Перегляд вихідного коду сторінки Білі хорвати

{{Етнічна група
 | назва  = Білі хорвати
 | зображення  = East Slavic tribes peoples 8th 9th century.jpg
 | підпис = [[слов'яни|Східнослов'янські]] [[плем'я|племена]] (700–850 рр.)
 | самоназва  = <!--самоназва-->
 | кількість   = <!--загальна кількість-->
 | розселення  = [[Україна]], [[Польща]], [[Словаччина]], [[Чехія]]
 | мова      = 
 | релігія= [[Язичництво]], [[християнство]]
 | родичі= [[русини]], [[хорвати]]
 | вимер     = по XI&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е.
 | раса    = [[Європеоїдна раса|європеоїдна]]
 | походження = <!--походження етнічної групи-->
 | входить  = [[українці]], [[поляки]], [[словаки]], [[чехи]]
}}

'''Білі хорвати''' ({{lang-orv|Хорвати Бѣлии, Хорвати}}<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm |title=ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ |accessdate=28 жовтня 2014 |archive-date=6 серпня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110806112334/http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm }}</ref>)&nbsp;— [[слов'яни|слов'янське]] плем'я, згадане в низці середньовічних джерел, яке жило в [[VI]]–[[X століття]]х на території Східної Європи, найімовірніше в районі південного заходу [[Польща|Польщі]], півночі [[Чехія|Чехії]], [[Україна|України]] та частково на сході [[Німеччина|Німеччини]]. В українській історіографії «білих хорватів» часто ототожнюють із мешканцями [[Біла Хорватія|Великої Хорватії]], також їм відводять місце в [[Етногенез українців|етногенезі українців]].<ref>стор. 34, том 11, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович.&nbsp;— м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2003&nbsp;р. ISBN 5-7707-4048-5</ref><ref>[[Брайчевський Михайло Юліанович|М. Брайчевський]]. Вибране. Т ІІ. Хозарія і Русь. Київ. Видавництво О. Теліги. 2009. ISBN 978-966-355-029-9, ст. 345—347.</ref>

Нинішні ''[[хорвати]]'' [[Хорватія|Хорватії]]&nbsp;— це «[[червоні хорвати]]». Одне зі [[східні слов'яни|східнослов'янських]] [[Плем'я|племен]], яке проживало в східній [[Галичина|Галичині]] західної території [[Україна|України]], називалося «білі хорвати» й мало прадавню батьківщину [[Біла Хорватія|Білу Хорватію]]. У VII столітті частина білих хорватів мігрувала з [[Біла Хорватія|Білої Хорватії]] на територію сучасної Хорватії.<ref>{{Cite news|url=http://dx.doi.org/10.18509/gbp.2016.21|title=GIS IN ARMY: APPLICATION OF GIS IN GEO-RECONNAISSANCE AND C4IS IN ARMY PURPOSES|last=Petrovski|first=Aleksandar|last2=Toshesvki|first2=Mihajlo|date=2016-09-09|publisher=Geobalcanica Society|work=GEOBALCANICA 2016|doi=10.18509/gbp.2016.21|accessdate=2018-07-12}}</ref> Племена, котрі проживають у [[Моравія|Моравії]] та [[Словаччина|Словаччині]]&nbsp;— [[Чеські хорвати|«чорні хорвати»]].

