Савонов Григорій

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
Григорій Савонов
Прізвисько Отаман Савонов
Народження 1897
Смерть січень 1922
Шаблон:Wikidata/p119
Шаблон:Wikidata/p856
Шаблон:Wikidata/p373

Григорій Савонов — уроженець Цареборисова, добровольцем пішов на першу світову війну, де заробив 4 Георгіївських хрести і офіцерське звання, а в 1918 році створив найбільший на Ізюмщині партизанський загін, який боровся з німцями. Згодом у 1919 році приєднався до загонів Махна і разом з ним пройшов еволюцію від союзника більшовиків до його принципового противника. Повстанський загін Савонова діяв на території Харківщини та Донеччини[1].

Участь в Українській революції

Григорій Савонов приєднався до загону Махна і очолював комісію по боротьбі з дезертирством у червні 1920 року зі своїм загоном у 50 шабель йде у Теплянський ліс і створює партизанський загін, що бореться з радянською владою. Проте у вересні цього ж року, після союзу більшовиків з Махном, Савонов разом з червоноармійськими частинами йде у Крим проти Врангеля. Наприкінці грудня 1920 Савонов, військовий комісар повіту, йде проти діючої влади, побачивши її дійсне обличчя. Він знову створює партизанський загін, котрий діяв у Теплянському лісі, в районі сіл Синичено, Червоний Оскіл, Піски-Радьківські, що налічував 500 шабель. До цього загону приєднався і загін Махновський рух махновців на чолі з Харлашком. Далі розгорнулася справжня Локальна війна, в якій лише з радянського боку брало участь 4 полки: 19-й кавалерійський, 1-й та 2-й зведені кавалерійські, 3-й кавалерійський дивізії «ВНУС», а з боку селян — загін Савонова у 400 шабель. Хроніка його дій: 5 січня 1921 року — наступ на село Довгеньке, вбито 8 червоноармійців (тут і далі втрати з радянської сторони); 16 січня- у селі Крючки вбито міліціонера І. Бардака, 28 січня зайнято село Чистоводівка, загинуло 3 працівники військкомату, 17 лютого наступ на Петровське, вбито 14 чоловік, того ж дня — на Велику Комишуваху, вбито голову комітету незаможних селян і 3 червоноармійців; 14 лютого у Прокопівці захоплено сарай із хлібом, забраний у селян «продрозвєдкою» і роздав його селянам; 5 березня у Великій Комишувасі каральні більшовицькі загони розбили загін Савонова і взяли в полон до 50 партизанів. У березні-квітні 1921 року був посланий загін на чолі з І. Я. Майбородою, П. К. Скрипкою, С. П. Хижняком, В. С. Трощиловим. Але цей загін був розброєний Савоновим, Майбороду, Скрипку, Хижняка розстріляли, а решту відпустили. Але наступного дня червоноармійці напали на загін Савонова і знищили його. До полону потрапили 100 чоловік. Проте Савонов знову з частиною вояків зумів утекти і діяв на Ізюмщині до 17 липня 1921 року (знову ж таки у Теплянському лісі. Цього дня він був захоплений у полон біля села Синичено. Його помічник Шкарупа з декількома повстанцями все ж вирвалися з оточення і пішли на Кавказ. А самого Григорія Савонова (за свідченнями Я. Іщенка) судили у Харкові і у січні 1922 стратили.[2]

Григорій Савонов — народився в 1897 році Він не дожив до 25 років, але односельців ше й сьогодні називають «Савонівцями» Григорій Савонов — уроженець Цареборисова, добровольцем пішов на першу світову війну, де заробив два Георгіївські хрести і дві георгіївські медалі. Взагалі то чотири Георгіївські нагороди. В списку повних Георгіївських кавалерів, прізвище Савонов, не значиться. у червні 1920 року зі своїм загоном у 500 шабель 5 березня у Великій Комишувасі каральні більшовицькі загони отримали перемогу над загоном Савонова, захопили в полон біля 50 повстанців. Понад 300 повстанців вийшли з оточення. А самого Григорія Савонова (за свідченнями Я. Іщенка) судили у Харкові і у січні 1922 стратили. — Свідчення Іщенка, це прості балачки. Він говорив так, щоб показати величність і принциповість Радянської влади. «Так требовала партия». Шановні, подивіться в якому році писались ці свідчення? Ця «писулька» знаходиться в Ізюмсьеому краєзнавчому музеї. Взагалі суду над Савоновим і савоновцями не було. Савонівців просто розстрілювали, щоб ніхто не знав, їхні трупи прикопували і зрівнювали з землею. Одного разу, розстріляних кинули під лід в Дінець. Можливо це було саме 5 березня. Зовсім недавно мені розповідав один свідок, як його дід попав в полон до Савонова. Григорій розстрілював тільки командирів, а всіх червоноармійців відпускав додому в одних підштаниках. Щоб червоноармійцю було соромно, що він воює проти своїх людей. Ці факти підкріпленні архівними документами. А сам Григорій Савонов, перебуваючи в тюрмі, був тяжко хворий (сухота) і його забив ногами наглядач. Чекісти розповсюджували слух, що він болів сифілісом. Але це продумані вигадки.

Див. також

Примітки

  1. http://novyny.dn.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=260:2012-07-22-10-11-29&catid=10:2012-04-26-21-03-43&Itemid=8 У тіні Чорного ворона
  2. Статтю створено на основі зібраних матеріалів директора Червонооскільської гімназії В. Веприцького «Ізюмщина Краєзнавча», видавництво «Кроссроуд», Харків, 2009. Укладачі: П. Т. Журова, Ю. Ю. Шелест, В. М. Лисаченко, Н. В. Федосенко, К. В. Малютіна, Л. І. Щибря, Є. В. Гевліч, В. Е. Воронін, І. Г. Гончаренко. с 98-99


Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.