Сіраки

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук

Сіраки (Шаблон:Lang-el, Шаблон:Lang-la) — група іранських кочових племен (сарматів), відома з джерел часів еллінізму та імперії.

Існує достатньо аргументована думка, що перша згадка сіраків — опис Діодором Сицилійським династичної війни на Боспорі у 310—309 рр. до н. е.,[1] під час якої династ сіраків Аріфарн підтримував заколотника Евмела.[2] Можливо, що саме сіраки були першою хвилею сарматів — носіїв культури прохорівського типу, що мігрували до Причорномор'я зі сходу та утворили об'єднання, до якого увійшли й тубільні сарматські групи.

...наразі можна говорити тільки про поліетнічність ... сіракского союзу. Тому під етнонімом сіраки слід розуміти кочові племена ... савроматского та сарматського походження...

Порівняння локалізації сіраків за Страбоном та Тацитом з локалізацією сіраків царя Аріфарна за Діодором та археологічними даними свідчить про те, що сіраки заселяли степи Прикубання з другої половини IV ст. до н. е. по середину І ст. н. е.[3]

У 60-их рр. І ст. н. е. сіракське об'єднання було знищено аланами, самі сіраки були частково інкорпоровані до нових аланських об'єднань, частково мігрували до Таврики та Закавказзя (область Сіракена[4]).

Та група сіраків, що мігрувала до Таврики в античних джерелах завжди згадується разом зі скіфами, тобто можливо припустити, що мігрувавши до Таврики, сіраки утворили певну спілку з пізніми скіфами цього регіону.

У III ст. були остаточно асимільовані готами чи аланами.

Хронологія основних подій історії сіраків

  • сер. IV ст. до н. е. — міграція сарматів — носіїв культури прохорівського типу до Передкавказзя, утворення об'єднання сіраків.
  • між 328—324 рр. до н. е. — можливі сутички з сатрапом Мідії Атропатом.[5]
  • 310—309 рр. до н. е. — участь у династичній війні на Боспорі.(Dio., Bibl., XX, 22-24)
  • 63-47 рр. до н. е. — спільники понтійських царів у їхніх війнах з Римом.(Strabo, Geo., XI.V.7-8.)
  • 35 р. н. е. — можливо, участь у династійних війнах Аршакідів у Закавказзі (ймовірно, як спільники вірмен).(TAC., AN., VI, 33-35)
  • 45-49 рр. — участь у династичній війні на Боспорі.(TAC., AN., XII, 15-17)
  • 60-62 рр. — часткова міграція до Таврики (Пл. IV, 26, 83; IOSPE I2 № 369) та Закавказзя (Сіракена).
  • до/бл. 193 р. — сіраки Таврики підкорені Боспору. (CIRB 1237)

Царі сіраків

  • Аріфарн — династ сіраків кінця IV ст. до н. е., згаданий у подіях 310—309 рр. до н. е.
  • Абеак — династ сіраків сер. I ст. до н. е., згаданий у подіях 63-47 рр. до н. е.
  • Зорсіна — династ сіраків сер. I ст. н. е., згаданий у подіях 44-49 рр.

Сіраки Кубані в джерелах

XI.II.1.
«сіраки …, що спускаються на південь до Кавказьких гір ……»[6]

XI.V.7-8.
«Спускаючись в передгір'я, ми вступаємо в області, що лежать північніше, але з більш помірним кліматом, так як вони стикаються вже з рівнинами сіраків … За ними слідують вже кочівники, які живуть між Меотидою і Каспійським морем, а саме набіани, панксани і потім вже племена сіраків та аорсів. Аорси й сіраки, здається, втікачі з середовища народів, що живуть вище… і вони північніше аорсів. Цар сіраків Абеак, коли Фарнак володів Боспором, виставив двадцять тисяч вершників … Аорси живуть по Танаїсу, а сіраки по Ахардею, який випливає з Кавказу і впадає в Меотіду.»[7]

  • Mela I, 103

«Узбережжя, що йде вигином від Босфору до Танаїса, заселяють меотіки, фати, сірахи…»[8]

