Перегляд вихідного коду сторінки Божко Юхим

{{Особа
| ім'я                 =  Юхим Назарович Божко
| місце_проживання     = 
| інші_імена           = 
| зображення           = Божко Юхим.jpg
| розмір_зображення    = 200пкс
| підпис_зображення    = 
| ім'я_при_народженні  = 
| дата_народження      = 1885
| місце_народження     = 
| дата_смерті          = 1919
| місце_смерті         = [[Красносілка_(Чуднівський_район)|с. Красносілка]], [[Житомирський повіт]], [[Волинська губернія]]
| причина_смерті       = убитий 
| підданство           = {{RUSold}}→<br/>{{UNR}}→<br/>{{UD}}→<br/>{{UNR}}
| громадянство         =
| національність       = [[українець]]
| відомий_(відома)     =
| рід_діяльності       =
| титул                =
| військове звання     = {{Ранг|країна=РІА|звання=Підпоручик}}
| платня               =
| термін               =
| попередник           =
| наступник            =
| партія               =
| головував_(-ла)      =
| конфесія             =
| дружина              =
| діти                 =
| родичі               =
| підпис               =
| нагороди             = {{Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»}}
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки             =
| employer             =
| зріст                =
| вага                 =
| герб                 =
| підпис_герба         =
}}{{Othernames|Божко}}
'''Юхи́м Наза́рович Божко́''' ([[1885]], [[Чернігівська губернія|Чернігівщина]]<ref>{{Cite web |url=http://kuprienko.info/demeshhuk-a-v-tragediya-slavnogo-otamana-yuhima-bozhka/ |title=Трагедія славного отамана Юхима Божка |accessdate=15 лютого 2014 |archive-date=27 вересня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200927080550/https://kuprienko.info/demeshhuk-a-v-tragediya-slavnogo-otamana-yuhima-bozhka/ }}</ref>&nbsp;— [[грудень]] [[1919]], [[Красносілка (Чуднівський район)|с. Красносілка]] на [[Житомирський повіт|Житомирщині]]<ref>{{Cite web |url=http://history.franko.lviv.ua/Ib.htm |title=Архівована копія |accessdate=29 серпня 2009 |archive-date=27 серпня 2006 |archive-url=https://web.archive.org/web/20060827163820/http://history.franko.lviv.ua/Ib.htm }}</ref>)&nbsp;— [[підпоручик]] [[РІА|Російської імператорської армії]], в 1918 році&nbsp;— офіцер армії [[Українська Держава|Української Держави]], затим&nbsp;— український повстанець-[[отаман]],<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrlife.org/main/evshan/prokhoda6.html |title=Архівована копія |accessdate=29 серпня 2009 |archive-date=20 червня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090620080019/http://ukrlife.org/main/evshan/prokhoda6.html }}</ref> командир збройного формування «Запорозька Січ», яке виникло під час [[Антигетьманське повстання 1918|антинімецького та антигетьманського повстання]]; пізніше&nbsp;— офіцер [[Армія УНР|армії УНР]], командир 2-ї&nbsp;піхотної дивізії.

== З життєпису ==
В 1914 році, на початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]], був призваний на дійсну військову службу. В кінці квітня 1915 року закінчив прискорений курс Іркутського військового училища та в чині [[прапорщик]]а<ref>Див. Друге доповнення до імператорського Височайшого Наказу від 1 травня 1915 року.</ref> був направлений на комплектування 31-го піхотного Олексіївського (Алєксопольського) полку. У складі цього полку приймав участь в битвах Першої світової війни. В 1916 році був нагороджений [[Орден Святої Анни|орденом Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»]]<ref>Див. імператорський Височайший Наказ від 25 січня 1916 року.</ref>, в серпні 1916 року підвищений в чині до підпоручика<ref>Див. імператорський Височайший Наказ від 23 серпня 1916 року.</ref>.

