Перегляд вихідного коду сторінки Волинець Ананій Гаврилович

{{otherpersons|Волинець}}
{{Військовик2
| ім'я = Ананій Волинець
| оригінал імені = 
| портрет = Ананій Волинець.jpg
| розмір = 150px
| підпис =
| ім'я при народженні = Ананій Григорович Волинець
| дата народження = 1.10.1894
| місце народження = [[Карбівка (Гайсинський район)|Карбівка]], [[Гайсинський повіт]], [[Подільська губернія]], [[Російська імперія]]
| дата смерті = 14.5.1941
| місце смерті = [[Вінниця]], [[Українська РСР]], [[СРСР]]
| прізвисько = 
| приналежність = {{fАрміяУНР}}
| країна = {{UNR}}
| рід військ =
| роки служби =
| звання = {{Ранг|країна=УНР|звання=Полковник}}
| підрозділ =
| командування = [[61-й Гайсинський полк]] [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]], [[Гайсинсько-Брацлавська повстанська бригада]]
| битви = [[Українсько-радянська війна 1917—1921]]
| нагороди = {{Хрест Симона Петлюри}}
| відносини =
| інше =
}}
'''Ана́ній Гаври́лович Волине́ць''' (*[[1894]]—†[[1941]])&nbsp;— один з керівників протибільшовицького збройного опору на Гайсинщині, командир 61-го і 13-го полків [[Армія УНР|Армії УНР]], командир [[Гайсинсько-Брацлавська бригада|Гайсинсько-Брацлавської бригади]].

== До революції ==
Народився він [[1 жовтня]] [[1894]]&nbsp;р. в багатодітній селянській родині в селі [[Карбівка (Гайсинський район)|Карбівка]] нинішнього [[Гайсинський район|Гайсинського району]] [[Вінницька область|Вінницької області]]. Окрім Ананія, в Гаврила Волинця, селянина середніх статків, було ще 3 синів та 4 дочок. Найстарший син помер ще до [[1917]]&nbsp;р. Інший син, Ілько ([[1887]] року народження), був незаконно репресований у [[жовтень|жовтні]] [[1930]]&nbsp;р. Ще один син Гаврила, Олексій, за участь у повстанському русі був розстріляний [[ЧК]] в [[1921]]&nbsp;р. Одна із сестер Ананія Волинця, Ганна ([[1897]]&nbsp;р. н.), була дружиною повстанського командира Гиви-Плахотнюка. [[8 вересня]] [[1937]]&nbsp;р. вона була заарештована і засуджена на 8 років таборів.

Про життя Ананія Волинця за період до 1917&nbsp;р. відомо, що навчався він у місцевій церковно-парафіяльній школі, однокласній міністерській народній школі в [[Кисляк]]у, а також у двокласній у [[Гайсин]]і (закінчив її навесні [[1908]]&nbsp;р.). Після цього майже 3 роки заробляв на життя важкою працею в домашньому господарстві, деякий час був також помічником діловода Гайсинського лісництва. Восени [[1913]]&nbsp;р. вступає до Верхньодніпровського середнього сільськогосподарського училища, де зарекомендував себе здібним учнем (одним із перших за успішністю) та свідомим українцем (був співредактором нелегального шкільного журналу «Наше життя»).

== Після революції ==

=== Есер ===
Після падіння царського самодержавства Ананій Волинець повертається додому і одразу ж з головою поринає в тогочасне бурхливе суспільно-політичне життя: вступає до партії [[соціалісти-революціонери|українських есерів]], а також входить до складу гайсинського революційного комітету (виконує обов'язки секретаря). В [[серпень|серпні]] 1917&nbsp;р. влада у Гайсинському повіті фактично переходить до рук есерів і Волинець стає заступником повітового комісара [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]], а також очолює повітову міліцію. Усі свої сили на згаданих посадах Волинець віддавав забезпеченню законності та порядку на території краю. Так, коли у жовтні 1917&nbsp;р. в Гайсині збунтувалися хворі солдати-[[Венеричні захворювання|венерики]] і почали чинити єврейські [[погром]]и, то лише енергійне втручання Волинця допомогло зупинити грабежі та насильства.

