Перегляд вихідного коду сторінки Київське князівство

{{Otheruses|Київська земля}}
{{Картка:Колишня країна
|native_name            = Київське князівство
|common_name            = Київське князівство
|conventional_long_name =
|continent              = Європа
|region                 = Україна
|status                 = '''складова [[Київська Русь|Русі]]'''
|year_start             = 860/1132
|year_end               = 1471
|date_start             =
|date_end               =
|event_start            =
|event_end              =
|p1                     = Київська Русь
|image_p1               =
|p2                     =
|flag_p2                =
|s1                     = Велике князівство Литовське
|flag_s1                = Herb Lytwa (Alex K).svg
|image_flag             =
|image_coat             = Lob Moneta Kiev 1388.svg
|coa_size               = 78px
|symbol                 = 
|image_map              = Map Rus 5.jpg
|image_map_caption      = Київське князівство середини ХІІ - початку ХІІІ ст.
|religion               = [[Православ'я]]
|capital                = [[Київ]] 
|government_type        = монархія
|legislature            =
|title_leader           = князі
|leader1                = [[Ярополк Володимирович]]
|year_leader1           = [[1132]]-[[1139]]
|leader2                = [[Володимир Ольгердович]]
|year_leader2           = [[1362]]-[[1394]]
|leader3                = [[Семен Олелькович]]
|year_leader3           = [[1455]]-[[1470]]
|year_deputy1           =
|common_languages       = [[Руська мова|Руська]] 
|currency               =
|flag_p1=Alex K Kievan Rus..svg}}

'''Київське князівство'''&nbsp;— [[русь]]ке [[князівство]] династії [[Рюриковичі]]в, а з [[XIV століття]]&nbsp;— [[Гедиміновичі]]в, на території сучасної [[Київщина|Київщини]] з центром у місті [[Київ]].

== Історія ==

=== Центр Русі. ІX—XІ ст. ===
Сформувалось в середині [[IX століття]] на базі Києва. В [[X століття|X]]-[[XII]]&nbsp;ст. стало центром великої давньоруської держави&nbsp;— [[Київська Русь|Київської Русі]]. Межі князівства, в основному, проводились по річках: [[Прип'ять]], [[Дніпро]], [[Стугна]] (Рось), [[Случ (притока Горині)|Случ]] (Горинь).

Київське князівство лежало на перехресті [[торговий шлях|торгових шляхів]] з півдня&nbsp;— на північ та з заходу&nbsp;— на схід, які сполучали Європу й Азію. Це вигідне положення сприяло розвиткові торгівлі та економічній міці держави. Найдавніші міста київського князівства&nbsp;— [[Київ]], [[Вишгород]], [[Витачів|Витичів]] та [[Білгород-Київський|Білгород]] (нині [[Білогородка (Києво-Святошинський район)|Білогородка]]).

=== Міжусобиці. XІІ—XІІІ ст. ===
В [[1130-ті|1130-х]] роках внаслідок феодальної роздробленості Київської Русі та постійної міжусобної боротьби удільних князів, Київ поступово втрачає своє значення політичного центру. Одночасно, на східних землях Київської Русі сформувався антикиївський союз [[Владимиро-Суздальське князівство|володимиро-суздальських]] князів з [[Половці|половцями]]. Саме в цей час на [[Залісся (територія)|Заліській землі]] набирає силу формування нового етносу зі своїм окремим політичним та суспільним ладом. Яскравим представником нового етносу був син половчанки та князя Юрія Долгорукого&nbsp;— [[Андрій Боголюбський]].

Бажаючи послабити міць Київської держави та значення Києва, як духовного центру всієї Русі, [[1169]] року Андрій Боголюбський [[Зруйнування Києва (1169)|захопив та зруйнував Київ]], пограбував та спалив більшість церков, соборів та монастирів. Проте, ще деякий час князі українських земель продовжували змагатися за Великокняжий престол і вважали Київське князівство&nbsp;— головним князівством.

У середині [[XII]]&nbsp;ст. до складу Київського князівства входили [[Київщина]], Східна [[Волинь]], Переяславщина. Центром був [[Київ]]. [[Переяслав]], [[Канів]], [[Черкаси]], [[Остер (місто)|Остер]], [[Овруч]], [[Житомир]], [[Чорнобиль]], [[Мозир]] та інші міста були центрами окремих феодальних володінь, що перебували у васальній залежності від Київського князівства.

