Перегляд вихідного коду сторінки Шкляр Василь Миколайович

{{Інші значення|тип=прізвище|Шкляр}}
{{Письменник
|Ім'я = Василь Миколайович Шкляр
|Оригінал імені = 
|Фото = Vasyl-shklyar-2011.jpg
|Ширина = 200пкс
|Підпис = Василь Шкляр на 18-му Форумі видавців (2011)
|Ім'я при народженні = 
|Псевдоніми = 
|Дата народження = 10.6.1951
|Місце народження = 
|Дата смерті = 
|Місце смерті = 
|Національність = [[Українець]]
|Громадянство = {{USSR}} → {{UKR}}
|Мова творів = {{українська}}{{ref+|''Примітка: у творах Шкляра епізодично трапляються репліки написані російською, зокрема у прямій мові російськомовних персонажів, цитуванні оригінальних російськомовних документів тощо.''|К}}
|Рід діяльності = письменник, політичний діяч
|Роки активності =
|Напрямок =
|Жанр =
|Magnum opus = [[Залишенець. Чорний ворон|Залишенець]] ([[2009]])
|Alma mater = [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]]
|Нагороди = {{Золотий письменник України}}
|Премії = «[[Золоте перо]]»<br/> «[[Коронація слова]]»<br/> «[[Шевченківська премія]]»
|Signature =
|зображення =
|дата народження =
|місце народження =
|alma mater =
}}

'''Васи́ль Микола́йович Шкляр''' ({{нар}} [[10 червня]] [[1951]], с. [[Ганжалівка]] [[Лисянський район|Лисянського району]] [[Черкаська область|Черкаської області]])&nbsp;— український [[письменник]], [[громадський діяч|політично-громадський діяч]]. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників. Деякі літературні оглядачі називають його «містиком», «літературним велетнем» та «батьком українського [[бестселер]]а»<ref name='club'>{{Cite web |url=http://www.bookclub.ua/ukr/read/shklyar |title=Василь Шкляр // Клуб сімейного дозвілля |accessdate=26 листопада 2010 |archive-date=17 лютого 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110217162012/http://www.bookclub.ua/ukr/read/shklyar/ }}</ref>. Роботи Шкляра перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською мовами тощо.

Рішенням [[Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка|Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка]] Шкляр був визнаний [[лауреат]]ом [[Національна премія України імені Тараса Шевченка — лауреати 2011 року|Шевченківської премії 2011 року]],<ref name="shevk_2011">{{Cite web |url=https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/nazvani-shevchenkivski-laureati-2011-roku-neoficiyno |title=Названі Шевченківські лауреати 2011 року. Неофіційно // День, № 27, 16.02.2011 |accessdate=11.05.2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180511042504/https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/nazvani-shevchenkivski-laureati-2011-roku-neoficiyno |archivedate=11.05.2018 |deadurl=no }}</ref> але письменник відмовився її отримати у знак протесту проти перебування на посаді [[Міністр освіти України|Міністра освіти України]] одіозного [[українофоб]]а [[Табачник Дмитро Володимирович|Дмитра Табачника]].<ref name="gz.ua_1">[http://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/374647 Василь Шкляр: «Я доб'юся відставки Дмитра Табачника»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110911195005/http://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/374647 |date=11 вересня 2011 }} // Газета по-українськи.&nbsp;— 2011.&nbsp;— №&nbsp;1188 (11 березня)</ref><ref name="tyzhden_1">[https://web.archive.org/web/20171027162253/http://tyzhden.ua/Society/18627 Василь Шкляр: Не мають права нащадки зайд ображати мою Націю] // Український тиждень, 2017/10/27</ref>

== Життєпис ==

=== Ранні роки та освіта ===
[[Файл:Vasyl Shklyar.jpg|міні|200пкс|Василь Шкляр на акції «Рукописи горять», лютий [[2004]]]]
Василь Шкляр народився в селі [[Ганжалівка]] [[Лисянський район|Лисянського району]] на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста [[Звенигородка|Звенигородки]], де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет [[Київський університет|Київського університету]]. На другому році навчання, Шкляра хотіли вигнати з університету за те, що під час трудового семестру в [[колгосп]]і, він бавився бомбою, але йому вдалося уникнути відрахування шляхом тимчасового переїзду у Вірменію, куди він поїхав, аби навчатися за студентським обміном в [[Єреванський державний університет|Єреванському університеті]]. Згодом Шкляр згадає цей випадок зі свого життя у своїй ранній повісті «Стороною дощик іде». У Єреванському університеті Шкляр студіював вірменську мову й літературу аж до 1972 року і, за власним зізнанням, зміг добре вивчити вірменську мову вже за 2 місяці.<ref name="dt_2011"/> Згодом Шкляр тепло згадуватиме свій вірменський період, називаючи його «яскравою сторінкою в [його] житті.»<ref name="dt_2011">[https://web.archive.org/web/20180511161152/https://dt.ua/CULTURE/pismennik_vasil_shklyar_u_mene_v_parlamenti_e_svoya_fraktsiya.html Письменник Василь Шкляр: «У мене в парламенті є своя „фракція“!»]&nbsp;— Дзеркало тижня, 4 лютого 2011</ref><ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/760/164/27651/ Василь Шкляр: Жити в Україні й вимагати для себе персональної державної мови&nbsp;— це чистісінький тваринний примітивізм] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180511081236/http://www.umoloda.kiev.ua/number/760/164/27651/ |date=11 травня 2018 }}&nbsp;— Україна молода, №&nbsp;174 ЗА 22.09.2006</ref> Після повернення в Україну Шкляр у 1973-му році закінчив навчання у [[Київський університет|Київському університеті]].<ref name="official_bio">[https://web.archive.org/web/20171024194124/http://shkliar.com.ua/biohrafiya/ Василь Шкляр&nbsp;— Біографія] // Офіційний сайт Василя Шкляра</ref>

