Перегляд вихідного коду сторінки Волох Омелян Іванович

{{Othernames|Волох}}
{{Військовик2
| ім'я = Омелян Волох 
| ім'я при народженні =  Омелян Іванович Волох
| портрет = Волох.jpg
| розмір = 200px
| підпис = Омелян Волох <br/> (''фотографія дзеркально повернута'')
| дата народження = 30.7.1886(18)
| місце народження = [[станиця]] [[Калниболотська]] [[Кубанська область]], [[Російська імперія]]
| дата смерті = 3.11.1937
| місце смерті = [[Сандармох]], [[Карельська АРСР]], [[Російська РФСР]], [[СРСР]] 
| прізвисько =
| приналежність = {{Прапорець|RUSold}} [[РІА]]→{{fАрміяУНР}}
| країна = {{Прапорець|RUSold}}→{{UNR}}→{{USSR}}
| рід військ =
| роки служби =
| звання = {{Ранг|країна=РІА|звання=Штабскапітан}}<br/>{{Ранг|країна=УНР|звання=Полковник}}<br/>[[генерал-квартирмейстер]] Головного Штабу Української Республіканської Армії
| підрозділ =
| командування = командир другого Українського запасного полку в Харкові (1917)<br/>командир куреня Гайдамацького коша Слобідської України (1918)<br/> командир третього гайдамацького полку Запорізького корпусу (1918)<br/> командувач Запорізького корпусу (1919)<br/> командир ударної гайдамацької бригади Запорізької групи (1919)
| битви = [[Перша світова війна]]<br/>[[Українсько-радянська війна]]
* [[Штурм Києва (1918)|Оборона Києва (1918)]]
* [[Бої за донецьку заглибину|Визволення Донбасу (1918)]]
| нагороди = {{(!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден Святого Георгія 4 ступеня}} {{!!}} {{Золота зброя «За хоробрість»}} {{!!}} {{Георгіївський хрест 4 ступеня}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден Святої Анни 2 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святої Анни 3 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святої Анни 4 ступеня}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден Святого Станіслава 2 ступеня}} {{!!}} {{Орден Святого Станіслава 3 ступеня}}
{{!)}}
| відносини =
| інше =
}}
'''Омеля́н Іва́нович Во́лох''' ({{н}} {{ДН|30|7|1886|18}}, [[станиця]] [[Калниболотська]], [[Єйський повіт]], [[Кубанська область]]&nbsp;— †&nbsp;[[3 листопада]] [[1937]], [[Сандармох]])&nbsp;— офіцер [[Російська імператорська армія|РІА]], військовий діяч доби [[Українська народна республіка|УНР]]. Згодом&nbsp;— [[Українська РСР|український радянський]] державний службовець, член партії [[Українська комуністична партія (боротьбистів)|боротьбистів]] (1919).

== Життєпис ==
Народився на [[Кубань|Кубані]] в родині переселенців з [[Харківщина|Харківщини]]. Мав двох молодших братів&nbsp;— Петра та Костянтина. Українець.

Незабаром сім'я Волохів переїхала в [[Травневе (Сватівський район)|Білоцерківку]]. Коли Омеляну виповнилося 6 років, померла його мати, і хлопець мусив йти у найми. Влітку пас худобу, взимку навчався в місцевій [[церковнопарафіяльна школа|церковнопарафіяльній школі]]. В 14 років працював відвальником вугілля на шахті біля станції [[Лоскутівка]] на [[Луганщина|Луганщині]].

Навчаючись в 1911—1914 роках в [[Харківська малювальна школа|Харківській міській школі малювання]] імені [[Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна|Раєвської]], здобув середню освіту.

