Перегляд вихідного коду сторінки Панславізм

[[Файл:Slavic europe.png|300px|thumb|Країни з переважаючим слов'янським населенням (світло-зеленим&nbsp;— [[Західні слов'яни]], зеленим&nbsp;— [[Східні слов'яни]] і темно-зеленим&nbsp;— [[Південні слов'яни]]]]'''Панславі́зм'''&nbsp;— культурна й політична течія, [[ідеологія]], поширена в державах, населених [[Слов'яни|слов'янськими народами]], в основі якої лежать ідеї про потребу їх політичного об'єднання на основі етнічної, культурної та мовної спільності. Сформувалася в кінці XVIII&nbsp;— першій половині XIX століть. Символами панславізму вважають [[Панслов'янські кольори|Національний прапор усіх слов'ян]] і гімн [[Гей, слов'яни|«Гей, слов'яни»]], які також були національним гімном і [[Прапор Югославії|прапором]] [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославії]].

Термін уперше вжив у Чехії [[Ян Геркель]] [[1826]] року.

== Поняття «панславізм»: кін. XVIII&nbsp;— поч. XIX ст ==

Політичне поневолення більшості слов'янських народів, [[ідеї Великої Французької революції]] та німецького [[романтизм]]у, [[слов'янське національне відродження]]&nbsp;— ці чинники призвели до росту серед освічених кіл західних і південних слов'ян ([[Йосеф Добровський|Й. Добровський]] ([[чехи|чех]]), [[Павел Йозеф Шафарик|П. Шафарик]], [[Ян Коллар|Я. Коллар]] ([[словаки]]), [[Людевит Гай|Л. Гай]] ([[хорвати|хорват]]), [[Вук Караджич|В. Караджич]] ([[серби|серб]]) та інші) ідеї слов'янської єдності й культурної спільності. Успіхи [[Російська імперія|Російської імперії]] у [[Російсько-турецькі війни|війнах проти Туреччини]] й [[Наполеонівські війни|наполеонівських війнах]] привели до того, що деякі із слов'янських діячів висували думки про політичну й мовну злуку слов'ян під владою [[Російська імперія|Росії]], вважаючи, що остання допоможе слов'янським народам у боротьбі проти чужоземного поневолення (Й. Добровський, [[Йозеф Юнгман|Й. Юнгман]], Л. Гай та інші). Дехто з них пізніше змінив свої погляди (Л.&nbsp;Гай, Л.&nbsp;Штур, К.&nbsp;Гавличек-Боровський).

Інші прихильники панславізму, головним представником яких був чех [[Франтішек Палацький|Ф.&nbsp;Палацький]] виступали за збереження [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] і за перетворення її на федерацію слов'ян, австрійців та угорців. Після перетворення Австрійської імперії на [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщину]] (1867) Палацький переглянув свою концепцію і взяв участь у організованому від російських панславістів [[Слов'янський Конгрес у Москві 1867|Слов'янському з'їзді 1867 року в Москві]].

== Проросійська та антиросійська течії ==
{{Див. також|Російський імперіалізм}}
Серед поляків, які були під сильним впливом романтичного [[патріотизм]]у та мрій про відновлення «Великої Польщі», панславістські ідеї викликали дві течії: проросійську ([[Станіслав Сташиць|С. Сташиць]], Й.&nbsp;М.&nbsp;Гене-Вронський, [[Августин Цешковський|А.&nbsp;Цешковський]]) та антиросійську ([[Адам Міцкевич|А.&nbsp;Міцкевич]], [[Анджей Тов'янський|А.&nbsp;Тов'янський]], [[Казімеж Бродзінський|К. Бродзинський]]). Останні вважали, що головну роль у злуці слов'ян повинна відігравати Польща.

В самій Росії в кінці [[1830-ті|1830-х]] років у роботах [[Погодін Михайло Петрович|М.&nbsp;Погодіна]] було висунуто твердження про перевагу слов'ян над іншими народами, «<nowiki/>[[Загниваючий Захід|ворожість Заходу]]<nowiki/>», [[Москва — Третій Рим|покликання Росії]] щодо гегемонії у слов'янському світі (проєкти політичного об'єднання слов'ян під егідою Російської імперії розробляли ще у XVIII&nbsp;— на початку XIX столітть А. Самборський, В. Малиновський та інші). Російські слов'янофіли 1840&nbsp;— 50-х років&nbsp;— [[Аксаков Костянтин Сергійович|К. Аксаков]], [[Хом'яков Олексій Степанович|О. Хом'яков]], [[Кірієвський Іван Васильович|І. Киреєвський]] та інші&nbsp;— виступали з ідеєю протиставлення слов'янського православного світу з Росією на чолі до «хворої», безвірної Європи. Теологічні противники [[Слов'янофільство|слов'янофіл]]ів&nbsp;— так звані «західники» ([[Чаадаєв Петро Якович|П. Чаадаєв]], [[Герцен Олександр Іванович|О. Герцен]])&nbsp;— теж не заперечували особливої ролі Росії серед слов'янських народів.