=== Журналістська та літературна кар'єра ===
Після закінчення університету, Шкляр почав працювати журналістом. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці, зокрема, у 1970-1980-х роках вийшли друком його перші дорослі збірки повістей та оповідань: «Перший сніг» (1977),{{refn|group=К|name=перша|''Примітка: повість "Сніг" вперше вийшла у журналі Дніпро у 1974 році.<ref>Василь Шкляр. Сніг: повість. Київ: журнал Дніпро. № 6 від 1974 С. 14-53</ref>}} «Де твій Остап, Соломіє?» (1979) та «Живиця» (1982).<ref name="Seyenko"/> У 1978 році став членом [[Спілка письменників України|Спілки письменників України]]. У цей період виходять численні дитячі оповідання та книги Шкляра, зокрема, дитячі збірки «Шовкова нитка» (1976), «Черешня в житі» (1983) та «Шовковий дощик» (1984). Перші романи письменника, що з'явилися у 1986 році («Праліс: Тінь сови») та 1989 році («Ностальгія»), не здобули хоч якогось розголосу та були практично не помічені літературними критиками та звичайними читачами. Так, академічна «Історія української літератури ХХ століття» (1998) не називає жодного твору Шкляра, а його самого дуже побіжно згадує як літератора-початківця зі схожою на Григора Тютюнника стилістикою та як представника «хвилі [літературних] новобранців 70-х&nbsp;— початку 80-х»; альтернативна «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (1998) не згадує Шкляра взагалі.<ref>[[Константин Родик]]. [https://web.archive.org/web/20180512224251/https://dt.ua/CULTURE/vasil-shklyar-bekgraund-respublikancya-_.html Василь Шкляр: бекґраунд республіканця ] // Дзеркало тижня, 22 квітня 2016</ref>

У період з [[1988]] по [[1998]] роки Шкляр займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках».<ref>[https://perma-archives.org/warc/20180514210556/https://espreso.tv/news/2018/05/13/shklyar_rozpoviv_yak_vryatuvav_druzhynu_dudayeva_vid_yelcyna Шкляр розповів, як врятував дружину Дудаєва від Єльцина] // espreso.tv, 13 травня 2018</ref> Цей досвід, зокрема, подробиці операції з врятування дружини Алли та родини [[Дудаєв Джохар Мусаєвич|генерала Дудаєва]] після його загибелі, Шкляр згодом відтворив у романі «[[Елементал]]» ([[2001]]).<ref name='club'/><ref name=dudaeva-kluch-voron>{{Cite web |url=http://litakcent.com/2008/04/07/koly-rosijski-specsluzhby-rozshukuvaly-allu-dudajevu-my-z-neju-pyly-kavu-v-karpatah.html |title=Василь Шкляр: «Коли російські спецслужби розшукували Аллу Дудаєву, ми з нею пили каву в Карпатах» (інтерв'ю) // Літакцент, 7.04.2008) |accessdate=17.01.2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100117093433/http://litakcent.com/2008/04/07/koly-rosijski-specsluzhby-rozshukuvaly-allu-dudajevu-my-z-neju-pyly-kavu-v-karpatah.html |archivedate=17.01.2010 |deadurl=yes }}</ref>

Популярність як письменника прийшла лише у 1999 році з виходом [[Роман (жанр)|роману]] «[[Ключ (роман)|Ключ]]», який зібрав низку нагород та був неодноразово перевиданий у різноманітних українських видавництвах. Це був перший твір автора після тривалої паузи&nbsp;— з початку [[1990]] років. Сам Шкляр пояснив таку тривалу паузу «зміною епох»<ref name=DTKey>[https://web.archive.org/web/20180511043328/https://dt.ua/CULTURE/vasil_shklyar_nesterpna_legkist_zhanru_dlya_nashih_pismennikiv_viyavilasya_naytyazhchoyu.html Василь Шкляр: «Нестерпна легкість жанру для наших письменників виявилася найтяжчою»] // Дзеркало тижня, №&nbsp;15 (440) 19.04.2003</ref>. Шкляр розпочав написання роману ще [[1998]] року, перебуваючи у лікарні, куди він потрапив зі смертельним [[діагноз]]ом на [[лептоспіроз]].<ref>[https://web.archive.org/web/20180511162309/https://gazeta.ua/articles/health-newspaper/_vasil-sklyar-mig-pomerti-vid-leptospirozu/435749 Василь Шкляр міг померти від лептоспірозу]&nbsp;— Gazeta.ua, 15 травня 2012</ref>

У 1999 році Шкляр став членом новоствореної [[Асоціація українських письменників|Асоціації українських письменників]]. У [[2000]]–[[2004]] роках Шкляр працює головним [[редактор]]ом [[Дніпро (видавництво)|видавництва «Дніпро»]], куди він пішов задля покращення стану видавництва.<ref name=gazeta.ua/> У 2009 році виходить найвідоміший роман письменника «[[Залишенець. Чорний ворон]]» одночасно у двох видавництвах&nbsp;— київському, «[[Ярославів Вал (видавництво)|Ярославів вал]]», та харківському, «[[Клуб сімейного дозвілля]]». За цей роман у 2011 році [[Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка|Комітет з Національної премії України ім.&nbsp;Т.&nbsp;Шевченка]] визнав Шкляра [[Національна премія України імені Тараса Шевченка — лауреати 2011 року|лауреатом премії]],<ref name="shevk_2011"/> але письменник відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба [[Табачник Дмитро Володимирович|Дмитра Табачника]].<ref name="tyzhden_1"/><ref name="gz.ua_1"/>

У 2011 році Шкляр увійшов до складу журі літературного конкурсу [[Літературний конкурс «Юне Слово»|«Юне слово»]]. Наприкінці 2011 року Шкляр також створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра „Холодноярська Республіка“», основною метою якого було отримати фінансування на виробництво повнометражної [[Залишенець. Чорний ворон (фільм)|екранізації роману «Залишенець. Чорний Ворон»]].

