Перегляд вихідного коду сторінки Смуга осілості

[[Файл:PaleofSettlements.png|thumb|250px|Мапа смуги осілості]]
[[Файл:Map showing the percentage of Jews in the Pale of Settlement and Congress Poland, The Jewish Encyclopedia (1905).jpg|Map showing the percentage of Jews in the Pale of Settlement and Congress Poland, The Jewish Encyclopedia (1905).jpg|thumb|250px|]]

'''Межа, або смуга осілості''' ({{lang-ru|Черта оседлости}})&nbsp;— територія компактного проживання [[євреї]]в у [[Російська імперія|Російській імперії]], визначена імперським урядом з метою запобігання їх проникнення у внутрішні губернії, і захисту тамтешніх підприємців від єврейської [[конкуренція|конкуренції]]. У 1791 р. після скарг московського і смоленського купецтва та звинувачення євреїв у «підриві торгівлі» Катерина II визначила особливим списком місцевості, за межами яких іудеям не дозволялося проживати.<ref name=ng/><ref>{{ПСЗРИ-1|17006|23}}. – Том 23 (1789 – 31 октября 1796), № 17006. – С. 287</ref><ref name="Штетл">{{Cite web |url=http://www.sholom-aleichem.kiev.ua/publ/articles_about_the_jewish_traditions/shtetl_evrejske_mistechko/2-1-0-22 |title=Штетл — єврейське містечко. |accessdate=18 липня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160816005516/http://www.sholom-aleichem.kiev.ua/publ/articles_about_the_jewish_traditions/shtetl_evrejske_mistechko/2-1-0-22 |archivedate=16 серпня 2016 |deadurl=yes }}</ref>

Водночас&nbsp;— це також система преференційних і заохочувальних юридичних норм, що надавали право повсюдного мешкання в Російській імперії окремим («корисним» в очах центральної влади) групам єврейського населення, чий досвід мав слугувати прикладом для наслідування єврейському загалові<ref name="ЕІУ">[http://resource.history.org.ua/person/0000533 ''Любченко В. Б.''] [http://www.history.org.ua/?termin=Mezha_osilosti Смуга осілості] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160418024458/http://history.org.ua/?termin=Mezha_osilosti |date=18 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|9|678}}</ref>.

Вперше смуга осілості була визначена відповідно до указу 1791 року. До неї увійшли [[Катеринославська губернія|Катеринославська]], [[Київська губернія|Київська]], [[Волинська губернія|Волинська]], [[Подільська губернія|Подільська]], [[Херсонська губернія|Херсонська]], [[Таврійська губернія|Таврійська]], [[Чернігівська губернія|Чернігівська]], [[Полтавська губернія|Полтавська]], [[Мінська губернія|Мінська]], [[Віленська губернія|Віленська]], [[Бессарабська губернія|Бессарабська]], [[Астраханська губернія|Астраханська]] та [[Кавказька губернія|Кавказька]] [[губернія|губернії]], а також [[Курляндія]]. Оскільки три останні в 1829 та 1835 роках були виключені з-поміж регіонів, де євреї могли б селитися<ref name="Штетл"/>, то вони зосереджувалися переважно в західних губерніях та в [[Україна|Україні]]<ref name=ng>''Юлія Негода''. [http://oldconf.neasmo.org.ua/node/3227 Законодавчі акти Російської Імперії як інформативне джерело з історії євреїв України (кінець XVIII&nbsp;— перша половина XIX&nbsp;ст.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160816083825/http://oldconf.neasmo.org.ua/node/3227 |date=16 серпня 2016 }}</ref>.

За [[Микола І|Миколи І]] євреї були обмежені у праві проживання в містах. Їм не дозволялося селитися в [[Київ|Києві]], [[Миколаїв|Миколаєві]], [[Севастополь|Севастополі]] та в козацьких і державних селах Полтавщини. У багатьох містах виникли [[Гетто|спеціальні квартали]], в яких мали мешкати лише євреї.

