Перегляд вихідного коду сторінки Глинське князівство

{{Історична держава|назва=Глинське князівство|region=Лівобережна Україна|ліквідовано=1508 року|столиця=Глинське|населення=половці, сіврюки|правитель1=Мансур Киятович Мамай|династія=Глинські князі - Мамаї|титул_правителів=князь|утворено=після 1381 року|правитель2=Олекса Мамай|правитель3=Іван Олександрович Глинський}}

'''Глинське князівство, князівство Мансура''' —[[Татари|татарсько]]-[[Сіверяни|сіверське]]<ref name="Шенников_1981"><div>''[[Шенников, Александр Александрович|Шенников А. А.]]'' [http://zarusskiy.org/history/2008/06/29/mamay/ Князівство нащадків Мамая] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121114022259/http://www.zarusskiy.org/history/2008/06/29/mamay/ |date=14 листопада 2012 }} // Депоновано в ІНІСН.&nbsp;— Л., 1981.&nbsp;— №&nbsp;7380.&nbsp;— С. 20-22.</div></ref><ref name="Шенников_1987"><div>''[[Шенников, Александр Александрович|Шенников А. А.]]'' [[Червлёный Яр|Червоний Яр]]. [http://gumilevica.kulichki.net/SAA/index.html Дослідження з історії та географії Середнього Подоння в XIV—XVI&nbsp;ст.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220422232118/http://gumilevica.kulichki.net/SAA/index.html |date=22 квітня 2022 }}&nbsp;— Л.: Наука, 1987.&nbsp;— 139 стор ''Підготовка електронного тексту книги завершена в квітні 2008&nbsp;р.''</div></ref><ref><div>Версія про походження князів Глинських від Мамая не отримала підтримки в історичних колах.</div></ref>, князівство в XIV—XVI сторіччях на північному сході [[Україна|України]] (переважно [[Сумська область|Сумська]] й [[Полтавська область|Полтавська області]]). Засноване у 1380 році сином [[Мамай (темник)|Мамая]] Мансуром з роду Кият.

== Половці на лівобережжі України ==
Відповідь 1159 року чернігівського князя [[Святослав Ольгович|Святослава Ольговича]] київському князю [[Ізяслав Давидович|Ізяславу Давидовичу]] на погрозу про вигнання з [[Чернігів|Чернігова]] після його відмови допомогти у війні проти волинського князя [[Мстислав Ізяславич|Мстислава Ізяславича]] і галицького князя [[Ярослав Осмомисл|Ярослава Осмомисла]] відображає спустошення принаймні руської землі лівобережної Наддніпрянщини й заселення її [[Половці|половцями]]. Серед семи спустілих міст в Чернігівській землі заселених половцями присутнє одне з найстаріших і найбагатших міст Подніпров'я - [[Любеч]].<ref>{{Cite book
|title=Русская история: полный курс лекции
|last=Ключевский
|first=Василий Осипович
|year=2004
|publisher=Олма-Пресс образование
|location=Москва
|pages=с. 134
|language=
|isbn=5-94849-564-7
|quote=Господи, ти бачиш моє смирення, скільки я поступався своїм, не бажаючи лити крові християнської, губити своєї вітчини; взяв я місто Чернігів з сімома іншими містами, та й то порожніми: живуть в них псарі та половці.
}}</ref>

== Створення князівства ==
[[Куликовська битва|Куликовську битву]] 1380 року Мамай програв війську московського князя [[Дмитро Донський|Дмитра Донського]] через затримку литовської допомоги. У 1381 році у [[Генуезька фортеця (Феодосія)|Кафі]] Мамая вбито [[Генуя|генуезцями]]<ref name="Геков_1950">{{Cite web|url=http://www.general-search.com/go/29112313|title=''Геков Б. Д., Якубовский А. Ю.'' Золотая орда и её падение. — М., Л.: Издательство Академии наук СССР, 1950.|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ATF5ZMUT?url=http://www.general-search.com/go/29112313|archivedate=2012-09-06}}</ref>. Після вбивства Мамая-Кията один з його синів Мансур-Кият (Мансур Киятович Мамай), побоюючись репресій нового хана, залишив [[Крим]] й відправився у рідні [[Половецьке поле|половецькі степи]] (північна частина Надчорномор'я й Надозів'я), звідки, набравши війська, рушив на північ з метою створення свого нового князівства.

