Перегляд вихідного коду сторінки Піховшек В'ячеслав Володимирович

{{неукраїномовний вміст}}
{{Особа}}

'''В'ячесла́в Володи́мирович Піхо́вшек''' ({{нар}} [[13 вересня]] [[1966]], місто [[Тальне]] [[Черкаська область|Черкаської області]])&nbsp;— український проросійський пропагандист, журналіст і публіцист. З червня 1999 року лауреат звання [[Заслужений журналіст України]].

На початку своєї журналістської кар'єри наприкінці 1980-их Піховшек не мав настільки яскраво виражених проросійських поглядів, однак з роками, перебуваючи у проросійських колах України він суттєво радикалізувався і вже працюючи на проросійських телеканалах Медведчука (NewsOne/ZIK/112/[[Перший незалежний]] тощо) його риторика стала реваншистською, [[Українофобія|українфобською]], [[Русофільство|проросійською]], та антизахідною.<ref>{{Cite web|url=https://ms.detector.media/trendi/post/27270/2021-05-13-khto-takyy-vyacheslav-pikhovshek-i-yak-vin-proyshov-shlyakh-vid-velykogo-do-smishnogo/|назва=Хто такий В&rsquo;ячеслав Піховшек і як він пройшов шлях від великого до смішного|видавець=[[Детектор медіа]]|дата=13 травня 2021|url-архіву=https://web.archive.org/web/20211201072343/https://ms.detector.media/trendi/post/27270/2021-05-13-khto-takyy-vyacheslav-pikhovshek-i-yak-vin-proyshov-shlyakh-vid-velykogo-do-smishnogo/|дата-архіву=1 грудня 2021|мертвий-url=no|дата-доступу=1 квітня 2022}}</ref>

== Освіта ==
Закінчив філософський факультет [[Київський університет|Київського національного університету ім. Тараса Шевченка]] (навчався у 1983—1990&nbsp;рр.) за спеціальністю «історик філософії». Стажувався в [[Український науковий інститут Гарвардського університету|Українському науковому інституті Гарвардського університету]] ([[1988]]), на факультеті філософії Лейпцизького університету (1989) та в університеті Коннектикут ([[1996]]).

== Політична діяльність ==

В кінці 1980-х був активістом [[Українська Студентська Спілка|Української Студентської Спілки]] (УСС), міжнародним секретарем [[Союз Українського Студентства|Союзу Українського Студентства]]. [[23 лютого]] 1990 року, за словами [[Доній Олександр Сергійович|Олеся Донія]],  членами УСС Піховшек був запідозрений у тому, що він є агентом [[КДБ]] та відсунутий від організації<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=cmqQ7ZdKxsw&feature=youtu.be&t=26m57s Олесь Доній про Революцію на граніті. Громадське телебачення. 24.08.2015]</ref><ref>{{Cite web|title=Олесь Доній: «Ми планували захопити приміщення парламенту»|url=http://www.golos.com.ua/article/141986|website=www.golos.com.ua|accessdate=2022-04-19|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Доній: У нашому русі є і агентура, і продажні люди|url=https://zaxid.net/doniy_u_nashomu_rusi_ye_i_agentura_i_prodazhni_lyudi_n1266438|website=ZAXID.NET|accessdate=2022-04-19|language=uk|last=Zaxid.net}}</ref>. 

У [[1990]]&nbsp;р. випустив єдиний екземпляр [[самвидав]]ної газети «Спостерігач».

Засновник і багаторічний директор Українського Незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД) (червень, [[1991]]).

На початку 2000-х рр. був членом партії «Демократичний Союз» Олександра Волкова, входив в її першу п'ятірку на парламентських виборах [[2002]]&nbsp;р.

== Діяльність у ЗМІ ==

Із лютого [[1995]]&nbsp;р.&nbsp;— ведучий програми «П'ятий кут» на [[Перший національний|УТ-1]] та [[УТ-2 (телеканал)|«УТ-2»]]. Продюсер і режисер: Лаврентій Малазонія.

