Перегляд вихідного коду сторінки Бойко Юрій Анатолійович

{{About|колишнього міністра та співочільника [[ОПЗЖ]]|протоієрея|Бойко Юрій Анатолійович (священник)}}
{{Однофамільці|Бойко}}
{{Особа
|ім'я              = Юрій Анатолійович Бойко
|зображення        = Boiko Yurii Wiki Vadim Chuprina.jpg
|розмір_зображення = 190пкс
|підпис_зображення = 
|дата_народження   = 9.10.1958
|місце_народження  = [[Горлівка]], [[Сталінська область]], [[Українська РСР]]
|дата_смерті       = 
|місце_смерті      = 
|відомий_(відома)  = [[Міністр палива та енергетики України]], [[Міністерство енергетики та вугільної промисловості України|Міністр енергетики та вугільної промисловості України]]
|рід_діяльності    = [[політика]]
|громадянство      = {{USSR}}<br/>{{UKR}}
|батько            =
|матір             =
|дружина           = Віра Дмитрівна Бойко
|діти              = сини: Анатолій, Юрій і Микола; доньки: Ярослава, Уляна і Марія.
|титул             =
|посада            = [[Файл:Flag of Ukraine.svg|20px]] [[Кабінет міністрів України|Віце-прем'єр-міністр України]], 2012—2014 в уряді [[Азаров Микола Янович|Миколи Азарова]], Президент: [[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]].

[[Файл:Flag of Ukraine.svg|20px]] [[Міністерство енергетики України|Міністр енергетики та вугільної промисловості]], 2010—2012 в уряді [[Азаров Микола Янович|Миколи Азарова]], Президент: [[Янукович Віктор Федорович|Віктор Янукович]].
[[Файл:Flag of Ukraine.svg|20px]] [[Міністерство енергетики України|Міністр енергетики]], 2006—2007 в уряді [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]], Президент: [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]].
|військове звання  =
|нагороди          = {{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден Держави (Україна)}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня}}
{{!}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}
{{!)}}
|національність    =
|партія            = [[Партія регіонів]]<br/>[[Опозиційний блок]]<br/>[[Опозиційна платформа — За життя]]<br/>[[Платформа за життя та мир]]
}}
{{Депутат
| депутат1 = {{прапорець|UKR}} [[Народний депутат України]]
| скликання1 = [[народні депутати України 6-го скликання|6-го скликання]]
| партія1 = [[Партія регіонів]]
| початок1 = [[23 листопада]] [[2007]]
| кінець1 = [[11 березня]] [[2010]]<ref>{{Постанова ВРУ|1977-VI|11 березня 2010|Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Бойка Ю.А.}}</ref>
| скликання2 = [[народні депутати України 8-го скликання|8-го скликання]]
| партія2 = [[Опозиційний блок]]
| початок2 = [[27 листопада]] [[2014]]
| кінець2 = [[29 серпня]] [[2019]]
| скликання3 = [[народні депутати України 9-го скликання|9-го скликання]]
| партія3 = [[ОПЗЖ]]
| початок3 = [[29 серпня]] [[2019]]
| кінець3 =
}}

'''Ю́рій Анато́лійович Бо́йко''' {{життєпис}}&nbsp;— український політик та державний діяч, бізнесмен. [[Народний депутат України]], з 21 квітня 2022&nbsp;— голова депутатської групи [[Платформа за життя та мир|«Платформа за життя та мир»]] у [[Верховна Рада України|Верховній Раді]], створеної з колишніх членів [[Опозиційна платформа — За життя|Опозиційної платформи&nbsp;— за життя]]<ref>{{Cite web|title=Колишні нардепи фракції ОПЗЖ створили у Раді нову депутатську групу: "за життя та мир" (перелік)|url=https://lb.ua/news/2022/04/21/514199_kolishni_nardepi_fraktsii_opzzh.html|website=LB.ua|accessdate=2022-04-25|archive-date=22 квітня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220422234244/https://lb.ua/news/2022/04/21/514199_kolishni_nardepi_fraktsii_opzzh.html}}</ref>. [[Герой України]] (2004)<ref>{{Cite web|title=Досьє кандидата. 13 фактів про Юрія Бойка|url=https://www.radiosvoboda.org/a/the-candidates-profile-13-facts-about-yuriy-boyko/29798629.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2022-10-10|language=uk}}</ref>.

Колишній співголова партії та фракції [[ОПЗЖ]] у ВРУ<ref>{{Cite web|title=Офіційний портал Верховної Ради України|url=https://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/11094|website=itd.rada.gov.ua|accessdate=2022-01-26|archive-date=26 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220126164134/https://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/11094}}</ref> разом з [[Рабінович Вадим Зіновійович|Вадимом Рабіновичем]]. Народний депутат України [[Верховна Рада України VI скликання|VI]], [[Верховна Рада України VIII скликання|VIII]] та [[Верховна Рада України IX скликання|IX]] скликань. [[Віцепрем'єр-міністр України|Віце-прем'єр-міністр України]] (2012—2014) в [[Уряд Миколи Азарова|уряді Миколи Азарова]]. [[Міністерство енергетики та вугільної промисловості України|Міністр енергетики та вугільної промисловості України]] в [[Другий уряд Віктора Януковича|другому уряді Віктора Януковича]] 2006<ref>{{Cite web|title=Про формування складу Кабінету Міністрів України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/88-16|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2022-04-17|language=uk}}</ref>—2007<ref>{{Cite web|title=Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/9-17|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2022-04-17|language=uk}}</ref> р., та з 9 грудня 2010 року<ref>{{УПУ|1111/2010|9 грудня 2010|Про призначення Ю. Бойка Міністром енергетики та вугільної промисловості України}}</ref> (з 11 березня 2010 і до реорганізації [[Міністерство палива та енергетики України|міністерства]]&nbsp;— [[Список міністрів палива та енергетики України|Міністр палива та енергетики України]]) по 24 грудня 2012 року.

