Перегляд вихідного коду сторінки Овсієнко Василь Васильович

{{Othernames|Овсієнко}}
{{Особа
|ім'я              = Василь Овсієнко
|жінка             = <!-- будь-яке значення якщо жінка -->
|місце_проживання  = Київ
|інші_імена        = 
|зображення        = Vasyl Ovsiyenko.jpg
|розмір_зображення = 250px
|підпис_зображення = Василь Овсієнко у 2014
|ім'я_при_народженні = Василь Васильович Овсієнко
|дата_народження   =
|місце_народження  =
|причина_смерті    =
|громадянство      =
|національність    =
|відомий_(відома)  =
|рід_діяльності    = [[філолог]], [[дисидент]], [[публіцист]]
|нагороди          = {{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня}}
{{!}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}
{{!}} {{Орден За мужність I ступеня}}
{{!)}}
}}
'''Васи́ль Васи́льович Овсіє́нко''' ([[8 квітня]] [[1949]], село [[Ставки (Радомишльський район)|Ставки]] [[Радомишльський район|Радомишльського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&nbsp;— [[19 липня]] [[2023]], м. [[Київ]]<ref>https://www.bbc.com/ukrainian/news-63971479</ref>)&nbsp;— український громадський діяч, розповсюджувач [[самвидав]]у, член [[Українська Гельсінська Група|Української Гельсінської Групи]], політв'язень радянських концтаборів, філософ, публіцист, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи.

Після закінчення 1966 року школи працював у колгоспі, в 1967&nbsp;р.&nbsp;— літературним працівником районної газети в сел. [[Народичі]] Житомирської області. У 1967—1972&nbsp;рр. навчався на філологічному факультеті [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]].

== Правозахисна діяльність ==
Навесні 1968&nbsp;р. виготовив декілька фотовідбитків трактату [[Іван Дзюба|Івана Дзюби]] «[[Інтернаціоналізм чи русифікація?]]», інтенсивно розповсюджував [[самвидав]] у середовищі студентів. [[1972]] допомагав [[Лісовий Василь Семенович|Василеві Лісовому]] та [[Євген Пронюк|Євгенові Пронюку]] видати VI («київський») випуск журналу «[[Український вісник]]», і «Відкритий лист членам ЦК КПРС і ЦК КП України» Лісового.

З серпня 1972&nbsp;р. працював учителем української мови та літератури в с. [[Ташань]] [[Переяслав-Хмельницький район|Переяслав-Хмельницького р-ну]] [[Київська область|Київської обл.]], де написав статтю «Добош і опришки, або Кінець шістдесятників», робив записи літературного характеру, які пізніше були використані слідством для шантажу психіатричною експертизою.

Заарештований 5 березня 1973&nbsp;р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ст. 62 ч. I [[Кримінальний кодекс України|КК]] [[УРСР]]) у формі розповсюдження літератури [[самвидав]]у. 6 грудня 1973&nbsp;р., разом із [[Євген Пронюк|Пронюком]] і [[Лісовий Василь Семенович|Лісовим]], засуджений Київським обласним судом до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму.

У мордовських таборах ЖХ-385/19 (сел. Лісне [[Теньгушевський район|Теньгушевського р-ну]] [[Мордовія|Мордовської АРСР]]) і 17-А (сел. Озерне [[Зубово-Полянський район|Зубово-Полянського р-ну]]) брав участь в акціях протесту. 20 серпня 1976&nbsp;р. під час «профілактики» в Київському [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]] відмовився від визнання вини.

Звільнившись 5 березня 1977&nbsp;р., жив під адміністративним наглядом у рідному селі і працював у колгоспі художником-оформлювачем. Підтримував широкі листовні зв'язки з політв'язнями та їхніми родинами. Його інформація про події в мордовських таборах була опублікована в [[Хроника текущих событий|«Хронике текущих событий»]] і використана [[Українська Гельсінська Група|УГГ]].

У вересні 1977&nbsp;р. попереджений про кримінальну відповідальність на підставі Указу Президії Верховної Ради [[СРСР]] від 25 грудня 1972&nbsp;р. Подав 7 січня 1978&nbsp;р. заяву до ВВіРу з клопотанням про виїзд із СРСР, не брав участі у виборах. Написав для [[Українська Гельсінська Група|УГГ]] матеріали про становище засланців і піднаглядних та перший варіант спогадів «Світло людей».

