Перегляд вихідного коду сторінки Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (березень 2023)

{{Main|Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну}}

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у [[Російсько-українська війна (з 2014)|російсько-українській війні]], починаючи з [[1 березня]] [[2023]] року по [[31 березня]] [[2023]] року (включно).
{{Повідомлення |Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України<ref>{{cite web |title=Чому ми досі нічого не знаємо про втрати української армії у війні |url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-60632408 |website=BBC |accessdate=10 березня 2022 |date=9 березня 2022 |archive-date=9 березня 2022 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220309173631/https://www.bbc.com/ukrainian/features-60632408 }}</ref>.}}

== Усі списки ==
{{Списки втрат українських військовослужбовців (2014 - дотепер)}}

== Список загиблих за березень 2023 року ==
{| class="wikitable sortable" style="width:100%;"f
|+
|-
! style="width:1%;" | №
! style="width:2%;" | Світлина Емблема
! style="width:12%;" | Прізвище, ім'я,<br/>по-батькові
! style="width:39%;" | Про особу
! style="width:37%;" | Обставини смерті
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 1 березня ===
|-----
|-
|10800
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Орішко Микола Миколайович'''
|1966&nbsp;р.н., м. [[Корюківка]]. Капітан. За час служби у ЗСУ отримав звання заслуженого ветерана. Проходив службу у складі підрозділу ВЧ А3321
|Помер через проблеми зі здоров'ям<ref>[https://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/140103-na-chernigivshini-v-ostannyu-put-proveli-10-voyiniv.html На Чернігівщині в останню путь провели 10 воїнів]</ref>.
|-
|10801
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Венгренюк Микола'''
|21 квітня 1973 року, с. [[Ліски (Коломийський район)|Ліски]] Коломийського району
|Загинув під час бойових дій з військовими формуваннями РФ поблизу села Кузьмине Луганської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/402212-na-lugansini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-mikola-vengrenuk/|title=На Луганщині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Микола Венгренюк}}</ref>.
|-
|10802
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Курилюк Василь'''
|30 січня 1980 року, с. [[Лісний Хлібичин]]. Молодший сержант. Залишилися дружина та двоє синів, один з яких служить у [[Національна гвардія України|Нацгвардії України]] контрактником.
|Був важко поранений під Бахмутом 5 лютого 2023 року. Помер у госпіталі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/402080-u-gospitali-pomer-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-vasil-kuriluk/|title=У госпіталі помер військовослужбовець з Прикарпаття Василь Курилюк}}</ref>.
|-
|10803
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||'''{{flagicon|Україна}} Антощук Федір Анатолійович'''||27 лютого 1973. Народився в м. [[Кам'янське]]. Старший солдат. Залишилась дружина, донька, син та дві сестри ||Загинув під час виконання військового завдання в районі с. Водяне через осколкові та вибухові рани. Похований 8 березня на кладовищі по вулиці Весняна на Соцмісті м. Кам'янського<ref>{{Cite news|url=https://dp.informator.ua/uk/do-ostannogo-podihu-borovsya-za-svobodu-v-boyu-zaginuv-fedir-antoshchuk-iz-kam-yanskogo|title=До останнього подиху боровся за свободу: в бою загинув Федір Антощук із Кам'янського}}</ref>
|-
|10804
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Нос Максим'''
|29 років, [[Кривий Ріг]]. Стрілець кулеметного взводу Національної гвардії України. Навчався в місцевому гірничому коледжі. Після навчання пішов працювати на Криворізький залізорудний комбінат. У 2015—2016 році проходив строкову службу в лавах Збройних сил. На початку березня 2022 року мобілізувався до ЗСУ. Працював гірником очисного забою на шахті «Тернівська».
|Загинув на околицях населеного пункту Кремінна<ref>{{Cite news|url=https://dp.informator.ua/uk/u-boyu-na-luganskomu-napryamku-zaginuv-29-richniy-shahtar-iz-dnipropetrovskoji-oblasti-maksim-nos|title=У бою на Луганському напрямку загинув 29-річний шахтар із Дніпропетровської області Максим Нос}}</ref>
|-
|10805
|[[Файл:Перша Президентська бригада оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка.png|139x139пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Векленко Єгор'''(«Кабан»)
|26 років, м. [[Київ]]. Навчався у школі №&nbsp;197. Закінчив факультет інформатики й обчислювальної техніки Національного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Працював у сфері ІТ. Під час повномасштабного вторгнення Єгор приєднався до лав Національної гвардії України. Був гранатометником у 1-й Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка. Воював у Мощуні, Сєвєродонецьку та Бахмуті. Казав, що після Сєвєродонецька може святкувати другий день народження.
|Загинув від прямого влучання в окоп під час артилерійського обстрілку біля села Білогорівка на Донеччині. Уламок потрапив Єгору в ділянку шиї. Похований на Вишневому кладовищі на Київщині<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/yehor-veklenko|title=Єгор Векленко}}</ref>.
|-
|10806
|[[Файл:Ємблема 7БТА.png|126x126пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Соломенніков Ігор'''
|22 роки, м. [[Севастополь]], АР Крим. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Після випуску служив у 7-й бригаді тактичної авіації імені Петра Франка. З початком повномасштабного вторгнення капітан Соломенніков обороняв українське небо від російських окупантів та успішно нищив ворога. Восени до його бригади приєднався полковник Волинець, з яким вони згодом здійснили багато бойових вильотів. І разом загинули на Донбасі.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля Бахмута на Донеччині. Разом із ним загинув пілот Віктор Волинець. Їхній літак СУ-24М був збитий ворожим винищувачем. Похований в Києві<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/ihor-solomennikov|title=Ігор Соломенніков}}</ref>
|-
|10807<br/>…<br/>10810
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 1 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 2 березня ===
|-----
|-
|10811
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Ваків Богдан'''<ref name=":16">[https://varta1.com.ua/news/u-boyah-za-ukrayinu-zaginuv-20-richniy-geroy-foto_361751.html У боях за Україну загинув 20-річний Герой (ФОТО)]</ref>
|20 років, стрільць-радіотелефоніст 2 відділення 1 взводу оперативного призначення Національної гвардії України
|Загинув у Луганській області під час мінометного обстрілу<ref name=":16"/>
|-
|10812
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дуркач Василь'''
|54 роки, с. [[Делієве]]. Дубовецької територіальної громади. Проживав у [[Івано-Франківськ]]у. До повномасштабного вторгнення РФ працював за кордоном далекобійником. 1 березня 2022 коли почалася велика війна, повернувся додому й добровольцем пішов боронити країну. Одразу пішов у військкомат. Йому дали повістку, але не взяли, сказали зачекати. Кілька разів його кликали допомогти автомобілі ремонтувати, і аж у жовтні його прийняли до лав ЗСУ. Служив солдатом та водієм 7 стрілецького батальйону. Воював під Харковом, а тиждень до загибелі був переведений на Луганський напрямок.
|Їхав разом з двома побратимами о 1:00 міняти військових на позиції. Вони вийшли з автомобіля і їх обстріляли з танка. Побратими залишилися живими, наразі перебувають у госпіталі. Василь загинув миттєво, бо йому влучило в голову. Це все відбулося поблизу села Невське на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/405479-povernuvsa-z-za-kordonu-j-dobrovolcem-pisov-boroniti-krainu-na-vijni-zaginuv-boec-z-ivano-frankivska-vasil-durkac/|title=Повернувся з-за кордону й добровольцем пішов боронити країну. На війні загинув боєць з Івано-Франківська Василь Дуркач}}</ref>.
|-
|10813
|[[Файл:Нашивка 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Хомюк Олег Петрович'''(«Хома»)
|07.10.1971. Військовослужбовець 206-го батальйону 241-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Разом з сином звільняли Київську, Харківську та Херсонську області. Пізніше Хомюки поїхали на Донеччину.
|Загинув у бою за Бахмут прикривши собою сина. Прощання відбулося 10 березня на Майдан Незалежності<ref name=":0">{{Cite news|url=https://news.obozrevatel.com/ukr/society/zaginuli-v-boyah-za-bahmut-u-kievi-proschayutsya-z-batkom-i-sinom-homyukami-yaki-viddali-zhittya-za-ukrainu-foto-i-video.htm|title=Загинули в боях за Бахмут: у Києві попрощалися з батьком і сином Хомюками, які віддали життя за Україну. Фото і відео}}</ref>.
|-
|10814
|[[Файл:Нашивка 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Хомюк Микита Олегович'''(«Турист»)
|13.06.1997. Старший солдат 206-го батальйону 241-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Разом з батьком звільняли Київську, Харківську та Херсонську області. Пізніше Хомюки поїхали на Донеччину.
|Загинув у бою за Бахмут не зважаючи на те, що батько прикрив його собою<ref name=":0" />.
|-
|10815
|[[Файл:80_ОДШБр_к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}''' '''[[Улічний Ярослав Васильович]]'''(«Лис»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}{{Нагрудний знак «Учасник АТО» (НГШ)}}
|26 серпня 1986, с. [[Сілець (Червоноградська міська громада)|Сілець]] Сокальського району Львівської області. У мирний час був викладачем та керівником фізичного виховання у Міжрегіональному центрі ПТО художнього моделювання і дизайну м. Львова. З перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну, Ярослав пішов на захист своєї країни у складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80 окремої десантно-штурмової бригади.]] У цій бригаді у 2014 році брав участь в АТО. За зразкову службу був нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО». Під час служби вдосконалював свої знання та навички, подавав приклад у виконанні військового обов'язку. Постійно перебував у гарячих точках Миколаївської, Харківської та Донецької областей<ref>{{Cite web|title=Президента просять присвоїти звання Героя України викладачу зі Львова, який загинув під Бахмутом|url=https://zahid.espreso.tv/prezidenta-prosyat-prisvoiti-zvannya-geroya-ukraini-vikladachu-zi-lvova-yakiy-zaginuv-pid-bakhmutom|website=zahid.espreso.tv|accessdate=2023-04-28|language=uk}}</ref>.
|Загинув у бою під Бахмутом від мінометного обстрілу. Похований 4 березня в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":15">{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/2242023-46469|title=Указ президента України №224/2023|date=14 квітня 2023}}</ref>.
|-
|10816
|[[Файл:Логотип нашивка OPFOR.pdf|114x114пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}''' '''Прусаєв Ігор'''
(«Боксер»)
|23 роки, м. [[Каховка]] Херсонської області. Закінчив там середню школу №&nbsp;1. Коли почалася повномасштабна війна, Каховку окупували російські військові. Ігор вступив до лав міської організації з охорони громадського порядку «Щит». У березні його викрали окупанти. Майже тиждень хлопця катували та знущались з нього, а потім відпустили. Після цього він виїхав з рідного міста і пішов до ЗСУ. Пройшов навчання на навідник БМП-2. Став стрільцем-піхотинцем у Центрі програми підготовки ЗСУ у Великій Британії. Мав стати лідером сержантського корпусу. У складі 214-го окремого спеціального батальйону OPFOR вирушив на передову.
|Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/ihor-prusaiev|title=Ігор Прусаєв}}</ref>
|-
|10817
…
10824
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 2 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 3 березня ===
|-----
|-
|10825
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Соповський Юрій'''
|28 років. с. [[Серафинці]] Городенківської громади.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Кремінна Луганської області. Під час ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення, від якого помер<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/404240-na-lugansini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-urij-sopovskij/|title=На Луганщині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Юрій Соповський}}</ref>.
|-
|10826
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Струк Тарас'''
|43 роки, с. [[Радча (Івано-Франківський район)|Радча]]. Мешкав у селищі [[Єзупіль]]. Був мобілізований 12 липня 2022 року
|Під час боїв на Бахмутському напрямку отримав поранення. Певний час перебував на лікуванні в Івано-Франківську. Після тяжкої операції&nbsp;— помер у лікарні<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/403808-v-likarni-pomer-soldat-strilec-z-ivano-frankivsini-taras-struk/|title=В лікарні помер солдат-стрілець з Івано-Франківщини Тарас Струк}}</ref>.
|-
|10827
|[[Файл:93 ОМБр п.svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Рихліцька Яна Миколаївна]]'''
(«Яра»){{ряд2|{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}}}
|2 квітня 1993, м. [[Вінниця]]. волонтерка і парамедикиня 93-ї бригади «Холодний Яр». Раніше працювала у страховій компанії. Після російського вторгнення допомагала цивільним і військовим, а пізніше добровільно пішла у ЗСУ. Була медикинею у стабілізаційному пункті Бахмута, який перев'язував і готував поранених військових до довгої дороги для передачі медикам.
|Загинула під час евакуації поранених під Бахмутом. Машина швидкої допомоги в якій вона їхала, потрапила під обстріл<ref>{{Cite news|url=https://bykvu.com/ua/bukvy/pid-bakhmutom-zahynula-29-richna-paramedykynia-93-i-bryhady-kholodnyi-iar/|title=Під Бахмутом загинула 29-річна парамедикиня 93-ї бригади «Холодний Яр»}}</ref>.
|-
|10828
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} Жовкевич Микола Петрович'''<br/>{{Орден «За мужність» II ступеня}}{{Орден «За мужність» III ступеня}}
|1 січня 1974, с. [[Хриплин]] Івано-Франківської територіальної громади. Захисник Донецького аеропорту, «кіборг». Сержант. Командиром 4 десантно-штурмового відділення, 3 десантно-штурмового взводу, 2 десантно-штурмової роти, 1 десантно-штурмового батальйону, [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=Facebook|url=https://www.facebook.com/photo/?fbid=776685144462547&set=pcb.776685701129158|website=www.facebook.com|accessdate=2023-09-06}}</ref>. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (28 листопада 2022)<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/8072022-44997|title=Указ президента України №807/2022 Про відзначення державними нагородами України|date=28 листопада 2022}}</ref>.
|Загинув поблизу села Ступочки Донецької області. Похований 8 березня на Алеї героїв в Чукалівці<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/405845-na-doneccini-zaginuv-kiborg-z-ivano-frankivsini-mikola-zovkevic/|title=На Донеччині загинув "кіборг" з Івано-Франківщини Микола Жовкевич}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)<ref name=":15" />.
|-
|10829
|[[Файл:Flamberge-mech-shv.jpg|148x148пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Петрущак Павло Йосипович'''
|21 квітня 1996. Навчався у Ліцеї №&nbsp;74 імені Марійки Підгірянки Львівської міської ради. У 2014 році закінчив Державний навчальний заклад «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту». Здобував освіту у Львівському фаховому коледжі транспортної інфраструктури. Учасник Пласту з 2008 року. У 2013 році вступив до «Великого Плем'я Лісових Чортів». Учасник Революції Гідності. Згодом проходив строкову службу у лавах військ берегової охорони. Повернувшись, працював помічником машиніста локомотива. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав [[120 окремий розвідувальний батальйон|120-го окремого розвідувального батальйону]] Сухопутних військ ЗСУ.
|Похований на Личаківському кладовищі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/409680-u-lvovi-poprosautsa-z-zahisnikom-ukraini-pavlom-petrusakom/|title=У Львові попрощаються з захисником України Павлом Петрущаком}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://heroipto.lviv.ua/Павло-Петрущак/|title=Павло Йосипович Петрущак}}</ref>.
|-
|10830
|[[Файл:95 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ковальчук Іван'''(«Zeus»/«Опєр»)
|25 років, с. [[Сільця-Млинівські]] Волинської області. Закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ. Певний час працював за професією. На момент повномасштабної війни перебував за кордоном, але згодом повернувся та приєднався до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Воював на посаді старшого навідника розвідувального відділення 13-го батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади..
|Загинув біля міста Кремінна на Луганщині. Рятував побратимів, коли потрапив під артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення. Похований в селі Доманове на Волині<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/ivan-kovalchuk|title=Іван Ковальчук}}</ref>.
|-
|10831
|[[Файл:Нашивка 112-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (місто Київ).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Очеретяний Володимир'''(«Медбрат»)
|43 роки, с. [[Березянка]] Житомирської області. У 2000 році закінчив Житомирський базовий коледж за спеціальністю «Лікувальна справа». Працював за фахом. У 2020-му закінчив Житомирський економіко-гуманітарний міжнародний університет «Україна» та здобув ступінь бакалавра з фізичної реабілітації. Працював за спеціальністю. Служив у 127-му батальйоні 112-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був головним медиком роти.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля села Діброва на Луганщині. Похований в с. Ходорків на Житомирщині<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/volodymyr-ocheretianyi|title=Володимир Очеретяний}}</ref>.
|-
|10832
|[[Файл:I 5 storm reg.png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Новік Дмитро'''
|26 січня 1995, с. [[Замглай (смт)|Замглай]] на Ріпкинщині. Навчався в Замглайській школі, після цього вступив в місцеве професійно-технічне училище, де опановував професію тракториста. Проходив строкову військову службу, після якої підписав контракт та вперше долучився до оборонців Батьківщини. Після початку повномасштабної війни він знову долучився до лав ЗС України. Службу ніс у складі військової частини А4010.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля Бахмуту на Донеччині підрозділ Дмитра потрапив під ворожий артилерійський обстріл, внаслідок чого він отримав поранення, які виявились несумісними з життям. Похорон відбувся 11 березня 2023<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/411099-zaginuv-v-bou-na-doneccini-na-cernigivsini-poprosalisa-z-bijcem-dmitrom-novikom/|title=Загинув в бою на Донеччині: на Чернігівщині попрощалися з бійцем Дмитром Новіком}}</ref>.
|-
|10833
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Степанкевич Олександр Тарасович]]'''{{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|[[5 жовтня]] [[1971]], м. [[Тернопіль]]. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт. Служив головним сержантом третього стрілецького взводу першої стрілецької роти.
|Похований 8 березня 2023 року на Алеї Героїв [[Микулинецький цвинтар|Микулинецького цвинтаря]] м. Тернополя.
|-
|10834
…
10834
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 3 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 4 березня ===
|-----
|-
|10811
|[[Файл:Нашивка 102-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Івано-Франківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шнур Володимир'''
|57 років, с. [[Підвисоке (Коломийський район)|Підвисоке]] Коломийського району. Служив солдатом-стрільцем стрілецького взводу.
|Загинув у Запорізькій області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/404756-na-zaporizzi-pomer-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-volodimir-snur/|title=На Запоріжжі помер військовослужбовець з Прикарпаття Володимир Шнур}}</ref>.
|-
|10812
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пилипчук Андрій'''
|47 років, с. [[Довгий Войнилів]] Івано-Франківської області. Навчався у Калуському професійно-технічному ліцеї. Працював в автошколі. Потім їздив на заробітки до Польщі та Словаччини. Воював в Іраку та брав участь в АТО на Донбасі. З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ, був кулеметником одного з підрозділів. Двічі був поранений.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роздолівка під Соледаром на Донеччині. Похований в с. Довгий Войнилів на Івано-Франківщині<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/andrii-pylypchuk|title=Андрій Пилипчук}}</ref>.
|-
|10813
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} [[Савчин Сергій Олександрович]]''' 
(«Блок»)<br />{{Орден За мужність III ступеня}}
|25 років, народився і жив у місті [[Івано-Франківськ]]. Навчався у ліцеї №16. Потім здобув професію коваля у вищому професійному училищі №21. Працював на підприємстві «Франко Брук», де спочатку вкладав бруківку, а потім займався її виготовленням. З 2019 року воював в ООС на Донбасі. Під час повномасштабного російського вторгнення Сергій воював за незалежність України та її мирне майбутнє у лавах ЗСУ. Був бійцем [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]. Виконував бойові завдання на передовій<ref>{{Cite web|title=Старший солдат Сергій Савчин загинув під Бахмутом|url=https://www.victims.memorial/people/serhii-savchyn|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-08-01|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. Похований на Алеї Героїв у рідному місті. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":14" />.
|-

|10814
…
10824
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 4 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 5 березня ===
|-----
|-
|10825
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Фесенко Тетяна'''(«Мурка»)
|30 років, [[Гостомель]]. Воювала у розвідувальному батальйоні пліч-о-пліч зі своїм чоловіком. До повномасштабного вторгнення родина жила в Мостищах на Київщині, а 3 роки тому переїхала у столицю. У перший день повномасштабної війни подружжя відправило свою 8-річну дитину з рідною їм людиною за кордон.
|Загинула під Бахмутом. В її окоп потрапив сняряд. Її чоловік отримав контузію, проте доповз до коханої й 2,5 кілометра ніс її разом із кумами до пункту евакуації. 11 березня відбулося прощання з Тетяною у Гостомелі<ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/vtrati-ukrayini-gostomeli-poproshhayutsya-tetyanoyu-fesenko-murka_n2272110|title=У Гостомелі попрощалися із загиблою захисницею Тетяною Фесенко}}</ref>.
|-
|10826
|[[Файл:НЗ ССО.svg|116x116пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Сторожук Богдан Олександрович]]'''{{Орден «За мужність» III ступеня}}
|м. [[Шепетівка]]. Останні роки проживав у Хмельницькому з дружиною і двома синочками'''.''' Солдат, служив водієм у восьмому окремому полку спеціального призначення.
|Загинув неподалік від міста Часів Яр на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно (1 травня 2023)<ref name=":10" />.
|-
|10827
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Зельтіньш Юрій'''
|1983, с. [[Ставидла]] Олександрівської громади.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref name=":11">{{Cite news|url=https://suspilne.media/417462-zahisauci-ukrainu-zaginuli-patero-bijciv-z-kirovogradsini/|title=Захищаючи Україну, загинули п'ятеро бійців з Кіровоградщини}}</ref>.
|-
|10828
…
10839
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 5 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 6 березня ===
|-----
|-
|10840
|[[Файл:67th mech.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дучак Тарас'''
|48 років, с. [[Хоросно]]. Парамедик, до ЗСУ був призваний 15 серпня 2014 року. Тоді проходив службу у складі 24 бригади. Брав участь в боях під Кримським, Авдіївкою, Новотошківським. У вересні 2015 року&nbsp;— демобілізований. У грудні 2022 знову вступив у Збройні Сили України до [[67-ма окрема механізована бригада (Україна)|67 ОМБР, батальйону імені Тараса Бобанича]].
|Загинув під Бахмутом. Похорон відбувся 11 березня<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/409863-pid-bahmutom-zaginuv-paramedik-z-lvivsini-taras-ducak/|title=Під Бахмутом загинув парамедик з Львівщини Тарас Дучак}}</ref>.
|-
|10841
|[[Файл:80_ОДШБр_к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}}''' '''[[Луканюк Андрій Валерійович]]'''<br/>{{Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)}}{{Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)}}{{Медаль За військову службу Україні}}
|8 грудня 1988, [[Годи-Добровідка]]. Майор Збройних Сил України, командир аеромобільного батальйону [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]].
|Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання в населеному пункті [[Часів Яр]] Бахмутського району Донецької області. Похований на Центральному цвинтарі Чернівців 9 березня 2023 року<ref>{{Cite web|title=Коломийщина прощається з Героєм Андрієм Луканюком|url=https://kl.informator.ua/2023/03/08/kolomyjshhyna-proshhayetsya-z-geroyem-andriyem-lukanyukom/|website=Інформатор Коломия|date=2023-03-08|accessdate=2023-04-19|language=uk}}</ref>. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно)<ref name=":14">{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/3452023-47109|title=Указ президента України №345/2023|date=21 червня 2023}}</ref>.
|-
|10842
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сипливий Микола'''
|2000, житель Маловисківської громади.
|Загинув під час виконання бойового завдання в селі Богданівка Донецької області<ref name=":11" />.
|-
|10843
…
10854
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 6 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 7 березня ===
|-----
|-
|10855
|[[Файл:1th Separate Mechanized Battalion «Da Vinci Wolves».png|110x110пкс]]{{ряд2|{{Орден Золота Зірка (Україна)}}}}{{ряд2|{{Народний Герой України}}}}{{ряд2|{{Хрест бойових заслуг}}|}}
|'''{{flagicon|Україна}} [[Коцюбайло Дмитро  Іванович]]'''(«Да Вінчі»)
|[[1 листопада]] [[1995]], с. [[Задністрянське]], [[Івано-Франківська область]]. [[Молодший лейтенант]], командир 1 ОМБ [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|«Вовки Да Вінчі»]]. Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво. У 2022 році увійшов до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від [[Форбс (журнал)|«Forbes»]]. Залишилася дівчина&nbsp;— парамедик, волонтека та політична діячка [[Михайлова Аліна Артурівна|Аліна Михайлова]].
|Отримав осколкове поранення в Бахмуті від обстрілу [[БМ-21 «Град»|РСЗО «Град»]]. Загинув по дорозі до шпиталю<ref>{{Cite news|url=https://www.pravda.com.ua/news/2023/03/7/7392382/|title=У бою під Бахмутом загинув Герой України "Да Вінчі"}}</ref>.
|-
|10856
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Месюк Андрій'''
|1987, с. [[Горішнє Залуччя]]. Служив стрільцем-радіотелефоністом в одному з військових формувань.
|Загинув на Луганщині<ref name=":1">{{Cite news|url=https://suspilne.media/410361-na-vijni-zaginuli-bijci-z-ivano-frankivsini-andrij-mesuk-ta-volodimir-paza/|title=На війні загинули бійці з Івано-Франківщини Андрій Месюк та Володимир П'яза}}</ref>.
|-
|10857
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Морозик Андрій Сергійович'''
|1995, с. [[Козлин]]. Доброволець. З перших днів повномасштабного вторгнення служив водієм-стрільцем в складі ЗС України.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області. Під час ворожого обстрілу отримав поранення, від якого помер.[https://rivne1.tv/news/143561-v-oleksandriyskiy-hromadi-v-ostannyu-put-provedut-shche-odnoho-heroya]
|-
|10858
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Каплуновський Станіслав Олексійович]]'''(«Живий»)
|13 січня 1976. Молодший сержант. Воював ще в дев'яності, змагаючись за незалежність Ічкерії в рядах УНСО. Був знайдений в купі трупів, після чого отримав свій позивний. У 2014—2015 роках захищав Україну у лавах Азову. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до військової частини А4638 на посаду номер обслуги 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону.
|Загинув поблизу міста Бахмут Донецької області. Похований 17 березня у Полтаві<ref name=":5">{{Cite news|url=https://kolo.news/category/suspilstvo/34373|title=У Полтаві попрощалися з трьома воїнами-захисниками}}</ref>.
|-
|10859
|[[Файл:DSNS emblem 2016.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Дудка Євгенія Василівна]]'''{{Орден «За мужність» III ступеня}}
|32 роки, м. [[Дніпро (місто)|Дніпро]]. Керівниця пресслужби Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області. 10 квітня 2022 року  разом з колегами ліквідовували наслідки обстрілу аеропорту в Дніпрі. Тоді росіяни завдали повторного удару, внаслідок чого постраждало 6 рятувальників. Поранення Євгенії було найважчим. 
|Лікувалася в Німеччині, у Берліні. Померла після 11 місяців лікування в місті Київ. Президент України нагородив орденом «За мужність» III ступеня. Похорону відбувся 19 березня 2022 <ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/yevheniia-dudka|title=Євгенія Дудка}}</ref>
|-
|10859
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 7 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 8 березня ===
|-----
|-
|10865
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} П'яза Володимир'''
|1985, м. [[Снятин]].
|Загинув у боях за Донеччину<ref name=":1" />.
|-
|10866
|[[Файл:65механізованабригада.png|121x121пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Митропольський Сергій Ігорович'''
|1984, м. [[Ужгород]]. Навчався на факультеті міжнародних економічних відносин УжНУ. Згодом служив у повітряно-десантних військах. Збудував успішну кар'єру у «Джейбіл Юкрейн Лімітед». Після початку повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Служив старшим стрільцем другої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини А7013, [[65-та окрема механізована бригада (Україна)|65ОМБр]].
|Загинув на Запорізькому напрямку війни біля села Новоандріївка<ref name=":2">{{Cite web|title=Ще двох військових із Закарпаття вбили окупанти: відомі імена Героїв (ФОТО)|url=https://zakdialoh.com/shhe-dvoh-vijskovyh-iz-zakarpattya-vbyly-okupanty-vidomi-imena-geroyiv-foto/|website=Закарпатський ДІАЛОГ|date=2023-03-15|accessdate=2023-03-15|language=uk|last=bbodnar813}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/sergiy-mitropolskiy-zaginuv-boyu-geroyem-poproshhalisya-uzhgorodi_n2276818|title=Залишив успішну кар'єру і пішов на війну: в Ужгороді попрощались з Сергієм Митропольским}}</ref>.
|-
|10867
|[[Файл:26-й окремий стрілецький батальйон (Україна).png|137x137пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бульба Володимир'''
|36 років. Був програмістом, закінчив НТУУ «КПІ». Відкривав свою веб-студію, але перспектива багатогодинного сидіння над кодом його не приваблювала. Потім працював в магазині Музторг. Разом із дружиною Наталією ще у 2012 році на свої весільні гроші, відкладені на подорож, відкрили першу «Рок Школу» в Києві. Завдяки йому сотні дітей та дорослих уперше в житті взяли до рук музичні інструменти, навчилися грати.11 березня потрапив у [[26-й окремий стрілецький батальйон (Україна)|26-й окремий стрілецький батальйон]]. На фронті Володимир займався безпілотниками. А потім взяв на себе обов'язок стежити за відеокамерами. Указом Президента Украни №&nbsp;282 від 16.05.2023&nbsp;р. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.<ref>{{Cite news|url=https://www.president.gov.ua/documents/2822023-46773.htm|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №282/2023 Про відзначення державними нагородами України.}}</ref>
|Загинув він під Вугледаром, коли вирушив перевіряти камери, міняти в них акумулятори. Ворог вистежив їх та накрив артилерією.<ref>{{Cite news|url=https://news.obozrevatel.com/ukr/society/pereklav-brodvejskij-myuzikl-ta-vchiv-muzitsi-na-fronti-zaginuv-zasnovnik-kiivskoi-rok-shkoli.htm|title=Переклав бродвейський мюзикл і вчив музики: на фронті загинув засновник київської "Рок Школи"}}</ref>
|-
|10868
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Москальчук Володимир Миколайович''' («Семен»)
|01 грудня 1975 року народження. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України у лавах ЗСУ. Проходив службу у 120-й окремій бригаді територіальної оборони на посаді кулеметника.
|Загинув в населеному пункті Бахмут Донецької області під час виконання бойового завдання. Похований на Алеї Слави в місті Вишневе.
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 9 березня ===
|-----
|-
|10875
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Масалітов Володимир Іванович'''(«Шаман»)
|19 березня 1988, м. [[Суми]]. Сапер, завжди сумлінно виконував свій обов'язок, користуючись найвищим авторитетом серед побратимів. Син священника.
|Загинув поблизу Бахмуту Донецької області.17 березня похований на Алеї Слави на Баранівському кладовищі<ref>{{Cite news|url=https://sumy.today/news/society/34095-u-sumakh-poproshchalysia-iz-zahyblym-soldatom-volodymyrom-masalitovym.html|title=У Сумах попрощалися із загиблим Героєм Володимиром Масалітовим}}</ref>.
|-
|10876
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бондар Анатолій Володимирович'''
|25 жовтня 1979 с. [[Зайчики (Україна)|Зайчики]]. Навчався в Зайчиківській, а згодом в Тарнорудській школі. Після чого закінчив Дзеленецьке училище за спеціальністю «тракторист». Працював у СВК «Прогрес» села Зайчики, а також в «Аграрній Компанії -2004». Мобілізований в січні 2023 року.
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://ye.ua/syspilstvo/63181_Zaginuv_na_viyni_zahisnik_z_Volochischini_Anatoliy_Bondar.html|title=Загинув на війні захисник з Волочищини Анатолій Бондар}}</ref>.
|-
|10877
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Кравчук Анатолій Михайлович'''
|7 вересня 1983&nbsp;м. [[Боярка]]. Навчався в Боярській загальноосвітній школі №&nbsp;3. 2013 року закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури. Працював у приватній компанії інженером-конструктором. До початку повномасштабного вторгнення в армії не служив. 24 лютого 2022 року став до лав роти охорони відділу №&nbsp;1 Бучанського РТЦК та СП. Був стрільцем, помічником гранатометника. В лютому переведений до 72 ОМБр радіотелефоністом.
|Витягуючи товариша, загинув 9 березня 2023 року після 19 години, поблизу міста Вугледар Волноваського району Донецької області від отриманих мінних осколкових поранень, несумісних із життям. Похований на Алеї Слави на Боярському кладовищі.
|-
|10878
|[[Файл:Separate Regiment of the President of Ukraine.svg|центр|безрамки|117x117пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Михайленко Сергій Анатолійович'''
|22 квітня 1984 р., м. [[Київ]]. Стрілець-снайпер окремої президентської бригади 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону А0222 ОПБр.
З 1990 по 2001 рік навчався в Новгородківській загальноосвітній школі 1-3 ступенів Запорьзької області.

У 2002 році закінчив професійно-технічне училище №&nbsp;10&nbsp;м. Мелітополя Запорьзької області і здобув кваліфікацію слюсаря з ремонту автомобілів.

Після завершення навчання Сергій працював у місцевих підприємствах.

Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України.

26 березня 2022 року був призваний до ЗС України. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій м. Харкова, м. Суми, м. