Перегляд вихідного коду сторінки Григор'єв Никифор Олександрович

{{Otheruses|Григор'єв}}
{{Особа
| ім'я = Никифір Олександрович <br/>Григор'єв-Серветник
| місце_проживання     = 
| інші_імена           = 
| псевдонім            = Григор'єв
| прізвисько           = Отаман Григор'єв
| зображення           = Hryhorjev.jpg
| розмір_зображення    = 200пкс
| підпис_зображення    = Отаман Никифір Григор'єв у [[1919]]&nbsp;році
| ім'я_при_народженні  = Никифір Олександрович Серветников <ref>За деякими версіями справжнє ім'я</ref>
| дата народження      = 9.2.1884
| місце_народження     = с. [[Заставля]], [[Дунаєвецький район|Дунаєвецького району]], Хмельницької області
| дата_смерті          = 27.7.1919
| місце_смерті         = с. [[Родниківка (Олександрівський район)|Сентово]], нині с. [[Родниківка (Олександрівський район)|Родниківка]], [[Олександрівський район (Кіровоградська область)|Олександрівський район]], [[Кіровоградська область]]
| причина_смерті       = вбивство
| підданство           = {{RUSold}}
| національність       = [[українці|українець]]{{джерело}}
| Alma_mater           =
| відомий_(відома)     =
| рід_діяльності       = військовик
| титул                =
| посада               = Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії ([[1919]])
| військове звання     = {{Ранг|країна=РІА|звання=Штабскапітан}}([[1917]]),<br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Підполковник}} ([[1917]]),<br/>сотник Армії Української Держави ([[1918]]),<br/>начальник дивізії [[Українська радянська армія|Української Червоної Армії]] ([[1919]])
| платня               =
| термін               =
| попередник           =
| наступник            =
| партія               = [[Українська комуністична партія (боротьбистів)]]
| головував_(-ла)      =
| конфесія     = [[православний]]{{джерело}}
| рід                  =
| родичі               =
| дружина              =
| діти                 =
| підпис               =
| нагороди             = {{(!}}
{{!}}{{Георгіївський хрест 3 ступеня}} {{!!}} {{Георгіївський хрест 4 ступеня}} {{!!}}{{Орден Червоного Прапора}}
{{!)}}
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки             =
| зріст                =
| вага                 =
| герб                 =
| підпис_герба         =
}}

'''Никифор Олександрович Григор'єв''' (за однією з версій, справжнє ім'я ''Никифір Олександрович Серветник''<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/df312954c6174ded/ |title=Архівована копія |accessdate=31 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131104073250/http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/df312954c6174ded/ |archivedate=4 листопада 2013 |deadurl=yes }}</ref>; {{ДН|9|2|1884}}, село [[Заставля]], [[Дунаєвецький район|Дунаєвецького району]], Хмельницької області (за іншими даними&nbsp;— село [[Верблюжка]], нині&nbsp;— Новгородківського району [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]], чи&nbsp;— село Григор'євка, нині&nbsp;— Новопразької селищної ради Олександрійського району [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]])&nbsp;— {{ДС|27|7|1919}}, село Сентове, нині с. [[Родниківка (Кропивницький район)|Родниківка]], [[Олександрівський район (Кіровоградська область)|Олександрівський район]] [[Кіровоградська область]])&nbsp;— український та радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби [[Українська революція (1917—1921)|Української революції 1917—1921 років]], один з яскравих представників явища [[Отаманщина|Отаманщини]]<ref>''Гай-Нижник П.'' [http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/208doc.php Отаманщина в період Директорії УНР: соціальна база, роль і місце в національно-визвольній боротьбі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160128044838/http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/208doc.php |date=28 січня 2016 }} // Література та культура Полісся.&nbsp;— Вип. 58: Проблеми філології, історії та культури ХХ століття у сучасних дослідженнях.&nbsp;— Ніжин&nbsp;: Вид-во НДПУ ім. М. Гоголя, 2010.&nbsp;— С. 105—114.</ref>.

