Перегляд вихідного коду сторінки Тягнибок Олег Ярославович

{{Othernames|Тягнибок}}
{{Картка:Лідер
| ім'я = Олег Тягнибок
| зображення = Oleh Tyahnybok September 2014.jpg
| розмір_зображення = 250px
| підпис_зображення = 
| посада = Голова [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|ВО «Свобода»]]
| початок_терміну = [[14 лютого]] [[2004]]
| кінець_терміну = 
| попередник = [[Андрушків Ярослав Михайлович|Ярослав Андрушків]]
| наступник = 
| дата_народження = 7.11.1968
| місце_народження = [[Львів]]
| дата_смерті = 
| місце_смерті = 
| партія = [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|ВО «Свобода»]]
| відомий_(відома) = 
| національність = українець
| рід_діяльності = [[політик]]
| титул = 
| сторінка_в_інтернеті = {{url|tiahnybok.info}}
| нагороди = {{Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня}} {{Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП)}}
| брати = [[Тягнибок Андрій Ярославович]]
}}
{{Депутат
| депутат1 = [[Файл:Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg|20пкс]] [[Народний депутат України]] {{прапорець20|UKR}}
| скликання1 = [[народні депутати України 3-го скликання|3-го скликання]]
| партія1 = [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|Соціал-Національна партія України]]
| початок1 = [[12 травня]] [[1998]]
| кінець1 = [[14 травня]] [[2002]]
| скликання2 = [[народні депутати України 4-го скликання|4-го скликання]]
| партія2 = [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|ВО «Свобода»]]
| початок2 = [[14 травня]] [[2002]]
| кінець2 = [[25 травня]] [[2006]]
| скликання3 = [[народні депутати України 7-го скликання|7-го скликання]]
| партія3 = [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|ВО «Свобода»]]
| початок3 = [[12 грудня]] [[2012]]
| кінець3 = [[27 листопада]] [[2014]]
|останнє_скликання=7
}}

'''Оле́г Яросла́вович Тягнибо́к''' ({{н}} [[7 листопада]] [[1968]], [[Львів]])&nbsp;— український [[політик]], голова [[політична партія|політичної партії]] [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»]]. [[Народний депутат України]] [[Народні депутати України 3-го скликання|III]], [[Народні депутати України 4-го скликання|IV]] та [[Народні депутати України 7-го скликання|VII]] скликань ([[1998]]–[[2006]], з [[2012]]), кандидат на посаду [[Президент України|Президента України]] на виборах [[Вибори Президента України 2010|2010]] та [[Вибори Президента України 2014|2014]] років. Старший брат [[Тягнибок Андрій Ярославович|Андрія Тягнибока]].

== Життєпис ==

=== Ранні роки ===
Нащадок священничої родини Цегельських: дід по матері [[Цегельський Артемій|Артемій Цегельський]], прадід [[Цегельський Ігнатій|Ігнатій Цегельський]] та прапрадід [[Цегельський Михаїл|Михайло Цегельський]] були священниками<ref name=":0">{{Cite web |url=http://kupchyk.lviv.ua/1/ |title=Цегельський Ю. Заґа роду Цегельських і розповідь про Камінку Струмилову. — США. — «Смолоскип», 1992. |accessdate=24 січня 2013 |archive-date=18 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131218013530/http://kupchyk.lviv.ua/1/ }}</ref>.

Народився в родині медиків. Батько&nbsp;— майстер спорту СРСР, кандидат медичних наук, лікар збірної СРСР з боксу, [[Тягнибок Ярослав Васильович]]<ref name=":3">{{Cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/videos/2011/04/5/34498/ |title=1984 радянський фільм про батька Тягнибока |accessdate=18 вересня 2013 |archive-date=24 вересня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130924221201/http://www.istpravda.com.ua/videos/2011/04/5/34498/ }}</ref>. У Львові понині щороку проводять Всеукраїнський легкоатлетичний турнір пам'яті Ярослава Тягнибока. Мати&nbsp;— Тягнибок Богдана Артемівна<ref name=":0"/>.

=== Освіта ===
[[1975]]–[[1985]]&nbsp;— [[Львівська спеціалізована загальноосвітня школа № 8|Львівська спеціалізована загальноосвітня школа №&nbsp;8]]. Закінчив із [[атестат]]ом про закінчення повної загальної середньої освіти.

[[1985]]–[[1993]]&nbsp;— лікувальний факультет [[Львівський державний медичний інститут|Львівського державного медичного інституту]]. Отримав диплом [[бакалавр]]а [[Вища освіта|вищої освіти]] за спеціальністю лікар-хірург.

[[1995]]–[[1999]]&nbsp;— спецправничий факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського державного університету ім. І.Франка]]. Отримав диплом [[бакалавр]]а за спеціальністю [[юрист]].

=== Професійна діяльність ===
[[Файл:Oleh Tyahnybok.JPG|міні|праворуч|250пкс|Олег Тягнибок на заходах присвячених річниці [[УПА]]. Київ, 14 жовтня 2006 року]]
Після закінчення школи вступив до [[Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького|Львівського медінституту]], але після 2-го курсу призваний до [[Радянська армія|Радянської армії]] (з липня [[1987]] по травень 1989). Закінчив службу у званні єфрейтора. Після закінчення військової кафедри Медінституту отримав офіцерське звання. Зараз&nbsp;— капітан запасу.

Після поновлення в медінституті ініціював створення в цьому виші [[Студентське Братство Львівщини|Студентського братства]], яке очолював з лютого [[1990]] по грудень [[1991]].

Грудень 1991&nbsp;— листопад [[1994]]&nbsp;— очолював Студентське братство м. Львова.

Був учасником й одним із керівників [[Революція на граніті|студентських голодувань 1990]] та [[1992]] років у Києві<ref>{{Cite web |url=http://www.umoloda.kiev.ua/number/32/175/297 |title=Як «кинули» серп і молот // Україна молода |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=31 липня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130731040347/http://umoloda.kiev.ua/number/32/175/297/ }}</ref>.

1989—1990&nbsp;— санітар 1-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

1990—1992&nbsp;— медбрат нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої меддопомоги.

Серпень 1993&nbsp;— липень [[1996]]&nbsp;— лікар-[[інтерн]] урологічного і 1-го хірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

=== Політична діяльність ===
[[1982]]–[[1989]]&nbsp;— член [[комсомол]]у. Олег Тягнибок згадував: «Коли я повернувся з армії 1989 року і поновився в інституті, тоді якраз розпочалися акції національно-визвольної революції. Тоді ми всі дружньо спалювали комсомольські квитки, виходили з комсомолу, робили там рейвахи»<ref name=":1">{{Cite web |url=http://svoboda.org.ua/news/comments/00085259/ |title=20 років революції на граніті |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221100251/http://svoboda.org.ua/news/comments/00085259/ }}</ref>.

Був учасником й одним із керівників [[Революція на граніті|студентських голодувань 1990]] та [[1992]] років у Києві. Разом із ним участь в голодуваннях брали й інші майбутні народні депутати від «Свободи»&nbsp;— Руслан Зелик та Андрій Міщенко<ref name=":1"/>.

З жовтня 1991&nbsp;— член [[СНПУ|Соціал-національної партії України]] (СНПУ) (заснована 13 жовтня 1991 року, офіційно зареєстрована Міністерством юстиції 16 жовтня 1995 року, свідоцтво №&nbsp;686, з 2004&nbsp;— Всеукраїнське об'єднання «Свобода»)<ref>http://hai-nyzhnyk.in.ua/downloads/2012.svoboda.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220121052032/http://hai-nyzhnyk.in.ua/downloads/2012.svoboda.pdf |date=21 січня 2022 }} Гай-Нижник П. Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на старті парламентських виборів 2012&nbsp;р. (грудень 2011&nbsp;р.&nbsp;— лютий 2012&nbsp;р.) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАН України.&nbsp;— К., 2012.&nbsp;— Вип.3 (59).&nbsp;— С.157-196.</ref>.

Травень [[1995]]&nbsp;— березень [[1999]]&nbsp;— уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

Січень [[1997]]&nbsp;— березень 1998&nbsp;— голова Львівської обласної організації СНПУ.

Березень 1998&nbsp;— лютий [[2004]]&nbsp;— голова Київської міської організації СНПУ.

Березень 1998&nbsp;— кандидат в народні депутати України [[Виборчий блок партій «Менше слів» (1998)|від виборчого блоку «Менше слів»]], №&nbsp;7 в списку.

