Ґавліч Володимир-Василь

Матеріал з Разом
Перейти до: навігація, пошук
о. д-р Володимир Ґавліч, ЧСВВ
200px
Везель.png
. Шаблон:Спортсмен категоріяШаблон:Звання категоріяШаблон:Наукова ступінь категоріяШаблон:Діяч мистецтв категоріяШаблон:Чин категоріяШаблон:Спортивне звання категоріяШаблон:Рід військ категоріяШаблон:Національність категоріяШаблон:Битви категорія
Файл:Grampl-1-Gavlich.jpg
Обкладинка грамплатівки із записом «Віденської» Святої Літургії. 1960.
Файл:Grampl-2-Gavlich.jpg
Зворотний бік обкладинки грамплатівки

Отець-доктор Володи́мир-Ва́силь Ґа́вліч ЧСВВ (англ. Volodymyr Gavlich; 29 жовтня 1913, с. Смиківці, нині Тернопільський район — 7 червня 1981, Нью-Йорк, США) — греко-католицький священик, василіянин, доктор філософії, український громадський діяч, письменник.

Життєпис

Народився 29 жовтня 1913 року в багатодітній родині Євстахія Ґавліча та Катерини Мацелюх у селі Смиківці (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна). Під час лихоліть Першої світової війни, коли згоріла батьківська хата, сім'я Ґавлічів переселяється до сусідніх Великих Бірок, звідки була родом його мати, де Володимир здобуває початкову освіту.

Згодом вступає до Тернопільської української гімназії, яку успішно закінчує.[1] Здібного до навчання, допитливого, побожного хлопця, що часто відвідує місцеву церкву святої Параскеви П'ятниці, парох о. Йосиф Кравчук прилучає до духовного життя, і небезуспішно. Покликання Божого служіння визначає його майбутню долю. В 1930 р. у Крехівському монастирі св. Миколая він вступає до чину оо. Василіян, тут же відбув новіціат.

Іспит зрілості здав екстерном в Академічній гімназії у Львові.

Склавши 14 січня 1936 р. монаші обіти, студіював теологію і філософію у Духовній семінарії оо. Василіян у монастирях Добромиля, Кристинополя і Лаврова, та м. Оломоуц (Чехія).

Рукоположений на священика 21 листопада 1940 р. Докторат з історії та германістики захистив у Віденському університеті 1944.

Був священиком при Церкві Святої Великомучениці Варвари[2] у Відні, в таборах скитальців у Німеччині й Австрії. В цей важкий повоєнний час, чим тільки міг, допомагав багатьом землякам-українцям, яких недоля змусила залишити Батьківщину.

1946 року виїхав до США. Вільно володіючи 9 мовами, навчав історії та німецької мови у монастирі св. Йосафата м. Ґлен Коув, Лонг-Айленд, штат Нью-Йорк, був парохом у Ґлен-Стедо 1946—1950. У 1950—1957 — професор Теологічної семінарії оо. Василіян. Ігумен і парох катедри святого Миколая в Чикаго, Гемпстеді.

1958—1960 — повернувся до Європи, де знову став душпастирем при Церкві Святої Великомучениці Варвари у Відні. Саме тут, разом з композитором Андрієм Гнатишиним[3], організував церковний хор для запису на довгограйні грамплатівки широко відомої, в українській діаспорі, «віденської» Служби Божої, яка 1960 року, за допомоги Миколи Денисюка, побачила світ у Чикаго США. Альбом з повним записом Служби Божої, здійснений на високому технічному рівні на двох Hi-Fi грамплатівках, став для широкого кола української громадськості на еміграції зразком Богослужби в якому відбилася краса, й духовна глибина українського релігійного хорового співу. Цей грамзапис скоро став широко відомим на всіх континентах де проживали українці, його за невелику плату можна було замовити через пошту до будь-якої країни, він часто транслювався радіостанціями що здійснювали україномовні передачі.

Згодом знов у США — директор місії, парох у Гемтремку 1962—1970, 1970 р., отримав парафію св. Юра[4] в Нью-Йорку.

1962—1970 — викладач історії, німецької та української мов у вищій школі в м. Гемтремкі (штат Мічиган).

Автор брошур на релігійні теми, «Слово доброго пастиря», «Добрі діла» (1950, «Церква — добрий скарб», та «Терпіння» 1957, публікувався в україномовній пресі, протягом тривалого часу був керівником василіанських радіопрограм у Чикаго, Детройті та Нью-Йорку.

У церковних справах часто відвідував апостольську столицю, де мав аудієнції на найвищому рівні.

Впродовж багатьох років з каплиці Благовіщення Радіо Ватикану[5], долаючи відстані та шуми глушіння, в напрямку України транслювалася у прямому ефірі на коротких хвилях, Свята Літургія в українському обряді та проповіді отця Володимира.

Похований на українському католицькому цвинтарі Святого Духа в Гемптонбурґу штат Нью-Йорк.

Примітки

  1. Тимочко П. Тернопільська українська гімназія ім. Франца Йосифа І // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 418. — ISBN 978-966-528-279-2.
  2. Церква Святої Великомучениці Варвари у Відні
  3. Український хор церкви Святої Варвари (Відень, Австрія)
  4. Українська Католицька Церква Св. Юра
  5. Радіо Ватикан

Джерела

  • Ґавліч Володимир. Церква мій скарб. Слово Доброго Пастиря. — Нью-Йорк, 1950. — 32 с.
  • Ґавліч Володимир. Добрі діла. — Нью-Йорк : Видавництво оо. Василіян, 1957. — 64 с.
  • «Журавлина» книга. Тернопільська українська західна діаспора: Словник імен — Т., 1999 — Ч. 1.
  • Мацелюх Р. Незабутнє ім'я непересічної особистості // «Подільське слово». — 2003 р. — 31 жовтня. — С. 5.
  • Мацелюх Р., Мельничук Б. Гавліч Володимир-Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 315. — ISBN 966-528-197-6.
  • Мацелюх Р., Побер Б., Ханас В. «Великі Бірки: З глибини віків до наших днів». — Тернопіль : Лілея, 2005. — С. 193—194.

Шаблон:ВП-Портали



Все тексты и изображения, опубликованные в наших проектах, включая личные страницы участников, могут использоваться кем угодно, для любых целей, кроме запрещенных законодательством Украины.