Перегляд вихідного коду сторінки Ахмад Шах Масуд

{{особа
|ім'я              = Ахмад Шах Масуд
|оригінал імені    =
|жінка             =<!-- будь-яке значення, якщо це жінка -->
|зображення        = 
|підпис_зображення =
|розмір            =
|дата народження   =<!-- дд.мм.рррр без шаблонів -->
|місце народження  =
|дата смерті       =<!-- дд.мм.рррр без шаблонів -->
|місце смерті      =
|причина смерті    =
|поховання         =
|підданство        =
|громадянство      =
|alma mater        =
|відомий           =
|діяльність        =
|національність    =
|військове звання  =
|партія            =
|нагороди          =
}}
'''Ахма́д Шах Масу́д''' ([[пушту]] احمد شاه مسعود, [[таджицька мова|тадж.]] Аҳмадшоҳи Масъуд) (псевдо&nbsp;— Панджшерський лев, [[таджицька мова|тадж.]] Шери Панҷшер; [[1 вересня]] [[1953]]&nbsp;— [[9 вересня]] [[2001]])&nbsp;— афганський політик і польовий командир<ref>Antonio Giustozzi, ''Empires of Mud'' (London: St. Martin's Press, 2012). {{ISBN|9781849042253}}</ref> таджицького походження, [[міністр оборони]] [[Афганістан]]у. Масуд&nbsp;— прізвисько (лакаб), що арабською означає «Щасливчик»<ref>перс. خوش شانس {{Cite web|url=https://bastion.tv/polkovnik-massud-nezgasimij-afganskij-smoloskip_n42546|title=Полковник Массуд — незгасимий «афґанський смолоскип»|last=Писаревський|first=Олександр|date=10.09.2021|website=Останній Бастіон|language=Укр.|accessdate=10.09.2021|archive-date=10 вересня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210910100021/https://bastion.tv/polkovnik-massud-nezgasimij-afganskij-smoloskip_n42546}}</ref>. Його він отримав у [[1975]] році, під час [[повстання]] в долині [[Панджшерська ущелина|Панджшера]]&nbsp;— першого збройного виступу ісламської опозиції в [[Республіка Афганістан (Диктатура Дауда)|Афганістані]]. Він був поранений у ногу і зміг сховатися в посадках кукурудзи, де його не знайшли урядові солдати, що прочісували місцевість, шукаючи повстанців. Його талант [[Партизанська війна|партизанського ватажка]] проявився під час опору [[Війна в Афганістані (1979—1989)|радянській окупації Афганістану]] від 1979 до 1989 року. У 1990-х роках він очолював військове міністерство, в той час як конкуруючі угруповання і їхні лідери змагались за неподільну владу в країні; після захоплення влади [[Талібан|талібами]] був провідним опозиційним лідером, борючись зброєю і переконанням проти їхнього режиму<ref name="nytimes.com">{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/1999/11/09/world/afghan-lion-fights-taliban-with-rifle-and-fax-machine.html|title=Afghan 'Lion' Fights Taliban With Rifle and Fax Machine|first=Barry|last=Bearak|work=The New York Times|date=9 листопада 1999|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=11 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210411005121/https://www.nytimes.com/1999/11/09/world/afghan-lion-fights-taliban-with-rifle-and-fax-machine.html}}</ref> аж до загибелі від самогубчого замаху в 2001 році. Масуд походив з [[Таджики|таджицької сімї]], яка сповідувала [[Мусульмани|мусульманство]] в його [[Сунізм|сунітській відміні]] та проживала протягом тривалого часу в [[Панджшерська ущелина|долині Панджшер]] на півночі Афганістану. Він навчався на інженера в Політехнічному університеті Кабула в 1970-х роках, де був причетний до релігійного [[Антикомунізм|антикомуністичного]] руху, обєднаного довколампровідного [[Ісламізм|ісламіста]] [[Бургануддін Раббані|Бурхануддіна Раббані]]. Масуд взяв участь у повстанні проти уряду [[Мухаммед Дауд Хан|Мохаммеда Дауда Хана]], яке зазнало поразки<ref>{{Cite web|url=http://www.historyinanhour.com/2012/07/18/mohammed-daoud-khan-summary/|title=Mohammed Daoud Khan|date=18 липня 2012|website=History in an Hour|accessdate=25 грудня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180929064911/http://www.historyinanhour.com/2012/07/18/mohammed-daoud-khan-summary/|archivedate=September 29, 2018}}</ref>. Пізніше він приєднався до партійної структури під проводом Раббані «[[Ісламське товариство Афганістану|Джаміат-е Ісламі]]». Після нападу СРСР на Афганістан він активно включився до партизанського руху, ставши провідним повстанським лідером [[Моджахеди Афганістану|афганських моджагедів]], популярним у народі під прізвиськом «Панджширський лев» ({{Lang|fa|شیر پنجشیر}}), завдяки його успішному протистоянню совєтам, яке зберегло Панджшерську долину від будь-якої тривалої окупації російськими військами. Після виходу радянських сил, у 1992 році він був одним з підписантів [[Пешаварська угода|Пешаварської угоди]] про мир і розподіл влади в посткомуністичній [[Ісламська Держава Афганістан|Ісламській державі Афганістан]]<ref>{{Cite encyclopedia|isbn=9781851094028}}</ref>. Шах Масуда призначили міністром оборони, а також головнокомандувачем урядових військ. Його війська намагались втримати конкуруючі угруповання ополченців на чолі з [[Ґульбуддін Хекматіар|Ґульбуддіном Хекматіаром]] та інших польових командирів від надмірного застосування сили проти цивільного населення [[Кабул]]а, яке страждало від тривалих обстрілів міста ракетами<ref>{{Cite news|url=https://www.npr.org/2011/09/09/140328019/a-decade-ago-massouds-assassination-preceded-sept-11|title=A Decade Ago, Massoud's Killing Preceded Sept. 11|work=[[NPR.org]]|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=14 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220214083632/https://www.npr.org/2011/09/09/140328019/a-decade-ago-massouds-assassination-preceded-sept-11}}</ref>, а також пізніше від насильств з боку [[Талібан|талібів]], які тримали Кабул в облозі від січня 1995 року. Кабул у той час пережив запеклі бої і обстріли, в яких загинуло принаймні 60 тис. мирних мешканців<ref>{{Cite web|url=http://www.e-ariana.com/ariana/eariana.nsf/allDocsArticles/D499F506DA74819687256D1C0046BCC5?OpenDocument|title=Mujahedin Victory Event Falls Flat|date=5 квітня 2003|website=Danish Karokhel|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141225195549/http://www.e-ariana.com/ariana/eariana.nsf/allDocsArticles/D499F506DA74819687256D1C0046BCC5?OpenDocument|archivedate=December 25, 2014}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Dorronsoro|first=Gilles|date=14 жовтня 2007|title=Kabul at War (1992–1996) : State, Ethnicity and Social Classes|url=http://samaj.revues.org/212|journal=Gilles Dorronsoro|doi=10.4000/samaj.212|doi-access=free|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=26 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141026102747/http://samaj.revues.org/212}}</ref>.

Після здобуття талібами стратегічної переваги в 1996 році Масуд, який був прихильником поміркованішої форми ісламу, аніж таліби<ref name="Grad_310">{{Cite book
|title=Massoud: An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader
|last=Marcela Grad
|publisher=Webster University Press
|edition=March 1, 2009
|page=310
}}</ref>, став до лав збройної опозиції, доки не був змушений тікати до [[Куляб]]а в [[Таджикистан]]і, по дорозі підірвавши стратегічний [[Саланг (тунель)|тунель Саланг]], щоб затримати наступ талібів. В останні 5 років своєї боротьби він був військовим і політичним лідером [[Північний союз (Афганістан)|Об'єднаного ісламського фронту порятунку Афганістану]], або Північного альянсу, який до 2000&nbsp;р. утримував під своїм контролем від 5 до 10&nbsp;% території Афганістану. У 2001 році він відвідував Європу, де пробував переконати депутатів [[Європейський парламент|Європейського парламенту]] вплинути на [[Пакистан]], щоб він припинив підтримку талібів. Він також просив надати афганським громадянам гуманітарну допомогу, щоб вони могли вижити в скрутних умовах під владою талібів<ref name="telegraph.co.uk">{{Cite web|url=https://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/1340726/Ahmad-Shah-Massoud.html|archiveurl=https://ghostarchive.org/archive/20220112/https://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/1340726/Ahmad-Shah-Massoud.html|archivedate=January 12, 2022|title=Ahmad Shah Massoud|date=16 вересня 2001}}</ref>. На Масуда був вчинений замах (останній з багатьох інших) двома вбивцями з «<nowiki/>[[Аль-Каїда|Аль-Каїди]]<nowiki/>» 9 вересня 2001 року, замовлений особисто самим лідером Аль-Каїди [[Осама бен Ладен|Усамою бін Ладеном]]<ref name="france24.com">{{Cite web|url=https://www.france24.com/en/asia-pacific/20210909-death-of-an-afghan-icon-20-years-since-the-assassination-of-ahmad-shah-massoud|title=Death of an Afghan icon: 20 years since the assassination of Ahmad Shah Massoud|date=9 вересня 2021|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220221041019/https://www.france24.com/en/asia-pacific/20210909-death-of-an-afghan-icon-20-years-since-the-assassination-of-ahmad-shah-massoud}}</ref>. Через два дні в Сполучених Штатах відбулися [[Терористичний акт 11 вересня 2001 року|напади 11 вересня]], які врешті-решт спонукали [[НАТО]] у спілці з іншими країнами під керівництвом США [[Вторгнення США до Афганістану (2001)|вторгнутися до Афганістану]], в якому збройні сили Масуда виступали на боці західних держав. Північний альянс зрештою виграв двомісячну війну в грудні 2001 року, усунувши Талібан від влади.

Про Масуда побутувала думка як про одного з найбільш ефективних партизанських лідерів 20-го століття. Його порівнювали з [[Йосип Броз Тіто|Йосипом Броз Тіто]], [[Хо Ші Мін]]ом і [[Ернесто Че Гевара|Че Ґеварою]]<ref>''Soldiers of God'' by Robert D. Kaplan, 2001.</ref>. Масуда посмертно визнали Національним героєм, що було закріплено указом президента [[Хамід Карзай|Хаміда Карзая]] після усунення талібів від влади. День загибелі Масуда 9 вересня є національним днем його пам'яті, і відзначається як «День Масуда»<ref>{{Cite web|url=http://www.lonelyplanet.com/worldguide/afghanistan/events|title=Afghanistan Events|date=15 вересня 2014|website=Lonely Planet|accessdate=15 вересня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080907051320/http://www.lonelyplanet.com/worldguide/afghanistan/events|archivedate=September 7, 2008}}</ref>. Його послідовники називають його ''Амер Сагіб-е Шахід'' ({{Lang|fa|آمر صاحب شهید}}), що можна перекладасти як «(наш) загиблий командир»<ref>{{Cite web|url=http://www.bbc.com/persian/afghanistan/story/2004/09/040909_v-afghanmasoud.shtml|title=پنجشير: سه سال پس از مسعود|last=قاريزاده|first=داود|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=12 липня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190712075428/http://www.bbc.com/persian/afghanistan/story/2004/09/040909_v-afghanmasoud.shtml}}</ref><ref>[http://www.artefactmagazine.com/2016/03/20/the-forgotten-hero-of-afghanistan-the-lion-of-panjshir/ The forgotten hero of Afghanistan] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170909185937/http://www.artefactmagazine.com/2016/03/20/the-forgotten-hero-of-afghanistan-the-lion-of-panjshir/ |date=9 вересня 2017 }} ''Artefact Magazine''</ref>. У 2021 році він був посмертно нагороджений [[Меморіальна дошка|медаллю]] у Франції<ref name="plaqueeuronews">{{Cite web|url=https://www.euronews.com/2021/03/27/paris-honours-assassinated-afghan-rebel-leader|title=Paris honours assassinated Afghan rebel leader|first=Daniel|last=Bellamy|date=27 березня 2021|website=euronews|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=29 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211029175636/https://www.euronews.com/2021/03/27/paris-honours-assassinated-afghan-rebel-leader}}</ref> і того ж року нагороджений найвищою відзнакою Таджикистану .<ref name="tajorder">{{Cite web|url=https://gandhara.rferl.org/a/tajikistan-masud-rabbani-awards/31440588.html|title=Tajikistan Posthumously Awards Afghans Masud, Rabbani With Country's Highest Honor|website=RFE/RL|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=4 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220304065208/https://gandhara.rferl.org/a/tajikistan-masud-rabbani-awards/31440588.html}}</ref> Однак інші також вважають його [[Воєнний злочин|військовим злочинцем]]<ref>[[heise online]]: [https://www.heise.de/tp/features/Afghanistans-kalter-Krieger-und-sein-Vermaechtnis-4931132.html ''Afghanistans kalter Krieger und sein Vermächtnis''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220219200214/https://www.heise.de/tp/features/Afghanistans-kalter-Krieger-und-sein-Vermaechtnis-4931132.html |date=19 лютого 2022 }} (German). 18 October 2020, retrieved on 28 September 2021</ref><ref>Feroz, Emran (17 August 2012). {{Cite web|url=http://www.zenithonline.de/deutsch/recht-consulting/a/artikel/fragwuerdige-kriegshelden-003233/|title=Fragwürdige Kriegshelden|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170308050145/http://www.zenithonline.de/deutsch/recht-consulting/a/artikel/fragwuerdige-kriegshelden-003233|archivedate=August 3, 2017}}</ref><ref>[[Human Rights Watch]]: [https://www.hrw.org/de/news/2005/07/07/afghanistan-kriegsverbrecher-mussen-zur-rechenschaft-gezogen-werden ''Afghanistan: Kriegsverbrecher müssen zur Rechenschaft gezogen werden''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211204162730/https://www.hrw.org/de/news/2005/07/07/afghanistan-kriegsverbrecher-mussen-zur-rechenschaft-gezogen-werden |date=4 грудня 2021 }} (German). 7 July 2005, retrieved on 28 September 2005</ref>.

== Ранні роки ==
[[Файл:Massoud's_Property.jpg|ліворуч|міні| Долина Панджшир, де народився і діяв Масуд]]
Ахмад Шах Масуд народився в 1953 році<ref>According to his biographer Michael Barry, his exact date of birth was not recorded (M. Barry, ''Massoud: de l'islamisme à la liberté'', p. 56).</ref> в [[Базарак]] в [[Панджшерська ущелина|долині Панджшир]] (сьогодні належить до [[Панджшер (провінція)|провінції Панджшир]]) у заможній родині родом із долини Панджшир. Його ім'я при народженні було «Ахмед Шах» на честь [[Ахмед-шах Абдалі|Ахмед Шаха Дуррані]] ;<ref name=":0">{{Cite book
|title=Afghan Napoleon: The Life of Ahmad Shah Massoud
|last=Gall
|first=Sandy
|authorlink1=Sandy Gall
|date=2021
|publisher=Haus Publishing
|location=London
|page=
|pages=20-21, 22
|isbn=978-1-913368-22-7
}}</ref> він взяв ім'я «Масуд» як ''[[псевдонім]]'', коли вступив у рух опору в 1974 році<ref>Barry, Michael, ''Massoud: de l'islamisme à la liberté'', p. 57.</ref>. Його батько, Дост Мохаммад Хан, був полковником [[Сухопутні війська Афганістану|Королівської афганської армії]]. З його рідного Панджширу його родина ненадовго переїхала до [[Герат]]а, а потім до [[Кабул]]а, де Масуд провів більшу частину свого дитинства<ref>M. Barry, ''Massoud'', p. 57.</ref>.

Масуд навчався у відомому франко-афганському ліцеї Естекляль, де здобув знання французької мови.<ref name="Grad">{{Cite book
|title=Massoud: An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader
|last=Marcela Grad
|year=2009
|publisher=Webster University Press
|page=310
}}</ref> Під час навчання в ліцеї Масуд цікавився всім військовим, зокрема під час [[Шестиденна війна|Шестиденної війни]] він захоплювався [[Релігійний націоналізм|ісламським націоналізмом]] і [[Гамаль Абдель Насер|непокорою президента Єгипту Гамеля Абделя Насера]]. Пізніше Массаунд також посилався на досвід йорданських солдатів, які захищали [[Єрусалим]], і єгипетських та сирійських солдатів, які захищали свої країни, як гідні наслідування<ref name=":0"/>. Його вважали обдарованим учнем, і після закінчення ліцею він вступив на інженерію до [[Кабульський університет|Кабульського університету]]<ref name="Vollmer">{{Cite book
|title=Legends, Leaders, Legacies
|last=Vollmer
|first=Susan
|year=2007
|publisher=Bootheel Publishing
|isbn=978-0979523311
}}</ref><ref name=":0" />. Рідною мовою Масуда була [[Дарі|дарі (афганська фарсі)]], але він також міг розмовляти на [[пушту]], [[урду]] ([[Урду|лашкарі]]) та [[Французька мова|французькою]], а також мав добрі навички читання англійською<ref name="autogenerated4">{{Cite book
|title=Massoud: An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader
|last=Marcela Grad
|year=2009
|publisher=Webster University Press
|page=310
}}</ref>. У юності Масуд читав твори китайського революціонера [[Мао Цзедун]]а та аргентинця [[Ернесто Че Гевара|Че Гевари]]. Він казав, що дечого навчився від Мао, але вважав, що думки Че Ґевари були надто спрощеними<ref name="telegraph.co.uk"/>.

== Повстання 1975 року в долині Панджшир ==
В 1973 році колишній прем'єр-міністр [[Мухаммед Дауд Хан|Мохаммед Дауд Хан]] прийшов до влади внаслідок [[Афганський переворот 1973 року|державного перевороту]] при підтримці [[Народно-демократична партія Афганістану|Народно-демократичної партії Афганістану]]. Була створена [[Республіка Афганістан (Диктатура Дауда)|Республіка Афганістан]]. Ці події породили [[Ісламізм|ісламістський]] рух проти посилення [[Комунізм|комуністичного]] та радянського впливу на Афганістан<ref name="Roy Gutman">{{Cite book
|title=How We Missed the Story: Osama Bin Laden, the Taliban and the Hijacking of Afghanistan
|year=2008
|url=https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm
|last=Roy Gutman
|publisher=Endowment of the United States Institute of Peace, Washington DC.
|edition=1st ed., 2008
|page=[https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm/page/34 34]
}}</ref>. У той час, навчаючись у Кабульському університеті, Масуд долучився до [[Мусульманська молодь|мусульманської молоді]] (Sazman-i Jawanan-i Musulman), студентського відділення [[Ісламське товариство Афганістану|Jamiat-e Islami]] (Ісламського товариства), головою якого тоді був професор [[Бургануддін Раббані|Бурхануддін Раббані]]. У той час Кабульський університет був центром політичних дебатів, студенти масово ставали активістами<ref name="Akbarzadeh & Yasmeen">{{Cite book
|title=Islam And the West: Reflections from Australia
|last=Shahram Akbarzadeh
|last2=Samina Yasmeen
|year=2005
|publisher=University of New South Wales Press
|pages=81–82
}}</ref>.

