Путінізм

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Файл:PresidentPutin.JPG
Карикатура, що зображує вплив Путіна на засоби масової інформації.

Путіні́зм — загальні риси владного режиму, політичної ментальності та російської державної ідеології, які склалися в Російській Федерації з початку 2000-х років.

Спочатку термін використовувався в ЗМІ радше не як науковий, а публіцистичний, з негативною конотацією та часто в принизливому сенсі, як поєднання «закручування гайок» і стагнації в неконкурентоздатній, економічно ослабленій Росії[1].

Згодом, внаслідок власної генези та вивчення явища вченими-політологами, поняття «путінізм» набуло наукового значення і стало синонімом сучасного варіанту фашистської диктатури з урахуванням російських обставин і особливостей та фашизоїдної свідомості[2] або паратоталітаризму, який має тенденцію переходу в тоталітаризм[3].

Вважається, що термін в англомовних ЗМІ вперше використав Річард Ґвін (Шаблон:Lang-en) у січні 2000 року на сторінках «Toronto Star»Шаблон:Джерело. Одночасно в російському мовному просторі цей же термін з розширеним означенням використав політолог і публіцист Андрій Піонтковський (газета «Советская Россия», січень 2000)[4].

Основні ознаки

Ідейні

Політико-правові

  • Правовий нігілізм, нехтування міжнародним правом та базовими конституційними нормами
  • «Вертикаль влади», на верхівці якої фактичний диктатор Путін[14][15][16][17][18]; «ручне керування» державою та суспільством; патерналізм, наратив «сильної державної влади»[19]
  • Ліквідація де-факто конституційного федерального устрою Російської держави («федеративна» РФ тільки за назвою). Призначення наступника президентом: «новорічний сюрприз» Єльцина Путін та «кіндер-сюрприз» Медведєв
  • «Суверенна демократія» — ліквідація незалежності законодавчої, судової влади та ЗМІ. Вибіркове «судочинство»; де-факто однопартійна система (монізм «Єдиної Росії»)[20]
  • Профанація та імітація політичного життя, маніпуляція ним за допомогою «політтехнологій»[21]
  • Мілітаризм та опора на таємну поліцію — «силовиків»; шпигуноманія, конспірологія
  • Беззаконня та масове насильство як повсякденні методи «правоохоронних органів»; переслідування іншодумців, репресії проти опозиції
  • Інструментарій КДБ-НКВС — провокації, терор та геноцид як «спецметоди» влади. Вбивства в РФ і за кордоном політичних опонентів
  • Зрощення держапарату з організованою злочинністю («Ми своїх не видаємо»)
  • Зрощення церкви з державою, «національна» РПЦ МП на місці ідеологічного апарату ЦК КПРС

Соціально-економічні

  • Внутрішня колонізація[22][23][24]
  • ФСБ, чекісти як «сучасне неодворянство» (Микола Патрушев)[25][26][27]
  • Архаїчна[28], паразитарна сировинна економіка, чиновницький монополізм господарства «труби»
  • Клептократія та корупція з верху до низу («відкати наверх» до 33 %), безконтрольне збагачення нової «еліти»[29][30][31][32][33][34][35]
  • Зрощення держчиновництва з економічною олігархією — держолігархізм; трансформація «силового» чиновництва в олігархів
  • Силовий переділ власності, рейдерські захоплення підприємств та фірм кланом Путіна
  • «Розпил» держбюджету як повсякденна практика; вивезення грошей в офшори («пацанський общак»), вкладення коштів в яхти, «західні» футбольні клуби та інші «статусні символи»; сім'ї та нерухомість «російських патріотів» за кордоном.