Колишній член проросійської [[Партія регіонів|Партії регіонів]] та [[Опозиційний блок (партія)|Опозиційного блока]]. Кандидат на посаду [[Президент України|Президента України]] в [[Вибори Президента України 2014|2014]] та [[Вибори Президента України 2019|2019]] роках.

== Життєпис ==
Народився [[9 жовтня]] [[1958]]-го в [[Горлівка|Горлівці]] на Донеччині. За освітою&nbsp;— хімік-технолог (закінчив [[Російський хіміко-технологічний університет імені Дмитра Менделєєва|Московський хіміко-технологічний інститут]]), 2001 року одержав бакалаврський диплом [[інженер]]а-економіста (закінчив [[Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля|Рубіжанську філію СНУ ім. Даля]]).

У дитинстві Юрій Бойко займався [[Музика|музикою]] і грав на [[Скрипка|скрипці]]<ref name=":3">{{Cite web|title=Персона Бойко Юрій Анатолійович {{!}} Коментарі Україна|url=https://comments.ua/ua/dossier/item/person/18-boyko-yuriy-anatoliyovich.html|website=https://comments.ua|accessdate=2022-06-01|language=ua|first=Комментарии|last=Украина|archive-date=12 квітня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220412095557/https://comments.ua/ua/dossier/item/person/18-boyko-yuriy-anatoliyovich.html}}</ref>.

Трудову біографію розпочав майстром на [[Рубіжанський хімічний завод|Рубіжанському хімічному заводі]] «Зоря», потім очолив завод на посаді генерального директора. Обіймав керівні посади в АТ «[[Лисичанськнафтооргсинтез]]» (нині [[ЛиНОС]]), державної корпорації «Укрвибухпром» (Київ), був головою правління АТ «[[УкрТатнафта]]» (Кременчук) і головою Наглядової ради ВАТ «[[Укртранснафта]]».

2001 року вступив до партії Сергія Тігіпка «Трудова Україна», яку пов'язували з тодішнім президентом Леонідом Кучмою.<ref>{{Cite web|url=https://ideologs.com/persony/bojko-jurij/|title=Бойко Юрий|last=|first=|date=2018-12-04|website=|publisher=|language=ru-RU|accessdate=2018-12-19|archive-date=20 грудня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20181220230454/https://ideologs.com/persony/bojko-jurij/}}</ref>

У лютому 2002&nbsp;р. призначений головою НАК «[[Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"|Нафтогаз України]]». Керував компанією до березня 2005&nbsp;р.

У серпні 2003 року Бойко став першим заступником міністра палива й енергетики. 2 березня 2005 року звільнений з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України&nbsp;— голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».<ref>{{УПУ|406/2005|2 березня 2005|Про звільнення Ю. Бойка з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України - голови правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"}}</ref>

У [[ЗМІ]] періодично з'являється інформація про те, що Юрій Бойко може неформально контролювати ті чи інші компанії в енергетичному секторі. Це пояснюється його тривалою роботою на чолі Нафтогазу України і Міністерства енергетики<ref>{{Cite web|title=Партнер Фірташа і Льовочкіна. На чому заробляє політик Юрій Бойко|url=https://biz.nv.ua/ukr/top-100-bogatyh/yuriy-boyko-dosye-biografiya-statki-2020-skilki-groshey-u-boyka-50062666.html|website=biz.nv.ua|accessdate=2022-06-01|language=uk|archive-date=14 травня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220514054003/https://biz.nv.ua/ukr/top-100-bogatyh/yuriy-boyko-dosye-biografiya-statki-2020-skilki-groshey-u-boyka-50062666.html}}</ref>, а сам Бойко є одним з найбагатших українців (топ 100)<ref name=":2">{{Cite web|title=Коронапасьянс Золотої сотні. ТОП-100 найбагатших українців — рейтинг НВ|url=https://biz.nv.ua/ukr/economics/top-100-naybagatshih-ukrajinciv-reyting-zhurnalu-nv-50120710.html|website=biz.nv.ua|accessdate=2022-06-01|language=uk|archive-date=31 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220331170846/https://biz.nv.ua/ukr/economics/top-100-naybagatshih-ukrajinciv-reyting-zhurnalu-nv-50120710.html}}</ref>.

== Політична діяльність та рейтинг ==
23 квітня 2005&nbsp;р. обраний головою [[Республіканська партія України|Республіканської партії України]]. На парламентських виборах 2006&nbsp;р. РПУ увійшла до складу партії [[Опозиційний блок «Не так!»|«Не так»]], проте блок не подолав 3-відсотковий бар'єр.

4 серпня 2006 року призначений міністром палива і енергетики (в уряді [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]). 18 грудня 2007 року звільнений з посади Міністра палива та енергетики України<ref>{{Cite web|title=Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/9-17|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2022-06-01|language=uk}}</ref> у зв'язку з обранням Верховної Ради VI скликання.

[[Верховна Рада України VI скликання|Народний депутат України 6-го скликання]] з листопада 2007 до березня 2010&nbsp;р., обраний за списками Партії регіонів.

11 березня 2010 року призначений на посаду Міністра палива та енергетики України (в [[Перший уряд Миколи Азарова|уряді Азарова]]<ref>{{Cite web|title=Про формування складу Кабінету Міністрів України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/1968-17|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2022-06-01|language=uk}}</ref>). 9 грудня 2010 року у зв'язку з оптимізацією системи [[Виконавча влада в Україні|виконавчої влади]] України Президентом Януковичем звільнений з посади Міністра палива та енергетики України<ref>{{Cite web|title=Про звільнення Ю. Бойка з посади Міністра палива та енергетики України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/1092/2010|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2022-06-01|language=uk}}</ref> та призначений Міністром енергетики та вугільної промисловості України.

24 грудня 2012 року&nbsp;— віце-прем'єр-міністр України<ref>{{Cite web|title=Про призначення Ю. Бойка Віце-прем'єр-міністром України|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/728/2012|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2022-06-01|language=uk}}</ref>. З 28 січня 2014&nbsp;р.&nbsp;— виконувач обов'язків віце-прем'єр-міністра України<ref>{{Cite web|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 52/2014 - Офіційне представництво Президента України|url=http://president.gov.ua/documents/16426.html|website=web.archive.org|date=2014-07-08|accessdate=2022-06-01|archive-date=2014-07-08|archive-url=https://web.archive.org/web/20140708101308/http://president.gov.ua/documents/16426.html}}</ref>.

26 березня 2014 року&nbsp;— подав документи в [[Центральна виборча комісія України|ЦВК]] на реєстрацію кандидатом у президенти України. Програма містила пункти про надання російській мові статусу державної, використанні досвіду країн Південно-Східної Азії з точки зору спрощення та автоматизації державних послуг, одночасно тісної економічної інтеграції з Європейським союзом і розвитку торгово-виробничих зв'язків з Росією і країнами Митного Союзу і ін. 7 квітня політрада Партії регіонів виключила Бойка з партії. У вересні 2014 року очолив [[Опозиційний блок (партія)|Опозиційний блок]] і став головою фракції партії у [[Верховна Рада України VIII скликання|Верховній Раді України VIII скликання]].

Після [[Анексія Криму (2014)|анексії Криму Росією]] та початку [[Війна на сході України|війни на сході України]] Юрій Бойко є традиційно кандидатом із високим антирейтингом<ref>{{Cite web|title=Купівля рейтингів не допомогла Юрію Бойко - політолог|url=https://ua.interfax.com.ua/news/election/574592.html|website=web.archive.org|date=2021-03-01|accessdate=2022-06-01|archive-date=2021-03-01|archive-url=https://web.archive.org/web/20210301200747/https://ua.interfax.com.ua/news/election/574592.html}}</ref>.

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над [[ОРДЛО|окупованими територіями Донецької та Луганської областей]]<ref>{{Cite web|title=Офіційний портал Верховної Ради України|url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=16610|website=web.archive.org|date=2018-01-21|accessdate=2022-06-01|archive-date=2018-01-21|archive-url=https://web.archive.org/web/20180121101212/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=16610}}</ref>.
[[Файл:Yuriy Boyko in the Verkhovna Rada.jpg|міні|Юрій Бойко у [[Верховна Рада України|Верховній Раді України]], 2018. ]]
За даними аналітиків [[Слово і діло]], за час перебування Бойка народним депутатом, він виконав 31&nbsp;% своїх обіцянок<ref>{{Cite web|title=Какие обещания не выполнил кандидат в президенты Юрий Бойко » Слово и Дело|url=https://ru.slovoidilo.ua/2019/03/07/statja/politika/shkaf-kandidata.-kakie-nevypolnennye-obeshhaniya-pryachet-bojko|website=web.archive.org|date=2019-07-05|accessdate=2022-06-01|archive-date=2019-07-05|archive-url=https://web.archive.org/web/20190705104640/https://ru.slovoidilo.ua/2019/03/07/statja/politika/shkaf-kandidata.-kakie-nevypolnennye-obeshhaniya-pryachet-bojko}}</ref>.

9 листопада 2018 року Бойко і керівник партії «За життя» [[Рабінович Вадим Зіновійович|Рабинович]] несподівано підписали угоду про створення опозиційного об'єднання [[Опозиційна платформа — За життя|«Опозиційна платформа&nbsp;— За життя»]]. 17 листопада 2018 року Бойко став єдиним кандидатом у президенти від [[Опозиційна платформа — За життя|«Опозиційної платформи&nbsp;— За життя»]]. 22 січня 2019 року [[Центральна виборча комісія України|Центрвиборчком]] зареєстрував Юрія Бойка кандидатом у президенти України (самовисуванцем)<ref name=":1">{{Cite web|title=Бойко - новини та рейтинг Бойко на виборах президента 2019 {{!}} РБК-Україна {{!}} РБК-Україна|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/boyko-novosti-svezhie-reytingi-vyborah-prezidenta-1543492103.html|website=web.archive.org|date=2019-02-04|accessdate=2022-06-01|archive-date=2019-02-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20190204014540/https://www.rbc.ua/ukr/news/boyko-novosti-svezhie-reytingi-vyborah-prezidenta-1543492103.html}}</ref><ref name=":1"/>. У березні 2019 року під час [[Парламентські вибори в Україні 2019|парламентських]] та [[Вибори Президента України 2019|президентських виборів]] він отримав підтримку шести телеканалів ([[Росія-1]], [[Росія-24]], [[Інтер (телеканал)|Інтер]], [[NewsOne]], [[ZIK (телеканал)|ZIK]] та [[112 Україна]]), однак у підсумку зайняв аж четверте місце і не пройшов до другого туру.

=== Президентські вибори 2019 ===
У лютому 2019 року представники «[[Національний корпус (партія)|Національного корпусу]]» розгромили низку сітілайтів у [[Харків|Харкові]] з рекламою проросійських кандидатів, зокрема, і Юрія Бойка<ref>{{cite web|url=https://www.newsroom.kh.ua/news/nacionalisty-razgromili-vosem-sitilaytov-s-politicheskoy-reklamoy-video|назва=ационалисты разгромили восемь ситилайтов с политической рекламой (Видео)|автор=Павел Федосенко|дата=10 лютого 2019|вебсайт=NewsRoom|видавець=|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190501182328/https://www.newsroom.kh.ua/news/nacionalisty-razgromili-vosem-sitilaytov-s-politicheskoy-reklamoy-video|дата-архіву=1 травня 2019|мертвий-url=|дата-доступу=1 травня 2019}} {{ref-ru}}</ref>. Також під час агітаційної кампанії [[Вибори Президента України 2019|Виборів Президента України 2019 року]] фіксувались факти поширення агітаційної продукції від імені Юрія Бойка без вихідних даних, що є порушенням законодавства<ref>{{cite web|url=https://newsroom.kh.ua/news/obshchestvenniki-pozhalovalis-v-policiyu-na-agitaciyu-boyko-i-kaplina|назва=Общественники пожаловались в полицию на агитацию Бойко и Каплина|автор=25 csxyz 2019|дата=Павел Федосенко|вебсайт=NewsRoom|видавець=|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190505100905/https://newsroom.kh.ua/news/obshchestvenniki-pozhalovalis-v-policiyu-na-agitaciyu-boyko-i-kaplina|дата-архіву=5 травня 2019|мертвий-url=|дата-доступу=5 травня 2019}} {{ref-ru}}</ref>.

27 березня 2019 року Бойко не з'явився на офіційні дебати «Зворотний відлік» на телеканалі [[Перший]], де мав дебатувати з 5-м та 4-м номерами рейтингів авторитетних соціологічних досліджень&nbsp;— [[Ляшко Олег Валерійович|Олегом Ляшком]] (що також проігнорував запрошення) та [[Гриценко Анатолій Степанович|Анатолієм Гриценком]]<ref>{{Cite web |url=https://stv.detector.media/kontent/proekty/zvorotniy_vidlik_vipusk_pyatiy_shou_samotnogo_gritsenka/ |title=«Зворотний відлік», випуск п'ятий: шоу самотнього Гриценка |accessdate=30 березня 2019 |archive-date=30 березня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190330165928/https://stv.detector.media/kontent/proekty/zvorotniy_vidlik_vipusk_pyatiy_shou_samotnogo_gritsenka/ }}</ref>, що прийшов та залишився відповідати на запитання журналістів та експертів<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=wf6AtqNVI2E |title=«Зворотний відлік», випуск п'ятий: Юрій Бойко, Анатолій Гриценко, Олег Ляшко |accessdate=30 березня 2019 |archive-date=4 квітня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190404062014/https://www.youtube.com/watch?v=wf6AtqNVI2E }}</ref>.

За результатами виборів Бойко зайняв четверте місце з результатом 11,67&nbsp;% (проголосувало 2 206 216 виборців)<ref>{{Cite web|title=Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС «Вибори Президента України 2019»|url=https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2019/wp300pt001f01=719.html|website=www.cvk.gov.ua|accessdate=2021-11-28|archive-date=23 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190423213729/https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2019/wp300pt001f01=719.html}}</ref>. Зайняв перше місце в [[Донецька область|Донецькій]] та [[Луганська область|Луганській]] областях, а також друге в [[Харківська область|Харківській]], [[Одеська область|Одеській]], [[Запорізька область|Запорізькій]], [[Миколаївська область|Миколаївській]], [[Херсонська область|Херсонській]] та [[Дніпропетровська область|Дніпропетровській]] областях; в [[Київ|Києві]] зайняв шосте місце<ref>{{Cite web|title=Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС «Вибори Президента України 2019»|url=https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2019/wp302pt001f01=719pt021f01=216.html|website=www.cvk.gov.ua|accessdate=2021-11-28|archive-date=22 листопада 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211122154630/https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2019/wp302pt001f01=719pt021f01=216.html}}</ref>.

== Російська агресія проти України (2022—2023) ==
Бойко ініціював процес виключення [[Ілля Кива|Іллі Киви]] 26 лютого, щоб він «не заважав мирному процесу, який має відбутися в Україні»<ref>{{Cite web|title=В ОПЗЖ вирішили вигнати одіозного Киву з фракції — DSnews.ua|url=https://www.dsnews.ua/ukr/politics/v-opzzh-virishili-vignati-odioznogo-kivu-z-frakciji-26022022-452909|website=www.dsnews.ua|date=2022-02-26|accessdate=2022-06-01|language=uk}}</ref>. 3 березня Киву офіційно виключили з фракції<ref>{{Cite web|title=Скандального Киву офіційно виключили з фракції ОПЗЖ — DSnews.ua|url=https://www.dsnews.ua/ukr/politics/skandalnogo-kivu-oficiyno-viklyuchili-z-frakciji-opzzh-03032022-453674|website=www.dsnews.ua|date=2022-03-03|accessdate=2022-06-01|language=uk|archive-date=17 травня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220517075957/https://www.dsnews.ua/ukr/politics/skandalnogo-kivu-oficiyno-viklyuchili-z-frakciji-opzzh-03032022-453674}}</ref>.

7 березня 2022 в багатьох [[Телеграм|телеграм-каналах]] було поширено відео, де машину Бойка зупинили активісти [[Тероборона|Тероборони]] і попросили на відео сказати знамениту фразу «[[Путін — хуйло!]]», у відповідь на що, політик визнав російську агресію проти України, але відмовився повторити цю фразу, пояснивши, що не вживає нецензурну лексику<ref>{{Cite web|title=Бойко відмовився сказати "Путін – х**о" на прохання тероборони|url=https://24tv.ua/boyko-vidmovivsya-skazati-putin-ho-prohannya-teroboroni_n1895421|website=24 Канал|accessdate=2022-06-01|language=uk|archive-date=26 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220326143408/https://24tv.ua/boyko-vidmovivsya-skazati-putin-ho-prohannya-teroboroni_n1895421}}</ref><ref>{{Cite web|title=Бойко відмовився сказати "Путін-ху*ло", проте визнав російську агресію — DSnews.ua|url=https://www.dsnews.ua/ukr/politics/boyko-vidmovivsya-skazati-putin-hu-lo-prote-viznav-rosiysku-agresiyu-07032022-454344|website=www.dsnews.ua|date=2022-03-07|accessdate=2022-06-01|language=uk|archive-date=7 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220307192231/https://www.dsnews.ua/ukr/politics/boyko-vidmovivsya-skazati-putin-hu-lo-prote-viznav-rosiysku-agresiyu-07032022-454344}}</ref><ref>{{Cite web|title=Нардеп ОПЗЖ Бойко відмовився говорити "Путін - ху*ло" на вимогу тероборони (відео)|url=https://www.unian.ua/war/nardep-opzzh-boyko-vidmovivsya-govoriti-putin-hu-lo-na-vimogu-teroboroni-video-novini-vtorgnennya-rosiji-v-ukrajinu-11733475.html|website=www.unian.ua|accessdate=2022-06-01|language=uk|archive-date=9 травня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220509030938/https://www.unian.ua/war/nardep-opzzh-boyko-vidmovivsya-govoriti-putin-hu-lo-na-vimogu-teroboroni-video-novini-vtorgnennya-rosiji-v-ukrajinu-11733475.html}}</ref>.

Після початку [[Російське вторгнення в Україну (2022)|повномасштабного вторгнення РФ]] до [[Україна|України]] фракцію ОПЗЖ у [[ВРУ]] було розформовано<ref>{{Cite web|title=Парламентську фракцію ОПЗЖ закрили|url=https://gazeta.ua/articles/politics/_parlamentsku-frakciyu-opzz-zakrili/1082481|website=Gazeta.ua|date=2022-04-14|accessdate=2022-06-01|language=uk|last=Gazeta.ua|archive-date=22 травня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220522123747/https://gazeta.ua/articles/politics/_parlamentsku-frakciyu-opzz-zakrili/1082481}}</ref>. На основі розформування фракції, втечі з України та виходу деяких депутатів, з 21 квітня 2022 була утворена депутатської групи «<nowiki/>[[Платформа за життя та мир]]<nowiki/>», створеної з колишніх членів ОПЗЖ, головою групи став Юрій Бойко<ref>{{Cite web|title=Колишні нардепи фракції ОПЗЖ створили у Раді нову депутатську групу - портал новин LB.ua|url=https://lb.ua/news/2022/04/21/514199_kolishni_nardepi_fraktsii_opzzh.html|website=web.archive.org|date=2022-04-22|accessdate=2022-06-01|archive-date=2022-04-22|archive-url=https://web.archive.org/web/20220422234244/https://lb.ua/news/2022/04/21/514199_kolishni_nardepi_fraktsii_opzzh.html}}</ref> (у фракції ОПЗЖ він ділив посаду голови з Вадимом Рабіновичем).

13 січня 2023 року Бойко повністю підтримав позбавлення мандату [[Народний депутат України|народного депутата України]] чотирьох своїх колишніх колег по ОПЗЖ, в тому числі, [[Медведчук Віктор Володимирович|Медведчука]]<ref>{{Cite web|title=Нардеп Бойко про позбавлення мандатів колишніх соратників по "ОПЗЖ": "Правильное решение. Они недостойны быть народными депутатами". ВІДЕО|url=https://censor.net/ua/video_news/3393104/nardep_boyiko_pro_pozbavlennya_mandativ_kolyshnih_soratnykiv_po_opzj_pravylnoe_reshenye_ony_nedostoyin|website=Цензор.НЕТ|accessdate=2023-01-15|language=uk|last=Цензор.НЕТ}}</ref><ref>{{Cite web|title="Не гідні бути нардепами": Бойко несподівано відхрестився від Медведчука і Ко (відео)|url=https://www.unian.ua/politics/ne-gidni-buti-nardepami-boyko-nespodivano-vidhrestivsya-vid-medvedchuka-i-ko-video-12108348.html|website=www.unian.ua|accessdate=2023-01-15|language=uk}}</ref>.

== Критика ==
У березні 2019 року відвідав разом із [[Медведчук Віктор Володимирович|Медведчуком]] Москву і вів переговори із [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Медведєвим]] і [[Міллер Олексій Борисович|Мілером]].<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=Yn_O7YAtOdw 60 минут по горячим следам (вечерний выпуск в 18:50) от 22.03.19] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190411052249/https://www.youtube.com/watch?v=Yn_O7YAtOdw |date=11 квітня 2019 }}, відео в ютуб</ref><ref>{{Cite web|title=Операція "Паспортизація": навіщо Путін масово роздає російське громадянство|url=https://24tv.ua/operatsiya__pasportizatsiya_navishho_putin_napravo_i_nalivo_rozdaye_rosiyske_gromadyanstvo_n1182471|website=24 Канал|accessdate=2019-07-24|archive-date=26 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220126062449/https://24tv.ua/operatsiya__pasportizatsiya_navishho_putin_napravo_i_nalivo_rozdaye_rosiyske_gromadyanstvo_n1182471}}</ref>

[[Файл:Boiko 2014(PR).png|праворуч|thumb|350px|Підтримка Бойка на [[Вибори Президента України 2014|виборах Президента України 2014]].]]
[[Файл:Встреча Дмитрия Медведева с кандидатом в президенты Украины Юрием Бойко.jpg|міні|Зустріч в [[Москва|Москві]] кандидата в Президенти України Юрія Бойка та [[Віктор Медведчук|Віктора Медведчука]] з [[Голова Уряду Російської Федерації|Прем'єр-міністром Росії]] [[Дмитро Медведєв|Дмитром Медведєвим]] та директором [[Газпром]]у [[Олексій Міллер|Олексієм Міллером]], 22 березня 2019.]]
Будучи міністром енергетики, Бойко відзначився численними зловживаннями службовим становищем,<ref>{{Cite web|title=Заступник Юрія Бойко заробив ще чверть мільярда на підконтрольному Бойко держпідприємстві|url=http://nashigroshi.org/2012/01/11/zastupnyk-yuriya-bojko-zarobyv-sche-chvert-milyarda-na-pidkontrolnomu-bojko-derzhpidpryjemstvi/|website=НАШІ ГРОШІ|accessdate=2020-05-25|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=«Укргазвидобування» розірвало договір з фірмою, яка була замішана в схемах Онищенка|url=http://nashigroshi.org/2017/01/25/ukrhazvydobuvannya-rozirvalo-dohovir-z-firmoyu-yaka-bula-zamishana-v-shemah-onyschenka/|website=НАШІ ГРОШІ|accessdate=2020-05-25|language=uk}}</ref> [[Відмивання грошей|відмиванням грошей]],<ref>{{Cite web|title=Оточення Бойка відмило понад 300 мільйонів на реконструкції підстанції в Новій Каховці|url=http://nashigroshi.org/2016/06/03/otochennya-bojka-vidmylo-ponad-300-miljoniv-na-rekonstruktsiji-pidstantsiji-v-novij-kahovtsi/|website=НАШІ ГРОШІ|accessdate=2020-05-25|language=uk}}</ref> фальшуванням тендерів<ref>{{Cite web|title=Трускавецький курорт близький до Бойка продав державі путівок на 200 мільйонів {{!}} Каталог ФАР {{!}} ЧЕСНО|url=https://far.chesno.org/case/416/|website=far.chesno.org|accessdate=2020-05-25|archive-date=19 вересня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200919144500/https://far.chesno.org/case/416/}}</ref> та земельними махінаціями.<ref>{{Cite web|title=Родина Юрія Бойка має під Києвом маєток на кількох гектарах|url=http://nashigroshi.org/2016/02/16/rodyna-yuriya-bojka-maje-pid-kyjevom-majetok-na-kilkoh-hektarah/|website=НАШІ ГРОШІ|accessdate=2020-05-25|language=uk}}</ref>

З 2010 по 2013 роки за перельоти приватних літаків Бойка і [[Льовочкін Сергій Володимирович|Льовочкіна]] оплачувала компанія [[Нафтогаз України]], витрачаючи щороку близько 5 мільйонів гривень державних коштів.<ref>{{Cite web|title=Протягом чотирьох років Нафтогаз оплачував перельоти приватного літака Бойка і Льовочкіна|url=https://dt.ua/ECONOMICS/protyagom-chotiroh-rokiv-naftogaz-oplachuvav-pereloti-privatnogo-litaka-boyka-i-lovochkina-152603_.html|website=DT.ua|accessdate=2020-05-25|archive-date=30 червня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150630115303/http://dt.ua/ECONOMICS/protyagom-chotiroh-rokiv-naftogaz-oplachuvav-pereloti-privatnogo-litaka-boyka-i-lovochkina-152603_.html}}</ref>

Бойко причетний до незаконної передачі [[Янукович Віктор Федорович|Януковичу]] земель у [[Сухолуччя|Сухолуччі]],<ref>{{Cite web|title=З життя державної еліти: мисливське князівство Януковича|url=http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/30/4899522/|website=Українська правда|accessdate=2020-05-25|language=uk|archive-date=15 листопада 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191115082653/https://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/30/4899522/}}</ref> закупівлі кораблів за завищеною ціною,<ref>{{Cite web|title=«Вишка Бойка» в тіні «Чайного будиночку Януковича»|url=https://lb.ua/news/2012/05/07/149383_vishka_boyka_tini_chaynogo.html|website=LB.ua|accessdate=2020-05-25|archive-date=14 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200814172747/https://lb.ua/news/2012/05/07/149383_vishka_boyka_tini_chaynogo.html}}</ref> продажу [[Зріджений природний газ|скрапленого газу]] [[Курченко Сергій Віталійович|Курченку]] за заниженою ціною тощо.<ref>{{Cite news|title=Подання на арешт Бойка готове. Шокін блокує три місяці|url=https://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/56448efd6cc7a/|work=Українська правда - Блоги|accessdate=2020-05-25|archive-date=8 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201108090453/https://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/56448efd6cc7a/}}</ref>

У 2011 році «<nowiki/>[[Чорноморнафтогаз]]<nowiki/>» купив нафтову вежу за ціною, що на 150 мільйонів доларів вища за ринкову.<ref>{{Cite web|title="Чорноморнафтогаз" купив нафтову вежу за $400 млн, що на $150 млн дорожче за риночну ціну {{!}} Каталог ФАР {{!}} ЧЕСНО|url=https://far.chesno.org/case/341/|website=far.chesno.org|accessdate=2020-05-25|archive-date=27 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200727224250/https://far.chesno.org/case/341/}}</ref>

У 2018 році суд зобов'язав перевірити на [[сепаратизм]] заяви Бойка на [[Пресконференція|пресконференції]] у [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]]<ref>{{Cite web|title=Суд зобов’язав перевірити на сепаратизм заяви Медведчука і Бойка|url=https://hromadske.ua/posts/sud-zobovyazav-pereviriti-na-separatizm-zayavi-medvedchuka-i-bojka|website=hromadske.ua|accessdate=2020-05-25|language=uk|archive-date=26 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201026175834/https://hromadske.ua/posts/sud-zobovyazav-pereviriti-na-separatizm-zayavi-medvedchuka-i-bojka}}</ref>.

14 листопада 2016 року сталась бійка між Бойком та [[Ляшко Олег Валерійович|Олегом Ляшком]] на засіданні погоджувальної ради. У ході свого виступу Ляшко звинуватив фракцію [[Опозиційний блок (партія)|Опозиційний блок]] і Бойка в отриманні «консультацій з Москви».
{{початок цитати}}У мене, до речі, питання до [[Служба безпеки України|СБУ]]: чого вони їздять по Москвах і досі не в тюрмі.
{{кінець цитати|джерело=[https://www.youtube.com/watch?v=9e3rwH8-y50]}}
У відповідь на це Бойко вдарив Ляшка по обличчю. Бійка тривала кілька секунд, після чого Ляшко продовжив виступ і назвав Бойка і його фракцію «недобитками Януковича»&nbsp;— Бойко повторно вдарив Ляшка<ref>{{Cite web|url=http://ukranews.com/ua/news/460033-boyko-vrizav-po-oblychchyu-lyashku-na-pogodzhuvalniy-radi|title=Бойко врізав по обличчю Ляшку на погоджувальній раді|last=|first=|date=2016-11-14|website=ukranews.com|publisher=[[Українські новини]]|language=|accessdate=|archive-date=19 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161119172619/http://ukranews.com/ua/news/460033-boyko-vrizav-po-oblychchyu-lyashku-na-pogodzhuvalniy-radi}}</ref>. Спікер ВРУ Андрій Парубій попередив про недопустимість бійок. Ляшко нагадав, що Бойко і раніше часто влаштовував бійки.

''Докладніше: [[Бійки у Верховній Раді України]]''

Є великим прихильником [[Українська православна церква (Московський патріархат)|РПЦ в Україні]], зокрема, 29 липня 2018 року був одним з керівників «хресної ходи» духовенства російської церкви в Києві, присвяченого 1030-літтю [[Хрещення Русі|Хрещенню Русі]]<ref name=":0">{{Cite news|url=https://www.depo.ua/ukr/life/yak-v-upc-mp-vidznachili-1030-richnicyu-hreschennya-rusi-20180727812961|title=Як Онуфрій і "регіонали" відзначали 1030-річницю Хрещення Русі (ФОТО, ВІДЕО)|language=en|work=www.depo.ua|accessdate=2018-07-30|archive-date=30 липня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180730172104/https://www.depo.ua/ukr/life/yak-v-upc-mp-vidznachili-1030-richnicyu-hreschennya-rusi-20180727812961}}</ref>.

== Статки та фінансовий стан ==
Згідно із декларацією за 2020 рік, доходом Бойко є зарплата у Верховній раді (441,6 тис. грн), кошти для забезпечення депутатської діяльності (87,7 тис. грн), банківські відсотки (1,5 тис. грн), та пенсія (180 тис. грн)<ref>{{Cite web|title=Перегляд документа #7d58dbf8-0a53-4a96-bd15-316dbbe766f2 {{!}} ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ|url=https://public.nazk.gov.ua/documents/7d58dbf8-0a53-4a96-bd15-316dbbe766f2|website=public.nazk.gov.ua|accessdate=2021-04-26|language=uk|archive-date=26 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210426040813/https://public.nazk.gov.ua/documents/7d58dbf8-0a53-4a96-bd15-316dbbe766f2}}</ref>. Бойко майже не має залишків коштів на банківських рахунках, проте тримає готівкою 3,8 тис. доларів, 3,5 тис. євро і 40 тис. грн. Має цінні папери ПАТ «Укрнафта». Депутат володіє житловим будинком в Донецькій області, двома земельними ділянками в Донецькій та Київській областях, двома квартирами в Рубіжному Луганської області.

Юрій Бойко в рейтингу найбагатших українців [[НВ]] і [[Dragon Capital]] за '''2020 рік''' посідає 79 місце з $99 млн (-19&nbsp;% за рік)<ref name=":2"/>.

На його дружину Віру зареєстровані права власності на квартири в Києві і в Росії, житловий будинок в Київській області, гараж в Києві і машиномісце в Росії, а також 26 земельних ділянок. Бойко володіє автомобілями ВАЗ 1978 року випуску і Mercedes Benz 2006 року. За 2020 рік Віра Бойко заробила 3,6&nbsp;млн грн, отримала 1,8&nbsp;млн грн відсотків і 6,9&nbsp;млн грн дивідендів, 157,9 тис. грн пенсії. На банківських рахунках сім'ї політика 36,3&nbsp;млн грн, 81,5 тис. євро, 3,3&nbsp;млн російських рублів, 426,7 тис. доларів.

У '''2021 році''' не потрапив до рейтингу 100 найбагатших українців від [[Forbes.ua]]<ref>{{Cite web|title=100 найбагатших українців 2021 — Forbes.ua|url=https://forbes.ua/ratings/100-bogateyshikh-ukraintsev-2021-06052021-1536|website=forbes.ua|date=2021-05-06|accessdate=2022-06-01|language=uk|archive-date=7 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210507234407/https://forbes.ua/ratings/100-bogateyshikh-ukraintsev-2021-06052021-1536}}</ref>.

Бойко має нерухомість в Москві на 220м<sup>2</sup> з паркомісцем оформлене на дружину, придбане у 2006 році.<ref>{{Citation|title=Мільйонер під прикриттям: таємні активи нардепа Бойка і його оточення|url=https://www.youtube.com/watch?v=dE8vNbY01J4|accessdate=2023-02-13|language=uk-UA}}</ref>

== Бізнес ==
Бойко формально виступив як засновник ГО "Товариство мисливців та рибалок «Кедр»&nbsp;— мисливського товариства, в яке входили друзі колишнього Президента України Віктора Януковича. Фактично, це була бізнес-структура, яка стала предметом судових проваджень<ref>{{Cite web |url=https://pep.org.ua/uk/company/168 |title=Архівована копія |accessdate=29 червня 2019 |archive-date=29 червня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190629215037/https://pep.org.ua/uk/company/168 }}</ref>.

24 червня 2011 року за результатами тендеру ПАТ "НАК «Нафтогаз України» (тогочасний директор&nbsp;— [[Бакулін Євген Миколайович]], який перебував у сфері впливу Ю. Бойка, як міністра палива), уклав угоду з ТОВ «Європейська інвестиційна фінансова група» на послуги зі зберігання нафтопродуктів вартістю 14,99&nbsp;млн грн. Про це повідомлялося в «Віснику державних закупівель». Згідно з конкурсною документацією, послуги зі зберігання палива мали надаватись до кінця 2011 року щонайменше 15 нафтобазами по території України.

Бойко підозрюється у причетності до деяких офшорних фірм, зокрема&nbsp;— ТОВ «Європейська інвестиційна фінансова група», керівниками якої були Пляцко Андрій Валерійович (1973 року народження, киянин), Яценко Віталій Васильович (1970 року народження, киянин), Чечко Валерій Борисович (1974 року народження, киянин), та Підгайко Олександр Георгійович (1978 року народження, з Луцька, до 2020 року&nbsp;— уповноважена особа фірми, виконувач обов'язків директора). У 2020&nbsp;р. їх замінили Кравчук Сергій Юрійович (1977 року народження, киянин), Джикія Іраклі (громадянин Грузії, поточна уповноважена особа фірми). ТОВ «Європейська інвестиційна фінансова група», згідно загальнодоступних даних ЄДРПОУ, очолив колишній директор агрофірми «Солк» з Луганської області Фірсов Сергій Григорійович, 1986 року народження, уродженець м. Луганськ, давній бізнес-партнер Бакуліна. Ця інвестиційна фінансова група згодом почала протистояння з бізнес-структурами Бакуліна, який спочатку не був конкурентом Бойка, та вступила з ними у судову тяганину&nbsp;— зокрема, почалися суди з агрохолдингами, належними дітям Бакуліна (Миколі та Світлані). Таким чином, мова йде про серйозний розкол у таборі екс-регіоналів, викликаний економічними непорозуміннями<ref>[https://anti-offshore.livejournal.com/266.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190411165622/https://anti-offshore.livejournal.com/266.html|date=11 квітня 2019}}</ref>.

У розслідуванні видання [[Kyiv Post]] компанію Юрія Потійка, Duglas Alliance, яка будує ГЕС Сендже в континентальній частині [[Екваторіальна Гвінея|Екваторіальної Гвінеї]] на річці Веле в районі селища Сендже, пов'язують із Юрієм Бойком<ref>{{Cite web |url=https://www.kyivpost.com/ukraine-politics/african-hydropower-makes-money-for-firm-linked-to-boyko.html |title=African hydropower makes money for firm linked to Boyko |accessdate=21 квітня 2020 |archive-date=26 травня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210526054115/https://www.kyivpost.com/ukraine-politics/african-hydropower-makes-money-for-firm-linked-to-boyko.html }}</ref>.

== Сім'я ==
Одружений. Дружина&nbsp;— [[Віра Дмитрівна Бойко]]. У минулому вона займалася [[Художня гімнастика|художньою гімнастикою]], має звання [[Майстер спорту|майстра спорту]]<ref>{{Cite web|title=Юрій Бойко: досьє і біографія|url=https://znaj.ua/dossier/125-yuriy-boyko-dosye-i-biografiya|website=znaj.ua|date=2020-06-08|accessdate=2022-06-01|language=uk|archive-date=15 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220215001020/https://znaj.ua/dossier/125-yuriy-boyko-dosye-i-biografiya}}</ref>.

Виховують трьох синів (Анатолій, Юрій і Микола) і трьох доньок (Ярослава, Уляна і Марія)<ref name=":3"/>.

== Державні нагороди ==
* Звання [[Герой України]] з врученням [[Герой України|ордена Держави]] (22 серпня 2004)&nbsp;— ''за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку [[Паливно-енергетичний комплекс України|паливно-енергетичного комплексу]], багаторічну самовіддану працю''<ref>{{УПУ|978/2004|22 серпня 2004|Про присвоєння Ю. Бойку звання Герой України}}</ref>
* [[Орден князя Ярослава Мудрого]] V&nbsp;ст. (9 жовтня 2013)&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм''<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/16118.html |title=Указ Президента України № 550/2013 від 9 жовтня 2013 року «Про нагородження Ю.Бойка орденом князя Ярослава Мудрого» |accessdate=9 жовтня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140708132743/http://www.president.gov.ua/documents/16118.html |archivedate=8 липня 2014 |deadurl=yes }}</ref>
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] III&nbsp;ст. (22 травня 2003)&nbsp;— ''за вагомі трудові здобутки, значний особистий внесок у розвиток нафтової та газової промисловості''<ref>{{УПУ|432/2003|22 травня 2003|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>

== Див. також ==
* [[Список енергопостачальних підприємств України]]
* [[Вишки Бойка]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=193654&cat_id=35075 Керівництво Міністерства енергетики та вугільної промисловості України // Офіційний вебсайт Міненерговугілля] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120406130813/http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=193654&cat_id=35075 |date=6 квітня 2012 }}
* [http://dovidka.com.ua/user/?code=237780 Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304224508/http://dovidka.com.ua/user/?code=237780 |date=4 березня 2016 }}
{{бібліоінформація}}
{{succession|office=[[Нафтогаз України|Голова «Нафтогазу України»]] <br />[[2002]]—[[2005]] |preceded= <br /> | succeeded= [[Олексій Івченко]] }}
{{succession|office=[[Міністр палива та енергетики України]] <br />[[4 серпня]] [[2006]] — грудень [[2007]]|preceded= [[Плачков Іван Васильович]]<br /> | succeeded= [[Продан Юрій Васильович]]}}
{{succession|office=[[Міністр палива та енергетики України]] <br />з [[11 березня]] [[2010]] — [[24 грудня]] [[2012]] |preceded= [[Продан Юрій Васильович]]<br />| succeeded= [[Ставицький Едуард Анатолійович]]}}

{{Портали|Біографії|Україна|Енергетика}}
{{Міністри палива та енергетики України}}
{{Уряд Миколи Азарова}}
{{Другий уряд Миколи Азарова}}
{{Кандидати у президенти України 2014}}
{{Фракція Опозиційного блоку у Верховній Раді України 8-го скликання}}
{{Герої України}}
{{Другий уряд Віктора Януковича}}
{{Кандидати у президенти України 2019}}
{{Депутати ВРУ-9}}

[[Категорія:Уродженці Горлівки]]
[[Категорія:Проросійські пропагандисти з України]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Випускники Східноукраїнського національного університету]]
[[Категорія:Випускники Російського хіміко-технологічного університету]]
[[Категорія:Заступники міністрів України]]
[[Категорія:Керівники «Нафтогазу України»]]
[[Категорія:Народні депутати України 6-го скликання]]
[[Категорія:Члени Партії регіонів]]
[[Категорія:Фракція Опозиційного блоку у ВР України 8-го скликання]]
[[Категорія:Члени «Опозиційного блоку»]]
[[Категорія:Члени «Опозиційної платформи — За життя»]]
[[Категорія:Українські головні виконавчі директори]]