Перегляд вихідного коду сторінки Апостол воєвода

{{Otheruses|Воєвода (значення)}}
{{Особа}}
'''Апо́стол воєво́да''' (також відомий як '''Апостол войвода''', '''Апостол Боймички''' або '''Постол войвода''', а серед народних мас як '''Еніджевардарське сонце''' {{lang-bg|Ениджевардарското слънце}})&nbsp;— відомий [[Болгарія|болгарський]] і [[Республіка Македонія|македонський]] [[революціонер]], який боровся проти [[Османська імперія|османського іга]] на [[Балканський півострів|Балканах]], [[гайдуки|гайдук]], [[воєвода]], один з видатних осіб [[Внутрішня македонсько-одринська революційна організація|Внутрішньої македонсько-одринської революційної організації]] (ВМОРО), військовий лідер у [[Салоніки|Солуньському]] революційному окрузі.
[[Файл:Apostol Petkov Cheta 03.jpg|міні|праворуч|400пкс|Чета Апостола Войводи, зліва від нього сидить у першому ряду [[Виндо Гьошев]]]]

== Життєпис ==

=== Народження і походження ===
Народився 6 травня 1869 року у селі Аксіуполь (нині [[Боймиця]]), яке дало назву цілій місцевості [[Боймія]]<ref>Бабев, Иван. Македонска голгота, ТАНГРА ТанНакРа ИК, София, 2009, стр. 736</ref>. Був хрещений як Апостол Петков Терзиєв. Походив з славетного гайдуцького роду Терзиєвих. Старший його брат Митре Терзиєв був відомим гайдуком, молодший Тано Терзиєв і двоюрідний брат Андон Терзиєв загинули як четники ВМОРО<ref> Петров-Македонски, Благой. Наранена земя, Бургас, 1995, стр.75</ref>. Є твердження, що керівник грецького загону в Македонії, проти якого воювала чета Апостола, Гоно Йотов є його старшим двоюрідним братом.<ref>«Ο εμφύλιος τον προτομών». Κυριακάτικη Ελευθεροτυπία, 26/11/2000
</ref>

=== Початок революційної діяльності ===
Відомо, що Апостол Терзієв залишився неписьменним і спочатку працював доглядачем<ref>{{lang-bg|кантонер}}</ref> на залізничній лінії [[Салоніки]]-[[Скоп'є]], але у 1892 році повстав проти османів, разом з своїм братом Тано і ще трьома повстанцями став гайдукувати у горах поблизу Еніджевардарського озера в [[Центральна Македонія|Центральній Македонії]].

=== У рядах ВМОРО ===
У 1897 році [[Даме Груєв]], один з лідерів ВМОРО, який з метою організації революційних загонів об'їзжав ці місцевості, зустрівся з Апостолом і ще декількома лідерами гайдуків, і в той же день духовник ВМОРО, отець Танче Стаматов посвятив їх у четники цієї організації<ref>«Борбите в Македония&nbsp;— Спомени на отец Герасим, Георги Райков, Дельо Марковски, Илия Докторов, Васил Драгомиров», Борис Йорданов Николов, ИК «Звезди», 2005, стр. 54</ref>. Після того, як Апостол разом з іншими гайдуками викрив і вбив декілька підозрюваних шпигунів, 15 вересня 1897 року їх влада поставила поза законом, а самі гайдуки перейшли на суворе нелегальне положення. За короткий час чета значно збільшила свій склад і створила багато проблем у районі своєї дії для османської влади<ref>Известия на Института за българска литература. Т. 7, 1958, стр. 354.</ref>.