Внутрішньополітичні

  • Створення профашистських державних молодіжних рухів: «Идущие вместе», «Наши», «Местные» та ін., їх фінансування та «промивання мізків» (табір на Селігері); цькування ними закордонних дипломатів, напади на антиурядові організації та партії, «закон про некомерційні організації»
  • Запозичення політичними інститутами держави принципів організації, психології та етики кримінального угрупування або банди («правильні пацани», «своїх не здаємо», «бояться значить поважають»)
  • Створення керованої та контрольованої «опозиції»[36]

Зовнішньополітичні

  • Повернення «наддержави», імперський реваншизм (Путін: «Розвал СРСР — найбільша геополітична катастрофа ХХ ст.»). Перманентна зовнішня агресія проти країн — колишніх республік СРСР[37]
  • Підтримка антидемократичних, диктаторських, антинародних та терористичних режимів: КНДР, Сирія, Іран, Сектор Гази, Венесуела. Торгівля зброєю в «гарячих точках» планети
  • Підтримка сепаратистів і створення квазідержав на територіях Молдови, Грузії, України. Територіальні претензії до Казахстану.

Інформаційні

  • «Програмування» й маніпуляція суспільною свідомістю — «політтехнології»[38][39], державна монополізація ЗМІ, пропаганда (російська пропаганда) та відверта брехня в них — НЛП, закриття опозиційних та незалежних ЗМІ, повернення цензури; контроль інтернету
  • Роль «зомбоящика» телебачення: путінський режим як «відеократія», а російський президент — популістська «телезірка» («альфа-самець»)[40]: медіа-спектаклі з «переодяганнями-перевтіленнями» у моряка, льотчика, пірнальника, дельтапланериста тощо. «Спілкування з народом» за допомогою заздалегідь «підготовлених» «телемостів»
  • міфологізація минулого, перекручення та фальсифікація історії (закони про «фальсифікацію історії Росії», «єдиний» підручник історії), наратив війни
  • Придушення або поступова ліквідація такого незалежного суспільного інституту або «мозку нації», як Російська академія наук

Мораль, «людські якості»

  • Систематична, відверта й патологічна брехня «перших осіб» держави[41][42][43]. Згода більшості населення РФ з замовчуванням, перекрученнями та брехнею «в інтересах держави»[44]
  • «Вихований» цинізм[42]. Населення Росії для її «еліти» — «мовчазна більшість» та «біомаса»[45]
  • Апеляція до підсвідомості суспільного дна («соціально близьких», маргіналів, охлосу), обсценна лексика та кримінальна феня на вищому державному рівні

Психологічні риси путінізму

Фази путінізму

  • 1999—2000. Неконституційний прихід до влади в РФ внаслідок «передачі повноважень спадкоємцю» або спецоперація верхівки ФСБ «спадкоємець» на хвилі провокацій і терактів ФСБ («боротьби з тероризмом») та ослаблення старого, хворого й корумпованого президента Єльцина. Масовий воєнний психоз, античеченська істерія; масове вбивство цивільного населення Чечні (геноцид); «чеченізація» війни методом власного ставленика Ахмата Кадирова
  • 2003. Ліквідація залишків незалежності від держави та чиновництва керівників промисловості. Перемога путінсько-сечинської схеми привласнення та «розпилу» нафтогазового комплексу (система «труби»). Удар по «ЮКОСУ» та його ліквідація, арешт і засудження М. Ходорковського.
  • 2004, вересень. Антифедеральний та антиконституційний переворот під прикриттям теракту в Беслані. Фактична ліквідація федерального устрою РФ за допомогою указу про призначення Кремлем губернаторів суб'єктів федерації Росії, замість їх виборів, як було до цього.
  • 2004—2005. Помаранчева революція як вододіл генези путінської системи правління. Українські події справили зворотний вплив на російську політику. Завершення наприкінці 2004 року рестриктивної (стримувальної) фази путінського обезсмислення демократичних процедур. З 2005 року вона поступово переходить у стадію, позначену тут як «паратоталітарна». Термін цей вказує не стільки на відновлення радянської практики управління, скільки на ту значущу модифікацію, якої зазнали зміст і стиль регулювання політичних процесів «політтехнологами» Кремля[52].
  • 2008—2012 номінальне «президентство» Д. Медведєва. Вiйна проти Грузії в серпні 2008, анексія частини її території.
  • Кінець 2013 — початок 2014 рр. Перехід до «Гарячої фази»: Придушення решток демократичного суспільства в країні. Спроба заволодіти Україною за допомогою фінансування кримінального режиму Януковича. Початок «гібридної війни» проти України, таємні методи військового придушення Європейської революції в Україні, російський спецназ та «ескадрони смерті» в Україні. Втеча Януковича до РФ. Збройна військова агресія проти «непокірної» незалежної України, в Криму та на Донбасі. Анексія Криму. Порушення Путіним усіх можливих міжнародних угод і даних гарантій — Гельсінських угод 1975 року про кордони у Європі та гарантій Меморандуму про нерозповсюдження ядерної зброї від 1994 Україні. Відкриття інформаційного фронту й відверта інформаційно-пропагандиська війна. Конфронтація з країнами Заходу та економічні втрати Росії внаслідок санкцій Заходу. Ізоляція Росії в ООН, виключення її з «Великої вісімки». Початок повернення «Залізної завіси» — заборона виїзду за кордон для певних категорій російських чиновників. Повернення Росії до епохи «холодної війни».
  • З 2014 — перехід до відвертої путінської власної диктатури, самовладдя та тоталітаризму. Стале падіння економіки та фінансів країни, девальвація рубля, рецесія. Початок «гібридної війни» проти країн Європи, замах на виборчу систему США. «Контрсанкції» проти власного населення. Відкрите збройне втручання в громадянську війну в Сирії. Воєнні злочини російської армії проти сирійського населення. Посилення власної влади шляхом оновлення керівного шару — заміни старої «чекістської гвардії» колишніх колег генералів з КДБ-ФСБ на молодших підлеглих.