=== Отаман ===
Волинець відгукується на заклик [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]] про організацію загонів [[Вільне козацтво|Вільного козацтва]]. Завдяки його зусиллям, до лав повітового козацтва записується майже 5 тисяч осіб, які надійно стояли на шляху численних грабіжників та мародерів.

В [[березень|березні]] [[1918]]&nbsp;р. Волинець опиняється у [[Київ|Києві]], куди він прибув для лікування гострого запалення легень. Після одужання, за мандатом Центральної Ради, здійснює інспекцію органів місцевої влади у [[Київська губернія|Київській]] та [[Подільська губернія|Подільській губерніях]]. На Черкащині його застає [[Українська Держава|гетьманський
переворот]], через який він був змушений повернутися додому. В [[листопад]]і 1918&nbsp;р., Волинець, отримавши наказ із Києва, виступає проти місцевої гетьманської адміністрації. В селі Рахнівка із місцевих селян він формує загін у 250 осіб, при 4-х к[[кулемет]]ах, з якими без бою захоплює Гайсин. Солдати [[10 Липовецький піхотний полк|10 Липовецького піхотного полку]], що знаходились у місті, майже повним складом перейшли на бік повстанців. Таким чином, у розпорядженні Волинця опинились значні військові сили у складі 3-х куренів, загону кінноти у 200 шабель, з важкого озброєння&nbsp;— 30 станкових кулемети та 1 [[гармата]]. Дізнавшись від помічника Гайсинського повітового комісара Л.Грановського про успіх Волинця, Головний Отаман Симон Петлюра своєю телеграмою призначає його командиром місцевих повстанців.

=== Офіцер УНР ===
Невдовзі [[Гайсинський курінь Національної гвардії]] (з 3 січня 1919&nbsp;р.&nbsp;— [[Гайсинський курінь Національної гвардії|Окремий Гайсинський курінь ім. отамана Симона Петлюри]]) підпорядковується [[2-й Подільський корпус|2-му Подільському корпусу]] генерала П. Ярошевича . Із загону Волинця у Вінниці [[25 січня]] [[1919]]&nbsp;р. було сформовано [[61-й Гайсинський піший полк ім. Симона Петлюри|61-й Гайсинський полк]] (саме в цьому підрозділі служив [[Гальчевський Яків Васильович|Гальчевський]]), а молодому отаману присвоєно звання [[підполковник]]а.

Перше бойове хрещення полк Ананія Волинця дістав, придушуючи більшовицькі виступи в [[Літин]]сько-[[Летичів]]сько-[[Меджибіж|Меджибізькому]] районі, після чого був перекинутий під [[Рівне]] у розпорядження отамана Оскілка (лютий 1919&nbsp;р.). В районі [[Костопіль|Костополя]] та [[Сарни|Сарнів]] 19 дивізія Добрянського, до складу якої входив і полк Волинця, вела запеклі бої із червоними, які, зрештою, були відкинуті за [[Прип'ять]] (березень 1919&nbsp;р.). Однак у квітні червоні прорвали фронт, і Волинець із своїм загоном відступає на південь, знищуючи по дорозі червоноармійські загони, склади та комунікації.

Невдовзі в районі містечка [[Ситківці]] загін Волинця об'єднується із загонами галичанина Голуба та підполковника Лисогора. На базі цих загонів було створено Гайсинсько-Брацлавську бригаду, яка звільнює від червоних [[Брацлав]] та [[Немирів]] (через деякий час вона розпадається).

[[11 травня]] [[1919]]&nbsp;р. бійці Волинця повели наступ на Гайсин, який із великим завзяттям обороняли більшовики. В ході бою загинули більшовицькі керівники&nbsp;— секретар партосередку та голова місцевого ЧК Вдовиченко, а також військовий комісар Міхейкін. Далі в ході боїв було звільнено [[Ладижин]], [[Теплик]], [[Гранів (Гайсинський район)|Гранів]], [[Дашів (смт)|Дашів]], [[Китайгород (Іллінецький район)|Китайгород]], [[Хмільник]] та інші міста.