На території сучасних Сумської та Полтавської областей Мансур Мамай відновив декілька міст: [[Глинськ (Роменський район)|Глинськ]], Глинниця, [[Полтава]], й оголосив ці землі своїми володіннями, незалежними від сусідніх держав. До складу цього утворення увійшла одна з південних груп [[Сіврюки|сіврюків]] межиріччя Ворскли, Сули, в районі Полтави<ref name="Шенников_1987-4">{{Cite web|url=http://gumilevica.kulichki.net/SAA/saa04.htm|title=''Шенников А. А.'' Червлёный Яр. Исследование по истории и географии Среднего Подонья в XIV-XVI вв. — Л.: Наука, 1987.|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ATF74YiX?url=http://gumilevica.kulichki.net/SAA/saa04.htm|archivedate=2012-09-06}}</ref>.

У 1391 році, в битві з військами [[Тимур]]а під [[Самара|Самарою]], творець князівства Мансур був убитий.

Пізніше володіння князів Мамаїв розширилися й фактично включали в себе на півночі південні частини Чернігівщини й Сумщини; на сході&nbsp;— сучасні Курську, Білгородську та Харківську області; на заході&nbsp;— лівобережжя Черкаської області. Після чого володіння [[Глинські|Глинських]] стали величезними, а самі князі стали найвпливовішими феодалами [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Оскільки ці землі були прикордонням слов'янських та тюркських народів, населення їх не відрізнялося етнічною єдністю, проте, тут переважно селилися нащадки [[Сіверяни|сіверян]], а також [[половці]]. З XV сторіччя [[сіврюки]] завдяки своїй стабільній міграції починають асимілювати половецьке й тюркське населення<ref name="Багновская">{{Cite web|url=http://www.gerb.bel.ru/pages/download/doc/25_Bagnovskaya.zip|title=''Багновская Н. М.'' Севрюки: население Северской земли в XIV–XVI вв. Научное издание. — М.: Издательство «Палеотип», 2002.|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ATF87L0T?url=http://www.gerb.bel.ru/pages/download/doc/25_Bagnovskaya.zip|archivedate=2012-09-06}}</ref>.

Центром князівства було дерев'яне містечко-замок під назвою Глинськ, що розташовано на території сучасного села [[Глинськ (Роменський район)|Глинськ]]; за іншими версіями&nbsp;— на території нинішньої Полтави, або Золотоноші.

== Система управління ==
Князь Мансур Киятович Мамай, враховуючи той факт, що його нові землі були слабо заселені й необхідно постійно вести війну з сусідніми державами, не став нав'язувати місцевому населенню феодальну систему управління: захоплювати вже використовувані землі, вводити будь-які податки та призначати своїх начальників. Єдиним нововведенням було об'єднання у єдине політичне ціле місцевих етнічних громад, обов'язком яких став спільний виступ під командуванням князя Мамая проти спільного ворога. Система місцевого управління зберігалася незмінною&nbsp;— голови місцевих громад та їх командири обиралися самим населенням. Військовий похід оголошувався Мансуром Мамаєм тільки після загального схвалення. Князі тут були більше схожі на козацьких отаманів, ніж на справжніх феодалів<ref name="Шенников_1981"/>. Пізніше у запорізьких козаків став вибиратися [[Гетьман Війська Запорозького|гетьман]], але у реєстрових козаків система взаємин з королем польським збереглася майже ідентична з політичною системою Мансура.

== У складі Литви ==
[[Файл:Europe_in_1430.PNG|міні|163x163пкс|ВКЛ на карті Європи 1430&nbsp;р.]]
У 1392 році Олекса Мамай, син Мансура Мамая, перебуваючи під тиском з боку двох великих войовничих держав: [[Золота Орда|Золотої Орди]] і [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], вирішується визнати над собою владу великого князя литовського [[Вітовт]]а. Для зміцнення політичних зв'язків зі своїм новим сюзереном Олекса Мамай у тому ж році хрестився, отримавши ім'я Олександр. Варто врахувати, що швидше за все Олекса й Олександр&nbsp;— два варіанти одного імені,&nbsp;— Олекса й досі поширено в Україні ім'я.