=== Політична кар'єра ===
У [[1991]] Шкляр став членом Проводу та прессекретарем [[Українська республіканська партія|Української республіканської партії]] (УРП) і пробув у лавах цієї партії до [[1998]] року.<ref name=gazeta.ua>[http://gazeta.ua/index.php?id=208672 Василь Шкляр передбачив загибель Євгена Кушнарьова//Gazet.ua, 14.02.2008]</ref> У березні [[1998]] був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «[[Національний фронт (Україна)|Національний фронт]]».

У вересні 2015 року Шкляр знову спробував себе в українській політиці, увійшовши до проводу новоствореної партії [[УКРОП (політична партія)|УКРОП]]<ref>[https://web.archive.org/web/20180510231831/https://www.volynnews.com/news/policy/vidomyy-ukrayinskyy-pysmennyk-uviyshov-do-ukropu/ Відомий український письменник увійшов до «УКРОПу»] // Волинські новини, 13 Вересня 2015</ref> і пробув у лавах цієї партії аж до її закриття 2020 року.

== Бібліографія ==
До літературного доробку автора належать наступні твори:<ref>[https://web.archive.org/web/20180605005641/http://library.ck.ua/files/Kobzar.pdf Шкляр Василь Миколайович] // З високим ім'ям Кобзаря: уродженці та жителі Черкащини&nbsp;— лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка: біобібліогр. довід. Уклад. : Л.&nbsp;Т.&nbsp;Демченко, Н.&nbsp;В.&nbsp;Адешелідзе.&nbsp;— Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2011.&nbsp;— 80 c.: сс. 69-71</ref>