У 1917 році Ю.&nbsp;Божко долучився до процесів українізації армії. Він володів ораторським хистом, його палкі патріотичні промови мали значний вплив на формування національної свідомості. Один із слухачів згадував про вплив божкових промов:

{{цитата|Божко промовляв до нас українською мовою. Від нього я вперше почув, хто ми, оті численні малороси, що досі нас так називали, а іноді з презирством&nbsp;— хохлами. Виявилося, що наша правдива назва українці, і що настав час для нашого народу пред'явити свої права на національне життя українців, а не малоросів.}}

Під час першої [[Радянсько-українська війна|української-більшовицької війни 1917&nbsp;— 1918&nbsp;р.]] вже як [[Сотник#Військове звання України (1917-1920)|сотник армії УНР]], Ю.&nbsp;Божко брав участь в боях під Києвом.

Навесні 1918 року у складі [[Полк імені Костя Гордієнка|полку ім.&nbsp;К.&nbsp;Гордієнка]] звільняв від ворога Крим та узбережжя «козацького моря».

Під час [[Українська Держава|Гетьманату]] був у [[Катеринослав]]і начальником охорони залізничного вузла Катеринослав-Синельниково Запорозької залізниці. Встановив тісні контакти з українською громадою міста, членами вільного козацтва.
[[Файл:Symon Petlura i armia URL 1920.jpg|thumb|350px|Головний отаман Семен Петлюра інспектує «Нову Запорозьку Січ» (травень 1919, [[Заліщики]]). Юхим Божко&nbsp;— в лівій частині світлини, другий направо від Петлюри.]]

Під час протигетьманського повстання Ю.&nbsp;Божко підтримав [[Директорія Української Народної Республіки|Директорію]]. На базі залізничної охоронної сотні сформував та очолив повстанське з'єднання «Запорозька Січ», яке стало відомим, коли ввійшло до складу армії [[Українська Народна Республіка|УНР]] та боролось на різних фронтах<ref>{{Cite web |url=http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2008/11/blog-post_11.html |title=Архівована копія |accessdate=29 серпня 2009 |archive-date=27 вересня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110927212711/http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2008/11/blog-post_11.html }}</ref>, брало участь в боях за [[Катеринослав]] з махновсько—більшовицькими військами наприкінці грудня 1918 року. Переформувалось в 2-гу&nbsp;[[Піхотна дивізія|піхотну дивізію]]. Сам Божко в цих сутичках дістав два поранення.

Був завзятим прихильником будівництва армії на традиціях Запорозької Січі. У будинку Божка на [[Провіантська вулиця|Провіантській]] збиралися його однодумці, серед яких були такі відомі в місті постаті, як М.&nbsp;Горобець та П.&nbsp;Василюк. Щиро вірив, що для кращої організації українського війська неодмінно потрібні справжні козацькі атрибути:

{{цитата|Нашому дядькові треба вистригти оселедця, дати шлика й шаровари, підперезати червоним поясом, щоб він почував себе лицарем-оборонцем рідної землі, щоб слухався, для авторитету треба показати йому кошову булаву і прапор, а тоді вже можна воювати і за рідну землю.}}

Для набору козаків Ю.&nbsp;Божко видрукував у місцевій газеті «Республіканець» оголошення:

{{цитата|Формується Запорожська Січ на історичних підвалинах, козаки приймаються тількі свідомі українці, котрі бажають і мріють о самостійності української республіки і віддадуть усе своє життя на захист рідного краю і обездоленого і закутого в кайдани народу. Козаки повинні бути твердого розумного поводження. Полковник Божко.}}