[[Народні депутати України 3-го скликання|Народний депутат України 3 скликання]] з березня 1998 по квітень [[2002]]. На час виборів&nbsp;— уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.<ref>http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=338003 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121105100311/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=338003 |date=5 листопада 2012 }} Тягнибок Олег Ярославович</ref>

Член Комітету ВРУ з питань бюджету з липня 1998, член фракції Українського народного руху<ref>{{Cite web |url=http://static.rada.gov.ua/zakon/skl3/BUL37/060601_56.htm |title=Стенограма засідання 06.06.2001 |accessdate=5 листопада 2012 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305220549/http://static.rada.gov.ua/zakon/skl3/BUL37/060601_56.htm }}</ref> з січня [[2001]] до березня 2002.

[[Народні Депутати Верховної Ради України 4-го скликання|Народний депутат України 4 скликання]] з квітня [[2002]], висунутий виборчим блоком політичних партій "[[Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»]].

14 лютого 2004 року відбувся X З'їзд СНПУ, який ухвалив нову назву партії&nbsp;— «Всеукраїнське об'єднання „Свобода“ та обрав народного депутата [[Україна|України]] Олега Тягнибока Головою ВО „Свобода“<ref name=":2">{{Cite web |url=http://svoboda.org.ua/party/history/ |title=Всеукраїнське об'єднання „Свобода“ |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=6 червня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170606123718/http://svoboda.org.ua/party/history/ }}</ref>.

У липні 2004 року виключений із фракції „Наша Україна“ за висловлювання на горі [[Яворина (гора)|Яворина]], які були розцінені прокуратурою як антисемітські та ксенофобські<ref>{{Cite web |url=http://umoloda.kiev.ua/regions/0/113/0/8058 |title=„П'ята графа“ й п'яте колесо до воза виборчої кампанії Ющенка // Україна молода |accessdate=24 лютого 2007 |archive-date=10 березня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070310223346/http://umoloda.kiev.ua/regions/0/113/0/8058/ }}</ref>. Проте переміг в усіх судових процесах із цієї справи. 14 лютого 2005 року [[Івано-Франківськ]]ий міський суд задовольнив скаргу депутата Верховної Ради Олега Тягнибока на визнання незаконною постанови Івано-Франківської обласної прокуратури від липня 2004 року про порушення проти нього [[Кримінальна справа|кримінальної справи]]<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/news/2005/02/14/3007058/ |title=Тягнибок не розпалював ворожнечу, коли закликав боротися з жидівсько-москальською мафією |accessdate=5 жовтня 2012 |archive-date=18 листопада 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121118063411/http://www.pravda.com.ua/news/2005/02/14/3007058/ }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://vgolos.com.ua/politic/news/29875.html |title=Нардеп Тягнибок виграв суд у прокуратури, на черзі — телеканал „Інтер“ та Геннадій Москаль |accessdate=5 жовтня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121111075139/http://vgolos.com.ua/politic/news/29875.html |archivedate=11 листопада 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області кримінальну справу проти Олега Тягнибока було закрито за відсутністю складу злочину<ref>{{Cite web |url=http://www.umoloda.kiev.ua/regions/72/113/0/11938/ |title=Тяганина довкола Тягнибока закінчилася закриттям кримінальної справи |accessdate=5 жовтня 2012 |archive-date=10 червня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130610152653/http://umoloda.kiev.ua/regions/72/113/0/11938/ }}</ref><ref>[http://ua.politics.comments.ua/2005/03/28/19600/Tyagnibok_ne_hoche_vibachatisya.html Тягнибок не хоче вибачатися перед окупантами]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/002182/ |title=ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА. Марш проти Тягнибока |accessdate=5 жовтня 2012 |archive-date=2 липня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110702220325/http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/002182/ }}</ref>. Загалом Олег Тягнибок виграв дев'ять судів у „справі Яворини“. Рішеннями судів визнано, що кримінальну справу було порушено незаконно, а дії [[Телеканал Інтер|телеканалу „Інтер“]] та Голови Держкомнацміграції Г. Москаля визнано такими, що ображають честь та гідність Олега Тягнибока і спричинили йому [[Моральна шкода|моральну шкоду]]<ref name=":2"/>. Виступ Олега Тягнибока на горі Яворина пройшов [[Лінгвістична експертиза|лінгвістичну експертизу]], яку провела відомий мовознавець, [[кандидат філологічних наук]], доцент Національного університету „Львівська політехніка“ [[Ірина Фаріон]]. Вона довела, що в промові Олега Тягнибока не було слів, образливих для представників якої б то не було національної меншини<ref>{{Cite web |url=http://svoboda.org.ua/news/articles/00079271/ |title=Політична двоєдушність чи доконане рабство? |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221100217/http://svoboda.org.ua/news/articles/00079271/ }}</ref>. Була проведена експертиза автентичного виступу Олега Тягнибока Київським інститутом науково-дослідних експертиз і вона показала, що виступ не містить жодних закликів, жодних слів, які б порушували українське [[законодавство]]<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/002341/ |title=СПЕЦКОР. Свободу не спинити! |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=27 серпня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140827220332/http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/002341/ }}</ref>.

У 2005&nbsp;р. Тягнибок підписався під відкритим листом до президента В. Ющенка, до Голови Верховної Ради України В.&nbsp;М.&nbsp;Литвина та Голови Верховного Суду України В.&nbsp;Т.&nbsp;Маляренка, в якому зазначено, що „багаторічне руйнування України та зубожіння всього українського народу супроводжувалося одночасним і неймовірним збагаченням багатьох євреїв, які відповідальні разом з [[Леонід Кучма|Л. Кучмою]] у встановленні антинародного, україножерського і відверто злочинного режиму“, та закликав уряд „зупинити злочинні дії організованого єврейства“, яке поширило свій вплив в [[Україна|Україні]]<ref>{{Cite web |url=http://personal.in.ua/article.php?ida=58 |title=ЗАЯВА ПРИПИНИТИ ЗЛОЧИННІ ДІЇ ОРГАНІЗОВАНОГО ЄВРЕЙСТВА  |accessdate=11 вересня 2014 |archive-date=11 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140911194338/http://personal.in.ua/article.php?ida=58 }}</ref><ref>[http://www.bbc.com/news/magazine-20824693 Svoboda: The rise of Ukraine's ultra-nationalists] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150411012724/http://www.bbc.com/news/magazine-20824693 |date=11 квітня 2015 }}{{ref-en}}</ref>. Заяву підписали понад сто науковців, громадських і політичних діячів.

На парламентських виборах [[2006]] року партія [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|Свобода]], очолювана Тягнибоком, не потрапила до складу Верховної Ради. Виборчою програмою партії стала „Програма захисту українців“, гаслом кампанії&nbsp;— „Ми&nbsp;— у СВОїй, БОгом ДАній країні“<ref name=":2"/>. Перша п'ятірка виборчого списку на парламентських виборах 2006 року&nbsp;— Олег Тягнибок, Юрій Іллєнко, Ірина Фаріон, Богдан Бенюк і Орест Васкул. Партія зайняла 18-е місце, отримавши 0,36&nbsp;% голосів виборців<ref>{{Cite web |url=http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/w6p001 |title=Відомості про підрахунок голосів виборців в межах України |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=30 липня 2012 |archive-url=https://archive.is/20120730034441/www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/w6p001 }}</ref>. Попри те, що партія не подолала прохідний бар'єр до Верховної Ради, проте отримала мандати депутатів різних рівнів, зокрема, у Львівській обласній раді&nbsp;— 10, у Львівській міській раді&nbsp;— 9, Тернопільській міській раді&nbsp;— 4 та у інших місцевих радах<ref name=":2"/>. Окрім того, представники ВО „Свобода“ стали головами міст та сіл. З 2006&nbsp;— депутат [[Львівська обласна рада|Львівської обласної ради]] (фракція ВО „Свобода“).

[[Виборча кампанія|Виборчу кампанію]] 2007 року „Свобода“ провела під гаслом „Свобода“&nbsp;— єдина сила Українців!». Перша п'ятірка виборчого списку&nbsp;— Олег Тягнибок, Юрій Іллєнко, Ірина Фаріон, Богдан Бенюк і Олександр Сич<ref>{{Cite web |url=http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001 |title=Всеукраїнське об'єднання «Свобода» |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://archive.is/20120723070347/www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001 |archivedate=23 липня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Хоча й цього разу «Свободі» не вдалося подолати прохідного бар'єра, проте результат, супроти виборів 2006 року, був більше ніж удвічі вищим. Яскравим явищем цієї виборчої кампанії стали багатотисячні Марші захисту українців, які відбулись у Києві, Харкові, Львові, Чернівцях, Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську та інших містах<ref>{{Cite web |url=http://svoboda.org.ua/party/history/ |title=Всеукраїнське об'єднання «Свобода» |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=6 червня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170606123718/http://svoboda.org.ua/party/history/ }}</ref>.