Як повідомляють родовідні розписи «а у Олександра син Іван з батьком ж хрестився. Й у ті часи приїхав до Києва Великий Князь Литовський Вітовт й після Князь Олександр, й син його, що схотіли служити; й Князь Іван й з отцем своїм Олександром створили хотіння Великого Князя Вітовта, й приїхали до нього, й били чолом йому зі своїми передріченними трьома городами. І Князь Великий Вітовт прийняв їх чесно не яко слуг, але яко сродних своїх, й дав їм вотчини волості: Станку, Хорозів, Сереків, Гладковича; й дав Вітовт за Князя Івана Олександровича княжу Данилову дочку Острогозького Княжну Настасію». З тих пір Мамаї стали називатися князями [[Глинські|Глинськими]]<ref name="Павленко">{{Cite web|url=http://www.golos.com.ua/rus/article/1197641745.html|title=''Павленко С.'' Казак Мамай — потомок Чингисхана? // Газета Верховной рады Украины «Голос Украины» 15.12.07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080430215130/http://www.golos.com.ua/rus/article/1197641745.html|archivedate=2008-04-30}}</ref>.

Після приєднання до Великого князівства Литовського внутрішня система управління вотчини князів Мамаїв не змінилася, залишаючись до 1508 року напівавтономним князівством усередині Великого князівства Литовського. Фактично Глинське князівство було аналогом [[Касимовське ханство|Касимівського царства]] на території Московського князівства татарського, що виникло приблизно у той же час.

Вітовт передав в управління фактично все лівобережжя Дніпра. Натомість князь Олександр Мансурович Мамай та його нащадки повинні були захищати ці землі від недругів й брати участь у війнах литовських князів. Так, вже 1399 року війська князя Олександра Мамая брали участь у поході Вітовта проти Золотої Орди, але зазнали поразки від золотординців [[Битва на Ворсклі|битві на річці Ворскла]]. За [[Білорусько-литовські літописи|білорусько-литовським літописом]] «<nowiki/>[[козак Мамай]]<nowiki/>» врятував великого князя Вітовта після розгрому на [[Ворскла|Ворсклі]]<ref name="Сухарев">{{Cite web|url=http://www.stjag.ru/article.php?nid=29375|title=''Сухарев В.'' Первые летописные упоминания о казаках. // «Стяг» 6.12.2006.|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ATF8gMA9?url=http://stjag.ru/index.php?option=com_k2|archivedate=2012-09-06}}</ref>.

Другий син Мансура Мамая&nbsp;— Скидер, за підтримки Вітовта вирушив зі своїм половецьким військом у 1390-х роках у Північно-західне Надчорномор'я, де став на чолі місцевих половців. Завдяки союзу з князями Мамаями Велике князівство Литовське спромоглося мирним шляхом приєднати й поставити під свій контроль величезну територію [[Дике Поле|Дикого поля]] й стати найбільшим за площею державою Європи. При цьому варто звернути увагу, що Скидер може бути ще однією формою імені Олександр або в арабському (мусульманському) вимові Іскандер.

У XV сторіччі Мамаєвих князів в офіційних литовських документах починають іменувати Глинськими князями за назвою міста Глинськ, де була їх резиденція. Але до середини XVI сторіччя більшість представників роду Глинських у своїх документах продовжують підписуватися прізвищем Мамай. Так, у київському літописі згадується, що у першій чверті XVI сторіччя воєводою Києва був Іван Львович Мамай (з князів Глинських). Богдан Федорович Глинський, воєвода Черкас (1488-95), теж використав ім'я [[Мамай (темник)|Мамай]]. В історії він став відомий тим, що організував перші черкаські прикордонні війська, що, незабаром після цього стали називатися козаками. На чолі з ним черкаські козаки в 1493 році вперше голосно заявили про себе взяттям тільки що побудованого [[Кримські татари|кримськими татарами]] [[Очаків|Очакова]].

У 1638 році за уточнення московсько-польського кордону, що проходив тоді Глинським князівством у сучасній Лівобережній Україні, польські представники висунули ряд документів, з кінця XV до початку XVII сторіччя, про належність польським феодалам окремих маєтків у цій місцевості. Маєтками володіли вже не Глинські, хоча були там й їх родичі під іншими прізвищами. У двох документах, 1570 й 1590 років, згадані в якості мешканців цієї місцевості Ворскольські [[сіврюки]]. Вони жили на землях наступників Глинських, але в судових справах кожна група «сіврюков» виступала незалежно від феодала, як самостійна громадська юридична особа,&nbsp;— ознака наявності територіально-громадської організації та неповної залежності від тих феодалів, на землях яких вони жили. У 1570 році польська влада звільнила від податків цих «сіврюків», що фактично перейшли під протекторат Московського князівства.

