К.: Ніка-Центр, 2014. - 230 с. ISBN 978-966-521-107-5

Джерела

Ресурси Інтернету

Шаблон:Дніпро Шаблон:Основні річки України Шаблон:Псел



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.