Поразка у [[Кримська війна|Кримській війні 1853—56 років]], [[Січневе повстання (1863)|Польське визвольне повстання 1863 року]], загострення [[східне питання|східного питання]]&nbsp;— ці чинники викликали активізацію російських панславістів, що знайшло своє практичне втілення у Слов'янському з'їзді [[1867]] в Москві та діяльності слов'янських комітетів. Панславістичні ідеї займали вагоме місце в теоретичних шуканнях І. Аксакова, [[Данилевський Микола Якович|М. Данилевського]], [[Леонтьєв Костянтин Миколайович|К. Леонтьєва]], наукових розробках учених-славістів [[Ламанський Володимир Іванович|В. Ламанського]], О. Міллерата зокрема.

== Період найбільшого впливу ==
Найбільший політичний вплив «панславізм» мав у [[1870-ті|1870-х]] роках, завдяки таємній [[Рейхштадтська угода|Рейхштадтській угоді]] ([[1876]]) між Російською та Австро-Угорською імперією з розділу балканських провінцій [[Османська імперія|Османської імперії]].

В період [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецької війни 1877—1878 років]], що послідувала внаслідок цієї угоди, панславізм штучно роздмухувався урядом Росії, слугував виправданням її активних зовнішньополітичних дій (низка представників найвищих державних і військових кіл Росії: граф [[Ігнатьєв Микола Павлович|М. Ігнатьєв]], князь [[Черкаський Володимир Олександрович|В. Черкаський]], генерали [[Черняєв Михайло Григорович|М. Черняєв]], [[Скобелєв Михайло Дмитрович|М.&nbsp;Скобелев]], [[Фадєєв Ростислав Андрійович|Р.&nbsp;Фадєєв]]&nbsp;— були його прихильниками). Як громадсько-політична течія «панславізм» зустрічав і підозріле ставлення з боку уряду та його ідеологів ([[Побєдоносцев Костянтин Петрович|К.&nbsp;Победоносцев]], [[Катков Михайло Никифорович|М.&nbsp;Катков]]), а також був підданий критиці з боку ліберальних кіл ([[Пипін Олександр Миколайович|О.&nbsp;Пипін]], зокрема).

Внутрішня ситуація та зовнішні умови Росії зменшили популярність ідей «панславізму» в кінці 19 століття; вони відродились напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни 1914-18]] у формі «неославізму» (або «неопанславізму»). Російські неославісти (головний діяч&nbsp;— граф [[Бобринський Володимир Олексійович|В. Бобринський]]) разом із діячами інших слов'янських країн (чех [[Карел Крамарж|К.&nbsp;Крамарж]], словенець І.&nbsp;Грабар та ін.) провели слов'янські конгреси у Празі ([[1908]]) та Софії ([[1910]]), прагнучи досягти міжслов'янського зближення перед можливою німецькою загрозою.

== Вплив революційних подій ==
[[Російська революція (1917)|Революційні події 1917 року]] на деякий час поховали ідеї «панславізму» в Росії; їх гостро засуджували [[Карл Маркс|К. Маркс]], [[Фрідріх Енгельс|Ф. Енгельс]] та [[Ленін Володимир Ілліч|В. Ленін]]. З початком [[Німецько-радянська війна|радянсько-німецького етапу другої світової війни 1941-45 років]] було відновлено стару російську політику щодо слов'ян. У серпні [[1941]] року у Москві було створено [[Всеслов'янський комітет]]. Слов'янські комітети виникли у [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Велика Британія|Великій Британії]], [[Канада|Канаді]] за ініціативою та участю комуністів слов'янського походження.

Після першого Всеслов'янського з'їзду в Москві (1941) в 1946 року відбувся [[Слов'янський конгрес]] у [[Белград]]і, куди з'їхались делегати з усіх слов'янських країн. Після загострення відносин Югославії з [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] усі слов'янські комітети припинили свою діяльність. [[Падіння соціалістичної системи]] й [[розпад СРСР]] надали панславістичного забарвлення певним колам та політичним партіям російського суспільства.

