Перегляд вихідного коду сторінки Подільське князівство

{{Infobox Former Country
|native_name                     = Подільське князівство 
|common_name                     = Подільське князівство
|conventional_long_name          = 
|continent                       = Європа
|region                          = Україна
|status                          = 
|year_start                      =  1363
|year_end                        =  1434
|date_start                      = 
|date_end                        = 
|event_start                     = 
|event_end                       = 
|p1                              = 
|image_p1                        = 
|p2                              = 
|flag_p2                         = 
|s1                              = 
|flag_s1                         = 
|image_flag                      = Alex K Grundwald flags 1410-06.svg
|image_coat                      = Alex K Podolia.svg
|coa_size                        = 150px
|symbol                          = Герб Подільського князівства
|image_map                       = Межі_Подільського_князівства_на_1393_рік.jpg
|image_map_caption               =Межі Подільського князівства станом на 1393 рік 
|religion                        = [[Християнство]] 
|capital                         = [[Смотрич (смт)|Смотрич]], [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець]] 
|government_type                 = Монархія
|legislature                     = 
|title_leader                    = князі Коріатовичі
|leader1                         = Юрій Коріятович 
|year_leader1                    = 
|leader2                         = Костянтин Коріятович
|year_leader2                    = 
|leader3                         = Олександр Коріятович
|year_leader3                    = 
|leader4                         = Федір Коріятович
|year_leader4
|year_deputy1                    = 
|common_languages                = [[Староукраїнська мова]] 
|currency                        = 
|dynasty=[[Гедиміновичі]]|house1=[[Гедиміновичі]]}}

'''Подільське князівство''' ({{lang-en|Principality of Podillia}}, {{lang-pl|Księstwo podolskie}})&nbsp;— князівство Південно-західної Русі, яке утворилося внаслідок боротьби за спадщину [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]] (Руського Королівства). Засноване князем [[Юрій Коріятович|Юрієм Коріятовичем]], сином [[Коріят Гедимінович|Михайла-Коріята Ґедиміновича]].
== Територія ==
[[Поділля]] (застаріле&nbsp;— [[Пониззя]]) поділялось на Західне&nbsp;— Подністров'я й Східне&nbsp;— Побужжя. Подільська земля (в основному землі населені [[уличі|уличами]]) належали [[Галицьке князівство|Галицькому князівству]] і Великому князівству Київському. Правителі належали до династії [[Рюриковичі]]в. Під час навали [[Золота Орда|Золотої Орди]] в 1238&nbsp;р. була загарбана основна частина Поділля.   1257&nbsp;р. відбувся похід війська Галицько-Волинського князівства в [[Болохівська земля|Болохівську землю]], яке було спробою відновити контроль за Поділлям.

Територія князівства охоплювала землі від межиріччя рік [[Стрипа|Стрипи]] та [[Золота (річка)|Золота]] на заході до [[Дніпро|Дніпра]] на сході, на південному сході природною межею була річка [[Дністер]]. На півдні кордоном була межа степової зони, підконтрольної тоді [[Золота Орда|Золотій Орді]]. На півночі межувало з [[Волинське князівство|Волинською]] і [[Київське князівство|Київською]] землями<ref name="ВМ 305">''Михайловський В.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=podilske_knjazivstvo Подільське князівство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170822134141/http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=podilske_knjazivstvo |date=22 серпня 2017 }}…&nbsp;— С. 305—306</ref>.

За [[Гваньїні|Ґваньїні]], Подільський край дуже широкий: із заходу йде від [[Мунтенія|мультянського]] та волоського кордону і простягається до ріки [[Дон]]. Тут мався на увазі Подільський улус Золотої Орди. А Подільське князівство займало власне землі Малого Поділля.

