Перегляд вихідного коду сторінки Англійка гадить

[[Файл:Queen Victoria -Golden Jubilee -3a cropped.JPG|праворуч|міні|250px|Королева [[Вікторія (королева Великої Британії)|Вікторія]], 1887]]
'''«Англійка гадить»'''<ref>{{Cite journal|last=Воронов|first=Володимир|date=листопад 2007|title=Заборони на професію немає,
просто вже професії немає|url=http://ukrzurnal.eu/pdf/uz_2007_11.pdf|journal=Український журнал|pages=50|accessdate=31 січня 2022|archive-date=31 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220131191223/http://ukrzurnal.eu/pdf/uz_2007_11.pdf}}</ref> ({{Lang-ru|Англичанка гадит}}) — російське стійке словосполучення ([[фразеологізм]]) просторічного характеру, що означає антиросійські зовнішньополітичні дії [[Велика Британія|Великої Британії]]. Виникло у ХІХ столітті у зв'язку з [[Велика гра|загостренням російсько-британських відносин]], і його продовжують використовувати у сучасному російському суспільстві та засобах масової інформації.

== Історичні відомості ==
Як вказував радянський поет та літератор [[Малахов Сергій Арсенійович|С. А. Малахов]], з лінгвістичної точки зору цей вираз містить у собі одночасно і [[Метонімія|метонімію]], і [[Метафора|метафору]]. Метафора виражена метафоричним дієсловом «гадить» (від іменника «гад»), а метонімія — словом «англійка»<ref>{{Книга
|автор = Малахов С. А
|заголовок = Как строится стихотворение
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = М.,-Л.
|видавництво = Земля и фабрика
|рік = 1928
|сторінки = 18
|ISBN = 
|посилання = https://books.google.com.ua/books?id=FPouAAAAIAAJ&q=англичанка+гадит&dq=англичанка+гадит&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwjK9srQk47lAhVKwsQBHSgwDVk4ChDoAQgnMAA
|назва = 
|archivedate = 1 лютого 2022
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20220201035911/https://books.google.com.ua/books?id=FPouAAAAIAAJ&q=англичанка+гадит&dq=англичанка+гадит&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwjK9srQk47lAhVKwsQBHSgwDVk4ChDoAQgnMAA
}}</ref>.

Вираз часто приписують російському полководцю [[Суворов Олександр Васильович|О. В. Суворову]] , проте достовірних відомостей про його авторство не виявлено<ref name=":1">{{Cite web|url=https://www.vesti.ru/doc.html?id=2711887|title=Киселев объяснил выражение "англичанка гадит"|language=ru|accessdate=2019-10-09|archive-date=29 травня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180529122622/http://www.vesti.ru/doc.html?id=2711887}}</ref><ref>{{Книга
|автор = Сергей Юров
|рік = 2017-09-05
|ISBN = 9785040519415
|сторінок = 230
|видавництво = Litres
|заголовок = Убийство в имении Отрада
|посилання = https://books.google.com/books?id=KZGkDgAAQBAJ&pg=PT46
|назва = 
|archivedate = 31 січня 2022
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20220131185938/https://books.google.com/books?id=KZGkDgAAQBAJ&pg=PT46
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://topcor.ru/5460-fatalnaja-oshibka-globalistov-ili-za-chto-nas-ne-ljubjat-anglosaksy.html|title=Фатальная ошибка глобалистов: за что нас не любят англосаксы?|publisher=Репортёр|accessdate=2019-10-09|archive-date=31 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220131185940/https://topcor.ru/5460-fatalnaja-oshibka-globalistov-ili-za-chto-nas-ne-ljubjat-anglosaksy.html}}</ref>.

