Перегляд вихідного коду сторінки Стеблюк Всеволод Володимирович

{{Науковець
|ім'я = Всеволод Стеблюк
|ім'я_мовою_оригіналу = 
|зображення = CF064801 w full (1).jpg
|зображення_розмір = 
|зображення_підпис = 
|дата народження = 4.5.1967
|місце народження = [[Київ]], [[УРСР]]
|дата смерті = 
|місце смерті = 
|резиденція = 
|громадянство = {{URS}}→{{UKR}}
|національність = [[Українець]]
|галузь = [[Медицина]]
|заклад = Національна Гвардія України
Національний медичний університет імені О. Богомольця
|alma mater = Національний медичний університет імені О. Богомольця
Національна академія внутрішніх справ
|Alma Mater = [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця]]
|звання = [[Професор]]
|ступінь = [[Доктор медичних наук]]
|керівник =
|учні =
|нагороди = {{ряд2| {{Орден Свободи}}|{{Народний Герой України 2}} }}
{{ряд2| {{Заслужений лікар України}}|{{Державна премія України в галузі науки і техніки|2018}} }}
|примітки =
|портрет =
|Посада = Під час війни&nbsp;— командир медичної роти
|відомий через = Військовий лікар, засновний напрямку «Адаптивна мдицина», учасник російсько-української війни, під Іловайськом врятував понад 80 поранених українських бійців.
|Батько =
|Мати =
|Дружина =
|Чоловік =
|Діти =
|особиста_сторінка =
}}
{{Однофамільці|Стеблюк}}
'''Стеблюк Всеволод Володимирович''' ({{Нар}} [[4 травня]] [[1967]], [[Київ]])&nbsp;— український вчений-медик, громадський діяч та [[бард]], [[доктор медичних наук]], [[професор]], [[заслужений лікар України]] (2008), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018), лауреат премі Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій (2019)

Учасник [[Революція гідності|Революції гідності]] та військовий лікар на [[Війна на сході України|війні на сході України]], відомий з позивним «Айболіт», учасник [[Бої за Іловайськ|боїв під Іловайськом]].

Один з розробників теорії та практики сучасної військової медицини України.

== Життєпис ==
У 1984 році вступив на перший курс [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця|медичного інституту ім. Богомольця]] в Києві. В 1989 році організовує осередок [[Народний Рух України|Народного Руху України]] в [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця|Київському медичному інституті]]. В 1990 році бере участь у «[[Революція на граніті|Революції на граніті]]», очолює медичну службу табору голодуючих студентів. У 1990 році стає членом [[Українська республіканська партія|Української республіканської партії]]. У 1989—1992 роках бере участь в різних мистецьких заходах як автор і виконавець пісень, головним чином патріотичної лірики. Лауреат фестивалів «Молодість», «[[Оберіг (фестиваль)|Оберіг]]», «[[Дзвін (фестиваль)|Дзвін]]». Входив до так званого «Деміївського братства» (І. Жук, О. Різник, В. Семенов, С. Пиркало).

Закінчив у 1992 році Київський медичний інститут ім. Богомольця. У 1992—1993 роках працював лікарем-анестезіологом [[Національний інститут серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова АМН України|НДІ серцево-судинної хірургії]].

У 1993—1999 роках був начальником відділення інтенсивної терапії госпіталю ГУМВС України в м. Києві. У [[1999]]—[[2004]] роках на працює на наукових посадах в закладах [[МОЗ України]].

Від 2004 року поновлений на службі в [[Міністерство внутрішніх справ України|МВС]], очолював медичну службу Київської міліції.

Від 2010 року&nbsp;— професор кафедри криміналістики та судової медицини (з курсом судової психіатрії та наркології) Національної академії внутрішніх справ.

Під час визвольних змагань 2013—2014 року&nbsp;— лікар Майдану, заступник керівника медичної служби Штабу національного спротиву.