Кадровий офіцер (штабс-капітан) Російської імператорської армії; підполковник [[Армія Української Народної Республіки|Армії]] [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] (1917); один з отаманів Українського [[Вільне козацтво|Вільного Козацтва]] (1917—1919), сотник [[Окрема Запорізька дивізія (Українська Держава)|Запорозької дивізії]] Армії [[Українська Держава|Української Держави]] (1918); [[Повстанський рух України (1918—1921)|повстанський]] отаман Степової України (1918), начальник Херсонської повстанської дивізії, полковник Дієвої Армії Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1918—1919); командир 1-ї бригади Задніпровської Української радянської дивізії, начальник 6-ї Української радянської стрілецької дивізії Української Червоної Армії (1919); керівник [[Григор'ївське повстання|антибільшовицького повстання на Півдні України]] та головнокомандувач об'єднаної Української Повстанської Армії (1919), самопроголошений гетьман України (1919).

== Життєпис ==

=== Ранні роки ===
Народився 9 лютого 1884 року в с. [[Верблюжка]] (нині&nbsp;— Кропивницького району [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]], [[Україна]], тоді [[Олександрійський повіт]], [[Херсонська губернія]]), або в с. Григор'євка Новопразької волості Олександрійський повіт, Херсонська губернія, нині&nbsp;— Новопразької селищної ради Олександрійського району [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]]).

Українського козацького походження та православного віросповідання. Закінчив початкову двокласну школу села Верблюжки Олександрійського повіту Херсонської губернії. Навчався у фельдшерській школі міста Миколаєва Херсонської губернії.

Учасник [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни]] (доброволець). За хоробрість у боях нагороджений [[Георгіївський хрест|Знаком Відзнаки Військового ордена Святого Георгія]] 4-го та 3-го ступенів.

=== Офіцер Російської Імператорської Армії ===
Закінчив Чугуївське військове училище по 3-му розряду в 1909 році.

У списках офіцерів Російської Імператорської Армії 1910 року значиться як прапорщик піхоти (60-й піхотний полк) «Григорьев-Серветников Никифор Александрович».

Акцизний чиновник у місті [[Олександрія|Олександрії]] Херсонської губернії, прапорщик запасу.

Учасник [[Перша світова війна|Першої світової війни 1914—1918 років]]. На початку війни він був мобілізований до лав російської імператорської армії. Прапорщик (1914), потім штабс-капітан 56-го Житомирського піхотного полку (Бердичів, 1917). Брав активну участь у боях на Південно-Західному фронті. Активний учасник українізації частин російської імператорської армії (1917) та створення на їхній основі регулярних частин армії Української Народної Республіки.

Підполковник армії Української Народної Республіки (1917).

=== Сотник Армії Української Держави (1918) ===
Із приходом до влади гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]], у чині сотника Запорозької дивізії армії Української Держави залишив збройні сили на знак незгоди з політикою Гетьманату по питаннях підтримки німецького окупаційного режиму та виплати Німеччині надзвичайно великої контрибуції, відновленні поміщицьких латифундій, військової диктатури. Підтримуючи зв'язки з Симоном Петлюрою та [[Український Національний Союз|Українським національним союзом]], Григор'єв став до боротьби з [[Українська Держава|Гетьманатом]], направлений до Верблюзької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії та сформував там із дрібних повстанських загонів боєздатне повстанське військо.

=== Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії УНР (1918—1919 роки) ===
У листопаді 1918 року, об'єднавши під своїм командуванням численні повстанські загони, став до лав війська [[Директорія УНР|Директорії]] Української Народної Республіки. Ведучи боротьбу проти білогвардійців, повстанські війська під командуванням отамана Никифора Олександровича Григор'єва (близько 6 тисяч чоловік) у грудні 1918 року зайняли місто [[Миколаїв]] та продовжили наступ у напрямі на місто [[Херсон]].

У січні 1919 року&nbsp;— начальник Херсонської повстанської дивізії армії Директорії Української Народної Республіки, полковник армії УНР (до 29 січня 1919 року). Призначений Симоном Петлюрою на посаду Головного отамана Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії.

