Перегляд вихідного коду сторінки Андрухович Юрій Ігорович

{{Othernames|Андрухович}}
{{Письменник
|bgcolour = #ABCDEF
|colour = #560319
|ім'я = Юрій Андрухович
|зображення = Jurij Andruchowytsch at Frankfurter Buchmesse 2022.jpg
|підпис = Андрухович у 2022 році
}}
'''Ю́рій І́горович Андрухо́вич''' ({{н}} [[13 березня]] [[1960]], [[Івано-Франківськ|Станіслав]])&nbsp;— український поет, прозаїк, перекладач, представник постмодернізму в літературі, [[есеїст]]. [[Кандидат філологічних наук]]. Живе і працює в [[Івано-Франківськ]]у.

[[1985]] року разом із [[Неборак Віктор Володимирович|Віктором Небораком]] та [[Ірванець Олександр Васильович|Олександром Ірванцем]] заснував [[Бу-Ба-Бу|поетичну групу «Бу-Ба-Бу»]], яка одною з перших почала відновлювати в українській літературі [[карнавал]]ьні та [[Буфонада|буфонадні]] традиції. З [[1991]] року Андрухович&nbsp;— співредактор літературно-мистецького журналу «[[Четвер (журнал)|Четвер]]», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його номерів.

У часописі «Сучасність» вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: «[[Рекреації]]» ([[1992]]), «[[Московіада]]» ([[1993]]), «[[Перверзія]]» ([[1996]]), видані [[1997]] року окремими книгами, [[есе]]й «Центрально-Східна ревізія» («Сучасність», [[2000]], №&nbsp;3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого [[Станіславський феномен|«станіславського феномену»]] та формування місцевого мистецького середовища. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в [[Україна|Україні]], з його іменем пов'язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою, хорватською, сербською мовами й есперанто.

== Життєпис ==
[[Файл:Yuri Andrukhovych.jpg|thumb|left|250px|Юрій Андрухович, 2011]]
Народився 13 березня 1960 року у [[Івано-Франківськ|Станіславі]] ([[Українська РСР]], [[СРСР]]). Родина: батько&nbsp;— Ігор Мар'янович ([[1930]]–[[1997]]); мати&nbsp;— Ганна Степанівна ([[1940]]–[[2016]]); дружина Ніна Миколаївна ({{нар|а}} 1959); дочка [[Андрухович Софія Юріївна|Софія]] ({{нар|а}} 1982) і син Тарас ({{нар}} 1986); онучка Варвара ({{нар|а}} 2008, донька Софії). В дитинстві мріяв стати рок-зіркою, а згодом&nbsp;— археологом.<ref>{{Cite web|title=Історія успіху Юрія Андруховича - frankivski.info|url=https://frankivski.info/uk/eternal-2095-istoriya-uspihu-yuriya-andruhovycha|date=2022-12-22|accessdate=2022-12-22|language=uk}}</ref> Володіє [[Українська мова|українською]], [[Російська мова|російською]], [[Польська мова|польською]], [[Англійська мова|англійською]] та [[Німецька мова|німецькою]] мовами.

Навчався в [[Івано-Франківська спеціалізована школа № 5|спеціалізованій школі №&nbsp;5]] з поглибленим вивченням німецької мови. Закінчив редакторське відділення [[Українська академія друкарства|Українського поліграфічного Інституту]] у [[Львів|Львові]] ([[1982]]) та Вищі літературні курси при [[Літературний інститут імені Горького|Літературному інституті ім. М.Горького]] в [[Москва|Москві]] ([[1991]]). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії часопису «[[Перевал (часопис)|Перевал]]» (Івано-Франківськ, [[1991]]–[[1995]]).

Був лідером відомої поетичної групи «[[Бу-Ба-Бу]]» («Бурлеск-Балаган-Буфонада»), яка об'єднала авторів з [[Рівне|Рівного]] ([[Олександр Ірванець]]), [[Львів|Львова]] ([[Віктор Неборак]]), [[Івано-Франківськ]]а (Юрій Андрухович). Один із засновників [[Постмодернізм|постмодерністської]] течії в українській літературі, яку умовно називають «[[Станіславський феномен|Станіславським феноменом]]». Представники цього напрямку активно розробляють поетику «карнавального» письма.

Наприкінці 1980-х відомий як активний діяч щойно створеного [[Народний рух України|Народного Руху України]]{{fact}}.

З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «[[Пісні Мертвого Півня|Пісні для Мертвого півня]]» (2004), романів: «[[Рекреації]]» (1992), «[[Московіада]]» (1993), «[[Перверзія]]» (1996), «[[Дванадцять обручів]]» (2003), [[Таємниця (роман)|«Таємниця. Замість роману»]] (2007), книг есеїв: «[[Дезорієнтація на місцевості]]» (1999), «[[Диявол ховається в сирі]]» (2006), «Тут похований Фантомас» (2015).

У 1990-х роках разом з [[Іздрик Юрій Романович|Ю.Іздриком]] видавав «часопис текстів і візій» «[[Четвер (журнал)|Четвер]]» ([[1991]]–[[1996]]; перший в Україні постмодерністський журнал). Головний редактор літературного альманаху «[[Потяг 76]]». Протягом кількох років вів рубрику «Парк культури» у щоденній газеті «[[День (газета)|День]]» (Київ).

У [[1994]] році захистив кандидатську дисертацію, присвячену творчості замовчуваного в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття [[Антонич Богдан-Ігор Васильович|Богдана-Ігоря Антонича]]<ref name="Антонич">{{Cite web |url=http://chtyvo.org.ua/authors/Andrukhovych/Bohdan-Ihor_Antonych_i_literaturno-estetychni_kontseptsii_modernizmu_avtoreferat |title=Богдан-Ігор Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму &#91;автореферат дисертації&#93; |accessdate=11 квітня 2017 |archive-date=12 квітня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170412061520/http://chtyvo.org.ua/authors/Andrukhovych/Bohdan-Ihor_Antonych_i_literaturno-estetychni_kontseptsii_modernizmu_avtoreferat }}</ref>.

У [[1989]] році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий до [[Спілка Письменників України|Спілки письменників України]], у 1991 році&nbsp;— за ідейними переконаннями вийшов зі складу Спілки разом з кількома колегами, ініціював створення [[Асоціація українських письменників|Асоціації українських письменників]], став її віце-президентом ([[1997]]–[[1999]]).

У [[1997]] році в Україні окремими виданнями вийшли 4 книги Андруховича: «Екзотичні птахи і рослини» (вірші), книга прози (романи «Рекреації» і «Московіада»), роман «Перверзія», книга есеїв «[[Дезорієнтація на місцевості]]».