У березні [[2009]] року, після перемоги [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|Всеукраїнського об'єднання «Свобода»]] на [[Позачергові вибори до Тернопільської обласної ради 2009|Позачергових виборах до Тернопільської обласної ради]] Олег Тягнибок оголосив, що буде балотуватися на посаду [[Президент України|Президента]] на найближчих виборах і розраховує потрапити до 2-го туру виборів<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/news/2009/3/16/91423.htm |title=Тягнибок іде в Президенти |accessdate=19 квітня 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090420053519/http://pravda.com.ua/news/2009/3/16/91423.htm |archivedate=20 квітня 2009 |deadurl=yes }}</ref>.

22 жовтня 2009 року делегати XXI з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Свобода», що відбувся у [[Київ|Києві]], одностайно висунули кандидатуру Олега Тягнибока на пост [[Президент України|Президента України]]<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/012465/ |title=ХХІ З'їзд ВО «Свобода» висунув Олега Тягнибока кандидатом на пост Президента України |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=27 серпня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140827025448/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/012465/ }}</ref>.

Свою виборчу кампанію Олег Тягнибок розпочав під гаслом [[Степан Бандера|Степана Бандери]]: «Дійти до кожного українця». У ході виборів він провів зустрічі у всіх без винятку областях України. Численні зустрічі Олега Тягнибока з виборцями Південної та Східної України значною мірою сприяли руйнуванню міфу про «Свободу» як про «галицьку партію»<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/013541/ |title=Олег Тягнибок: На цих виборах ми дійшли до кожного українця |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=4 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140904001023/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/013541/ }}</ref>. У I турі президентських виборів посів 8-е місце, отримавши 352 282 голоси виборців (1,43&nbsp;%)<ref>{{Cite web |url=http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011 |title=Вибори Президента України 17.01.2010 — Результати голосування по Україні |accessdate=12.03.2010 |archiveurl=https://archive.is/20120805140341/www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011 |archivedate=05.08.2012 |deadurl=yes }}</ref>.
[[Файл:Oleksiy Kaida and Oleh Tyahnybok.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Олег Тягнибок. 1 серпня 2012 року]]
[[Файл:Олег Тягнибок по округах 2010.png|міні|350px|Результати за округами на [[Вибори Президента України 2010|виборах 2010]]-го]]
[[Файл:Tyahnybok 2014(PR).png|праворуч|thumb|350px|Підтримка Тягнибока на [[Вибори Президента України 2014|виборах Президента 2014]]-го]]

[[2010]]&nbsp;— очолив список кандидатів в депутати Львівської обласної ради від ВО «Свобода». За підсумками місцевих виборів «Свобода» формує фракції у восьми обласних радах (у Волинській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Рівненській, Тернопільській (2009 рік), Хмельницькій та Чернівецькій областях) та в дев'яти міських радах обласних центрів (у Вінниці, Житомирі, Івано-Франківську, Луцьку, Львові, Рівному, Тернополі, Хмельницькому та Чернівцях). Політична сила проводить 133 депутати обласних рад, 703 депутати районних рад, 688 депутатів міських рад, 660 депутатів сільських рад та 25 депутатів селищних рад, загалом&nbsp;— 2209 місцевих депутатів усіх рівнів. Міським головою Тернополя обирають свободівця Сергія Надала, 70 висуванців від «Свободи» стають сільськими і 2&nbsp;— селищними головами<ref name=":4">{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/024431/ |title=Історія ВО «Свобода» |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120429104358/http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/024431/ |archivedate=29 квітня 2012 |deadurl=yes }}</ref>.

2012&nbsp;— «Свобода» набрала 10,44&nbsp;% голосів і отримала четверту за чисельністю [[Фракція (політика)|фракцію]] в парламенті<ref>{{Cite web |url=http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp300?PT001F01=900 |title=Відомості про підрахунок голосів виборців по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170518160402/http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp300?PT001F01=900 |archivedate=18 травня 2017 |deadurl=yes }}</ref>. Всього народними депутатами стали 37 свободівців, з них 25 пройшли за списком, а 12&nbsp;— виграли вибори у мажоритарних округах<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/034907/ |title=Депутати від ВО «Свобода» сформували першу націоналістичну фракцію у Верховній Раді України |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140826144313/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/034907/ |archivedate=26 серпня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Олег Тягнибок стає головою фракції ВО «Свобода» у [[Верховна Рада України VII скликання|ВРУ VII]] скликання, а свободівця Руслана Кошулинського обрано заступником Голови ВРУ<ref>{{Cite web |url=http://www.unian.ua/news/541130-zastupnikom-golovi-vr-stav-svobodivets.html |title=Заступником голови ВР став свободівець |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=16 грудня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121216015350/http://www.unian.ua/news/541130-zastupnikom-golovi-vr-stav-svobodivets.html }}</ref>.
[[Файл:Oleh Tyahnybok 2013.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Олег Тягнибок у Верховній Раді. 2013 рік]]
2012&nbsp;— Тягнибок переміг у номінації «Людина року» за версією [[Корреспондент|журналу «Корреспондент»]]. Редакція видання відзначає, що популярність очільника «Свободи» відбиває дедалі сильніше невдоволення українців владою<ref>{{Cite web |url=http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1441638-tyagnibok-stav-osobististyu-roku-za-versieyu-zhurnalu-korrespondent |title=Тягнибок став Особистістю року за версією журналу Кореспондент |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221161951/https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1441638-tyagnibok-stav-osobististyu-roku-za-versieyu-zhurnalu-korrespondent }}</ref>.

Тягнибок був одним із трьох лідерів опозиції під час [[Революція гідності|Революції Гідності]]. Він щодня виступав зі сцени Майдану, доводячи до відома громади основні рішення Ради Майдану. Олег був постійно разом із побратимами-свободівцями на передовій під час трагічних подій 18-20 лютого 2014 року<ref>{{Cite web |url=http://svoboda.org.ua/media/videos/00012902/ |title=«Особливий погляд» — про Революцію Гідності та її творців рік потому |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221100249/http://svoboda.org.ua/media/videos/00012902/ }}</ref>.

20 грудня 2013&nbsp;— [[Арсеній Яценюк|Яценюк]] повідомив, що [[Служба безпеки України|СБУ]] порушила кримінальну справу «за заклики до державного перевороту» проти нього, Тягнибока й [[Турчинов Олександр Валентинович|Турчинова]].<ref>{{Cite web |url=http://ipress.ua/news/yatsenyuk_stverdzhuie_shcho_sbu_porushyla_kryminalnu_spravu_proty_nogo_turchynova_i_tyagnyboka_36392.html |title=Яценюк стверджує, що СБУ порушила кримінальну справу проти нього, Турчинова і Тягнибока |accessdate=12 вересня 2014 |archive-date=25 червня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140625011557/http://ipress.ua/news/yatsenyuk_stverdzhuie_shcho_sbu_porushyla_kryminalnu_spravu_proty_nogo_turchynova_i_tyagnyboka_36392.html }}</ref>

14 березня 2014&nbsp;р. Головним слідчим управлінням Слідчого комітету РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу порушено кримінальну справу стосовно громадян України, що перебували у лавах [[УНА-УНСО]], серед яких Олег Тягнибок і його брат Андрій. Вони підозрюються в участі у [[Бандитизм|банді]], яка брала участь у бойових діях проти федеральних сил на стороні чеченських сепаратистів в період 1994—1995&nbsp;рр. (ч.ч. 1, 2 ст. 209 КК РФ (створення стійкої озброєної групи (банди) в цілях нападу на громадян, керівництво такою групою (бандою) і участь в здійснюваних нею нападах)<ref>{{Cite web |url=http://www.unian.ua/politics/896581-u-rosiji-virishili-scho-yarosh-tyagnibok-i-korchinskiy-kolishni-chechenski-boyoviki.html |title=У Росії вирішили, що Ярош, Тягнибок і Корчинський — колишні чеченські бойовики |accessdate=12 вересня 2014 |archive-date=12 вересня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140912080503/http://www.unian.ua/politics/896581-u-rosiji-virishili-scho-yarosh-tyagnibok-i-korchinskiy-kolishni-chechenski-boyoviki.html }}</ref>. Абсурдність подібних звинувачень полягає хоча б у тому, що Олег Тягнибок, як і його брат Андрій, ніколи не були членами УНА-УНСО, вони перебували у лавах Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з перших днів створення цієї політичної сили. Окрім того, Олег Тягнибок ніколи не був у [[Чечня|Чечні]].

