Перегляд вихідного коду сторінки Бойчук Олександр В'ячеславович

{{Військовик
| ім'я = Олександр Бойчук
| оригінал імені = 
| портрет = Oleksandr Boychuk.jpg
| розмір = 
| підпис = 
| ім'я при народженні = Олександр В'ячеславович Бойчук
| дата народження = <!--Дата народження у форматі ДД.ММ.РРРР (без шаблонів; наприклад: 12.5.1945 або, що те ж саме - 12.05.1945)-->
| місце народження = [[Володимир (місто)|Володимир]]
| дата смерті = <!--аналогічно даті народження-->
| місце смерті = 
| місце поховання = 
| координати місця поховання = 
| прізвисько = 
| національність = 
| приналежність = 
| країна = {{UKR}}
| вид збройних сил = {{fВМС ЗСУ}}
| рід військ = 
| освіта = 
| роки служби = 
| звання              = {{Ранг|країна=Україна|звання=Старший майстер-старшина}}
| формування = 
| командування = 
| битви = [[Українська миротворча місія в Іраку]], [[Російське збройне вторгнення в Крим (2014)]], [[Бої за Маріуполь (2022)]]
| нагороди = 
| відносини = 
| титул = 
| по відставці = 
| інше = 
| автограф = 
}}{{Значущість|дата=грудень 2022}}{{othernames|Бойчук}}

'''Олександр В'ячеславович Бойчук''', м. [[Володимир (місто)|Володимир]])&nbsp;— український військовик, старший мічман, головний старшина [[9-й дивізіон надводних кораблів (Україна)|9-го дивізіону надводних кораблів]] [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|Військово-Морських сил України]], учасник бойових дій в Іраку.

== Життєпис ==

Народився у м. [[Володимир (місто)|Володимир]], Волинської області.

Починав службу в 44 мотострілецькому полку [[51-ша гвардійська мотострілецька дивізія (СРСР, ІІ формування)|51 МСД]]. Командував взводом і був старшим техніком механізованої роти. Служив інженером пожежної роти, тривалий час був сапером.

8 місяців виконував [[Українська миротворча місія в Іраку|миротворчу місію в Іраку]].

В 2009 році перейшов на флот, першою стала посада старшини команди бойового управління ракетно-артилерійської бойової частини корвета [[Луцьк (корвет)|«Луцьк»]], а з січня 2012 року – командиром рейдового тральщика. 

У березні 2014 року, під час [[Російське збройне вторгнення в Крим (2014)|захоплення Криму]], старший мічман [[Генічеськ (рейдовий тральщик)|тральщика «Генічеськ»]] Бойчук привів корабель у бойову готовність. 18 березня усі військові кораблі знялися з якорів і пішли на вихід із Донузлава, спробувати прорватися, але не встигли: вихід уже був перекритий.

20 березня командир 5-ї бригади надводних кораблів Військово-морських сил Збройних сил України Віталій Звягінцев, який зрадив Україну, наказав усім кораблям причалити до берега. Командир «Генічеська» не послухався, росіян на борт не пустив навіть попри те, що в бік кораблів були направлені три кулеметні точки та автоматичні станкові гранатомети, а на тральщику закінчувалися їжа і пальне.

Вранці корабель вирішив спробувати ще раз утекти, але його наздогнав катер з російськими спецпризначенцями. Вони закидали корабель шумовими гранатами і висадилися на тральщик. Моряки відбивалися шлангами та ланцюгами. Бойчук дістав прикладом по голові, впав і втратив свідомість.<ref>{{Cite web|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3583034-druzina-kapitana-minnogo-tralsika-genicesk-sukae-colovika-akij-moze-perebuvati-u-poloni.html|назва=Дружина капітана мінного тральщика «Генічеськ» шукає чоловіка, який може перебувати у полоні|видавець=[[Укрінформ]]|дата=30 вересня 2022|url-архіву=https://web.archive.org/web/20221209082937/https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3583034-druzina-kapitana-minnogo-tralsika-genicesk-sukae-colovika-akij-moze-perebuvati-u-poloni.html|дата-архіву=2022-12-09|мертвий-url=no|дата-доступу=20 лютого 2023}}</ref>

«Генічеськ» пришвартували на причалі. Усі члени екіпажу зійшли на берег. За два дні Бойчуки разом із 15-річним сином В’ячеславом виїхали на підконтрольну Україні територію.

З екіпажу Бойчука восьмеро з 11 моряків не зрадили присязі. 20 травня [[Генічеськ (рейдовий тральщик)|«Генічеськ»]] російські буксири вивели з Донузлава і передали українській стороні. 12 червня Бойчук знову став командиром судна.

У навчаннях «Сі Бриз» тральщик під орудою старшого мічмана Бойчука брав участь чотири роки поспіль, до 2018-го. <ref>{{Cite web|url=https://armyinform.com.ua/2020/03/31/komandyr-buntivnogo-tralshhyka/|назва=Командир бунтівного тральщика|видавець=[[АрміяInform]]|ім'я1=Олексій|прізвище1=Тригуб|дата=31 березня 2020|url-архіву=https://web.archive.org/web/20220706052816/https://armyinform.com.ua/2020/03/31/komandyr-buntivnogo-tralshhyka/|дата-архіву=2022-07-06|мертвий-url=no|дата-доступу=20 лютого 2023}}</ref>

Під час повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року головний старшина перебував у Маріуполі на кораблі управління [[Донбас (корабель управління)|“Донбас”]]. Із побратимами з трьох суден вони обороняли спочатку кораблі, порт, а потім і місто. Потрапив в оточення й полон.<ref>{{Cite web|url=https://novynarnia.com/2022/09/29/poloneni-moriaky-z-mariupolya/|назва=Невідома глава оборони Маріуполя: розповідають рідні полонених моряків 9-го дивізіону|ім'я=Мирослава|прізвище=Ільтьо|видавець=[[Новинарня]]|дата=29 вересня 2022|url-архіву=https://web.archive.org/web/20221126230934/https://novynarnia.com/2022/09/29/poloneni-moriaky-z-mariupolya/|дата-архіву=2022-11-26|мертвий-url=no|дата-доступу=20 лютого 2023}}</ref> <ref>https://hromadske.ua/posts/zagublenij-yakir-u-poshukah-polonenogo-komandira</ref>

== Нагороди та відзнаки ==
За сумлінне і чесне виконання військового обов'язку та вислугу 20 років у календарному обчисленні - [[Медаль «20 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)|Медаль «20 років сумлінної служби»]].

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==

== Посилання ==
{{commonscat|YouTube}}
* {{ref-uk}} [https://www.youtube.com/watch?v=ZJ2Ym-J-ZrU «Генічеськ» (2017). Фільм Б. Кутєпова про корабель, екіпаж і командира-бандерівця]

{{Особистості російсько-української війни (з 2014)}}
{{Учасники РУВ}}

[[Категорія:Учасники війни в Іраку]]
[[Категорія:Військові ВМС України]]
[[Категорія:Зниклі безвісти]]