== Історичні згадки ==
[[Файл:Білі хорвати.jpg|thumb|250 px|Історична еволюція білих хорватів протягом [[VI століття|VI]]-[[IX століття|IXст]]. (на основі даних кінця ХІХ&nbsp;— поч. ХХ століть)]]
Вперше назву племені хорватів згадують у зв'язку з містом [[Танаїс (місто)|Танаїс]], яке розташовувалось у гирлі річки [[Дон]] при впадінні в [[Азовське море]]. Історичні хроніки записані грецькою мовою в [[III століття|ІІІ столітті н.&nbsp;е.]] Хорватів згадують за часів правління правителя Танаїса&nbsp;— [[Савромат II|Савромата ІІ]] ([[175]]–[[211]]). Там згадували достойне ім'я Хорват (Choroathou). Інша згадка про хорватів припадає на правління Рескупоріда (Rescuporides), сина Савромата ІІ&nbsp;— Хорват Сандарсіон (Choroathus Sandarsion), як одного із чотирьох архонтів Танаїса. Якщо не зважати на грецьке закінчення «-os», то в обох записах будемо мати власне хорватське ім'я на старому [[Кайкавське наріччя|кайкаючому діалекті]] (Kaikavian)<ref>{{Cite web |url=http://www.magma.ca/~rendic/introductioncroats%26serbs.htm |title=Архівована копія |accessdate=28 березня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20060525220243/http://www.magma.ca/~rendic/introductioncroats%26serbs.htm |archivedate=25 травня 2006 |deadurl=yes }}</ref>. На кінець XX століття, версія про зв'язок цих назв із історичними хорватами вважається спростованою і трактується як випадковий термінологічний збіг<ref>Katišić R. Kunstmannovi lingvisticki dokazi o seobi Slavena si uga na sjever //
Starohrvatska Prosvjeta.&nbsp;— ą20.&nbsp;— 1990 (1992).&nbsp;— S.225-328</ref>.

У першій половині [[1 тисячоліття|I тисячоліття]] [[хорвати]] утворили союз племен, після розпаду якого частина з них переселилася на захід та південь<ref>''Niderle L.'' Slovanske starożitnosti.&nbsp;— Praha, 1906.&nbsp;— D. 2.&nbsp;— Sv .1.&nbsp;— S. 193, 224.</ref>. Ключовим джерелом відомостей про білих хорватів є твір [[Костянтин VII Багрянородний|Костянтина VII Багрянородного]] «[[Про управління імперією|De Administrando Imperio]]». Тут їх згадують як мешканців [[Біла Хорватія|Великої («Білої») нехрещеної Хорватії]] (їхнє державне утворення)<ref>{{Cite web |url=http://oldru.narod.ru/biblio/kb_imp1.htm#31 |title=0 хорватах и о стране, в которой они живут в настоящее время |accessdate=11 квітня 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070417095109/http://oldru.narod.ru/biblio/kb_imp1.htm#31 |archivedate=17 квітня 2007 |deadurl=yes }}</ref>. Костянтин VII виводить від них південнослов'янських хорватів, які переселилися на [[Балканський півострів]] за правління візантійського імператора [[Іраклій|Іраклія]] ([[610]]–[[641]]&nbsp;рр.).
У «[[Про управління імперією|De Administrando Imperio]]» також зазначено, що [[серби]], які не прийняли [[Християнство|християнства]], є [[Білі серби|білими сербами]], і землю, де вони мешкали, звали [[Бойківщина|Бойки]]<ref>Dominik MANDIĆ, «Hrvati i Srbi&nbsp;— dva stara različita naroda», Nakladni Zavod MH, Zagreb, 1990, c.20</ref>. Аналогічно, [[хорвати]], що не прийняли християнства, є '''Білими хорватами'''<ref>De Administrando Imperio&nbsp;— [[Костянтин VII Багрянородний|Костянтин Багрянородний]]</ref>, а [[етнонім]] «хорвати» означає «мешканці великої країни».:
{{text|…[[хорвати]], що нині живуть в краях [[Далмація|Далмації]], походять від нехрещених хорватів, що називалися «білими», які мешкають по той бік Туркії [[Угорці|угрів]], поблизу Франкії [[германці]]в, і межують зі [[слов'яни|слов'янами]] — нехрещеними [[серби|сербами]]… [[Біла Хорватія|Велика Хорватія]], звана «Білою» залишається нехрещеною до цього дня, як і сусідні з нею серби<ref name=DeAdministrandoImperio>{{Cite web |url=http://oldru.narod.ru/biblio/kb_imp1.htm#31 |title=Константин Багрянородный. Об управлении империей |accessdate=11 квітня 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070417095109/http://oldru.narod.ru/biblio/kb_imp1.htm#31 |archivedate=17 квітня 2007 |deadurl=yes }}</ref>.}}

В іншому місці Констянтин Багрянородний детальніше описує розташування країни хорватів «білохорватів», відповідно до нього, вони мешкали коло Баварії та Саксонії та підкорялись на той момент Саксонським володарям:

{{text|…Хорвати ж жили в той час за Багіварією, де з недавнього часу знаходяться білохорвати. Один з родів, відокремився від них, а саме&nbsp;— п'ять братів: Клука, Ловель, Косендціс, Мухлило і Хорват і дві сестри Туга і Вуга&nbsp;— разом з своїм народом вони прийшли у Далматію і виявили, що цією землею заволоділи авари. Тому кілька років вони воювали один з одним&nbsp;— і перемогли хорвати; одних аварів вони вбили, інших змусили підкоритися. З тих пір, ця країна знаходиться під владою хорватів. У Хорватії і по цей день є залишки аварів, яких і вважають аварами. Інші ж хорвати залишилися у Франгії і з недавніх пір називаються білохорватами, тобто "Білими хорватами", мають власного архонта. Вони підвладні Оттону, великому королю Франгії (по-іншому&nbsp;— Саксонії)<ref name=DeAdministrandoImperio/>.}}

Білі хорвати були також відомі на [[Русь|Русі]]. Зокрема, [[Нестор-літописець|Нестор]] називає їх серед слов'янських племен:
{{text|По довгих же часах сіли слов'яни по [[Дунай|Дунаєві]], де є нині [[Угорщина|Угорська]] земля і [[Болгарія|Болгарська]]. Од тих слов'ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми,— [од того], де сіли, на котрому місці. Ті, що, прийшовши, сіли по ріці на ймення [[Морава]], і прозвалися [[Моравани|моравами]], а другі чехами назвалися. А се&nbsp;— ті самі [[слов'яни]]: [[білі хорвати]], [[білі серби|серби]] і [[хорутани]]. Коли ж волохи найшли на слов'ян на [[дунай]]ських, і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов'яни ті, прийшовши, сіли на [[Вісла|Віслі]] і прозвалися [[ляхи|ляхами]]. А від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися [[поляни (західні)|полянами]], другі ляхи [прозвалися] [[Лютичі|лютичами]], інші&nbsp;— [[мазовшани|мазовшанами]], ще інші&nbsp;— [[Поморяни (плем'я)|поморянами]]<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/litop/lit01.htm |title=ЛІТОПИС РУСЬКИЙ з богом починаєм. Отче, благослови. |accessdate=11 квітня 2007 |archive-date=18 жовтня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141018235643/http://litopys.org.ua/litop/lit01.htm }}</ref>}}.

У [[907]] році карпатських хорватів згадують як руське плем'я, що брало участь у поході [[Олег Віщий|Олега]] на [[Константинополь]]
{{text|В лѣто 6415 (907) Іде Ѡлегъ на Грѣкы. Игорѧ ѡставивъ Кыєвѣ̑ . поӕ же множьство Варѧгъ и Словѣнъ и Чюди и Кривичи и Мерю и Полѧны и Сѣверо и Деревлѧны и Радимичи и Хорваты и Дулѣбы и Тиверци ӕже суть толковины. си вси звахутьс̑ Великаӕ Скуфь.<ref>{{Cite web |url=http://izbornyk.org.ua/ipatlet/ipat02.htm |title=Архівована копія |accessdate=23 травня 2013 |archive-date=28 січня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200128222115/http://izbornyk.org.ua/ipatlet/ipat02.htm }}</ref>}}
Остання згадка Нестора про хорватів стосується походу [[Володимир Святославович|Володимира І Великого]] у [[993]] році:
{{text|У рік 6501 [993]. Пішов Володимир на Хорватів. А коли вернувся він із війни хорватської, то тут печеніги прийшли по тій стороні [Дніпра] од Сули. Володимир тоді пішов супроти них і встрів їх на Трубежі коло броду, де нині Переяславль <ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/litop/lit06.htm |title=ЛІТОПИС РУСЬКИЙ. Роки 988 — 1015. |accessdate=11 квітня 2007 |archive-date=29 листопада 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161129065122/http://litopys.org.ua/litop/lit06.htm }}</ref>}}.<br/>

Хорватів згадує також польський історик [[Вінцентій Кадлубек|Вінцент Кадлубек]] в контексті опису завойовницьких походів князя [[Болеслав I Хоробрий|Болеслава І Хороброго]]<ref>Monumenta Poloniae Historica.&nbsp;— Lwów, 1872.&nbsp;— T. 2.&nbsp;— P. 231. {{ref-la}}</ref>, що очевидно пов'язане із захопленням ним [[Перемишльська земля|перемишльської землі]] у [[1019]]–[[1030]] роках.

