Традиційне яське вбрання

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук

Традиційне яське вбрання (Традиційний одяг), судячи зі старовинних гравюр, не збереглося, і вже за середньовіччя яси носили загальноугорський одяг[1].

Традиційний костюм ясів можна відновити за деякими мініатюрами, що відобразили яські війни часів середньовіччя, за музейними колекціями, а також із археологічних пам'яток з яського поселення Надьсаллаша. Ще не знайдені предмети одягу, але серед знахідок велику цікавість становлять, наприклад, жіночі нагрудні бронзові гачки, типу сучасних осетинських для святкової сукні, пряжки чоловічого пояса, масивний меч, велика кількість голешників, які носилися на поясах. Ці та інші предмети, що датуються XIV-XVI ст., дають уявлення про яський традиційний костюм, який, за даними порівняльного аналізу, не відрізнявся від костюма північнокавказьких аланів, відомого з багатьох знахідок його елементів у Змійських катакомбних могильниках Х-ХII ст. у Північній Осетії, в могильнику Мещова Балка (VIII-IX ст.) на р. Велика Лаба, притоці Кубані, в курганах (XIV-XV ст.) під П'ятигорськом і Білоріченських (XIV-XV ст.) в однойменній станиці.

Головний убір ясів - шоломоподібний, у вигляді трикутника, який щільно облягає голову й складається з добре обробленої тонкої шкіри, рідше з вовняної тканини, в низці випадків внизу окантований пришитою до нього щільною тасьмою з безліччю золочених дзвіночків, поверхня орнаментована бронзовим бісером або дрібними бляшками. Чоловічі і жіночі головні убори аналогічні. Такі гострі шапки (шоломи) носили й скіфи, а осетинська назва - «худ» (шапка)сягає іранського - «хауда». Верхня плечовий одяг - бешмет, а за іншими назвами каптан, архалук і навіть халат, безсумнівно, є також спадщиною скіфів, від них через алан йде до осетинам, у яких іменується «курает», сягаючи давньоіранської. За всіма археологічними знахідками, каптан-бешмет - зі стоячим коміром, рідше з відкладним, з рукавами довше рук, зі складками в талії, застібався до пояса бубонцями. Каптан оперізувався, шився з добротної привізної тканини, найчастіше оксамиту, який надходив, як і інші товари, «шовковим шляхом» в Аланію з Італії, Китаю, Персії та інших західних і східних країн. За кроєм він однаковий для чоловіків і жінок. Під нього зазвичай одягали довгий халат-каптан, що підтверджується і мініатюрними зображеннями угорських ясів. Досить добре представлене ​​археологічними знахідками й взуття аланів - шкіряні панчохи, порти, часто прикрашені бубонцями, капці, відомі їм ще з VII-IX ст., як випливає з розкопок аланських катакомб у верхів'ях Кубані.

З мініатюр часів угорського середньовіччя відомо про велику схожість костюмів ясів і кунів, що пояснюється їхнім близьким віковим сусідством і контактами як до приходу в Угорщину, так і особливо після нього. Етнокультурні контакти угорців і аланів у період їхнього спільного перебування (V-IX ст.) у степах Передкавказзя, на Дону і в Приазов'ї не зводилися тільки до мовних чинників. Вважають, що алани передали угорцям не тільки безліч своїх слів, але і деякі елементи свого костюма. Самі вони сприйняли від угорців поряд з багатьма іншими термін «фішал» (осет. «фжеал») - особливий різновид трави, що підкладається у взуття.

Костюм ясів відомий за наявними двома мініатюрними зображеннями угорської ілюстрованої хроніки кінця XIV ст. На першій мініатюрі у сидячого на троні угорського короля Лайоша (XIV ст.) на прийомі з лівого боку велика група послів європейських країн у відповідному одязі, з правого - теж група послів з п'яти чоловік, троє, як можна судити з їхніх розкішних костюмів і збруї, з суспільних верхів, ватажки, двоє - їхні охоронці, один із них, добре представлений, одягнений в тунікоподібний довгий халат без пояса - явна ознака того, що він із низів, на голові у нього вовняний ковпак із червоною смугою внизу, тримає лівою рукою меч. Вважається, що четверо з послів - куни і один яс, високий із пишною бородою, що стоїть в щільному оточенні, так що видно тільки його голову із шоломом, прикрашеним вертикальними смугами з бронзи, типу змійського шолому. Двоє послів, зліва від охоронця, мають такі ж шоломи, але тільки з горизонтальними смугами, один із них, молодший, без вусиків, у довгому до п'ят смугастому халаті-жупані з візерунками в біло-жовту смужку, у другого, старшого з вусами, такий же халат-каптан, але тільки з червоними візерунками. Обидва вони оперезані, з прив'язаними до поясу мечами, а на грудях їх - по одній великій круглій бронзовій блясі.

На другий мініатюрі кінні і піші воїни, можливо яси і куни, зображені в різної форми одязі, аналогічному з одягом, знайомим з археологічних знахідок у могильниках середньовіччя Північного Кавказу і опису мандрівників післямонгольського періоду. Це шоломоподібні шапки з бісером і довгим гострим верхом на кшталт цукрової голови, білі ковпаки і ковпаки у вигляді тюбетейок з вовняної тканини, короткі каптани з широкими довгими рукавами і короткими до ліктів, зі стоячими комірцями (рідше виложистими). Під каптаном надітий довгий халат-каптан, на деяких воїнах - накидки типу кавказької бурки, взуття погано проглядається[2].

Література

Посилання

Шаблон:Угро-фінські народи

  1. Калоев Б. А. Поездка к венгерским ясам // Советская этнография. — 1984. — № 6. — С. 105.
  2. Калоев Б.А. Венгерские аланы (ясы): Историко-этнографический очерк. – М.: Наука, 1996. – С. 34, 37, 184-187, 189-192, 194-195.


Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.