=== Романи ===
* [[Сніг (роман Василя Шкляра)|Сніг]] ([[1974]]) <small>вперше надруковано окремим виданням у збірці: Перший сніг (1977)<ref name="pershyi_snih_1977">Василь Шкляр. ''Перший сніг.'' Київ: Радянський письменник. 1977. 228 стор.</ref>{{refn|group=К|name=сьома|''Зміст: Повісті: Сніг, Хто твій Остап, Соломіє?. Оповідання:  Ой у полі..., На гастролях, Дівчина на полюванні, Розмова підслухана ненароком, Кислі Суниці}}{{refn|group=К|name=перша}}{{ref+|''Примітка: У 1977 році вийшла значно відредагована версія його першої повісті "Сніг", бо книга була занадто еротична й не мала прикмет "радянської звитяжної сучасності". Шкляр згодом згадував, що оригінальний рукопис твору не зберігся, див. детальніше [https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pismennik-vasil-shklyarchornij-voron-pereletiv-oke/ Письменник Василь Шкляр "Чорний ворон" перелетів океан] // Урядовий кур'єр, 30 січня 2016|К}}</small> <small>(прим.: повість)</small>
* [[Хто твій Остап, Соломіє?]] ([[1977]]), <small>вперше надруковано окремим виданням у збірці: Перший сніг (1977)<ref name="pershyi_snih_1977" />{{refn|group=К|name=сьома}}</small> <small>(прим.: повість)</small>
* [[Праліс (роман)|Праліс: Тінь сови]] ([[1986]])<ref>Василь Шкляр. ''«Праліс: Тінь сови»''. Художник: І.&nbsp;І.&nbsp;Якимчук. Київ: Молодь. 1986. 216 стор. (Сучасна проза)</ref>
** у перекладі російською вперше надруковано під назвою [[Тінь сови]] ([[1990]])<ref>Васыль Шкляр. Тень совы. Авторезированый перевод с украинского: В. Золотухина; худож. И. Френкель. Москва: Советский писатель. 1990. 521 с. ISBN 5-265-01414-4 {{ref-ru}}</ref>
** передрук під назвою [[Тінь сови: Там де живе душа]] ([[2014]])<ref>Василь Шкляр. ''Тінь сови: Там де живе душа.'' Передмова: [[Андрій Курков]]. Харків: КСД. 2014. 304 стор. ISBN 978-966-14-6861-9</ref>
* [[Ностальгія (роман)|Ностальгія]] ([[1989]])<ref>Василь Шкляр. ''«Ностальгія».'' Художник: В.&nbsp;Й.&nbsp;Агафонов. Київ: Молодь. 1989. 253 стор. ISBN 5-7720-0161-2</ref>
** передрук під назвою [[Ностальгія: Що ти знайдеш у минулому - силу чи згубу?]] ([[2014]])<ref>Василь Шкляр. ''Ностальгія: Що ти знайдеш у минулому&nbsp;— силу чи згубу?.'' Харків: КСД. 2014. 256 стор. ISBN 978-966-14-6543-4</ref>
** передрук під назвою [[Спів Божої пташки]] ([[2021]])<ref>Василь Шкляр. ''[https://web.archive.org/web/20201008153515/https://bookclub.ua/catalog/books/pop/spiv-bojoyi-ptashki Спів Божої пташки].'' Харків: КСД. 2021. 288 стор. ISBN 978-617-12-8114-1</ref>
* [[Ключ (роман)|Ключ]] ([[1999]])<ref>Василь Шкляр. Ключ. Київ: Ast-прес&nbsp;— ДіК-СІ. 1999. 223 стор. ISBN 978-966-7463-17-5</ref><!--<ref>Василь Шкляр. ''Ключ.'' Львів: Кальварія, 1999. 207 стор. ISBN 978-966-66-3261-9</ref> -->
* [[Елементал]] ([[2001]])<ref>Василь Шкляр. ''Елементал.'' Львів: Кальварія, 2001. 160 стор. ISBN 978-966-66-3245-9 (Коронація слова)</ref>
** передрук під назвою [[Самотній вовк]] ([[2018]])<ref>Василь Шкляр. ''Самотній вовк.'' Харків: КСД. 2018. 224 стор. ISBN 978-617-12-4523-5</ref>
* [[Кров кажана]] ([[2003]])<ref>Василь Шкляр. ''Кров кажана.'' Львів: Кальварія, 2003. 220 стор. ISBN 966-6630-83-4 </ref><!--Вперше: Шкляр В. Кров кажана // Сучасність.&nbsp;— 2002.&nbsp;— №&nbsp;12.&nbsp;— С. 9-51 ; Сучасність.&nbsp;— 2003.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 8-76-->
** передрук під назвою [[Нікуб: Кров кажана]] ([[2010]])<ref>Василь Шкляр. ''Нікуб: Кров кажана''. Художник: І. Женченко. Київ: Ярославів Вал. 2010. 254 стор. ISBN 978-966-2151-55-8</ref>
* [[Залишенець. Чорний ворон]] ([[2009]])<ref>Василь Шкляр. ''Залишенець. Чорний Ворон''. Харків: КСД. 2009. 382 стор. ISBN 978-966-14-0662-8 </ref>
** вперше надруковано під двома різними назвами: видавництво [[КСД]] під назвою «Залишинець» (2009),<ref>Василь Шкляр. ''Залишенець''. Харків: КСД. 2009. 384 стор. ISBN 978-966-14-0662-8 (Зірки української прози)</ref> та видавництво [[Ярославів Вал (видавництво)|Ярославів вал]] під назвою «Чорний ворон» (2009)<ref>Василь Шкляр. ''Чорний Ворон.'' Київ: Ярославів Вал, 2009. 352 стор. ISBN 978-966-2151-25-1 (Українська Кліо)</ref>
* [[Маруся (роман)|Маруся]] ([[2014]])<ref>Василь Шкляр. ''Маруся.'' Харків: КСД. 2014. 313 стор. ISBN 978-966-14-7838-0</ref>
* [[Чорне сонце (дума)|Чорне сонце]]: збірка ([[2015]]){{ref+|''Зміст: "Чорне сонце": невеликий роман; «Танець під чортову дудку»: оповідання, «Крук — птаха нетутешня»: оповідання, «Останній шанс Захара Скоробагатька»: оповідання, «Високі гори у Ялті»: оповідання, «Цілком таємні історії»: оповідання|К}}<ref>Василь Шкляр. ''Чорне Сонце.'' Харків: КСД. 2015. 297 стор. (Золотий письменник України). ISBN 978-966-14-9633-9 </ref>
* [[Троща (роман)|Троща]] ([[2017]])<ref>Василь Шкляр. ''Троща.'' Харків: КСД. 2017. 416 стор. ISBN 978-617-12-3720-9</ref>
* [[Характерник (роман)|Характерник]] ([[2019]])<ref>Василь Шкляр. ''Характерник.'' Харків: КСД. 2019. 304 стор. ISBN 978-617-12-6841-8</ref>

=== Оповідання, збірки короткої прози (фікшн) ===
* [[Де твій Остап, Соломіє?]] ([[1979]])<ref name="Seyenko">В. Саєнко (2002). [https://web.archive.org/web/20180509230307/http://liber.onu.edu.ua/pdf/istlit_7_2002.pdf Як і куди рухається сучасний український постмодерн? Ключ до превентивної відповіді&nbsp;— роман Василя Шкляра] // Історико-Літературний Журнал, Одеса: Одеський Національний університет імені Мечникова №&nbsp;7 (2002). 316 с.: сс. 275—281</ref>
* [[Живиця (роман)|Живиця]] ([[1982]])<ref>Василь Шкляр. ''Живиця.'' Київ: Молодь. 1982. 240 стор. </ref>
* [[Турецька нічия (оповідання)|Турецька нічия]] ([[1982]]).<ref> Василь Шкляр. ''Турецька нічия'' //&nbsp;''Оповідання '81''. Упорядник: М.Кравчук, О. Сизоненко. Київ: Радянський письменник, 1982. 375 стор.: сс. ?-?.</ref>
* [[Стороною дощик іде]] ([[1983]])<ref>Василь Шкляр. ''Стороною дощик іде''. // Положій, Віктор. Жив-був Іван; Острови навпроти міста; Алла Тютюнник. Занапастити журавля; Юрій Хорунжий. Стороною дощик іде; Василь Шкляр: повісті. Київ: Дніпро, 1983. 235 стор.</ref>
* [[Борг (оповідання)|Борг]] ([[1983]]).<ref> Василь Шкляр. ''Борг'' //&nbsp;''Оповідання '82''. Упорядник: М.Кравчук. Київ: Радянський письменник, 1983. 365 стор.: сс. 326—331.</ref>
* [[Крук-птаха нетутешня]] ([[1985]]).<ref>Василь Шкляр. ''Крук-птаха нетутешня'' //&nbsp;''Оповідання '84''. Упорядник: М.Кравчук. Київ: Радянський письменник, 1985. 365 стор.: сс. 314—327.</ref>
* [[Високі гори у Ялті]] ([[1988]])<ref>Василь Шкляр. ''Крук-птаха нетутешня'' // ''Оповідання '87''. Упорядник: Олександр Гижа. Київ: Радянський письменник, 1988. 436 стор.: сс. 398—414. ISBN 5-333-00061-1</ref>
* [[Треба спитати у Бога]] ([[2019]])<ref>Василь Шкляр. ''Треба спитати у Бога''. Харків: КСД, 2019. 320 стор. 978-617-12-6063-4 [https://web.archive.org/web/20190502225410/https://www.bookclub.ua/ukr/catalog/books/pop/product.html?id=50176. дж.]</ref>

