Перегляд вихідного коду сторінки Бурхард II (герцог Швабії)

{{особа}}
'''Бурхард II''' ({{lang-de|Burchard II.}}; [[883]]/[[884]]&nbsp;— [[29 квітня]] [[926]])&nbsp;— 3-й герцог [[Швабія (герцогство)|Швабії]] в [[917]]—[[926]] роках. Відновив та посилив вплив свого роду в Швабії.

== Життєпис ==
Походив з алеманського роду Бурхардінгерів. Старший син [[Бурхард I (герцог Швабії)|Бурхарда I]], герцога Швабії, та Лютгарди Саксонської. Народився у 883 або 884 році. 904 року оженився з донькою графа Цюріхгау. 909 року батько став герцогом, але 911 року за рішенням короля [[Конрад I (король Німеччини)|Конрада I]] був страчений. Бурхард разом з братом Удальріхом втік до Північної Італії.

Повернувся до Швабії наприкінці 913 або на початку 914 року, де отаборився в Гоентвілі. Бурхард оголосив себе маркграфом Реції. Його взяли в облогу королівські війська. Але Бурхард чинив спротив до 915 року, коли до Швабії з військом вдерся [[Ерхангер (герцог Швабії)|Ерхангер]], герцог Швабії, та його брат Бертольд. Невдовзі повстав стриєчний брат Бурхарда&nbsp;— [[Генріх I Птахолов|Генріх]], герцог Саксонії. Після цього з Ерхангером в битві біля Вальвіса в Хегау завдав поразки королю Конраду I.

Король Конрад I в свою чергу звернувся по допомогу до церкви. У вересні 916 року в Гоенальтгаймі зібрав синод, в якому взяв участь вищий клір Франконії, Швабії та Баварії, а також папський легат. Синод підтримав короля і засудив Ерхангера і Бертольда на довічне ув'язнення. Намагаючись примиритися з королем, брати 917 року прибули до королівського двору, проте Конрад I всупереч рішенню синоду наказав стратити Ерхангера, Бертольда і їх небожа Ліуфріда.

У відповідь Бурхарда було обрано новим герцогом Швабії, він вступив у союз з [[Арнульф (герцог Баварії)|Арнульфом]], герцогом Баварії. У 919 році після смерті Конрада I підтримав обрання новим володарем Німеччини Генріха, герцога Саксонії. Натомість той визнав Бурхарда II герцогом Швабії. Того ж року після смерті впливового констанцького єпископа Солома III поширив вплив на Цюріхгау і Тургау, які передав братові Удальріху. Король Генріх I також надав Бурхарду II право розпоряджатися церковними посадами в Швабії. До 920 року заснував монастир Св. Маргарити в Вальдкірху.

926 року Бурхард II виступив на допомогу [[Рудольф II (король Бургундії)|Рудольфу II]], королю Бургундії та Італії, проти якого виступив [[Гуго (король Італії)|Гуго Бозонид]]. Втім біля біля Новари швабське військо потрапило у засідку й зазнало нищівної поразки, а сам Бурхард II загинув, після цього король передав Швабію [[Герман I (герцог Швабії)|Герману фон дер Веттерау]].

== Родина ==
Дружина&nbsp;— Регелінда, донька Ебергарда I, графа в Цюріхгау.

Діти:
* Гізела (бл. 905—923/925), абатиса монастиря Св. Маргарити в Вальдкірхі
* Гіха (бл. 905&nbsp;— після 950), дружина графа Вернера V фон Герренберг
* [[Бурхард III (герцог Швабії)|Бурхард]] (бл. 906—973), герцог Швабії у 954—973 роках
* Берта (бл. 907—961), дружина: 1) [[Рудольф II (король Бургундії)|Рудольфа II]], короля Бургундії і Італії; 2) [[Гуго (король Італії)|Гуго]], короля Італії та Нижньої Бургундії
* Адальріх (пом. після 973), чернець в абатстві Айнзідельн

== Джерела ==
* Alfons Zettler: Geschichte des Herzogtums Schwaben. Kohlhammer, Stuttgart 2003, ISBN 3-17-015945-3, S. 103ff
* Gerhard Hartmann, Karl Schnith: Die Kaiser&nbsp;— 1200 Jahre europäische Geschichte. Genehmigte Lizenzausgabe für Verlagsgruppe Weltbild GmbH, Augsburg, 2003 ISBN 3-8289-0549-8

[[Категорія:герцоги Швабії]]
[[Категорія:Маркграфи Німеччини]]
[[Категорія:Бурхардінгери]]
[[Категорія:Загинули в бою]]