У [[2014]] році балотувався на посаду Президента України. Передвиборча програма кандидата в Президенти України Олега Тягнибока містила в собі такі основні розділи: Україна&nbsp;— сила [[Європа|Європи]], Сила зброї, Сила права, Сила народу&nbsp;— сила громади, Сила господаря, Сила гідності<ref>{{Cite web |url=http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2014/WP005?PT021F01=135&PT001F01=702 |title=Тягнибок Олег Ярославович (cvk.gov.ua) |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140407093639/http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2014/WP005?PT021F01=135&PT001F01=702 |archivedate=7 квітня 2014 |deadurl=yes }}</ref>.

7 лютого 2015 року в Києві на XXX звітно-виборчому з'їзді Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Тягнибока було переобрано головою партії<ref>{{Cite web |url=http://www.unn.com.ua/uk/news/1435382-zyizd-vo-svoboda-pereobrav-o-tyagniboka-golovoyu-partiyi |title=З'їзд ВО «Свобода» переобрав О.Тягнибока головою партії |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221035713/http://www.unn.com.ua/uk/news/1435382-zyizd-vo-svoboda-pereobrav-o-tyagniboka-golovoyu-partiyi }}</ref>.

16 вересня 2017 року в Києві на XXXVIII звітно-виборчому з'їзді Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олега Тягнибока було переобрано головою партії<ref>[https://vgolos.com.ua/news/olega-tyagnyboka-pereobrano-golovoyu-vo-svoboda_282461.html Олега Тягнибока переобрано Головою ВО «Свобода»] «Вголос»</ref>.
[[Файл:Тягнибок у радянській кінохроніці.JPG|міні|праворуч|270px|Тягнибок з мамою у радянській кінохроніці]]
[[Файл:Brothers Tiahnybok.jpg|міні|праворуч|270пкс|Олег Тягнибок з рідним братом [[Тягнибок Андрій Ярославович|Андрієм]]. 1 жовтня 2012 року]]
У березні 2020 року на XLV звітно-виборчому з'їзді Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олега Тягнибока було переобрано головою партії<ref>[https://publish.twitter.com/?query=https%3A%2F%2Ftwitter.com%2Fvo_svoboda%2Fstatus%2F1234195693566353417&widget=Tweet ВО Свобода] Twitter</ref>

== Родина ==
* Прапрадід по матері: [[Цегельський Михаїл|Михайло Цегельський]]&nbsp;— священник
* Прадід по матері: [[Цегельський Ігнатій|Ігнатій Цегельський]]&nbsp;— священник
* Дід по матері: [[Цегельський Артемій|Артемій Цегельський]]&nbsp;— священник<ref name=":0"/>
* Бабця по матері: Марта Цегельська
* Мати: Тягнибок Богданна Артемівна&nbsp;— медик, співвласниця ТОВ «Аптека матері і дитини» (АМІД)
* Батько: [[Тягнибок Ярослав Васильович]]&nbsp;— майстер спорту СРСР, кандидат медичних наук, лікар збірної СРСР з боксу,<ref name=":3"/>
* Дружина: Тягнибок Ольга&nbsp;— лікар-епітеміолог. Разом з дружиною виховує 3-х дітей: доньок Ярину-Марію (1992&nbsp;р.н.), Дарину-Богдану (1995&nbsp;р.н.) та сина Гордія (1997&nbsp;р.н.).<ref>[https://file.liga.net/persons/oleg-tyagnibok Тягнибок Олег] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200616214537/https://file.liga.net/persons/oleg-tyagnibok |date=16 червня 2020 }}, Ліга.Досье</ref>
* Брат: [[Тягнибок Андрій Ярославович]]&nbsp;— [[народний депутат України]]

== Цитати ==
Олег Тягнибок (З виступу на програмі «Свобода» Савіка Шустера, вересень 2007 року): {{початок цитати}}''Тільки тоді ми будемо мати економічно потужну, соціально захищену державу, коли національна справедливість в цій державі буде панувати, коли всі будуть визнавати, хто є господарем на цій землі. Буде справедлива національна держава&nbsp;— буде справедлива держава в соціальному плані і в економічному плані.''{{кінець цитати}}

Олег Тягнибок: {{початок цитати}}''«У новітній історії України було дві революції. Першу, 1989—1991 років, коли постала незалежна українська держава, не було завершено. Другу, 2004 року, було зраджено. 2012 рік має стати початком третьої революції&nbsp;— революції справедливості&nbsp;— справедливості соціальної і національної, яка завершиться перемогою і перетворить Україну з „держави для олігархів“ у державу для українців, де пануватиме соціальна і національна справедливість!»''<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027215/ |title=Олег Тягнибок: Прийшов час зробити докорінні зміни в політичній, соціальній та економічній системі |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140903064427/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/027215/ |archivedate=3 вересня 2014 |deadurl=yes }}</ref>{{кінець цитати}}
[[Файл:Євромайдан, Київ (160).JPG|міні|праворуч|270пкс|Олег Тягнибок на Євромайдані. 8 грудня 2013 року]]

Олег Тягнибок: {{початок цитати}}''«Свобода&nbsp;— це політичний спецназ української опозиції, яка в перших лавах піде на боротьбу за українську націю» (з виступу на З'їзді ВО «Свобода» 1 серпня 2012 року у Києві)<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/031699/ |title=Олег Тягнибок: «„Свобода“ — це політичний спецназ української опозиції, який в перших лавах піде на боротьбу за українську націю» |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140903002245/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/031699/ |archivedate=3 вересня 2014 |deadurl=yes }}</ref>.''{{кінець цитати}}
[[Файл:2014-02-10. Бандеровские чтения в КГГА 06.jpg|міні|праворуч|270пкс|Олег Тягнибок під час виступу на І Бандерівських читаннях. 1 лютого 2014 року]]
{{початок цитати}}''ВО «Свобода» з перших днів перебування в українському парламенті робить усе для затвердження ініціатив захисту українського менталітету на законодавчому рівні. Депутати-свободівці розробили проект закону про заборону комуністичної ідеології, проект постанови про подолання наслідків «совєцкої» окупації України, низку ініціатив, спрямованих на захист і підтримку української мови. Затвердження цих документів, покликане подолати українофобію, стане дієвим інструментом протистояння зовнішній агресії.''{{кінець цитати}}
З інтерв'ю телеканалу «112 Україна» 2 червня 2014 року.

{{початок цитати}}''Чи буде третій Майдан? Обов'язково буде. Як би українців не переконували декотрі нинішні представники влади, що ми, мовляв, уже достатньо «майданили» і тепер треби «тихо сидіти» (вочевидь, бо вони вже до влади прийшли). Цей Майдан буде, бо вимоги, сформульовані попередніми&nbsp;— не виконано. Бо Україна виявилася беззахисною перед реваншем представників кримінально-олігархічних кланів і перед воєнною агресією Кремля. Побудувати справді сильну Українську державу, вільну від окупанта і від привидів минулого&nbsp;— завдання нової активної фази Революції гідності, яка ще настане, яка ще прийде…''{{кінець цитати}}

З допису на блозі до першої річниці початку Революції гідності, 21 листопада 2014 року<ref name=":5">{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/546f4901a5f19/ |title=Третій Майдан буде відповіддю на контрреволюцію негідників |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221101041/https://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/546f4901a5f19/ }}</ref>

{{початок цитати}}''Історія показує, що націоналісти завжди дуже тверезо оцінювали політичну ситуацію, завжди виробляли правильну стратегію боротьби, знаходили відповідні до ситуації тактичні рішення, врешті, висували гасла, які найточніше відбивали настрої та інтереси народу. І найважливіше&nbsp;— власним прикладом вели за собою.

Для націоналістів ніколи не було таємницею, хто є головним ворогом і звідки виходить головна загроза для України.