=== Збірки прози (нон-фікшн) ===
* Під ключем журавлиним: документальна повість ([[1985]])<ref>''Під ключем журавлиним'': документальна повість. Автор текстів: Василь Шкляр; фото: Борис Коробейников. Київ: Веселка. 1985. 136 стор. (фотоальбом)</ref>
* Вогонь Чорнобиля / Fire of Chornobyl: книга мужності й болю; літопис Чорнобильської трагедії у документах, фактах та свідченнях самовидців ([[1998]])<ref>''Вогонь Чорнобиля = Fire of Chornobyl'': книга мужності й болю; літопис Чорнобильської трагедії у документах, фактах та свідченнях самовидців. Автор текстів: Василь Шкляр, Микола Шпаковатий. Київ: Альтернативи. 1998. 575 стор. (фотоальбом)</ref><!--переклад японською: ヴァスィリシクリャル, ムィコラシパコヴァトゥイー. «ノブィリの火 : 勇気と痛みの書 / Chorunobuiri no hi: Yuki to itami no sho». 名古屋市: 風媒社. ウクライナ語から翻訳：河田いこひ 2012. 412 p. ISBN 9784833110921-->

=== Дитячі оповідання, книги ===
Автор дитячих книжок: «Шовкова нитка», «Черешня в житі», «Шовковий дощик» тощо.

* [[Шовкова нитка]] ([[1976]])<ref>Василь Шкляр. ''[https://web.archive.org/web/20180508181924/http://chytanka.com.ua/ebooks/files/knygy2/shovkovanytka150711.djvu Шовкова нитка]''. Малюнки: Едуард Колесов, Валерій Софронов, Борис Коробейников. Київ: Веселка, 1976. 20 стор.</ref>
* [[Черешня в житі]] ([[1983]])<ref>Василь Шкляр. ''[https://web.archive.org/web/20180508013910/http://chytanka.com.ua/ebooks/files/knygy2/chereshnja-v-zhyti-06062012.djvu Черешня в житі]''. Малюнки: А. Євдокименко. Київ: Веселка, 1983. 56 стор.</ref>
* [[Шовковий дощик]] ([[1984]])<ref>Василь Шкляр. ''Шовковий дощик''. Малюнки: О. Прахов. Київ: Веселка. 1984. 16 стор.</ref>
* [[Хорошого потрошку]] ([[1987]])<ref>Василь Шкляр. ''Хорошого потрошку'' // Весна-красна: Вірші, казки, оповідання. Художник: Людмила Постних. Київ: Веселка, 1987. 72 стор.: 47-48</ref>
* [[Песик Гав, соловейко, джміль і два жолуді]] / Woofy the Dog, a Hightingale, a Bumblebee, and two Acorns ([[2016]])<ref>Василь Шкляр. ''Песик Гав, соловейко, джміль і два жолуді / Woofy the Dog, a Hightingale, a Bumblebee, and two Acorns.'' Малюнки: Кость Лавро. 2016. 48 стор. ISBN 978-617-629-319-4 {{small|(українською та англійською)}}</ref>
* [[Помста Баби Яги]] / Baba Yaga's Revenge ([[2017]])<ref>Василь Шкляр. ''Помста Баби Яги / Baba Yaga's Revenge .'' Малюнки: Кость Лавро. 2017. 76 стор. ISBN 978-617-629-318-7 {{small|(українською та англійською)}}</ref>

=== Переклади автора ===
Перші українські переклади Шкляра&nbsp;— це переклади класиків вірменської літератури Акселя Бакунца, Амо Сагіяна, Вагана Давтяна, Вахтанга Ананяна тощо.<ref>[https://web.archive.org/web/20180512034404/http://ito.vspu.net/ENK/2013_2014/Osn_projekt_tehnologi_spec/Rob_stud/Punko/doc_html/Talantu%60/Письменники.htm Василь Шкляр] // Сучасні українські письменники</ref> У пізніші роки чималого розголосу отримали Шкляреві переклади українською таких романів, як «Декамерон» Бокаччо, «Тарас Бульба» Гоголя (за першим виданням 1835 року) тощо.<ref>{{Cite web |url=http://life.pravda.com.ua/interview/2010/09/21/60674/ |title=Василь Шкляр: «Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським» // Українська правда. Життя, 21.09.2010 |accessdate=30.10.2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141030133232/http://life.pravda.com.ua/interview/2010/09/21/60674/ |archivedate=30.10.2014 |deadurl=no }}</ref>