== Версії походження народу ==
[[Файл:Great_moravia_svatopluk.png|thumb|250пкс|Велика Моравія наприкінці ІХ ст.]]
У сучасній [[хорвати|хорватській]] історичній науці популярною є «[[Сармати|сарматська]]» версія походження народу.

За різними теоріями, частина білих хорватів склала основу [[чехи|чеського]] етносу (хорвати у [[Чехія|Чехії]] також називалися [[чорні хорвати|«чорними»]]). Також вважається, що частина хорватів сформували етнічну основу населення сучасних [[Прикарпаття]], [[Закарпаття]] і [[Галичина|Галичини]].

Дослідники вважають, що племена [[Анти|антів]], [[Склавіни|склавінів]], [[Венеди|венедів]] та [[Карпи|карпів]] зінтегрувалися в регіоні Верхнього та Середнього Подністров'я та Нижньої і Середньої Вісли, стали відомими як «хорвати» (регіональний комплекс Придністров'я та Попруття [[празько-корчацька культура|празько-корчацької культури]], V—VII&nbsp;ст.)<ref>''Тимощук Б.&nbsp;О.''&nbsp;Східні хорвати // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині.&nbsp;— Львів&nbsp;: Ін-т українознавства, 1995.&nbsp;— Вип. 6.&nbsp;— С. 214—218.</ref>. Вони усвідомлювали свою єдність з іншими племенами празько-корчацької, [[Пеньківська культура|пеньківської]] та суково-дзедзіцької археологічних культур<ref>''Баран В.&nbsp;Д.''&nbsp;Слов'янські ранньосередньовічні культури та їх підоснови // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині.&nbsp;— Львів&nbsp;: Ін-т українознавства, 1995.&nbsp;— Вип. 6.&nbsp;— С. 191—204.</ref> (похідних від [[Пшеворська культура|пшеворської]], [[Зарубинецька культура|зарубинецької]]<ref>''Пріцак О.'' Походження Русі / З англ. // Хроніка-2000.&nbsp;— 1993.&nbsp;— №&nbsp;5 (7).&nbsp;— С. 19.</ref> та [[Київська культура|київської]]<ref>''Томенчук Б.'' Чорногора в історії давніх слов'ян // Жовтень.&nbsp;— 1985.&nbsp;— №&nbsp;11.&nbsp;— С. 99-102; ''Томенчук Б.'' Чорногора в історії давніх слов'ян (за ал-Масуді) // Галичина: Науковий та культурно-просвітній краєзнавчий часопис.&nbsp;— Ів.-Франківськ, 2003.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— С. 25—34.</ref> культур), але виключно на «супер-етнічному» рівні: лише зіткнувшись із Римом, як вважає С.&nbsp;В.&nbsp;Назін, самоозначилися саме як «нероманізовані» (на відміну від [[Кельти|кельтів]] та [[Даки|даків]]-[[Волохи|волохів]]),— «слов'яни»&nbsp;— «ті, що зрозуміло говорять», аналогічно до «шкиптарет»&nbsp;— «ті, що зрозуміло говорять» (самоназва албанців), «еускалдунак»&nbsp;— «ті, що зрозуміло говорять» (самоназва [[Баски|басків]])<ref>''Назін С.&nbsp;В.''&nbsp;Середнє Подунав'я і Північне Причорномор'я у VI&nbsp;— VII стт. і проблема слов'янської міграції // ІІ Читання пам'яті академіка О.&nbsp;М.&nbsp;Трубачова (Алупка-Херсонес-Севастополь, 14-21 вересня 2004 р) (усне повідомлення)</ref>, «[[квади]]»&nbsp;— «ті, що (зрозуміло) говорять» (дв.-ісл. kveða «говорити»; ранньогерманські племена, відомі ще як «[[Свевський союз]]»).