Підрозділ Божка бився з [[Більшовики|більшовиками]] під [[Катеринослав]]ом, але був змушений разом з іншими частинами Південно-Східної групи відступити на захід. Проте відхід отаман використав з користю для себе. У районі [[Балта|Балти]] відновив таки козацьку республіку. Влада «Січі» поширювалася на територію кількох повітів [[Одеська область|Одещини]] та [[Брацлавщина (УНР)|Брацлавщини]]. Кожен вояк складав присягу, яка відрізнялася від загальноприйнятої в [[Армія Української Народної Республіки|армії УНР]].<ref>Присягою заборонялося картярство, пияцтво, грабунки, стосунки з жінками, бо «не час тепер займатися горілкою, жінкою та грошима». Перед Богом та всім українським народом козаки клялися бути дійсними запорожцями, лицарями, оборонцями рідного краю.</ref> Відродження Січі викликало резонанс. Завдяки цьому Божко став загальновідомим отаманом. Командування [[Армія Української Народної Республіки|армії УНР]] поки поблажливо ставилося до діяльності Ю. Божка, тим більше, що його козаки вирізнялися хоробрістю. Ю.&nbsp;Божко ввів у своїй частині форму за козацьким звичаєм: висока смушкова шапка, жупан, шаровари та широкий пояс. У відозвах до населення божківці акцентували увагу на славній козацькій спадщині. За прикладом Сіркового послання турецькому султану сатирично листувалися з бійцями Таращанського полку [[Боженко Василь Назарович|В. Боженка]], які також вважали себе нащадками українського козацтва.<ref>Наведемо уривок однієї з відповідей божківців червоноармійцям: {{text|{{цитата|Ваш наказ ми уважно прочитали, крім дурниць нічого в ньому не знайшли і вам на нього цю відповідь склали. Яка ви в біса «робоче-селянська влада», коли ви тілько жидівський кагал. Які ви в дідька трудящієся. Ви коли і трудитеся над тим, щоб пограбувати український люд… Дурно часу не гайте, наказів своїх не висилайте, цупкіше штани підтягайте, та з України куди очі глядять утікайте. А папірець, на якому ви цей наказ друкували, коли є охота присилайте. Чистий, спробували й неначе нічогенький, м’ягкий, цупкий і не рветься для козацької потреби згодиться}}}}</ref>
Божко намагався чинити правосуддя за нормами козацького судочинства, використовуючи тілесні покарання, не дивлячись на вік чи соціальний статус. «Січ» в Балті проіснувала до квітня 1919 року і була ліквідована після відступу вояків Ю.&nbsp;Божка до [[Румунія|Румунії]].

Мав свою принципову позицію, був прихильником [[Болбочан Петро Федорович|П. Болбочана]].

Присутність Ю.&nbsp;Божка в [[Армія Української Народної Республіки|армії УНР]], у той час, коли більшість отаманів залишили її або перебували під арештом, пояснюється симпатією [[Симон Петлюра|Сімона Петлюри]] до ватажків, які розуміли козацьку душу краще за кадрових офіцерів.

А от стосунки з командуванням у Ю.&nbsp;Божка не склалися. Він вперто залишався противником структури регулярної армії, мав своєрідні погляди на підпорядкування та субординацію.<ref>Наприклад, у своїй частині Ю.&nbsp;Божко увів досить сувору дисципліну, однак сам далеко не завжди виконував накази штабу армії УНР.</ref> Він постійно наголошував на необхідності ліквідації регулярного війська.<ref>[[Удовиченко Олександр Іванович|О.&nbsp;Удовиченко]]&nbsp;— командир Третьої Залізної дивізії, однієї з найбоєздатніших в армії УНР, згадував, як Божко дорікав йому: {{text|{{цитата|Ось ви, пане отамане, запровадили в себе регулярщину, а що ж вона варта? Зрадять вони… Ось побачите. Треба відродити дух Запорозької Січі. Вся армія повинна бути Запорозькою Січчю… З регулярщиною ми ніколи не переможемо кацапів.}}}}</ref>

Під час наступу на Київ влітку 1919 року «Нова Запорозька Січ» брала участь у захопленні [[Волочиськ]]а, [[Хмельницький|Проскурова]], [[Жмеринка|Жмеринки]], [[Бар (місто)|Бара]], відзначившись активністю і хоробрістю.