== Історія ==
Останнім галицько-волинським монархом був [[Юрій II Болеслав]]&nbsp;— син дочки [[Юрій I Львович|Юрія I Львовича]] [[Марія Галицька|Марії]] та мазовецького князя [[Тройден I|Тройдена I]]. Він врегулював відносини із Золотою Ордою<ref>''[[Войтович Леонтій Вікторович|Войтович Л]].'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/k-doba_5/011-vojtovych.pdf Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160429152442/http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/k-doba_5/011-vojtovych.pdf |date=29 квітня 2016 }} // Княжа доба: історія і культура / [відп. ред. Володимир Александрович]; Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича.&nbsp;— Львів, 2011.&nbsp;— Вип. 5.&nbsp;— С. 217.</ref>, {{джерело|визнав свою залежність від неї}}, здійснив у [[1337]] році спільний з ординськими військами похід на Польщу,<ref>''Войтович Л.'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/k-doba_5/011-vojtovych.pdf Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160429152442/http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/k-doba_5/011-vojtovych.pdf |date=29 квітня 2016 }}.&nbsp;— С. 218.</ref> пробуючи повернути захоплену поляками 1303-го Люблінщину<ref>Юрій II Болеслав // [http://history.franko.lviv.ua/IIIju.htm Довідник з історії України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170923080741/http://history.franko.lviv.ua/IIIju.htm |date=23 вересня 2017 }}. За ред. І. Підкови та Р. Шуста.&nbsp;— К. : Генеза, 1993.</ref>. Підтримуючи мир з Литвою і Тевтонським орденом, Юрій II був у неладах з Польщею та Угорщиною, які готували спільний наступ на Галицько-Волинське князівство. Після його отруєння в 1340&nbsp;р. розгорнулась боротьба за землі Галицько-Володимирської держави між <!-- правителем Королівства Русі--> великим князем Волинським, [[Любарт]]ом і польським королем [[Казимир ІІІ|Казимиром ІІІ]]. 1349 року король Казимир III захопив Галицьку землю. У квітні 1350 року угорський король [[Людовик Угорський|Людовик]] уклав з Казимиром ІІІ угоду, за якою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Руське королівство пожиттєво Казимирові III.
=== Коріятовичі ===
[[Коріятовичі]] почали опановувати Поділля після поділу Руського королівства. У 1362 році четверо братів Коріятовичів: Олександр, Юрій, Костянтин і Федір брали участь у війську стрийка (дядька по-батькові)&nbsp;— великого князя [[Ольгерд]]а&nbsp;— у [[битва на Синіх Водах|битві на Синіх Водах]]. За це 1363 року за братами були закріплені їх володіння на Поділлі та утворено Подільське князівство. Брати були співправителями цього князівства: [[Юрій Коріятович|Юрій]] тримав [[Кам'янець-Подільський|Кам'янець]], а [[Костянтин Коріятович|Костянтин]]&nbsp;— [[Смотрич (смт)|Смотрич]]. [[Федір Коріятович|Федір]] у цей час перебував в Угорщині. У 1371 році в Поділля повернувся [[Олександр Коріятович]]. Першими правителями були князі Юрій та Олександр Коріятовичі, які до [[1366]]&nbsp;виступали на боці [[Ґедиміновичі]]в. Також відомі інші брати Коріятовичі: Борис, Василь (Семен Юрійович, як імовірний син Юрія Коріятовича, з'являється лише раз серед свідків документа, виданого представниками старшого покоління). У документах вони виступають або парою, або поодинці. Загалом такий спосіб правління не є чимось надзвичайним для того часу.

У [[1366]] році Подільське князівство потрапило у [[васал]]ьну залежність від [[Польське королівство|Польського Королівства]], правителі Олександр Коріатович i Юрій сплачували данину королю [[Казимир III|Казимирові III]]. Відтоді володарі Подільського князівства виступають парою&nbsp;— старший і наступний за віком князі (дуумвірат).

[[1372]] року князь Юрій запрошений посісти престол у сусідньому [[Молдавське князівство|Молдовському князівстві]], перебував на ньому до [[1377]], коли був отруєний у [[Сучава|Сучаві]] місцевими боярами (похований у монастирі біля міста [[Бирлад (місто)|Бирлад]]). У [[1374]] році він переніс столицю [[Поділля]] зі [[Смотрич (смт)|Смотрича]] до Кам'янця і збудував тут місто-фортецю із замком і міськими фортифікаціями. Тоді ж Кам'янець отримав від князів Юрія й Олександра [[Маґдебурзьке право]]. Його наступником став брат Олександр, який раніше володів також [[Володимир-Волинський|Володимиром]] і [[Крем'янець|Крем'янцем]].
 