«15. …Аквіла та Котіс, не сподіваючись на власні сили, бо цар Сіраків Зорсін поновив вороже до них ставлення, також стали шукати допомоги ззовні і з цією метою відправили послів до Евнона, що очолював плем'я аорсів.
16. …вони прямують до землі сіраків й, перейшовши річку Панду, зусебіч підступають до міста Успи, розташованому на височині й укріпленого мурами та ровами; втім, його мури були не з каменю, а тином з насипаною у середині землею, й тому не могли протистояти натиску нападників, які приводили в сум'яття обложених, закидаючи їх зі зведених для цього високих веж палаючими головнями й списами. І якби ніч не перервала битви, місто було б обложене й узяте впродовж одного дня.
17. Наступного дня оточені прислали послів, які просили милости городянам вільного стану й пропонували переможцям десять тисяч рабів. Ці умови було відкинуто, оскільки винищити полонених було б нелюдською жорстокістю, а вартувати таку безліч — скрутно: най краще вони загинуть за законом війни; й воїнам, що вдерлися до міста за допомогою драбин було подано знак до нещадної різанини. Винищення мешканців Успи вселило жах у всіх інших, які вирішили, що більше немає безпечних прихистків, якщо ворога не можуть зупинити ані зброя, ані фортеці, ані важкодоступні й верховинні місцевості, ані річки, ані міста. І ось Зорсін після довгих роздумів, чи підтримати бідолаху Мітрідата чи дбати про залишене батьком царство, вирішив, нарешті, віддати перевагу добробуту власного народу й, видавши заручників, простягся ниць біля зображенням Цезаря…»
[9]

  • Ptol., III, 8, 36

« Нижче свардинів живуть хеніди, а на схід від річки Ра — фтірофаги (вошеїди), матіри і країна Острівна; потім під іаксаматами — сіракіни, а за сіракінами між Меотійським озером та Іппійскими горами — ісіссії.»[10]

  • CIRB 142

віршована епітафія торговця Хрестіона Асіатікова, який загинув «у сіраків краї» (Шаблон:Lang-el). Написано ямбічним триметром у першій половині I ст.[11]

Сіраки Таврики в джерелах

  • Пліній (IV, 83)
    «…Острів Ахілла славний могилою-курганом цього героя, а за ним в 125 000 кроках лежить півострів, що тягнеться впоперек у вигляді меча і названий Бігом Ахілла внаслідок вправ того ж героя; довжина його, за словами Агріппи, дорівнює 80 000 кроків. Все це простір займають скіфи-сарди і сіраки…»[12]

Шаблон:Ethno-stub

Примітки. Джерела. Посилання

  1. (рос.) В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947, Шаблон:Ref-el DIO., ΒΙΒΛΙΟ., XX, 22-24
  2. (рос.)Ю. М. Десятчиков. Арифарн, царь сираков. История и культура античного мира. М., «Наука», 1977.
  3. (рос.) Марченко И. И. Сираки Кубани. КГУ., 1996 г.
  4. (рос.) В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947 див. прим. 387
  5. (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008
  6. Шаблон:Lang-elStrabo., 11.2.1.
  7. Шаблон:Lang-elStrabo. 11. 5. 7
  8. Шаблон:Lang-la MELA. I. 103.
  9. Шаблон:Lang-la
  10. (англ.) Geo., V, 8, 12 (рос.) Клавдий Птолемей. РУКОВОДСТВО ПО ГЕОГРАФИИ
  11. CIRB 142
  12. Шаблон:Ref-la Gaius Plinius Secundus "NATURALIS HISTORIA», IV, 83. «rursus litore portus Achaeorum, insula Achillis, tumulo eius viri clara, et ab ea CXXV passuum paeninsula ad formam gladii in transversum porrecta, exercitatione eiusdem cognominata Dromos Achilleos, cuius longitudinem LXXX tradidit Agrippa. totum eum tractum tenent Sardi Scythae et Siraci.»
  13. CIRB 1237

Додатково



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.