18 листопада 1978&nbsp;р. був затриманий міліцією у зв'язку з приїздом до нього члена [[Українська Гельсінська Група|УГГ]] [[Мешко Оксана Яківна|Оксани Мешко]] та Ольги Бабич-Орлової. Пояснення давати відмовився, за що міліціонер вульгарно вилаяв його і виштовхнув із сільради. Подав на міліціонерів і кадебіста в суд, унаслідок чого проти нього самого 1 грудня 1978&nbsp;р. було порушено кримінальну справу за звинуваченням у вчиненні насильницького опору&nbsp;— ніби відірвав міліціонерові два ґудзики.

7—8 лютого 1979&nbsp;р. засуджений Радомишльським районним народним судом до 3 років позбавлення волі за ст. 188-1 ч. II. Заарештований у залі суду. Його текст «Замість останнього слова» став відомим на Заході. Карався в зонах №&nbsp;55 (м. [[Вільнянськ]] [[Запорізька область|Запорізької обл.]]) і №&nbsp;71 (м. [[Коростень]] [[Житомирська область|Житомирської обл.]]). Під час ув'язнення відмовився свідчити у справах [[Лук'яненко Левко Григорович|Левка Лук'яненка]], [[Матусевич Микола Іванович|Миколи Матусевича]], [[Снєгірьов Євген Іванович|Гелія Снєгірьова]], [[Стус Василь Семенович|Василя Стуса]], [[Дмитра Мазура]], на захист останнього подав заяву в [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]].

9 червня 1981&nbsp;р. майор [[Комітет державної безпеки|КДБ]] Чайковський оголосив Овсієнкові про порушення проти нього справи за ч.&nbsp;II&nbsp;ст.&nbsp;62 і запропонував написати «покаянну» статтю в газету з осудом діяльності [[Українська Гельсінська Група|УГГ]], членом якої він був оголошений з дня зустрічі з [[Мешко Оксана Яківна|Оксаною Мешко]]. Слідчий обіцяв звільнення ще до кінця кримінального терміну, або&nbsp;— 10 років таборів особливого режиму, 5 років заслання. Засуджений Житомирським обласним судом 23—26 серпня 1981&nbsp;р.

Карався в таборі особливого режиму ВС-389/36 в сел. [[Кучино]] [[Чусовський міський округ|Чусовського р-ну]] [[Пермський край|Пермської області]], з 8 грудня 1987&nbsp;р.&nbsp;— у зоні №&nbsp;35 на ст. Всехсвятська. Брав участь в акціях протесту. Без клопотання помилуваний указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 серпня [[1988]]&nbsp;р. Менше як за добу, літаком, спецконвоєм допроваджений у [[Житомир]] і звільнений 21 серпня. Працював у рідному селі художником-оформлювачем, бо до роботи вчителем не допустили.

== Громадсько-політична діяльність ==
[[Файл:Овсієнко1.jpg|thumb|right|250px|Овсієнко&nbsp;В.&nbsp;В. (праворуч) і [[Павличко Дмитро Васильович|Павличко&nbsp;Д.&nbsp;В.]] в [[Українська всесвітня координаційна рада|Українській всесвітній координаційній раді]]]]
У вересні 1988&nbsp;р. увійшов до Всеукраїнської координаційної ради [[Українська Гельсінкська Спілка|Української Гельсінської Спілки]]. 16 липня 1989&nbsp;р. обраний головою Житомирської філії [[Українська Гельсінкська Спілка|УГС]]. У листопаді 1989&nbsp;р.&nbsp;— учасник експедиції з перепоховання [[Стус Василь Семенович|Василя Стуса]], [[Тихий Олексій Іванович|Олекси Тихого]] та [[Литвин Юрій Тимонович|Юрія Литвина]]. 30 квітня 1990&nbsp;р. призначений секретарем [[УРП]] з видавничих справ. З 1 травня 1997 по 29 квітня 2001&nbsp;— заступник голови [[Республіканська християнська партія|Республіканської християнської партії]].

З червня 1998&nbsp;р.&nbsp;— координатор програми [[Харківська правозахисна група|Харківської правозахисної групи]], поповнює електронний архів [[Харківська правозахисна група|ХПГ]] біографічними довідками та інтерв'ю колишніх політв'язнів.