==== Переклади-інтерпретації ====
* [[Микола Гоголь]]. Репетиція сатани (прозова версія комедії Миколи Гоголя «[[Ревізор (комедія)|Ревізор]]»). Переклад-інтерпретація з російської: Василь Шкляр. 2006 {{small|(рік написання; твір так і не був виданий)}}<ref>Переклад-інтерпретація так і не було надруковано, оскільки довічні права на книгу у Шкляра викупий підприємець, який так і не надрукувалв його; детальніше тут [https://web.archive.org/web/20180507193437/http://www.umoloda.kiev.ua/number/1108/164/39600/ Василь Шкляр: Таємниця&nbsp;— це тільки магніт] // Україна молода, # 034 за 20.02.2008</ref>
* [[Джованні Боккаччо]]. Декамерон (30 зі 100 оповідок). Переклад-інтерпретація з італійської: [[Василь Шкляр]]; <!--ілюстрації Л. Корж-Радько.--> [[Київ]]: Дніпро, [[2006]]. 104 с. іл. ISBN 966-578-161-8 {{small|(текст паралельно укр. та італ.)}}

==== Переклади ====
* [[Ананян Вахтанг Степанович|Вахтанг Ананян]]. [[Бувальщини і казки гір]]. Переклад з вірменської: Василь Шкляр; малюнки: Г.&nbsp;Глікман. Київ: Молодь. 1979. 146 стор.
<!--** {{small|(передрук)}} * [[Ананян Вахтанг Степанович|Вахтанг Ананян]]. ''"Пташине серце: Бувальщини гір та лісів ".'' Переклад з вірменської: Василь Шкляр; малюнки: Г. Глікман. Київ: Веселка. 1992. 68 стор. (не на 100 % впевнений шо тут перекладч Шкляр)-->
* [[Тарян Мнацакан Варданович|Мнацакан Тарян]]. [[Месник (роман, 1984)|Месник]]. Переклад з вірменської: Василь Шкляр; художник: С.&nbsp;В.&nbsp;Позняк. Київ: Веселка. 1988. 168 стор. ISBN 5-301-00204-X
* [[Микола Гоголь]]. [[Тарас Бульба. Перша редакція]]. Переклад з російської: Василь Шкляр; малюнки: [[Якутович Сергій Георгійович|Сергій Якутович]]. Київ: «Дніпро». 2003. 164 стор. ISBN 966-578-114-6 {{small|(текст паралельно укр. та рос.)}}
** {{small|(передрук)}} [[Микола Гоголь]]. Тарас Бульба. Перша редакція. Переклад з російської: Василь Шкляр. Львів: «Кальварія», 2005. 104 стор. ISBN 966-663-179-2 (серія «INDIVIDUAL»)
** {{small|(передрук)}} [[Микола Гоголь]]. Тарас Бульба. Перша редакція. Переклад з російської: Василь Шкляр. Львів: «Кальварія», 2007. 104 стор. ISBN 978-966-6632-46-6
** ''{{small|(передрук)}}'' [[Микола Гоголь]]. ''Тарас Бульба. Перша редакція''. Переклад з російської: Василь Шкляр // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т.: Т.7. Редколегія: М.&nbsp;Г.&nbsp;Жулинський (голова) та інші. Київ: Наукова думка. 2012. 376 стор.: сс. 58-114. ISBN 978-966-00-1174-8 (Т.7) ISBN 978-966-00-0890-2 (серія) {{small|([http://web.archive.org/web/20180511164220/http://shron1.chtyvo.org.ua/Hohol/Zibrannia_tvoriv_u_7_tomakh_Tom_7.djvu djvu версія на Chtyvo.org])}}
** ''{{small|(передрук)}}'' [[Микола Гоголь]]. ''Тарас Бульба. Перша редакція''. Переклад з російської: Василь Шкляр. Львів: «Апріорі», 2017. 152 стор. ISBN 978-617-629-379-8

* [[Єрофєєв Віктор Володимирович|Віктор Єрофєєв]]. ''«[[Енциклопедія російської душі]]»''. Переклад з російської: Василь Шкляр. Київ: Ярославів Вал. 2010.&nbsp;— 224 стор. ISBN 978-966-2151-33-6

=== Редактор / упорядник ===
* ''Українські народні казки'' (Книжка перша). Упорядник: Василь Шкляр. Київ: Райдуга. 1994. 320 стор. ISBN 5-7707-2861-2 ISBN 5-7707-2862-0 (серія)
* ''Українські народні казки. Чарівні, соціально-побутові, про тварин'' (Книга друга). Упорядник: Василь Шкляр. Київ: Перун. 1994. 650 стор.
* [[Давит Сасунці]]. ''Вірменський народний епос''. Переклад з вірменської В. Кочевський; редактор: В. Шкляр; малюнки: А. Токарєв. Київ: Дніпро. 2003. 174 стор. ISBN 966-578-121-9
* Панас Мирний. ''Повія''. За редакцією Василя Шкляра. Львів: ЛА «Піраміда». 2005. 271 стор. ISBN 966-8522-43-5

== Похідні твори ==
; Кінематографічні адаптації
У грудні 2019 році вийшов фільм ''«[[Чорний ворон (фільм)|Чорний ворон]]»'' за романом Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон». Автори сценарію: [[Тарас Антипович]], за участі Василя Шкляра і [[Бриних Михайло Сергійович|Михайла Бриниха]].