=== Командир 1-ї&nbsp;бригади Задніпровської радянської дивізії та 6-ї&nbsp;Української радянської дивізії ===
[[Файл:Grigorev.jpg|міні|]]
У січні 1919 року, через два дні після арешту [[Болбочан Петро Федорович|Петра Болбочана]], полковник Григор'єв надіслав до штабу [[Запорізький корпус Армії УНР|Запорозького корпусу]] в місто [[Кременчук]] таку заяву:
{{Цитата|''В Києві зібралась отаманія, австрійські [[фендрик]]и резерву, сільські вчителі та всякі кар'єристи і авантюристи, які хочуть грати роль державних мужів і великих дипломатів. Це люди не фахові і не на місці, я їм не вірю і переходжу до більшовиків, бо після арешту полковника Болбочана я вже не вірю в добро для нашої Батьківщини.''}}

Після відступу [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]] Української Народної Республіки з Києва, Никифір Олександрович Григор'єв 18 лютого 1919 року розпочав переговори з більшовицьким урядом України та наприкінці лютого того ж року очолив 1-у&nbsp;бригаду [[1-ша Задніпровська Українська радянська дивізія|Задніпровської радянської дивізії]] [[Українська радянська армія|Української Червоної Армії]], сформовану з повстанських полків Херсонської повстанської дивізії армії Директорії Української Народної Республіки.

Провів операцію по звільненню півдня України від військ [[Антанта|Антанти]], зайнявши 10 березня 1919 року місто Херсон, а 15 березня 1919 року&nbsp;— місто Одесу.

За місто Одесу був нагороджений найвищою тодішньою радянською нагородою&nbsp;— [[Орден Червоного Прапора|орденом Червоного прапора]] , який йому вручив особисто головнокомандуючий збройними силами Радянської України [[Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович|Володимир Антонов-Овсієнко]].

Із квітня 1919 року&nbsp;— начальник 6-ї&nbsp;Української радянської дивізії Української Червоної Армії (Збройних Сил [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української Радянської Соціалістичної Республіки]]), сформованої в Херсонській губернії на базі 1-ї&nbsp;Задніпровської радянської бригади.

=== Керівник антибільшовицького повстання на Півдні України ===
'''''[[Григор'ївське повстання|Основна стаття: Григор'євське повстання]]'''''
[[Файл:Grigoriev-ataman.jpg|міні|300пкс|Більшовицький агітаційний плакат проти Григор'єва]]
[[7 травня]] [[1919]] року в місті Єлисаветграді Херсонської губернії (нині&nbsp;— місто Кропивницький) начдив Григор'єв підняв антибільшовицьке повстання. [[8 травня]] він звернувся з Універсалом «До Українського народу», в якому закликав до боротьби проти російських [[Продзагони|продовольчих загонів]], що діяли на Херсонщині, та комісарів [[ЧК]], а також створення Рад без більшовиків. Як згадував [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрко Тютюнник]], зразу ж після проголошення Універсалу в штабі у Никифора Олександровича Григор'єва з'явився політичний працівник [[1-ша українська радянська армія|1-ї Української радянської армії]] більшовик Шафранський, який, після довгої розмови справив на отамана Григор'єва позитивне враження, але остаточно не переконав його та не відмовив від боротьби. Саме тоді Григор'єв на прохання Шафранського звільнив заарештованих червоноармійців та надав потяг, на якому вони без перешкод виїхали.