Після смерті в [[1370]]-му Казимира III син його сестри [[Людовик Угорський]] став <!-- титулярним --> [[Король Руси|Королем Руси]] за [[Другий з'їзд монархів у Вишеграді|вишеградськими домовленостями]]. [[1372]] року він передав владу над Галичиною своєму наміснику&nbsp;— князю [[Сілезія|сілезькому]] [[Владислав Опольчик|Владиславу Опольчику]] ([[1372]]–[[1379]], [[1385]]–[[1387]]).

[[1377]]&nbsp;— князі Олександр і Борис, внаслідок військового походу угорського короля Людовика на руські землі, визнали [[Лен (феод)|ленну залежність]] від нього, свідченням чого є знайдена монета [[Подільський полугрошик|подільського півгроша]] із зображенням на реверсі анжуйського герба&nbsp; Карбувалася монета у [[Смотрич (смт)|Смотричі]], першій столиці Подільського князівства. «Дуетів» старших Коріатовичів було декілька: Юрія та Олександра, Олександра й Бориса, Бориса й Костянтина, Костянтина та Федора, Федора й Василя. Із цією традицією не узгоджується той факт, що монети, які останнім часом атрибутуються Коріатовичам, несуть на собі ім'я лише одного із них&nbsp;— Костянтина. Таких монет збереглося лише декілька. На них зображено, з одного боку, Юрія Змієборця, з другого&nbsp;— герб [[Карл I Роберт|Карла I Роберта]]&nbsp;— зліва біло-червоні смуги [[Арпади|Арпадів]], зправа&nbsp;— жовті лілії на синьому щиті [[Анжуйська династія Капетингів|Анжу-сицилійської династії]]; двосторонній напис прочитується фахівцями як «Монета князя [[Костянтин Коріятович|Костянтина]], дідичного господаря Смотрича». Монети були взоровані за «руськими грошиками», які карбувались у Львові, і мали назву «подільських півгрошиків». 

Інша відома монета п.к. - подільський денарій князя Федора Коріатовича, правив у  1388—1393 рр.
Монета має розмір 12х13,5 мм, масу 0,30 г , 0,600 пробу срібла.
 
Зі смертю Людовика Угорського його старша дочка [[Марія Угорська|Марія]] стала титулярною Королевою Угорщини (1382—1395), Галичини і Володимирії ([[1382]]–[[1387]]). Молодша дочка [[Ядвіґа Анжуйська|Ядвіґа]] отримала Польщу, де правила у 1384—1399&nbsp;рр. Після смерті короля Людовіка І Угорського (1382) князі Борис і Костянтин-молодший узяли дієву участь у обранні [[Ягайло|Ягайла]] на королівський престол й одруженні його з 12-річною королевою Польщі [[Ядвіґа Анжуйська|Ядвіґою Анжуйською]].

Близько [[1389]]&nbsp;року Федір Коріятович успадкував [[Поділля]] по смерті старших братів. [[1392]] року вступив в союз з [[Свидригайло Ольгердович|Свидригайлом]]&nbsp;— на той час князем [[Вітебськ]]им, що також противився політиці [[Ягайло|Ягайла]], спрямованій на повне підпорядкування удільних князівств аж до їх ліквідації.