; Театральні адаптації
У березні 2021 року у [[Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр|Луганському обласному академічному українському музично-драматичному театрі]] вийшла вистава ''«Ревізор»'' (альтернативна назва ''Репетиція Сатани'') за неопублікованою прозовою версією-інтерпретацією Василя Шкляра ''«Ревізор. Репетиція Сатани»''&nbsp;— вільною інтерпретацією п'єси ''Ревізор'' [[Гоголь Микола Васильович|Миколи Гоголя]] написану ще 2006 року, але так і не видану через конфлікт з правовласником цієї інтерпретації який викупив права на твір, однак так його й не надрукував. Автори сценарію: Василь Шкляр; режисер: Дмитро Некрасов.<ref>[https://www.facebook.com/V.Shkliar/posts/3629268313848959 Сьогодні о 18 годині в Луганському театрі прем'єра моєї сатиричної комедії РЕВІЗОР (РЕПЕТИЦІЯ САТАНИ) за Гоголем. Уже на початку березня квитки розкупили. І це в Сіверсько-Донецьку, куди евакуювали театр.]. FB-сторінка Василя Шкляра. 19 березня 2021</ref><ref>[https://archive.today/20210418202952/https://glavcom.ua/country/culture/revizor-u-sjevjerodonecku-vasil-shklyar-adaptuvav-gogolya-pid-ukrajinski-realiji-741434.html «Ревізор» у Сєвєродонецьку: Василь Шкляр адаптував Гоголя під українські реалії]. glavcom.ua. 9 березня 2021</ref>

== Нагороди ==
* [[1995]]&nbsp;— «[[Золоте перо]]», СЖУ<ref>[https://web.archive.org/web/20180509044349/http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0094839.htm Шкляр Василь Миколайович ] «Українські ЗМІ» на сайті ВРУ, 1995</ref>
* [[1999]]&nbsp;— «[[Золотий Бабай]]», переможець першого національного конкурсу на кращий гостросюжетний [[Роман (жанр)|роман]] (роман «Ключ»)<ref>Зразки прес-релізів: Друком з'явився роман «Ключ» Василя Шкляра&nbsp;— переможця Першого національного конкурсу на кращий гос- тросюжетний роман «Золотий Бабай». // Світлана Шевчук. ''[https://web.archive.org/web/20180509043521/http://194.44.152.155/elib/local/sk734524.pdf «Українське ділове мовлення: підручник]»''. Київ: Арій, 2007. 576 стор.: сс. 244—246</ref>
* [[2002]]&nbsp;— «[[Коронація слова 2002|Коронація слова]]», перша [[премія]] в номінації «Роман»&nbsp;— за роман «Елементал».<ref>[https://web.archive.org/web/20180509041953/https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/vasil-shklyar-literatura-povinna-isnuvati-poza-pravilami Василь ШКЛЯР: «Література повинна існувати поза правилами»] // День, 18 січня 2002</ref>
* [[2003]]&nbsp;— «[[Спіраль століть]]», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику» ([[КиївКон]]-2003, роман «Ключ»)<ref name=DTKey/>
* [[2011]]&nbsp;— [[Національна премія України імені Тараса Шевченка]], за роман «[[Залишенець. Чорний ворон]]» ([[Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка|Комітет з Національної премії України ім. Т.Шевченка]] визначив її лауреатом В. Шкляра в середині лютого).
* [[2015]]&nbsp;— Відзнака «[[Золоті письменники України|Золотий письменник України]]» від «[[Коронація слова|Коронації слова]]».
* [[2019]]&nbsp;— [[Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка]] у номінації «За кращий художній твір» за роман «[[Троща (роман)|Троща]]»<ref>{{cite news|url= http://progolovne.ck.ua/komu-daty-premiiu-im-v-symonenka-vyznachyly-u-cherkasakh/|title= Кому дати премію ім.В.Симоненка, визначили у Черкасах|date= 4 грудня 2019|publisher= Про Головне|accessdate= 4 грудня 2019|archive-date= 4 грудня 2019|archive-url= https://web.archive.org/web/20191204131450/http://progolovne.ck.ua/komu-daty-premiiu-im-v-symonenka-vyznachyly-u-cherkasakh/}}</ref>.
* [[2020]]&nbsp;— [[Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського]] в номінації «Художня література» за роман «Характерник» (2020).<ref>{{Cite web |url=https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3108521-u-vinnici-nagorodili-peremozciv-literaturnoi-premii-kocubinskogo.html |title=У Вінниці нагородили переможців літературної премії Коцюбинського // Укрінформ. – 2020. – 29 вересня. |accessdate=2 жовтня 2020 |archive-date=12 лютого 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220212173156/https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3108521-u-vinnici-nagorodili-peremozciv-literaturnoi-premii-kocubinskogo.html }}</ref>

=== Перенесення вручення Шевченківської премії ===
[[4 березня]] [[2011]] року В.&nbsp;Шкляр звернувся до тодішнього [[Президент України|Президента України]] [[Віктор Янукович|Віктора Януковича]] із заявою:

''«Шановний пане Президент!

''Засвідчую Вам свою повагу і прошу Вас врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів [[Шевченківська премія|Шевченківської премії]] моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба [[Табачник Дмитро Володимирович|Дмитра Табачника]].

''Моя позиція, пане президент, ніяк не стосується Вас особисто, але поки при владі є Дмитро Табачник, я не зможу прийняти премію.