Редактор і укладач Хрестоматійного додатку «[[Мала українська енциклопедія актуальної літератури|Малої української енциклопедії актуальної літератури]]» (МУЕАЛ).

Автор п'ятого перекладу українською мовою п'єси «[[Гамлет]]» [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]] (журнал «Четвер» №&nbsp;10, [[2000]]), а також антології перекладів американської поезії 1950-60-х років «День смерті пані День» (2006).

Західна критика{{джерело}} визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з [[Умберто Еко]]. Його твори перекладено багатьма європейськими мовами, зокрема роман «Перверзія» опубліковано у Німеччині та Польщі. Книгу есеїв видано в Австрії.

У російському перекладі видано невелику збірку віршів (пер. А.Макарова-Кроткова та І.Кручика, «Дружба народів», поч. 1990-х); роман «Рекреації» (пер. Ю.Ільїн-Король, «Дружба народів», №&nbsp;5, 2000).

Лауреат літературної премії «Благовіст» (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії ім. Гердера (2001), одержав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005), «За європейське взаєморозуміння» (Лейпціг, 2006).

== Творчість ==
[[Файл:Yuri Andrukhovych in Kyiv.jpg|thumb|280пкс|Презентація книги «Тут похований Фантомас». Київ, 2015]]

Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: [[Поезія|поетичне]] й [[Проза|прозове]]. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х років і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» ([[1985]]), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Юрій Андрухович разом із [[Неборак Віктор|Віктором Небораком]] та [[Ірванець Олександр|Олександром Ірванцем]] заснував [[Поетична група Бу-Ба-Бу|поетичну групу Бу-Ба-Бу]], значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося&nbsp;— від чогось на кшталт «внутрішнього таємного ордена» до «прикладної квазіфілософії життя». Проте друга поетична збірка Юрія Андруховича («Середмістя», 1989) має швидше не «бубабуістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Повністю «балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку&nbsp;— «Екзотичні птахи і рослини» ([[1991]]), яка волею автора мала б мати підзаголовок «Колекція потвор». Поетичне річище Юрія Андруховича вичерпується десь наприкінці [[1990]] року і завершується друкованими поза збірками циклами «Листи в Україну» (Четвер, №&nbsp;4) та «Індія» (Сучасність, [[1994]], №&nbsp;5). Домінантою поетичної картини Юрія Андруховича в усі періоди його творчості видається напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси&nbsp;— стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна «ліричного героя» щоразу новою «маскою». Західна критика{{джерело}} визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з [[Умберто Еко]].
[[Файл:Ukrainian Romeo and Juliet.ogv|280пкс|міні|ліворуч|Юрій Андрухович, [[Малкович Іван Антонович|Іван Малкович]] та [[Єрко Владислав Едвардович|Владислав Єрко]] читають уривок «[[Ромео і Джульєтта]]» [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]] (видавництво «[[А-ба-ба-га-ла-ма-га]]», переклад Юрія Андруховича)]]

З прозових творів Юрія Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» (Прапор, [[1989]], №&nbsp;7)&nbsp;— майже фактографія служби автора у війську, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. У [[1991]] році з'являється друком параісторичне оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» (Перевал, №&nbsp;1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи&nbsp;— доволі відчутна жанрово-стилістична суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер, готика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п'ять днів і ночей у «Перверзії».
[[Файл:Andrukhovych Arsenal Book festival 2021.jpg|thumb|250пкс|Юрій Андрухович на Книжковому Арсеналі 2021]]

Есеїстика Юрія Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу «[[Моя Європа|Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу]]» (польське видання&nbsp;— [[2000]], українське&nbsp;— [[2001]], німецьке&nbsp;— [[2003]])&nbsp;— текст Андруховича, написаний до цієї книжки, має назву «Центрально-східна ревізія» і є спробою гранично відвертого осмислення свого власного «часу і місця».

У 2011 році (11 листопада) Юрій Андрухович випустив найбільшу свою книгу&nbsp;— «Лексикон інтимних міст». Критики назвали нове видання «автобіографічним атласом внутрішнього світу письменника». Електронна версія книги, випущена одразу після паперової, як вказують Інтернет—джерела, доступна в форматі, захищеному від піратських копій. У новій книжці Юрій Андрухович розповів 111 історій про 111 міст, які йому довелося відвідати, в яких довелося пережити приємні й не дуже, але завжди унікальні інтимні&nbsp;— в широкому значенні цього слова&nbsp;— моменти. Це розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами різножанрові тексти&nbsp;— від есеїв і оповідань до віршів у прозі. За словами автора, «доводиться багато їздити і цікаво було полічити, скільки до цього моменту я відвідав міст, відмінних від рідного. Тобто рідного Івано-Франківська в цій книжці не буде. Вийшов великий список. Подумав створити свою приватну енциклопедію. Виношував ідею з 2005-го, а за писання взявся 2008-го. Писав про кожне місто окремим файлом. Ніколи не складав їх докупи. Дописавши, я жахнувся: книжка буде під 600 сторінок. Взагалі не збирався писати такі товсті книжки». Андрухович розповів, що також переклав з англійської п'єсу Шекспіра «Ромео і Джульєтту», яка вийде у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Зараз пише нову книгу про життя сімох відомих людей. Зокрема, в ній йтиметься про тренера Валерія Лобановського і футболіста Олега Базилевича.

У 2013 році «Клуб Сімейного Дозвілля» перевидав<ref>{{cite web |url=http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2013/03/29/101331.html |title=Вийшли друком перевидання книжок Юрія Андруховича |website=Буквоїд |date=29.03.2013 |accessdate=17 квітня 2013 |archive-date=28 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131228102907/http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2013/03/29/101331.html }}</ref> два романи Юрія Андруховича&nbsp;— «Таємниця» і «Дванадцять обручів». А видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видало зібрання поетичних творів Андруховича&nbsp;— «Листи в Україну»<ref>{{cite web |url=http://ababahalamaha.com.ua/uk/Листи_в_Україну |title=«Листи в Україну» |work=[[А-ба-ба-га-ла-ма-га]] |accessdate=17 квітня 2013 |archive-date=10 травня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130510235349/http://ababahalamaha.com.ua/uk/Листи_в_Україну }}</ref>.

Андрухович є автором перекладів з англійської (зокрема, він є автором 5-го українського перекладу шекспірівського «Гамлета» та «Ромео та Джульєтти», а також книжки перекладів американської поезії 1950-60-х років), польської (Т.Конвіцький, [[Бруно Шульц|Б. Шульц]]), німецької ([[Рільке Райнер Марія|Райнер Марія Рільке]], Ф. Голер, Фріц фон Герцмановскі-Орландо, [[Роберт Вальзер]]) та російської ([[Пастернак Борис Леонідович|Борис Пастернак]], [[Мандельштам Осип Емільович|Осип Мандельштам]], [[Кім Анатолій Андрійович|Анатолій Кім]]).

Автор кандидатської дисертації «[[Богдан-Ігор Антонич]] і літературно-естетичні концепції [[модернізм]]у» ([[1996]])<ref name="Антонич"/>.

== Громадська діяльність ==
{{external media|video1=[https://www.youtube.com/watch?v=hHKQjVpCKyo Юрій Андрухович: Приходь 8 грудня на Майдан!]|video2=[https://youtu.be/PnxHg8J5t5o Юрій Андрухович на Євромайдані 8 грудня]}}

Письменник активно займається громадською діяльністю. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи [[Європейська інтеграція України|європейську інтеграцію України]]. Зокрема, на [[Євромайдан|народному віче 8 грудня 2013]] саме Ю.Андрухович зачитав «Звернення 5/12» від мистецької громади, адресоване як чинній владі, так і опозиції<ref>{{Cite web |url=http://espreso.tv/news/2013/12/08/andrukhovych_zachytav_vymohy_mytciv |title=Андрухович: Ми маємо повернутися до політреформи-2004 |accessdate=22 лютого 2016 |archive-date=3 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160303164501/http://espreso.tv/news/2013/12/08/andrukhovych_zachytav_vymohy_mytciv }}</ref>

У січні 2010 року група літераторів (Юрій Андрухович, [[Бондар Андрій Володимирович|Андрій Бондар]], [[Жадан Сергій Вікторович|Сергій Жадан]] і [[Лесь Подерв'янський]]) започатковали громадську кампанію, кінцева мета якої відміна закону «Про захист суспільної моралі».

У листопаді 2011 року Андрухович в ефірі ток-шоу «Портрети з Сергієм Дорофеєвим» на [[5 канал]]і заявив що, державні органи хочуть контролювати шляхом заборон приватне життя громадян. «Мені здається, що все це заборонне законодавство спрямоване перед усім на створення корупційного простору, тобто ніхто ж не збирається дотримуватись заборон, насправді починають всі думати як їх обходити, а обходять це вони через корупцію».

Виступав за звільнення з російського ув'язнення незаконно засудженого українського режисера [[Сенцов Олег Геннадійович|Олега Сенцова]]<ref>[https://www.pravda.com.ua/news/2018/05/27/7181509/ 360 діячів культури звернулися до Меркель із закликом врятувати Сенцова] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220125021640/https://www.pravda.com.ua/news/2018/05/27/7181509/ |date=25 січня 2022 }} // ''УП'', 27 травня 2018.</ref>.

9 листопада 2021 року Андрухович прочитав Радіодиктант національної єдності (уривок зі свого нового роману)<ref>{{Cite web|url=https://stv.detector.media/radio/read/6944/2021-11-09-radiodyktant-natsionalnoi-iednosti-2021-de-dyvytysya-i-slukhaty-kudy-nadsylaty-ta-yak-pereviryaty/|title=Радіодиктант національної єдності-2021: де дивитися і слухати, куди надсилати та як перевіряти|accessdate=9 листопада 2021|archive-date=9 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211109185444/https://stv.detector.media/radio/read/6944/2021-11-09-radiodyktant-natsionalnoi-iednosti-2021-de-dyvytysya-i-slukhaty-kudy-nadsylaty-ta-yak-pereviryaty/}}</ref>.

== Критика ==
Після приходу до влади в Україні «[[Донецький клан|донецького клану]]» в особі [[Партія регіонів|Партії регіонів]] та [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]] ([[2010]]) Юрій Андрухович зробив резонансну заяву: ''«Якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, „помаранчеві“, то треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися. Зараз вони цього не зроблять, бо сьогодні їхні сидять при владі в Києві»''<ref>{{Cite web |url=http://www.unian.ua/politics/382762-andruhovich-yakscho-peremojut-pomaranchevi-to-krimu-y-donbasu-treba-dati-mojlivist-vidokremitisya.html |title=Андрухович: Якщо переможуть помаранчеві, то Криму й Донбасу треба дати можливість відокремитися // УНІАН, 22 липня 2010 |accessdate=17 серпня 2016 |archive-date=13 вересня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160913161602/http://www.unian.ua/politics/382762-andruhovich-yakscho-peremojut-pomaranchevi-to-krimu-y-donbasu-treba-dati-mojlivist-vidokremitisya.html }}</ref>.

Ця заява була негативно сприйнята в українському суспільстві. Народний депутат [[Тарас Стецьків]] зазначив, що заява Андруховича скидається на «істерику інтелігента» за принципом «шеф, усе пропало!»<ref name="wz">{{cite web |url=http://archive.wz.lviv.ua/articles/84784 |назва=Поклади у пащу палець – усю руку відтяпають… |прізвище1=Балюк |ім'я1=Наталія |прізвище2= |ім'я2= |дата= |вебсайт=http:wz.lviv.ua |видавець=Високий замок |url-архіву=https://archive.today/20130706185645/http://archive.wz.lviv.ua/articles/84784 |дата-архіву=2013-07-06 |мертвий-url=no |дата-доступу=21 листопада 2018 }}</ref><ref name="Z">{{Cite web |url=http://zbruc.eu/node/35076 |title=''Юрій Андрухович.'' Уроки Вікіпедії // Zbruch, 17.04.2015 |accessdate=18 квітня 2015 |archive-date=18 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150418111345/http://zbruc.eu/node/35076 }}</ref>.

{{цитата|''«Такі висловлювання можна зрозуміти і частково виправдати лише як емоційну реакцію на те, що коїться нині в державі, – каже Тарас Стецьків. – Але ставитися серйозно до цих слів не можна! Люди, які свідомо виголошуватимуть такі тези, будуть поставлені поза суспільством, оскільки в українському суспільстві немає настроїв і запитів на якесь відокремлення»''.|3=|4=}}

Рівненський критик Микола Кульчинський назвав Андруховича «теребливим анфантом»<ref name="pravda">{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/columns/2010/08/10/5288244 |title=''Микола Кульчинський.'' Пістони для Андруховича. |accessdate=19 грудня 2010 |archive-date=24 грудня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20101224211120/http://www.pravda.com.ua/columns/2010/08/10/5288244/ }}</ref> і ствердив, що вся метушня Андруховича і навколо нього не створює навіть «теми для розмови»:
{{цитата|''Бог йому таки дав талант. І неабиякий. Тому це, фактично, проблема - Зради...  Серйозна проблема. І Андрухович тут є не виключенням, а справжнім - дзеркалом української інтелігенції. Принаймні, дуже великої її частини. '''<...>''' маємо справу ще з одним мотивом. Суто - творчим. Справа в тому, що рівень текстів, які він видає на гора останніми роками ніяк не відповідають сучасним масштабам України і тому місцю, яке наша країна могла б зайняти за певних обставин не тільки у Європі, але й у світі. '''<...>''' справжня проблема Андруховича полягає в тому, що він як літератор сьогодні, може й міг би бути «хорошим письменником» для Галичини. Але для України від Ужгорода до Луганська - він не достатньо хороший. Просто кажучи - заслабкий. Саме як письменник''<ref name="pravda"/><ref>Правопис джерела цитати збережено</ref>}}

4 січня 2015 року деякі раніше розкритиковані фрази Андруховича<ref name=donc>[http://dontsov-nic.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=103 Постмодерний неоцинізм, його жерці, раби і жертви] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140419144434/http://dontsov-nic.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=103 |date=19 квітня 2014 }} // Петро Іванишин. Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова, 2007</ref><ref>[http://maysterni.com/publication.php?id=6999 Юрій Андрухович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150105005946/http://maysterni.com/publication.php?id=6999|date=5 січня 2015}}, [[Пісні Мертвого Півня|Пісні для мертвого півня]] // Поетичні майстерні. [[Отар Довженко|Отар]], опубліковано на е-шпальтах «Літклубу» 17/09/04 22:11</ref><ref>[http://ualit.org/?p=6284 Григорій Сковорода: гей чи геній?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150105010013/http://ualit.org/?p=6284 |date=5 січня 2015 }} // Василь Калита. ua.lit, Укр. Літ, 29 січня 2013</ref> були наведені у програмній заяві [[Правий сектор|«Правого сектора»]] «За національну відповідальність інтелігенції!»<ref>[http://pravyysektor.info/news/za-natsionalnu-vidpovidalnist-intelihentsiji-zayava/ За національну відповідальність інтелігенції!] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150105014613/http://pravyysektor.info/news/za-natsionalnu-vidpovidalnist-intelihentsiji-zayava/ |date=5 січня 2015 }} Заява // Правий сектор, 03 січня, 15:53</ref>, яка миттєво викликала бурхливий резонанс у десятках ЗМІ<ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/26775771.html «Правий сектор» звинуватив Андруховича у диверсіях проти України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150105010704/http://www.radiosvoboda.org/content/article/26775771.html |date=5 січня 2015 }} // Радіо Свобода, 4 січня 2015</ref><ref>[http://zaxid.net/news/showNews.do?praviy_sektor_zvinuvativ_yuriya_andruhovicha_v_antiukrayinskiy_pozitsiyi&objectId=1335974 «Правий сектор» звинуватив Юрія Андруховича в антиукраїнській позиції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150104225534/http://zaxid.net/news/showNews.do?praviy_sektor_zvinuvativ_yuriya_andruhovicha_v_antiukrayinskiy_pozitsiyi&objectId=1335974 |date=4 січня 2015 }} // zaxid.net. Катерина Сліпченко, 4 січня 2015, 09:22</ref><ref>[http://gordonua.com/news/society/Pravyy-sektor-nazval-Andruhovicha-pornograficheskim-pisatelem-i-propagandistom-polovyh-izvrashcheniy-59398.html «Правый сектор» назвал Андруховича «порнографическим писателем» и «пропагандистом половых извращений»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150105012217/http://gordonua.com/news/society/Pravyy-sektor-nazval-Andruhovicha-pornograficheskim-pisatelem-i-propagandistom-polovyh-izvrashcheniy-59398.html |date=5 січня 2015 }} // gordonua.com, Клуб читателей Гордона, 04 января, 2015</ref>. Літературознавці й історики відзначили, що ця заява ПС своїми назвою, духом та стилістикою наче пародіює розгромні статті сталінських часів<ref>[http://life.pravda.com.ua/society/2015/01/5/187062/ Інтелігенція про наїзд «Правого сектора» на Андруховича] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150114031406/http://life.pravda.com.ua/society/2015/01/5/187062/ |date=14 січня 2015 }} // [[Українська правда]]. Життя, 05.01.2015</ref>.

== Бібліографія ==

{{Quote box
 | quote  = <poem>
''Чи легко упіймати застояне повітря
''провулків, архаїчних, немов даґеротип,
''коли твоя робітня — завалена дровітня,
''і не виходять очі, а іноді роти?

''І хто нарешті винен, що з нас такі моделі,
''що клацає намарне пащека-апарат?
''Таким, як наші, пискам — не місце у музеї,
''бо ми — не те що камінь чи дикий виноград.

''Та все ж фотографуєш. Ці невиразні більма
''наповнити душею і зберегти в роках!..
''Яка уважна камера, яка чутлива фільма —
''просвічують бретельки і вени на руках.

''Бо ми кудись течемо й минаємо щомиті,
''а з річкової твані волого світить рінь —
''коли навколо тьмяно і контури розмиті,
''потрібен фотоспалах, як блискавка прозрінь,

''потрібно трохи солі, щоб очі проявити,
''щоб нас отут зібрати, немов довкіл стола.
''Ще мить — і оживемо. Не гнути й не кривити!
''І сохнуть, мов полотна, послання від Павла.</poem>
 | source = [[Андрухович Юрій Ігорович|Юрій Андрухович]], «[[:File:Юрій Андрухович – Фотопавло.pdf|ФотоПавло]]», Івано-Франківськ, 1989
 | width  = 32%
 | align  = right
}}

=== Поетичні збірки ===
* «Небо і площі» (1985)
* «Середмістя» (1989)
* «Екзотичні птахи і рослини» (1991)
* «Екзотичні птахи і рослини з додатком „Індія“: Колекція віршів» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997)
* «Пісні для мертвого півня» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)
* «[[Листи в Україну]]» (К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2013).