Із [[1999]]&nbsp;р.&nbsp;— ведучий програм «Епіцентр», «Епіцентр-дебати» (під час [[Вибори Президента України 1999|передвиборчої кампанії 1999 року]] вів програму з [[Алла Мазур|Аллою Мазур]]), «5х5», «Іду на Ви» на телеканалі [[1+1 (телеканал)|«1+1»]]. Зокрема, у ефірах програми «Епіцентр» з'являлися такі відомі журналісти як Наталія Лігачова, Діана Дуцик, Едуард Лозовий, [[Мусафірова Ольга Дем'янівна|Ольга Мусафірова]], Георгій Гонгадзе та інші.

Грудень 1999—2005&nbsp;рр.&nbsp;— головний редактор [[ТСН|Телевізійної служби новин]] (ТСН) телеканалу [[1+1 (телеканал)|«1+1»]]. Піховшек протримався на цій посаді понад 4 роки. Часи Піховшека в ТСН вважаються одними з найгірших з огляду на цензуру і [[Темник (ЗМІ)|«темники»]], а також через звільнення журналістів і редакторів, акції протесту в 2002 і восени 2004&nbsp;рр. Про свою місію Піховшек говорить сам в розмові із Президентом України [[Кучма Леонід Данилович|Леонідом Кучмою]] на [http://www.compromat.ru/page_25925.htm аудіозаписі], який зробив майор держохорони [[Микола Мельниченко]] від 22 березня 2000 року у кабінеті Президента України:
{{цитата|''«Ну, а ТСН. Там одна половина уже за меня. Я с такой ситуацией там столкнулся. Половина людей была приведена Ткаченко. И эта половина людей, которую привел Ткаченко, он ею фактически манипулирует. А он сейчас с Ющенко. Но там есть еще [[Новий канал|«Новый канал»]]. Там «Репортер» дает на вас то, что ему говорят. Но оно такое - только на киевскую аудиторию. Потому что они хотят быть со всеми добренькими. Они хотят быть пропрезидентскими, но они хотят быть и к остальным... Леонид Данилович, ставьте задание!…  То, что я делаю в Америке, я буду делать в Европе. Леонид Данилович, вы же тоже заданий не ставили. Можно сделать какую комбинацию. Вы хотите что-то сделать. Я провожу работу. Вместе „раскочегарили“ и… Вы и так уже приняли непопулярные решения, и только потому, что (кінець фрази нерозбірливий). А тут можно использовать телевидение, сформировать общественное мнение, а потом проводить свои решения… Значит, в статье Ющенко, которую я достал в эмиграции - она должна была быть опубликована в [[The New York Times|«Нью-Йорк Таймс»]], но он не приехал и они не опубликовали - пять раз вас так подставил, что это вообще»''}}

4 червня 2000 року Президент України [[Леонід Кучма]] пропонує журналісту стати восени очільником його прес-служби. Проте Піховшек використовує всі відмовки, щоб залишитись на каналі «[[1+1 (телеканал)|1+1]]». Під час однієї з таких розмов він називав себе «''солдатом революції, який робить те, що Президент вирішує, де хто працює, і хто на яких місцях працює…''»

27 жовтня 2004 року був одним з ведучих «Прямої лінії з [[Путін Володимир Володимирович|Володимиром Путіним]]», яка проходила у Києві.

З січня [[2005]] по червень [[2006]] був співведучим ток-шоу «Йду на ВИ» (в парі з Ольгою Герасим'юк та Едуардом Лозовим). 

З осені [[2006]] по червень [[2008]] року вів оновлений «Епіцентр».

У лютому [[2009]] року був звільнений з телеканалу [[1+1]].

Після тривалого бойкоту з боку засобів масової інформації у 2009&nbsp;р. Піховшек став постійним автором газети політтехнолога [[Бондаренко Костянтин Петрович|Костя Бондаренка]] «[[Левый берег]]», а потім її [[інтернет-видання]] [http://lb.ua «LB.UA»](головний редактор&nbsp;— Соня Кошкіна). Також публікується на сайтах [[Полеміка (сайт)|«Полеміка»]]<ref>{{Cite web |url=http://polemika.com.ua/index/search/category_id/30 |title=Публикации на сайте Полемика |accessdate=3 вересня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120831115418/http://polemika.com.ua/index/search/category_id/30 |archivedate=31 серпня 2012 |deadurl=yes }}</ref>, [[УНІАН]]<ref>[http://www.unian.net/news/547307-deputatyi-batkivschini-stali-zalojnikami-timoshenko.html Депутаты «Батьківщини» стали заложниками Тимошенко]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>, Оглядач (Обозреватель)<ref>{{Cite web |url=http://obozrevatel.com/author/vyacheslav-pihovshek.htm |title=ВЯЧЕСЛАВ ПИХОВШЕК |accessdate=17 січня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130117051730/http://obozrevatel.com/author/vyacheslav-pihovshek.htm |archivedate=17 січня 2013 |deadurl=yes }}</ref>.