Від Міхновського і до сьогодні українські націоналісти постійно застерігали інші сили в українському таборі від тої небезпеки, яку несе опанована бісами імперіалізму Москва.''{{кінець цитати}}
[[Файл:Oleh Tyahnybok, 2 February 2015 (3).jpg|міні|праворуч|270пкс|Олег Тягнибок під час виступу на ІІ Бандерівських читаннях. 2 лютого 2015 року]]
З виступу на ІІ [[Бандерівські читання|Бандерівських читаннях]], 2 лютого 2015 року<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/54cf77364a808/ |title=ІІ Бандерівські читання |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=23 березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180323065038/https://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/54cf77364a808/ }}</ref>.

{{початок цитати}}''"Революцію гідности, назва якої теж належить «Свободі», ми наближали не на словах. У той час, коли наші партнери міркували, хто спроможний перемогти Януковича у другому турі, ми єдині наголошували на необхідності взагалі не допустити Януковича до другого туру. Націоналісти першими розпочали організовані вуличні бої проти беркутівців і «тітушків». На Майдані щодня упродовж трьох зимових місяців від 2 до 5 тисяч свободівців боролися з режимом. Ми стали найдієвішою організованою силою Майдану: 57 сотників самооборони, 41 свободівець координував майдани на місцях; найбільше у нас також, на жаль, загиблих&nbsp;— 19 у Небесній сотні та більше 100 поранених. Ми ще перед революцією показували українцям, що режим можна перемогти за умови злагоджених дій&nbsp;— ми самі не могли перемогти режим, тому створили ситуативний союз із партнерами задля повалення режиму. І те, що це вдалося&nbsp;— значна частина нашого внеску в перемогу.

Ми наповнювали Майдан націоналістичним змістом, але, на жаль, ми не можемо сказати, що Революція гідности була національною, це була революція, спрямована на боротьбу проти режиму. Але завдяки «Свободі» частково вдалося наповнити революцію національним змістом. Який висновок із цього напрошується?&nbsp;— Треба робити все для того, аби в Україні таки відбулася справжня національна революція!''{{кінець цитати}}

З виступу на XXX звітно-виборчому З'їзді Всеукраїнського об'єднання «Свобода».7 лютого 2015 року в Києві<ref>{{Cite web |url=http://svoboda.org.ua/news/events/00012732/ |title=ХХХ З'їзд ВО «Свобода» |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221100213/http://svoboda.org.ua/news/events/00012732/ }}</ref>.

17 липня 2004 в Івано-Франківській області на заходах, присвячених пам'яті героїв старшинської школи УПА «Олені» та провідника ОУН Карпатського краю Ярослава Мельника (псевдо&nbsp;— «Роберт»), Тягнибок виступив з такими словами:

{{початок цитати}} ''[…]Вони не боялися, як і ми зараз не маємо боятися, вони взяли автомат на шию і пішли в ті ліси, вони готувалися і боролися з москалями, боролися з німцями, боролися з жидвою і з іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу українську державу. […] і треба віддати Україну, нарешті, українцям. […] Оті молоді люди, і ви, сивочолі, оце є та суміш, якої найбільше боїться москальско-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні''<ref>.[http://www.svoboda.org.ua/dokumenty/vystupy/002108/ Повний текст виступу Олега Тягнибока на горі Яворина 17 липня 2004] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120716045048/http://www.svoboda.org.ua/dokumenty/vystupy/002108/ |date=16 липня 2012 }}</ref>{{кінець цитати}}

== Політичні погляди ==
[[Файл:Тягнибок Олег Ярославович 0014 Чуприна Вадим А.jpg|міні|праворуч|270пкс|Олег Тягнибок під час виступу з трибуни Верховної Ради України. 5 листопада 2013 року]]
Політичною ідеологією Тягнибока є [[український націоналізм]]<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/010394/ |title=Олег Тягнибок: Я люблю українців. Я — український націоналіст |accessdate=19 червня 2009 |archive-date=30 червня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090630010205/http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/010394/ }}</ref>, а точніше український [[соціал-націоналізм]], основи якого заклав Голова Проводу Організації українських націоналістів [[Стецько Ярослав Семенович|Ярослав Стецько]]. Його праця «Дві революції»&nbsp;— була взята за ідеологічну основу для розвитку програми партії «Свобода»<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/istoriya/ |title=Про партію Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Офіційна сторінка |accessdate=5 листопада 2012 |archive-date=4 листопада 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121104152828/http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/istoriya/ }}</ref> і Тягнибок вважає його натхненником своєї ідеологічної ідентичності<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4f180ec29411f/ |title=Ярослав Стецько — ідеолог соціального націоналізму (до сторіччя Провідника ОУН) 19 січня 2012 |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=13 липня 2014 |archive-url=https://www.webcitation.org/6R2c7EMT3?url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4f180ec29411f/ }}</ref>. Згідно з тезами в цьому творі, найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, а інтерес нації та безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов'язком кожного [[Українець|українця]]. «Українська Самостійна Соборна Держава» на своїх етнічних теренах є запорукою миру та стабільності в регіоні та для міжнародного співжиття, а також передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4f0f094521bab/ |title=19 січня — 100 років від дня народження Ярослава Стецька 12 січня 2012 |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=14 січня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120114035413/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4f0f094521bab/ }}</ref>.
[[Файл:2014-09-30. «Сичь» II группа отправляется на восток 011.jpg|міні|ліворуч|270пкс|Олег Тягнибок провожає [[4-та рота полку «Київ»|батальйон «Січ»]], сформований з членів ВО «Свобода», в зону проведення АТО, 30 вересня 2014]]
Як український націоналіст, Тягнибок не вважає, що всі в Україні повинні бути націоналістами, і підтверджує, що має ідеологічних противників з «представників так званої лівацької інтелігенції»<ref name="tsn1">{{Cite web |url=http://tsn.ua/politika/oleg-tyagnibok-v-donecku-mi-legko-zrobimo-3-5.html |title=В інтерв'ю ТСН.ua лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок розповів, чому не зважає на соціологію і чому за нього голосують росіяни. |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=19 серпня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120819140428/http://tsn.ua/politika/oleg-tyagnibok-v-donecku-mi-legko-zrobimo-3-5.html }}</ref>. Керується планом дій в «Програмі захисту українців»<ref name="programa">{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/ |title=Програма ВО «Свобода» (чинна) — Програма захисту українців |accessdate=28 липня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120630175949/http://www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/ |archivedate=30 червня 2012 |deadurl=yes }}</ref>, метою реалізації якої є побудова могутньої Української Держави на засадах соціальної та національної справедливості, але вважає, що «… все, що стосується політики й націоналізму, то в Україні є багато різних націоналістичних угруповань, радикальніших, ніж Свобода»<ref name="tsn1" />.

Послідовно виступає із засудженням [[Сталінізм|сталінізму]] та [[Комунізм|комунізму]] і вважає період України в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&nbsp;— «московсько-большевицьким окупаційним режимом», а червоний прапор&nbsp;— прапором «<nowiki/>[[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]]-геноциду, терору і поневолення України: саме під цим прапором здійснено найтяжчі злочини проти української Нації»<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4dc11d7ab7fd3/ |title=Геть червоний прапор совєцької окупації! 04 травня 2011, УП  |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=3 червня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130603031538/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4dc11d7ab7fd3/ }}</ref>. На думку Тягнибока, деколонізацію, в тому числі дерадянізацію України, має бути завершено. Це гарантія того, що Україна більше ніколи не повернеться в московське рабство<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/545ced1772f56/ |title=Комунізм має бути заборонено на конституційному рівні |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=19 січня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150119171611/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/545ced1772f56/ }}</ref>.

Вважає героєм українського націоналіста [[Степан Бандера|Степана Бандеру]]: "Я є українським націоналістом, для мене Бандера з великої букви Герой; «Вороги України не могли подолати Бандеру живого, вони бояться його й мертвого. Адже Бандера для мільйонів українців, попри недолугі і нікчемні рішення судів, був і залишається українським Героєм.»<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4d2dc25210dc2/ |title=Олег Тягнибок, Янукович зі Сталіним проти Бандери та українців |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=3 червня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130603121132/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4d2dc25210dc2/ }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4f00467e360ff/ |title=Бути бандерівцем сьогодні, 01 січня 2012 |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=30 квітня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120430154550/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4f00467e360ff/ }}</ref>.
[[Файл:Oleh Tyahnybok and Eugene Czolij March 2014.jpg|міні|праворуч|270пкс|Олег Тягнибок під час зустрічі з [[Евген Чолій|Евгеном Чолієм]]. 26 березня 2014 року]]
[[Файл:Олег Тягнибок в Полтаві.jpg|міні|ліворуч|270пкс| Олег Тягнибок на відкритті [[Пам'ятник Івану Мазепі (Полтава)|пам'ятника Мазепі в Полтаві]]. 7 травня 2016 року]]
[[Файл:Oleh Tyahnybok at Mykola Dzyavulskyi grave.jpg|міні|праворуч|270пкс|Олег Тягнибок над могилою [[Дзявульський Микола Степанович|Миколи Дзявульського]], який загинув на Євромайдані. 8 травня 2014 року]]
Щороку 1 січня в Старому Угринові ([[Івано-Франківська область|Івано-Франківщина]]) Олег Тягнибок бере участь в урочистих заходах, присвячених дню народження Провідника ОУН Степана Бандери<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/035373/ |title=Олег Тягнибок: «Вшановуючи Степана Бандеру, ми водночас черпаємо нескориму енергію задля подальшої боротьби за Україну» |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140902232404/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/035373/ |archivedate=2 вересня 2014 |deadurl=yes }}</ref>. Варто відзначити, що кожного року 1 січня «Свобода» організовує урочисті марші на честь Степана Бандери по всій України. З 2005 року Всеукраїнське об'єднання «Свобода» організовує у Києві Марші УПА (14 жовтня)<ref name=":4"/>.

За словами Олега Тягнибока, «під час Революції гідності уперше з часу Незалежності націоналістична ідеологія стає реальною революційною зброєю. Велелюдний, багатотисячний Майдан&nbsp;— то правдивий бандерівський Майдан. Його обереги&nbsp;— чорно-червоні бандерівські прапори. Його привітання&nbsp;— традиційне бандерівське „Слава Україні!&nbsp;— Героям Слава!“, яке тепер звучить по всій Україні&nbsp;— від заходу до сходу. Але під час цих революційних подій обривається життя 19 свободівців&nbsp;— наших побратимів. Вони стають для нас ангелами-охоронцями&nbsp;— цілою свободівською чотою у Небесній сотні України. І&nbsp;— вічним та незагоєним болем»<ref name=":5"/>.

Програма, якою керується Тягнибок, викликає дискусії чи заперечення в Україні певними політичними силами<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/articles/2009/05/12/3934982/ |title=Олександр Фельдман, То хто тут фашисти?…, УП, 12 травня 2009 |accessdate=5 листопада 2012 |archive-date=13 січня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140113160522/http://www.pravda.com.ua/articles/2009/05/12/3934982/ }}</ref> (насамперед&nbsp;— [[Опозиційний блок (партія)|Опозиційним блоком]] та [[Комуністична партія України|КПУ]], а також маргінальними проросійськими партіями). Ці політичні сили вкрай негативно ставляться до дій «Свободи» щодо захисту української мови, українського інформаційного простору, вшанування учасників національно-визвольної боротьби першої половини XX століття<ref>{{Cite web |url=http://novynar.com.ua/politics/192625 |title=Прихильники КПУ і Російського блоку мітингують проти проведення маршу УПА в центрі Києва |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111129235631/http://novynar.com.ua/politics/192625 |archivedate=29 листопада 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Тягнибок виступає за відновлення Україною свого статусу ядерної держави<ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/mirolyubivii-tyagnibok-proponuye-zahishchatisya-vid-rosiyi-yadernoyu-zbroyeyu.html |title=Миролюбивий Тягнибок пропонує захищатися від Росії ядерною зброєю |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=13 квітня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140413160034/http://tsn.ua/ukrayina/mirolyubivii-tyagnibok-proponuye-zahishchatisya-vid-rosiyi-yadernoyu-zbroyeyu.html }}</ref><ref>[http://www.tyahnybok.info/dokumenty/inshi/002422/ Про повернення Україні ядерного статусу]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.tyahnybok.info/diyalnist/novyny/014446/ |title=Олег Тягнибок: Передача всіх запасів високозбагаченого урану США — це диверсія проти безпеки держави |accessdate=5 листопада 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100527070340/http://www.tyahnybok.info/diyalnist/novyny/014446/ |archivedate=27 травня 2010 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.tyahnybok.info/diyalnist/komentari/004066/ Олег Тягнибок: «У світі рахуються з силою&nbsp;— силою духу, силою патріотизму, силою зброї»]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref> та введення смертної кари за злочини проти Української нації, Української держави та особливо тяжкі злочини проти людини і громадянина<ref>{{Cite web |url=http://www.tyahnybok.info/diyalnist/komentari/028954/ |title=Олег Тягнибок: «Професіоналізм» у владі без патріотизму приводить лише до «професійного грабунку» |accessdate=5 листопада 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120911094112/http://www.tyahnybok.info/diyalnist/komentari/028954/ |archivedate=11 вересня 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.tyahnybok.info/dokumenty/inshi/003930/ |title=Національна Конституція (проект Всеукраїнського об'єднання «Свобода») |accessdate=5 листопада 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100408143530/http://www.tyahnybok.info/dokumenty/inshi/003930/ |archivedate=8 квітня 2010 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.tyahnybok.info/dopysy/zmi/012400/ |title=Виступ Олега Тягнибока у програмі «Від першої особи» |accessdate=5 листопада 2012 |archive-date=21 липня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120721063835/http://www.tyahnybok.info/dopysy/zmi/012400/ }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.tyahnybok.info/dopysy/zmi/010379/ |title=Олег Тягнибок відповів на питання журналіста «RIA» |accessdate=5 листопада 2012 |archive-date=21 липня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120721063525/http://www.tyahnybok.info/dopysy/zmi/010379/ }}</ref>.

Коментуючи ухвалення парламентом у вересні 2014 року законів стосовно «особливого порядку» на Донбасі та амністії для терористів, Тягнибок заявив: «Це рішення, як і підписання Мінського протоколу 16 днів тому, ані призвело до припинення наступу російського агресора, ані дозволило досягнути бажаних результатів під час візиту [[Президент України|Президента України]] до [[Сполучені Штати Америки|США]]. Все це ще раз доводить, що рішення фракції „Свободи“&nbsp;— єдиної фракції в [[Парламент|парламенті]], яка в повному складі не голосувала за ці капітулянтські за своїм змістом закони,&nbsp;— було правильним. Бо не можна досягнути миру капітуляцією перед вимогами агресора. І скільки би нам не грозив [[Путін Володимир Володимирович|Путін]] повномасштабною агресією&nbsp;— ми не повинні йти йому на поступки. Перед початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] великий британський державний діяч [[Вінстон Черчилль|Вінстон Черчиль]] сказав, що коли країна, вибираючи між війною і ганьбою, обирає ганьбу,&nbsp;— вона отримує і ганьбу, і війну»<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/541f1ca963ff4/ |title=Здача Донбасу не зупинить агресора |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221161306/https://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/541f1ca963ff4/ }}</ref>.

Тягнибок ще до початку конфліктів в [[Кримський півострів|Криму]] пропонував позбавити Крим його автономного статусу,<ref>{{Cite web |url=http://www.tyahnybok.info/dopysy/zmi/004960/ |title=Олег Тягнибок: Якщо ми не змінимо статус Криму, то його змінить Росія за грузинським сценарієм |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=11 грудня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20111211021441/http://www.tyahnybok.info/dopysy/zmi/004960/ }}</ref> і вважав, що вся Росія «хвора на імперський синдром».<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/news/2012/03/11/6960374/ |title=Тягнибок вважає, що 90 % росіян невиліковно хворі |accessdate=9 серпня 2012 |archive-date=20 серпня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120820025113/http://www.pravda.com.ua/news/2012/03/11/6960374/ }}</ref>

1 березня 2014 року, після початку повномасштабної [[Окупація Криму Росією (з 2014)|окупації Криму Росією]], Олег Тягнибок від імені Всеукраїнського об'єднання «Свобода» виступив зі зверненням наступного змісту:

{{початок цитати}}''«Брати і сестри українці!

Рада Федерації Росії надала президентові РФ Володимиру Путіну згоду на введення військ в Україну. Це&nbsp;— війна!

У таких умовах українське суспільство потребує максимальної мобілізації.

Закликаємо:

- Виконувача обов'язків Президента негайно підписати Указ про введення в державі воєнного стану та проведення загальної мобілізації;

- Верховну Раду України затвердити цей Указ на надзвичайному засіданні.

Гебістський маніяк Путін вирішив приміряти ганебні лаври Гітлера.

Агресія з боку [[Кремль|Кремля]] отримає гідну відсіч.

Усі на захист [[Батьківщина|Батьківщини]]. Не віддамо жодного клаптика української землі окупантам.