У відповідь червоне командування знімає з фронту і кидає проти повстанців 7-й піхотний полк. Відступивши з міста, Волинець заманює противника в ліси на північний захід від Гайсина і майже повністю винищує. На короткий час у Гайсині та повіті знову встановлюється українська влада. Однак червоні невдовзі відновлюють сили і відбивають Гайсин (всього лише ''з початку травня до середини липня'' 1919&nbsp;р. місто ''8 разів переходило до рук повстанців''). На допомогу 7-му піхотному полку червоних приходить Таращанська бригада (2000 шабель та 800 багнетів). Розуміючи, що з такою силою йому не впоратися, Волинець розпускає хлопців по домівках, а сам із невеликим загоном приймає нерівний бій у селі [[Кисляк]], оточеному звідусіль червоними. З 60 бійців на чолі з отаманом, які кинулись у прорив ворожого кільця, в живих залишилося лише троє козаків. З двома із них отаман заховався у лісі. Вибратися ж з нього вдалося лише завдяки коневі, попустивши повід.

Не спіймавши отамана, червоні вимістили лють на мирних мешканцях, зібравши з них величезну продовольчу контрибуцію. Та до червоного [[Санкт-Петербург|Пітера]] вантаж не дійшов: вночі на станцію [[Гайворон]], коли замінювали паровоз, зненацька налетів Волинець і захопив увесь [[ешелон]]. Після цього він знову захоплює Гайсин і встановлює в ньому українську владу (на цей час таращанці вже пішли на схід). 16 червня 1919&nbsp;р. у Гайсині скликається повітовий селянський з'їзд, який обирає владні органи&nbsp;— повітову раду (70 чоловік). Виконком ради очолює двоюрідний брат Волинця есер Іван Миколайчук.

== Еміграція ==
Після поразки у визвольних змаганнях Ананій Волинець разом із вагітною дружиною Ольгою (Оляною) ([[1897]]&nbsp;р.н.,) поселяється в селі [[Щаснівка]], що біля [[Тарнів|Тарнова]], заробляючи на прожиття важкою працею в заможних господарів, а також лікуючи місцевих селян. Згодом, після багатомісячного перебування у Рівненській в'язниці ([[1922]] рік), куди потрапив за підозрою у антидержавній діяльності, багато працює, щоб утримати сім'ю. Активно займається суспільно-політичним життям (вступає до лав Української народної партії ([[1923]]—[[1928]]), працює в редакції щотижневика «Дзвін», підтримує зв'язки з багатьма визначними діячами української
еміграції (зокрема, з поетом [[Самійленко Володимир Іванович|Володимиром Самійленком]]), входить до складу правління [[Волинське Українське об'єднання|Волинського Українського об'єднання]] (1931—1939) та культурно-просвітнього товариства «Українська школа» (1938—1939)).

В [[1933]]&nbsp;р. у Рівному Волинець познайомився із [[Бульба-Боровець Тарас|Тарасом Бульбою-Боровцем]]. Останній дуже високо цінив свого нового знайомого:

{{text|“Волинець був нашим симпатиком та дуже добрим моїм дорадником у багатьох справах. Він знав про всі плани та дії нашої організації і був дуже поважним співавтором тих чи інших її намірів. Це була високоінтелігентна та далекозора людина, гнучкий тактик. Я дуже багато від нього навчився у галузі воєнно-політичної тактики ( бачити те, чого не видно)”.}}

== Ув'язнення і страта ==
[[Радянська анексія західноукраїнських земель|Після приходу Рад на Західну Україну]] вже [[2 жовтня]] [[1939]]&nbsp;р. А. Волинець був заарештований [[НКВС|енкаведистами]], однак, не знайшовши нічого підозрілого, вони були змушені його відпустити. Проте завдяки доносу громадянина С.&nbsp;В.&nbsp;Пекаря, А.Волинця було заарештовано вдруге 20 січня 1940&nbsp;р. На суді Ананій Волинець тримається мужньо й безстрашно. Помилування не просив і виступив з ґрунтовними звинуваченнями більшовизму. Закінчив словами про віру в звільнення України від сталіністів<ref>Письменник Роман Коваль вказує, що «кримінальна» справа Ананія Гавриловича Волинця, яка зберігається в Управлінні СБУ у Вінницькій області, засвідчила інше: закінчити гідно життя свого Ананій Волинець не зумів&nbsp;— під впливом фізичних і психологічних тортур він зламався. І на суді гайсинський отаман поводив себе не так, як змальовував Бульба-Боровець</ref>.