З травня 2017 року Піховшек вів на телеканалах [[NewsOne]] (з лютого 2021 року після накладення санкцій [[РНБО]] на «[[Медіахолдинг «Новини»|медіахолдинг Медведчука]]» разом з колегами перейшов на канали [[Перший незалежний]], а з листопада 2021 року до 26 лютого 2022 року— на [[UkrLive]]) авторські програми «Хронологія дня», «Хронологія тижня», «Епіцентр» (відновлений після 10-річної перерви в ефірі під назвою «Епіцентр української політики») та «П'ятий кут» (відновлений як «П'ятий кут. Розвиток»).

== Резонансні твердження ==

У листопаді 2002 року перед виборами голови Верховного Суду України у своїй програмі «Епіцентр» на телеканалі «1+1» Піховшек з посиланням на «власні джерела» у Генеральній прокуратурі України повідомив про хабар у розмірі 0,5 млн грн, які наче пропонувалися за підтримку кандидатури [[Онопенко Василь Васильович|Василя Онопенка]] на цей пост. За словами ведучого, до цього був причетний народний депутат України від фракції «[[Батьківщина (партія)|Батьківщина]]» [[Павловський Михайло Антонович|Михайло Павловський]].

В кінці липня 2003 року Шевченківський районний суд Києва оштрафував телеканал «1+1» та Піховшека за цей фейк і зобов'язав останнього вибачитись у найближчому випуску його програми перед Онопенком та Павловським. Журналіст здійснив відповідну заяву в своєму етері 7 вересня 2003 року.

{{цитата|''— Суд постановив вибачитись, і я вибачаюсь, хоча я не думаю, що сказане з телекрану є єдиним, що чітко і одностайно впливає на суддівський корпус.''}}

Піховшек дав зрозуміти, що керувався національним інтересами.

{{цитата|''— Політики приходять і виходять, а національні інтереси залишаються.''}}<ref>https://detector.media/withoutsection/article/15731/2003-09-08-vedushchyy-11-pykhovshek-prynosyt-yzvynenyya-deputatam-onopenko-y-pavlovskomupodrobnostiua/ | Ведущий "1+1" Пиховшек приносит извинения депутатам Онопенко и Павловскомуpodrobnosti.ua</ref>

У своїй статті, опублікованій 26 січня 2011&nbsp;р. в газеті «Известия в Украине» (головний редактор&nbsp;— Яніна Соколовська), Піховшек стверджував, що журналіст «[[Українська правда|Української правди]]» [[Лещенко Сергій Анатолійович|Сергій Лещенко]] був би найкращою кандидатурою для вбивства з метою дискредитації Президента України Віктора Януковича, як свого часу був забитий засновник «Української правди» [[Гонгадзе Георгій Русланович|Георгій Гонгадзе]] в 2000 році.<ref>{{Cite web|url=http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/11/5906984/|назва="Репортери без кордонів" побачили погрозу вбивства українському журналісту|видавець=[[Українська правда]]|дата=11 лютого 2011|url-архіву=https://web.archive.org/web/20190723012946/https://www.pravda.com.ua/news/2011/02/11/5906984/|дата-архіву=23 липня 2019|мертвий-url=no|дата-доступу=6 червня 2021}}</ref>

<blockquote>''«Припущення, що Лещенко може зазнати тієї ж долі, що й Гонгадзе, є ледь прихованою погрозою убивства і є особливо огидною через те, що замовники вбивства Гонгадзе досі не постали перед правосуддям»'',&nbsp;— йдеться у заяві міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів», січень 2011&nbsp;р.</blockquote>

Після цього, 7 лютого 2011 журналіст Сергій Лещенко відправив листа редакції газети «Известия в Украине» у відповідь на цей матеріал. А згодом, на сайті «Українська правда» він опублікував листа олігарху [[Коломойський Ігор Валерійович|Ігорю Коломойському]], який тоді був власником «Известий», з проханням опублікувати лист-відповідь повністю.