=== Оповідання ===
* «Зліва, де серце» (1989) (журнал «Прапор», 1989)
* «Трициліндровий двигун любові» (Харків: [[Фоліо]], 2007) (разом із Сергієм Жаданом і Любком Дерешем)
* «[[Письменники про футбол]]» (Харків: [[Клуб Сімейного Дозвілля|Клуб сімейного дозвілля]], 2011) (у співавторстві)
* «[[Лексикон інтимних міст]]» ([[Meridian Czernowitz]], 2011)

=== Романи ===
* «[[Рекреації]]» (Сучасність, 1992; Київ: Час, 1997; 1998; Львів: Піраміда, 2005)
* «[[Московіада]]» (1993, 1997, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006)
* «[[Перверзія]]» (Сучасність, 1996, №&nbsp;1-2; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997; Львів: Класика, 1999)
* «[[Дванадцять обручів]]» (Київ: Критика, 2003; 2004; 2005; 2006)
* «[[Таємниця. Замість роману|Таємниця]]» (Харків: [[Фоліо]], 2007)
* «[[Коханці юстиції|Коханці Юстиції]]» (Чернівці: [[Meridian Czernowitz]], 2017)<ref>[http://www.meridiancz.com/blog/yurij-andruhovych-kohantsi-yustytsiji/ Юрій Андрухович&nbsp;— «Коханці юстиції»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200217131212/http://www.meridiancz.com/blog/yurij-andruhovych-kohantsi-yustytsiji/ |date=17 лютого 2020 }}&nbsp;— [[Meridian Czernowitz]], 2017</ref>
* «[[Радіо Ніч]]» (Чернівці: [[Meridian Czernowitz]], 2020)

=== Збірки есе ===
* «[[Дезорієнтація на місцевості]]» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999; 2006)
* «[[Моя Європа]]» (спільно із Анджеєм Стасюком) (Львів: Класика, 2000; 2005; 2007)
* «[[Диявол ховається в сирі]]» (Київ: Критика, 2006)
* «Тут похований Фантомас». 2015

=== Мемуари ===
* [[Лексикон інтимних міст]]&nbsp;— Київ: Майстер книг, 2011.&nbsp;— 480 с.(іл.) ISBN 978-966-2578-11-9

=== Переклади ===
* «День смерті пані День» (Харків: [[Фоліо]], 2006)&nbsp;— переклади американської поезії 1950-60-х років
* [[Вільям Шекспір]]. «Гамлет» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2008)
* переклади з польської: Т. Конвіцькій та інші
* переклади з німецької: [[Рільке Райнер Марія|Р.-М.&nbsp;Рільке]], Ф.&nbsp;фон Герцмановскі-Орландо та сучасна німецькомовна поезія
* «Цинамонові крамниці» [[Бруно Шульц]] (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2012)
* переклади з російської: [[Пастернак Борис Леонідович|Б.&nbsp;Пастернак]], О.&nbsp;Мандельштам
* Роберт Вальзер. Прогулянка / переклад Юрія Андруховича.&nbsp;— &nbsp;[[Meridian Czernowitz]], 2013<ref>[http://www.meridiancz.com/blog/robert-valzer-prohulyanka/ Роберт Вальзер. Прогулянка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200609151747/http://www.meridiancz.com/blog/robert-valzer-prohulyanka/ |date=9 червня 2020 }} на сайті видавництва Meridian Czernowitz</ref>.
* Вільям Шекспір. ''[[Ромео і Джульєтта|'Трагедія Ромео і Джульєтти]]''. Переклад з англійської: [[Юрій Андрухович]]. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. 208 стор. ISBN 978-617-585-096-1
* {{Публікація|книга |назва=[[Розбитий глек]] |автор=[[Гайнріх фон Кляйст]] |відповідальний= пер. з нім. Юрій Андрухович |місце=К. |видавництво=[[А-ба-ба-га-ла-ма-га]] |рік=2017 |сторінок=144 |isbn=978-617-585-132-6}}
* Вільям Шекспір. ''[[Король Лір]]''. Переклад з англійської: [[Юрій Андрухович]]. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. ? стор. ISBN ?

=== Публіцистика ===
* [[Павел Смоленський|Smoleński Paweł.]] Szcze ne wmerła i nie umrze. Rozmowa z Jurijem Andruchowyczem. Wydawnictwo Czarne, 2014
* [http://blog.i.ua/community/662/1344455 Звернення до європейських громадян письменника Юрія Андруховича.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160107040035/http://blog.i.ua/community/662/1344455 |date=7 січня 2016 }} // Юрій Андрухович, 24.01.2014

== Інші види мистецтва ==

=== Музика ===
Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами, як «[[Мертвий Півень]]», «[[Плач Єремії (гурт)|Плач Єремії]]», «[[Siґал Sпожив Sпілка]]», «[[Знову за старе]]», «[[Karbido]]» (Польща) тощо.

З польським гуртом «Карбідо» Юрій Андрухович записав триптих мелодекламацій «Самогон. Цинамон. Абсент.»

Дебютна платівка «Самогон» містила 9 треків, 8 з яких&nbsp;— твори Ю.Андруховича, а 9-й&nbsp;— українська народна пісня «Зелена ліщинонька». Платівка вийшла у польській та в українській версіях. Друга частина трилогії «Цинамон» уперше зазвучала в Дрогобичі в 2008 році під час ІІІ міжнародного фестивалю [[Бруно Шульц]]а, але видати платівку вдалося лише в квітні 2009 року. Вона являла собою цикл із 12 звукових картин на тексти зі збірки Ю.Андруховича «Екзотичні птахи та рослини». Проєкт «Цинамон» поєднує в собі поезію, музику та відео. Тексти Юрія Андруховича зі збірки «Екзотичні птахи та рослини» у виконанні автора завдяки музикантам з польського гурту «Карбідо» отримали несподівану музичну форму. Як кажуть самі автори, «вона є поєднанням досконалої стриманості традиційного радіоспектаклю з енергетикою пост-року». Альбом складається із 12 звукових картин на одному диску та 5-частинної сюїти «Індія»&nbsp;— на додатковому.

«У музичному центрі ви слухаєте цей аудіо-диск як нормальний, якщо ж вкладаєте його в комп'ютер, там з'являється ще можливість прочитати тексти, подивитися відеокліп на одну з цих речей, а також кілька фрагментів моєї прози, які я теж читаю в супроводі музикантів „Карбідо“,&nbsp;— говорить Юрій Андрухович. „Цинамон“ виникав у мандрівній студії звукозапису: альбом народжувався в Утрехті, Дрогобичі, Варшаві та Вроцлаві, партію ударних частково було записано в швейцарському Гальденштайні, а деякі звуки були схоплені на вулицях Єрусалима і Гонконгу. Перше виконання напрацювань до „Цинамону“ відбулося під час Міжнародного фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі в травні 2008-го, адже саме творчості Шульца проєкт завдячує своєю назвою. „Цинамон“&nbsp;— це алюзія до „Цинамонових крамниць“ Бруно Шульца… Якась атмосфера, якийсь флер чогось екзотичного з якоїсь Індії чи Аравії, з якихось далеких світів, що водночас закинуте в затхлу і досить консервативну, дегенеративну атмосферу малесенького галицького містечка. Це ніби те, в чому перегукується зі світом Бруно Шульца»,&nbsp;— сказав Юрій Андрухович.