Після майдану вступив до лав батальйону «Миротворець» як начальник медслужби батальйону.<ref>{{Cite web |url=http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na |title=ГЕРОЙ-МЕДИК, СПАСАВШИЙ ЛЮДЕЙ ПОД ИЛОВАЙСКОМ |accessdate=5 вересня 2014 |archive-date=5 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140905233736/http://censor.net.ua/resonance/301301/geroyimedik_spasavshiyi_lyudeyi_pod_ilovayiskom_ya_skolko_vlezlo_sobral_ranenyh_vez_i_na_kapote_i_na }}</ref> Під Іловайськом на виході по «коридору смерті» врятував понад 80 поранених бійців. Істрорія порятунку поранених стала майже легендою, цій події присвячено експозицію з фігурою В. Стеблюка в Музеї становлення української нації.<ref>{{Cite web|title=Всеволод Стеблюк|url=https://www.museumsun.org/person/83/|website=www.museumsun.org|accessdate=2023-08-13}}</ref>
[[Файл:Cover -АТО02.jpg|міні|Обкладинка книги. ]]
З грудня 2014 по квітень 2017 року&nbsp;— помічник Міністра оборони України з медичного напряму та реабілітації. Створив перший в Україні Центр психофізичної реабілітації при Військово-медичному клінічному центрі професійної патології військовослужбовців Збройних Сил, організовує роботу Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги, першої навчальної медичної роти ЗСУ.

З квітня 2016 року по червень 2020 року— на посаді заступника начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи. Головні напрями діяльності&nbsp;— медико-психологічна реабілітація учасників АТО, дослідження в контузії та постконтузічного синдрому. Звільнився з військової служби за станом здоров'я в 2020 році

З червня 2020 року по квітень 2021&nbsp;— генеральний директор директорату медичного забезпечення, реабілітації та соціальної реадаптації ветеранів в Міністертсві у справах ветеранів України. Розробив у співавторстві "Дорожню карту реабілітацї екс-комбатантів.

З вересня 2020 року&nbsp;— професор Національного медичного університету імені О. Богомольця, викладає медицину невідкладних станів та військово-спеціальну медичну підготовку в інституті післядипломної освіти.

У 2017 році повертається до активного мистецького та суспільного життя: створює телепроєкт «Додому», присвячений проблемам ветеранів АТО, стає лауреатом фестивалю «Пісні народжені в АТО», видає автобіографічну книгу «Синдром АТО. Нотатки Айболіта». Долучається до українського кніематографа, спочатку як консультант фільму «Кіборги» режисера Ахтема Сейтаблаєва, потім грає епізодичні ролі у фільмі Олеся Саніна «Довбуш» (роль польського лікаря) та у фільмі Андрія Кавуна «Кордон», за романом Євгена Положія «Іловайськ». В цьому фільмі роль «Айболіта» зіграв Богдан Бенюк, а В.Стеблюк грає роль старшини.

Кандидат у [[Народний депутат України|народні депутати]] від [[Політична партія «Сила і честь»|партії «Сила і честь»]] на [[Парламентські вибори в Україні 2019|парламентських виборах 2019 року]], №&nbsp;20 у списку. Безпартійний.<ref>{{Cite web |url=https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=17087.html |title=Центральна виборча комісія |accessdate=19 липня 2019 |archive-date=19 липня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190719001517/https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01%3D919pf7201%3D17087.html }}</ref>

З початку повномасштабного вторгнення російських військ брав участь у медичному забезпеченні оборони Києва, евакуації цивільних мешкаців Ірпіня та Бучі, супроводі оперативних груп МВС при зачистці звільнених територій. З квітня по листопад 2022 року&nbsp;— медичний директор Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова<ref>{{Cite web|title=Військовий лікар Всеволод Стеблюк: "Дістали маленький мішок. Я подумав, що там вугольки або фрагменти тіл. Розкрили, а там згниле оголене тіло дівчинки, напевно, років 10-11. Такі речі реально перевертають всю свідомість"|url=https://censor.net/ua/resonance/3363199/viyiskovyyi_likar_vsevolod_steblyuk_distaly_malenkyyi_mishok_ya_podumav_scho_tam_vugolky_abo_fragmenty|website=Цензор.НЕТ|date=2022-08-30|accessdate=2023-08-13|language=uk|last=Цензор.НЕТ}}</ref>

