Перегляд вихідного коду сторінки Антуан (герцог Брабанту)

{{Інші імена|Антуан}}
{{особа
|титул                = герцог Брабанту
|посада               =
|військове звання     =
|платня               =
|статки               =
|термін               = 1406—1415 роки
|попередник           = [[жанна Брабантська|Жанна I]]
|наступник            = [[Жан IV (герцог Брабанту)|Жан IV]]
|партія               =
|головував_(-ла)      =
|конфесія             = католицтво
}}
'''Антуан I''' ({{lang-fr|Antoine de Brabant}}; [[1384]]&nbsp;— [[25 жовтня]] [[1415]])&nbsp;— 9-й [[Герцог Брабантський|герцог Брабанту]] в [[1406]]—[[1415]] роках, герцог Люксембургу в 1411—1415 роках.

== Життєпис ==
Походив з Бургундської гілки династії [[Валуа]]. Четвертий син [[Філіпп II (герцог Бургундії)|Філіппа II]], герцога Бургундії, та [[Маргарита III (графиня Фландрії)|Маргарити III Фландрської]]. Народився 1384 року. 1390 року його батьки передали Антуану свої права на володіння герцогині [[Жанна Брабантська|Жанни Брабантської]].

1393 року отримав від батька графство Ретель. 1402 року в Аррасі оженився з представницею роду Сен-Поль. У 1404 році після смерті Філіппа II отримав герцогство Лімбург. У 1406 році Антуан вступив у володіння герцогством Брабантським і маркграфством Антверпен після смерті Жанни Брабантської. Натомість передав графство Ретель молодшому братові Філіппу. Після деяких суперечок здійснив [[Joyeuse entrée|радісний в'їзд]] до Брюсселя.

Перші роки приділяв увагу внутрішнім справам своїх герцогств. Він змінив управління державою за бургундським зразком. Була створена Рахункова палата для управління фінансами і палата Ради для вчинення правосуддя. Разом з тим фіскальна політика Антуана I сильно залежала від Бургундії і виявилася невдалою.

1407 року Антуан овдовів, а 1408 року повторно одружився з Єлизаветою фон Герліц, спадкоємицею герцогства Люксембург. 1408 році спільно з братом Жаном бургундським уклав союз з імператором [[Вацлав IV|Венцелем Люксембургом]]. Слідом за цим Антуан I захопив міста міст Монмеді, Дампвілль, Орхімон і Іво, де поставив губернатором колишнього тестя Валерана де Сен-Поль. Але невдовзі імператор змусив брабантського герцога звільнити ці міста.

У 1409 році вступив у конфлікт з [[Рупрехт (король Німеччини)|Рупрехтом Вітельсбахом]], королем Німеччини. В 1411 році після смерті [[Йост (король Німеччини)|Йоста Люксембурга]], маркграфа Моравії, разом з дружиною отримав Люксембурзьке герцогство. Посилення Бургундського дому викликало занепокоєння імператора [[Сигізмунд Люксембург]]а, який 1412 року заявив, що Антуан успадкував Люксембург незаконно. 1413 року імператор сприяв повстанню в Люксембургу на чолі з сенешалем Уартом де Отелем.

Водночас Антуан I втрутився у [[Війна арманьяків і бургіньйонів|війну арманьяків і бургіньйонів]] на боці старшого брата [[Іоанн I (герцог Бургундії)|Жана I]], герцога Бургундії. Йому часто доводилося бути посередником у конфліктах між Жаном Бургундським і його ворогом [[Людовик I (герцог Орлеану)|Людовиком Орлеанським]]. Антуан I сприяв укладенню 1414 року Арраського договору, за яким бургіньйони втрачали вплив у Франції, але Бургундія фактично ставала незалежною державою. Разом з тим дістав підтримку від арманьяків у приборканні Люксембургу.

1415 року із завершенням англо-французького перемир'я поновилися бойові дії Сторічної війни. Антуан I вирішив долучитися до французької армії. 22—25 жовтня того ж року він домовився з адами міст Левена, Брюсселя і Антверпена про збір ополчення, але, не чекаючи ці війська, з невеликим загоном вирушив до Азенкуру. Антуан I так поспішав, що був змушений позичити обладунки у свого камердинера, а плащ був наспіх виготовлений з геральдичної завіси. Незважаючи на всі намагання, герцог Брабанту прибув до [[Азенкур]]у занадто пізно&nbsp;— на той час французи зазнали цілковитої поразки. Антуан I все ж зважився на атаку англійців. Його невеликий загін був винищений ворогом.

Відомості про подальшу долю Антуана різняться. За одними даними, він був убитий на полі бою якимось англійцем. За іншими&nbsp;— був узятий в полон. Оскільки мав бідні обладунки, Антуана прийняли за звичайного лицаря, а тому вбили під час різанини бранців після битви. Основні сили брабансон, що підійшли через кілька днів, відшукали понівечене тіло герцога, перевезли його до Брюсселя й поховали в церкві Сен-Жан. Новим герцогом став його старший син [[Жан IV (герцог Брабанту)|Жан IV]].

== Родина ==
1. Дружина&nbsp;— Жанна, донька Валерана III, графа Люксембург-Лін'ї і Сен-Поль.

Діти:
* [[Жан IV (герцог Брабанту)|Жан]] (1403—1427), 10-й герцог Брабанту
* [[Філіпп (герцог Брабанту)|Філіпп]] (1404—1430), 11-й герцог Брабанту

2. Дружина&nbsp;— Єлизафета, донька Йоганна Люксембурга, герцога Герліц.

Діти:
* Вільгельм (1410)
* дитина

2 бастарда

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
{{commons|Category:Anthony, Duke of Brabant|Антуан (герцог Брабанту)}}
* Joseph Calmette: Die großen Herzöge von Burgund. Eugen Diederichs: München 1996. {{ISBN|3-424-01312-9}}
* Willem Pieter Blockmans and Walter Prevenier, The Promised Lands: The Low Countries under Burgundian rule, 1369—1530, (University Pennsylvania Press, 1999), 30-31.
* The Battle of Agincourt: Sources and Interpretations, ed. Anne Curry, (The Boydell Press, 2000), 174.
* Jörg K. Hoensch: Die Luxemburger&nbsp;— Eine spätmittelalterliche Dynastie gesamteuropäischer Bedeutung 1308—1437. Kohlhammer: Stuttgart, Berlin, Köln 2000. {{ISBN|3-17-015159-2}}

{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Герцоги Брабантські]]
[[Категорія:Герцоги Люксембургу]]
[[Категорія:Учасники Столітньої війни]]
[[Категорія:Загинули в бою]]