=== У лавах [[Російська імператорська армія|Російської імператорської армії]] ===
У 1907—1910 роках Волох на дійсній військовій службі&nbsp;— [[артилерист|пушкарем]] у Михайлівській фортеці біля [[Батумі]]. На початку [[Перша світова війна|Першої світової війни]] був [[Мобілізація|мобілізований]] рядовим до піхотного полку та направлений в [[Дієва армія та флот|Дієву армію]] на [[Південно-Західний фронт (Перша світова війна)|Південно-Західний фронт]]. В 1915 році, після навчання в 2-й Київській школі прапорщиків, став офіцером, командиром роти. Під час бойових дій О.&nbsp;Волоха двічі було поранено. За мужність та відвагу отримав сім бойових нагород (в тому числі [[Орден святого Георгія]] IV ступеня (наказ по армії та флоту від 05.05.1917) [http://www.numismat.ru/gkcatalogs.shtml] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130821234855/http://www.numismat.ru/gkcatalogs.shtml |date=21 серпня 2013 }} та звання [[штабс-капітан]]а. За станом здоров'я в серпні 1917-го опинився в резерві [[Київський військовий округ|КВО]], у вересні 1917-го його переведено в гарнізон [[Харків|Харкова]].

=== У часи визвольних змагань ===
У [[Харків|Харкові]], у період створення в російській армії українізованих частин, був обраний командиром 2-го Українського запасного полку, сформованого шляхом [[Українізація військових частин російської армії в 1917 році|українізації]] 28-го запасного піхотного полку<ref>Тинченко Я.Ю. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) // Харківський переворот</ref>, став прихильником [[Українська партія соціалістів-революціонерів|українських есерів]] та [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]].

Був у січні [[1918]] року одним з керівників «[[Гайдамацький кіш Слобідської України|Гайдамацького коша Слобідської України]]», створеного [[Петлюра Симон Васильович|Симоном Петлюрою]]. На чолі його підрозділу брав участь в обороні Лівобережної України від більшовиків, придушенні [[Січневе повстання 1918|більшовицького повстання]] в Києві та [[Штурм Києва (1918)|наступних вуличних боях]] з військами [[Муравйов Михайло Артемович|Муравйова]] (січень-лютий [[1918]]&nbsp;р.) під час яких отримав поранення [[багнет]]ом<ref>Всеволод Петрів «Військово-історичні праці. Спомини» (вступ В.Сергійчука) Збірник, «Поліграфкнига» К; 2002 640 с. ISBN 966-530-110-1</ref>.

Як [[сотник]] [[3-й Гайдамацький полк|3-го Гайдамацького полку]], сформованого на базі Гайдамацького коша Слобідської України, у лютому [[1918]]&nbsp;року брав участь у визволенні Києва від більшовиків. Відтак командував полком під час наступу на [[Донбас]] (весна [[1918]]&nbsp;р.).

Після 22 листопада 1919 року, по втраті Проскурова Дієвою Армією УНР, Волох фактично вийшов з підпорядкування командуванню української армії<ref>''Михайло Ковальчук''. [http://shron3.chtyvo.org.ua/Kovalchuk_Mykhailo/Ostannii_zakolot_otamana_O_Volokha.pdf Останній заколот отамана О. Волоха (грудень 1919 р. – січень 1920 р.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220124005407/https://shron3.chtyvo.org.ua/Kovalchuk_Mykhailo/Ostannii_zakolot_otamana_O_Volokha.pdf |date=24 січня 2022 }} // Військово-історичний альманах. – 2009</ref>. 

За час перебування на керівних посадах в [[Дієва армія УНР|армії УНР]] «відзначився» такими негативними для [[Національна справа|національної справи]] діями, як арешт полковника [[Петро Болбочан|Петра Болбочана]] (січень [[1919]]&nbsp;р.), участь у [[Різанина євреїв у Проскурові (1919)|Проскурівській різанині євреїв]] (лютий [[1919]]&nbsp;р.)<ref>{{Cite web |url=http://www.hroniky.com/news/view/13719-nevidomyi-sosiura-petliurivski-prystrasti-ta-kokhannia-chervonoho-pysmennyka |title=Невідомий Сосюра. Петлюрівські пристрасті та кохання червоного письменника |accessdate=27 квітня 2020 |archive-date=1 лютого 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200201094602/http://www.hroniky.com/news/view/13719-nevidomyi-sosiura-petliurivski-prystrasti-ta-kokhannia-chervonoho-pysmennyka }}</ref>, вбивство командира Гайдамацького полку [[полковник]]а Виноградова та [[підполковник]]а, повстанського отамана [[Юхим Божко|Юхима Божка]], спроба самовільного роззброєння 1-го полку [[Січові стрільці|Січових стрільців]], та постійним ігноруванням наказів самого Петлюри з розбудови військових частин. 21 березня 1919 на станції Зятківці змушує командирів запорозьких полків під дулами гайдамацьких рушниць підписати універсал про визнання влади [[УРСР|Української СРР]]. Наступного дня у Вапнярці, де містився штаб Східного фронту, не перечив створенню Революційного комітету Південно-західної області УНР, який звернувся до уряду Української СРР з пропозицією про об'єднання та входження військ Південно-західної області УНР до складу [[Українська радянська армія|Української радянської армії]] (яку, проте, уряд Української СРР та командування Української радянської армії, відхилили).