У лютому того ж самого року міжнародна організація «Репортери без кордонів» опублікувала лист В'ячеслава Піховшека і [[Соколовська Яніна Лазарівна|Яніни Соколовської]], в якому журналісти вимагали спростувати інформацію про те, що вони не є політконсультантами Віктора Януковича:

{{цитата|''«Я, В'ячеслав Піховшек, не є і ніколи не був піар-консультантом ні Віктора Януковича, ні іншого політичного діяча. Я - позаштатний автор сайту "Лівий берег", пишу також для газети "Известия в Украине". Деякі мої публікації з'являлися в журналі "Главред", на сайтах "Главред" та УНІАН, а також київській англомовній газеті Kyiv Post. Твердження, що я нібито є піар-консультантом кого-небудь, є неправдою. Прошу його спростувати»''}}

Сам Сергій Лещенко згодом віджартовувався про журналіста:
{{цитата|''Пиховшек боится, что меня убьют оппозиционеры, чтобы бросить тень на Януковича, У меня было видение. Думаю, Пиховшеку надо бояться, чтобы его не убила власть с целью дополнительной дискредитации оппозиции. Требую взять Пиховшека под круглосуточную охрану санитарами.''}}

Після одного із ефірів Піховшека на каналі [[NewsOne]] з міністром юстиції України часів Януковича [[Лукаш Олена Леонідівна|Оленою Лукаш]] 31 серпня 2018 адвокат [[Масі Найєм]] вимагав вибачення від телеведучого перед учасниками бойових дій на сході України, яких ведучий прирівняв до вбивць:
{{цитата|''“Ми живемо в суспільстві, яке зараз влаштовано за принципом тотального безміру. Будь-яка людина, яка зараз називає себе ветераном АТО, вважає, що у неї є індульгенція на вбивство і вона може вбивати. Моє питання не щодо цих людей, діям яких повинен дати в конкретному випадку тільки суд…” '}}<ref>https://www.youtube.com/watch?v=Brd9Ssf3TJU|Лукаш: Украина сегодня и независимость&nbsp;— это взаимоисключающие понятия 31.08.18</ref><ref>За бійців АТО: адвокат Найєм хоче судитися з ведучим News One Піховшеком|https://novynarnia.com/2018/09/26/za-biytsiv-ato-advokat-nayyem-hoche-suditisya-z-veduchim-news-one-pihovshekom/</ref>

== Книги ==

Співавтор та укладач книг «Дніпропетровськ проти Держбезпеки» ([[1996]]), «Розвиток демократії в Україні: 1997 рік» ([[1998]]), «Дніпропетровська сім'я&nbsp;— 2» ([[1998]]), «Четверта колона».

== Відзнаки ==

* 3 червня 1999&nbsp;— звання [[Заслужений журналіст України]]<ref>{{УПУ|604/99|3 червня 1999|Про відзначення нагородами України працівників засобів масової інформації}}</ref>
* 1999&nbsp;— лауреат премії «Прометей-престиж»
* 1999&nbsp;— лауреат загальноукраїнського конкурсу «Людина року&nbsp;— 1999»

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20080925162342/http://www.vlada.kiev.ua/fcontent.php?pacode=311 Політична Україна сьогодні. Піховшек В'ячеслав Володимирович]

== Примітки ==
{{reflist}}

{{ВП-портали|Політологія}}

[[Категорія:Українські журналісти]]
[[Категорія:Аналітики]]
[[Категорія:Заслужені журналісти України]]
[[Категорія:Уродженці Тального]]
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
[[Категорія:Народились 13 вересня]]
[[Категорія:Народились 1966]]
[[Категорія:Українські політтехнологи]]
[[Категорія:Телеведучі «1+1»]]
[[Категорія:Російські пропагандисти]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]