З грудня 2022 року&nbsp;— військовий медик в Національній Гвардії України<ref>{{Cite web|title=Медична рота «Діти Айболіта» бригади «Буревій»: наша місія – врятувати тих, хто захищає (ВІДЕО) - НГУ|url=https://ngu.gov.ua/medychna-rota-dity-ajbolita-brygady-burevij-nasha-misiya-vryatuvaty-tyh-hto-zahyshhaye-video/|website=ngu.gov.ua|accessdate=2023-08-13}}</ref>

== Нагороди ==
* [[Орден Свободи]] ([[22 серпня]] [[2016]])&nbsp;— ''за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм''<ref>{{УПУ|338/2016|22 серпня 2016|Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України}}</ref>
* [[Заслужений лікар України]] ([[15 квітня]] [[2008]])&nbsp;— ''за мужність, самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вагомі трудові досягнення у реалізації важливих соціальних та природоохоронних державних програм, багаторічну громадську діяльність''<ref>{{УПУ|351/2008|15 квітня 2008|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>
* [[Державна премія України в галузі науки і техніки]] [[Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки (2018)|2018]] року&nbsp;— за Цикл наукових праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту»<ref>[https://nmuofficial.com/zagalni-vidomosti/kafedri/department-therapy-infectious-disease-dermatology-postgraduate-education/spivrobitnyky-kafedry/ Кафедра терапії, інфекційних хвороб та дерматовенерології післядипломної освіти] // Офіційний сайт Національного медичного університету імені О.&nbsp;О.&nbsp;Богомольця</ref> (у складі колективу)
* У 2015 році нагороджений недержавною відзнакою&nbsp;— [[Орден «Народний Герой України»|«Народний Герой України»]], запровадженою за ініціативою колекціонера антикваріату та волонтера Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова.
В 2018 році нагороджений Відзнаками Президента України «За участь в антитерористичній операції» та «За гуманітарну участь у антитерористичній операції».

== Наукова діяльність ==
В [[1999]] році захищає кандидатську дисертацію на тему ''«Трансфузійно-детоксикаційна терапія синдрому ендотоксикозу при захворюваннях печінки з застосуванням біоспецифічних гемосорбентів»''<ref>[http://www.new-disser.ru/order/566912.html Все диссертации]{{Недоступне посилання|date=липень 2019|bot=InternetArchiveBot}}</ref>, присвячену проблемам екстракорпоральної детоксикації при захворюваннях печінки.

У 2007 році захищає докторську дисертацію на тему ''«Патогенетичне обґрунтування використання фізичних чинників у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на психофізичні дезадаптози»''<ref>{{Cite web|url=http://www.ukrdissers.info/disser_118977.html|title=Каталог диссертаций|accessdate=6 лютого 2012|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180204170612/http://ukrdissers.info/disser_118977.html|archivedate=4 лютого 2018|deadurl=yes}}</ref>, присвячену відновному лікуванню хворих з психо-фізичними дезадаптозами ([[синдром хронічної втоми]], [[фіброміалгія]], [[синдром менеджера]]).

Коло наукових інтересів: медицина воєнного часу, від невікладних станів при бойовій травмі (питання [[анестезіологія|анестезіології]], [[інтенсивна терапія|інтенсивної терапії]]), організації медичного забезпечення до проблеми психо-фізичної реабілітації.

Автор теорії психо-фізичних дезадаптозів (2000). Засновик напряму «Адаптивна медицина» (разом з О. Бурлакою, (2004).

Засновник та голова наково-методичної ради ГО «Українська асоціація військової медицини».

В складі творчого колективу став лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки за 2018 рік за цикл праць «Стрес-асоційовані розлади здоров'я в умовах збройного конфлікту» (Указ Президента України №&nbsp;112 від 8 квітня 2019 року), а в 2019&nbsp;— лауреатом премії Кабінету Міністрів України за розробку та впровадження інноваційних технологій.

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Учасники РУВ}}
[[Категорія:Уродженці Києва]]
[[Категорія:Випускники Київського медичного інституту]]
[[Категорія:Заслужені лікарі України]]
[[Категорія:Українські медики]]
[[Категорія:Доктори медичних наук України]]
[[Категорія:Учасники Революції на граніті]]
[[Категорія:Учасники Євромайдану]]
[[Категорія:Члени НРУ (до 1991 року)]]
[[Категорія:Полковники (МВС)]]