Перегляд вихідного коду сторінки У

{{Кирилиця
|Заголовок=Літера У
|Зображення=[[Файл:Cyrillic_letter_U.png]]
}}
'''У''', '''у'''&nbsp;— літера кириличної абетки. Є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення&nbsp;— видозмінена літера кириличної абетки.

== Історія ==
У [[Кирилиця#Рання кирилиця|старослов'янській абетці]] називалася «ук» і мала вигляд [[диграф]]а з літер [[Файл:Early Cyrillic letter Onu.png|30px]] («[[О#Історія|он]]») та «ік», який був графічним варіантом Ѵ («[[іжиця|іжиці]]») і відрізнявся від неї подовженою нижньою частиною. Обидва елементи могли записуватись в рядок ('''ѹ'''), або одна над одною (ꙋ). Це диграфічне позначення походить з грецького письма, де [u] передається сполученням ου («[[омікрон (літера)|омікрон]]» + «[[іпсилон]]»). Вибір диграфа для позначення монофтонга пов'язаний з тим, що в грецькій мові перехід [[праіндоєвропейська мова|праіндоєвропейського]] дифтонга ''*ou̯'' в [u] ([[#Походження «у»|див. нижче]]) стався вже у писемний період, що й відбилося в графіці.

Поряд з диграфом '''ѹ''' для передавання звука [u] використовували і його [[Лігатура (типографія)|лігатурний]] варіант, який може мати кілька форм, частіше вживалося накреслення [[Файл:Cyrillic y.jpg|10пкс]]. Разом з диграфами спектр можливих зображень літери є вельми різноманітним: [[Файл:Early Cyrillic letter Ouk.png|100px]]. Подібні форми зберігаються досі у церковнослов'янській писемності, причому перша форма використовується як велика, диграфи&nbsp;— на початку слів, лігатури&nbsp;— у середині та наприкінці.

У [[старослов'янська система числення|старослов'янській кириличній цифірі]] мала числове значення [[400 (число)|«400»]], причому для позначення числа могла використовуватися і диграфічна, і лігатурна форма. У сучасному церковнослов'янському варіанті буквеної цифірі для цієї мети вживають другу частину диграфа, тобто знак «ік» (іжицю з довгим «хвостиком»)&nbsp;— [[Файл:Cyrillic 400.jpg|20px]].

У [[глаголиця|глаголиці]] буква «укъ» мала накреслення [[Файл:Глаголиця. Буква ук. Glagolitic letter Uku.png|25px]], її числове значення також було «400». Очевидна аналогія у глаголичному та кириличному передаванні [u]: глаголичний «укъ» має схожість з [[Файл:Glagolitic on.svg|20px]] («онъ») і [[Файл:Glagolitic izhitsa.svg|10px]] («іжиця»).

Сучасна форма йде з початку XVIII&nbsp;ст.: коли в [[Гражданський шрифт|гражданському шрифті]] церковнослов'янський диграфічний і лігатурний «ук» був замінений на «ік», стилізований під малу латинську '''[[Y (латиниця)|y]]'''.

{{Див. також|Ук (кирилиця)|Іжиця}}

== В українській мові ==
У&nbsp;— двадцять четверта [[літера]] [[українська абетка|української абетки]].

У сучасній українській мові літерою «у» позначають звук [[Огублений голосний заднього ряду високого підняття|[u]]]&nbsp;— лабіалізований голосний заднього ряду високого підняття (''успіх, дуб, наука'').

=== Походження «у» ===
В українській мові звук [u] може мати різне походження:
* Від праслов'янського ''*u'', який сходив до [[праіндоєвропейська мова|праіндоєвропейських]] дифтонгів ''*ou̯, *au̯'' у закритих складах. У відкритих ті ж звукосполучення дали праслов'янські ''*ov, *av'', чим і пояснюються пізніші фонетичні чергування: {{lang-x-slav|*kujǫ < *kou̯jǫ}} («кую»)&nbsp;— ''*kovati < *kou̯ati'' («кувати»). Йотований варіант того ж звука ''*ju'' («[[ю]]») походив від [[дифтонг]]а ''*eu̯''. Саме таке походження має «у» у більшості українських слів. У старослов'янській кириличній і глаголичній писемності [u] передавався літерою «ук».
* Від праслов'янського ''*ǫ''&nbsp;— [[Носові голосні в праслов'янській мові|носового]] варіанта звука [o], що походив зі сполучень голосних заднього ряду з наступними носовими приголосними (''*on, *om, *an, *an''), які утворилися у закритих складах після початку дії [[закон відкритого складу|закону відкритого складу]]. У старослов'янській писемності [ǫ] передавався літерою «[[великий юс]]», який у кирилиці мав вигляд Ѫ. Після втрати носових голосних у східнослов'янських і південнослов'янських мовах Ѫ поступово змінила літера «ук», бо [ǫ] у більшості слов'янських мов збігся з [u] (лише у болгарській замість «великого юса» став вживатися «[[ъ|єр]]», бо [ǫ] у ній збігся з [[редуковані голосні|редукованим]] [ъ]). Саме таке походження має «у» у словах ''голуб, гуска, дуб, путь, суд, вудка'' та ін., у закінченнях [[знахідний відмінок|знахідного відмінка]] однини іменників І відміни (''воду, жінку, людину''), закінченнях [[дієслово|дієслів]] першої особи однини (''буду, ходжу, лежу'') та третьої особи множини (''дадуть, можуть, суть''). Звук [u] «юсового» походження може виявляти давнє чергування з [ja] («[[я (літера)|я]]»), яке в цьому випадку теж походить від носового (''запрягати, супряга&nbsp;— супруг, супруга, трясти&nbsp;— трус, м'який, м'яти&nbsp;— мука'').
* У деяких випадках [u] походить від звичайного (неносового) [o]: ''кувати'' < {{lang-x-slav|*kovati}}, ''сувати'' < {{lang-x-slav|*sovati}}. Часто сполучення '''-ув''' трапляється на місці {{lang-x-slav|-ov}}, який чергувався з ''-u'': внаслідок походження їх з того ж дифтонга ''*ou̯''.
* У запозиченнях з інших мов (''музика, сурма, румб'').
{{Див. також|Монофтонгізація дифтонгів у праслов'янській мові|Носові голосні в праслов'янській мові|Ю|Юси}}