Авторитетні визначення

  • Томас Ґрем (Thomas E. Graham), американський провідний експерт з ядерних озброєнь і дипломат, екс-радник президента Дж. Буша-мол. по Росії:
« Путінізм — це брежнєвський Радянський Союз плюс НЕП мінус марксизм-ленінізм[53]  »
« Поліцейський капіталізм[54]  »
« Путін робить рівно те саме, що робив Гітлер[55]  »
« Путінізм — це фашизм[56]  »
« Путінізм – це вища стадія ленінізма. [57]  »
« «Путінізм» - політичний лад декласованих елементів, всіх тих, хто випав зі своїх соціальних ніш або взагалі їх ніколи не мав.[58]  »
« Путінізм - це дійсно фактор фашизації ... дійсно імперська реваншистська сила, загрозлива Європі, який будь-які спроби почати з ним діалог сприймає як капітуляцію[59]  »
« Особливе значення державне міфотворчість знайшло в рамках путінізму, оскільки перші його ідеологи ... виходили з такої версії суб'єктивного ідеалізму, згідно з якою пропагандистська картина світу і є єдина реальність для населення.[60]  »
« Можна вказати на те, що євразійська ідеологія Путіна має фашистське коріння[2]  »
« Путінізм - це війна, це «консолідація» нації на ґрунті ненависті до якоїсь етнічної групи, це — наступ на свободу слова та інформаційне зомбування, це ізоляція від зовнішнього світу і подальша економічна деградація.[4]  »
« Убога філософія нижчих чинів КДБ, очманілих від «кришування» меблевих магазинів і розпилювання нафтових компаній.[61]  »
« ...нова модель уже на порозі. Правда, вона була у нас уже в історії, називалася вона Третій Рейх. Щось подібне на російську Джамахірію дійсно зараз створюється... ні демократії, ні прав людини, ні поділу влади, ні верховенства права в цій системі не буде.[62]  »
« Типологічно путінський режим дуже близький до авторитарно-олігархічних режимів, які існували в деяких країнах третього світу в другій половині XX століття. Таким, наприклад, як диктатура Маркоса на Філіппінах або диктатура Сухарто в Індонезії на пізньому етапі їх розвитку. Той же периферійний, компрадорський, сировинний капіталізм, та ж корупція як системоутворюючий елемент, та ж імітація деяких окремих демократичних процедур, але у вельми урізаному обсязі.[63]  »
« Совок повернувся на м'яких лапах. [64]  »
« Росія - це Нігерія в снігу. Вам дійсно подобається ідея, що зграя бандитів буде контролювати постачання всієї світової енергії? [65][66]  »
« ...Ми маємо справу з реально... <не зовсім розумово розвиненими людьми>, що намагалися для себе винайти свій власний вічний двигун, який живиться безкоштовними для них природними ресурсами однієї восьмої частини суші, з рабською працею декількох десятків мільйонів рабів-зомбі.[67]  »