«Абсент» є заключною частиною проєкту. Як повідомляє мистецька агенція АртПоле, заключна частина триптиху «Абсент» презентовано 18 грудня о 19:00 у Київській консерваторії (вул. Архітектора Городецького, 1/3). Творці «Абсенту» уявляють його як оригінальний саундтрек до фільму, так ніколи і не реалізованого невідомим режисером за мотивами роману Юрія Андруховича «Перверзія». Назва «Абсент» є, звичайно, метафоричною. Це&nbsp;— своєрідний парафраз на тему улюбленого напою всіх декадентів, що, переломлюючись через «тексти Перфецького», несе в собі вістку про Полинову країну (Україна після [[Чорнобильська катастрофа|Чорнобиля]]) та її болісну відсутність (англійське absinth взаємодіє тут із absent) у сучасній Європі.

=== Кіно ===
* 1992&nbsp;— режисер [[Дончик Андрій Віталійович|Андрій Дончик]] зняв за мотивами оповідань Юрія Андруховича кінофільм «[[Кисневий голод]]».
* 1994&nbsp;— Андрухович стає сценаристом фільму «Амур і демон».
* 2010&nbsp;— короткометражний фільм «Рано-вранці» (реж. [[Тихий Володимир Вікторович|Володимир Тихий]]), що входить до альманаху [[Мудаки. Арабески|«Мудаки. Арабески»]] є екранізацією уривку з роману «Рекреації»<ref>{{Citation|title=[Мудаки. Арабески]: Рано вранці (Рекреації) / Early in the morning|url=https://www.youtube.com/watch?v=zWCtJVfcP9I|accessdate=2021-03-29|language=uk-UA}}</ref>.
* 2013&nbsp;— Андрухович бере участь у фільмах «Скільки Франкового у Франівську» та «Три кохання Франка у Станіславові» із циклу «Франкове Прикарпаття» режисера Мирослава Бойчука.<ref>{{Cite web|title=В Івано-Франківську на вуличних моніторах транслюватимуть фільм "Франкове Прикарпаття"|url=https://www.firtka.if.ua/blog/view/v-ivanofrankivsku-na-vulicnih-monitorah-transluvatimu-film-frankove-prikarpatta39844|website=Агенція новин Фітрка|accessdate=2020-09-03|archive-date=27 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201027120303/https://www.firtka.if.ua/blog/view/v-ivanofrankivsku-na-vulicnih-monitorah-transluvatimu-film-frankove-prikarpatta39844}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=AozfcLXkle0|назва=Франко у Франківську Режисер М Бойчук Ю Андрухович про Франка у Франківську|видавець=Мирослав Бойчук|дата=14 березня 2014|вебсайт=YouTube|мертвий-url=no|дата-доступу=29 травня 2021|archive-date=29 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160329194244/https://www.youtube.com/watch?v=AozfcLXkle0}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=sIGp5MKaOtU|назва=Франко у Франківську Режисер М Бойчук Ю Андрухович про школу|видавець=Мирослав Бойчук|дата=14 березня 2014|вебсайт=YouTube|мертвий-url=no|дата-доступу=29 травня 2021|archive-date=25 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220325040914/https://www.youtube.com/watch?v=sIGp5MKaOtU}}</ref>
* 2016&nbsp;— [https://youtube.com/watch?v=7j5rkK3yH-s Українська читанка про Андруховича] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170219054551/https://www.youtube.com/watch?v=7j5rkK3yH-s&index=11&list=PLVHfWhpmBn_YUK9-ebFo6c_e8Q1T7tFxQ&t=2s&spfreload=5 |date=19 лютого 2017 }} (фільм)

=== Театр ===
28 жовтня 2011 року польський Театр Танцю поставив п'єсу за мотивами роману Юрія Андруховича «Дванадцять обручів». У виставі «Carpe Diem» органічно поєднуються тести Горація «Оди» та Юрія Андруховича «Дванадцять обручів», вважає головний хореограф Ева Вичіховська. Вона, окрім текстового симбіозу, вдається до оригінального синтезу хореографії, музики та візуальних спец ефектів. Зміна сценічного простору «вмонтована» у тіло вистави, а сценографію доповнює відео-проєкція.

2 жовтня 2010 року на X Міжнародному театральному фестивалі «Золотий Лев-2010» у Львові Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр представив прем'єру трагедії «Гамлет». Текст діалогів був узятий з перекладу Юрія Андруховича «Гамлета» Шекспіра.

Ще раніше розпочалось співробітництво Андруховича з Молодим театром. У 2007 році відбувся грандіозний українсько-німецький проєкт «Нелегал Орфейський» за мотивами «Перверзії», де сам Андрухович грає одну з ролей (прем'єра&nbsp;— 11 березня 2007 року). Цей проєкт здійснювався в рамках масштабної акції в Європі з нагоди прийняття кількох східноєвропейських країн до ЄС. Після цього Дюссельдорфський драматичний театр замовив Андруховичу й іншим трьом найвизначнішим письменникам Центральної та Східної Європи ексклюзивні тексти для театральних постановок{{fact}}. Наступною у Молодому театрі поставили «Московіаду».

== Переклади іноземними мовами ==
Твори Андруховича перекладено і видано у [[Польща|Польщі]], [[Німеччина|Німеччині]], [[Канада|Канаді]], [[Угорщина|Угорщині]], [[Фінляндія|Фінляндії]], [[Хорватія|Хорватії]] (окремими книжками), [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Швеція|Швеції]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Росія|Росії]]‚ [[Австрія|Австрії]] (окремими публікаціями).

Переклади творів Ю.Андруховича іноземними мовами виходили в таких видавництвах: ''Wydawnictwo Czarne'' (Польща), ''[[Suhrkamp|Suhrkamp Verlag]]'' (ФРН), ''Knihovna Listů, Fra, Vĕtrné Mlyny'' (Чехія), ''BAUM, Kalligram, Absynt'' (Словаччина), ''József Attila Kör, Ráció, Gondolat'' (Угорщина), ''Polirom, ALLFA'' (Румунія), ''Klio'' (Сербія), ''Cankarjeva Založba'' ([[Словенія]]), ''Fraktura'' (Хорватія), ''«Парадокс»'' (Болгарія), ''«Македонска реч»'' (Македонія)<ref>{{Cite web |url=https://zbruc.eu/node/70756 |title=''Юрій Андрухович''. Благословенія // Zbruch, 15.09.2017 |accessdate=18 вересня 2017 |archive-date=21 вересня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170921001534/https://zbruc.eu/node/70756 }}</ref>.