Єврейське населення в українських губерніях смуги осілості у другій половині XIX століття постійно зростало і на 1880 рік становило понад 1,5 мільйонів осіб, або ж більше половини загальної їх кількості в смузі осілості всієї Росії, та половина єврейського населення України мешкала у містечках<ref>{{Cite web |url=http://risu.org.ua/ua/library/periodicals/lis/lis_91/lis_91_05/37623/ |title=Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ. УКРАЇНСЬКА ІУДАЇКА |accessdate=18 липня 2016 |archive-date=13 серпня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160813015321/http://risu.org.ua/ua/library/periodicals/lis/lis_91/lis_91_05/37623/ }}</ref>. На початку XX століття смуга осілості залишалася, але багато євреїв уже мешкали за її межами. Проіснувала до 1917 року.

== Географія смуги осілості ==
У смугу осілості входили спеціально відведені містечка в таких губерніях:
# [[Бессарабська губернія|Бессарабська]];
# [[Віленська губернія|Віленська]];
# [[Вітебська губернія|Вітебська]], включаючи [[Себезький повіт|Себезький]] і [[Невельський повіт]]и (нині&nbsp;— частина [[Псковська область|Псковської області]], [[Велізький повіт]] (в даний час&nbsp;— частина [[Смоленська область|Смоленської області]]) і три [[Латгалія|Інфлянтських повіти]] (зараз&nbsp;— частина [[Латвія|Латвії]]);
# [[Волинська губернія|Волинська]];
# [[Гродненська губернія|Гродненська]];
# [[Катеринославська губернія|Катеринославська]];
# [[Київська губернія|Київська]] (зі смуги осілості був виключений [[Київ]], проте євреям дозволялося жити тільки в деяких частинах міста);
# [[Ковенська губернія|Ковенська]];
# [[Мінська губернія|Мінська]];
# [[Могилівська губернія|Могилівська]];
# [[Подільська губернія|Подільська]];
# [[Полтавська губернія|Полтавська]];
# [[Таврійська губернія|Таврійська]] (зі смуги осілості були виключені [[Ялта]] та [[Севастополь]]);
# [[Херсонська губернія|Херсонська]] (зі смуги осілості був виключений [[Миколаїв]]);
# [[Чернігівська губернія|Чернігівська]], включаючи [[Суразький повіт (Чернігівська губернія)|Суразький]], [[Мглинський повіт|Мглинський]], [[Новозибковський повіт|Новозибковський]] і [[Стародубський повіт]]и (в даний час у складі [[Брянська область|Брянської області]]).
# [[Царство Польське]]

