Перегляд вихідного коду сторінки Балакін Дмитро Миколайович

{{особа}}
{{однофамільці|Балакін}}
'''Дмитро Миколайович Балакін''' ({{нар}}. [[24 лютого]] [[1985|1985 року]], [[Рузаєвка]], [[Мордовська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Мордовська АРСР]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— [[Росія|російський]] [[Серійний убивця|серійний вбивця]]. Визнаний винним у вбивстві трьох людей, зґвалтуваннях та пограбуваннях і засуджений до довічного ув'язнення.

== Біографія ==
Дмитро Балакін народився 24 лютого 1985 року у [[Рузаєвка|Рузаєвці]] [[Рузаєвський район|Рузаєвського району]] [[Мордовська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Мордовської АРСР]]. У сім'ї був другою дитиною, мав двох братів. У юності відрізнявся агресивністю, у старших класах займався відбиранням грошей спочатку у слабкіших однокласників та учнів молодших класів, а потім і у перехожих. З [[2000]] по [[2002|2002 роки]] чотири рази притягувався до кримінальної відповідальності, але будучи неповнолітнім, завжди оброблявся лише попередженнями та умовними термінами.

У жовтні [[2002|2002 року]] в надії позбавитися проблем із правоохоронними органами сім'я переїхала до [[Нижньогородська область|Нижегородської області]] . Проте і там Дмитро не заспокоївся і вже за кілька днів після переїзду здійснив розбійний напад на двох жінок на вулиці, викравши цінні речі та був затриманий співробітниками міліції. Суд засудив його до двох років колонії. Проте 15 жовтня [[2004|2004 року]] його було звільнено умовно-достроково за зразкову поведінку.

Деякий час Дмитро жив із матір'ю та братами в [[Нижньогородська область|Нижегородській області]], але у [[Березень|березні]] [[2005|2005 року]] повернувся до Саранська. Влаштувався працювати нічним сторожем на будівництві, потім&nbsp;— автослюсарем. Познайомився з 28-річною Оленою Архиповою, яка мала сина-підлітка, і незабаром вони стали співжити. Сусідами характеризувався вкрай позитивно.

=== Вбивства ===
[[1 вересня]] [[2005|2005 року]] Дмитро Балакін познайомився з 20-річною студенткою Крістіною Федякіною, яка пізно ввечері поверталася додому, і зголосився проводити її до будинку, на що та дала свою згоду. Всього за кілька метрів від під'їзду дівчини він силоміць затягнув її в чагарник, де зґвалтував. Шокована дівчина після статевого акту спокійним кроком попрямувала до будинку; Балакін ж (за його словами) в цей момент відчув нечуваний фізичний і емоційний підйом, наздогнав Федякіну і затягнув назад у кущі, де ще раз зґвалтував і задушив шлейками жіночої сумочки. Здобиччю вбивці стали гаманець та мобільний телефон, а також усі прикраси та цінні речі.

Увечері [[8 вересня]] біля магазину Балакін познайомився із 16-річною студенткою Катериною Тарасовою, яку запропонував проводити, на що вона також дала свою згоду. У першому ж безлюдному місці він зґвалтував її, задушив рукавами її курточки, зняв кільце з руки, забрав гаманець, сережки та золотий хрестик і втік.

[[22 вересня]] вбивця познайомився ще з однією студенткою&nbsp;— 19-річною Юлією Ланчиною (подругою загиблої Христини Федякіної), з якою провів кілька годин, відвідавши кафе та клуб, після чого проводив її, а за кілька метрів від будинку зґвалтував, задушив шнурком від її ж кросівка, забрав сережки та 2 кільця і втік. Більшість із вкрадених у жертв речей він дарував своїй громадянській дружині Олені Архиповій, а іншу їхню частину ховав в іншій квартирі<ref name="мэйл">{{Cite video||year2=2009|title=Криминальные хроники. Необузданный инстинкт|publisher=[[Первый канал (Россия)|Первый канал]]}}</ref>.

[[24 вересня]] Балакін викрав автомобіль з автосервісу, в якому працював, з метою «покататися», але не впорався з керуванням та на високій швидкості врізався у стовп. Маніак, який отримав безліч переломів, провів у лікарні 7 місяців, тому серія вбивств тимчасово припинилася.