Див. також

Шаблон:Div col

Шаблон:Div col end

Примітки

  1. Див.: статтю в «New York Times»: «Настає путінізм» ('Putinism Looms') — William Safire (2000-12-31), Шаблон:Link 
  2. 2,0 2,1 «Putins Ideologie hat faschistische Wurzeln»Шаблон:Ref-de
  3. Андреас Умланд: Новый «особый путь» России после «оранжевой революции» радикальное антизападничество и паратоталитарный неоавторитаризм
  4. 4,0 4,1 А.А.Піонтковський: Путинизм как высшая и заключительная стадия бандитского капитализма в России. - «Яблоко», 11.01.2000
  5. Лідія Шевцова. Путін перейшов до сталінської філософії виживання. — Радіо «Свобода», 10.04.2014
  6. Згідно опитування росіян Левада-Центру — 78 % упевнені, що країна «оточена ворогами». у 2012 році було 63 %. Див.: Радіо «Свобода»: «Майдан» или «лукашенизация», 23.01.2014
  7. П. Акопов. Россия разворачивается. — «Взгляд», 28.03.2014
  8. В.Пастухов. Крестный поход. — «Новая газета», 27.03.2014
  9. Олександр Фоменко. Як Новоросія реанімує російський націоналізм
  10. Р. С. Гринберг — дир. Ин-та экономики РАН. — «Независимая Газета», 24.06.2014
  11. Андраник Мигранян — об одной лживой аналогии и ее российском стороннике. — «Известия», 3.04.2014
  12. «Приехали» — обзор блогов на Каспаров.ру, update: 03-04-2014
  13. Борис Немцов: Власна сторінка в Фейсбуці
  14. Forbes: Putin Declares Himself Dictator With The Navalny Verdict(англ.)
  15. Guardian Liberty Voice: Vladimir Putin is Russia's New Homophobic Dictator(англ.)
  16. The Dictator. — Блог журналістки Маши Гессен в The New York Times
  17. Рішення про введення російських військ в Крим Путін прийняв одноосібно. Див. Українська правда, 19.04.2014
  18. Tafesspiegel: Europa muss Putin als Diktator behandelnШаблон:Ref-de, 19.07.2013
  19. Путін подякував Кадирову за Чечню
  20. Руслан Ключник. Розвиток теорії та практики демократії: ретроспективний аналіз // Західна аналітична група. Режим доступу: http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=5201
  21. Россия при поддержке нацистов и фашистов создает антифашистский совет
  22. А.Эткинд. Внутренняя колонизация: Российская Империя сто лет спустя. — «Русский журнал», 29.12.2012
  23. Т.Гундорова. Внутрішня колонізація" — повторна колонізація. — «Критика», вересень 2011
  24. Внутрішня колонізація. Імперський досвід Росії. — Презентація книги А.Еткінда у Львові, дискусія 23 вересня 2013 (відео 1:36:25)
  25. Newsland: ФСБ как новое дворянство, 24.09.2010
  26. А.Солдатов, И.Бороган. Новое дворянство. Версия 2000-х. — «Ежедневный журнал», 24.09.2010
  27. «Комсомольская Правда», 19.12.2000
  28. От редакции: В России происходит архаизация экономических и социальных отношений. — «Ведомости», 22.04.2014
  29. Путин. Коррупция. Независимый экспертный доклад(рос.)
  30. Путин признан «Человеком года» за превращение РФ в центр коррупции и бандитизма(рос.)
  31. Таємну власність Путіна оцінюють приблизно у 40 мільярдів доларів
  32. У Росії опозиціонери презентували доповідь про розкішне життя Путіна: 20 палаців, 43 літаки та 4 яхти
  33. Путін винагородив «будівельників» свого палацу посадами та маєтками
  34. Управляющие дворца Путина получают госдолжности, дома, гражданство и банки(рос.)
  35. Борис Немцов, Леонид Мартынюк. Жизнь раба на галерах (дворцы, яхты, автомобили, самолеты и другие аксессуары). Москва, 2012