Співголова [[Український комітет «Гельсінкі-90»|Українського комітету «Гельсінкі-90»]]. З 1999&nbsp;р. організовує експедиції на [[Соловецькі острови]] та в урочище [[Сандармох]]&nbsp;— на місце загибелі тисяч бранців т.&nbsp;зв. «[[Соловецького етапу]]»: [[Курбас Лесь|Леся Курбаса]], [[Зеров Микола Костянтинович|Миколи Зерова]] та інших.

Член правління громадської організації «Міжнародне об'єднання „[[Соловецьке братство]]“»<ref>{{Cite web |url=http://golosukraine.com/publication/suspilstvo/spilnota/35249-zasnovano-gromadske-obyednannya-solovecke-bratstvo/ |title=Засновано громадське об'єднання «Соловецьке братство» |accessdate=15 січня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305055928/http://golosukraine.com/publication/suspilstvo/spilnota/35249-zasnovano-gromadske-obyednannya-solovecke-bratstvo/ |archivedate=5 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref>.

== Нагороди ==
* [[Орден князя Ярослава Мудрого]] V&nbsp;ст. (7 квітня 2009)&nbsp;— ''за визначні заслуги перед Українською державою у відстоюванні прав і свобод людини, активну правозахисну, гуманістичну і громадську діяльність та з нагоди 60-річчя від дня народження''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=229/2009 Указ Президента України №&nbsp;229/2009 від 7 квітня 2009 року «Про нагородження В. Овсієнка орденом князя Ярослава Мудрого»]</ref>
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] III&nbsp;ст. (26 листопада 2005)&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1653/2005 Указ Президента України №&nbsp;1653/2005 від 26 листопада 2005 року «Про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в'язнів і репресованих»]</ref>
* [[Орден «За мужність»]] I&nbsp;ст. (8 листопада 2006)&nbsp;— ''за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод''<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=937/2006 Указ Президента України №&nbsp;937/2006 від 8 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод»]</ref>
* 12 січня 2000&nbsp;— [[Премія імені Василя Стуса]] за публіцистику.
* 17 березня 2006&nbsp;— [[премія імені Огієнка|премія ім. Івана Огієнка]] в номінації «Громадська діяльність».
* 13 березня 2006&nbsp;— Міжнародна літературна премія Фундації родини Воскобійників у жанрі мемуаристики.

== Бібліографія ==
[[Файл:Culture and life, 33-2018.pdf|міні|Василь Овсієнко разом з [[Сергій Білокінь|Сергієм Білоконем]] та [[Галина Севрук|Галиною Севрук]] на обкладинці газети «[[Культура і життя]]»]]

=== Книжки ===
* Оксана Мешко, козацька матір. До 90-ліття з дня народження. Спогади. Упорядкував В.&nbsp;Овсієнко.&nbsp;— К.: УРП, 1995.
* Світло людей. Спогади-нариси про Василя Стуса, Юрія Литвина, Оксану Мешко. Бібліотека журналу УРП «Республіка». Серія: політичні портрети, №&nbsp;4.&nbsp;— К., 1996.<ref>http://www.ukrcenter.com/Література/66505/Василь-Овсієнко {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305175713/http://www.ukrcenter.com/Література/66505/Василь-Овсієнко |date=2016-03-05 }} Василь Овсієнко. Твори // Український Центр</ref>
* Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. (Передмова) / Харківська правозахисна група; Упорядники Є.&nbsp;Ю.&nbsp;Захаров та В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко; Худож.-оформлювач Б.&nbsp;Ф.&nbsp;Бублик.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2001.
* Добром нагріте серце. До 90-річчя І.&nbsp;Б.&nbsp;Бровка (Упорядкування) / Харківська правозахисна група; Ред. В.&nbsp;О.&nbsp;Овсієнко, Худож.-оформлювач Борис Захаров.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2005.
* Оксана Мешко. Не відступлюся! До 100-річчя з дня народження / Харківська правозахисна група; Упорядкували В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко та О.&nbsp;Ф.&nbsp;Сергієнко. Художник-оформлювач Б.&nbsp;Захаров.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2005.
* Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. / Упорядкував автор; худож.-оформлювач Б.&nbsp;Є.&nbsp;Захаров.&nbsp;— Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005.
* Василь Стус у віддзеркаленнях. Спогади Василя Овсієнка про Василя Стуса.&nbsp;— Полтава, 2007.

