Рухимович Мойсей Львович

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Державний діяч Мойсей (Мусі́й) Льво́вич Рухимо́вич (нар. ? жовтня 1889(1889), Кагальник — пом. Шаблон:ДС, Москва) — єврейський радянський партійний і державний діяч.

Життєпис

Рані роки

Народився на Донеччині в с. Кагальник (нині — Азовського району Ростовської області) у родині слюсаря. У 1904 приєднався до соціал-демократичного руху, був членом робітничої організації «Бунду». У 1906–1909 — в еміграції. Член Комуністичної партії з 1913 року.

Харків

Від серпня 1917 р.- член військової ради при Харківській раді робітничих та солдатських депутатів, яка з 23 жовтня 1917 року перебрала на себе всю повноту влади.

З 6 грудня 1917 р. разом з Руднєвим, Моргуновим і Тиняковим співголова штабу Червоної гвардії і Харківського ревкому.

Нарком військових справ ДКР

Народний комісаріат військових справ ДКР

На IV-му обласному з'їзді Рад робітничих депутатів Донецького і Криворізького басейнів, що відбувався з 27 грудня по 30 грудня 1917 року (за новим стилем — з 9 січня по 12 січня 1918 року) у Харкові, увійшов до складу Ради народних комісарів новоствореної Донецько-Криворізької Радянської Республіки як комісар з військових справ. 8 березня 1918 року обраний головою надзвичайного штабу з організації оборони та революційної війни[1] у складі Коляденка, Сапельнікова, Петриківського і Руднєва з підпорядкуванням всіх збройних частин Червоної гвардії та армії.

РРФР

Після відходу з України під натиском німецько-австрійських окупаційних військ, Рухимович переходить на роботу по забезпеченню Червоної армії: він стає військовим комісаром відділку військового майна в уряді Радянської Росії. Свої обов'язки на цій посаді він виконує до кінця 1918 року.

Україна

Від 1919 року на чолі Ради народного господарства України у складі Тимчасового Уряду відповідальний за промисловість та забезпечення армії. В наступному боровся проти УНР: з 11 серпня по 24 жовтня 1919 р. на посаді воєнкома 41-ї стрілецької дивізії. Від 25 жовтня 1919 р. по 21 листопада 1920 р., — як член РВР 14-ї армії, відповідальний про забезпечення військ[2][3]. 6 грудня 1919 року за рішенням РВР Південного фронту Рухимович на визволених від денікінських військ теренах входить до складу заново створенного Харківського ревкому[4].

Учасник придушення Кронштадтського повстання. З 1920 р. — на партійній і радянській роботі; з грудня 1920 голова Донецького губвиконкому. В 1922-23 голова Бахмутського повітвиконкому. В 1923-25 керівник тресту "Донвуголь", що об'єднав усі шахти Донецького басейну. З 1925 голова Вищої ради народного господарства УРСР, від 1926 року — заступник голови Вищої Рада Народного Господарства (ВРНГ) СРСР. 23 вересня 1927 року постановою Ради народних комісарів СРСР введений до Президії ВРНГ. На VIII з'їзді професійних союзів Московської області виступив з доповіддю про перспективи розвитку промисловості СРСР[5].

РРФР

З 11 червня 1930 по 2 жовтня 1931 рр. нарком шляхів сполучення СРСР, в 1931—34 роках — керуючий трестом "Кузбасвугілля", в 1934—36 роках — заступник наркома важкої промисловості СРСР, з 8 грудня 1936 — нарком оборонної промисловості СРСР. 15 жовтня 1937 року знятий з посади, арештований наступного дня. Смертний вирок 28.7.1938. Розстріляний на слідуючий день.[6] Реабілітований 14.3.1956 р. посмертно.

Примітки

  1. «Вестник Украинской Народной-Республики», № 38, 8 березня 1918, Полтава.
  2. Запис розмови по прямому проводу члена РВР Південного фронту Сталіна з членом РВР 14-ї армії Орджонікідзе про бої під Орлом 25 жовтня 1919 р.
  3. РДВА/ЦГАСА ф. 100, оп. 9, сп. 34, арк. 26-27. Копія.
  4. РДВА/ЦГАСА ф. 100, оп. 1, сп. 6, арк. 169. Оригінал.
  5. Итоги и ближайшие перспективы работы промышленности СССР // Москва: «Труд и книга», — 1927.
  6. http://www.sakharov-center.ru/asfcd/martirolog/?t=page&id=12826

Бібліографія друкованих праць М. Л. Рухимовича

  • Рухимович М. Л. Несокрушима мощь СССР // Правда. — 1937. — 23 февраля.
  • Рухимович М. Л. За социалистическую реконструкцию транспорта. Доклад на V пленуме ВЦСПС 25 января 1931 г. — М. : Московский рабочий, 1931. — С. 2-34.
  • Рухимович М. Л. Пятилетний план и подготовка кадров. Доклад на VIII съезде ВЛКСМ. — М.: Молодая гвардия, 1928. — С. 7-12.

Бібліографія друкованих праць про М. Л. Рухимовича

  • Прокова Л. И. Его ценил Ленин / Л. И. Прокова // «Мы даем клятву…»: Сборник. Х.: Прапор, 1989. — С. 189–197.
  • Гавриленко А. А. М. Л. Рухимович: неизвестные страницы биографии / А. А. Гавриленко // Вестник Харьковского университета: проблемы политической истории Украины. — Харьков: Основа, 1993. — № 375. — С. 72-79.
  • Гавриленко О. А., Логвиненко І. А. Більшовицький переворот у Харкові: як це було // Наукові записки кафедри українознавства Харківського ун-ту. Вип. 1. — Харків, 1994. — С. 41-48.
  • Озерський Ю. А., Гавриленко О. А. Військовий комісар Донецько-Криворізької республіки // Деякі питання історії української держави. — Харків: Харківськ. політехн. ін-т, 1993. — С. 78-87.
  • Гавриленко А. А. М. Л. Рухимович: украинофил или украинофоб? / А. А. Гавриленко // Сборник научных работ аспирантов Харьковск. гос. ун-та (Гуманитарные науки). — Харьков, 1992. — С. 136–140.
  • Гавриленко О. А. М. Л. Рухимович: особистість, політик, господарський діяч. Дис… канд. іст. наук. 07.00.01 — Історія громадських рухів і політичних партій. — Дніпропетровськ, 1994.


Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.