  36. Известный писатель жестко поругал украинцев (рос.)
  37. Генералиссимус Франко, маршал Муссолини и подполковник Путин…
  38. Кремлівське телебачення застосовує нову технологію для зомбування глядачів
  39. «Зомбування людей — це головний атрибут режиму Путіна» — Нємцов
  40. Бен Джуда про «крихку імперію» Путіна. — Радіо «Свобода», 26.06.2013(рос.)
  41. The Telegraph. How can we negotiate with a pathological liar like Putin?(англ.), 15.04.2014 // Кон Кафлін (гол.редактор): Як можна мати справи з таким патологічним брехуном як Путін?
  42. 42,0 42,1 Сергій Ковальов. Первые лица государства систематически лгут, и все молчат. — Радіо «Свобода»(рос.), 25.02.2008
  43. Госдеп США опубликовал опровержения 10 ложных заявлений Путина об Украине. — ФОКУС.ua, 6.03.2014
  44. Згідно опитуванню Фонда «Общественное мнение» (Росія) — 72 % росіян вважають, що є такі суспільно важливі проблеми, при висвітленні яких у ЗМІ допустимо замовчувати інформацію в інтересах держави. А 54 % вважають, що при висвітленні подібних тем можна взагалі спотворювати інформацію в державних інтересах. Див.: ФОМ: О средствах массовой информации (звіт про результати опитування), 27.03.2014
  45. Юрій Маргашак: Население Федерации более не электорат… Оно биомасса. — «Эхо Москвы», 26.05.2011
  46. Олексій Полегкий. Крим як «психоз» і технологія путінської Росії. — Українська правда, 3.04.2014
  47. Олександр Скобов. Высшая стадия путинизма. — Грани.ру, 7.04.2014 (рос.)
  48. Putin «Admires 19th Century Russian Monarchists»(англ.)
  49. Володимир Леві. Аморалка, или пора к психиатру. — сторінка ЖЖ В.Леві
  50. Василь Зілгалов. Діалог: «Засланих козачків із ГРУ Росії потрібно вдало знешкоджувати». — Радіо «Свобода»06.04.2014
  51. Російське суспільство нагадує алкоголіка, який втратив пам'ять — психіатр Андрій Більжо
  52. Андреас Умланд: «Оранжевая революция» как постсоветский водораздел, ж-л «Континент», 2009, № 142
  53. Цит. по: В. Абаринов. «Пора, наш друг, пора», Грани.Ру 05.02.2014
  54. Перспектива России: брежневский СССР или - полицейский капитализм?Радіо Свобода, 12.01.2001
  55. Френсіс Фукуяма: Путін робить рівно те саме, що робив Гітлер, pravda.com.ua 27.08.2014
  56. Alexander J. Motyl. Russland — Volk, Staat und Führer. Elemente eines faschistischen Systems. — Osteuropa. Vol. 59, 1/2009
  57. Священник Яков Кротов: Выйти на Майдан оказалось легче, чем не дать взятку и отказаться от хорошей зарплаты ради идеи. — Gordonua.com, 9.01.2015
  58. В.Пастухов. Государство диктатуры люмпен-пролетариата. - «Новая Газета», № 91 15.08.2012
  59. В пяти минутах от фашизма. — Каспаров.ru
  60. Заблудившиеся в трех мифах
  61. А.А.Піонтковський: О дивный новый «Русский мир»!Ехо Москви, 16.09.2014
  62. Радіо «Свобода»: Андрей Илларионов: Путин выбрал войну, 11.04.2014(рос.)
  63. Переход в неположенном месте. — «Грани.Ру», 28.06.2012 (рос.)
  64. Нова Газета [Бег: «Почему уезжают из России?»](рос.) № 10, 31.10.2011
  65. A meeting with Sergey Brin, cofounder of Google, at the Russian Tea Room in San Francisco. 16.07.2002
  66. Ira Iosebashvili: Russia’s Medvedev to See Google but Not Co-Founder Brin. — The Wall Street Journal, 21.06.2010
  67. Facebook / Slava Rabinovich. (рос.)