=== Приєднання Поділля до Литви ===
[[Файл:Карта Центрально-Східної Європи на 1382 рік.jpg|міні|294x294пкс|Подільське князівство на 1382 рік]][[Файл:Konstanty Coins.jpg|thumb|[[Подільський полугрошик]] К. Коріятовича|292x292пкс]]Після війни [[Громадянська війна у Великому князівстві Литовському (1381—1384)|Кейстута з Ягайлом]] у 1385&nbsp;р. укладено [[Кревська унія|Кревську унію]]<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 128—129.</ref>. 4 березня 1386&nbsp;р. Ягайло коронувався на польський престол. Вже у 1387&nbsp;р. польські війська разом з литовськими витіснили з Галичини угорські залоги і приєднали її до Польщі. У 1386—1388 pp. найбільших удільних князів примушено дати присяжні грамоти на вірність «королю, королеві і короні польській», що, згідно з тогочасним феодальним правом, означало перехід князів у васальну залежність від польського короля. Одразу ж після її укладення найбільші удільні князі разом із залежними від них феодалами російських, українських і білоруських земель відмовилися визнати владу Ягайла.[[Файл:POL Kamieniec Podolski COA.svg|thumb|wright|100px|Герб Коріятовичів «Св. Юрій»]]Але Коріятовичі зберегли ленну присягу Угорському королівству, через що вони виявилися єдиними серед удільних князів, котрі не склали присяги вірності [[Владислав II Ягайло|Владиславові II Ягайлові]].

За [[Острівська угода|Острівською угодою]] [[1392]]&nbsp;р., польський король [[Владислав II Ягайло]], двоюрідний брат Вітовта, визнав його довічним правителем [[Велике князівство Литовське|Литовського князівства]]. [[1393]] року Вітовт захопив [[Кам'янець-Подільський]]<ref>''Пламеницька О.'' Кам'янець- Подільський.&nbsp;— К. : Абрис, 2004.&nbsp;— С. 35.</ref>. Він ліквідував на території України найбільші удільні князівства&nbsp;— [[Волинське князівство|Волинське]], [[Київське князівство|Київське]], [[Сіверське князівство|Новгород-Сіверське]] та Подільське, створив замість них звичайні литовські провінції, в яких правили великокнязівські намісники, а Західне [[Поділля]] змушений був передати Ягайлові.

Внаслідок військового походу [[Вітовт]]а восени [[1394]] князі [[Федір Корятович|Федір]] і Василь Коріятовичі були змушені здати Кам'янець і тікати до сусіднього Молдовського князівства, а звідти&nbsp;— на [[Закарпаття]]. Там Федір як васал і родич угорського короля [[Сигізмунд I Люксембург|Сиґізмунда І Люксембурзького]] (зайняв трон в результаті шлюбу із 14-річною Марією Угорською) отримав у володіння місто [[Мукачеве]] і комітат Берег.

У [[1393]]–[[1414]] Федір Коріятович&nbsp;роках був власником [[Бардіїв]]а. Заснував монастир у [[Мукачеве|Мукачеві]] (тут ймовірно був похований) і за пізнішою легендою привів на Закарпаття близько 40 тисяч подолян<ref>{{Cite web |url=http://exlibris.org.ua/doroszenko/r06.html |title=''Дмитро Дорошенко.'' Нарис історії України |accessdate=15 лютого 2015 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305034749/http://exlibris.org.ua/doroszenko/r06.html }}</ref>.

=== Боротьба за Поділля на межі XIV—XV&nbsp;ст. ===
У червні 1395 королем Польщі [[Ягайло]]м західна частина Поділля (за виключенням околиць [[Теребовля|Теребовлі]] і [[Стінка|Стінки]]) із замками і містах Кам'янець, [[Смотрич (смт)|Смотрич]], [[Червоногрод]], [[Скала-Подільська|Скала]], [[Бакота]] була надана на княжому праві (''ius ducalis'') [[Краківські воєводи|краківському воєводі]] [[Спитко II з Мельштина|Спиткові з Мельштина]]. Він підписувався як «пан та дідич Князівства Подільського і Самбірської землі, воєвода і староста краківський»{{Fact}}. Не вживав титулу князь. Після його загибелі [[1399]] року&nbsp;у [[Битва на Ворсклі (1399)|битві на Ворсклі]], Поділля знову відійшло до польської корони.