У грудні [[1919]] року очолював Гайдамацьку бригаду, захопив скарбницю [[УНР]] і в січні 1920 року перейшов на бік [[РСЧА|червоних військ]]<ref>{{книга|автор=[[Василь Кучабський]]|частина= |посилання частина= |заголовок=Корпус Січових Стрільців: Воєнно-історичний нарис. Ювілейне видання 1917 — 1967|оригінал= |посилання=http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/820/file.pdf|відповідальний= |видання= |місце= Чикаґо|видавництво=Друкарня видавництва Миколи Денисюка|рік=1967|том= |сторінки= |сторінок=254|серія= |isbn= |тираж=|ref =}}</ref>.

В грудні в&nbsp;Житомирі відбулося утворення [[Українська комуністична партія (боротьбистів)|Центральним Комітетом боротьбистів]] [[Революційний комітет Правобережжя|Революційного комітету Правобережжя]]; комітет призначив Волоха головнокомандувачем сформованої із військових частин [[Армія УНР|армії УНР]] '''Червоної армії України''', яка мала намір продовжувати [[Польсько-українська війна 1918—1919|війну]] з [[Польська Республіка (1918—1939)|поляками]] за звільнення Західної України, об'єднавшись з [[РСЧА|Робітничо-селянською Червоною армією]] [[РРФСР]].

11 січня 1920 в [[Умань]] вступили українські червоні війська Волоха. Частина армії [[УНР]], що перебувала в [[Перший Зимовий похід|Першому Зимовому поході]], перейшла на бік Червоної армії Волоха, інша частина відступила з боями на південь в район Перегонівки&nbsp;— Степанівки&nbsp;— Голованівська. Незабаром '''Червона армія України''' під командуванням Волоха, об'єднавшись з частинами Червоної армії, була розформована, поповнивши частини [[44-а Київська Червонопрапорна гірськострілецька дивізія|44-ї]] та [[60-а стрілецька дивізія (РСЧА, 1919)|60-ї]] стрілецьких дивізій.

=== Радянський період ===
Вересень [[1920]]&nbsp;— вступив до [[КП(б)У|Комуністичної партії]]. Працював у Народному комісаріаті землеробства [[УСРР]], займав низку відповідальних посад у [[ВУЦВК]], в [[Держстрах]]у України.

[[Файл:Волох Омелян Іванович 1933.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Під час арешту, 1933 рік.]]
У ніч проти [[5 травня]] [[1933]] року був заарештований. Органи [[ДПУ]] на той час готували матеріали з так званої справи [[Українська військова організація|«Української військової організації» (УВО)]], яка начебто проводила роботу з підготовки збройного повстання для повалення Радянської влади та відновлення буржуазної «Соборної України». Волох начисто заперечував усі пред'явлені йому звинувачення.

Згідно з обвинувальним вироком Волоху інкримінувалося, що він «належав до харківської групи Української контрреволюційної організації та з [[1931]] року входив до складу всеукраїнського її центру, проводив активну роботу для підготовки збройного повстання в Україні, керував диверсійно-терористичною роботою та за завданням організації повинен був до початку повстання організувати ряд диверсійних актів (підрив Київського та Вінницького мостів) та провокаційні замахи на представника іноземної держави з метою прискорити інтервенцію проти СРСР, підтримував особисті зв'язки з московським центром організації, у квітні [[1933]] року був обраний до складу трійки щодо підготовки повстання». Жодного з цих звинувачень, побудованих на широких знайомствах Волоха, заарештований так і не визнав. Відповідно до ухвали судової трійки при колегії ДПУ УСРР від [[23 вересня]] [[1933]] року, Волоха ув'язнено терміном на 10 років у місцях позбавлення волі, підвідомчих ОДПУ СРСР. Відбувати призначене покарання Волоха відправили на [[Соловецький табір особливого призначення|Соловки]].