== Відомі цитати ==
{{цитата|''Він (Янукович) не російську мову буде робити державною, а ту мову, якою спілкуються він і його оточення, — мову попси і блатняка''<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2004/10/14/3003192/ Відкритий лист дванадцяти аполітичних літераторів про вибір і вибори] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160314012744/http://www.pravda.com.ua/news/2004/10/14/3003192/ |date=14 березня 2016 }}&nbsp;// [[Українська правда]].&nbsp;— 2004.&nbsp;— 14 жовт.</ref><ref>{{Cite web |url=http://tsn.ua/ukrayina/andruhovich-yanukovich-zrobit-derzhavnoyu-movu-popsi-i-blatnyaka.html |title=''Андрухович:'' Янукович зробить державною мову попси і блатняка. — TSN.ua, 3.09.2010 |accessdate=7 травня 2013 |archive-date=22 серпня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120822015058/http://tsn.ua/ukrayina/andruhovich-yanukovich-zrobit-derzhavnoyu-movu-popsi-i-blatnyaka.html }}</ref>.}}

== Інтерв'ю ==
* [https://web.archive.org/web/20100131055811/http://sumno.com/article/lviv-zapovidnyk-na-beregah-poltvy/ ''Юрій Андрухович:'' Львів&nbsp;— заповідник на берегах Полтви]
* [https://web.archive.org/web/20110102194255/http://www.dt.ua/3000/3680/54201/ Останнє і втрачене. ''Юрій Андрухович:'' Це покоління політиків має йти на смітник]
* [https://web.archive.org/web/20080313094744/http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/8499/8530/8531.html ''Юрій Андрухович:'' Я не люблю слово «духовність», бо не знаю, що воно означає]
* [https://web.archive.org/web/20070520224514/http://www.lnu.edu.ua/faculty/Philol/jaroslov/4/intervju.html ''Юрій Андрухович:'' В книжках треба шукати здивування]
* [https://web.archive.org/web/20090607204536/http://korrespondent.net/showbiz/184888 ''Юрій Андрухович:'' Для мене дуже важливо жити у вільній країні]
* [http://tsn.ua/analitika/andruhovich-vid-samogonu-do-tsinamonu.html ''Юрій Андрухович:'' від Самогону до Цинамону] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304212258/http://tsn.ua/analitika/andruhovich-vid-samogonu-do-tsinamonu.html |date=4 березня 2016 }}
* [http://www.unian.net/ukr/news/news-387844.html ''Юрій Андрухович:'' Якщо переможуть помаранчеві, то Криму й Донбасу треба дати можливість відокремитися] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100902001957/http://unian.net/ukr/news/news-387844.html |date=2 вересня 2010 }} // УНІАН, 22.07.2010
* [http://bukvoid.com.ua/events/interview/2015/10/19/082929.html ''Юрій Андрухович:'' Світ пронизаний дивовижною єдністю…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170202041147/http://bukvoid.com.ua/events/interview/2015/10/19/082929.html |date=2 лютого 2017 }}

== Рецензії ==
* [https://web.archive.org/web/20120205214812/http://www.azh.com.ua/lit/8-sekund-tayemnyci-andrukhovycha Таємниця (Вісім секунд «Таємниці» Юрія Андруховича)]
* [http://magazines.russ.ru/znamia/2001/12/uritski.html ''Андрей Урицкий.'' Юрий Андрухович. Московиада] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20031114040240/http://magazines.russ.ru/znamia/2001/12/uritski.html |date=14 листопада 2003 }}
* [http://zbruc.eu/node/6838 ''Євгенія Нестерович''. «Ця психічна хвороба, тобто кохання…» // zbruch.eu] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130917183801/http://zbruc.eu/node/6838 |date=17 вересня 2013 }}

== Нагороди ==
* [[1993 у літературі|1993]]&nbsp;— лауреат премії [[Благовіст (літературна премія)|Благовіст]].
* [[1996 у літературі|1996]]&nbsp;— лауреат премії Рея Лапіки.
* [[2001]]&nbsp;— лауреат [[Премія Гердера|премії ім. Гердера]] (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбурґ, [[Німеччина]]).
* [[2005]]&nbsp;— лауреат {{нп|премія миру імені Ремарка|премії миру імені Ремарка|de|Erich-Maria-Remarque-Friedenspreis}}, Оснабрюк, [[Німеччина]].
* [[2006]]&nbsp;— лауреат премії [[Лейпцизький книжковий ярмарок|Книжкового ярмарку у Лепцігу]] «За європейське взаєморозуміння».
* [[2006]]&nbsp;— лауреат [[Літературна нагорода Центральної Європи «Ангелус»|Літературної премії Центральної Європи Angelus]] за роман «[[Дванадцять обручів]]» ({{lang-pl|Dwanaście kręgów}}&nbsp;— перекладач Катажина Котинська).
* [[2014]]&nbsp;— лауреат {{нп|Премія імені Ханни Арендт|Премії імені Ханни Арендт|en|Hannah_Arendt_Prize}} (Німеччина).
* [[2016]]&nbsp;— [[Медаль Гете]].
* [[2017]]&nbsp;— лауреат [[Премія Вілениці|Премії Вілениці]] (Словенія).<ref>{{Cite web |url=https://zbruc.eu/node/66881 |title=Престижну міжнародну літературну премію Вілениці в 2017 році отримав Юрій Андрухович // Zbruch, 05.06.2017 |accessdate=18 вересня 2017 |archive-date=21 вересня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170921000841/https://zbruc.eu/node/66881 }}</ref>
* [[2022]] &nbsp;— лауреат премії імені [[Генріх Гейне|Генріха Гейне]] від міста [[Дюссельдорф]].<ref>{{Cite web|title=Премія імені Гейне для Юрія Андруховича – DW – 12.12.2022|url=https://www.dw.com/uk/premia-imeni-gejne-dla-uria-andruhovica/a-64069330|website=dw.com|accessdate=2022-12-12|language=uk}}</ref>