[[9 травня]] бунтівна 6-та Українська радянська дивізія (понад 20 тисяч добре озброєних бійців з кулеметами, артилерією, пронепоїздами) розпочала наступ від [[Знам'янка|Знам'янки]]&nbsp;— [[Олександрія|Олександрії]]&nbsp;— Куцівки на [[Дніпро (місто)|Катеринослав]] та [[Кропивницький|Єлисаветград]]. 10 травня полки повстанців здобули місто [[Черкаси]] та місто [[Сміла|Смілу]], 12-го&nbsp;— місто [[Кременчук]], 13-го&nbsp;— місто [[Золотоноша|Золотоношу]]. Але уже наступного дня загони Шафранського відтіснили повстанців. Повстання полків дивізії Григорьева підтримали інші частини Української Червоної армії та місцеве населення. Командувач повстанськими військами Никифір Олександрович Григор'єв вирішив швидким маршем пройти Лівобережну Україну та оволодіти столицею Української СРР містом [[Харків|Харковом]]. У кінці травня проти повстанців було кинуто надійні більшовицькі військові частини, в тому числі&nbsp;— з Росії, які під командуванням [[Ворошилов Климент Єфремович|Ворошилова]] та [[Пархоменко Олександр Якович|Пархоменка]] зупинили наступ. Після ряду кровопролитних боїв на [[Полтавська губернія|Полтавщині]] командувач повстанською армією отаман Никифір Олександрович Григор'єв зі своїми військами змушений був відійти на [[Херсонська губернія|Херсонщину]]. Подальшим успіхам повстання перешкодили неузгодженність дій деяких лідерів об'єднаної повстанської армії (серед них&nbsp;— анархіста [[Махно Нестор Іванович|Нестора Махна]]), що не дозволило Григор'єву об'єднати усі наявні антибільшовицькі сили.

{{Цитата|''Ми відкололися від Вас<ref>(петлюрівців)</ref> через те, що Ви повели на Україні мілко-буржуазну внутрішню і закордонну політику, яка давала змогу експлуатувати державам Антанти наш нарід і його багатства. Ми відкололися від комуністів і б'єм їх через те, що дев'яносто відсотків населення України не хоче комуни і не визнає диктатури партії, диктатури особи.''
''Зараз становище скрутне, на нашу дивізію навалилося п'ять дивізій комуністів. Три дивізії комуністів ми розбили дощенту, дві дивізії пощипали, зовсім розстроїли транспорт, телеграфну й телефонну зв'язь на Україні, розстроїли мобілізацію комуністів і їх снабженіє фронта, але ж і самі зійшли з залізниці, потеряли багато війська, гармати, майже все снабженіє і зараз перейшли на партизанську війну. Штаб має двадцять один партизанський отряд і чотири полки піхоти, всеї кавалерії в отрядах до двох тисяч. Гармат мало, кулеметів до трьохсот штук, прочого снаряженія мало, але авторитет штабу дуже високий.''
''Ви зараз ведете наступ на комуністичний фронт, ми теж наступаєм з тилу. Бажано було б знати, чи будемо ми битися, як комуністи розбіжаться, чи ні?''
''Отаман Григорьєв Помічники: Горбенко, Терещенко, Бондар''
''Начальник штабу: Шевченко 28 червня 1919 р.''
''Штаб біля с. Бережинка''<ref>З книги Олександра Вишнівського "Повстанський рух і отаманія"</ref>}}

Під час заколоту на території, підконтрольній повстанцям, мали місце насильство по відношенню до мирного населення, численні вбивства та погроми єврейського населення (що в цілому, в період громадянської війни 1917—1921 років, не було винятковим явищем). За свідченням Юрія Тютюнника, сам отаман Григор'єв не був організатором погромів, але під час повстання, в умовах безладдя, не спиняв [[Антисемітизм|антисемітську]] агітацію, що сприяло насильству.