В липні 1919 року [[Симон Петлюра|С.&nbsp;Петлюра]] все—таки віддав наказ про усунення Божка з посади, однак той не допустив цього, зустрівши конкурента словами: {{цитата|З чим приїхав, з тим повертай назад; наказів ані [[Осецький Олександр Вікторович|от.&nbsp;Осецького]], ані [[Тютюнник Василь Никифорович|от.&nbsp;Тютюнника]] не визнаю.<ref>Треба сказати, що для своїх козаків Ю.&nbsp;Божко незаперечним авторитетом. Тому вони виступили проти спроб замінити їх командира, про що листом повідомили С.&nbsp;Петлюру: {{цитата|Штаб дієвої Армії покушається на старинні права «Запорозької Січі» і замість любимого Батька Січі Божка, нас зорганізувавшего і нами вибраного&nbsp;— призначає нам в отамани яку—то невідому людину… Ми, Запорожці, ніколи не зможемо згодитись на те, щоби нами командувала людина, призначена, а не вибрана по Запорізькому звичаю.}}

Крім аргументів лист до Симона Петлюри містивпогрози: {{цитата|Ми, козаки «Запорозької Січі», заявляємо, що усунення від нас нашого Батька потягне за собою дуже небажані наслідки, особливо тепер, коли наступаємо, а через те просимо Вас, Батьку Головний Отамане, негайно розглянути нашу справу і не допустити до порушення прав «Запорозької Січі.}}</ref>}} Під тиском козаків Ю.&nbsp;Божка С.&nbsp;Петлюра був змушений скасувати свій наказ. Але невдовзі знову наказав розформувати «Запорозьку Січ». Це викликало обурення серед оточення отамана. Божко погрожував «збройно оборонити свої права», його з боєм заарештувавали. У сутичці отаману пострілом вибили око. «Січ» було розформовано.
 
Проте значні втрати на фронті восени 1919 року змусили С.&nbsp;Петлюру, повертати до війська не надто дисциплінованих, але хоробрих та патріотичних ватажків. За клопотанням [[Ісаак Мазепа|І.&nbsp;Мазепи]] Божко був звільнений.

[[Гай-Нижник Павло Павлович|П.Гай-Нижник]] твердить, що Ю.&nbsp;Божко відібрав разом з отаманами [[Данченко Олександр (отаман)|О. Данченком]] та [[Волох Омелян Іванович|О. Волохом]] у Головного отамана Петлюри, що мав тікати в [[Еміграція|еміграцію]], [[Директорія УНР|державну]] [[Скарбниця|скарбницю]]<ref>П.Гай-Нижник «УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення» (1917—1920&nbsp;рр.) К; 2010 ст.170</ref> з метою матеріального забезпечення своїх військ, які залишались на теренах України. Проте, йому заперечує, спираючись на свідчення урядовця Андрія Бондаренка, [[Роман Коваль]]:

{{text|Коли ж Кам’янець зайняли поляки, то Андрій Бондаренко з рештою  урядовців попрямував на Кульчин та Любар. “Приїхали ми в Любар,&nbsp;—  згадував він,&nbsp;— от тут “патріотів” було так, аж кишіло. Головними з них  були: Волох – командир якихось окремих гайдамаків; Божко – командир  матері Січі Запорозької і Данченко – командир так званих українських  радянських частин”.

Омелян Волох ультимативно зажадав від Петлюри зречення від влади, а отаман Данченко, не дармуючи часу, забрав у Любарі рештки державної скарбниці, розграбованої перед тим у Проскурові. Старший над юнаками, що охороняли залишки скарбниці, сказав: “З-за грошей ми битися не будемо”<ref>Коваль Р. Багряні жнива Української революції.&nbsp;– Київ: “Діокор”, 2006.&nbsp;– С. 97&nbsp;– 98</ref>.}}

В кінці листопада 1919 збирався перейти на бік уряду [[УРСР|Української СРР]], але, за ігнорування наказів Волоха, на початку грудня 1919 був вбитий.<ref>Той вихвалявся пізніше, що знищив одноокого націоналіста Божка. За іншими даними вбитий на початку 1920 року.</ref> (за іншою версією&nbsp;— був випадково застрелений своїм ординарцем під час чистки зброї).