Основна територія [[Київська земля|Київської землі]] на Правобережжі [[Дніпро (річка)|Дніпра]] включала землі давнього [[Поляни (східні)|Полянського]] і [[Деревляни|Деревлянського]] князівств, розселених у Пороссі «чорних клобуків» (берендеїв, торків, коуїв, турпеїв і печенігів) та [[Болоховська земля|Болохівську волость]], яка з початку [[XIII століття]] остаточно відійшла до [[Волинь|Волині]]. На Лівобережжі до Київської землі відносилася тільки вузька смуга (10-15 км), яка простягалася від Десни до Корані, з центром у Сакові. Південний кордон землі пролягав вздовж Пороської лінії оборони від Володарева до Родня через Юр'єв (Білу Церкву), Торчеськ, Богуслав і Корсунь. На півночі до складу землі входили території басейну річки Уж з містами Ушеськ, [[Коростень|Іскоростень]], [[Овруч]], [[Чорнобиль]]. Напевно сам кордон проходив по р. Словечній до її впадіння у [[Прип'ять]], де пізніше пролягла межа між Київським і Мінським воєводствами. Західний кордон з Волинською землею пролягав по річці [[Случ (притока Горині)|Случ]]. Кордони з Болохівською волостю, напевно, пролягали біля витоків Росі та Тетерева.

Київська земля роздробилася на ряд уділів, якими як бенефіціями початково володіли молодші сини київських [[сюзерен]]ів. З кінця [[XII століття]] у більшості з них утвердилися князі із смоленської гілки [[Мономаховичі]]в. Найпотужнішим з них було [[Овруцьке князівство]]. Княжі престоли також були у Вишгороді, Білгороді, Торчеську, Трипіллі та Каневі. Причому трипільські та канівські князі часто були васалами торчеських князів, а останні&nbsp;— не тільки київськими, але й волинськими васалами.

=== Монгольська доба. XІІІ—XIV&nbsp;ст. ===
{{Докладніше|Київ у золотоординські часи}}
У [[1240]] році ''Київське князівство'' захопили [[Золота Орда|монголо-татари]]. [[Хан Батий]] зруйнував Київ, після чого він остаточно втратив значення столиці Давньоруської держави. Як пише тогочасний мандрівник та місіонер [[Джованні Да Плано Карпіні]], що через декілька років після погрому у Києві&nbsp;— було знищено близько 600 церков, понад 20 монастирів, а в Києві залишилось коло 200 уцілілих домів. Хоча треба брати до уваги, що хан Батий захопив Київ лише через 70 років після спалення його Андрієм Боголюбським. І як пише літописець: «Суздальці так дуже зруйнували [[1169]] року Київ, що татари не мали вже що руйнувати 1240 року».

В [[XIII]]&nbsp;ст. політичний центр України переноситься до [[Галицько-Волинська держава|Галицько-Волинського князівства]]. Після невдалої спроби князя [[Данило Галицький|Данила Галицького]] закріпитися у Києві та вбивства татарами князя [[Михайло Всеволодович|Михайла Всеволодовича]], що намагався проводити самостійну політику, на деякий час татари надають «ярлик» на Київ&nbsp;— суздальсько-володимирським князям.

З [[1246]] році титулярним князем тут був владимиро-суздальський [[Ярослав ІІІ Всеволодович]], який поставив у Києві свого намісника, а пізніше&nbsp;— [[Олександр Невський]], влада якого була також номінальною. З [[1263]] році татари дозволяють князювати у Києві нащадкам владимирських князів. З [[1263]] по [[1271]] рік Київська земля вважалася володінням брата Олександра Невського [[Ярослав Ярославич|Ярослава Ярославича]]. Однак він також не жив у місті, задовольняючись формальним визнанням його влади з боку київського боярства.

В останній чверті [[XIII століття]] татарські хани напряму тримали в [[Київ|Києві]] своїх намісників&nbsp;— багатих місцевих феодалів&nbsp;— і безконтрольно господарювали в ньому. Періодично з'являються в місті монголо-татарські загони, що грабували населення, виводили людей в Золоту Орду. Якийсь час (не пізніше [[1300]] року) зберігали свої уділи в Київській землі і Смоленські Мономаховичі. Можливо також, що окремі з князів правили у Києві як Волинські васали у [[1270]]-[[1300]] роках. Одним з них був Пороський князь Юрій, васал Волинських князів [[Володимир Василькович|Володимира Васильковича]] та [[Мстислав Данилович|Мстислава Даниловича]].

Близько 1299—1300&nbsp;рр. Київ зазнав нападу татар, скориставшись ним як підставою, київський митрополит-грек Максим вирішив змінити місцезнаходження центру Київської митрополії і, залишаючись київським митрополитом, без дозволу константинопольського патріарха перебрався у Володимир-на Клязьмі (звідки митрополит Петро переніс згодом центр митрополичої кафедри у Москву).

У першій половині [[XIV]] столітті в Києві знову з'явилися князі, але по уривчастих відомостях важко встановити хронологічність та послідовність їх князювання, а також те, чи постійно вони перебували в місті. Близько [[1300]]-[[1301]] років після перемоги хана Токти над Ногаєм, на Київському престолі утвердилася Путивльська династія, князі якої, з допомогою ординців, намагались утримати ці території до [[1362]] року. В цей час у Києві також князювали представники Чернігівських та Переяславських князівств.

=== Литовська доба. XIV—XV&nbsp;ст. ===
Між [[1324]] та [[1331]] роками київський престол, можливо, займав литовсько-руський князь [[Ольгимонт Гольшанський]] (згідно з версією з т. з. літопису Биховця (джерела 16 століття), яка ґрунтується на тому, що литовський князь Гедимін встановив контроль над Київщиною нібито вже у 1324 році, після битви на річці Ірпінь).

З київських князів часів Орди маємо ще відомості про маловідомого князя Федора, який згадується під 1331 роком, з єдиної згадки про нього у Новгородському літописі знаємо що він не був самостійним і знаходився під контролем ординського баскака. Родовід князя невідомий.

Імовірно, боротьба між Золотою Ордою та Литовсько-Руською державою за Київ тривала до 1[[1360-ті|360-х]] років (можливо, у 1350-х рр. Київ мав відносно незалежне становище, хоч і нестабільне, на що вказує те, що місто було осідком невизнаних Константинополем самозваних київських митрополитів Феодорита і Романа, але на їх визнання і Золота Орда своєї згоди б не дала, оскільки номінальними київськими митрополитами для неї були ті, що з 1324 року знаходилися у Москві, а Московське князівство було вірним васалом Орди, є думка що Феодорит і Роман були ставлениками Литви, але вона небездоганна) .
[[Файл:Кордони Київського князівство (1470).png|міні|Кордони Київського князівства (1470)]]
Близько [[1362]] року ''Київське князівство'' після битви під Синіми Водами звільнилося з під влади Золотої Орди і перейшло під контроль [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] (з [[1398]] року держава називалась Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське). Воно увійшло до його складу як [[васал]]ьне князівство.

З 1362&nbsp;р. київським князем став один з [[Гедиміновичі]]в, онуків Гедиміна і син Ольгерда Гедиміновича [[Володимир Ольгердович]]. З часом він все більше став проводити політику, спрямовану на утвердження широкої автономії Київського князівства, домігся від константинопольського патріарха відновлення Київської митрополії як постійного осідку київських митрополитів, митрополитом у Київ патріархом був призначений у 1375 році грек Кіпріан. Володимир досить довго карбував к Києві свою монету (карбовані монети князя карбувалися принаймні за 5 відомими штемпелями). В цей час до Київського князівства стала належати й Переяславська земля. Крім того, кордони князівства значно розширилися на південь і південний схід.

Відносний сепаратизм Володимира викликав невдоволення великих литовських князів, спочатку князя [[Ягайло|Ягайла Ольгердовича, який став]] [[Королі Польщі|польським королем]] у [[1386]] році, а особливо князя Вітовта Кейстутовича, іншого онука Гедиміна, якого литовське панство зробило великим литовським князем всупереч волі Ягайла, що бажав зберегти свою владу над Литвою.

У [[1394]] році Вітовт позбавив Володимира Ольгердовича влади, його змінив інший удільний князь з династії Гедиміновичів. ''Київське князівство за волею Вітовта дісталося Скиргайлові Ольгердовичу. За однією версією, що вкладається у тогочасний політичний зміст, Скиргайло був отруєний на бенкеті на початку 1397&nbsp;р. у Софії, митрополичій резиденції намісником київського митрополита Кипріана Фомою (Кипріан на цей час перебував у Москві, звідки до Києва вже не повернувся)''.

Після смерті Скиргайла за волею Вітовта Київське удільне князівство було ліквідоване. Вітовт призначив свою довірену особу, служилого князя Івана Ольгемунтовича (Гольшанського) у Київ адміністратором, розпорядником і виконавцем свої волі . Але й служилий князь перебував у Києві очевидно недовго, востаннє Іван згадується у джерелах у 1401 році (точна дата його смерті невідома) .

В [[1440]] році ''Київське удільне князівство'' було відновлено під владою нащадків Володимира Ольгердовича&nbsp;— Олелька Володимировича (1440—1455) та Симеона Олельковича (1455—1470), відтворення удільного князівства було одним із компромісів, що завершив феодальну війну 1432—1440 (між онуками Гедиміна Свидригайлом Ольгердовичем і Сигізмундом Кейстутовичем, у цій війні руська партія підтримувала Свидригайла супроти очільника суто литовського панства Сигізмунда, Свидригайло програв у 1435 році важливу битву, але Сигізмунд у березні 1440 року був вбитий у результаті змвови князів Чарторийських). У грудні [[1470]] року князь Симеон помер, кияни влаштували безуспішну фронду, вимагаючи від польського короля і литовського князя Казимира залишити за Києвом статус удільного князівства. Вона виявилася безуспішною. У 1471 році Київське удільне князівство було вдруге і остаточно ліквідоване. Кияни двічі відмовлялися прийняти призначеного Казимиром київського воєводу Мартина Гаштовта, але місто було зайняте військом. ''Київське князівство'' було перетворено на [[Київське воєводство|воєводство]].

== Князі ==
{{main|Київські князі}}
{{Князі Київські}}

== Галерея ==
<gallery>
Вид на городище в Заріччі.jpg|Вид на городище Х-ХІ ст. в Заріччі
Давньоруське городище в селі Заріччя. Місце, де були в'їзні ворота.jpg|Місце, де були в'їзні ворота фортеці поблизу сучасного села Заріччя
Давньоруське городище Василів (м.Васильків) 14.jpg|Залишки земляних укрпілень літописного Василева
Hillfort (Vita-Poshtova).jpg|Залишки городища ХІ-ХІІІ ст. в селі Віта-Поштова
ВИТАЧІВ.ДРЕВНІЙ ВИТИЧІВ.jpg|thumb|Місце, де існував древній Витичів (V-XIII століття)
</gallery>

== Див. також ==
{{Div col|cols=2}}
* [[Київська Русь]]
* [[Великий князь київський]]
* [[Київська область]]
* [[Київщина]]
* [[Київська губернія]]
{{Div col end}}

== Бібліографія ==

=== Довідники ===
* Русина, О. В. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kyevske_knyazivstvo Київське князівство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160817163635/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Kyevske_knyazivstvo |date=17 Серпня 2016 }} // {{ЕІУ|4|247}}
* {{ЕУ}}
* Гайдай Л. ''Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях''.- Луцьк: Вежа, 2000.
* ''Радянська енциклопедія історії України''.- К., 1970.- т.2.

{{Історія України}}
{{Україна в темах}}
{{ВП-портали|Київщина|Київ|Україна|Географія|Історія}}
{{ac}}

[[Категорія:Українські князівства]]
[[Категорія:Удільні князівства у складі Великого князівства Литовського]]
[[Категорія:Київщина]]
[[Категорія:Київське князівство| ]]
[[Категорія:Історичні землі України]]
[[Категорія:Київська Русь]]
[[Категорія:Середньовічні держави України]]
[[Категорія:1470 в Україні]]
[[Категорія:Держави і території, засновані 860]]
[[Категорія:Держави і території, засновані 1132]]
[[Категорія:Держави і території, зникли 1471]]