Улітку 1919 року Повстанські війська отамана Никифора Олександровича Григор'єва об'єднались із загонами Нестора Махна, сам він був обраний командуючим об'єднаної повстанської армії, а Махно&nbsp;— Головою Революційної Військової Ради. Одночасно отаман Григор'єв вів таємні переговори із запеклим ворогом махновців [[Денікін Антон Іванович|генералом Денікиним]] щодо спільних дій проти більшовиків (згідно з Петром Аршиновим, денікінські емісари були спіймані та страчені). Існують свідчення , що Григор'єв отримав від Денікіна військове звання генерал-майора Білої Армії. Це стало відомо [[Махно Нестор Іванович|Нестору Махну]], який вирішив стратити Григор'єва як зрадника, очолити повстанську армію та продовжити партизанську війну з військами російського генерала Денікіна, які захопили Україну. Відповідно до інших історичних версій, Махно навмисно запустив неправдиві чутки про зв'язок отамана Григор'єва з денікінцями з метою, щоб спровоковати та виправдати вбивство Григор'єва. Від самого початку відносин з Григор'євим Махно обговорював зі своїми соратниками наміри вбивства отамана та приєднання його загонів до [[Махновський рух|РПАУ (махновців)]]. Пізніше Махно подібним чином планував вбити Петлюру, щоб очолити армію УНР.<ref>{{Cite web |url=http://www.personal-plus.net/290/3836.html |title=Селянська армія Махна проти Денікіна |accessdate=12 квітня 2017 |archive-date=13 квітня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170413073041/http://www.personal-plus.net/290/3836.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.makhno.ru/lit/chop/113.php |title=Володимир Чоп СОЮЗ І ЗМОВА |accessdate=12 квітня 2017 |archive-date=13 квітня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170413071718/http://www.makhno.ru/lit/chop/113.php }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://zounb.zp.ua/sites/default/files/pdf/2016/vmvbm.pdf |title=Волковинський В. М. Батько Махно. — К.: Товариство «Знання» України, 1992. — 48 с. ISBN 5-7770-0395-8. ст.30 |accessdate=22 липня 2017 |archive-date=17 травня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170517085428/http://zounb.zp.ua/sites/default/files/pdf/2016/vmvbm.pdf }}</ref>

=== Загибель ===
[[25 липня]] [[1919]] року Нестор Махно з Григор'євим зустрілися у селі [[Оситняжка (Новоукраїнський район)|Оситняжка]] й домовилися через день провести мітинг у селі [[Родниківка (Кропивницький район)|Сентовому]], що за 12 кілометрів. [[27 липня]] [[1919]] року в селі [[Родниківка (Кропивницький район)|Сентовому]] за кілька хвилин до мітингу у приміщенні сільської ради Григор'єв був звинувачений ординарцем Махна Олексієм Чубенком у погромах та застрілений Нестором Махном. Деякі повстанські полки Григор'єва приєднались до махновців, а більшість під ударами більшовиків і денікінців на деякий час розсіялась.

За деякими історичними даними, самопроголошений гетьман України Никифір Олександрович Григор'єв був похований на центральному міському кладовищі міста Олександрії Херсонської губернії (нині Кіровоградської області). На сьогоднішній день могила не збереглася. Існує свідчення, що Григор'єв був похований своєю дружиною у невеликому ліску поблизу міста Олександрії, де на його могилі згодом таємно встановлено хрест. За цією могилою багато років доглядають представники однієї з місцевих організацій. Однак ці відомості ще потребують перевірки.