Єврейськомовне населення у губерніях смуги осілості за переписом 1897 року:
{| class="wikitable sortable"
! '''№'''
! '''Губернія'''
! '''Єврейськомовне населення<br/> 1897'''
! '''Частка серед<br/> всього населення'''
! '''Частка серед<br/> міського населення'''
! '''Частка серед<br/> сільського населення'''
|-
| 1||Гродненська||278 542||17,4&nbsp;%||align="center"|57,7&nbsp;%||9,8&nbsp;%
|-
| 2||Мінська||343 466||16,0&nbsp;%||align="center"|58,8&nbsp;%||11,0&nbsp;%
|-
| 3||Ковенська||212 028||13,7&nbsp;%||align="center"|43,1&nbsp;%||10,7&nbsp;%
|-
| 4||Царство Польське||1 267 194||13,5&nbsp;%||||
|-
| 5||Волинська||394 774||13,2&nbsp;%||align="center"|50,8&nbsp;%||10,0&nbsp;%
|-
| 6||Віленська||202 374||12,7&nbsp;%||align="center"|43,1&nbsp;%||8,4&nbsp;%
|-
| 7||Подільська||369 306||12,2&nbsp;%||align="center"|46,1&nbsp;%||9,6&nbsp;%
|-
| 8||Київська||430 489||12,1&nbsp;%||align="center"|31,0&nbsp;%||9,3&nbsp;%
|-
| 9||Могилівська||203 507||12,1&nbsp;%||align="center"|52,4&nbsp;%||8,2&nbsp;%
|-
| 10||Бессарабська||228 168||11,8&nbsp;%||align="center"|37,2&nbsp;%||7,3&nbsp;%
|-
| 11||Херсонська||322 537||11,8&nbsp;%||align="center"|28,4&nbsp;%||5,1&nbsp;%
|-
| 12||Вітебська||174 240||11,7&nbsp;%||align="center"|52,1&nbsp;%||4,9&nbsp;%
|-
| 13||Чернігівська||113 787||5,0&nbsp;%||align="center"|26,0&nbsp;%||2,8&nbsp;%
|-
| 14||Катеринославська||99 152||4,7&nbsp;%||align="center"|26,0&nbsp;%||2,0&nbsp;%
|-
| 15||Полтавська||110 352||4,0&nbsp;%||align="center"|29,3&nbsp;%||1,2&nbsp;%
|-
| 16||Таврійська||55 418||3,8&nbsp;%||align="center"|11,8&nbsp;%||1,8&nbsp;%
|-
| ||'''Всього'''||'''4 805 334'''||'''11,4&nbsp;%'''||||
|-
|
|}

== Практика застосування обмежень по смузі осілості в різний час ==
Навіть тимчасовий виїзд зі смуги осілості для євреїв був ускладнений. Проживання євреїв відповідно до указу про межі осілості дозволялося лише в спеціально обумовлених містах і [[єврейське містечко|містечках]], але не в сільській місцевості. Результатом цих обмежень, а також обмежень у виборі професії, стала надзвичайна скупченість єврейських ремісників та їх родин в містечках в межах смуги осідлості.

Заборона не поширювалася лише на [[Купецька гільдія|купців першої гільдії]] (але тільки після 10-річного перебування в гільдії в межах смуги осілості), осіб з [[вища освіта|вищою освітою]], середній медичний персонал; цехових ремісників (записаних в ремісничі [[цех]]и&nbsp;— архаїчні станові установи); відставних нижніх чинів, які прийшли на службу за рекрутським набором.

Необхідно зауважити, що вступ до першої гільдії було можливим при виконанні двох умов: отримання промислового свідоцтва певного розряду (на початок XX століття коштувало 500 рублів в рік) та отримання гильдейського свідоцтва (на початок XX століття&nbsp;— 75 рублів в рік); ані фактичне заняття будь-якою промисловою або комерційною діяльністю, ні згода самої гільдії на вступ не були потрібні. Таким чином, вступ до першої гільдії по суті являло можливість зняти з себе обмеження в проживанні за умови сплати близько 6000 рублів і десятирічного очікування, що було неприйнятно дорого для більшості євреїв.

Інші способи вирватися з смуги осілості&nbsp;— отримання освіти і приписка до ремісничого цеху&nbsp;— були пов'язані зі своїми складнощами. У вищих навчальних закладах з 1880-х років діяла ''процентна норма''&nbsp;— допустимий максимум студентів-євреїв (3&nbsp;% в столицях, 5&nbsp;% в інших містах, 10&nbsp;% в смузі осілості). Ремісничі цехи в усіх містах смуги осілості, крім Одеси, в 1880-х були розпущені.