Наприкінці квітня [[2006|2006 року]] Балакін вийшов із лікарні з інвалідністю&nbsp;— він став сильно кульгати на ліву ногу. [[4 травня]] 2006 року Балакін знову вийшов на «полювання», але його чергова жертва (23-річна Олена Сосніна) під час спроби зґвалтування чинила опір і їй вдалося втекти, а кульгаючий Балакін, не зумівши її наздогнати, забрав з залишеної сумки Сумки гаманець і мобільний телефон і втік. Олена Сосніна звернулася до міліції.

Мобільний телефон Олени Сосніної злочинець сховав на квартирі у своєї співмешканки Архипової. Незабаром вона, виявивши телефон, вставила туди свою сім-карту і здійснила дзвінок. Обчисливши місце дзвінка, на квартиру Архипової прибули працівники міліції. Спочатку Архипова намагалася відхреститися від слідчих і розповідала, що нібито купила телефон у незнайомого чоловіка за 3000 рублів, але незабаром зізналася, що телефон приніс її співмешканець Дмитро Балакін, проте де він може перебувати, не знала<ref name="мэйл"/>.

=== Арешт, слідство та суд ===
Дмитро Балакін був оголошений у федеральний розшук за підозрою у серії вбивств. На квартирі його матері в Саранську і на квартирі співмешканки були влаштовані засідки, проте Балакін, який відчув стеження, перестав з'являтися там. Незважаючи на знання про свій розшук, уночі [[26 червня]] 2006 року Балакін здійснив напад на Олену Торопову, яка гуляла зі своєю 7-річною донькою Міленою; зґвалтувавши Торопову, не став вбивати її на очах у дівчинки, лише забрав дамську сумочку; здобиччю злочинця стали [[Портативний мультимедійний програвач|MP3-плеєр]], гроші та коштовності. Тієї ж ночі в ліфті житлового будинку Балакін напав на Марію Пермінову, але тій вдалося завдати маніяку удару коліном у пах і втекти, а Балакін знову втік.

20 липня 2006 року співробітники міліції, залишені чергувати на квартирі матері вбивці в Саранську, затримали дівчину, яка спробувала увійти до квартири. Вона виявилася дівчиною молодшого брата Балакіна, відправленою Дмитром перевірити квартиру. Вона ж розповіла, що Дмитро ховається на орендованій квартирі брата, і через кілька годин убивця був заарештований<ref name="мэйл"/>.

Під час розслідування вбивств слідчі:

* Розробили 11 версій.
* Провели 51 обшук.
* Провели понад 200 експертиз.
* Допитали понад 900 свідків.
* Перевірили на причетність до скоєння злочину 272 підозрювані.

Спочатку Балакін заперечував усіляку причетність до вбивств та нападів. Проте Олена Сосніна, Олена Торопова і Марія Пермінова впізнали в Балакіні злочинця, який напав на них. Також було проведено ДНК-експертизу, яка показала, що ДНК сперми з місця вбивства Крістіни Федякіної повністю збігається з ДНК сперми Балакіна; після цього Балакін почав давати свідчення.

[[25 вересня]] [[2006|2006 року]] суд визнав Дмитра Балакіна винним у 3 вбивствах та 3 зґвалтуваннях та засудив до довічного ув'язнення в колонії особливого режиму<ref name="мэйл"/> . Верховний суд Росії залишив вердикт без змін. Спочатку відбував покарання у виправній колонії «Мордовська зона» в селищі [[Сосновка (Зубово-Полянський район)|Соснівка]] [[Зубово-Полянський район|Зубово-Полянського району]] Республіки Мордовія, але пізніше його етапували в колонію ІЧ-6, відому як «Торбеєвський централ», де він на даний момент продовжує відбувати покарання<ref name="http://www.tyurma.com">{{Cite web |url=https://stolica-s.su/society/87030 |title=«О чем мечтаю? Выйти на свободу!» |accessdate=18 лютого 2022 |archive-date=12 січня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180112160551/https://stolica-s.su/society/87030 }}</ref>.

== У масовій культурі ==

* [[Кримінальна Росія|Кримінальні хроніки]]. «Неприборканий інстинкт».

== Примітки ==
{{Reflist}}

== Посилання ==

* {{Цитата:Новини|url=http://obzor.westsib.ru/news/132393|title=В Мордовии маньяк, убивший трех студенток, получил пожизненный срок|date=2006-12-25|publisher=Томский Обзор|accessdate=2013-06-20|archive-date=18 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180818214646/https://obzor.westsib.ru/news/132393}}
{{Нормативний контроль|}}
[[Категорія:Вбивці Росії]]
[[Категорія:Персоналії:Саранськ]]
[[Категорія:Народились 1985]]
[[Категорія:Народились 24 лютого]]