Посилання

Шаблон:Refbegin

Шаблон:Refend

Джерела

Шаблон:Refbegin

  • Александр Литвиненко, Юрий Фельштинский. ФСБ взрывает Россию. — Liberty Publishing House, New York, NY, 2002. — 455 с. ISBN 978-1903933954
  • Ю. Г. Фельштинский, В. В. Прибыловский: Корпорация. Россия и КГБ во времена президента Путина. — Издательство: Терра-Книжный клуб, 2010. — 564 с. ISBN 978-5-275-02256-8
  • А. А. Пионтковский, О. Крыштановская, Ю. Щекочихин, Б. Вишневский, В. Шендерович и др. Наше светлое будущее, или Путин навсегда. Издательство: Интеграл-Информ, 2004. — 128 с. ISBN 5-85691-058-3
  • Г. О. Павловский. Система РФ в войне 2014 года. De Principatu Debili. — Издательство «Европа», 2014. — 200 с. ISBN 978-5-9739-0217-9
  • М. Н. Полторанин. Власть в тротиловом эквиваленте. Наследие царя Бориса. — Издательство: Эксмо, Алгоритм, 2010. — 512 с. ISBN 978-5-699-44961-3
  • Марсель Х. Ван Херпен. Війни Путіна.- Харків, вид. Vivat Publishing, 2015. — 306 с. ISBN-10 6177246613, ISBN-13 9786177246618 (паралельні видання: укр. і рос. мовами)
  • Anna Politkovskaja. Putin's Russia. — London: Harvill Press, 2004. — 320 p. ISBN 1843430509
  • Marcel H. Van Herpen. Putinism: The Slow Rise of a Radical Right Regime in Russia. — Palgrave Ed., 2013 (англ.) читати в Books Google
  • Richerd Sakwa. Developed Putinism: Change without Development. — Russian Analitical Digest, No 127, 8 May 2013 (англ.)// Ця сама стаття на державному Німецькому сайті політичної просвітиШаблон:Ref-de
  • Ben Judah. Fragile Empire: How Russia Fell in and Out of Love with Putin. — Yale Univ. Pr., 2013. — 379 p. ISBN 9780300181210
  • Gareth Dale. First the Transition, Then the Crash: Eastern Europe in the 2000s. — Pluto Press Publishing, 2011.- 280 p. ISBN 0745331157
  • Ronald J. Hill. Putin and Putinism. — Routledge Chapman & Hall, 2009. — 216 p. ISBN 0415499860
  • M. Mommsen, A. Nußberger. Das System Putin: Gelenkte Demokratie und politische Justiz in Rußland. — C.H.Beck Verlag, 2009. — 224 S. ISBN 9783406547904
  • Dale R. Herspring. Putin's Russia: Past Imperfect, Future Uncertain. — Rowman & Littlefield Publ., 2006. — 235 p. ISBN 9780742553927
  • Алєксандр Еткінд. Внутрішня Колонізація: Дисциплінарні Механізми. Переклад з англійської: Ірина Склокіна. // Перекладено за виданням: Alexander Etkind. Internal Colonization. Russia's Imperial Experience. Cambridge: Polity Press, 2011. 289 p. Chapter 7. «Disciplinary Gears», pp. 123—149.

Шаблон:Refend

Шаблон:Російський націоналізм Шаблон:ВП-Портали



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.