=== Статті та есе ===
[[Файл:Пресконференція фільму Заборонений 08.jpg|міні|Пресконференція фільму [[Заборонений (фільм, 2019)|«Заборонений»]].]]
* Інкриміновано: антирадянська, наклепницька… // Донбас.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;1.
* Базар-1921. Базар-1990 // Вільне слово (Житомир).&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;44.&nbsp;— 23 листопада.
* Любов. Добро. Свобода // Україна.&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;24.
* Покіс // Самостійна Україна.&nbsp;— 1992.&nbsp;— №&nbsp;2(23).
* Про Стуса // Літопис Голгофи України. Т. 1.&nbsp;— Львів: Меморіал, 1993.
* Таємно похований під №&nbsp;9 // Не відлюбив свою тривогу ранню… Василь Стус&nbsp;— поет і людина.&nbsp;— К.: Український письменник, 1993.
* «Де все людською мукою взялось…» // Українська культура, 1996, №&nbsp;2.
* Рух українських правозахисників призвів до краху російської радянської імперії та проголошення української демократичної держави // Самостійна Україна, 1996 р, №&nbsp;21—22.
* Репресії проти Української Гельсінкської Групи в 1977 році // Український альманах. Варшава: Об'єднання українців у Польщі, 1997.
* Ми просто йшли… Десятиліття Українського Культурологічного клубу // [[Народна газета]], 1997, №&nbsp;50(331).
* Исторические, правовые и этические основы Украинской общественной группы содействия выполнению Хельсинкских соглашений (9 ноября 1976 года&nbsp;— 7 июля 1988 года // Права человека в России: прошлое и настоящее. Сборник докладов и материалов научно-практической конференции. Пермь. 21—23 июня 1999 г.&nbsp;— Пермь, 1999. {{ref-ru}}
* «Нас порівняли мури, як статут» // Газ. «Час» (НРУ), 1999.&nbsp;— 26 березня.
* Меморіяльний музей у Кучино&nbsp;— совість Росії. Інформбюлетень ХПГ «Права людини», №&nbsp;14(167), 1999.&nbsp;— 1—15 липня.
* Ці моторошні слова: Соловки, Сандармох… Інформбюлетень ХПГ «Права людини», №&nbsp;17(172), 1999.&nbsp;— 15—31 серпня.
* Мистецтво переписувати історію, або Дещо про діяльність 5-го відділу КГБ // Ґаз. «Независимость», №&nbsp;286 (15105)&nbsp;— 287(15106), 1999.&nbsp;— 29 вересня.
* Юнаки з огненної печі. (Передмова) // Харківська правозахисна група; Упорядник В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2001.
* Три повстання Січків: У двох томах. (Передмова). Спогади, інтерв'ю, листи, документи. / Харківська правозахисна група; Редактор-упорядник В.&nbsp;В.&nbsp;Овсієнко.&nbsp;— Харків: Фоліо, 2003.
* [http://tyzhden.ua/Publication/3644 Ігор Кручик. Дисидент. Український тиждень. №&nbsp;36 (149), вересень 2010.&nbsp;— С. 46—48.]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [http://archive.khpg.org/index.php?id=1321393033 Овсієнко Василь Васильович на сайті Дисидентський рух в Україні. Джерело: Овсієнко Василь. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. І.]
* [https://web.archive.org/web/20100319204728/http://khpg.org/archive/index.php?id=1121367589 Біографічне інтерв'ю на сайті Харківської правозахисної групи]
* [http://www.helsinki.org.ua/index.php?print=1239434685 Борис Захаров «Життя і доля Василя Овсієнка»]
* [http://www.dt.ua/3000/3760/63813/ Валерій Кравченко «Невиправний Василь Овсієнко»]
* [https://web.archive.org/web/20080414101801/http://www.zn.ua/3000/3760/36011/ Василь Овсієнко «Гибель Василя Стуса»]
* [http://www.dt.ua/3000/3150/35619/ Василь Овсієнко «Початок великого терору»]
* [https://dysydenty.localhistory.org.ua/ Спецпроєкт Локальної історії «Дисиденти. Історії політв'язнів радянського режиму»]

{{Бібліоінформація}}
{{Українська Гельсінська група}}

[[Категорія:Діячі Української Гельсінської Групи]]
[[Категорія:Дисиденти]]
[[Категорія:Українські політв'язні]]
[[Категорія:Українські радянські дисиденти]]
[[Категорія:Учасники Помаранчевої революції]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Василя Стуса]]
[[Категорія:Лауреати премії імені Івана Огієнка]]