У липні 1975 року Масуд за допомогою [[Міжвідомча розвідка|пакистанської розвідки]] очолив перше повстання жителів Панджширу проти уряду Дауда Хана<ref>{{Cite web|last=Ansar|first=Massoud|title=Furious Kabul Residents Slam Govt Over Massoud Day Mayhem|url=https://tolonews.com/afghanistan/furious-kabul-residents-slam-govt-over-massoud-day-mayhem|website=TOLOnews|language=en|date=9 вересня 2018|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=28 грудня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211228223815/https://tolonews.com/afghanistan/furious-kabul-residents-slam-govt-over-massoud-day-mayhem}}</ref>. Пізніше повстання було придушене силами Дауда Хана, і Масуд повернувся до Пакистану, де він відвідав секретний воєнізований навчальний центр [[Міжвідомча розвідка|ISI]] в [[Черат]]і. Однак Масуд був розчарований, він залишив центр і повернувся до [[Пешавар]]а, де присвятив свій час військовій самоосвіті. Масуд читав твори [[Мао Цзедун|Мао Цзе-дуна]] про [[Великий похід китайських комуністів|Довгий похід]], про кар'єру [[Ернесто Че Гевара|Че Ґевари]], мемуари [[Шарль де Голль|генерала де Голля]], [[Во Нгуєн Зіап|генерала Во Нґуєна Зіапа]], вивчав «[[Мистецтво війни]]» [[Сунь-цзи]] та неназваний посібник з боротьби з [[Боротьба з тероризмом|тероризмом]] американського генерала.

Після цієї невдачі в ісламістському русі почав виникати «глибокий і довготривалий розкол»<ref name="Roy Gutman"/>. Ісламське суспільство розділилося на прихильників поміркованіших сил навколо Масуда і Раббані, які очолювали Джаміат-і Ісламі, і на більш радикальні ісламістські елементи [[Ґульбуддін Хекматіар|Гульбуддіна Хекматіяра]], який заснував [[Ісламська партія Афганістану|Гезб-і Ісламі]]<ref name="Akbarzadeh & Yasmeen"/>. Конфлікт дійшов до такої межі, що Хекматіяр намагався вбити 22-річного Масуда<ref name="Grad"/><ref name="Roy Gutman" />.

== Радянське вторгнення і комунізм НДПА ==

=== Комуністична революція в Афганістані (1978) ===
Уряд [[Мухаммед Дауд Хан|Мохаммеда Дауд Хана]] намагався нівелювати впливи проросійської [[Народно-демократична партія Афганістану|Народно-демократичної партії Афганістану]], звільнивши деяких членів НДПА з їхніх урядових посад та призначивши на їх місце своїх людей. Потім вони взагалі розпустили НДПА та заарештували старших членів партії<ref name="Neamatollah Nojumi">{{Cite book
|title=The Rise of the Taliban in Afghanistan: Mass Mobilization, Civil War, and the Future of the Region
|year=2002
|url=https://archive.org/details/riseoftalibani00neam
|last=Neamatollah Nojumi
|publisher=Palgrave, New York
|edition=2002 1st
}}</ref><ref name="Neamatollah Nojumi (2)">{{Cite book
|title=The Rise of the Taliban in Afghanistan: Mass Mobilization, Civil War, and the Future of the Region
|year=2002
|url=https://archive.org/details/riseoftalibani00neam
|last=Neamatollah Nojumi
|publisher=Palgrave, New York
|edition=2002 1st
|page=[https://archive.org/details/riseoftalibani00neam/page/39 39]
}}</ref>.

27 квітня 1978 року російські диверсанти під прикриттям захисту НДПА вбили Дауд Хана, його дітей, найближчих родичів та охоронців і через цей кривавий переворот, спланований Кремлем, захопили контроль над столицею Кабулом<ref name="Neamatollah Nojumi (3)">{{Cite book
|title=The Rise of the Taliban in Afghanistan: Mass Mobilization, Civil War, and the Future of the Region
|year=2002
|url=https://archive.org/details/riseoftalibani00neam
|last=Neamatollah Nojumi
|publisher=Palgrave, New York
|edition=2002 1st
|page=[https://archive.org/details/riseoftalibani00neam/page/41 41]
}}</ref>. Новий уряд НДПА на чолі з революційною радою не користувався підтримкою народу<ref name="Neamatollah Nojumi (4)">{{Cite book
|title=The Rise of the Taliban in Afghanistan: Mass Mobilization, Civil War, and the Future of the Region
|year=2002
|url=https://archive.org/details/riseoftalibani00neam
|last=Neamatollah Nojumi
|publisher=Palgrave, New York
|edition=2002 1st
|page=[https://archive.org/details/riseoftalibani00neam/page/42 42]
}}</ref>. Нова влада старалась реалізувати доктрину поборювання будь-якого політичного інакомислення, як всередині партії, так і поза її межами<ref name="Neamatollah Nojumi (4)" />.

НДПА за розпорядженням своїх радянських патронів розпочала впровадження [[Марксизм-ленінізм|марксистсько-ленінських]] порядків, втілюючи ідеологічні догми радянських інструкторів. Ці «реформи», запроваджені НДПА за зразками Радянського Союзу, викликали несприйняття і рішучий опір населення, особливо тому, що уряд намагався посилити свою марксистську політику репресивними радянськими методами, арештовуючи або просто вбиваючи тих, хто стояв на заваді. Репресії особливо спрямовувались на руйнування родинно-племінних та релігійних традицій, що викликало загальне обурення народу. За оцінками, лише в сільській місцевості комуністичними військами було заарештовано та вбито від 50 000 до 100 000 людей<ref name="Oliver Roy">{{Cite book
|title=Islam and Resistance in Afghanistan
|year=1986
|url=https://archive.org/details/islamresistancei0000royo
|last=Oliver Roy
|publisher=Cambridge University Press
|edition=1990
|page=[https://archive.org/details/islamresistancei0000royo/page/95 95]
}}</ref>. Через комуністичні репресії значні частини населення, особливо в сільських районах, згуртувались та підняли відкрите повстання проти уряду НДПА<ref name="Oliver Roy (2)">{{Cite book
|title=Islam and Resistance in Afghanistan
|year=1986
|url=https://archive.org/details/islamresistancei0000royo
|last=Oliver Roy
|publisher=Cambridge University Press
|edition=1990
}}</ref>.&nbsp;До весни 1979 року заворушення охопили 24 з 28 афганських провінцій, захопивши крім сільських, і великі міські райони. Більше половини солдатів афганської армії дезертирували, багато хто з них приєднались до повстанців.

Вважаючи, що повстання проти підтримуваних Радянським Союзом комуністів буде підтримане народом, Масуд 6 липня 1979 року вирішив розпочати повстання в Панджширі, яке спочатку не малор успіху. Масуд вирішив уникнути відкритої боротьби проти переважних урядових сил і вести [[Партизанська війна|партизанську війну]]<ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/warindistantcoun0000isby/page/107
|title=War in a distant country, Afghanistan: invasion and resistance
|last=Isby
|first=David
|year=1989
|publisher=Arms and Armour Press
|page=[https://archive.org/details/warindistantcoun0000isby/page/107 107]
|isbn=0-85368-769-2
}}</ref>. Згодом він встановив повний контроль над Панджширом, витіснивши афганські комуністичні війська. Олівер Рой пише, що в наступний період «особистий престиж Масуда та ефективність його військової організації переконали багатьох місцевих командирів прийти і вчитися у нього»<ref name="Oliver Roy (3)">{{Cite book
|title=Islam and Resistance in Afghanistan
|year=1986
|url=https://archive.org/details/islamresistancei0000royo
|last=Oliver Roy
|publisher=Cambridge University Press
|edition=1990
|page=[https://archive.org/details/islamresistancei0000royo/page/132 132]
}}</ref>.

=== Опір Радянському Союзу (1979—1989) ===
[[Файл:Afghanistan_insurgency_1985.png|міні| Основні сили опору Радянському Союзу 1985; Армійсько-зеленим кольором зображено розташування [[Ісламське товариство Афганістану|Джаміат-і Ісламі]]. [[Шура-е Назар]] (альянс Масуда) охоплював багато позицій Джаміату, а також позицій інших груп.]]
Після [[Війна в Афганістані (1979—1989)|радянського вторгнення та окупації Афганістану в 1979]] році Масуд розробив стратегічний план вигнання загарбників і повалення комуністичного режиму. Найперше слід було створити народну силу опору, яка б мала максимальну прихильність людей. Другою стадією була «активна оборона» базової Панджширської долини, ведучиі [[Асиметрична війна|асиметричні бойові дії]]. На третьому етапі, «стратегічному наступі», сили Масуда мали отримати контроль над значною частиною Північного Афганістану. Четвертим кроком було б «загальне застосування» принципів Масуда на всю країну та поразка афганського комуністичного уряду.

[[Моджахед|Моджагеди]] Масуда нападали на окупаційні радянські війська, влаштовували засідки на радянські та афганські комуністичні конвої, які переїжджали через [[Саланг (перевал)|перевал Саланґ]], чим викликали нестачу палива в Кабулі<ref name="Iyer">{{Cite news|first2=Pico|last2=Iyer|last=van Voorst|first=Bruce|last3=Aftab|first3=Mohammad|title=Afghanistan: The bear descends on the lion|url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,954295,00.html|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070930061145/http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,954295,00.html|archivedate=September 30, 2007|work=Time|location=New York|date=7 травня 1984|accessdate=16 серпня 2007}}</ref>. Радянський Союз провів [[Панджширські наступи|ряд військових операцій (так званих зачисток)]] проти панджширських повстанців. У період між 1980 і 1985 роками ці зачистки проводилися двічі на рік. Незважаючи на те, що Совєти залучали дедалі більше солдатів і військової техніки, їм не вдалося перемогти повстанців Масуда. У 1982 році радянські війська надіслали до Панджширської долини масовані бойові частини чисельністю до 30 000 персоналу. Масуд відвів свої війська назад у суміжні гірські долини, де вони зайняли заздалегідь укріплені позиції. Коли радянські колони просувалися до цих позицій, вони потрапляли під вогонь партизанів, що сильно їх деморалізувало. Пізніше, коли радянські війська відійшли на інші місця дислокації, їх заміняли гарнізони афганської армії, бойовий потенціал яких був значно нижчим. Масуд атакував ці позиції своїми мобільними групами повстанців, які відбили їх одну за одною<ref>Roy, p. 199.</ref>.

У 1983 році Совєти запропонували Масуду тимчасове припинення вогню, яке він прийняв, щоб відновити власні сили та дати мирному населенню відпочити від радянських нападів. Він використав перепочинок з користю. У цей час він організував [[Шура-е Назар]] (Наглядову раду), яка згодом об'єднала 130 командирів з 12 афганських провінцій у боротьбі проти радянської армії. Ця рада існувала як позаплемінна позапартійна структура, незалежна від Пешаварських партій, що було зроблено для уникнення міжусобного суперництва та сварок, і служила для згладжування розбіжностей між різними групами опору через політичні та етнічні розбіжності. Це обєднання було прообразом того, що мало стати єдиною ісламською афганською армією<ref>Barry, Michael (2002). </ref>.

Стосунки зі штабом партії в [[Пешавар]]і часто були напруженими, оскільки Раббані наполягав, щоб давати Масуду не більше зброї та припасів, ніж іншим командирам Джаміату, навіть тим, хто мало воював. Щоб компенсувати цей недолік, Масуд покладався на ресурси, отримані від експорту [[смарагд]]ів<ref>{{Cite web|last=Bowersox, Gary|last2=Snee, Lawrence|last3=Foord, Eugene|last4=Seal, Robert|url=http://www.gems-afghan.com/articles/page26a.jpg|title=''Emeralds of the Panjshir valley, Afghanistan''|year=1991|publisher=www.gems-afghan.com|accessdate=17 серпня 2007|archivedate=September 28, 2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070928075908/http://www.gems-afghan.com/articles/page26a.jpg}}</ref> і [[Афганський лазурит|лазуриту]]<ref>{{Cite web|url=http://www.commission-refugies.fr/IMG/pdf/Afghanistan-les_seigneurs_de_guerre.pdf|title=Le pouvoir des seigneurs de guerre et la situation sécuritaire en Afghanistan|language=fr|publisher=commission-refugies.fr|accessdate=16 серпня 2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070928075907/http://www.commission-refugies.fr/IMG/pdf/Afghanistan-les_seigneurs_de_guerre.pdf|archivedate=September 28, 2007}}</ref>, які традиційно добувались у Північному Афганістані. Стосовно внутрішніх незгод поміж різними фракціями муджагедінів після перемиря з Совєтами, Масуд сказав в одному інтервю:{{Blockquote|text=[[Hezb-i Islami Gulbuddin|Гезб-і Ісламі]]  - це як рак, а рак треба лікувати насамперед<ref>{{Cite web|title=The Causes of the Failure of Government of Afghanistan Under Professor Burhanuddin Rabbani|url=http://prr.hec.gov.pk/jspui/bitstream/123456789/1322/1/799S.pdf|url-status=live|archive-url=https://web.archive.org/web/20210426094908/http://prr.hec.gov.pk/jspui/bitstream/123456789/1322/1/799S.pdf|archive-date=2021-04-26|website=gov.pk}}</ref>}}

Стосовно міжусобиць між різними угрупованнями моджагедів, одразу після радянського перемиря, Масуд сказав в інтервю: Розбіжності з Гезб-і Ісламі&nbsp;— це як рак, ось чому кожен має лікувати рак найперше.

Щоб організувати підтримку моджагедів, Масуд створив адміністративну систему, яка забезпечувала дотримання законності та порядку (''nazm'') у підконтрольних йому районах. Панджшир був поділений на 22 бази (''карарґа''), якими керували військовий командир і цивільний адміністратор, і кожна мала суддю, прокурора і незалежгного захисника<ref>Davies, L. Will; Shariat, Abdullah (2004). </ref>. Політику Масуда впроваджували різні комітети: економічномк комітету було доручено фінансувати військові зусилля. Комітет охорони здоров'я надавав медичні послуги за сприяння волонтерів з іноземних [[Гуманітарна допомога|гуманітарних]] [[Недержавна організація|неурядових організацій]], таких як Aide médicale internationale . Підготовку військово-адміністративних кадрів було доручено освітній комісії. Також було створено комітет культури та комітет юстиції.<ref>Barry, p. 194.</ref>

Це розширення спонукало [[Бабрак Кармаль|Бабрака Кармаля]] вимагати, щоб Червона Армія відновила наступ, щоб розгромити панджширські угруповання. Однак Масуд отримав попередження про напад через розвідку GCHQ, і він евакуював усіх 130 000 жителів з долини в гори Гіндукуш, через що радянські бомбардування не потягли людських жертв, а радянські батальйони&nbsp;— були поставлені перед необхідністю втягуватися в гори<ref>Roy, p. 201.</ref>

Після поразки радянсько-афганських атак Масуд здійснив наступний етап свого стратегічного плану, розширивши рух опору і звільнивши північні провінції Афганістану. У серпні 1986 року він захопив [[Фархарський район|Фархар]] у [[Тахар|провінції Тахар]]. У листопаді 1986 року його сили захопили штаб 20-ї урядової дивізії в Нагріні в [[Баглан (провінція)|провінції Баглан]], що стало важливою перемогою руху опору<ref>Roy, p. 213.</ref>. Це розширення також мало дипломатичний вплив, оскільки більше командирів моджагедів переконалися прийняти панджширську військову систему.

Незважаючи на майже постійні атаки радянських та афганськиї військ, Масуд нарощував свою військову потугу. Починаючи з 1980 року, маючи менш ніж 1000 бідно озброєних партизанів, до 1984 року він довів чисельність моджагедів Панджширської долини до 5000 осіб<ref name="Iyer"/>. Після розширення свого впливу за межі долини Масуд збільшив свої сили опору до 13 000 бійців до 1989 року<ref>Isby, p. 98.</ref>. Ці сили поділялися на різні типи підрозділів: місцевим ополченцям (магаллі) було поставлено завдання позиційної оборони сіл і укріплень. Кращі з магаллі були сформовані в загони під назвою grup-i zarbati (ударні групи), напівмобільні групи, які виконували роль [[Військовий резерв|резервних]] сил і перекидались у разі потреби між кількома опорними пунктами. Іншим типом підрозділу була мобільна група (grup-i-mutaharek), легко споряджене формування, подібне до [[командос]], що налічувало 33 особи, завданням якого було [[Тактика «вдари й біжи».|виконувати несподівані атаки]] поза межами Панджширу, іноді за 100&nbsp;км від їхньої бази. Ці люди були професійними солдатами, добре оплачуваними та навченими, і з 1983 року вони створювали ефективну ударну силу проти урядових блок-постів. Винятково серед моджагедів ці групи носили уніформу, а їхні берети-''[[Паколь|паколи]]'' стали візуадбним символом приналежності до афганського опору.

Військова організація Масуда була ефективним поєднанням традиційних афганських тактик ведення війни та сучасних принципів партизанської війни, яких він навчився з робіт [[Мао Цзедун]]а та [[Ернесто Че Гевара|Че Ґевари]]. Його сили мали славу найефективніших з усіх розмаїтих афганських партизанських угруповань<ref>Roy, p. 202.</ref>.

Британська [[Таємна служба розвідки (Велика Британія)|МІ6]], активувавши давно налагоджені мережі контактів у Пакистані, змогла підтримати Масуда і незабаром стала їхнім ключовим союзником. МІ6 надсилала до Массуда та його бійців щорічну місію двох своїх офіцерів та військових інструкторів.<ref name="Dorril752">{{Cite book
|title=MI6: Inside the Covert World of Her Majesty's Secret Intelligence Service
|last=Dorril
|first=Stephen
|date=2002
|publisher=Simon and Schuster
|page=[https://archive.org/details/mi6insidecovertw00dorr/page/752 752]
|isbn=978-0743217781
}}</ref> Сполучені Штати надали Масуду порівняно меншу підтримку, ніж іншим фракціям<ref name="phillips" />. Частково причиною було те, що США делегували розподіл свого фінансування та зброї Пакистанові, який надав перевагу лідеру моджагедів-конкурентів [[Ґульбуддін Хекматіар|Гульбуддіна Хекматіяра]]. В інтерв'ю Масуд сказав: «Ми думали, що [[Центральне розвідувальне управління|ЦРУ]] знає все. Але вони цього не знали. Вони підтримували деяких поганих людей [мається на увазі Хекматіяр]».  Основними прихильниками підтримки Масуда були Едмунд МакВільямс і Пітер Томсен з [[Державний департамент США|Державного департаменту]] США, які перебували на місцях в Афганістані та Пакистані. Серед інших були двоє зовнішньополітичних аналітиків [[The Heritage Foundation|Heritage Foundation]], Майкл Джонс та Джеймс А. Філліпс, обидва з яких відстоювали Масуда як лідера афганського опору, найбільш гідного підтримки США відповідно до [[Доктрина Рейгана|доктрини Рейгана]]<ref name="phillips">Phillips, James A. (May 18, 1992). </ref><ref>Johns, Michael (January 19, 2008). </ref>. Тисячі іноземних ісламських добровольців прибували до Афганістану для боротьби з моджагедами проти радянських військ.

Радянська армія та афганські комуністичні сили зазнали багатьох поразок від Масуда та його моджагедів у численних малих боях між 1984 та 1988 роками. Після визнання військової інтервенції Радянського Союзу в Афганістані в 1986 році, як «кривааої рани»<ref>{{Cite news|last=Schmemann|first=Serge|last2=Times|first2=Special To the New York|date=26 лютого 1986|title=Gorbachev Says U.S. Arms Note Is Not Adequate|language=en-US|work=The New York Times|url=https://www.nytimes.com/1986/02/26/world/gorbachev-says-us-arms-note-is-not-adequate.html|accessdate=19 серпня 2021|issn=0362-4331|quote=Mr. Gorbachev described Afghanistan as a ''bleeding wound,'' and he said the Soviet Union would like to withdraw its troops ''in the nearest future''.|archive-date=19 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210819032427/https://www.nytimes.com/1986/02/26/world/gorbachev-says-us-arms-note-is-not-adequate.html}}</ref>, радянський генеральний секретар [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайло Горбачов]] розпочав виведення радянських військ з країни в травні 1988 року. 15 лютого 1989 року моджагеди фактично отримали неймовірну перемогу, коли останній радянський солдат покинув їхню країну<ref>{{Cite news|last=Keller|first=Bill|last2=Times|first2=Special To the New York|date=16 лютого 1989|title=Last Soviet Soldiers Leave Afghanistan After 9 Years, 15,000 Dead and Great Cost|language=en-US|work=The New York Times|url=https://www.nytimes.com/1989/02/16/world/last-soviet-soldiers-leave-afghanistan-after-9-years-15000-dead-and-great-cost.html|accessdate=19 серпня 2021|issn=0362-4331|archive-date=19 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210819032425/https://www.nytimes.com/1989/02/16/world/last-soviet-soldiers-leave-afghanistan-after-9-years-15000-dead-and-great-cost.html}}</ref>.

=== Падіння комуністичного режиму в Афганістані (1992) ===
Після [[Виведення радянських військ з Афганістану|виведення радянських військ]] у 1989 році режим [[Народно-демократична партія Афганістану|Народно-демократичної партії Афганістану]], який тоді очолював [[Мухаммед Наджибулла|Мохаммад Наджибулла]], залишився насамоті проти моджагедів. Завдяки масовому притоку зброї з Радянського Союзу афганські збройні сили досягли рівня ефективності, якого вони ніколи не мали під прямою радянською опікою. Вони ще зберігали контроль над усіма великими містами Афганістану. Наприкінці 1990 року, за допомогою сотень моджагедів, Масуд пробував вплинути на [[Верховна Рада Таджицької РСР|Верховну Раду Таджикистану]], підтримуючи ліберально-ісламську опозицію та намагаючись витіснити комунізм із сусіднього Таджикистану. Він вигравав від дальшої дестабілізації вмираючого Радянського Союзу, що також впливало на уряд Афганістану<ref>[[Mark Curtis (British author)|Mark Curtis]], ''Secret Affairs: Britain's Collusion with Radical Islam'', Serpent's Tail (2010), p. 194</ref>. У той час, за свідченням Асада Дуррані, генерального директора ISI в цей період, базовий табір Масуда знаходився в [[Гарам Чашма|Ґарам Чашмі]] в Пакистані<ref>Asad Durrani, ''Pakistan Adrift: Navigating Troubled Waters'', Hurst (2018), p. 169</ref>, в той час як його родина тривалий час пргоживала в Душанбе. До 1992 року, після розпаду Радянського Союзу, афганський режим зрештою почав руйнуватися. Дефіцит продовольства та палива підірвав спроможність урядової армії, а відродження фракційності розділило режим між прихильниками фракцій [[Хальк]] та [[Parcham|Парчам]]<ref name="LoC">{{Cite web|url=http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query/r?frd/cstdy:@field(DOCID+af0120)|title=The Fall of Kabul, April 1992|accessdate=15 вересня 2014|archive-date=28 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220328221952/http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query/r?frd%2Fcstdy%3A%40field%28DOCID+af0120%29}}</ref>.

Через кілька днів після того, як Наджібулла втратив владу в національному масштабі, його армійські командири та цивільні органи влади домовилися передати повноваження командирам опору та місцевим воєначальникам по всій країні. Паралельно створювалися місцеві ради (''шури'') для місцевого самоврядування, до складу яких зазвичай входили цивільні та військові чиновники колишньої влади. У багатьох випадках між ворогами були досягнуті попередні домовленості про передачу влади до регіональних та місцевих органів влади<ref name="LoC"/>.

Незгоди між військовими лідерами сприяли швидкому повалиленню уряду в Кабулі. В січні 1992 року, протягом трьох тижнів після розпаду Радянського Союзу, Масуд дізнався про конфлікт всередині північного командування уряду. Генерал [[Абдул Момім]], відповідальний за контрольний пункт [[Гайратан]] на кордоні на північному кінці кабульської магістралі постачання, та інші [[Пуштуни|непуштунські]] генерали, які базувалися в [[Мазарі-Шариф]]і, побоювалися відсторонення Наджібуллою та заміни пуштунськими офіцерами. Коли генерали повстали, [[Абдул-Рашид Дустум|Абдул Рашид Дустум]], який мав [[Генералітет|генеральський чин]] як глава ополчення [[Джаузджан|Джоузджані]], саме базувався в Мазарі-Шаріфі, взяв його під свою владу.

Момім і Масуд досягли політичної угоди разом з іншим великим лідером ополчення, [[Саєд Мансур|Саєдом Мансуром]] з [[Ісмаїліти|ісмаїлітської]] громади, що базувалась у провінції Баглан. Ці північні союзники зміцнили свої позиції в Мазарі-Шаріфі 21 березня. Їхня коаліція охоплювала дев'ять провінцій на півночі та північному сході. В міру того, як у контрьольованому урядом Кабулі виникли пертурбації, жодні урядові сили не стояли між північними союзниками та основною [[Баграм (авіабаза)|базою повітряних сил у Баграмі]], приблизно за сімдесят кілометрів на північ від Кабула. До середини квітня 1992 року командування афганських ВПС у Баграмі капітулювало перед Масудом<ref name="LoC"/>. 18 березня 1992 року Наджібулла вирішив подати у відставку. 17 квітня, коли його уряд припинив повноваження, він намагався втекти за кордон, але був зупинений в [[Кабул (аеропорт)|аеропорту Кабула]] бойовиками Дустума. Тоді Наджібулла попросив притулку в місії Організації Об'єднаних Націй, де залишався неушкодженим до 1996 року, в той час як Масуд контролював територію навколо місії.

Вищі комуністичні генерали та посадовці адміністрації Наджібулли виступали в ролі перехідного органу, щоб передати владу альянсу Ахмадa Шах Масуда<ref name="Library of Congress Country Studies">{{Cite web|url=http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query2/r?frd/cstdy:@field%28DOCID+af0120%29|title=The Fall of Kabul, April 1992|publisher=[[Library of Congress]]|accessdate=1 вересня 2021|archive-date=14 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220114211342/http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query2/r?frd%2Fcstdy%3A%40field%28DOCID+af0120%29}}</ref><ref name="Library of Congress Country Studies (2)">{{Cite web|url=http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query2/r?frd/cstdy:@field%28DOCID+af0121%29|title=The United Nations Plan for Political Accommodation|publisher=[[Library of Congress]]|accessdate=1 вересня 2021|archive-date=14 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220114211314/http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query2/r?frd%2Fcstdy%3A%40field%28DOCID+af0121%29}}</ref>. Тимчасова влада Кабула запросила Масуда увійти в Кабул в якості нового глави держави, але він утримався, не бажаючи загострювати протиріччя<ref name="Roy Gutman"/>. Масуд наказав своїм військам, розташованим на північ від Кабула, не входити в столицю, доки не буде вироблене сільне політичне рішення щодо ситуації<ref name="Roy Gutman (2)">{{Cite book
|title=How We Missed the Story: Osama Bin Laden, the Taliban and the Hijacking of Afghanistan
|year=2008
|url=https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm
|last=Roy Gutman
|publisher=Endowment of the United States Institute of Peace, Washington DC.
|edition=1st ed., 2008
}}</ref>.  Він закликав усіх вищих лідерів афганських партій, багато з яких тоді перебували у вигнанні в [[Пешавар]]і, розробити політичне врегулювання, прийнятне для всіх сторін і партій<ref name="Amin Saikal">{{Cite book
|title=Modern Afghanistan: A History of Struggle and Survival
|last=Amin Saikal
|authorlink1=Amin Saikal
|date=2004
|publisher=I.B. Tauris & Co Ltd., London & New York
|edition=2006 1st
|page=214
|isbn=1-85043-437-9
}}</ref>.

== Війна в Афганістані (1992—2001) ==

=== Війна в Кабулі та інших частинах країни (1992—1996) ===

==== Угода про мир і розподіл влади (1992&nbsp;р.) ====
За підтримки Організації Об'єднаних Націй більшість афганських політичних партій вирішили призначити законний національний уряд, який прийде на зміну комуністичному правлінню, шляхом домовленості еліт<ref name="Amin Saikal"/><ref name="Peter Tomsen 2">{{Cite book
|url={{Google books |plainurl=yes |id=NCoyhgdHHyAC}}
|title=The Wars of Afghanistan: Messianic Terrorism, Tribal Conflicts, and the Failures of Great Powers
|last=Tomsen
|first=Peter
|year=2011
|publisher=PublicAffairs
|isbn=9781586487812
|accessdate=22 січня 2014
}}</ref>. Поки емігрантські лідери афганських партій проживали в Пешаварі, військова ситуація між тими, що облягали Кабул та командирами угруповань всередині міста, була напруженою. Мирний процес ООН у 1991 році привів до деяких переговорів, але спроба врегулювання з боку еліт не розвинулась<ref name="Peter Tomsen 2" />. У квітні 1992 року лідери опору в Пешаварі намагалися домовитися про врегулювання. Масуд підтримав Пешаварський процес створення широкого коаліційного уряду, що включав би всі партії руху опору, але Хекматіяр прагнув стати одноосібним правителем Афганістану, заявляючи: «У нашій країні коаліційний уряд неможливий, тому що, так чи інакше, він буде слабкий і нездатний стабілізувати ситуацію в Афганістані»<ref name="Amin Saikal (3)">{{Cite book
|title=Modern Afghanistan: A History of Struggle and Survival
|last=Amin Saikal
|authorlink1=Amin Saikal
|date=27 серпня 2004
|publisher=I.B. Tauris & Co Ltd.
|edition=2006 1st
|page=215
|isbn=1-85043-437-9
}}</ref>.

Массуд писав:<blockquote>Усі сторони брали участь у війні, у джихаді в Афганістані, тому вони повинні були мати свою частку в управлінні та в формуванні уряду. Афганістан складається з різних національностей. Ми переживали щодо можливих національних конфліктів між різними племенами та різними національностями. Щоб надати всім належні їм права, а також уникнути кровопролиття в Кабулі, ми залишили слово за сторонами, щоб вони вирішували про країну в цілому. Ми погодили це як тимчасовий етап, а потім треба готувати ґрунт для загальних виборів<ref name="Neamatollah Nojumi (5)">{{Cite book
|title=The Rise of the Taliban in Afghanistan: Mass Mobilization, Civil War, and the Future of the Region
|year=2002
|url=https://archive.org/details/riseoftalibani00neam
|last=Neamatollah Nojumi
|publisher=Palgrave
|edition=2002 1st
|location=New York
|page=[https://archive.org/details/riseoftalibani00neam/page/112 112]
}}</ref>.</blockquote>Існують зааписи радіопереговорів між двома лідерами, з яких видно їхні розбіжності. Коли Масуд запропонував Хекматіяру:<ref name="autogenerated1">{{Cite book
|title=Massoud: An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader
|last=Marcela Grad
|publisher=Webster University Press
|edition=March 1, 2009
}}</ref><blockquote>Кабульський режим готовий здатися, тож замість воювати, ми повинні зібратись разом. . . . Лідери зустрічаються в Пешаварі. . . . Війська не повинні входити в Кабул, вони повинні увійти пізніше як частина уряду.</blockquote>Хекматіяр на це відповів:<blockquote>Ми піде маршем на Кабул з нашим мечем наголо. Ніхто не в силах нас спинити. . . . Нащо нам зустрічатися з лідерами?"</blockquote>Масуд підсумував:<blockquote>"Мені виглядає, що ти не хочеш зустрічі з лідерами в Пешаварі і не припиняєш своїх погроз, і вже плануєш увійти в Кабул… у цьому випадку я мушу захистити людей.</blockquote>В ситуації [[Осама бен Ладен|Усама бен Ладен]], намагаючись бути посередником, закликав Хекматіяра «повернутися до своїх братів» і прийняти компроміс. Як повідомляється, бін Ладен «ненавидів Ахмада Шах Масуда»<ref name="Faraj Ismail">{{Cite book
|title=The Osama Bin Laden I know
|last=Faraj Ismail in [[Peter Bergen]]'s
|page=93
}}</ref>. Бен Ладен мав ідеологічні та особисті суперечки з Масудом<ref name="Johnny Ryan">{{Cite book
|title=Countering Militant Islamist Radicalisation on the Internet
|year=2007
|url=https://archive.org/details/counteringmilita0000ryan
|last=Johnny Ryan
|publisher=Institute of European Affairs
|page=[https://archive.org/details/counteringmilita0000ryan/page/n136 133]
}}</ref> і став на бік Гульбуддіна Хекматіяра проти Масуда у внутрішньоафганському конфлікті з кінця 1980-х років.<ref name="Steve Coll (2)">{{Cite book
|title=[[Ghost Wars]]
|last=[[Steve Coll]]
|pages=202–203
}}</ref> Але Хекматіяр відмовився піти на компроміс, впевнений, що зможе отримати одноосібну владу в Афганістані.<ref name="Roy Gutman_37">{{Cite book
|title=How We Missed the Story: Osama Bin Laden, the Taliban and the Hijacking of Afghanistan
|year=2008
|url=https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm
|last=Roy Gutman
|publisher=Endowment of the United States Institute of Peace, Washington DC.
|edition=1st ed., 2008
|page=[https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm/page/37 37]
}}</ref>

24 квітня 1992 року лідери у Пешаварі узгодили та підписали [[Пешаварська угода|Пешаварську угоду]], створюючи посткомуністичну [[Ісламська Держава Афганістан|Ісламську державу Афганістан]], яка насправді виявилась мертвонародженою «державою» з паралізованим «урядом» від самого початку і до остаточного розпаду у вересні 1996&nbsp;р.<ref name="photius,peshawar">[https://photius.com/countries/afghanistan/government/afghanistan_government_the_peshawar_accord~72.html 'The Peshawar Accord, April 25, 1992'] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180209183951/https://photius.com/countries/afghanistan/government/afghanistan_government_the_peshawar_accord~72.html |date=9 лютого 2018 }}.</ref>. У той час створення Ісламської держави віталося [[Генеральна Асамблея ООН|Генеральною Асамблеєю ООН]]<ref name="Max Planck Yearbook">{{Cite book
|title=Max Planck Yearbook of United Nations Law
|edition=2005
|page=400
}}</ref>, і Ісламська Держава Афганістан визнавалася легітимним субєктом міжнародного права, представником народу Афганістану до червня 2002 року, коли була створена його наступниця, [[Ісламська Республіка Афганістан]] з тимчасовим урядом [[Хамід Карзай|Хаміда Карзая]]<ref name="Columbia World Dictionary">{{Cite book
|title=The Columbia World Dictionary of Islamism
|last=Olivier Roy
|last2=Antoine Sfeir
|publisher=Columbia University Press
|page=25
}}</ref>. Відповідно до Пешаварської угоди 1992 року міністерство оборони було передане Масуду, а прем'єр-міністром став Хекматіяр. Хекматяр відмовився підписувати угоду. За винятком Хезб-е Ісламі Хекматіяра, усі інші партії опору Пешаварської угоди були об'єднані за цією угодою про мир і розподіл влади в квітні 1992 року.

==== Ескалація війни за Кабул (1992) ====
Незважаючи на неодноразові пропозиції Гульбуддіну Хекматіяру посади прем'єр-міністра, він відмовився визнати мирну угоду про розподіл влади. Його ополчення [[Ісламська партія Афганістану|Хезб-і Ісламі]] розпочало масовану кампанію бомбардувань, тепер вже Ісламської держави та її столиці Кабула. Гульбуддін Хекматяр отримав оперативну, фінансову та військову підтримку від сусіднього [[Пакистан]]у<ref name="Neamatollah Nojumi"/><ref name="Amin Saikal"/>. Директор Центру арабських та ісламських досліджень при [[Австралійський національний університет|Австралійському національному університеті]] Амін Сайкал пише в книжці ''«Сучасний Афганістан: історія боротьби та виживання''» (2006), що без підтримки Пакистану Хекматіяр «не зміг би напасти і знищити половину Кабула»<ref name="Amin Saikal" />. Сайкал стверджує, що Пакистан хотів встановити в Кабулі прихильний режим під керівництвом Хекматіяра, щоб використовувати афганську територію для доступу до [[Центральна Азія|Центральної Азії]]<ref name="Amin Saikal" />.

Ракетні обстріли з боку сил Хекматіяра та паралельна ескалація насильницького конфлікту між двома ополченнями, Іттігадом і Вагдатом, які увійшли в деякі передмістя Кабула, призвели до порушеннь закону і правопорядку. Шиїтський [[Іран]] і сунітська вагабітська [[Саудівська Аравія]], як конкуренти за регіональну [[Гегемонія|гегемонію]], заохочували конфлікт між фракціями Іттігад і Вагдат. З одного боку був шиїтський хазарейський Гезб-і Вагдат [[Абдул Алі Мазарі|Абдула Алі Мазарі]], а з іншого&nbsp;— сунітська пуштунська Іттігад-і Ісламі [[Абдул Расул Сайяф|Абдула Расула Сайяфа]]<ref name="Human Rights Watch (4)">{{Cite web|date=6 липня 2005|url=https://www.hrw.org/en/reports/2005/07/06/blood-stained-hands|title=Blood-Stained Hands, Past Atrocities in Kabul and Afghanistan's Legacy of Impunity|publisher=[[Human Rights Watch]]|accessdate=4 грудня 2016|archivedate=January 13, 2015|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150113150933/http://www.hrw.org/en/reports/2005/07/06/blood-stained-hands}}</ref>.

Як показує Human Rights Watch, Іран рішуче підтримував сили Гезб-і Вагдат, даючи прямі накази через представників іранської розвідки, тоді як Саудівська Аравія підтримувала Сайяфа з його фракцією Іттіхад-і Ісламі, щоб максимізувати вплив вагабітів<ref name="Human Rights Watch (4)"/>. Як описується в звітах Human Rights Watch та Afghanistan Justice Project, Кабул занурився в беззаконня і хаос<ref name="Human Rights Watch (4)" /><ref name="Afghanistan Justice Project">{{Cite web|year=2005|url=http://www.refworld.org/pdfid/46725c962.pdf|title=Casting Shadows: War Crimes and Crimes against Humanity: 1978–2001|publisher=Afghanistan Justice Project|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=25 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220125080621/https://www.refworld.org/pdfid/46725c962.pdf}}</ref>. Командири Джаміату Масуда, тимчасовий уряд і Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) неодноразово намагалися домовитися про припинення вогню, яке було порушене вже за кілька днів<ref name="Human Rights Watch (4)" />. Інше ополчення, Джунбіш-і Міллі колишнього комуністичного генерала [[Абдул-Рашид Дустум|Абдула Рашида Дустума]], підтримувалося [[Узбекистан]]ом<ref name="Amin Saikal"/>. Президент Узбекистану [[Карімов Іслам Абдуганійович|Іслам Карімов]] прагнув через Дустума контролювати якомога більшу частину Афганістану, особливо на півночі<ref name="Amin Saikal" />. Дустум неодноразово змінював своїх союзників.

Проєкт Afghanistan Justice Project (AJP) стверджує, що «хоча хекматіярівський Хізб-і Ісламі часто називають першим серед угруповань, відповідальних за вбивства та руйнування Кабула ракетними обстрілами, він був не єдиним винуватцем цих порушень»<ref name="Afghanistan Justice Project"/>. За даними AJP, «масштаб бомбардувань і види використовуваної зброї являли собою непропорційне застосування сили» в столиці з переважно житловими районами всіма залученими фракціями, включаючи урядові сили<ref name="Afghanistan Justice Project" />. Злочини були скоєні особами у складі різних збройних угруповань. Гульбуддін Хекматяр випустив 10 000 небезпечних злочинців з головних в'язниць на вулиці Кабула, щоб дестабілізувати місто, а також зупинив водопостачання, енергопостачання та надходження продуктів харчування до Кабула. Контрольований Іраном Вагдат [[Абдул Алі Мазарі|Абдула Алі Мазарі]], а також Іттіхад [[Абдул Расул Сайяф|Абдула Расула Сайяфа]], підтримуваний Саудівською Аравією, чинили систематичні звірства над мирними жителями «протилежної сторони». [[Абдул-Рашид Дустум|Абдул Рашид Дустум]] допускав злочини як уявну плату за свої війська.<ref name="Human Rights Watch (5)">{{Cite web|year=1998|url=https://www.hrw.org/legacy/reports98/afghan/Afrepor0-01.htm|title=II. Background|publisher=Human Rights Watch|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=15 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220315215750/https://www.hrw.org/legacy/reports98/afghan/Afrepor0-01.htm}}</ref>

==== Афшарська операція (лютий 1993&nbsp;р.) ====
Головну критику щодо порушень прав людини з боку Масуда викликала ескалація в ході [[Афшарська операція|Афшарської військової операції]] в 1993 році<ref name="Roy Gutman 2" />. У звіті Afghanistan Justice Project стверджується, що Масуд не попередив звірства, вчинені його силами та силами їхнього союзника по фракції Іттіхад-і Ісламі проти мирних жителів під час захоплення передмість Афшара в ході воєнних дій проти союзних антидержавних ополченців, вірних Гульбуддіну Хекматіяру. У лютому 1993 року вони обстрілювали житлові квартали столиці. Критики казали, що Масуд повинен був передбачити ці проблеми<ref name="Afghanistan Justice Project"/>. На нараді, скликаній Масудом наступного дня, було наказано припинити вбивства та пограбування, але не вдалося зупинити всіх зловживань<ref name="Afghanistan Justice Project" />. [[Human Rights Watch]] у звіті, заснованому переважно на матеріалах, зібраних Проектом справедливості в Афганістані, погоджується, що сили Джаміату Масуда несуть частку відповідальності за порушення прав людини протягом всієї війни, включаючи неспровоковані напади на цивільних в Афшарі, і що Масуд був особисто причетний до деяких з цих зловживань<ref>{{Cite book
|url={{Google books |plainurl=yes |id=O9WpdkMh-XkC |page=100 }}
|title=Blood-stained Hands: Past Atrocities in Kabul and Afghanistan's Legacy of …
|date=9 вересня 2001
|accessdate=13 серпня 2014
}}</ref>. Також, Рой Ґутман стверджував, що звіти свідків про штурм Афшара, наведені в звіті AJP, стосуються лише сил Іттіхада, і що вони не були прямо підпорядковані Масудові<ref name="Roy Gutman 2">Gutman, Roy (2008): ''How We Missed the Story: Osama Bin Laden, the Taliban and the Hijacking of Afghanistan,'' Endowment of the United States Institute of Peace, 1st ed., Washington D.C., p. 222</ref>.

Ентоні Девіс, який вивчав і спостерігав за силами Масуда від 1981 до 2001 року, повідомив, що протягом періоду спостережень за силами Масуда не було помічено «неодноразових вбивств ворожих цивільних або військових полонених»<ref name="Roy Gutman 2"/>. Едвард Жірарде, який висвітлював Афганські події понад три десятиліття, також був у Кабулі під час війни. Він стверджує, що, хоча Масуд був здатний добре контролювати більшість своїх командирів під час антирадянського та антиталібського опору, він не мав змоги контролювати кожного командира в Кабулі. Згідно з цим та подібними свідченнями, це сталося через порушення законності та правопорядку в Кабулі та міжусобну війну на кількох фронтах, якої, як вони вважають, Масуд особисто старався уникнути всією належною йому владою:<ref name="Grad"/>
Масуд завжди казав своїм людям не робити зла; він казав, що за це вони несуть відповідь перед Богом. Але через те, що внаслідок ракетних обстрілів міста він мусив збільшити чисельність військ, там були ще десять чи дванадцять тисяч бійців з інших військ, які зайшли … Він [Масуд] не лише не спонукав до жодних [злочинів], він за це глибоко переживав. Я памятаю, раз він коментував, що деякі командири чинили зло, і сказав, що пробував притягнути їх до відповідальності…
Marcela Grad (2009). ''Massoud: An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader''. Webster University Press. p. 310.

==== Подальша війна за Кабул (березень–грудень 1993&nbsp;р.) ====
У 1993 році Масуд створив Кооперативний фонд культури Мохаммада Ґазалі (''Bonyad-e Farhangi wa Ta'wani Mohammad-e Ghazali'') для надання гуманітарної допомоги та політично незалежної афганської культури<ref name="Grad"/>. Фонд Ґазалі надавав безкоштовні медичні послуги протягом деяких днів тижня жителям Кабула, які не мали змоги оплатити лікування<ref name="Grad" />. Відділ розподілу допоміжних товарів Фонду Ґазалі став першим партнером Червоного Хреста. Відділ сімейних консультацій Фонду Ґазалі був безкоштовною консультативною радою, яка була доступна сім днів на тиждень для бідних. Хоча Масуд відповідав за фінансування фонду, він не втручався в його культурну роботу. Фонд очолювала Рада, а роботи художників оцінювало журі, що складалося з неупереджених викладачів університету. Фонд Ґазалі дав змогу афганським художникам виставляти їхні роботи в різних місцях Кабула, а численні художники та автори були відзначені за їхні роботи; деякі з них не були прихильниками ані Масуда, ані уряду Ісламської держави.

У березні 1993 року на вимогу Хекматіяра, який вважав Масуда особистим суперником, Масуд подав у відставку з урядової посади в обмін на встановлення миру<ref name="Grad"/><ref name="Amin Saikal (3)"/><ref name="autogenerated3">{{Cite web|url=http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query2/r?frd/cstdy:@field%28DOCID+af0126%29|title=The Islamabad and Jalalabad Accords, March–April 1993|publisher=[[Library of Congress]]|accessdate=1 вересня 2021|archive-date=24 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210224204621/http://lcweb2.loc.gov/cgi-bin/query2/r?frd%2Fcstdy%3A%40field%28DOCID+af0126%29}}</ref>. Відповідно до Ісламабадської угоди, [[Бургануддін Раббані|Бурхануддін Раббані]], який належав до тієї ж партії, що й Масуд, залишився президентом, а Гульбуддін Хекматіяр обійняв давно пропоновану йому посаду прем'єр-міністра. Однак через два дні після введення в дію Ісламабадської угоди союзники Хекматьяра з Гезб-е Вагдата відновили ракетні обстріли Кабула<ref name="Library of Congress Country Studies"/>.

І ваххабітський пуштунський Іттехад-і Ісламі [[Абдул Расул Сайяф|Абдула Расула Сайяфа]], підтримуваний Саудівською Аравією, і шиїтський хазарейський Гезб-е Вагдат, підтримуваний Іраном, продовжували брати участь у важких боях одні проти одних<ref name="Library of Congress Country Studies"/>. Хекматіяр боявся входити в Кабул офіційно, і фактично провів лише одне засідання кабінету. Автор Рой Гутман з Інституту миру США написав у ''«Як ми пропустили історію: Усама бен Ладен, таліби та захоплення Афганістану»'' :<blockquote>Хекматіяр став прем'єр-міністром. . . Але після головуваання на одному засіданні кабінету міністрів, Хекматіяр так і не повернувся до столиці, можливо, побоюючись [[лінчування]] кабульцями, розлюченми через його роль у знищенні їхнього міста. Навіть його близькі помічники були збентежені. Речник Хекматіяра Кутбуддін Гелал все ще облаштовував інтерєр у палаці прем'єр-міністра, коли місто піддалося ракетному обстрілу Гезб [-і Ісламі] наприкінці того місяця. «Ми тут, у Кабулі, і він обстрілює нас. Тепер ми повинні піти. Ми нічого не можемо зробити»,&nbsp;— сказав він представникам Масуда<ref name="autogenerated6">{{Cite book
|title=How We Missed the Story: Osama Bin Laden, the Taliban and the Hijacking of Afghanistan
|year=2008
|url=https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm
|last=Roy Gutman
|publisher=Endowment of the United States Institute of Peace, Washington DC.
|edition=1st ed., 2008
|page=[https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm/page/58 58]
}}</ref>.</blockquote>Хекматіяр, який загалом був противником коаліційного уряду і боровся за неподільну владу, мав конфлікти з іншими сторонами щодо відбору членів кабінету. Його сили протягом місяця почали великі атаки на Кабул<ref name="Library of Congress Country Studies"/><ref name="Amin Saikal (3)"/>. На президента [[Бургануддін Раббані|Бурхануддіна Раббані]] напали, коли він намагався зустрітися з Хекматіяром<ref name="Library of Congress Country Studies" />. Масуд відновив свої обов'язки міністра оборони.

У травні 1993 року було зроблено нові зусилля для відновлення Ісламабадської угоди<ref name="Library of Congress Country Studies"/>. У серпні Масуд звернувся до Хекматіяра, намагаючись розширити уряд<ref name="Library of Congress Country Studies" /><ref name="Amin Saikal (2)">{{Cite book
|title=Modern Afghanistan: A History of Struggle and Survival
|last=Amin Saikal
|authorlink1=Amin Saikal
|date=27 серпня 2004
|publisher=I.B. Tauris & Co Ltd., London & New York
|edition=2006 1st
|page=216
|isbn=1-85043-437-9
}}</ref>. Однак до кінця 1993 року Хекматіяр і колишній комуністичний генерал і лідер ополчення [[Абдул-Рашид Дустум|Абдул Рашид Дустум]] були залучені до таємних переговорів, які заохочували секретна [[міжвідомча розвідка]] Пакистану, розвідувальна служба Ірану та адміністрація [[Карімов Іслам Абдуганійович|Карімова]] з Узбекистану<ref name="Amin Saikal (2)" /><ref name="autogenerated5">{{Cite book
|title=How We Missed the Story: Osama Bin Laden, the Taliban and the Hijacking of Afghanistan
|year=2008
|url=https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm
|last=Roy Gutman
|publisher=Endowment of the United States Institute of Peace, Washington DC.
|edition=1st ed., 2008
|page=[https://archive.org/details/howwemissedstory0000gutm/page/59 59]
}}</ref>. Вони планували переворот, щоб скинути адміністрацію Раббані та напасти на північні райони, які підтримували Масуда<ref name="Library of Congress Country Studies" /><ref name="Roy Gutman (2)"/>.

==== Війна в Кабулі, таліби з'являються на півдні (1994) ====
У січні 1994 року Хекматіяр і Дустум розпочали кампанію бомбардування столиці та напали на основні райони Масуда на північному сході<ref name="Library of Congress Country Studies"/><ref name="Roy Gutman (2)"/>. Як пише Амін Сайкал, Хекматіяр в усіх своїх операціях ставиви собі такі цілі:<blockquote>Перша полягала в тому, щоб не дозволити Раббані та Масуду зміцнити їхню владу, створити надійну адміністрацію чи розширити їхній територіальний контроль, таким чином, щоб країна залишалася розділеною на невеликі вотчини, якими керують різні лідери муджагідів та місцеві полководці, а в радах забезпечити, щоб лише меншість з них були пов'язані з Кабулом. Друга полягала в тому, щоб уряд Раббані не набув спроможності забезпечити широку підтримку, і відвернути населення Кабула від надання підтримки уряду. Третя полягало в тому, щоб зробити Кабул небезпечним містом для представників міжнародного співтовариства та не дати уряду Рабані залучити міжнародну підтримку, необхідну для початку післявоєнної відбудови Афганістану та створення такого рівня економічної активності, який підвищить його довіру та популярність<ref name="autogenerated7">{{Cite book
|title=Modern Afghanistan: A History of Struggle and Survival
|last=Amin Saikal
|authorlink1=Amin Saikal
|date=27 серпня 2004
|publisher=I.B. Tauris & Co Ltd., London & New York
|edition=2006 1st
|pages=216–217
|isbn=1-85043-437-9
}}</ref>.</blockquote>До середини 1994 року Хекматіяр і Дустум тримали оборону в Кабулі проти сил Ісламської держави на чолі з Масудом.

Південний Афганістан не перебував ні під контролем підтримуваних збройних формувань, підтримуваних іноземцями, ані уряду в Кабулі; ним керували місцеві пуштунські лідери, такі як [[Гуль Ага Шерзай|Ґуль Аґа Шерзай]], та їхні ополчення. У 1994 році [[Талібан]] (рух, що походить від релігійних шкіл для афганських біженців у Пакистані під керівництвом [[Джаміат Улема-е-Іслам|Джаміату Улема-е-Іслам]]) також розвинувся в Афганістані як політико-релігійна сила, яка, як сказано, протистояла [[тиран]]ії місцевого правителя<ref name="Matinuddin, Kamal 1999 pp.25">Matinuddin, Kamal, ''The Taliban Phenomenon, Afghanistan 1994—1997'', [[Oxford University Press]], (1999), pp. 25–26</ref>. Коли таліби взяв під контроль Кандагар у 1994 році, вони змусили здатися десятки місцевих пуштунських лідерів, які втримували ситуацію від повного беззаконня та звірств<ref name="Human Rights Watch (5)"/>. У 1994 році таліби захопили владу в кількох провінціях південного та центрального Афганістану.

==== Облога талібами Кабула (1995—1996) ====
Гізб-і Ісламі обстрілював Кабул з січня 1994 року до лютого 1995 року, коли [[Талібан|таліби]] вигнали Гізб з його штаб-квартири Харасіаб, після чого Талібан сам почав бомбардування і облогу міста<ref>{{Cite web |url=http://www.refworld.org/pdfid/46725c962.pdf |title=‘Casting Shadows: War crimes and Crimes against Humanity: 1978–2001'. |accessdate=21 лютого 2022 |archive-date=25 січня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220125080621/https://www.refworld.org/pdfid/46725c962.pdf }}</ref>

Напочатку 1995 року Масуд ініціював всеафганський [[політичний процес]] з метою національної [[Демократична консолідація|консолідації]] та проведення [[Вибори|демократичних виборів]]<ref name="Grad"/>. Він організував конференцію у трьох етапах, яка об'єднала політичних і культурних діячів, адміністратитвних керівників, полководців, священнослужителів і інших делегатів, щоб досягти довготривалої згоди. Фаворитом Масуда для кандидатури на пост президента був доктор [[Мухаммед Юсуф|Мохаммад Юсуф]], перший демократичний прем'єр-міністр за часів колишнього короля [[Мухаммед Захір-шах|Захір-Шаха]]. У першому засіданні взяли участь представники 15 різних провінцій Афганістану, у другому&nbsp;— вже 25 провінцій.

Масуд також запросив [[Талібан|талібів]] приєднатися до мирного процесу, бажаючи, щоб вони були партнерами у забезпеченні стабільності в Афганістані під час такого процесу<ref name="Grad"/>. Але таліби, які зародились як рух протягом 1994 року на півдні Афганістану, вже були біля воріт столиці. Всупереч порадам співробітників його служби безпеки, Масуд пішов поговорити з деякими лідерами талібів до Майдан-Шар на підконтрольній Талібану території. Талібан відмовився приєднатися до мирного процесу, який би привів до загальних виборів. Коли Масуд повернувся до Кабула неушкодженим, лідер талібану, який прийняв його як гостя, заплатив своїм життям: його вбили інші високопоставлені таліби за те, що той не вбив Масуда, поки була така нагода. [[Талібан]], взявши Кабул у дворічну облогу та обстріли з початку 1995 року, у наступні роки вчинив [[Бійня|масові вбивства]] цивільного населення, які спостерігачі [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]] порівнюють з тими, що відбулися під час [[Боснійська війна|війни в Боснії]]<ref name="Newsday 2001">{{Cite news|url=http://articles.chicagotribune.com/2001-10-12/news/0110120312_1_taliban-fighters-massacres-in-recent-years-mullah-mohammed-omar|title=Taliban massacres outlined for UN|last=Newsday|date=October 2001|work=Chicago Tribune|accessdate=21 січня 2011|archive-date=13 жовтня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131013125154/http://articles.chicagotribune.com/2001-10-12/news/0110120312_1_taliban-fighters-massacres-in-recent-years-mullah-mohammed-omar}}</ref><ref name="papillonsartpalace.com">{{Cite web|url=http://www.papillonsartpalace.com/massacre.htm|title=Confidential UN report details mass killings of civilian villagers|accessdate=12 жовтня 2001|last=Newsday|year=2001|archiveurl=https://web.archive.org/web/20040605195902/http://www.papillonsartpalace.com/massacre.htm|archivedate=June 5, 2004}}</ref>.

Сусідній Пакистан мав сильний вплив на талібів. У публікації Університету Джорджа Вашингтона описано: «Спочатку пакистанці підтримували . . . Гульбуддіна Хекматіяра. . . Коли Хекматіяр перестав задовльняти бажання Пакистану, адміністрація почала підтримувати новий рух релігійних студентів, відомий як Талібан»<ref name="The National Security Archive">{{Cite web|year=2003|url=http://www.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB97/|title=The September 11th Sourcebooks Volume VII: The Taliban File|publisher=gwu.edu|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=31 жовтня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131031042857/http://www2.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB97/}}</ref>. Багато аналітиків, як-от [[Амін Сайкал]], описують Талібан як силу, що служить [[Посередницька війна|прикриттям]] для регіональних інтересів Пакистану<ref name="Amin Saikal"/>. Таліби почали обстрілювати Кабул на початку 1995 року, але урядові війська Ісламської держави під керівництвом Ахмада Шаха Масуда змусили їх відступити<ref name="amnesty.org">{{Cite web|publisher=Amnesty International|title=Afghanistan: Further Information on Fear for Safety and New Concern: Deliberate and Arbitrary Killings: Civilians in Kabul|date=16 листопада 1995|url=https://www.amnesty.org/download/Documents/176000/asa110151995en.pdf|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=9 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210509022114/https://www.amnesty.org/download/Documents/176000/asa110151995en.pdf}}</ref>. [[Amnesty International]], описуючи наступ талібів, написала у звіті 1995 року: Вперше за кілька місяців цивільне населення Кабула стало ціллю ракетних атак і артобстрілів, спрямованих на житлові райони міста
«Afghanistan: Further Information on Fear for Safety and New Concern: Deliberate and Arbitrary Killings: Civilians in Kabul» (PDF). Amnesty International. November 16, 1995.&nbsp;— [[Міжнародна амністія|Міжнародна Амністія]], 1995

Після перших перемог Талібан у 1994 році зазнав серії поразок, які призвели до великих втрат<ref name="Human Rights Watch (5)"/>. Перший великий наступ талібів на важливе західне місто [[Герат]] під владою союзника Ісламської держави [[Ісмаїл-Хан]]а в лютому 1995 року зазнав поразки, коли Масуд переправив 2000 своїх основних сил з Кабула, щоб допомогти захистити Герат<ref name="Ahmed Rashid">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/36
|title=Taliban: Militant Islam, Oil and Fundamentalism in Central Asia
|last=Ahmed Rashid
|authorlink1=Ahmed Rashid
|year=2001
|publisher=Yale Nota Bene Books
|page=[https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/36 36]
|isbn=978-0300089028
}}</ref>. Ахмед Рашид пише: «Талібан був рішуче відкинутий на двох фронтах урядом, а їхнє політичне та військове керівництво було в безладді. Їхній імідж як потенційних миротворців був сильно надщерблений, оскільки в очах багатьох афганців вони стали не більш ніж черговою партією любителів повоювати»<ref name="Ahmed Rashid" />. Міжнародні спостерігачі вже припускали, що вплив Талібану як загальнодержавної організації, можливо, «добіг свого кінця»<ref name="Human Rights Watch">{{Cite news|url=https://www.hrw.org/reports/2001/afghan2/Afghan0701-02.htm|title=Pakistan's Support of the Taliban|publisher=Human Rights Watch|year=2000|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 червня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190621035209/https://www.hrw.org/reports/2001/afghan2/Afghan0701-02.htm}}</ref>.

Мулла Омар, однак, зміцнив свій контроль над Талібаном і з іноземною допомогою відновив і переозброїв свої сили<ref name="Ahmed Rashid (3)">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/39
|title=Taliban: Militant Islam, Oil and Fundamentalism in Central Asia
|last=Ahmed Rashid
|authorlink1=Ahmed Rashid
|year=2001
|publisher=Yale Nota Bene Books
|page=[https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/39 39]
|isbn=978-0300089028
}}</ref>. [[Пакистан]] посилив свою підтримку Талібану<ref name="Amin Saikal"/><ref name="George Washington University">{{Cite web|year=2007|url=http://www.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB227/index.htm#17|title=Documents Detail Years of Pakistani Support for Taliban, Extremists|publisher=[[George Washington University]]|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=7 жовтня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161007135933/https://www2.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB227/index.htm#17}}</ref>. Його військові радники наглядали за реструктуризацією сил Талібану. Країна надала броньовані пікапи та іншу військову техніку<ref name="Human Rights Watch"/>. Фінансування забезпечила Саудівська Аравія<ref name="Ahmed Rashid (7)">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/talibanmilitant000rash
|title=Taliban: Militant Islam, Oil and Fundamentalism in Central Asia
|last=Ahmed Rashid
|authorlink1=Ahmed Rashid
|year=2001
|publisher=Yale Nota Bene Books
|isbn=978-0300089028
}}</ref>. Крім того, відбувся масовий приплив 25 000 нових бійців Талібану, багато з яких були завербовані в Пакистані<ref name="Ahmed Rashid (3)" />. Це дозволило талібам захопити Герат на захід від Кабула в результаті раптового нападу на сили Ісмаїл-хана у вересні 1995 року. Проте майже річна кампанія облоги та бомбардування Кабула знову була відбита силами Масуда<ref name="Ahmed Rashid (7)" />.

Масуд і Раббані тим часом далі працювали над внутрішнім афганським мирним процесом&nbsp;— і доволі успішно. До лютого 1996 року всі збройні угруповання Афганістану&nbsp;— за винятком Талібану&nbsp;— погодилися взяти участь у мирному процесі та створити раду миру для обрання нового тимчасового президента<ref name="Ahmed Rashid (5)">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/43
|title=Taliban: Militant Islam, Oil and Fundamentalism in Central Asia
|last=Ahmed Rashid
|authorlink1=Ahmed Rashid
|year=2001
|publisher=Yale Nota Bene Books
|page=[https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/43 43]
|isbn=978-0300089028
}}</ref>. У багатьох пуштунських районах під контролем Талібану були представники, які також виступали за мирну угоду з урядом Ісламської держави<ref name="Ahmed Rashid (2)">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/41
|title=Taliban: Militant Islam, Oil and Fundamentalism in Central Asia
|last=Ahmed Rashid
|authorlink1=Ahmed Rashid
|year=2001
|publisher=Yale Nota Bene Books
|page=[https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/41 41]
|isbn=978-0300089028
}}</ref>. Але лідер Талібану мулла Омар та кандагарці, які його оточували, бажали розширення війни<ref name="Ahmed Rashid (2)" />. Тоді керівництво Талібану та їхні іноземні прихильники вирішили, що їм потрібно діяти швидко, перш ніж уряд зможе консолідувати нове порозуміння між сторонами. Таліби рушили проти Джелалабада, контрольованого пуштунською Джалалабадською Шурою, на схід від Кабула. Частина Джелалабадської Шури була підкуплена мільйонами доларів іноземних спонсорів Талібану, особливо Саудівською Аравією, щоб вони відійшли з їхніх позицій<ref name="Ahmed Rashid (4)">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/48
|title=Taliban: Militant Islam, Oil and Fundamentalism in Central Asia
|last=Ahmed Rashid
|authorlink1=Ahmed Rashid
|year=2001
|publisher=Yale Nota Bene Books
|page=[https://archive.org/details/talibanmilitant000rash/page/48 48]
|isbn=978-0300089028
}}</ref>. Битвою талібів за Джелалабад керували пакистанські військові радники. Сотні талібів перетнули афгансько-пакистанський кордон, рухаючись на Джелалабад з Пакистану і таким чином раптово з[[Організація Об'єднаних Націй|']]<nowiki/>явилися на схід від Кабула<ref name="Ahmed Rashid (4)" />. Це залишало столицю «широко відкритою»<ref name="Ahmed Rashid (4)" /> з усіх боків, оскільки Ісмаїл Хан був розбитий на заході, Гульбуддін Хекматіяр покинув свої позиції на півдні, а падіння та капітуляція Джелалабада раптово відкрили новий фронт на сході. В цій ситуації Масуд вирішив здійснити стратегічний відступ через північний коридор, за словами Ахмеда Рашида, «знаючи, що він не може захистити [Кабул] від атак, що йдуть з усіх чотирьох напрямків компаса. Він також не хотів втратити підтримку населення Кабула, воюючи за місто і викликаючи ще більше кровопролиття»<ref name="Ahmed Rashid (4)" />. 26 вересня 1996 року, коли Талібан за військової підтримки Пакистану та фінансової підтримки Саудівської Аравії готувався до чергового великого наступу, Масуд наказав повністю відступити з Кабула<ref>Coll, ''Ghost Wars'' (New York: Penguin, 2005), 14.</ref>. Таліби увійшли в Кабул 27 вересня 1996 року і створили [[Ісламський Емірат Афганістан (1996—2001)|Ісламський емірат Афганістан]]. Масуд і його війська відступили на північний схід Афганістану, який відтак став базою для все ще міжнародно визнаної Ісламської держави Афганістан<ref>{{Cite news|last=Barry Bearak|url=https://www.nytimes.com/1998/10/03/world/as-the-taliban-finish-off-foes-iran-is-looming.html|title=As the Taliban Finish Off Foes, Iran Is Looming|location=Tajikistan; Iran; Afghanistan|work=Nytimes.com|date=3 жовтня 1998|accessdate=17 липня 2014|archive-date=24 березня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140324224213/http://www.nytimes.com/1998/10/03/world/as-the-taliban-finish-off-foes-iran-is-looming.html}}</ref><ref>{{Cite news|last=Barry Bearak|url=https://www.nytimes.com/1999/11/09/world/afghan-lion-fights-taliban-with-rifle-and-fax-machine.html|title=Afghan 'Lion' Fights Taliban With Rifle and Fax Machine|location=Afghanistan|work=Nytimes.com|date=9 листопада 1999|accessdate=17 липня 2014|archive-date=11 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210411005121/https://www.nytimes.com/1999/11/09/world/afghan-lion-fights-taliban-with-rifle-and-fax-machine.html}}</ref><ref>{{Cite news|last=John F. Burns|url=https://www.nytimes.com/1996/10/08/world/afghan-driven-from-kabul-makes-stand-in-north.html|title=Afghan Driven From Kabul Makes Stand in North|location=Gulbahar (Afghanistan); Afghanistan|work=Nytimes.com|date=8 жовтня 1996|accessdate=17 липня 2014|archive-date=25 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140425063509/http://www.nytimes.com/1996/10/08/world/afghan-driven-from-kabul-makes-stand-in-north.html}}</ref>.

=== Опір проти Талібану (1996—2001) ===
[[Файл:1996afghan_(1).png|міні| Карта ситуації в Афганістані наприкінці 1996&nbsp;р.; Масуд (червоний), [[Абдул-Рашид Дустум|Дустум]] (зелений), [[Талібан]] (жовтий)]]

==== Єдиний фронт проти талібів ====
Ахмад Шах Масуд створив [[Північний союз (Афганістан)|Об'єднаний фронт]] (Північний альянс) проти наступу талібів. Об'єднаний фронт включав сили та лідерів різного політичного походження, а також представників усіх етнічних груп Афганістану. Після завоювань талібів від 1996 року до листопада 2001 року Об'єднаний фронт контролював територію, на якій проживало приблизно 30&nbsp;% населення Афганістану, у провінціях [[Бадахшан (провінція)|Бадахшан]], [[Капіса]], [[Тахар]] та частинах [[Парван]]у, [[Кунар]]у, [[Нуристан (провінція)|Нурістану]], [[Лагман (провінція)|Лагману]], [[Саманган]]у, [[Кундуз (провінція)|Кундузу]], [[Гор (провінція, Афганістан)|Ґору]] і [[Баміан (провінція)|Баміану]].

Тим часом Талібан запровадив свій репресивний режим у підконтрольних їм частинах Афганістану<ref name="Physicians for Human Rights">{{Cite web|year=1998|url=http://physiciansforhumanrights.org/library/documents/reports/talibans-war-on-women.pdf|title=The Taliban's War on Women. A Health and Human Rights Crisis in Afghanistan|publisher=[[Physicians for Human Rights]]|accessdate=25 серпня 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070702234326/http://physiciansforhumanrights.org/library/documents/reports/talibans-war-on-women.pdf|archivedate=July 2, 2007}}</ref>. Сотні тисяч людей втекли на територію Північного Альянсу, до Пакистану та Ірану<ref name="NPR">{{Cite news|url=https://www.npr.org/programs/morning/features/2002/aug/afghanistan/|work=[[NPR.org]]|title=Re-Creating Afghanistan: Returning to Istalif|date=1 серпня 2002|accessdate=3 квітня 2018|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131023072254/http://www.npr.org/programs/morning/features/2002/aug/afghanistan/|archivedate=October 23, 2013}}</ref>. Солдати Масуда тримали в Панджширській долині близько 1200 полонених талібів, 122 з яких були іноземними мусульманами, які прибули в Афганістан для боротьби як джихадисти<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/learning/teachers/featured_articles/20010117wednesday.html|title=Holy Warriors: Killing for the Glory of God, in a Land Far From Home|date=17 січня 2001|last=Miller|first=Judith|accessdate=21 квітня 2014|archive-date=23 квітня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140423153022/http://www.nytimes.com/learning/teachers/featured_articles/20010117wednesday.html}}</ref>. У 1998 році, після поразки фракції Абдула Рашида Дустума в Мазарі-Шаріфі, Ахмад Шах Масуд залишився єдиним головним лідером Об'єднаного фронту в Афганістані і єдиним лідером, який зумів захистити величезну частину своєї території від Талібану. Більшість основних лідерів, включаючи президента Ісламської держави [[Бургануддін Раббані|Бурхануддіна Раббані]], [[Абдул-Рашид Дустум|Абдула Рашида Дустума]] та інших, жили у вигнанні. Протягом цього часу коментатори зауважили, що «єдина сила, що стоїть на шляху майбутніх різанин талібів,&nbsp;— це Ахмад Шах Масуд»<ref name="National Geographic">{{Cite web|year=2007|url=https://www.youtube.com/watch?v=xpQI6HKV-ZY|archiveurl=https://web.archive.org/web/20210813111316/https://www.youtube.com/watch?v=xpQI6HKV-ZY|archivedate=13 серпня 2021|title=Inside the Taliban|publisher=[[National Geographic Channel|National Geographic]]|accessdate=21 лютого 2022}}</ref><ref>{{Cite web|year=2007|url=http://channel.nationalgeographic.com/episode/inside-the-taliban-3274/Overview|title=Inside the Taliban|publisher=[[National Geographic Channel|National Geographic]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110813110219/http://channel.nationalgeographic.com/episode/inside-the-taliban-3274/Overview|archivedate=August 13, 2011}}</ref>.
[[Файл:Guerre_en_Afghanistan_(octobre_2001).PNG|ліворуч|міні| Карта ситуації в Афганістані, серпень 2001 року&nbsp;– жовтень 2001 року]]
Масуд стверджував, що Талібан неодноразово пропонував йому посаду в їхній системі влади, щоб спонукати його припинити опір. Він відмовився, оголосивши відмінності між їхньою ідеологією та його власним продемократичним поглядом на суспільство нездоланними<ref name="Interview">{{Cite web|year=2001|url=http://www.orient.uw.edu.pl/balcerowicz/texts/Ahmad_Shah_Masood_en.htm|title=The Last Interview with Ahmad Shah Massoud|publisher=Piotr Balcerowicz|archiveurl=https://web.archive.org/web/20060925043421/http://www.orient.uw.edu.pl/balcerowicz/texts/Ahmad_Shah_Masood_en.htm|archivedate=September 25, 2006}}</ref>.

Масуд хотів переконати талібів приєднатися до політичного процесу, що веде до демократичних виборів у осяжному майбутньому<ref name="Interview"/>. Він також передбачив, що без допомоги Пакистану та зовнішніх екстремістських груп Талібан втратить владу<ref name="St. Petersburg Times">{{Cite web|year=2002|url=http://www.sptimes.com/2002/09/09/911/The_man_who_would_hav.shtml|title=The man who would have led Afghanistan|website=[[St. Petersburg Times]]|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=11 жовтня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171011195723/http://www.sptimes.com/2002/09/09/911/The_man_who_would_hav.shtml}}</ref>.

На початку 2001 року Об'єднаний фронт застосував нову стратегію локального військового тиску та глобальних політичних закликів<ref name="Steve Coll: Ghost Wars">{{Cite book
|title=Ghost Wars: The Secret History of the CIA, Afghanistan, and Bin Laden, from the Soviet Invasion to September 10, 2001
|last=Steve Coll
|authorlink1=Steve Coll
|publisher=Penguin Press HC
|edition=February 23, 2004
|page=720
}}</ref>. У низах афганського суспільства, включно з пуштунськими районами, дедалі більше наростало невдоволення супроти правління талібів<ref name="Steve Coll: Ghost Wars" />. У той же час Масуд дуже обережно ставився до того, щоб не відродити невдалий Кабульський уряд початку 1990-х років<ref name="Steve Coll: Ghost Wars" />. Вже в 1999 році керівництво Об'єднаного фронту наказало підготувати поліцейські сили саме для забезпечення порядку та захисту мирного населення на випадок успіху Об'єднаного фронту<ref name="autogenerated2">{{Cite book
|title=Massoud: An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader
|last=Marcela Grad
|authorlink1=
|publisher=Webster University Press
|edition=March 1, 2009
|page=310
}}</ref>.

==== Міжфракційні переговори ====
[[Файл:Massoud_and_Qadir_2.PNG|міні| Ахмад Шах Масуд (праворуч) з пуштунським лідером&nbsp;— союзником проти талібів Абдулом Кадіром (ліворуч) у листопаді 2000&nbsp;р.]]
З 1999 року між таджицьким виходцем Ахмадом Шах Масудом і пуштуном Абдул Хаком розпочався оновлений процес об'єднання всіх етнічних груп Афганістану. Масуд об'єднав таджиків, хазарейців та узбеків, а також кількох пуштунських командирів під своїм Об'єднаним фронтом. Окрім зустрічей з провідниками пуштунських племен і виконання ролі орієнтиру, Абдул Хак збирав прихильність все більшу кількість самих пуштунських талібів, які таємно звертались до нього<ref name="PeterTomsen">{{Cite book
|title=Wars of Afghanistan
|url=https://archive.org/details/warsofafghanista0000toms
|last=Tomsen
|first=Peter
|year=2011
|publisher=PublicAffairs
|page=[https://archive.org/details/warsofafghanista0000toms/page/565 565]
|isbn=978-1586487638
}}</ref>. Деякі командири, які працювали на військовий апарат Талібану, погодилися на план скинення режиму Талібану<ref name="Edwards">{{Cite web|url=http://lucymorganedwards.com/|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120715060706/http://lucymorganedwards.com/|archivedate=July 15, 2012|title=The Afghan Solution|publisher=Lucy Morgan Edwards|quote=The central theme of the book is Edward's investigation into a major Afghan-led plan for toppling the Taliban: a plan which existed for two years prior to 9/11, and which had buy-in from senior tribal leaders, commanders within the military axis of the Taliban, possibly the Haqqani network, Commander Massoud and senior Taliban who were willing to bring about a new order. The ex-King was to provide the 'glue' around which these different groups would coalesce.}}</ref>, оскільки Талібан втратив підтримку навіть серед пуштунів. Високопоставлений дипломат і експерт з Афганістану Пітер Томсен писав, що ''«Лев з Кабула [Абдул Хак] і „Лев Панджшира“ [Ахмад Шах Масуд] стали б грізною командою проти Талібану, якщо б вони об'єднали сили.'' ''Хак, Масуд і Карзай, три провідні помірковані лідери Афганістану, могли б подолати розлам між пуштунами і непуштунами, північчю і півднем»''<ref name="PeterTomsen2">{{Cite book
|title=Wars of Afghanistan
|url=https://archive.org/details/warsofafghanista0000toms
|last=Tomsen
|first=Peter
|year=2011
|publisher=PublicAffairs
|page=[https://archive.org/details/warsofafghanista0000toms/page/566 566]
|isbn=978-1586487638
}}</ref>. Стів Колл назвав цей план «великим пуштуно-таджицьким союзом»<ref name="autogenerated10">{{Cite book
|title=Ghost Wars: The Secret History of the CIA, Afghanistan, and Bin Laden, from the Soviet Invasion to September 10, 2001
|last=Steve Coll
|authorlink1=Steve Coll
|publisher=Penguin Press HC
|edition=February 23, 2004
|page=558
}}</ref>. Старші лідери хазарейців та узбеків взяли участь у процесі, включаючи наступного президента Афганістану [[Хамід Карзай|Хаміда Карзая]]. Вони погодилися працювати під прапором афганського короля-вигнанця [[Мухаммед Захір-шах|Захір Шаха]] в Римі.

У листопаді 2000 року лідери всіх етнічних груп зібралися в штаб-квартирі Масуда в північному Афганістані, зїхавшись з інших районів Афганістану, Європи, США, Пакистану та Індії, щоб скликати [[Лойя-джирга|Лойя Джирґу]] для врегулювання проблем Афганістану та продискутувати створення пост-талібського уряду<ref name="Corbis">{{Cite web|year=2001|url=http://www.corbisimages.com/stock-photo/rights-managed/AAEC001272/council-of-afghan-opposition?popup=1|title=Council of Afghan opposition|publisher=Corbis|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=3 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160303213111/http://www.corbisimages.com/stock-photo/rights-managed/AAEC001272/council-of-afghan-opposition?popup=1}}</ref><ref name="Grad_65">{{Cite book
|title=Massoud: An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader
|last=Marcela Grad
|publisher=Webster University Press
|edition=March 1, 2009
|page=65
}}</ref>. У вересні 2001 року міжнародний чиновник, який зустрівся з представниками альянсу, зауважив: ''«Це шалений [успіх], що тут сьогодні діється.'' ''.'' ''.'' ''Пуштуни, таджики, узбеки, хазарейці.'' ''.'' ''.'' ''Усі вони були готові підключитися до процесу»''<ref name="The New Statesman">{{Cite magazine|year=2011|title=The lost lion of Kabul|url=http://www.newstatesman.com/international-politics/2011/11/haq-afghanistan-taliban-kabul|magazine=The New Statesman|journal=|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 травня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120521001006/http://www.newstatesman.com/international-politics/2011/11/haq-afghanistan-taliban-kabul}}</ref>.

На початку 2001 року Ахмад Шах Масуд за підтримки лідерів усіх етнічних груп Афганістану звернувся до [[Європейський парламент|Європейського парламенту]] в [[Брюссельський столичний регіон|Брюсселі]] з проханням до міжнародної спільноти надати гуманітарну допомогу народові Афганістану<ref name="EU Parliament (2)">{{Cite web|year=2001|url=https://www.youtube.com/watch?v=e1iCsEnXdIw|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100606113827/http://www.youtube.com/watch?v=e1iCsEnXdIw|archivedate=2010-06-06|title=Massoud in the European Parliament 2001|publisher=EU media}}</ref>. Він заявив, що Талібан і [[Аль-Каїда]] запропонували «дуже неправильне уявлення про [[іслам]]<nowiki/>» і що без підтримки Пакистану та Бен Ладена таліби не зможуть забезпечувати свою військову операцію довше ніж один рік<ref name="EU Parliament">{{Cite web|year=2001|url=https://www.youtube.com/watch?v=hkw-g27AUKE|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130721225403/http://www.youtube.com/watch?v=hkw-g27AUKE|archivedate=2013-07-21|title=Massoud in the European Parliament 2001|publisher=EU media}}</ref>. Під час того візиту до Європи він також попередив США про [[Бен Ладен]]а<ref name="nineeleven">{{Cite news|last=Boettcher|first=Mike|url=http://articles.cnn.com/2003-11-06/us/massoud.cable_1_bin-qaeda-sheikh-osama?_s=PM:US|title=How much did Afghan leader know?|publisher=CNN.com|date=6 листопада 2003|accessdate=11 червня 2011|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100916032857/http://articles.cnn.com/2003-11-06/us/massoud.cable_1_bin-qaeda-sheikh-osama?_s=PM:US|archivedate=September 16, 2010}}</ref>.

==== Райони Масуда ====
Життя в районах під прямим контролем Масуда було інакшим від життя в районах під контролем Талібану або Дустума. На відміну від часів хаосу, коли в Кабулі зруйнувалися всі структури, Масуд зміг добре контролювати більшість військ під його безпосереднім керівництвом протягом часу, починаючи з кінця 1996 року<ref name="Girardet">{{Cite book
|title=Massoud. An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader
|last=Edward Girardet in
|publisher=Webster University Press
|edition=2009 1st
|pages=167–187
}}</ref>. Масуд постійно контролював [[Панджшер (провінція)|Панджшир]], Тахар, частини [[Парван]]у і [[Бадахшан]]у під час війни. Деякі інші провінції (зокрема, [[Кундуз]], [[Баглан]], [[Нуристан (провінція)|Нурістан]] і північ [[Кабул]]а) були відбиті його військами від Талібану та час від часу знову переходили до суперників, оскільки лінії фронту мінялися.

Масуд створив демократичні інститути, структуровані у кілька комітетів: політичний, охорони здоровя, освітній та економічний<ref name="Grad"/>. Знов таки, багато людей ішли до нього особисто, коли в них виникала суперечка чи проблема, і просили його вирішити їхні питання<ref name="Grad" />.

У вересні 2000 року Масуд підписав ''Декларацію основних прав афганських жінок'', складену афганськими жінками. Декларація закріпила ґендерну рівність перед законом і право жінок на політичну участь, освіту, роботу, свободу пересування та слова. У районах Масуда від жінок та дівчат не вимагалося завжди носити афганську паранджу за законом. Їм дозволялося працювати і вчитися в школі. Хоча це був час війни, у деяких районах діяли школи для дівчат. Принаймні у двох відомих випадках Масуд особисто втручався проти випадків примусового шлюбу на користь жінок, щоб вони зробили свій власний вибір<ref name="Grad"/>.

Хоча Масуд висловлював особисте переконання, що чоловіки та жінки рівні та мають однакові права, йому також доводилося мати справу з афганськими традиціями, щоб подолати які, за його словами, знадобиться покоління чи більше. На його думку, цього можна досягти лише завдяки освіті<ref name="Grad"/>. Письменник Пепе Ескобар написав у книжці ''«Масуд: Від воїна до державного діяча»'' :
Масуд усвідомлював, що в Афганістані жінки зазнавали несправедливостей віками. Він казав, що «культурне середовище країни душить жінок. Але Талібан консервує цю нерівність» Його найсміливішим проєктом є припинити культурні упередження і таким чином дати більше простору, свободи і рівності жінкам&nbsp;— вони матимуть ті самі права, що й чоловіки.&nbsp;— Пепе Ескобар, у «Масуд: від войовника до державника»

Гумаюн Тандар, який брав участь як афганський дипломат у Міжнародній конференції щодо Афганістану в Бонні 2001 року, сказав, що «мовні, етнічні та регіональні обмеження [також] душили Масуда. Тому… він хотів створити єдність, яка могла б перевершити ситуацію, в якій ми опинилися, і яка триває донині»<ref name="Grad"/>. Це стосувалося також обмежень релігії. Жан-Жозе Пуч описує, як Масуд часто промовляв молитви перед їжею або іноді просив своїх однодумців-мусульман змовити молитву, але також не вагаючись просив про це єврейського професора [[Принстонський університет|Прінстонського]] університету Майкла Баррі або свого друга-християнина Жана-Жозе Пуч: «Жан-Жозе, ми віримо в одного Бога. Будь ласка, прокажіть нам молитву перед обідом чи вечерею своєю рідною мовою»<ref name="Grad" />.

==== Міжнародні зв'язки ====
Політика США щодо Масуда, Талібану та Афганістану залишалася неоднозначною та була інакшою у різних державних установ США.

У 1997 році представник Держдепартаменту США Робін Рафел запропонував Масуду здатися Талібанові. Масуд рішуче відкинув цю пропозицію<ref>{{Cite web|title=Secrets tumble out of Afghan war closet|url=https://www.aa.com.tr/en/asia-pacific/secrets-tumble-out-of-afghan-war-closet/2281567|accessdate=19 серпня 2021|website=www.aa.com.tr|archive-date=18 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210818091718/https://www.aa.com.tr/en/asia-pacific/secrets-tumble-out-of-afghan-war-closet/2281567}}</ref>.

У якийсь момент війни, у 1997 році, двоє високопоставлених представників зовнішньополітичного відомства в адміністрації Клінтона літали до північного Афганістану, намагаючись переконати Масуда не використовувати стратегічну можливість для досягнення вирішальних успіхів проти Талібану<ref name="U.S. Congressman Dana Rohrabacher">{{Cite web|year=2004|url=http://rohrabacher.house.gov/911-represented-dramatic-failure-policy-and-people|title=9/11 Represented a Dramatic Failure of Policy and People|publisher=U.S. Congressman Dana Rohrabacher|accessdate=6 березня 2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130306015402/http://rohrabacher.house.gov/911-represented-dramatic-failure-policy-and-people|archivedate=March 6, 2013}}</ref>.

У 1998 році аналітик [[Розвідувальне управління Міністерства оборони Сполучених Штатів Америки|Агентства розвідки міністерства оборони США]] Джулі Сіррс приватно відвідала території Массуда, оскільки її агентство раніше не давало офіційного дозволу на це. Вона повідомила, що Масуд передав попередження про посилення зв'язків між Талібаном та іноземними ісламістськими терористами. Після повернення додому, її було звільнено з агентства за непокору, оскільки на той момент адміністрація США не проявляла довіри до Массуда<ref name="U.S. Congressman Dana Rohrabacher"/>.

Тим часом єдина співпраця між Масудом та іншою спецслужбою США, Центральним розвідувальним управлінням (ЦРУ), полягала в спробі відстежити [[Осама бен Ладен|Осаму бен Ладена]] після [[Вибухи посольств США в Африці|вибухів у посольстві США в 1998 році]]<ref name="risen">Risen, James. </ref>. США та Європейський Союз не надали Массуду підтримки в боротьбі проти Талібану.

Зміна політики, яку лобіювали співробітники ЦРУ на місцях, які відвідали район Масуда, щодо підтримки Масуда, тривала протягом 2001 року. Відповідно до книги Стіва Колла «''Війни привидів''»<ref name="Steve Coll: Ghost Wars"/> (який отримав Пулітцерівську премію 2005 року за документальну літературу): Службовці ЦРУ мали величезну повагу до Масуда. Вони бачили в ньому постать рівну Че Ґеварі, великого актора на історичній сцені. Масуд був поетом, військовим генієм, релігійною людиною та лідером неймовірної хоробрості, хто відкинув владу смерті, прийнявши її неминучість, так про нього казали… В його домі були тисячі книжок: перська поезія, описи афганської війни багатьма мовами, біографії інших військових і повстанчих керівників. На їхніх зустрічах Масуд висловлював глибокодумні, точні приклади з афганської історії і світової політики на підтримку своїх аргументів. Він був тихим, потужним, стриманим і сповненим гідностіґ. але також з погідним характером. Команда ЦРУ, побувавши в Панджширі, стали безперечними прихильниками Масуда. І тепер їхні переконання поглибились.
-Стів Колл, у Ghost Wars
Конгресмен США Дейна Рорабахер також нагадала:<blockquote>Між інавгурацією Буша і 11 вересня я тричі зустрічалася з новим персоналом національної безпеки, включаючи одну зустріч з Кондолізою Райс, щоб обговорити Афганістан. Насправді в оглядовій статті в [[The Washington Post]] приблизно місяць тому були ознаки того, що були зроблені деякі кроки щодо зміни політики стосовно Афганістану порівняо з попередньою адміністрацією<ref name="U.S. Congressman Dana Rohrabacher"/>.</blockquote>Юристи ЦРУ, працюючи з офіцерами Близькосхідного відділу та Контртерористичного центру, почали розробляти офіційний, юридичний президентський висновок для підпису Буша, який дозволяв нову програму таємних дій в Афганістані, першу за десятиліття, яка намагалася вплинути на хід афганської війни на користь Масуда<ref name="Steve Coll: Ghost Wars"/>. Ця зміна політики була завершена в серпні 2001 року, коли стало вже надто пізно.

Після того, як Пакистан фінансував, керував і підтримував прихід талібів до влади в Афганістані, Масуд і Об'єднаний фронт отримали певну допомогу від Індії. Допомога, яку надала Індія, була великою, включаючи форму, боєприпаси, міномети, стрілецьку зброю, відремонтовані автомати Калашникова, бойовий та зимовий одяг, а також кошти<ref>{{Cite news|url=http://www.thehindu.com/news/national/how-india-secretly-armed-ahmad-shah-massouds-northern-alliance/article29310513.ece|title=How India secretly armed Afghanistan's Northern Alliance|last=Sudharshan|first=V|date=1 вересня 2021|work=The Hindu|accessdate=15 серпня 2021|archive-date=15 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815032048/https://www.thehindu.com/news/national/how-india-secretly-armed-ahmad-shah-massouds-northern-alliance/article29310513.ece}}</ref>. Індія була особливо стурбована про-талібською стратегією Пакистану та ісламськими войовничими силами в її сусідніх країнах; вона надала допомогу в розмірі 70 мільйонів доларів США, включаючи два вертольоти Мі-17, ще три додаткові гелікоптери у 2000 році та висотне обладнання на суму 8 мільйонів доларів у 2001 році. Також у 1990-х роках Індія провадила польовий госпіталь у Фаркорі на таджицько-афганському кордоні для лікування поранених бійців тодішнього Північного Альянсу, який боровся з режимом Талібану в Афганістані. Саме в тій лікарні лідер Північного альянсу Ахмед Шах Масуд був оголошений мертвим після замаху лише за два дні до терористичних замахів 11 вересня 2001 року<ref name="timesofindia.indiatimes.com">{{Cite web|url=http://timesofindia.indiatimes.com/india/India-airlifts-military-hospital-to-Tajikistan-to-strengthen-geo-strategic-footprint-in-Central-Asia/articleshow/19606798.cms|title=India airlifts military hospital to Tajikistan to strengthen geo-strategic footprint in Central Asia|last=Rajat Pandit|date=18 квітня 2013|website=The Times of India|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=18 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210818002418/https://timesofindia.indiatimes.com/india/India-airlifts-military-hospital-to-Tajikistan-to-strengthen-geo-strategic-footprint-in-Central-Asia/articleshow/19606798.cms}}</ref>. Крім того, альянс імовірно також отримав незначну допомогу від [[Таджикистан]]у, Росії та [[Іран]]у через їхню опозицію до Талібану та контроль Пакистану над Еміратом Талібану. Проте їхня підтримка обмежувалася лише найнеобхіднішими речами. Тим часом Пакистан залучив до 28 000 громадян Пакистану та війська регулярної пакистанської армії для боротьби разом із силами Талібану та Аль-Каїди проти Масуда<ref name="National Geographic"/><ref name="History Commons">{{Cite web|year=2010|url=http://www.historycommons.org/entity.jsp?entity=ahmed_shah_massoud|title=History Commons|publisher=[[History Commons]]|accessdate=24 серпня 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140125130822/http://www.historycommons.org/entity.jsp?entity=ahmed_shah_massoud|archivedate=January 25, 2014}}</ref>.

У квітні 2001 року президент [[Європейський парламент|Європейського парламенту]] [[Ніколь Фонтен]] (яка назвала Масуда «полюсом свободи в Афганістані») запросила Масуда за підтримки французьких та бельгійських політиків виступити перед Європейським парламентом у [[Брюссельський столичний регіон|Брюсселі]] в Бельгії. У своїй промові він попросив про гуманітарну допомогу для народу Афганістану. Далі Масуд попередив, що його агенти розвідки отримали попередні дані про неминучий масштабний теракт на території США<ref>{{Cite web|publisher=History Commons|url=http://www.historycommons.org/context.jsp?item=a040601massoudspeech&scale=0|title=April 6, 2001: Rebel Leader Warns Europe and US About Large-Scale Imminent Al-Qaeda Attacks|accessdate=2 лютого 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161220142831/http://www.historycommons.org/context.jsp?item=a040601massoudspeech&scale=0|archivedate=December 20, 2016}}</ref>.

== Вбивство ==
[[Файл:Massoud_Memorial.jpg|ліворуч|міні| [[Сухопутні війська Афганістану|Афганська національна армія]] вшановує опір Масуда біля його могили та меморіалу у вересні 2010 року]]
48-річний Масуд 9 вересня 2001 року став об'єктом [[Політичне вбивство|замаху]] на Хваджа Баха уд Дін (Khvājeh Bahāuḏḏīn<ref>{{Cite web|title=Khwājah Bahā ud Dīn|url=http://www.geonames.org/1136289/khwajah-baha-ud-din.html#tab-a|accessdate=19 серпня 2021|website=www.geonames.org|archiveurl=https://web.archive.org/web/20181109193726/http://www.geonames.org/1136289/khwajah-baha-ud-din.html|archivedate=November 9, 2018}}</ref>), у [[Тахар|провінції Тахар]] на північному сході Афганістану<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2001/09/10/world/taliban-foe-hurt-and-aide-killed-by-bomb.html|title=Taliban Foe Hurt and Aide Killed by Bomb|location=Afghanistan|work=The New York Times|date=10 вересня 2001|accessdate=17 липня 2014|archive-date=12 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210812142524/https://www.nytimes.com/2001/09/10/world/taliban-foe-hurt-and-aide-killed-by-bomb.html}}</ref><ref>{{Cite news|last=John F. Burns|url=https://www.nytimes.com/2002/09/09/world/threats-responses-assassination-afghans-too-mark-day-disaster-hero-was-lost.html|title=THREATS AND RESPONSES: ASSASSINATION; Afghans, Too, Mark a Day of Disaster: A Hero Was Lost|location=Afghanistan|work=The New York Times|date=9 вересня 2002|accessdate=17 липня 2014|archive-date=23 березня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190323062120/https://www.nytimes.com/2002/09/09/world/threats-responses-assassination-afghans-too-mark-day-disaster-hero-was-lost.html}}</ref>. Імена нападників по черзі називалися Дахман Абд аль-Саттар, чоловік Маліки Ель Аруд, і Бурауї ель-Уаер; або 34-річний Карім Тузані і 26-річний Касем Баккалі<ref>Pinto, Maria do Ceu. </ref>.

Нападники стверджували, що були [[Бельгія|бельгійцями]], родом із [[Марокко]]. Як повідомляє ''[[Ле-Монд|Le Monde]]'', вони пройшли транзитом через муніципалітет [[Моленбек-Сен-Жан|Моленбек]]<ref>Stroobants, Jean-Pierre. </ref>. Виявилося, що їхні паспорти були вкрадені, і пізніше було визначено, що вони громадяни [[Туніс]]у. Очікуючи майже три тижні (протягом яких вони також брали інтерв'ю у [[Бургануддін Раббані|Бурхануддіна Раббані]] та [[Абдул Расул Сайяф|Абдула Расула Сайяфа]]) на можливість інтерв'ю, 8 вересня 2001 року помічник Масуда згадує, що потенційні нападники-смертники «так хвилювалися» і погрожували піти, якщо інтерв'ю не відбулося протягом наступних 24 годин (до 10 вересня 2001&nbsp;р.). Нарешті їм дали співбесіду. Під час інтерв'ю вони підірвали бомбу, що складається з вибухівки, захованої в камері та в ремені акумулятора. Масуд загинув у вертольоті, яким його перевозили до [[Авіабаза Фархор|індійського військового польового госпіталю]] в [[Фархор]]і в сусідньому Таджикистані<ref name="timesofindia.indiatimes.com"/>. Внаслідок вибуху також загинув Мохаммед Асім Сухайл, чиновник Об'єднаного фронту, а Мохаммад Фахім Дашті та Масуд Халілі отримали поранення. Один із нападників-смертників, Бураві, загинув від вибуху, а Дахман Абд аль-Саттар був схоплений і застрелений під час спроби втечі.

Незважаючи на початкові заперечення Об'єднаного фронту, новина про смерть Масуда була повідомлена майже відразу, з'явившись на [[ВВС]], а також у європейських і північноамериканських газетах 10 вересня 2001 року. 16 вересня Об'єднаний фронт офіційно оголосив, що Масуд помер від поранень внаслідок нападу смертника. Масуд був похований у його рідному селі [[Базарак]] у долині Панджшир<ref>{{Cite news|last=Bearak|first=Barry|url=https://www.nytimes.com/2001/09/17/world/rebel-chief-who-fought-the-taliban-is-buried.html|title=Rebel Chief Who Fought The Taliban Is Buried|location=Pakistan; Afghanistan|work=The New York Times|date=17 вересня 2001|accessdate=17 липня 2014|archive-date=17 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210817025601/https://www.nytimes.com/2001/09/17/world/rebel-chief-who-fought-the-taliban-is-buried.html}}</ref>. На похороні, хоча й у віддаленій сільській місцевості, були присутні сотні тисяч людей.

Масуд пережив кілька спроб замахів протягом 26 років, включаючи спроби Аль-Каїди, Талібану, пакистанської ISI, а перед ними&nbsp;— радянського [[КДБ]], афганського комуніста з KHAD і Хекматіяра. Перший замах на життя Масуда був здійснений Хекматіяром і двома пакистанськими агентами ISI у 1975 році, коли Масуду було 22 роки<ref name="Roy Gutman"/>. На початку 2001 року війська Масуда захопили потенційних вбивць Аль-Каїди під час спроби проникнути на його територію<ref name="Steve Coll: Ghost Wars"/>.

=== Зв'язок із терактом 11 вересня 2001 року ===
Вважається, що вбивство Масуда має тісний зв'язок з [[Терористичний акт 11 вересня 2001 року|нападами 11 вересня]] 2001 року на території США, в результаті яких загинули майже 3000 людей. Схоже, це був найбільший теракт, про який Масуд застерігав у своїй промові в Європейському парламенті кількома місяцями раніше.

Наприкінці 2001 року було вилучено комп'ютер, який був викрадений з офісу, яким користувалася Аль-Каїда відразу після падіння Кабула в листопаді. Цей комп'ютер в основному використовувався Айманом аз-Завахрі і містив лист із запитом на інтерв'ю для Масуда<ref>{{Cite book
|title=Ghost Wars. The Secret History of the CIA, Afghanistan, and bin Laden, from the Soviet Invasion to September 10, 2001
|last=Coll
|first=Steve
|authorlink1=Steve Coll
|date=2005
|publisher=Penguin Books
|location=New York
|pages=574–576
|isbn=978-0-14-303466-7
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=z0c1fNcjL5sC&pg=PT291
|title=Al-Qaeda. The True Story of Radical Islam
|last=Burke
|first=Jason
|authorlink1=Jason Burke
|date=2007
|publisher=Penguin Books
|edition=3rd
|location=London
|page=197
|isbn=978-0-14-103136-1
|accessdate=21 лютого 2022
|archive-date=9 листопада 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20211109005724/https://books.google.com/books?id=z0c1fNcjL5sC&pg=PT291
}}</ref>. Двоє вбивць пройшли військову підготовку в тренувальних таборах в Афганістані наприкінці 2000 року і були відібрані для самогубчого замаху навесні або на початку літа наступного року<ref>{{Cite book
|title=How We Missed the Story. Osama bin Laden, the Taliban, and the Hijacking of Afghanistan
|last=Gutman
|first=Roy
|authorlink1=Roy Gutman
|date=2013
|publisher=United States Institute of Peace
|edition=2nd
|location=Washington, D.C.
|pages=269–271
|isbn=978-1-60127-146-4
}}</ref>. Після вбивства бен Ладен доручив емісару передати вдові Дахмана Абд аль-Саттара конверт з 500 доларами на погашення боргу<ref>{{Cite web|last=Paul Cruickshank Special to CNN|url=http://www.cnn.com/2006/WORLD/asiapcf/08/15/elaroud/index.html|title=Suicide bomber's widow soldiers on – Aug 15, 2006|publisher=CNN.com|accessdate=26 грудня 2021|archive-date=23 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210423114718/http://www.cnn.com/2006/WORLD/asiapcf/08/15/elaroud/index.html}}</ref>. Афганський публіцист [[Вахід Мужда]], який працював на талібів у міністерстві закордонних справ, підтвердив, що двоє вбивць зустрілися з представниками Аль-Каїди в Кандагарі, а Осама бен Ладен і Айман аз-Завахрі проводжали їх, коли вони відходили<ref>{{Cite book
|title=Afghan Napoleon: The Life of Ahmad Shah Massoud
|last=Gall
|first=Sandy
|authorlink1=Sandy Gall
|date=2021
|publisher=Haus Publishing
|location=London
|page=303
|isbn=978-1-913368-22-7
}}</ref>. Згодом журнал «Аль-Каїда» в Саудівській Аравії опублікував біографію Юсефа аль-Айїрі, який з 2002 року очолював операції «Аль-Каїди» в Саудівській Аравії, в якій описувалась причетність Аль-Каїди до вбивства Масуда. Осама бен Ладен замовив спробу вбивства, щоб заспокоїти талібів через плановані терористичні атаки у США, які створили б серйозні проблеми для талібів<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=mWI7EAAAQBAJ&pg=PA136
|title=The Rise and Fall of Osama bin Laden
|last=Bergen
|first=Peter
|authorlink1=Peter Bergen
|date=2021
|publisher=Simon & Schuster
|location=New York
|pages=136–137, 301
|isbn=978-1-9821-7052-3
|accessdate=21 лютого 2022
|archive-date=9 листопада 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20211109005658/https://books.google.com/books?id=mWI7EAAAQBAJ&pg=PA136
}}</ref>.

Таліби заперечували будь-яку причетність до вбивства Масуда, і вкрай малоймовірно, що вони були знайомі з планами вбивства. Після нападу таліби провели кілька незначних нападів, але жодного серйозного наступу<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=PpqKLn7eugEC&pg=PA206
|title=An Enemy We Created: The Myth of the Taliban–Al-Qaeda Merger in Afghanistan
|last=Strick van Linschoten
|first=Alex
|last2=Kuehn
|first2=Felix
|date=2012
|publisher=Oxford University Press
|location=New York
|pages=206–209
|isbn=978-0-19-992731-9
|accessdate=21 лютого 2022
|archive-date=9 листопада 2021
|archive-url=https://web.archive.org/web/20211109005745/https://books.google.com/books?id=PpqKLn7eugEC&pg=PA206
}}</ref>.

=== Слідча комісія ===
У квітні 2003 року адміністрація Карзая створила комісію з розслідування вбивства Масуда<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/2003/04/29/world/aftereffects-briefly-noted-afghan-panel-to-investigate-massoud-s-death.html|title=Aftereffects: Briefly Noted; Afghan Panel To Investigate Massoud'S Death|location=New York City; Washington (Dc); Afghanistan|work=The New York Times|date=29 квітня 2003|accessdate=17 липня 2014|archive-date=8 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210308142107/https://www.nytimes.com/2003/04/29/world/aftereffects-briefly-noted-afghan-panel-to-investigate-massoud-s-death.html}}</ref>. У 2003 році французьким слідчим і [[Федеральне бюро розслідувань|ФБР]] вдалося простежити походження камери, використаної під час вбивства, яка була викрадена у Франції деяким часом раніше<ref>{{Cite web|url=http://www.afghanistannewscenter.com/news/2003/october/oct172003.html|title=TV camera rigged to kill Afghan rebel Masood stolen in France: police|accessdate=15 вересня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130516042607/http://www.afghanistannewscenter.com/news/2003/october/oct172003.html|archivedate=May 16, 2013}}</ref>.

== Спадщина ==

=== Національний герой Афганістану ===
[[Файл:Tomb_site_of_Ahmad_Shah_Massoud_in_Panjshir.jpg|міні| Могила Масуда в Панджширі, 2011 рік.]]
[[Файл:Massoud_cirkle_-_panoramio.jpg|міні| Коло Масуда в Кабулі, 2006]]
Масуд був єдиним головним лідером Афганістану, який ніколи не залишав Афганістан у боротьбі проти Радянського Союзу, а потім у боротьбі проти емірату Талібан<ref name="CNN">{{Cite news|url=http://edition.cnn.com/2009/WORLD/asiapcf/05/27/massoud.afghanistan/|title=He would have found Bin Laden|publisher=CNN|date=27 травня 2009|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=4 жовтня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20181004202429/http://edition.cnn.com/2009/WORLD/asiapcf/05/27/massoud.afghanistan/}}</ref>. У районах, що знаходяться під його прямим контролем, таких як Панджшир, деякі частини Парвану і Тахару, Масуд заснував демократичні інститути. Один біженець, який втиснув свою сім'ю з 27 осіб у старий джип, щоб втекти від Талібану до району Масуда, у 1997 році описав територію Масуда як «останній толерантний куточок Афганістану»<ref name="Journeyman Picture/ABC Australia">{{Cite web|year=1997|url=https://www.youtube.com/watch?v=EvYglyjbHkI|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090927165003/http://www.youtube.com/watch?v=EvYglyjbHkI|archivedate=2009-09-27|title=Massoud's Last Stand|publisher=Journeyman Pictures/ABC Australia}}</ref>.

* У 2001 році тимчасовий уряд Афганістану під керівництвом президента [[Хамід Карзай|Хаміда Карзая]] офіційно присвоїв Масуду звання «Герой афганської нації»<ref name="CNN"/><ref name="Eurasianet.org">{{Cite web|year=2004|url=http://www.eurasianet.org/departments/insight/articles/eav101304.shtml|title=Playing the Massoud card|publisher=Eurasianet.org|accessdate=24 серпня 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110611041316/http://www.eurasianet.org/departments/insight/articles/eav101304.shtml|archivedate=June 11, 2011}}</ref>. Один аналітик у 2004 році сказав:

<blockquote>Одна людина має більший політичний вплив, ніж усі 18 нинішніх [афганських] кандидатів у президенти разом узяті. Хоча вже три роки мертвий. . . . Після його смерті 9 вересня 2001 року від рук двох пов'язаних з Аль-Каїдою ісламських радикалів Масуд перетворився з моджахеда на національного героя{{Spaced ndash}}якщо не святого. Зображення Масуда, афганського моджахеда, який більше 20 років воював з Радянським Союзом, іншими воєначальниками та талібами, значно перевищують кількість фотографій інших афганців, включаючи Карзая<ref name="Eurasianet.org"/>.</blockquote>Сьогодні Панджшир, будинок Масуда,<blockquote>це, мабуть, найспокійніше місце у всій країні. Тут базується невелика американська військова команда з реконструкції, але в інших місцях немає жодних ознак іноземної окупації. Навіть афганських солдатів мало. Натомість люди люблять хвалитися тим, як вони бережуть власну безпеку<ref name="The National">{{Cite web|year=2010|url=http://www.thenational.ae/news/world/south-asia/reconciliation-plans-worry-afghans-in-the-north#full|title=Reconciliation plans worry Afghans in the north|website=[[The National (Abu Dhabi)|The National]]|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=27 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210227213554/https://www.thenationalnews.com/world/asia/reconciliation-plans-worry-afghans-in-the-north-1.496009#full}}</ref>.</blockquote>

* У 2003 році було засновано Фонд Масуда для надання гуманітарної допомоги афганцям, особливо в галузі охорони здоров'я та освіти. Він також здійснює програми в галузі культури, будівництва, сільського господарства та соціального забезпечення.
* Головна дорога в Кабулі отримала назву Great Massoud Road.
* Пам'ятник Масуду встановлено біля посольства США.
* Вулиця у Нью-Делі, Індія, названа на честь Ахмада Шах Масуда. Це перший раз, коли така честь була надана лідеру цієї країни в рамках тісних зв'язків між Афганістаном та Індією.
* [[Magpul Industries|Magpul Massoud]]&nbsp;— гвинтівка [[7,62×51 мм НАТО|НАТО калібру 7,62]], вироблена компанією Magpul, названа на його честь.

Дорога біля посольства Афганістану є «символом уз», що пов'язують два народи, які завжди «мали чудові стосунки».

Його друг [[Абдулла Абдулла]] сказав, що Масуд відрізнявся від інших лідерів партизан. «Це герой, який вів явну боротьбу за цінності народу»<ref name="aljazeera.com">{{Cite web|url=https://www.aljazeera.com/indepth/features/2012/09/20129913233327927.html|title=Remembering the 'Lion of Panjshir'|first=Qais|last=Azimy|website=www.aljazeera.com|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=3 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210203195620/https://www.aljazeera.com/features/2012/9/9/remembering-the-lion-of-panjshir}}</ref>.

У 2001 році на траурній церемонії в Москві з вшанування пам'яті Ахмад Шаха Масуда колишній ворог полковник Абдул Кадир заявив: «Хоча ми з Масудом були ворогами, я впевнений, що він заслуговує великої поваги як видатний полководець і, перш за все, як патріот своєї країни».

=== Лев Панджширу ===
Прізвисько Масуда, «Панджширський лев» ({{Lang-fa|شیر پنجشیر}} , «Шир-е-Панджшир»), зароблений за його роль під час радянської окупації, є римованою грою слів [[Перська мова|перською]] мовою, оскільки назва долини означає «п'ять левів».

''[[Волл-стріт джорнел|The Wall Street Journal]]'' називала Масуда «афганцем, який виграв [[Холодна війна|холодну війну]]<nowiki/>»<ref name="Charlie Rose">{{Cite web|year=2001|url=http://video.google.com/videoplay?docid=2911290068493351924#|title=Charlie Rose March 26, 2001|publisher=[[CBS]]|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=17 квітня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110417165736/http://video.google.com/videoplay?docid=2911290068493351924}}</ref>  посилаючись на глобальне значення радянської поразки в Афганістані для подальшого розпаду [[Східний блок|Східного блоку]].

=== Почесті за межами Афганістану ===
У 2007 році уряд Індії вирішив назвати дорогу в районі Чанак'япурі в [[Нью-Делі]] на честь Масуда.<ref>{{Cite web|url=https://www.livemint.com/Politics/YZIyku0kK1N0OdeuN0vSJP/Delhis-road-named-after-Afghan-hero.html|title=Delhi's road named after Afghan hero|date=5 квітня 2007|website=www.livemint.com|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220221041021/https://www.livemint.com/Politics/YZIyku0kK1N0OdeuN0vSJP/Delhis-road-named-after-Afghan-hero.html}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.hindustantimes.com/delhi/road-named-after-afghan-hero/story-qQ7Q5SPz2XmsMCQiDoVqCI.html|title=Road named after Afghan hero|date=5 квітня 2007|website=Hindustan Times|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220221041019/https://www.hindustantimes.com/delhi/road-named-after-afghan-hero/story-qQ7Q5SPz2XmsMCQiDoVqCI.html}}</ref>

У лютому 2021 року Рада Парижа у Франції вшанувала Масуда, встановивши [[Меморіальна дошка|меморіальну дошку]] у [[VIII округ Парижа|8-му окрузі Парижа]]. Це рішення відображало унікальні зв'язки Масуда з Францією<ref>{{Cite web|url=https://www.aa.com.tr/en/asia-pacific/paris-to-honor-afghan-hero-with-plaque/2133198|title=Paris to honor Afghan hero with plaque|website=www.aa.com.tr|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220221041020/https://www.aa.com.tr/en/asia-pacific/paris-to-honor-afghan-hero-with-plaque/2133198}}</ref><ref name="plaqueeuronews"/>. У березні 2021 року мер Парижа назвав доріжку в садах [[Єлисейські Поля|Єлисейських полів]] на честь Масуда. На церемонії були присутні син Масуда і колишній президент [[Хамід Карзай]]<ref>{{Cite web|url=https://www.thenationalnews.com/world/europe/paris-mayor-leads-tribute-to-slain-afghan-commander-1.1193152|title=Paris mayor leads tribute to slain Afghan commander|website=www.thenationalnews.com|date=29 березня 2021|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220221041022/https://www.thenationalnews.com/world/europe/paris-mayor-leads-tribute-to-slain-afghan-commander-1.1193152}}</ref>.

;

Цивільні нагороди

* [[Таджикистан]]: Орден Ісмоілі Сомоні&nbsp;— посмертно нагороджений 2 вересня 2021 року<ref name="tajorder"/>

=== Погляди на Пакистан і потенційні атаки Аль-Каїди ===
Хоча Пакистан підтримував угруповання моджахедів під час радянсько-афганської війни, Ахмад Шах Масуд дедалі більше не довіряв пакистанцям і зрештою тримався від них на відстані<ref>{{Cite web|title=Post-Soviet Pakistani Interference in Afghanistan: How and Why|url=https://www.mei.edu/publications/post-soviet-pakistani-interference-afghanistan-how-and-why|accessdate=19 серпня 2021|website=Middle East Institute|language=en|archive-date=21 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210821074549/https://www.mei.edu/publications/post-soviet-pakistani-interference-afghanistan-how-and-why}}</ref>. В інтерв'ю 1999 року Масуд сказав: «Вони [Пакистан] намагаються перетворити нас на колонію. Без них не було б війни»<ref>{{Cite web|last=|first=|date=27 червня 1999|title=Jason Burke meets Ahmed Shah Massoud|url=http://www.theguardian.com/world/1999/jun/27/afghanistan|accessdate=19 серпня 2021|website=The Guardian|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130824004756/http://www.theguardian.com/world/1999/jun/27/afghanistan|archivedate=August 24, 2013}}</ref>.

Навесні 2001 року Ахмад Шах Масуд виступив перед [[Європейський парламент|Європейським парламентом]] у Брюсселі, сказавши, що за ситуацією в Афганістані стоїть Пакистан<ref name="EU Parliament"/>. Він також сказав, що вважає, що без підтримки Пакистану, Осами бен Ладена та Саудівської Аравії Талібан не протримався б і одного року. За його словами, афганське населення готове піднятися проти них<ref name="EU Parliament" />. Звертаючись конкретно до Сполучених Штатів, він попередив, що якщо США не будуть працювати на мир в Афганістані і не натиснуть на Пакистан, щоб той припинив підтримку Талібану, проблеми Афганістану незабаром стануть проблемами США і всього світу<ref name="EU Parliament" /><ref name="Afghanistan Revealed">{{Cite web|year=2001|url=https://www.youtube.com/watch?v=p3copHs3U8c|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130721231543/http://www.youtube.com/watch?v=p3copHs3U8c|archivedate=2013-07-21|title=Afghanistan Revealed|website=[[National Geographic (magazine)|National Geographic]]}}</ref>.

Розсекречені документи [[Розвідувальне управління Міністерства оборони Сполучених Штатів Америки|розвідувального агентства оборони (DIA)]] за листопад 2001 року показують, що Масуд отримав «обмежену інформацію… щодо намірів [[Аль-Каїда|Аль-Каїди]] здійснити терористичний акт проти США у масштабах, більших, ніж вибух у посольствах США в 1998 році в [[Кенія|Кенії]] та [[Танзанія|Танзанії]]»<ref name="nineeleven"/><ref name="gwu.edu">{{Cite web|year=2001|title=Report|url=http://www.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB97/tal31.pdf|archiveurl=https://web.archive.org/web/20040113091126/http://www.gwu.edu/~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB97/tal31.pdf|archivedate=January 13, 2004|publisher=Defense Intelligence Agency}}</ref>. Там зазначалося, що він попереджав про такі напади<ref name="nineeleven" /><ref name="gwu.edu" />.

=== Спадок та опір Талібану його сином ===
У вересні 2019 року його син [[Ахмад Масуд]] був оголошений його наступником<ref>{{Cite news|title=Ahmad Massoud Declared As His Father's Successor|url=https://tolonews.com/afghanistan/ahmad-massoud-declared-his-father%E2%80%99s-successor|accessdate=20 серпня 2021|agency=[[TOLO News]]|date=5 вересня 2019|archive-date=24 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211124222332/https://tolonews.com/afghanistan/ahmad-massoud-declared-his-father%E2%80%99s-successor}}</ref>. Після [[Наступ Талібану (2021)|наступу талібів у 2021]] році та [[Падіння Кабула (2021)|падіння Кабула]] Масуд об'єднався з самопроголошеним виконуючим обов'язки президента [[Амрулла Салех|Амруллою Салехом]] і створив [[Панджшерський опір|Національний фронт опору Афганістану]] талібам у долині Панджшир. Масуд закликав Захід підтримати опір Талібану<ref>{{Cite news|last=Dikshit|first=Sandeep|title=Ahmad Massoud's son appeals for assistance to resist Taliban|url=https://www.tribuneindia.com/news/nation/ahmad-massouds-son-appeals-for-assistance-to-resist-taliban-299492|accessdate=20 серпня 2021|work=Tribune India|date=19 серпня 2021|archive-date=20 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210820043613/https://www.tribuneindia.com/news/nation/ahmad-massouds-son-appeals-for-assistance-to-resist-taliban-299492}}</ref>.

== Особисте життя ==
[[Файл:Massoud's_cars._Panjshir_Valley._Afghanistan.jpg|міні| Приватні автомобілі Масуда, припарковані в Панджширі (на фото 2010&nbsp;р.)]]
Масуд був одружений з Седікою Масуд. У них був син [[Ахмад Масуд]] (1989&nbsp;р.н.) і п'ять дочок (Фатіма 1992&nbsp;р.н., Маріам 1993&nbsp;р.н., Аєша 1995&nbsp;р.н., Зохра 1996&nbsp;р.н. та Насрін 1998&nbsp;р.н.). У 2005 році Седіка Масуд опублікувала особисту розповідь про своє життя з Массудом (у співавторстві двох активістів за права жінок і друзів Седіки Массуд, Чекеби Хашемі та {{Iw|Marie-Francoise Colombani||fr|Marie-Françoise Colombani}}) під назвою ''«Pour l'amour de Massoud»'' (За любов до Масуда), в якій вона описує його як порядного і люблячого чоловіка<ref>{{Cite web|url=https://www.xoeditions.com/en/livres/my-life-with-massoud/|title=My Life with Massoud|website=www.xoeditions.com|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220221041029/https://www.xoeditions.com/en/livres/my-life-with-massoud/}}</ref>.

Масуд любив читати і мав бібліотеку з 3000 книг у своєму будинку в Панджширі.<ref name="nytimes.com"/> Він читав твори революціонерів [[Мао Цзедун]]а і [[Ернесто Че Гевара|Че Ґевари]], був великим шанувальником [[Шарль де Голль|Шарля де Ґолля]], засновника [[П'ята французька республіка|Французької П'ятої Республіки]] .<ref name="telegraph.co.uk"/> Масуд сказав, що його улюбленим автором був [[Віктор Гюго]]<ref>{{Cite web|url=https://www.theguardian.com/theguardian/2000/dec/06/features11.g22|title=G2: Profile of Ahmad Shah Masood|date=6 грудня 2000|website=The Guardian|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220221041019/https://www.theguardian.com/theguardian/2000/dec/06/features11.g22}}</ref>, а також він був шанувальником класичної [[Перська література|перської поезії]], включаючи твори [[Беділь Мірза Абдулкадир|Беділя]] і [[Гафіз]]а<ref name="aljazeera.com"/>. Він захоплювався [[футбол]]ом і [[Шахи|шахами]]<ref>{{Cite web|url=http://indianexpress.com/article/india/india-news-india/ahmad-shah-massoud-mohammad-zahir-aghbar-massouds-spy-chief-leads-a-different-battle-in-guwahati/|title=Ahmad Shah Massoud's spy chief leads a different battle – in Guwahati|date=9 лютого 2016|publisher=[[indianexpress.com]]|accessdate=21 лютого 2022|archive-date=21 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220221070433/https://indianexpress.com/article/india/india-news-india/ahmad-shah-massoud-mohammad-zahir-aghbar-massouds-spy-chief-leads-a-different-battle-in-guwahati/}}</ref>.

Репутацію Масуда як безстрашної людини ілюструє історія про нього, розказана в Афганістані, яку неможливо підтвердити. Одного разу, оглядаючи лінію фронту разом із заступником, Масуд через помилку водія заблукав і в'їхав у середину табору талібів. У величезній небезпеці, оскільки його відразу впізнали, Масуд зажадав побачитися з командиром Талібану, ввічливо розмовляв з ним досить довго, щоб не зрадити блеф, нібито він прибув навмисно, а не випадково. Розгублені таліби дозволили йому покинути їхній табір<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/872617029
|title=An unexpected light : travels in afghanistan
|last=Elliot
|first=Jason
|date=2013
|publisher=Picador
|location=New York
|isbn=978-1-4668-3780-5
|oclc=872617029
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/886540205
|title=The Oxford handbook of culture and psychology
|date=2012
|editor-last=Valsiner
|editor-first=Jaan
|location=Oxford
|pages=808
|chapter=Duties and Rights
|isbn=978-0-19-993063-0
|oclc=886540205
}}</ref>.

Сім'я Масуда після його смерті мала великий авторитет у політиці Афганістану. Один із шести його братів, Ахмад Зія Масуд, був віце-президентом Афганістану з 2004 по 2009 рік під час першого демократично обраного уряду Афганістану. У 2004 і наприкінці 2009 року на життя Ахмада Зії Масуда робилися невдалі замахи. [[Ассошіейтед Прес|Associated Press]] повідомляє, що вісім афганців загинули в результаті замаху на Ахмада Зію Масуда. Ахмад Зія Масуд очолює Національний фронт Афганістану (група Єдиного фронту). Інший брат, Ахмад Валі Масуд, був послом Афганістану в Сполученому Королівстві від 2002 до 2006 року<ref>{{Cite web|url=http://kabulcenter.org/?p=100|title=Solutions to Security Challenges: Interview with Ahmad Wali Massoud|accessdate=15 вересня 2014|archive-date=23 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140723023052/http://kabulcenter.org/?p=100}}</ref>. Він є членом Національної коаліції Афганістану [[Абдулла Абдулла|Абдулли Абдалли]] (інша група Об'єднаного фронту).

== У літературі ==

=== Есе ===

* Себастьян Юнґер, один із останніх західних журналістів, який брав глибоке інтерв'ю у Масуда, змалював його в есе у своїй збірці 2002 року «''Вогонь''».

=== Художня література ===

* Про Масуда розповідається в романі [[Кен Фоллетт|Кена Фоллетта]] «''Ляж полеж з левами''» 1986 року про радянсько-афганську війну.
* Він також фігурує як історична особа в трилері Джеймса МакҐі 1989 року ''«Війна Крука»'' .
* Масуд є темою роману [[Олів'є Вебер]]а «''Сповідь Масуда''» про іслам Просвітництва та необхідність реформування релігійних практик.
* У міні-серіалі 2006 року «''Шлях до 11 вересня''» Масуда грає Мідо Хамада.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==

* [http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/42009 Ахмад Шах Масуд] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100119010429/http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/42009 |date=19 січня 2010 }}{{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20060823083513/http://www.afghanistan.ru/doc.xhtml?id=3451 Ахмад Шах Масуд]{{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20090606051401/http://specnaz.ru/archive/10_2001/10.htm Павел Евдокимов. ШЕСТОЙ ЛЕВ ПАНДШЕРА]{{ref-ru}}

== Подальше читання ==

* {{iw|3=en|4=Sandy_Gall|Sandy Gall}} (2021): ''Afghan Napoleon: The Life of Ahmad Shah Massoud.'' London: Haus Publishing. ISBN 978-1-913368-22-7.
* Marcela Grad (2009): ''Massoud: An Intimate Portrait of the Legendary Afghan Leader''; Webster University Press, 310pp
* Sediqa Massoud with Chékéba Hachemi and Marie-Francoise Colombani (2005): ''Pour l'amour de Massoud''; Document XO Editions, 265pp (in French)
* Amin Saikal (2006): ''Modern Afghanistan: A History of Struggle and Survival''; I. B. Tauris, 352pp («One of the „Five Best“ Books on Afghanistan»&nbsp;– ''The Wall Street Journal'')
* Roy Gutman (2008): ''How We Missed the Story: Osama Bin Laden, the Taliban and the Hijacking of Afghanistan''; United States Institute of Peace Press, 304pp
* Coll, Steve (2004): ''Ghost Wars: The Secret History of the CIA, Afghanistan and Bin Laden, from the Soviet Invasion to September 9, 2001''; Penguin Press, 695pp, {{ISBN|1-59420-007-6}}. (won the 2005 Pulitzer Prize for General Non-Fiction)
* Stephen Tanner: ''Afghanistan: A Military History from Alexander the Great to the Fall of the Taliban''
* Christophe de Ponfilly (2001): ''Massoud l'Afghan''; Gallimard, 437pp (in French)
* Gary W. Bowersox (2004): ''The Gem Hunter-True Adventures of an American in Afghanistan''; Geovision, Inc. (January 22, 2004), {{ISBN|978-0974732312}}.
* [[Олів'є Вебер|Olivier Weber]] (2001): ''Le Faucon afghan''; Robert Laffont
* [[Олів'є Вебер|Olivier Weber]] (2001, with Reza): ''Afghan eternities''; Le Chene/ UNESCO
* Gary C. Schroen (2005): ''<nowiki/>'First In' An Insiders Account of How The CIA Spearheaded the War on Terror in Afghanistan''; New York: Presidio Press/Ballantine Books, {{ISBN|978-0-89141-872-6}}.
* Peter Bergen: ''Holy War, Inc.''
* {{iw|3=en|4=Ahmed_Rashid|Ahmed Rashid}}: ''TALIBAN&nbsp;– The Story of the Afghan Warlords''; {{ISBN|0-330-49221-7}}.
* A. R. Rowan: ''On The Trail Of A Lion: Ahmed Shah Massoud, Oil Politics and Terror''
* MaryAnn T. Beverly (2007): ''From That Flame''; Kallisti Publishing
* Roger Plunk: ''The Wandering Peacemaker''
* References to Massoud appear in the book ''«A Thousand Splendid Suns»'' by [[Халед Хоссейні|Khaled Hosseini]].
* References to Massoud appear in the book «Sulla rotta dei ribelli» by Emilio Lonardo; {{ISBN|9788895797885}}.
* ''{{iw|3=en|4=Kara_Kush|Kara Kush}}'', London: William Collins Sons and Co., Ltd., 1986. {{ISBN|0685557871}} The novel ''Kara Kush'' by Idries Shah is rumored to be loosely based on the exploits of Massoud during the Afghan-Soviet War
* [[Олів'є Вебер|Olivier Weber]] (2013): ''Massoud's Confession''; Flammarion.

=== Інтерв'ю ===

* [https://web.archive.org/web/20060925043421/http://www.orient.uw.edu.pl/balcerowicz/texts/Ahmad_Shah_Masood_en.htm Останнє інтерв'ю з Ахмадом Шахом Массудом] Петра Бальцеровича, початок серпня 2001&nbsp;р.

=== Некрологи та статті ===

* [https://www.nytimes.com/2002/09/10/opinion/10iht-edsaikal_ed3_.html Remembering Massoud, a fighter for peace] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307013042/http://www.nytimes.com/2002/09/10/opinion/10iht-edsaikal_ed3_.html |date=7 березня 2016 }}, ''[[Нью-Йорк таймс|The New York Times]]'', September 10, 2002
* [https://web.archive.org/web/20061206022344/http://www.time.com/time/asia/2006/heroes/nb_massoud.html 60 Years of Asian Heroes: Ahmad Shah Massoud] ''Time'', 2006
* [http://www.rferl.org/featuresarticle/2006/09/bc868dd6-f1e9-413b-a013-2a2f590eedc5.html Profile: Afghanistan's 'Lion Of Panjshir'] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080612131321/http://www.rferl.org/featuresarticle/2006/09/bc868dd6-f1e9-413b-a013-2a2f590eedc5.html |date=12 червня 2008 }} ''Radio Free Europe/Radio Liberty'', September 5, 2006
* [http://articles.latimes.com/print/2010/sep/22/world/la-fg-afghanistan-massoud-20100922 Afghan Commander Massoud, Killed on Eve of 9/11 Attacks, is a National Hero] {{Webarchive|url=https://archive.today/20130127111740/http://articles.latimes.com/print/2010/sep/22/world/la-fg-afghanistan-massoud-20100922 |date=27 січня 2013 }} by ''[[Лос-Анджелес Таймс|The LA Times]]'', September 22, 2010

=== Документальні фільми ===

* 18-хвилинний репортаж [https://www.youtube.com/watch?v=zzPcMB9SQz0&feature=search «Заморені голодом»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210813002705/https://www.youtube.com/watch?v=zzPcMB9SQz0 |date=13 серпня 2021 }}. В сюжеті Масуд показаний як успішний лідер, який захищає Кабул від облоги Талібану в березні 1996 року. У фільмі показані жахливі приклади жертв громадянської війни. Автор Journeyman Pictures/Journeyman.tv. Збережено на YouTube, 27 червня 2018 року.
* Реза та Олів'є Вебер про Масуда, [https://vimeo.com/138748304 National Geographic] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220221041023/https://vimeo.com/138748304 |date=21 лютого 2022 }}
* [http://www.snagfilms.com/films/title/afghanistan_revealed «Афганістан розкритий» (2000) | SnagFilms] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190401021500/http://www.snagfilms.com/films/title/afghanistan_revealed/ |date=1 квітня 2019 }} Archived. Портрет Масуда, створений фотографом National Geographic Реза Дегаті, оператором Стівеном Кокліном та письменником Себастьяном Юнґером
* <small>[Мертве посилання на National Geographic:]</small> [https://www.nationalgeographic.com/events/01/world/index.html Показ фільму та панельна дискусія про Близький Схід та Афганістан] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081010235711/http://www.nationalgeographic.com/events/01/world/index.html |date=10 жовтня 2008 }}

== Див. також ==
* [[Історія Афганістану]]
* [[Війна в Афганістані (1979—1989)|Інтервенція СРСР в Афганістан]]
* [[Моджахед]]и
* [[Ахмад Масуд]]

{{Mil-bio-stub}}
{{бібліоінформація}}

{{DEFAULTSORT:Масуд Ахмад Шах}}
[[Категорія:Учасники Афганської війни (1979—1989)]]
[[Категорія:Афганські військовики]]
[[Категорія:Політики Афганістану]]
[[Категорія:Убиті політики]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Міністри Афганістану]]
[[Категорія:Загинули в бою]]
[[Категорія:Померли 2001]]
[[Категорія:Народились 1953]]
[[Категорія:Міністри оборони Афганістану]]