== Діяльність воєводи ==
Апостолу вдалося залучити до організації і більшість так званих «грекоманських»<ref>{{lang-bg|Гъркомани}}&nbsp;— люди болгарського походження, які вважали себе частиною [[Греки|грецької нації]] і після утворення Болгарського [[Екзархат]]у залишилися вірними [[Царград]]скій [[Патріарх (християнство)|патріархії]].</ref> болгар, які поступово відмовилися від сповідування еллінізму і навіть прийняли верховенство Екзархату. До 1903 року «грекомани» залишилися лише у декількох населених пунктах. Апостол також створив біля Еніджевардарського озера мережу хатин, які служили притулком для його чети. До Илінденського повстання Апостол провів численні кровопролитні бої (у тому числі, і водні на теренах Еніджевардарського озера) з османськими загонами. Не завжди вони були успішними&nbsp;— так у 1902 році біля села Крива загін був виданий місцевими «грекоманами», і в битві з османськими військами загинули багато четників, зокрема і брат Апостола Тано. Є думки, що у діяльності Апостола не все було гладко. Вважають, що центральний комітет ВМОРО у цей період втратив довіру до нього, через те, що взявши викуп за полоненого його четою багатого османа, він спробував гроші залишити в четі. Також існують підозри, що Апостол через заздрість отруїв до смерті одного з відомих і успішних четників ВМОРО&nbsp;— Павле Коніковски<ref>Георгиев, Георги Н. Епос за един изгубен свят (Архивни материали за борбите, езика и бита на българите в Ениджевардарско), Македонски преглед, г. ХХХІІІ, 2010, бр. 4, с. 124, 136 (Спомени на Хр. Бинчаров).</ref>. Хоча останнє є дуже спірним.

Апостол воєвода швидко став лідером у регіональній революційній мережі, істинним захисником болгар в регіоні, за що він отримав від них національне визнання як «Еніджевардарське сонце». Його сучасник, революціонер і письменник Христо Силуянов писав:
{{початок цитати}}Населення настільки прив'язалось до свого воєводи-батька, що йому присвятили не одну пісню і увінчали найбільш виразним ім'ям&nbsp;— Еніджевардарське сонце&nbsp;— сонце, яке прорізає своїми променями темряву їх рабської неволі та зігріває їх серце солодкою надією<ref>{{lang-bg|Населението така се привърза към своя войвода-баща, че му посвети не една песен и го укичи с най-изразителното име — Ениджевардарско слънце — слънце, което прорязва с лъчите си мрака на неговата робска неволя и стопля сърцето му със сладка надежда}}.</ref>{{кінець цитати}}

Апостол був одним з активних діячів [[Ілінденське повстання|Ілінденського повстання 1903 року]]. На початку його він розділив свою чету на декілька дрібніших, таким чином, отримавши більш мобільні військові однинці, які мали діяти за принципом «вжалив. швидко відлетів. заховався». 9 вересня 1903 року Апостол разом з тільки 63 четниками дав бій османсько-грекоманському загону, який був значно чисельніше, вдало його розбив, втративши вбитим лише одного свого гайдука. Наприкінці невдалого повстання Апостол ще продовжував успішні бойові дії. У жовтні 1903 року він об'єднав свій зігін з четою Іванчо Карасуліяти. Лише з 130 четниками вони вели вдалі численні бої проти османського карального загону чисельністю у 1 300 вояків.

Після подавлення повстання Апостол був змушений відійти до Болгарії, але вже у лютому 1904 року повернувся до району свого гайдуцтва, де почав активно відновлювати революційну боротьбу. на заваді йому були не тільки османи, але й піднялі голову грекомани та греки, які співробітничали з османами (так звані {{lang-bg|андарти}}). Апостол на шляхах поблизу Еніджевардарського озера встановлював шибениці, на яких вішав зрадників. Боротьба йшла з перемінним успіхом. Так 1 березня 1905 року загони Апостола і Сави Михайлова були оточені в невеликому селі османськими військами і [[Башибузуки|башибузуками]]. Через 5 годин кривавої битви загинуло 40 повстанців, Сава Михайлов через тяжке поранення здійснив самогубство. Апостол був поранений у п'яту і зміг за допомогою одного з своїх четників втекти. Османи пустили хибну новину про нібито смерть Апостола воєводи. Цей бій в очах османської влади мав таке значення, що за нього були нагороджені всі учасники битви медалями, акціями і грошима.
[[Файл:Tane Nikolov and Apostol Petkov IMARO.jpg|міні|праворуч|200пкс|Апостол воєвода і відомий колоритний гайдук Тане Николов.]]
Апостол швидко оговтався, відновив свою чету і трохи пізніше дав найбільший «морський бій» османській армії і грецьким загонам на Еніджевардарському озері. Влітку 1906 року Апостол мав численні сутички з різними загонами грецьких андартів. Часто результати були вдалі для Апостола. Так він спалив грецьке селище Ніссі, часто розбивав андартів, в тому числі, й на озері у «морських» боях. Одного разу він вщент розбив такий загін, взяв у полон його командира і повісив за численні злочини проти селян.