== Див. також ==
* [[Григор'ївське повстання]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Використані джерела та література ==
* ''[[Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович|Володимир Овсієнко]].'' '''Записки о гражданской войне'''.&nbsp;— М: Государственное военное издательство, 1924−1933.
* [http://forum.milua.org/viewtopic.php?f=85&t=17551 Гражданская война на Украине 1918−1920: сборник документов и материалов в 3-х томах, 4-х книгах.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141024104420/http://forum.milua.org/viewtopic.php?f=85&t=17551 |date=24 жовтня 2014 }}&nbsp;— Київ: Наукова думка, 1967.
* {{Тинченко.ОК армії УНР|В}}
* [[Коваленко Сергій Станіславович|Коваленко Сергій]]. Григоріїв Никифор Олександрович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання.&nbsp;— Київ: [[Стікс (видавництво)|Видавництво «Стікс»]], 2015.&nbsp;— 368 с.
* {{cite web|url=http://anarchyinkherson.narod.ru/ataman03.html|title=Во главе повстанческих масс: атаман Никифор Григорьев|author=''Лысенко А.''|date=2008|work=|publisher=Сайт Херсонский анархист|accessdate=20 серпня 2014|archive-date=3 грудня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131203072555/http://anarchyinkherson.narod.ru/ataman03.html}}
* [https://web.archive.org/web/20131104073250/http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/df312954c6174ded/ На сайті проекту «Українці в світі»]
* [https://web.archive.org/web/20131226054653/http://ntz.org.ua/?p=895%2F Універсал отамана Григор'єва] За вільну Україну / Львів /.-1990, 1 липня.
* Приватний архів Тобілевича Богдана Вікторовича, нащадка роду Тобілевичів, історика та краєзнавця міста Олександрії Кіровоградської області.
* [http://bandera.lviv.ua/?p=3367 Міф і правда про співпрацю батьки Махна та отамана Григор'єва] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141129140808/http://bandera.lviv.ua/?p=3367 |date=29 листопада 2014 }}
* [http://militera.lib.ru/bio/savchenko/04.html/ Ataman of Pogroms Grigoriev] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080607022129/http://militera.lib.ru/bio/savchenko/04.html |date=7 червня 2008 }}
* [http://www.mahno.ru/other/36.php Bio in Russian] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070320202400/http://www.mahno.ru/other/36.php |date=20 березня 2007 }}
* [http://kozactvo.jimdo.com/увічнимо-пам-ять-отамана/ Увічнимо пам'ять отамана] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181001182522/https://kozactvo.jimdo.com/увічнимо-пам-ять-отамана/ |date=1 жовтня 2018 }}
* ''[[Аршинов Петро Андрійович|Аршинов П.]]'' История махновского движения.
* ''[[Нестор Махно]].'' '''Воспоминания'''.
* Дневник [[Кузьменко Галина Андріївна|Г.&nbsp;А.&nbsp;Кузьменко]], Терра, 1996 г.
* ''Skirda'', '''Nestor Makhno: Anarchy's Cossack''', p 125.
* ''Жупан М. Ф. , Бандуристый Г. А. , Музыченко М. А. и Яковенко С. В''. '''Убийство Григорьева'''&nbsp;— Годы борьбы. Сборник материалов по истории революционного движения на Зиновьевщине.&nbsp;— Зиновьевск: Окружная Октябрьская комиссия, 1927.&nbsp;— 196 с. (К десятой годовщине Октябрьской революции)
* ''[[Тютюнник Юрій Йосипович|Тютюнник Ю. Й.]]'', '''Автобіографія''' // «[[З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ]]»&nbsp;— 1998. №&nbsp;1/2.

== Література ==
* ''Бойко О. Д.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Grygorev_N Григор'єв Никифор Олександрович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170107100241/http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Grygorev_N |date=7 січня 2017 }} // {{ЕІУ|2|198}}
* [https://web.archive.org/web/20160324230246/http://unknownwar.info/-_666/ Коваль Роман. Головний отаман Херсонщини і Таврії Матвій Григор'єв]
* Тобілевич Богдан. Увічнимо пам'ять отамана Григор'єва [Текст] / Богдан Тобілевич, Почесний літописець Українського козацтва // Вільне Слово. Засновник&nbsp;— Олександрійська міська рада Кіровоградської області.&nbsp;— Олександрія, 2013.&nbsp;— 06 лютого.&nbsp;— С. 04.&nbsp;— Рубрика «Громадська ініціатива».

== Кінематографія ==
* [https://youtu.be/pKam2K6O63s?t=667 Отаман Григор'єв у фільмі «9 жизней Нестора Махно»]

{{Зелені}}
{{Нормативний контроль}}
[[Категорія:Учасники російсько-японської війни]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
[[Категорія:Вояки Армії Української Держави]]
[[Категорія:Військовики Української радянської армії]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Зелені отамани]]
[[Категорія:Боротьбисти]]
[[Категорія:Уродженці Дунаєвецького району]]
[[Категорія:Померли в Олександрівському районі (Кіровоградська область)]]
[[Категорія:Поховані в Олександрії]]
[[Категорія:Страчені військовики]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]
[[Категорія:Люди, поховання яких втрачені]]