Похований у [[Красносілка (Чуднівський район)|с.&nbsp;Красносілка]] [[Чуднівський район|Чуднівського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]].<ref>{{Cite web |url=http://poltava-repres.narod.ru/knygpam/orjica.htm |title=Архівована копія |accessdate=29 серпня 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081231081740/http://poltava-repres.narod.ru/knygpam/orjica.htm |archivedate=31 грудня 2008 |deadurl=yes }}</ref>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* {{Тинченко.ОК армії УНР|Б}}
* ''Бойко О. Д.'' [http://www.history.org.ua/index.php?termin=Bozhko_Yu Божко Юхим] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160507145139/http://www.history.org.ua/index.php?termin=Bozhko_Yu |date=7 травня 2016 }} // {{ЕІУ/1}}&nbsp;— С.&nbsp;323.
* [[Коваленко Сергій Станіславович|Коваленко Сергій]]. Божко Юхим/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання.&nbsp;— Київ: [[Стікс (видавництво)|Видавництво «Стікс»]], 2015.&nbsp;— 368 с.
* ''[[Коваль Роман Миколайович|Коваль Р. М.]]'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36032 Божко Юхим] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160508012906/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36032 |date=8 травня 2016 }} // {{ЕСУ/3}}&nbsp;— С.&nbsp;176—177.
* [https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/05/blog-post_16.html Юрій Митрофаненко. Останній кошовий: від романтики до трагедії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161012133319/https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/05/blog-post_16.html |date=12 жовтня 2016 }}
* {{ref-ru}} Памяти героев Великой войны 1914—1918 гг. //
** {{ref-ru}} [https://gwar.mil.ru/heroes/?last_name=Божко&first_name=Ефим&groups=awd:ptr:frc:cmd:prs&types=awd_nagrady:awd_kart:potery_doneseniya_o_poteryah:potery_gospitali:potery_spiski_zahoroneniy:potery_voennoplen:frc_list:cmd_commander:prs_person&page=1 '''Божко Ефим'''. Место службы: 31-й пехотный Алексеевский полк, прапорщик.]
** [https://gwar.mil.ru/heroes/chelovek_nagrazhdenie50160670/?backurl=%2Fheroes%2F%3Flast_name%3DБожко%26first_name%3DЕфим%26groups%3Dawd%3Aptr%3Afrc%3Acmd%3Aprs%26types%3Dawd_nagrady%3Aawd_kart%3Apotery_doneseniya_o_poteryah%3Apotery_gospitali%3Apotery_spiski_zahoroneniy%3Apotery_voennoplen%3Afrc_list%3Acmd_commander%3Aprs_person%26page%3D1 {{ref-ru}} Божко Ефим, прапорщик, воинская часть 31-й пехотный Алексеевский полк. "Орден Св. Анны IV-й степени с надписью «За храбрость».]
** [https://gwar.mil.ru/heroes/chelovek_gospital2122222/?backurl=%2Fheroes%2F%3Flast_name%3DБожко%26first_name%3DЕфим%26groups%3Dawd%3Aptr%3Afrc%3Acmd%3Aprs%26types%3Dawd_nagrady%3Aawd_kart%3Apotery_doneseniya_o_poteryah%3Apotery_gospitali%3Apotery_spiski_zahoroneniy%3Apotery_voennoplen%3Afrc_list%3Acmd_commander%3Aprs_person%26page%3D5 {{ref-ru}} Божко Евфим Назарович. Болен. Картотека потерь.]
** [https://gwar.mil.ru/documents/view/?id=106291489&backurl=person%5C31-й%20пехотный%20Алексеевский%20полк::group%5Copisdoc:chasti:lk:mat:proch::types%5Cdocuments:rlt_documents:book_area:prikazi_raspor:donesenie:reports_materials:svedenia:awards:predstavlenie_nagrad:perepiska_awrd:instruction:docs_chats:personal_data:list_awards:lists_awards:warlist_documents:cards_voennoplenn:docslk_documents:name_poter:alboms:maps_schemes:diplomat_docs:permid_docs:docs_english:report_info_card:upper_command:newsjourn_documents:other_docs:burial_docs::page%5C4 {{ref-ru}} Список избирателей, офицеров 31-го пехотного Алексеевского полка (на октябрь 1917).]
* {{ref-ru}} Офицеры РИА // [https://www.ria1914.info/index.php/Божко_Еверим_Назарович Божко Евфим Назарович.]

{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
[[Категорія:Уродженці Чернігівської губернії]]
[[Категорія:Сотники (УНР)]]
[[Категорія:Вояки Армії Української Держави]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Померли в Чуднівському районі]]