== Україна та українці в ідеях панславістичного руху ==
В Україні ідеї «панславізму» поширились у першій чверті XIX століття (зокрема, [[Товариство об'єднаних слов'ян]]), їх вплив виразно помітний у програмі [[Кирило-Мефодіївське товариство|Кирило-Мефодіївського Братства]], серед українських наукових кіл середини XIX століття ([[Максимович Михайло Олександрович|М. Максимович]], [[Бодянський Осип Максимович|О. Бодянський]]), а також серед ліберальної частини українського дворянства ([[Ґалаґан Григорій Павлович|Г. Ґалаґан]], [[Рігельман Микола Аркадійович|М. Рігельман]] та ін.), представники якого брали активну участь у діяльності слов'янських комітетів у Києві та Одесі у 1850—70-х рр.

На українські землі у складі Австрії ідеї «панславізму» проникали як із Заходу, так і з Росії. За прикладом інших слов'янських народів у Львові в [[1848]] році було створено [[Галицько-Руська матиця|Галицько-Руську Матицю]]. Під час [[Революція в Австрійській імперії (1848—1849)|Революції 1848-49 років]] в Австрійській імперії українці Галичини почали налагоджувати контакти зі слов'янськими діячами Австрійської імперії, зокрема взяли участь у [[Слов'янський Конгрес у Празі 1848|Слов'янському конгресі у Празі]] (червень [[1848]]). Під впливом ідей з Росії частина української інтелігенції стала на шлях [[Москвофільство|москвофільства]], яке підтримували російські панславістичні кола. Як згодом щодо гілки промосковських панславістів зазначав [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]]:
{{виписка|''«слов'янські справи в Україні зробились за останні десятиліття не дуже популярними через те, що цими справами займались і ніби взяли в монопольну опіку так звані „слов'янофільські круги“, котрі свій інтерес до слов'янства сполучали з вузьким та нетерпимим московським націоналізмом. Ці казенні слов'янофіли готові були цькувати і душити національний рух як серед слов'янських народів, що вже належали до імперії, як то Українці, Білоруси, Поляки, так і серед решти слов'ян, якими цікавились та яким допомагали різні „Слов'янські доброчинні комітети“ з Росії»''<ref>Дорошенко Д. Слов'янський світ у його минулому й сучасному т. 1 Б; 1922 «Українське слово»</ref>}}

Деякі з провідних українських діячів науки й культури другої половини XIX&nbsp;— початку XX століття, зокрема [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевський]], відкрито виступили проти «панславізму», вбачаючи в ньому загрозу для [[національний інтерес|національних інтересів]] [[Українська нація|українського народу]].

== Див. також ==
{{Div col|cols=3}}
* [[Панслов'янські кольори]]
* [[Міжслов'янська мова]]
* [[Слов'янознавство]]
* [[Слов'янофільство]]
* [[Експансіоністський націоналізм]]
* [[Міжнародна організація]]
* [[Чехословакізм]]
* [[Ілліризм]]
* [[Пансербізм]]
* [[Велика ідея|Панеллінізм]]
* [[Панафриканізм]]
* [[Пангерманізм]]
* [[Єврославізм]]
* [[Неославізм]]{{Div col end}}

== Примітки ==
{{примітки}}

== Джерела та література ==
* ''Симоненко Р. Г.''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Panslavizm Панславізм] // {{ЕІУ|8|49}}

=== Література ===
* ''А. Субботін''. Панславізм // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К.:Знання України, 2004&nbsp;— Т.2&nbsp;— 812с. ISBN 966-316-045-4
* ''А. Суботін''. Панславізм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.534 ISBN 978-966-611-818-2