''З повагою Василь Шкляр».''<ref>{{Cite web |url=http://life.pravda.com.ua/culture/2011/03/4/74229 |title=Письменник Василь Шкляр просить Президента перенести вручення йому Шевченківської премії на післятабачниківський час // Українська правда, 4.03.2011 |accessdate=4 березня 2011 |archive-date=5 березня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110305165650/http://life.pravda.com.ua/culture/2011/03/4/74229/ }}</ref>

У невдовзі оприлюдненому Указі Президента України В.&nbsp;Януковича №&nbsp;275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка» Василь Шкляр не згаданий.<ref>В. Януковича [https://web.archive.org/web/20110308190942/http://www.president.gov.ua/documents/13211.html Указ №&nbsp;275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»] // Офіційний сайт Президента України, 4 березня 2011</ref><ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/374472 |title=Янукович не дав Шкляру Шевченківську премію // Газета по-українськи, № 1187, 10.03.2011 |accessdate=11 березня 2011 |archive-date=11 вересня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110911044144/http://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/374472 }}</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20180511044348/http://www.umoloda.kiev.ua/number/1846/164/65585/ Білий ворон] // Україна молода, 10.03.2011</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20180511044604/http://umoloda.kiev.ua/number/1846/164/65586/ Василь Шкляр: «Наші вимоги повинні бути виконані»] // Україна молода, 10.03.2011</ref> .

[[17 квітня]] [[2011]] року у [[Холодний Яр|Холодному Яру]] Василю Шкляру вперше в історії України була вручена [[Народна Шевченківська премія (Залізний Мамай)|Народна Шевченківська премія («Залізний Мамай»)]]. Вручення відбулося біля пам'ятника на місці останнього бою отамана [[Василь Чучупака|Василя Чучупаки]]. Кошти на неї були зібрані меценатами та звичайними громадянами України.<ref>[https://web.archive.org/web/20180511044740/https://zaxid.net/shklyaru_vruchili_255_tis_grn_narodnoyi_shevchenkivskoyi_premiyi_n1127314  Шкляру вручили 255 тис. грн Народної Шевченківської премії] // Zaxid.net, 17 квітня 2011</ref>

== Особисте життя ==
* '''''Батько'''''&nbsp;— Шкляр Микола Степанович (1925—1995), службовець
* '''''Мати'''''&nbsp;— Шкляр Оксана Олександрівна (1925—1990), службовець

Має доньку від першого шлюбу Наталю (1982&nbsp;р.н.), яка тривалий час мешкала в Сполучених Штатах, а зараз переїхала назад в Україну. Вдруге одружився з журналісткою Валентиною Миколаївною (1961&nbsp;р.н.).

Захоплюється рибальством.<ref>[https://web.archive.org/web/20130711041720/http://https/ Василь Шкляр: «Жінка&nbsp;— то передусім коханка»] // Сім'я і дім.&nbsp;— 3 квітня 2008</ref>

== Зауваги ==
{{reflist|group=К}}

== Джерела ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{Вікіцитати}}
* {{official|http://web.archive.org/web/20180408155652/http://shkliar.com.ua/}} <small>(архівна версія web.archive.org станом на 2018 рік)</small>
* ''[https://web.archive.org/web/20180801231748/http://www.ukrop.com.ua/uk/people/control/shklyar-vasil Василь Шкляр]'' на сайті партії [[УКРОП]] <small>(архівна версія web.archive.org станом на 2018 рік)</small>
* ''[https://www.bookclub.ua/ukr/read/shklyar/ Василь Шкляр] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180706132804/https://www.bookclub.ua/ukr/read/shklyar/ |date=6 липня 2018 }}'' на сайті видавництва [[КСД]]
* {{Facebook|Vasyl.Shkliar|Василь Шкляр}} <small>(сторінка)</small>
* {{Facebook|V.Shkliar|Василь Шкляр}} <small>(особистий профіль)</small>
* ''[https://www.goodreads.com/author/show/16164554.Vasyl_Shkliar Василь Шкляр] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180511145606/https://www.goodreads.com/author/show/16164554.Vasyl_Shkliar |date=11 травня 2018 }}'' на сайті [[Goodreads]]
* [https://youtu.be/2m5egXsYvAc Василь Шкляр: про Україну, українців, свої твори та фестиваль Ше.Fest 2015 // Етер радіо Holos.fm]
* [https://youtu.be/O02XYOqMuJ8 Василь Шкляр: про мову, націоналістів і патріотів / Фестиваль Ше.Fest 2016]
* [https://youtu.be/Gc1gn7DQYMA Василь Шкляр презентує свої твори на фестивалі Ше.Fest у Моринцях // 2017]
* [https://youtu.be/0DenKc-x1nM Василь Шкляр: про свої твори, двомовність, зраду, історію та майбутнє України / ШеФест 2018]
* [https://youtu.be/eJUF2b2oygI Василь Шкляр: Чого потребує Україна&nbsp;— нового Майдану чи еволюції / Думки письменника про сьогодення]
* [https://youtu.be/8LPh2sTr4sE Василь Шкляр про нову книгу, коронавірус, вакцинацію і децентралізацію / Ше.Fest Моринці 2021]
<!--* [https://archive.today/20130706144540/http://www.blackraven.com.ua/ Міжнародна благодійна організація "Фонд Василя Шкляра «Холодноярська республіка»] {{small|(архівна версія; сайт не працює з 2013 року)}}-->

{{Шевченківська премія з літератури}}
{{Твори Василя Шкляра}}
{{Золоті письменники України}}
{{нк}}

[[Категорія:Василь Шкляр| ]]
[[Категорія:Українські письменники XX століття]]
[[Категорія:Українські письменники XXI століття]]
[[Категорія:Уродженці Лисянського району]]
[[Категорія:Лауреати «Коронації слова»]]
[[Категорія:Лауреати Шевченківської премії 2011 року]]
[[Категорія:Учасники Помаранчевої революції]]
[[Категорія:Учасники Революції гідності]]
[[Категорія:Нагороджені «Золотим пером»]]