В переносному сенсі поняття «смуга осілості» стало синонімом політики державного антисемітизму, особливо в другій половині XIX століття. Антисемітизм цей ґрунтувався на релігійній нетерпимості та, в більшості випадків, не поширювався на хрещених євреїв. Заборона на заняття сільським господарством, обмеження при прийомі в [[Гімназія|гімназії]] та університети, напівофіційне ставлення до євреїв як до обмежених у правах громадянам&nbsp;— все це вело, з одного боку, до зростання [[Сіонізм|міграції євреїв]] в [[Сполучені Штати Америки]], сільськогосподарської колонізації ними [[Аргентина|Аргентини]] та [[Палестина|Палестини]], з іншого,&nbsp;— до радикалізації людей, що підживлювали [[Бунд|революційні організації і партії]]. Багато діячів культури критикували політику заборони. [[Короленко Володимир Галактіонович|В.&nbsp;Г.&nbsp;Короленко]] в повісті «Брати Мендель» писав: ''«Смуга осілості існувала, як даний факт, непорушний і не такий що не піддається критиці. Я не пам'ятаю навіть, щоб саме слово „смуга осілості“ коли-небудь вживалося в той час»''. Драматург [[Маневич Давид Львович|Давид Бенара (Маневич)]] в своїй п'єсі 1907 року «Пасинки життя» жорстоко критикував смугу осілості і назвав євреїв «пасинками Росії».

Фактично смуга осілості припинила існування 19 серпня 1915 року, коли керуючий Міністерством внутрішніх справ дозволив, з причини надзвичайних обставин воєнного часу, проживання євреїв у міських поселеннях поза смуги осілості, за винятком столиць і місцевостей, що знаходяться у віданні міністрів імператорського двору і військового (тобто, палацових передмість Санкт-Петербурга і всієї прифронтової смуги). Скасування смуги осілості не було пом'якшенням політики стосовно євреїв, навпаки, значна частина смуги осілості потрапила в прифронтову зону, і уряд вважав, що євреї, що розглядалися ним як неблагонадійний елемент, представлятимуть меншу небезпеку в інших місцевостях.

Смуга осілості була скасована [[Тимчасовий уряд|Тимчасовим урядом]] після [[Лютнева революція|Лютневої революції]], хоча фактично після початку Першої світової війни близько 500&nbsp;000 євреїв було насильно виселено з прифронтових північних губерній і переселено в інші губернії Росії, головним чином [[Катеринославська губернія|Катеринославську]], [[Херсонська губернія|Херсонську]] та [[Подільська губернія|Подільську]].

== Див. також ==
* [[Єврейське містечко]]
* [[Організація єврейської колонізації в Росії]]

== Література ==
* {{МСІУ}}
* Виселення жидів із 50-верстового узграниччя на Волині й Поділлі в першій половині XIX в. В кн.: Збірник праць Жидівської історично-археографічної комісії, кн. 1. К., 1928
* Галант І. Виселення жидів із Київа року 1835-го. В кн.: Збірник праць Жидівської історично-археографічної комісії, кн. 1. К., 1928
* Рибинський В. До історії жидів на Лівобережній Україні в половині XVIII&nbsp;ст. В кн.: Збірник праць Жидівської історично-археографічної комісії, кн. 1. К., 1928
* Василенкова-Полонська Н. Перші кроки єврейської колонізації в Південній Україні. В кн.: Збірник праць * Єврейської історично-археографічної комісії, т. 2. К., 1929
* Klier J.D. Imperial Russia's Jewish Question, 1855—1881. Cambridge, 1995

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://194.44.11.138/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Mezha_osilosti СМУГА ОСІЛОСТІ, СМУГА ПОСТІЙНОЇ ЄВРЕЙСЬКОЇ ОСІЛОСТІ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160809222130/http://194.44.11.138/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Mezha_osilosti |date=9 серпня 2016 }}
{{jewish-hist-stub}}
{{Ukraine-hist-stub}}
{{Russia-hist-stub}}
{{Belarus-hist-stub}}
{{Lithuania-hist-stub}}
{{Moldova-hist-stub}}
{{Poland-hist-stub}}
{{ukr-geo-stub}}

[[Категорія:Єврейська громада]]
[[Категорія:Історія України (1795–1918)]]
[[Категорія:Історія євреїв в Російській імперії]]
[[Категорія:Російський імперіалізм]]
[[Категорія:Антисемітизм в Російській імперії]]
[[Категорія:1791 у Європі]]