== Посилання ==
{{Вікіпосилання}}
* [http://leksika.com.ua/13331222/legal/panslavizm Панславізм] // {{Юридична енциклопедія|4}}
* {{УМЕ10|частина=Панславізм|сторінки=1285-1286}}
* [http://www.pravda.com.ua/columns/2011/04/8/6088921/ Панславізм&nbsp;— дещо з історії питання//Українська правда]
* [http://panslavist.ru/ Журнал Панславист] {{ref-ru}}
* [http://ec-dejavu.ru/p/Panslavism.html Г. Рокіна. Панславізм] // Рокина Г. Теорія та практика слов'янської взаємности в історії словацько-російських стосунків XIX&nbsp;ст.&nbsp;— Казань, 2005, с. 5-30.{{ref-ru}}
* Дончев Стоян// Слов'янська ідея в XXI столітті// [http://lit.lib.ru/d/donchew_s_d/text_0010.shtml]{{ref-ru}}
* [http://slavonic.iptelecom.net.ua/ideol/slovaki.htm Г.&nbsp;В.&nbsp;Рокіна. Словаки та Празький з'їзд 1848 року] Російська академія наук. Лексографічний семінар кабінет «Слов'янський світ». Слов'янський рух XIX—XX століть: з'їзди, конгреси, наради, маніфести, звернення. М. 1998г с 29-48.{{ref-ru}}
* Дьяков В. А. [http://slavonic.iptelecom.net.ua/ideol/polaki.htm Поляки на Празькому з'їзді 1848 року.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130517045507/http://slavonic.iptelecom.net.ua/ideol/polaki.htm |date=17 травня 2013 }} Російська академія наук. Лексографічний семінар кабінет «Слов'янський світ». Слов'янський рух XIX—XX століть: з'їзди, конгреси, наради, маніфести, звернення. М. 1998г с 49-56.{{ref-ru}}
* [http://slavonic.iptelecom.net.ua/ideol/kanun1867.htm Г.&nbsp;В.&nbsp;Рокіна Про Трактат Людовита Штура «Слов'янство та світ майбутнього» (Напередодні з'їзду 1867&nbsp;р.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140220165437/http://slavonic.iptelecom.net.ua/ideol/kanun1867.htm |date=20 лютий 2014 }} Російська академія наук. Лексографічний семінар кабінет «Слов'янський світ». Слов'янський рух XIX—XX століть: з'їзди, конгреси, наради, маніфести, звернення. М. 1998г с 73-94.{{ref-ru}}
* [http://slavonic.iptelecom.net.ua/ideol/semetap.htm А. Лузан Сім етапів міжнародного слов'янського руху (кортка історична довідка)]{{ref-ru}}
* [http://ec-dejavu.ru/p-2/Panslavism-2.html Г.&nbsp;В.&nbsp;Слов'янський рух XIX—XX століть: з'їзди, конгреси, наради, маніфести, звернення. Передмова М.&nbsp;Ю.&nbsp;Досталь ] Російська академія наук. Лексографічний семінар кабінет «Слов'янський світ». Слов'янський рух XIX—XX століть: М. 1998г .{{ref-ru}}
* [[Фрідріх Енгельс|Енгельс Фрідріх]] [http://lugovoy-k.narod.ru/marx/06/062.htm Демократичний панславізм], «[[Neue Rheinische Zeitung]]» №&nbsp;222 и 223; 15 и 16 лютого 1849&nbsp;р.{{ref-ru}}
* ''Георгієв П. В.'' Російський панславізм XIX века та антична демократія: концепція політії М.&nbsp;С.&nbsp;Куторги // Вчені записки Казанського державного університету. Серія «Гуманітарні науки».&nbsp;— 2008.&nbsp;— Т. 150, кн. 1.&nbsp;— C. 214—218.{{ref-ru}}
* [http://www.bartleby.com/65/pa/PanSlavi.html Pan-Slavism] in [[Columbia Encyclopedia]] {{Ref-en}}
* [http://books.google.com/books?vid=ISBN0415939232&id=7jCi6jCc3KcC&pg=PA1762&lpg=PA1762&dq=pan-slavism&sig=wBRP_gaaZRt5Gu1bPbJn8fk7T0E Pan-Slavism] in «Encyclopedia of the United Nations and International Agreements» by Edmund Jan Osmanczyk {{Ref-en}}
* Nicholas Valentine Riasanovsky, [http://books.google.com/books?vid=ISBN0195121791 A History of Russia], p.&nbsp;450, Oxford University Press US, 2006, ISBN 0-19-512179-1. {{Ref-en}}

{{Бібліоінформація}}
{{Російський націоналізм}}
{{Паннаціоналізм}}
{{іредентизм}}
{{Культурна асиміляція}}
{{Портали|Політологія|Історія}}

[[Категорія:Панславізм| ]]
[[Категорія:Паннаціоналізм]]
[[Категорія:Політичні концепції]]
[[Категорія:Політичні ідеології]]
[[Категорія:Москвофільство]]
[[Категорія:Міжнародні відносини Російської імперії]]
[[Категорія:Культурна асиміляція]]
[[Категорія:Русифікація]]
[[Категорія:Російський імперіалізм]]