Полковника армії УНР Ананія Волинця розстріляли [[14 травня]] [[1941]] року.

== У художній літературі ==
* дійова особа в історичному романі про чекістів радянського письменника [[Костянтин Якович Басенко|Костянтина Басенка]] «На крутозламі» ([[1970]])
* художньо-документальна повість [[Вітковський Вадим Миколайович|Вадима Вітковського]] «Ранок повсталого Поділля»([[1988]])
* 

== У кінематографі ==

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* Басенко К.&nbsp;Я.&nbsp;На крутозламі.-К.,1970.-420 с.;
* Бульба&nbsp;— Боровець Т. Армія без держави. -Львів, 1993.-168с.;
* Доценко О. Зимовий похід (6.ХІІ.1919-6.V.1920).-К.,2001.-376 с.;
* Середа М. Отаман Волинець //Червона Калина.-1930.-№&nbsp;7-8.-С.21-25;
* Тимчук В.Волинець: герой чи отаман банди // Вінницька правда.-1990.-5,7 жовтня;
* [[Улянич Володимир Іванович|Улянич В.]] Отаман Волинець // Голос України.-1994.-23 квітня;
* Завальнюк К.&nbsp;В.&nbsp;Ананій Волинець&nbsp;— організатор повстанського руху на Поділлі в 1917-20 роках // Тези доповідей і повідомлення 17-ї Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. -Вінниця, 1997.- С.13-18;
* [https://web.archive.org/web/20130222021057/http://unknownwar.info/------_409/ Коваль Р. М., Завальнюк К.&nbsp;В.&nbsp;Трагедія отамана Волинця.-К.,2002,- 288 с.;]
* Завальнюк К.&nbsp;В.&nbsp;Провісники волі.&nbsp;— Літин, 2005.- С.34;
* Завальнюк К.&nbsp;В.&nbsp;Ананій Волинець&nbsp;— організатор повстанського руху на Поділлі в 1917—1920 роках.-С.14;
* [[Державний архів Вінницької області]].-Ф.Д-286.-Оп.1.- Спр.264.-Арк.178;
* {{Тинченко.ОК армії УНР|}}
* {{Тинченко.ОК армії УНР.2|В}}
* ''Г.&nbsp;П.&nbsp;Савченко''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Volynets_A Волинець Ананій Гаврилович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160603044755/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Volynets_A |date=3 червня 2016 }} // {{ЕІУ|1|605}}
* ''Р.&nbsp;М.&nbsp;Коваль''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27542 Волинець Ананій Гаврилович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160603210559/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27542 |date=3 червня 2016 }} // {{ЕСУ}}

== Посилання ==
* [http://www.fish.in.ua/viewtopic.php?f=15&t=59 Ананій Волинець&nbsp;— Гордість Гайсинського краю. Командир полків Армії УНР] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181203152102/http://www.fish.in.ua/viewtopic.php?f=15&t=59 |date=3 грудня 2018 }}
* [http://test-rkc-dedicated-ip-2.hosting.dc.utel.ua/registration/sections/page.php?page_id=22661&categ_id=16568 З бібліотечки]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmist8/HYar/article09 Роман Коваль. Трагедія отамана Волинця] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100901222556/http://banderivets.org.ua//index.php?page=pages%2Fzmist8%2FHYar%2Farticle09 |date=1 вересня 2010 }}
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzvdpu/istoriya/2007_12/sekcii/sekciya%20II/ananiu%20volunec.pdf Стаття Т.&nbsp;В.&nbsp;Стецюка про Ананія Волинця (pdf)]
* [https://web.archive.org/web/20110829041030/http://www.vinnytsya.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/021809/ Отаман повстанців Гайсинщини Ананій Волинець був дорадником командира УПА-«Поліська Січ»&nbsp;— Тараса Бульби-Боровця]

{{Кавалери Хреста Симона Петлюри}}
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Українські підпільники]]
[[Категорія:Уродженці Гайсинського району]]
[[Категорія:Померли у Вінниці]]
[[Категорія:Розстріляні в Українській РСР]]