Після цього король польський [[Владислав II Ягайло|Ягайло]] посилає гінців до свого брата [[Свидригайло Ольгердович|Свидригайла]], який в той час перебував у Пруссії. Король сплачує великі суми за борги, в які князь увійшов, перебуваючи в землях хрестоносців. Тоді призначає на його утримання Подільську землю, викуплену за угодою від вдови Спитка з Мелштина, Єлизавети, і синів покійного, Яна і Спитка, за п'ять тисяч широких чеських грошів, а також [[Жидачівський повіт|Жидачівську землю]] і повіти Стрий, Шидлов, Стобніцу, Другню, Усьце; крім того, дає тисяч чотириста марок на рік з королівських соляних копалень.

Однак і настільки великими щедротами король не зміг вгамувати бурхливу натуру Свидригайла, і той не зазнавши ніякої образи, знову подався до хрестоносців в надії оволодіти Литовським князівством. При цьому Свидригайло розраховував на підтримку розміщених у подільських замках охоронних загонів поляків і [[Русини|русинів]]. Коли ж після втечі князя Ягайло зажадав повернення йому подільських замків, то руські й польські старости цих замків зухвало відповіли йому відкритим заколотом.[[Файл:Polska 1386 - 1434.png|thumb|291x291px|Межі [[Королівство Польське|Польського королівства]] та [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського та Руського]] за [[Владислав II Ягайло|Владислава II Ягайла]] ([[1386]]—[[1434]])]]У цій непевній обстановці, після втечі Свидригайла, 1402 року на Поділлі, знову появився [[Федір Коріятович]]. При допомозі свого брата Василя, який утримав Бозьке князівство Федір намагався знову захопити Подільську землю. Однак місцеві старости його ув'язнили; ціною свободи для братів були акти ({{lang-pl|homagialne}}) Ягайлу (Василь склав [[1 липня]] [[1403]] року в Грубешові, Федір через кілька днів в Щекарові) про відмову від прав на княжіння. Фактично автономію князівства було відмінено до 1430&nbsp;р.

У 1404&nbsp;р. Владислав здійснив похід в Подільську Землю зайняв Кам'янець. Король доручив правління над замками і землею Подільською Пйотрові Шафранцеві, через кілька років Петрові Карваціану, каштеляну добжинському, потім Анджею з Тенчина, підстолію краківському, після нього [[Пйотр Влодкович|Петрові Влодковичу Харбіновському]].<ref>Jana Długosza Kanonika Krakowskiego Dziejów polskich ksiąg dwanaście.&nbsp;— Krakow, 1868.&nbsp;— tom 3.&nbsp;— S. 527.</ref>

«Перелік загонів, прапорів й гербів земель королівства й мужів, котрі брали участь у прусській війні (Битва Грюнвальд-Танненберг). Сімнадцята, вісімнадцята і дев'ятнадцята хоругви&nbsp;— землі Подільської, яка мала три прапора, через численність свого населення; кожне з них мало сонячний лик на червоному полі.»

Після [[Перший Торунський мир|першого Торунського миру]] наступного дня після зустрічі короля з прусським магістром, Владислав, король польський, віддає Поділля в тримання великому князю литовському [[Вітовт|Вітовту Кейстутовичу]]. Ця передача була проведена без відома і згоди єпископів і вельмож Польського королівства, що викликало з їхнього боку сильне роздратування і невдоволення, оскільки король недостатньо зважив майбутні усобиці, які можуть статися через це в Польському королівстві.

З 1411 року все Поділля знаходилось у владі великого князя Литовського. Після перемоги над Тевтонським орденом, який став васалом Польщі, знову з'явилися надії на незалежність Великого князівства Литовського. Новий розклад сил був закріплений [[Городельська унія|Городельскою унією]] 1413&nbsp;р. Ця унія визнавала незалежність Литви і після смерті Вітовта, але під зверхністю польського короля. У 1414—1425&nbsp;рр. Вітовт призначив старостою подільським [[Юрій Гедигольд|Юрія Гедигольда]].

=== Подільська війна 1430-х років ===
[[Файл:Поділ Подільського князівства після 1434 року.jpg|міні|351x351пкс|Поділ Подільського князівства між [[Королівство Польське|Польським Королівством]] та [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським і Руським]] (1434 рік)]]
Скориставшись міжусобицею в Литві, в 1430 р. польське військо знову вторглося на Поділля. Але поляки зустріли сильний опір місцевого населення, очолюваного князями [[Федір Несвізький|Федьком Несвизьким]], князем [[Олександр Ніс|Олександром Носом]] та [[Івашко Преслужич Рогатинський|Івашком Рогатинським]]. У [[Битва на Мурафі|битві на річці Мурафа]] поляки зазнали поразки від Федька, але згодом між великим литовським князем Свидригайлом і Федьком спалахнув конфлікт, в результаті якого останній перейшов на бік Польщі і допоміг полякам захопити Західне Поділля. Володіння кн. Федька (Вінниця, Хмельник, Соколець) перейшли до корони польської, й при допомозі молдавського воєводи полякам вдалось захопити Брацлав, який литовці відвоювали дещо пізніше<ref>[[Ян Длугош]] «Річники, або хроніки славного королівства Польського», в 11 томах, 12 книгах, 1455&nbsp;р. Ioannes Dlugossius, Longinus. Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae</ref>.

[[1431]] року війська польського короля Ягайла завдали поразки повсталому Свидригайлові, і останній змушений був укласти перемир'я, відповідно до якого Подільське князівство було розділене на дві частини: східне залишилось за Великим князівством, а західне Поділля відійшло до Польщі (на його території у [[1434]] створили [[Подільське воєводство]] з центром у Кам'янці-Подільському; перший староста провінції&nbsp;— [[Пйотр Одровонж]] з 1434). 

[[Сигізмунд Кейстутович]] у грамоті від 15 жовтня 1432, підтвердженій підписами князів і панів, його прихильників (за взірець взяли грамоту [[Витовт]]а 1401&nbsp;р.), приймаючи від польського короля [[Ягайло|Ягайла]] титул великого князя литовського, визнавав за ним і його наступниками, зокрема, зверхність над ВКЛ, відступав Польщі [[Поділля|Подільську землю]], також спірні волинські прикордонні округи з центрами в містах [[Олесько]], [[Ратне]], [[Ветли]], [[Лопатин (смт)|Лопатин]]<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси.&nbsp;— Т. IV.&nbsp;— С. 207.</ref>.

Але Свидригайло не відмовився від подальшої боротьби і Східне Поділля включив до своїх володінь, [[Велике князівство Руське (1432—1435)|Великого князівства Руського]]. У своїй політиці він спирався на українських і білоруських князів і бояр, невдоволених привілейованим становищем католиків.

Фактично [[Велике князівство Руське (1432—1435)]] перестало існувати після поразки українсько-білоруських військ Свидригайла у [[Битва під Вількомиром|битві біля Вількомира]] 29-[[30 серпня]] [[1435]] року. Після втрати престолу Литви він залишався в цих областях до 1437&nbsp;р.

1447&nbsp;р. [[Теодорик Бучацький Язловецький]] в результаті походу приєднав до Подільського воєводства північно-східні повіти із замками в [[Летичів|Летичеві]], [[Хмільник]]у і Караул (вигнав литовську залогу, попав у немилість до короля).

У [[1566]]&nbsp;р. на території східного Поділля було створено [[Брацлавське воєводство]], а після [[Люблінська унія|Люблінської унії]] ([[1569]]) Литва передала його (разом з іншими руськими територіями) Польщі.

== Список князів та їх намісників ==
{{Докладніше|Правителі Поділля}}

== Див. також ==
* [[:Поділля]]
*[[Болохівська земля]]
* [[Війна за галицько-волинську спадщину]]
* [[:Подільські воєводи]]
* [[:Волинське князівство]]
* {{не перекладено|Хроніка Длугоша||ru|Хроника Длугоша}}
* [[Подільські князі]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://www.tovtry.km.ua/ua/history/statti/podilske_knjazivstvo_koriatovychiv.html ''Сергій Трубчанінов.'' Подільське князівство Корятовичів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141224213344/http://www.tovtry.km.ua/ua/history/statti/podilske_knjazivstvo_koriatovychiv.html |date=24 грудня 2014 }}
* [http://www.nbrb.by/bv/articles/8120.pdf Подільські денарії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150215231846/http://www.nbrb.by/bv/articles/8120.pdf |date=15 лютого 2015 }}

== Література ==
* ''Михайловський В.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=podilske_knjazivstvo Подільське князівство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170822134141/http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=podilske_knjazivstvo |date=22 серпня 2017 }} // {{ЕІУ|8|305—306}}
* ''Михайловський В.'' Спільне правління братів Коріатовичів на Поділлі (1340-ві&nbsp;— 1394&nbsp;рр.): структура оточення. // Український історичний журнал.&nbsp;— 2009.&nbsp;— №&nbsp;5;[https://web.archive.org/web/20150402131904/http://dunajclub.info/102]
* ''Погорілець О., Саввов Р.'' Монета подільського князя Костянтина. // Нумізматика. Фалеристика.&nbsp;— 2004.&nbsp;— №&nbsp;3.
* ''[[Шабульдо Фелікс Михайлович|Шабульдо Ф. М.]]'' Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского.&nbsp;— К., 1987.
* ''Шостопал А.'' Монети XIV&nbsp;ст., карбовані на Поділлі. // Нумізматика. Фалеристика.&nbsp;— 2007, №&nbsp;3.
* Akta unji Polski z Liwtą 1385—1791. Wyd. Stanisław Kutrzeba i Władysław Semkowicz.&nbsp;— Kraków, 1932.
* ''Czamańska I.'' Mołdawia i Wołoszyzna wobec Polski, Węgier i Turcji w XIV i XV w.&nbsp;— Poznań, 1996.
* ''Halecki O.'' Przyczynki genealogiczne do dziejów układu krewskiego. // Miesięcznik heraldyczny. 1935. R. XIV. №&nbsp;7—8.
* Jana Długosza Kanonika Krakowskiego Dziejów polskich ksiąg dwanaście. Krakow, 1868/(Ян Длугош. Історія польська в 12 книгах. Переклад з латини К. Мехержинського)
* ''Kurtyka J.'' Podole pomiędzy Polską i Litwą w XIV i 1 połowie XV wieku. // Kamieniec Podolski. Studia z dziejów miasta i regionu.&nbsp;— Kraków, 2000.
* ''[[Антоній Прохаска|Prochaska A.]]'' Podole lennem Korony 1352—1430. // Rozprawy Akademii Umiejętnośi. Wydział Historyczno-Filozoficzny, seria 2&nbsp;— Kraków, 1895, t. 7.
* ''Tęgowski J.'' Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów.&nbsp;— Poznań—Wrocław, 1999.
* ''Tęgowski J.'' Sprawa przyłączenia Podola do Korony Polskiej w końcu XIV wieku. // Teki krakowskie. T. V. Kraków, 1997.
* ''Tęgowski J.'' Wydarzenia na Rusi w drugiej połowie 1382 r. // Cracovia. Polonia. Europa. Studia z dziejów średniowiecza ofiarowane Jerzemu Wyrozumskiegu w sześćdziesiątą piątą rocznicę uridzun i czterdziestolecie pracy naukowej.&nbsp;— Kraków, 1995.
* ''Длугош Я''. Грюнвальдская битва.&nbsp;— М. : Изд. АН СССР, 1962.
* ''[[Молчановський Никандр Васильович|Молчановский Н]].'' Очерк известий о Подольской земле до 1434 года.&nbsp;— К., 1885.

[[Категорія:Історія Поділля]]
[[Категорія:Коріятовичі]]
[[Категорія:Удільні князівства у складі Великого князівства Литовського]]
[[Категорія:Історія Придністров'я]]
[[Категорія:Наддністрянщина]]
[[Категорія:1363 у Європі]]
[[Категорія:Держави і території, засновані 1363]]
[[Категорія:Подільське князівство]]
[[Категорія:зникли в Україні 1434]]