Алемко Ґлухак твердить, що Біла Хорватія в час найбільшого розквіту охоплювала терени від витоків [[Південний Буг|Південного Бугу]] до півночі теперішньої [[Чехія|Чехії]], дністровський басейн в Україні, басейни річок [[Сян]]у й [[Вепр (річка)|Вепра]], та верхів'я [[Вісла|Вісли]] в Польщі, північну [[Словаччина|Словаччину]], [[Закарпаття]]<ref>Alemko GLUHAK, «Porijeklo imena Hrvat», Zagreb, 1990, c. 125—135.</ref>. Своєю чергою дослідник хорватського етногенезу Стєпан Крізі-Сакач крім [[Галичина|Галичини]] включає в терени Білої Хорватії Чехію, [[Моравія|Моравію]], [[Сілезія (провінція)|Шлезію]] і [[Словаччина|Словаччину]]. ''Відомий хорватський історик [[Вєкослав Клаїч]] ототожнював Білу Хорватію приблизно з територією [[Королівство Галичини і Володимирії|Королівства Галичини і Володимирії]], наголошуючи, що міста [[Перемишль]], [[Бужеськ]], [[Волинь (городище)|Велинь]], [[Червен]], [[Пліснесько|Пліснеськ]] і [[Радече]]&nbsp;— міста білих хорватів''<ref>Vjekoslav KLAIĆ. ''Povijest Hrvata''.&nbsp;— Zagreb&nbsp;: Nakladni Zavod MH, 1990.&nbsp;— S. 61. хорв.</ref>. Той самий Клаіч, посилаючись на московські архіви, вказує, що ще в XIX&nbsp;ст. жителі сіл довкола волинського міста [[Дубно]] називали себе білими хорватами<ref>Vjekoslav KLAIĆ, «Povijest Hrvata», Nakladni Zavod MH, Zagreb, 1990, c.63 </ref>. М.&nbsp;М.&nbsp;Чуріч, покликаючись на архівні дані, наводить точну цифру тих, хто себе ідентифікував, як білі хорвати&nbsp;— 17228<ref>Mijo M. ĆURIĆ, «Staroiransko porijeklo Hrvata», Neovisna autorska naklada, Zagreb, 1991, c. 95 </ref>. Що більше, інший хорватський історик Мірко Відовіч твердить, що ще в XIX&nbsp;ст. жителі сіл довкола Володимира Волинського називали себе хорватами<ref>Mirko VIDOVIĆ, «Hrvatski iranski korjeni», Zagreb 1991, c. 19</ref>. Клаіч твердить, що русини Галичини, Закарпаття, [[Буковина|Буковини]], а також [[Волинь|Волині]] й [[Поділля]] є прямими нащадками білохорватського племені<ref>Vjekoslav KLAIĆ, «Povijest Hrvata», Nakladni Zavod MH, Zagreb, 1990, c.60 </ref>. Покликаючись на візантійського царя [[Костянтин VII Багрянородний|Костянтина VII Багрянородного]], Клаіч підкріплює своє твердження, ідентифікуючи порфіроґенетових Бойків з [[Бойки|бойками]] в Карпатах<ref>Vjekoslav KLAIĆ. ''Povijest Hrvata''… S. 47-48</ref>, що надає йому можливість точніше встановити місце знаходження Білої Хорватії власне в Галичині. Таким же ж шляхом йде і Домінік Мандіч, визнаючи порфіроґенетових Бойків українською етнічною групою<ref>Dominik MANDIĆ. ''Hrvati i Srbi&nbsp;— dva stara različita naroda''.&nbsp;— Zagreb: Nakladni Zavod MH, 1990.— S. 20. хорв.</ref>. І старіші хорватські історики, як наприклад, [[Фердо Шишич|Фердо Шішіч]] ототожнював русинів Галичини з білими хорватами<ref>Ferdo ŠIŠIĆ, «Povijest Hrvata u vrijeme narodnih vladara», Zagreb 1925.&nbsp;— С. 239—240.</ref>. Цікаво відзначити, що й російські історики, яких видавали в Хорватії, так само ідентифікують русинів Галичини і Волині з білими хорватами. Так [[Греков Борис Дмитрович|Б.&nbsp;Д.&nbsp;Ґрєков]] твердить, що сучасне українське населення Галичини і Волині не є прихідцями на цій території, але автохтонними нащадкам білих хорватів<ref>B.D. GREKOV. ''Kijevska Rusija.''&nbsp;— Zagreb&nbsp;: Naprijed, 1962.&nbsp;— S. 456—457. хорв.</ref>. Що більше, цей автор наголошує на тому, що союзництво білих хорватів і Русі тривало, принаймні, від часів Київського [[Каган (титул)|кагана]] Олега до Володимира, який завоював східну частину Білої Хорватії<ref>B.D. GREKOV, «Kijevska Rusija», Naprijed, Zagreb, 1962.&nbsp;— С. 438—456. </ref>. З іншого боку, пояснюючи виникнення і відносну стабільність [[Галицько-Волинська держава|Галицько-Волинської держави]], М. Бранд пише, що ще в доруський період ці терени мали сильну традицію державотворення, будучи хребтом Білої Хорватії<ref>M. BRANDT, "Ruske zemlje od XII stoljeća do Ivana Groznog. — Zagreb&nbsp;: Naprijed, 1962. — S. 503—504. </ref>.