Постановою особливої трійки [[НКВС]] у Ленінградській області від [[9 жовтня]] [[1937]] Омеляна Волоха засудили до найвищої міри кримінального покарання&nbsp;— розстрілу. Мотивовано це тим, що засуджені на різні терміни «за контрреволюційну, націоналістичну, шпигунську та терористичну діяльність в Україні» 134 «українські буржуазні націоналісти» (серед них і Волох) «залишаючись на колишніх позиціях, продовжували шпигунську, терористичну діяльність, створили контрреволюційну організацію&nbsp;— Всеукраїнський центральний блок».

У 1989 році Волоха Омеляна Івановича посмертно реабілітовано.

=== Сім'я ===
Був одружений з Елеонорою Олександрівною Шахно, католичкою за віросповіданням.

=== Цікаві факти ===
У Гайдамацькому полку під командою Волоха деякий час служив відомий поет [[Сосюра Володимир Миколайович|Володимир Сосюра]].

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/24669861.html Отаман Волох&nbsp;— жертва терору, яка прокладала до нього шлях. Дмитро Шурхало. Радіо Свобода] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130508012523/http://www.radiosvoboda.org/content/article/24669861.html |date=8 травня 2013 }}
* {{ЕУ}}. Словникова частина.&nbsp;— Т.&nbsp;1.&nbsp;— С.&nbsp;314.
* {{Тинченко.ОК армії УНР|В}}
* {{ДІУ|В}}
* {{ДІУ-2001}}&nbsp;— С.&nbsp;127.
* [[Коваленко Сергій Станіславович|Коваленко Сергій]]. Волох Омелян Іванович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання.&nbsp;— Київ: [[Стікс (видавництво)|Видавництво «Стікс»]], 2015.&nbsp;— 368 с.
* ''Осташко Т. С.'' Волох Омелян Іванович // {{ЕІУ/1}}&nbsp;— С.&nbsp;625.
* [http://tyzhden.ua/Publication/3604 ''Ярослав Тинченко''. Гайдамаки з Донбасу // Український тиждень, №&nbsp;16 (129), 23.04.2010] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130204091434/http://tyzhden.ua/Publication/3604 |date=4 лютого 2013 }}
* [http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=127866&mainlang=ukr ''Глазунов Геннадій''. Трагедія «червоного гайдамака». Омелян Волох: сторінки суперечливої долі // День, 20.11.2004] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20041226082726/http://day.kiev.ua/290619?idsource=127866&mainlang=ukr |date=26 грудня 2004 }}
* [http://ukrlife.org/main/evshan/zhnyva52.htm Дивне рішення Симона Петлюри // ''Коваль Роман''. Багряні жнива Української революції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080511184557/http://ukrlife.org/main/evshan/zhnyva52.htm |date=11 травня 2008 }}
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160629080207/http://www.history.org.ua/?hrono |date=29 червня 2016 }}
* [http://www.numismat.ru/gkcatalogs.shtml Списки кавалерів ордену святого Георгія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130821234855/http://www.numismat.ru/gkcatalogs.shtml |date=21 серпня 2013 }}
* ''[[Савченко Віктор Анатолійович|Віктор Савченко]]''. [http://militera.lib.ru/bio/savchenko/07.html Казацкие атаманы Волох, Божко и Коцур. // Авантюристы Гражданской войны: Историческое расследование.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200528002338/http://militera.lib.ru/bio/savchenko/07.html |date=28 травня 2020 }} Харьков: Фолио; М.: ACT, 2000. С. 199—224. {{ref-ru}}
{{Портали|Біографії}}

[[Категорія:Штабскапітани (РІА)]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни на Донбасі 1917-1922]]
[[Категорія:Вояки Армії Української Держави]]
[[Категорія:Повстанські отамани]]
[[Категорія:Боротьбисти]]
[[Категорія:Уродженці Новопокровського району]]
[[Категорія:В'язні ГУЛАГу]]
[[Категорія:Розстріляні в Сандармосі]]
[[Категорія:Посмертно реабілітовані]]