== «Мамаївські» козаки ==
У XV—XVII сторіччях сіврюки представляли собою воєнізоване прикордонне населення, що охороняло кордони суміжних частин Польсько-Литовської й Московської держав. Судячи з усього, вони були дуже схожі на ранніх запорізьких, донських та інших подібних козаків, й мали деяку автономію й громадську військову організацію.

Мамаївські князі та їх діяльність збереглася у народній пам'яті українців в образі легендарного «<nowiki/>[[Козак Мамай|козака Мамая]]<nowiki/>». Козак Мамай став настільки символічною фігурою для українських козаків та народу, що, коли спалахували народні повстання на Україні, обов'язково з'являвся Мамай. Під час громадянської війни на Черкащині, серед гайдамаків [[Холодний Яр|Холодного Яру]] було три отамана під псевдонімом Мамай, хоча мали інші прізвища.

== Див. також ==

* [[Глинські]]
* [[Яголдаєва тьма]]
* [[Касимовське ханство|Касимівське царство]]
* [[Червлений Яр]]
* [[Єлецьке князівство]]
* [[Сіверяни]]
* [[Сіврюки]]
* [[Козак Мамай]]

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Література і джерела ==

* ''Багновская Н. М.'' [https://web.archive.org/web/20121114210900/http://www.gerb.bel.ru/pages/download/doc/25_Bagnovskaya.zip Севрюки: населення Сіверської землі в XIV—XVI&nbsp;ст. Наукове видання.]&nbsp;— М: Видавництво «Палеотип», 2002.
* ''Геков Б. Д., Якубовський А. Ю.'' [http://www.general-search.com/go/29112313 Золота орда і її падіння] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/6ATF5ZMUT?url=http://www.general-search.com/go/29112313 |date=6 вересня 2012 }}&nbsp;— М., Л.: Видавництво Академії наук СРСР, 1950.
* Глинські // Велика радянська енциклопедія.&nbsp;— М: Радянська енциклопедія. 1969—1978
* ''Русина Е.'' Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського.&nbsp;— К.: 1998;
* ''Шенников А. А.'' [http://gumilevica.kulichki.net/SAA/saa04.htm Червоний Яр.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121114131107/http://gumilevica.kulichki.net/SAA/saa04.htm |date=14 листопада 2012 }} [http://gumilevica.kulichki.net/SAA/saa04.htm Дослідження з історії та географії Середнього Подоння в XIV—XVI&nbsp;ст.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121114131107/http://gumilevica.kulichki.net/SAA/saa04.htm |date=14 листопада 2012 }}&nbsp;— Л.: Наука, 1987.
* ''Шенников А. А.'' [http://www.zarusskiy.org/history/2008/06/29/mamay/ Князівство нащадків Мамая.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121114022259/http://www.zarusskiy.org/history/2008/06/29/mamay/ |date=14 листопада 2012 }} // Депоновано в ІНІСН.&nbsp;— Л.: 1981.&nbsp;— №&nbsp;7380.&nbsp;— С. 20-22.
{{Державні утворення українців}}{{Історія України}}
[[Категорія:Глинське князівство]]
[[Категорія:Половці]]
[[Категорія:Історія Українського козацтва]]
[[Категорія:Удільні князівства у складі Великого князівства Литовського]]
[[Категорія:Середньовічні держави Росії]]
[[Категорія:Середньовічні держави України]]
[[Категорія:Історія Бєлгородської області]]
[[Категорія:Середньовіччя Дніпропетровської області]]
[[Категорія:Середньовіччя Курської області]]
[[Категорія:Середньовіччя Полтавської області]]
[[Категорія:Середньовіччя Сумської області]]
[[Категорія:Історія Харківської області]]
[[Категорія:Середньовіччя Черкаської області]]
[[Категорія:Історія Чернігівської області]]
[[Категорія:Служиві татари]]
[[Категорія:Держави і території, засновані 1380]]