Ймовірно, білі хорвати розчинилися у нових етнічних формаціях, оскільки після [[X століття|Х століття]] у писемних джерелах згадки про цей народ відсутні. Карпатські хорвати вважаються одними з предків [[Наддністряни|жителів]] [[Галичина|Галичини]].

Наприкінці XX&nbsp;ст.&nbsp;н.е на теренах Галичини було виявлено понад 40 городищ, більшість з яких мають площу понад 20 га (найбільші&nbsp;— [[Стільсько|Стільське]] городище із площею 250 га і Пліснеське площею на ІХ ст. 300 га), побудованих у VII—X&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е. та співвіднесених із білими хорватами. Частина з городищ проіснували до XIV&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е. Дослідження проводяться Верхньодністрянською археологічною експедицією НАН України<ref>{{Cite web |url=http://www.mytusa.org/index.php?option=com_content&view=article&id=92:ljubov-dolid-mlviv-&catid=38:blog-qmytusa&Itemid=135 |title=Білі Хорвати — передісторія Галицької держави |accessdate=17 червня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110727104819/http://www.mytusa.org/index.php?option=com_content&view=article&id=92:ljubov-dolid-mlviv-&catid=38:blog-qmytusa&Itemid=135 |archivedate=27 липня 2011 |deadurl=yes }}</ref>.
<br/>
: ''Про білих хорватів див. також:'' [[Бурштиновий шлях#Детальні мережі торгового маршруту. Вплив на цивілізації|Бурштиновий шлях. Вплив на цивілізації]]

== Див. також ==
{{Div col|cols=3|small=yes}}
* [[Анти]]
* [[Антський союз]]
* [[Мразниця]]
* [[Мразниця (село)]]
* [[Тустань]]
* [[Львівська земля]]
* [[Бойки]]
* [[Лемки]]
* [[Стільсько]]&nbsp;— Стільське городище
* [[Білі серби]]
* [[Хорутани]]
* [[Червоні хорвати]]
* [[Чорні хорвати]]
* [[Норік]]
* [[Іллірійці]]
* [[Сорби]]
* [[Середньовічні Далмацькі князівства]].