=== Прийменник ===
В українській мові існують слова, що складаються з одної цієї літери&nbsp;— [[вигук]] «у» та [[прийменник]] «у», який є фонетичним варіантом прийменника «[[в]]» (рідше трапляються форми «ув», зі [[знахідний відмінок|знах.]] і [[місцевий відмінок|місц.]] відмінками вживаються також «уві», «вві», «ві», [[церковнослов'янізм|церк.-слов.]] «во»). Він має значну кількість значень, означаючи і місцеперебування (''у лісі''), і напрямок (''у ліс''), і посідання (''у мене''), і початок дії (''у танець''). Колись цей прийменник міг вживатися у значенні «біля», «поруч»: ''«Два брати, грізні ісполини ..стояли у ворот»'' ([[Котляревський Іван Петрович|І.&nbsp;П.&nbsp;Котляревський]]); ''«А вона, безталанночка, поклонилась та й стала в порога, як чужа»'' ([[Марко Вовчок]])<ref>{{СУМ-11|У}}</ref><ref>{{СУМ-11|В}}</ref>.

З граматичного й [[етимологія|етимологічного]] погляду в прийменнику «в/у» можна виділити два різних праслов'янських прийменники. Один, найбільш поширений, вживається з місцевим і знахідним відмінками і походить від {{lang-x-slav|*vъ < *vъn}} ({{lang-orv|въ, вън}}), у якому початкове ''*v-'' має [[протеза|протетичне]] походження, а ''*ъn'' вважається спорідненим з {{lang-grc|εν}}, {{lang2|la|en|in}}, {{lang-de|im}}. Втрата прикінцевого ''*n'' сталася внаслідок [[закон відкритого складу|закону відкритого складу]] майже у всіх позиціях, зберігся він тільки на початку деяких займенників (''у '''н'''их, у '''н'''ьому, у '''н'''еї''). Другий прийменник трапляється у сполученні з родовим відмінком (''у мене'', {{Comment|заст.|застарілі вирази}} ''у воріт, у порога'') і веде походження від {{lang-x-slav|*u}} ({{lang-orv|ѹ}}) < {{lang-x-ie|*au}}<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>.

== Таблиця кодів ==
{| class="standard"
 ! [[Кодування]]
 ! Регістр
 ! Десятковий<br />код
 ! 16-ковий<br /> код
 ! Вісімковий<br /> код
 ! Двійковий код
 |-
 | rowspan="2" | [[Юнікод]]<br />(У, у)
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 1059
 | style="text-align:right;" | 0423
 | style="text-align:right;" | 002043
 | style="text-align:right;" | 00000100 00100011
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 1091
 | style="text-align:right;" | 0443
 | style="text-align:right;" | 002103
 | style="text-align:right;" | 00000100 01000011
 |-
 | rowspan="2" | [[Юнікод]]<br />(Ѹ, ѹ)
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 1144
 | style="text-align:right;" | 0478
 | style="text-align:right;" | 002170
 | style="text-align:right;" | 00000100 01111000
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 1145
 | style="text-align:right;" | 0479
 | style="text-align:right;" | 002171
 | style="text-align:right;" | 00000100 01111001
 |- 
 | rowspan="2" | [[Юнікод]]<br />(Ꙋ, ꙋ)
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 42570
 | style="text-align:right;" | A64A
 | style="text-align:right;" | 123112
 | style="text-align:right;" | 10100110 01001010
 |- 
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 42571
 | style="text-align:right;" | A64B
 | style="text-align:right;" | 123112
 | style="text-align:right;" | 10100110 01001010
 |-
 | rowspan="2" | [[ISO 8859-5]]
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 195
 | style="text-align:right;" | C3
 | style="text-align:right;" | 303
 | style="text-align:right;" | 11000011
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 227
 | style="text-align:right;" | E3
 | style="text-align:right;" | 343
 | style="text-align:right;" | 11100011
 |-
 | rowspan="2" | [[KOI 8]]
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 245
 | style="text-align:right;" | F5
 | style="text-align:right;" | 365
 | style="text-align:right;" | 11110101
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 213
 | style="text-align:right;" | D5
 | style="text-align:right;" | 325
 | style="text-align:right;" | 11010101
 |-
 | rowspan=2 | [[Windows 1251]]
 | Велика
 | style="text-align:right;" | 211
 | style="text-align:right;" | D3
 | style="text-align:right;" | 323
 | style="text-align:right;" | 11010011
 |-
 | Мала
 | style="text-align:right;" | 243
 | style="text-align:right;" | F3
 | style="text-align:right;" | 363
 | style="text-align:right;" | 11110011
|}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{УРЕ}}
* ''[[Півторак Григорій Петрович|Півторак Г. П.]]'' У // [[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова. Енциклопедія]].&nbsp;— К.: Українська енциклопедія ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Бажана, 2000.

== Посилання ==
* {{УМЕ8|частина=Назвук|сторінки=1069}}

{{Український правопис}}
{{Українська мова}}

{{ВП-портали|Українська мова}}

[[Категорія:Українська абетка]]