=== Походження ===
Однією з найбільших особливостей зовнішньої політики Англії щодо її противників було те, що до захисту своїх інтересів вона залучала інші країни і прагнула мінімізувати свою участь у веденні воєнних дій, особливо з сильним противником. Загалом ставлення британського істеблішменту до дій російської армії та особистості А. В. Суворова, який очолював її у ході [[Італійський похід Суворова|Італійського]] та [[Швейцарський похід Суворова|Швейцарського]] походу, було доброзичливим, проте мало дещо своєрідний характер. Англія як член [[Війна Другої коаліції|Другої коаліції]], створеної проти Франції, розраховувала придбати якнайбільше вигод для себе, і при цьому її дії були спрямовані на те, щоб вести військові дії силами своїх союзників. З цього приводу Суворов у записці про підсумки кампаній 1799 року писав: «Жодна нація не виграє стільки, скільки Англія, від продовження війни»<ref>{{Стаття|author=Шеншина Л|title=Англия и Суворов|url=|language=|видання=Военно-исторический журнал|тип=|date=1940|місяць=|число=|том=|номер=5|pages=|issn=}}</ref>. Довгий час не маючи сильної сухопутної армії, англійський уряд слідував своїй острівній традиції — фінансувати дії своїх союзників у континентальній Європі та намагатись уникати безпосередньої участі у військових діях: «Так, ведучи протягом десятиліть запеклу боротьбу з Францією, Англія майже не брала участі в боях. Ця особливість британського менталітету стала причиною того, що в Російській імперії у XIX ст. набула поширення приказка „англійка гадить“»<ref name=":3">{{Стаття|author=Ракитянский Н. М|date=2018|issn=1994-9065|issue=1 (25)|видання=Век глобализации|title=Великобритания как суперсубъект глобальной политики в пространстве ментальных исследований|url=https://cyberleninka.ru/article/n/velikobritaniya-kak-supersubekt-globalnoy-politiki-v-prostranstve-mentalnyh-issledovaniy|language=|тип=|місяць=|число=|том=|номер=|pages=100—111|accessdate=31 січня 2022|archivedate=31 січня 2022|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220131185938/https://cyberleninka.ru/article/n/velikobritaniya-kak-supersubekt-globalnoy-politiki-v-prostranstve-mentalnyh-issledovaniy}}</ref><ref>{{Стаття|author=Галушко Ю. А|title=Тенденции геополитических устремлений России и Британии|url=|language=|видання=Вестник МГЛУ|тип=|date=2015|місяць=|число=|том=|номер=|pages=26—34|issn=|issue=2 (713)}}</ref>.

Після закінчення [[Наполеонівські війни|наполеонівських воєн]] і послаблення Франції, у чому зіграла свою роль в тому числі Російська імперія, англійський зовнішньополітичний курс був скоригований і спрямований на її геополітичне стримування і ослаблення, а керівництво Британії визначило її як нового основного потенційного противника<ref name=":3"/>.

Заміну назви країни позначенням «англійка» фіксують у російському [[Фольклор|фольклорі]] починаючи з часів [[Кримська війна|Кримської війни]] (1853—1856) — єдиного великого зіткнення російської та англійської армій за їхню історію<ref name=":2">{{Стаття|author=Шешунова С. В|title=Британцы и русские как враги по Крымской войне:
литературные образы|url=|language=|видання=Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля|тип=|date=2016|місяць=|число=|том=|номер=2 (12)|pages=79—90|issn=}}</ref>. У солдатських піснях часів цієї війни можна знайти такі тексти: «Вже ми пісеньки співали, Англійку дивували» ({{Lang-ru|Уж мы песенки певали, Англичанку удивляли}}). Інша пісня має наступний текст<ref name=":2" />:
{{Цитата|<poem>Расскажу я, братцы, вам:
С англичанкой воевал,
Много горя, братцы, видел,
Много бед я испытал.</poem>}}
Під час [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|Російсько-турецької війни (1877—1878)]] солдати також вживали слово «англійка» у значенні Англія. За свідченням медсестри Є. М. Бакуніної, цей вислів активно використовували в солдатському середовищі у зв'язку з чутками про підготовку війни багатьох країн проти Російської імперії: «Перші слова, як тільки увійдеш до відділень: „А що сестриця? Кажуть, англійка піднімається, як не соромно, сваха на свата“! Жахливо, як це всіх хвилює»<ref>{{Книга
|автор = Бакунина Е. М
|заголовок = Год на Кавказе при военно-временных госпиталях. Отрывки из писем старшей сестры милосердия Красного креста Екатерины Бакуниной // [http://elib.shpl.ru/ru/nodes/25469-t-2-1879#mode/inspect/page/477/zoom/4 Сборник военных рассказов, составленных офицерами-участниками] [http://elib.shpl.ru/ru/nodes/25469-t-2-1879#mode/inspect/page/477/zoom/4 войны 1877—1878]
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = СПб.
|видавництво = издательство В. Мещерского
|рік = 1879
|сторінки = 463
|том = 2
|посилання = http://elib.shpl.ru/ru/nodes/25469-t-2-1879#mode/inspect/page/477/zoom/4
|посилання частина = http://elib.shpl.ru/ru/nodes/25469-t-2-1879#mode/inspect/page/477/zoom/4
|назва = 
|archivedate = 31 січня 2022
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20220131191441/http://elib.shpl.ru/ru/nodes/25469-t-2-1879#mode/inspect/page/477/zoom/4
}}</ref><ref name=":0">{{Книга
|автор = Долинин, Александр
|заголовок = Англичанка гадит: история заезженной фразы // Intermezzo festoso. Liber amicorum in honorem Lea Pild: Историко-филологический сборник в честь доцента кафедры русской литературы Тартуского университета Леа Пильд
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = Тарту
|видавництво = Кафедра русской литературы Тартуского университета
|рік = 2019
|сторінки = 112—120
|ISBN = 978-9949-77-945-1 (pdf)
}}</ref>. Антианглійські настрої в Російській імперії підтримувало геополітичне суперництво з Британією, зокрема за панування на [[Балканський півострів|Балканах]], у [[Південна Азія|Південній]] і [[Центральна Азія|Центральній Азії]], що в XIX — на початку XX століть отримало назву «[[Велика гра]]»<ref>{{Стаття|author=Сергеев Е. Ю|title=Большая игра в российско-британских отношениях второй половины XIX — начала XX века: новый взгляд|url=|language=|видання=Российская история|тип=|date=2011|місяць=|число=|том=|номер=5|pages=3—15|issn=}}</ref><ref>{{Книга
|автор = Сергеев Е. Ю
|заголовок = Большая игра, 1856—1907: мифы и реалии российско-британских отношений в Центральной и Восточной Азии
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = М.
|видавництво = Товарищество научных изданий КМК
|рік = 2012
|сторінки = 
|сторінок = 454
|ISBN = 978-5-87317-784-4
|isbn2 = 
}}</ref>. У сатиричному оповіданні [[Чехов Антон Павлович|А. П. Чехова]] «[[Новорічне катування (оповідання)|Новорічне катування]]» персонаж Семен Степаних, схиблений на «болгарському питанні», бачить у цих проблемах англійські підступи і заявляє: «Тут Англія, брате! Будь я, [[Анафема|анафемо]], тричі проклятий, якщо не Англія!»<ref>{{Книга
|автор = Чехов А. П
|заголовок = Собрание сочинений в 12 томах
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = 
|видавництво = Государственное издательство художественной литературы
|рік = 1962
|сторінки = 6
|ISBN = 
|том = 5
}}</ref>