{{Div col end}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
{{refbegin|2}}
* «[[Повість врем'яних літ|Літопис Руський]]», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989&nbsp;р., 591 с.&nbsp;— ISBN 5-308-00052-2
* {{ЕУ}}
* [http://bilachorvatiya.webilux.com/ Біла Хорватія] {{Webarchive|url=https://archive.today/20130822093559/http://bilachorvatiya.webilux.com/ |date=22 серпня 2013 }} {{ref-uk}}
* [http://books.google.com/books?id=3al15wpFWiMC&printsec=frontcover&hl=ru&cd=1&source=gbs_ViewAPI#v=onepage&q&f=false ''Костянтин Багрянородний.'' De administrando imperio] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110821200342/http://books.google.com/books?id=3al15wpFWiMC&printsec=frontcover&hl=ru&cd=1&source=gbs_ViewAPI#v=onepage&q&f=false |date=21 серпня 2011 }} {{ref-el}}
* [http://www.answers.com/topic/de-administrando-imperio-1#ixzz2ZewxORFO 30. Story of the province of. & 31. Of the and of the country they now dwell in // De Administrando Imperio by Constantine VII (фрагменти про білих хорватів)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150405143432/http://www.answers.com/topic/de-administrando-imperio-1#ixzz2ZewxORFO |date=5 квітня 2015 }} {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20140714140418/http://shron.chtyvo.org.ua/Voitovych_Leontii/Karpatski_khorvaty_v_etnopolitychnomu_rozvytku.pdf ''Л.Войтович.'' Карпатські хорвати в етнополітичному розвитку Центрально-Східної Європи раннього Середньовіччя]
* [https://web.archive.org/web/20140714111809/http://www.mykolaiv.lviv.ua/culture/leon-voitovich/item/36-karpatski-horvati-v-etnopolitichnomu-rozvitku-tsentralno-shidnoyi-evropi-rannogo-serednovichchya.html Те саме]
* [[Ідзьо Віктор Святославович|''Ідзьо В. С.'']]. Ранньослов'янське суспільство і ранньослов'янська державність. Зародження і становлення християнства на території України.&nbsp;— Львів: СПОЛОМ, 2004.&nbsp;— 288 с.
* ''Леута О. І.'' Старослов'янська мова: Підручник.&nbsp;— {{К.}}: Вища шк., 2001.&nbsp;— 255с.
* {{Стаття |автор=Микола Нагірний |посилання_на_автора= |назва=Внесок білих хорватів у процес етногенезу Українців |посилання=https://www.academia.edu/28843094/ЕМІНАК_Науковий_щоквартальник_1_13_січень-березень_2016_Том_1 |відповідальний= |видання=Емінак |видання посилання=https://www.eminak.net.ua/index.php/eminak |тип=Науковий щоквартальник |рік=2016 |місяць=січень-березень |том=1 |випуск= |номер=1 (13) |сторінки=20-26 |issn=1998-4634 |bibcode= |doi= |pmid= |мова= |accessdate=1 червня 2022 |archivedate=4 березня 2020 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20200304055258/https://www.academia.edu/28843094/ЕМІНАК_Науковий_щоквартальник_1_13_січень-березень_2016_Том_1 }}
* Гуцульські говірки: лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження / Відповідальний редактор д. ф. н. проф. Я.Закревська. Редакційна колегія: П.Гриценко, Л.Коць-Григорчук, І.Сабадош, Л.Палюга, Н.Хобзей.&nbsp;— Львів: Ін-т українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2000.&nbsp;— 368 с.
* ''[[Григорчук Лідія Михайлівна|Лідія Коць-Григорчук]].'' Лінгвістично-географічне дослідження українського діалектного простору.&nbsp;— Нью Йорк&nbsp;— Л.: Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, 2002.&nbsp;— 268 с.
* ''Dr. O. Dominik Mandič.'' Hrvati i Srbi dva stara, različita naroda.
* {{МСІУ}}
* Vjekoslav KLAIĆ. ''Povijest Hrvata''.— Zagreb: Nakladni Zavod MH, 1990.— S. 61. хорв.
* [[ Войтович Леонтій Вікторович|Войтович Л]].'' [https://web.archive.org/web/20140716154948/http://shron.chtyvo.org.ua/Voitovych_Leontii/Bili_khorvaty_chy_karpatski_khorvaty.pdf «Білі» хорвати чи «карпатські» хорвати? Продовження дискусії] // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць.&nbsp;— 2004.&nbsp;— Вип. VIII.&nbsp;— С. 38—41.
{{refend}}

== Посилання ==
* {{УМЕ16|частина=Хорвати білі|сторінки=2016}}
{{Державні утворення українців}}
{{Слов'янські племена}}
{{Київська Русь}}
{{Археологічні культури України}}
{{ВП-портали|Етнологія|Антропологія|Історія}}
{{DEFAULTSORT:Білі хорвати}}
[[Категорія:Білі хорвати| ]]
[[Категорія:Анти]]
[[Категорія:Західнослов'янські племена]]
[[Категорія:Східнослов'янські племена]]
[[Категорія:Історія слов'ян]]
[[Категорія:Середньовічна Німеччина]]
[[Категорія:Середньовічна Польща]]
[[Категорія:Середньовічні слов'яни України]]
[[Категорія:Середньовічна Чехія]]
[[Категорія:Історія Галичини]]
[[Категорія:Перемишльщина]]
[[Категорія:Центральна Європа]]