Слава Апостола воєводи досягла Стамбула. Султан [[Абдул-Гамід II]] особисто відправив свого родича задля дачі хабара у 20 000 османських лір воєводі, аби він відмовився від подальшої боротьби. Після невдач з хабарем турецький уряд посилив військовий натиск на Апостола, проводив репресії проти його помічників серед селян, підтримав грекоманів і андартів. У цей час і грецький консул у Салоніках без успіху намагався перетягнути його на грецьку сторону.

Про увагу до Апостола свідчить і той факт, що у 1906 році американський журналіст Альберт Соніксен побував у Апостола Войводи у його четі поблизу від Еніджевардарського озера і описав його історію життя у своїй книзі «Сповідь одного македонського четника».

== Останні роки ==
У 1907 році тиск андартів і османських військ у районі Еніджевардарського озера став настільки непереборним, що Апостол був змушений звідти піти. Після [[Молодотурецька революція|революції молодотурків 1908 року]] Апостол спочатку відмовився легалізуватися, і тільки після трьох днів перемовин з [[Енвер-паша|Енвер-пашою]] Апостол згодився скласти зброю. Але незабаром Апостол розчарувався в політиці [[молодотурки|молодотурків]], і через острах бути зрадницьки вбитиим, виїхав до Болгарії. 4 травня 1910 року Апостол взяв участь у заснуванні Болгарської народної македонсько-одринської революційної організації і був вибраний членом Головного її комітету. У 1910 році він знову перейшов на нелегальне положення, відновив революційну діяльність і увійшов знову з четою до Македонії.

2 серпня 1911 року Апостол ще з двома реводюціонерами був убитий біля села [[Крушари (дем Пела)|Крушари]] поблизу від Еніджевардарського озера. Існують дві версії його смерті&nbsp;— по одній він був убитий з побратимами в битві з турецькою жандармерією, згідно другої&nbsp;— зрадник грекоман отруїв їх<ref>Мария Атанасова. Ениджевардарското слънце Апостол Петков. В: «Български войводи», София, 1985, стр. 291</ref>. Після отруєння начебто їх поклали у домовини та інсценували їх загибель у бою<ref>Бабев, Иван. Македонска голгота, Македонска голгота, ТАНГРА ТанНакРа ИК, София, 2009, стр. 265.</ref>. Поховали Апостола у [[Яніна|Яніні]].

== Пам'ять про воєводу ==
Про легендарного Апостола воєводу було складено багато пісень та оповідок. Він є одним героів болгарського фільму «Міра за міру ({{lang-bg|Мера според мера}})» (1981&nbsp;р.)<ref>Який був у 1988 році перетворений на семисерійний телевезійний фільм.</ref>, головну роль в якому виконав [[Григор Вачков]]. У різних населених пунктах Болгарії ([[Софія]], [[Пловдив]], [[Равда]]) є вулиці, які носять ім'я Апостола Петкова Войводи, так само, як і різні македонські товариства, зокрема, в [[Асеновград]]і, [[Несебир (місто)|Несебирі]].

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* Мурџев, Слободан. Револуционерен војвода Апостол Петков Терзиев, 1870—1911, Општинска културно-просветна заедница, 1982.
* Симон Дракул. Апостол-војвода: исповед на еден македонски воин, Современост, 1998

== Посилання ==
* {{youtube|u71ax7XXfCo|„Ениджевардарското слънце. По следите на Апостол войвода 100 години по-късно“ - филм за Апостол Петков}}
* {{youtube|_vv2mDyHGtw|The Sun Of Enidje Vardar - Voyvoda}}
* Апостол войвода [http://clubs.dir.bg/showthreaded.php?Board=maked&Number=1945994683&page=14&view=collapsed&sb=9] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151227075154/http://clubs.dir.bg/showthreaded.php?Board=maked&Number=1945994683&page=14&view=collapsed&sb=9 |date=27 грудня 2015 }}

{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Болгарські революціонери]]
[[Категорія:Гайдуки]]
[[Категорія:Новоісторична Македонія]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Воєводи болгарські]]
[[Категорія:Македонські болгари]]
[[Категорія:Загинули в бою]]