== Див. також ==
* [[Проза міста]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [http://andrukhovych.com/ Віртуальна картка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090417063855/http://www.andrukhovych.com/ |date=17 квітня 2009 }}
* [https://rozmova.wordpress.com/category/андрухович-юрій/ Збірка інтерв'ю з Юрієм Андруховичем] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220320032433/https://rozmova.wordpress.com/category/андрухович-юрій/ |date=20 березня 2022 }}
* Андрухович Ю. Виразно конфуціанський тип: інтерв'ю з українським письменником Ю. Андруховичем / Ю. Андрухович ; вела О. Маланій // Книголюб: інформаційний журнал.&nbsp;— 2009.&nbsp;— №&nbsp;3.&nbsp;— С. 18-21.&nbsp;— (укр. та англ. мов.) // https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/4014/3/andrukhovych.pdf {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210629071822/https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/4014/3/andrukhovych.pdf |date=29 червня 2021 }}
* [https://web.archive.org/web/20070928090224/http://www.azh.com.ua/literatura.php?subaction=showfull&id=1177524333&archive=&start_from=&ucat=2& Юрій Андрухович з проєктом Samohon (з порталу www.azh.com.ua)]
* [http://glavnoe.ua/articles/a5446 Герої нашого часу ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110819052713/http://glavnoe.ua/articles/a5446 |date=19 серпня 2011 }} Стаття
* [https://web.archive.org/web/20050306094350/http://vitaly.rivne.com/andrukhovych/bio.htm Біографічні відомості про Юрія Андруховича]
* [http://bukvoid.com.ua/digest/2010/03/31/092451.html Літературний дайджест: Юрій Андрухович презентує новий альбом «Цинамон»&nbsp;— Буквоїд] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220515011956/http://www.bukvoid.com.ua/digest/2010/03/31/092451.html |date=15 травня 2022 }}
* [http://culture.unian.net/ukr/detail/193079 Презентація останньої частини трилогії «Самогон. Цинамон. Абсент»]
* [http://bukvoid.com.ua/events/internet/2011/11/11/112224.html Розпочався продаж книжки Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст» у електронному форматі&nbsp;— Буквоїд] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160306060235/http://bukvoid.com.ua/events/internet/2011/11/11/112224.html |date=6 березня 2016 }}
* [http://litakcent.com/2011/11/11/jurij-andruhovych-leksykon-intymnyh-misc/ Юрій Андрухович «Лексикон інтимних міст» ЛітАкцент] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305071957/http://litakcent.com/2011/11/11/jurij-andruhovych-leksykon-intymnyh-misc/ |date=5 березня 2016 }}
* [http://vsiknygy.net.ua/news/10610/ Юрій Андрухович презентував «Лексикон інтимних міст»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140211201137/http://vsiknygy.net.ua/news/10610/ |date=11 лютого 2014 }}
* Записки українського Марко Поло чи пригоди вітчизняного Дон Жуана? (рецензія на книгу «Лексикон інтимних міст») // http://www.meridiancz.com/blog/zapysky-ukrajinskoho-marko-polo-chy-pryhody-vitchyznyanoho-don-zhuana/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210629071822/http://www.meridiancz.com/blog/zapysky-ukrajinskoho-marko-polo-chy-pryhody-vitchyznyanoho-don-zhuana/ |date=29 червня 2021 }}
* [https://dzygamdb.com/uk/films/812 «Амур і демон» на dzygamdb]
* [http://gazeta.ua/articles/culture/_polskij-teatr-postaviv-p-esu-za-romanom-andruhovicha/405887 Польський театр поставив п'єсу за романом Андруховича&nbsp;— Газета.ua]
* [https://web.archive.org/web/20130501034611/http://www.molody.kiev.ua/archive.html Історія Київського академічного Молодого театру]
* [http://life.pravda.com.ua/technology/2010/01/14/37532/ Література проти моралі. Андрухович, Бондар, Жадан, Подерв'янський про НЕК] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140928062402/http://life.pravda.com.ua/technology/2010/01/14/37532/ |date=28 вересня 2014 }}
* [https://web.archive.org/web/20111118062534/http://www.telekritika.ua/news/2011-11-16/67274 Андрухович теж проти законопроєкту щодо захисту суспільної моралі&nbsp;— ТелеКритика.ua]
* [http://www.goethe.de/ins/ru/lp/prj/drj/arc/012/de9712658.htm «Berlin ist für mich ein gutes Omen»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222103703/http://www.goethe.de/ins/ru/lp/prj/drj/arc/012/de9712658.htm |date=22 грудня 2015 }} (інтерв'ю з Юрієм Андруховичом) (листопад 2012) {{ref-de}}
* {{cite web | url = http://zbruc.eu/node/35076 | title = Уроки вікіпедії | author = Юрій Андрухович | publisher = zbruc.eu | date = 2015-04-17 | accessdate = 18 квітня 2015 | archive-date = 18 квітня 2015 | archive-url = https://web.archive.org/web/20150418111345/http://zbruc.eu/node/35076 }}
* '''''Юрій Андрухович. «А це така любовна гра…» (із збірки «Листи в Україну»). Аудіозапис:''''' https://www.youtube.com/watch?v=qSa5i-5N4zI
* [https://chytomo.com/rozmova-iuriia-andrukhovycha-z-dubravkoiu-ugreshych-pro-dosvid-zemli-shcho-vtikaie-z-pid-nih/ Розмова Юрія Андруховича з Дубравкою Уґрешич про досвід землі, що втікає з-під ніг // Читомо] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210301161657/https://chytomo.com/rozmova-iuriia-andrukhovycha-z-dubravkoiu-ugreshych-pro-dosvid-zemli-shcho-vtikaie-z-pid-nih/ |date=1 березня 2021 }}

{{Лауреати премії Антоновичів}}
{{Золоті письменники України}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Юрій Андрухович| ]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Українські есеїсти]]
[[Категорія:Українські прозаїки]]
[[Категорія:Сучасні українські письменники]]
[[Категорія:Члени НСПУ]]
[[Категорія:Учасники Помаранчевої революції]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Англійсько-українські перекладачі]]
[[Категорія:Німецько-українські перекладачі]]
[[Категорія:Польсько-українські перекладачі]]
[[Категорія:Російсько-українські перекладачі]]
[[Категорія:Іврит-українські перекладачі]]
[[Категорія:Члени НРУ]]
[[Категорія:Станіславський феномен]]
[[Категорія:Перекладачі Вільяма Шекспіра]]
[[Категорія:Золоті письменники України]]
[[Категорія:Перекладачі Йоганна Вольфганга фон Гете]]
[[Категорія:Члени Німецької академії мови і поезії]]
[[Категорія:Стипендіати програми Фулбрайта]]