Ми переможемо!

Слава Україні!»<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/531224ea9670a/ |title=Україні оголосили війну. Усі на захист Батьківщини |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=1 грудня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141201081157/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/531224ea9670a/ }}</ref>''{{кінець цитати}}

Тягнибок запропонував, щоб [[Міністерство закордонних справ України|МЗС]] та українські дипломати скерували до [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]] подання на визнання Росії стороною конфлікту в Криму та на Донбасі, а також країною-агресором проти України, що автоматично позбавить [[Москва|Москву]] можливості блокувати резолюції Ради безпеки ООН щодо ситуації в Україні<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/54e5e2379d0a6/ |title=Як позбавити Росію права вето в Радбезі ООН |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221101100/https://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/54e5e2379d0a6/ }}</ref>.

Ще на початку квітня 2014 року, коли російські спецслужби починали реалізовувати план окупації Донбасу, Олег Тягнибок заявив про необхідність вжити низку термінових заходів, аби зупинити сепаратистський шабаш на сході України, зокрема:

{{початок цитати}}''- негайно звільнити захоплені російськими диверсантами та проросійською агентурою адміністративні будівлі на сході України;

- затримати організаторів, активних учасників, пособників та підбурювачів повалення конституційного ладу;

- провести операцію з виявлення російських диверсантів та агентури Кремля та запобігти їхньому подальшому проникненню на територію України;

- притягнути до відповідальності представників правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, які проявили злочинну бездіяльність під час сепаратистських шабашів на сході України;

- жорстко карати за публічну наругу над [[Державні символи України|державними символами України]] та встановлення символіки держави-окупанта на адміністративних установах;

- гарантувати безпеку українських громадян та їхні права на проведення мирних зібрань на підтримку незалежності та територіальної цілісності України;

- негайно усунути від займаних посад представників влади, органів місцевого самоврядування та правоохоронних структур, які в минулому працювали в КГБ, перебували на партійних посадах у проросійських організаціях та співпрацювали з кримінально-олігархічним режимом [[Янукович Віктор Федорович|Януковича]];

- на засіданні парламенту заслухати звіт керівників МВС і СБУ, Генеральної прокуратури щодо подій у Харківській, Донецькій та Луганській областях, зокрема щодо причетності народних депутатів України, місцевих депутатів та олігархів до організації [[Заколот|заколоту]] сепаратистів;

- заслухати звіт голови Прикордонної служби про заходи з недопущення проникнення на українську територію російських путінських диверсантів;

- створити спеціальну слідчу комісію парламенту для з'ясування обставин сепаратистських проявів у східних регіонах, зокрема питання ефективності дій підрозділів МВС, СБУ, Прикордонної служби з метою недопущення подібних інцидентів;

- зобов'язати Кабінет Міністрів вжити невідкладних заходів із закриття українсько-російського кордону для проникнення путінських [[Диверсант|диверсантів]];

- посилити кримінальну відповідальність за сепаратистську діяльність, зокрема за пропаганду [[Сепаратизм|сепаратизму]] та участь у масових заходах на підтримку сепаратистських ідей;

- запровадити [[Кримінальна відповідальність|кримінальну відповідальність]] за пропаганду ідеї федералізації України, якщо її пропонується реалізувати в спосіб, який суперечить Конституції України, а саме цього домагаються російські сепаратисти в східних регіонах<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/53427250852d9/ |title=Шабаш путінських сепаратистів у східних областях необхідно якнайшвидше придушити |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=22 липня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190722003228/https://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/53427250852d9/ }}</ref>.''{{кінець цитати}}

За словами Тягнибока, справжній мир на Донбасі можливий тільки на умовах звільнення української території від російських [[Терорист|терористів]] та [[Окупант|окупантів]]. Будь-які інші домовленості, які не спрямовано на відновлення повного українського суверенітету на Донбасі,&nbsp;— це (в кращому разі) час для перегрупування сил у війні із загарбником<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/540ac3f5c301b/ |title=Справжній мир — це виграна війна! |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=21 лютого 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180221161602/https://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/540ac3f5c301b/ }}</ref>.

У лютому 2015 року Олег Тягнибок вказав на наступні першочергові кроки, які необхідно здійснити владі для перемоги у війні з Росією:

{{початок цитати}}''1. Добиватися від [[США]] і [[ЄС]] посилення [[Економічні санкції|економічних санкцій]] проти Росії, з огляду на порушення агресором «мирних» домовленостей Мінського саміту.

2. Добиватися від держав-гарантів за Будапештським меморандумом та країн [[НАТО]] отримання Україною прямої військової допомоги.

3. Запровадити [[воєнний стан]] на всій території України у зв'язку з воєнною агресією Росії. Це пряма вимога [[Конституція України|Конституції України]] (пункт 20 статті 106). Підприємства олігархів в умовах війни мають працювати не на приватний прибуток, а на оборону держави.

4. Визнати захоплені Росією райони [[Донбас]]у тимчасово окупованими територіями.

5. Розірвати дипломатичні відносини та запровадити візовий режим із державою-агресором.

6. Визнати «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями, які створив [[Путін]] для легітимізації російської агресії на Донбасі.

7. Скасувати закони від 16.09.2014 «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» і «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей».

8. Здійснити реальну [[Люстрація|люстрацію]], переатестацію та перевірку на [[Детектор брехні|детекторі брехні]] військового командування та керівництва силових структур.

9. Запровадити економічні санкції проти держави-агресора<ref>{{Cite web |url=http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/54e4aaaa768a5/ |title=Рішення, яких вимагаємо від РНБО і Президента |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=4 червня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170604151056/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/54e4aaaa768a5/ }}</ref>.{{кінець цитати}}

За словами Олега Тягнибока, однією із запорук перемоги України у протистоянні з Росією є забезпечення енергетичної незалежності. Для цього він пропонує:

{{початок цитати}}''1) диверсифікувати газовий [[імпорт]]: не більше ніж 30&nbsp;% газопостачання від однієї держави або компанії;

2) впровадити енергоощадні технології у [[Виробництво|виробництві]] і житлово-комунальному секторі та обов'язковий облік використання енергоносіїв;

3) збільшити внутрішній видобуток енергоресурсів та стимулювати розвиток альтернативної енергетики;

4) реформувати державну компанію «[[Нафтогаз]]» та ліквідувати корупційні схеми в [[Паливно-енергетичний комплекс України|паливно-енергетичному комплексі]]<ref>[http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/54574d5ba7a02/ ВО ''Свобода'': подолати газову залежність від Росії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180221101057/https://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/54574d5ba7a02/ |date=21 лютого 2018 }}''</ref>.{{кінець цитати}}

== Відзнаки ==
[[Файл:Олег Тягнибок і Йошіхіко Окабе.JPG|праворуч|міні|270пкс|[[Йошіхіко Окабе]] нагороджує Олега Тягнибока відзнакою Благодійного фонду «Українсько-японська дружба і співробітництво». 25 березня 2013 року]]
* Орден Австрійського товариства ім. Альберта Швайцера ''«За активну участь у гуманітарних проєктах, спрямованих на допомогу дітям, які постраждали від [[Чорнобильська катастрофа|Чорнобильської катастрофи]]».''<ref>[http://www.kyiv.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/001682/ Олега Тягнибока нагороджено орденом Австрійського товариства ім. Альберта Швайцера]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
* Золотий хрест за заслуги перед Україною від ветеранів дивізії [[СС «Галичина»]] (2010).<ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/tyagnibok-otrimav-nagorodu-vid-diviziyi-ss-galichina.html |title=Тягнибок отримав «Золотий хрест» від дивізії СС «Галичина» |accessdate=23 липня 2013 |archive-date=6 травня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130506095158/http://tsn.ua/ukrayina/tyagnibok-otrimav-nagorodu-vid-diviziyi-ss-galichina.html }}</ref>
* Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня від [[Українська православна церква Київського патріархату|Української православної церкви Київського патріархату]] з формулюванням ''«За заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви»'' (2010).<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/016274/ |title=Олег Тягнибок нагороджений орденом Святого Володимира Великого |accessdate=11 вересня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140827020536/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/016274/ |archivedate=27 серпня 2014 |deadurl=yes }}</ref>
* «Особа року» за версією журналу «[[Кореспондент (журнал)|Кореспондент]]» (2012)<ref>{{cite web|url=http://korrespondent.net/ukraine/politics/1441628-tyagnibok-stal-lichnostyu-goda-po-versii-zhurnala-korrespondent|title=Тягнибок став Особою року за версією журналу Кореспондент|date=20.12.2012|publisher=Корреспондент.net|language=російською|accessdate=2012-12-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/6D7IEhA2I?url=http://korrespondent.net/ukraine/politics/1441628-tyagnibok-stal-lichnostyu-goda-po-versii-zhurnala-korrespondent|archivedate=23.12.2012|deadurl=no}}</ref>
* Отримав відзнаку Благодійного фонду «Українсько-японська дружба і співробітництво». Церемонія вручення відбулася 21 березня 2013 року. Відзнаку вручив особисто [[Йошіхіко Окабе]]&nbsp;— доцент Кобе Гакуін Університету, націоналіст-патріот та [[Українознавство|українознавець]].<ref>{{Cite web |url=http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/037637/ |title=Олег Тягнибок отримав від громадськості Японії відзнаку «Українсько-японська дружба і співробітництво» |accessdate=25 березня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140221170857/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/037637/ |archivedate=21 лютого 2014 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://picasaweb.google.com/102652274152528116947/TDeJiI#5857812766191140738 |title=Олег Тягнибок отримав від громадськості Японії відзнаку |accessdate=25 березня 2013 |archive-date=24 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131224205025/https://picasaweb.google.com/102652274152528116947/TDeJiI#5857812766191140738 }}</ref>
* 29 вересня 2014 року разом з іншими представниками Майдану отримав Премію Леха Валенси&nbsp;— «За відновлення політичної стабільності в Україні та прагнення принести соціальну справедливість». Премія адміністрована Фундацією Леха Валенси в м. Гданськ ([[Польща]])<ref>{{Cite web |url=http://tiahnybok.info/news/events/00011767/ |title=Олег Тягнибок: Премія Леха Валенси — це визнання боротьби українського народу, який переміг тоталітарний режим |accessdate=15 травня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180221035635/http://tiahnybok.info/news/events/00011767/ |archivedate=21 лютого 2018 |deadurl=yes }}</ref>
* 21 червня 2015 року отримав від духовенства [[Українська православна церква Київського патріархату|Української Православної Церкви Київського Патріархату]] медаль за жертовність і любов до України<ref>{{Cite web |url=http://vgolos.com.ua/news/oleg_tyagnybok_otrymav_vid_upts_kp_medal_za_zhertovnist_i_lyubov_do_ukrainy_foto_183855.html |title=Олег Тягнибок отримав від УПЦ КП медаль за жертовність і любов до України (ФОТО) |accessdate=15 травня 2017 |archive-date=27 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150727220132/http://vgolos.com.ua/news/oleg_tyagnybok_otrymav_vid_upts_kp_medal_za_zhertovnist_i_lyubov_do_ukrainy_foto_183855.html }}</ref>.

== Мультимедіа ==
* Тягнибок став прототипом одного з [[персонаж]]ів мультсеріалу «[[Казкова Русь]]».

== Статки ==
=== Нерухомість ===
Станом на 2019 рік володіє двома 4-кімнатними квартирами (по одній у Львові й Києві) та елітним будинком під Києвом у заповідній зоні, який не задекларував у декларації.<ref>[https://24tv.ua/neruhomist_olega_tyagniboka_shho_vidomo_pro_mayetki_lidera_svobodi_n1170634 Маєтки Тягнибока: що відомо про нерухомість лідера "Свободи"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200527061114/https://24tv.ua/neruhomist_olega_tyagniboka_shho_vidomo_pro_mayetki_lidera_svobodi_n1170634 |date=27 травня 2020 }}, 24ТВ, 26 червня 2019</ref>

=== Авто ===
Їздить на Toyota Sequoia 2008 року випуску.<ref name="MediaPort">[https://www.mediaport.ua/vnedorozhnik-i-dve-kvartiry-chem-vladeet-tyagnibok Внедорожник и две квартиры. Чем владеет Тягнибок] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210303115401/https://www.mediaport.ua/vnedorozhnik-i-dve-kvartiry-chem-vladeet-tyagnibok |date=3 березня 2021 }}, MediaPort, 23.04.2014</ref> Дружина — на Toyota RAV 4 2009 року випуску. Обоє авто вони взяли в "безкоштовне користування".<ref name="MediaPort"/> Авто голова партії "Свобода" отримав від [[Мірошниченко Ігор Михайлович|Ігоря Мірошниченка]].<ref>[https://tsn.ua/politika/tyagniboka-smishat-pitannya-pro-yogo-dorogiy-pozashlyahovik-308223.html ТЯГНИБОКА СМІШАТЬ ПИТАННЯ ПРО ЙОГО ДОРОГИЙ ПОЗАШЛЯХОВИК] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140203005831/http://tsn.ua/politika/tyagniboka-smishat-pitannya-pro-yogo-dorogiy-pozashlyahovik-308223.html |date=3 лютого 2014 }}, ТСН, 26 серпня 2013</ref>

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Посилання ==
;Офіційні
* {{official|tyahnybok.info}}
* [http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/ Блог Тягнибока] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100826014016/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/ |date=26 серпня 2010 }} на [[Українська правда|Українській правді]]
* {{Instagram|tiahnybok#}}

; Інтерв'ю
* [http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/010394/ 26 квітня 2009. Олег Тягнибок: Я люблю українців. Я&nbsp;— український націоналіст] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090630010205/http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/010394/ |date=30 червня 2009 }} Голова Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олег Тягнибок віч-на-віч із [[Скрипін Роман Андрійович|Романом Скрипіним]] у спільному проекті [[Радіо «Свобода»]] та Нашого Радіо «Дійова особа».
* [http://tyzhden.ua/Publication/2311 03 квітня 2009. Інвестиційно привабливий націоналіст] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121014223534/http://tyzhden.ua/Publication/2311 |date=14 жовтня 2012 }} Олег Тягнибок розповів [[Український тиждень (2007)|Тижню]], хто фінансує [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|«Свободу»]], навіщо судитиметься з комуністом Симоненком і чому він не фашист.
* [https://web.archive.org/web/20090318223003/http://www.pravda.com.ua/news/2009/3/16/91426.htm 16 березня 2009. Олег Тягнибок: Рейтинг Тимошенко знищила дружба з російськими царями&nbsp;— Медведєвим і Путіним]&nbsp;— Інтерв'ю «Українській правді» за попередніми підсумками виборів до Тернопільської обласної ради, які завершилися успіхом для Тягнибока. Його партія [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|«Свобода»]] посіла перше місце, здобувши понад 33&nbsp;% голосів і майже половину місць у облраді.
* [https://web.archive.org/web/20100203095745/http://glavcom.ua/articles/116.html Олег Тягнибок: Зробили б Бандеру героєм у 2005-му, ніхто б не пікнув. 26 січня 2010]&nbsp;— Інтерв'ю Інтернет-виданню «Главком»
* [http://glavcom.ua/articles/2080.html Олег Тягнибок: Якщо будуть повторні вибори&nbsp;— порвемо не лише БЮТ, а й Партію регіонів. 3 листопада 2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150417183745/http://glavcom.ua/articles/2080.html |date=17 квітня 2015 }}&nbsp;— Інтерв'ю Інтернет-виданню «Главком»

; Критика
* [http://www.day.kiev.ua/226447 Тягнибок. «За» і «проти»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120730062822/http://www.day.kiev.ua/226447 |date=30 липня 2012 }}
* [https://web.archive.org/web/20120713072620/http://www.memoid.ru/node/Politicheskie_vzglyady_Olega_Tyagniboka Политические взгляды Олега Тягнибока]

{{бібліоінформація|#AFD6FF}}
{{Кандидати у президенти України 2010}}
{{Кандидати у президенти України 2014}}
{{Всеукраїнське об'єднання «Свобода»}}
{{Портали|Політологія|Біографії|Україна}}
[[Категорія:Націоналістичні політики]]
[[Категорія:Депутати Львівської обласної ради]]
[[Категорія:Члени ВО «Свобода»]]
[[Категорія:Уродженці Львова]]
[[Категорія:Випускники Львівської середньої школи № 8]]
[[Категорія:Випускники юридичного факультету Львівського університету]]
[[Категорія:Учасники Революції на граніті]]
[[Категорія:Народні депутати України 3-го скликання]]
[[Категорія:Народні депутати України 4-го скликання]]
[[Категорія:Народні депутати України 7-го скликання]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Учасники Помаранчевої революції]]
[[Категорія:Українські націоналісти]]
[[Категорія:Учасники Євромайдану]]