У роки [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни в Росії]] цей фразеологізм активно використовували найрізноманітніші ідеологічні противники, що мали різні погляди на розвиток країни. Так, генерал [[Краснов Петро Миколайович|П. М. Краснов]] згадував, що у цей період (1918 рік) прості люди не довіряли Англії: «Міцно сиділо в простому російському народі переконання, що в рішучі хвилини успіхів росіян завжди „англійка гадить“. Але інтелігенція вся була на боці союзників і чекала на них із захопленим нетерпінням»<ref>{{Книга
|автор = Краснов П. Н
|заголовок = Всевеликое Войско Донское
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = М.
|видавництво = Алгоритм
|рік = 2007
|сторінки = 155
|ISBN = 978-5-9265-0377-4
}}</ref>. [[Дем'ян Бєдний]] 1917 року писав: «А народ сидить та тужить: „Англійка гадить“», а [[Маяковський Володимир Володимирович|Володимир Маяковський]] 1927 року використав у назві та вірші такий варіант, як «Англійка каламутить» ({{Lang-ru|Англичанка мутит}})<ref>{{Книга
|автор = Маяковский, Владимир
|заголовок = Англичанка мутит //
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = М.
|видавництво = Государственное издательство
|рік = 1928
|сторінки = 55
|сторінок = 
|ISBN = 
|isbn2 = 
|посилання = https://books.google.com.ua/books?id=KbLTAAAAMAAJ&q=
|назва = 
|archivedate = 31 січня 2022
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20220131185941/https://books.google.com.ua/books?id=KbLTAAAAMAAJ&q=
}}</ref>. У романі [[Солженіцин Олександр Ісайович|Олександра Солженіцина]] «[[Червоне колесо]]» оратор В. С. Войтінський звинувачує більшовика [[Зінов'єв Григорій Овсійович|Г. Є. Зінов'єва]] в тому, що той намагається переконати людей, що коаліційний уряд створюють під контролем союзників, і таким чином він стає у відоме положення міщанина: «не інакше як англійка гадить»<ref>{{Книга
|автор = Солженицын А. И
|заголовок = Красное Колесо: Повествованье в отмеренных сроках. — Узел IV: Апрель Семнадцатого //Собрание сочинений в 30 томах
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = М.
|видавництво = Время
|рік = 2009
|сторінки = 361
|ISBN = 978-5-9691-0459-4
|том = 16. — Книга 2
}}</ref>.

=== Критика А. А. Долініна ===
Більш вірогідною є версія про те, що цей фразеологізм виник під впливом цитати з п'єси [[Гоголь Микола Васильович|Миколи Гоголя]] «[[Ревізор (п'єса)|Ревізор]]», на початку якої поштмейстер Іван Кузьмич Шпекін, дізнавшись, що зі столиці в місто прямує чиновник, «глибокодумно» пояснює цю подію з геополітичного погляду: «…війна з турками буде. <…> Право, війна з турками. Це все француз гадить». Як зазначає історик О. А. Долінін, дослідник походження цього словосполучення: «Під впливом змін міжнародної обстановки та/або появи нових патріотичних фобій на місце француза могли підставлятися представники інших національностей і країн»<ref name=":0"/>. Як підтвердження цієї тези Долінін наводить кілька фактів. Так, 1868 року в журналі «[[Отечественные записки]]» розмістили замітку наступного змісту: «Батьки наші, в нещасних обставинах, говорили глибокодумно: «Це все француз гадить»; нащадки замінили назву однієї національності іншою», а 1886 року публіцист [[Шелгунов Микола Васильович|М. В. Шелгунов]] про французів у цьому контексті вже не згадує: «Неодмінно нам хтось так гадить, то [[Німці|німець]], то [[Поляки|поляк]], то [[жид]]. Право вже пора б покінчити з подібним дитинством і школярством, може, справи наші пішли б краще»<ref name=":0" />. За спогадами письменника [[Лазаревський Борис Олександрович|Б. О. Лазаревського]], коли він обговорював із [[Чехов Антон Павлович|А. П. Чеховим]] [[Справа Дрейфуса|справу Дрейфуса]], той зауважив йому, пославшись на слова з «Ревізора» Гоголя: «„Це все француз гадить“. Так ось і євреї гадять у справі Дрейфуса. Євреї тут ні до чого. Якби справа ця була неправа, то така людина, як [[Еміль Золя|Золя]], не заступилася б»<ref>{{Cite web|url=https://ru.wikisource.org/wiki/А._П._Чехов_(Лазаревский)|title=А. П. Чехов (Лазаревский) — Викитека|publisher=ru.wikisource.org|accessdate=2019-10-10|archive-date=2 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220202025420/https://ru.wikisource.org/wiki/А._П._Чехов_(Лазаревский)}}</ref>.

На думку Долініна, наприкінці XIX — на початку ХХ століть ситуація різко змінилася, і фразу почали використовувати зі словом «англійка», що надало їй не літературний, а простонародний відтінок, оскільки в простонародді англійкою називали британську [[Вікторія (королева Великої Британії)|королеву Вікторію]], а [[Метонімія|метонімічно]] — Велику Британію<ref name=":0"/>.

На думку Долініна, вислів «англійка гадить» почали використовувати в 1890-х роках, а особливого поширення це кліше набуло під час [[Англо-бурські війни|англо-бурської війни]], коли антианглійські настрої досягли точки, «порівняної лише з реакцією на [[Ультиматум Керзона|ультиматум лорда Керзона]] або на справу про [[Отруєння Сергія Скрипаля|отруєння Скрипаля та його дочки]]»<ref name=":0"/>.

== У СРСР та Російській Федерації ==
У СРСР цей вислів використовували рідше, аніж у роки Російської імперії, але при цьому він зафіксований у {{iw2|Словник Ушакова|«Тлумачному словнику російської мови»||Ushakov Dictionary}} 1935 року у значенні — «Англійка підгадила». «Відродження» фразеологізму припало на сучасну Російську Федерацію, де його активно застосовують у різних варіантах у російському суспільстві та засобах масової інформації, особливо в періоди загострення міжнародних відносин між Великою Британією та Росією<ref name=":1"/><ref>{{Cite web|url=https://news.sputnik.ru/politika/4f25a99ab211b08e705a6357b0e4e8c40fb4abf3|title=Эдуард Лимонов: Англичанка гадит, но пока остаётся на сцене ― Спутник / Новости|last=|website=|date=|publisher=news.sputnik.ru|language=ru|accessdate=2019-10-09|archive-date=9 жовтня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191009021923/https://news.sputnik.ru/politika/4f25a99ab211b08e705a6357b0e4e8c40fb4abf3}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://iz.ru/news/602327|title=«Опять англичанка гадит»|last=Эдуард Лимонов|date=2016-01-22|publisher=Известия|language=ru|accessdate=2019-10-09|archive-date=31 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220131185938/https://iz.ru/news/602327}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://ura.news/articles/1036274503|title=Фразе «англичанка гадит» — 200 лет. Почему мы никогда не жили мирно|publisher=ura.news|accessdate=2019-10-09|archive-date=31 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220131185938/https://ura.news/articles/1036274503}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.svoboda.org/a/29101210.html|title="Англичанка гадит". Наталья Геворкян — о выборе Путина|last=|website=|date=|publisher=Радио Свобода|language=ru|accessdate=2019-11-18|archive-date=31 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220131185938/https://www.svoboda.org/a/29101210.html}}</ref>. Зафіксовано застосування фразеологізму і в художній літературі. Так, у романі «[[Чапаєв і Пустота]]» (1996) його використовують в одній зі сцен, дія якої відбувається в період [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни в Росії]]:
{{Цитата|<poem>— Ребята, стоп. Это измена.
Барболин поднял на меня непонимающий взгляд.
— Англичанка гадит, — наугад бросил я.</poem>

Видимо, эти слова имели для него какой-то смысл, потому что он сразу потянул с плеча винтовку<ref>{{Книга|автор=Виктор Пелевин|рік=2003|isbn=5-9560-0039-2|видавництво=Вагриус|заголовок=Чапаев и Пустота // Сочинения в двух томах|місце=М.|сторінки=31}}</ref>.}}
Вперше опублікований у березні 2018 року, сатиричний «лист щастя» (віршований [[фейлетон]]) «Вони» («Драма у віршах») [[Биков Дмитро Львович|Дмитра Бикова]] починається монологом, у якому є такі рядки: «Нам англійка гадить, як завжди. Вона давно перед нами винна. Але ми їх острів можемо легко за допомогою [[Кинджал (гіперзвуковий ракетний комплекс)|«Кинджала»]] і [[РС-28 Сармат|«Сармата»]] спопелити за три хвилини в мотлох, і [[Дональд Трамп]] у душі не заперечує»<ref>{{Cite web|url=https://www.novayagazeta.ru/articles/2018/03/17/75836-oni|title=Они|date=2018-03-17|publisher=Новая газета - Novayagazeta.ru|language=ru|accessdate=2019-11-18|archive-date=31 січня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220131185940/https://novayagazeta.ru/articles/2018/03/17/75836-oni}}</ref><ref>{{Книга
|автор = Дмитрий Быков
|рік = 2019-04-19
|ISBN = 9785041644178
|сторінок = 795
|видавництво = Litres
|заголовок = Заразные годы
|посилання = https://books.google.com.ua/books?id=4XCTDwAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=быков+2019&hl=ru&sa=
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = 
|сторінки = 
|isbn2 = 
|назва = 
|archivedate = 31 січня 2022
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20220131185939/https://books.google.com.ua/books?id=4XCTDwAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=быков+2019&hl=ru&sa=
}}</ref>.

Таким чином, у сучасній Російській Федерації фразеологізм використовують представники всіх напрямків суспільної думки, перш за все як стилістичний засіб іронії, «бо для тих, хто читав „Ревізора“, <зрозуміло, що його використовують> персонажі комічні, бо над ними незримо витає тінь поштмейстера Шпекіна<ref name=":0"/>».

== Примітки ==
{{Reflist|2}}

== Література ==
* Intermezzo festoso. Liber amicorum in honorem Lea Pild: Историко-филологический сборник в честь доцента кафедры русской литературы Тартуского университета Леа Пильд. — Тарту: Кафедра русской литературы Тартуского университета, 2019. — 408 с. — ISBN 978-9949-77-945-1.
* {{Книга
|автор = Ерофеев Н. А
|заголовок = Туманный Альбион: Англия и англичане глазами русских, 1825—1853 гг
|місце = М.
|видавництво = Наука
|рік = 1982
|сторінок = 320
|ref = Ерофеев
}}
* ''Орлов А. А.'' «Теперь вижу англичан вблизи…»: Британия и британцы в представлениях россиян о мире и о себе (вторая половина XVIII — первая половина XIX вв.). — М.: Гиперборея, 2008. — 360 с.

[[Категорія:Стереотипи]]
[[Категорія:Ідеологічні кліше]]
[[Категорія:Російська пропаганда]]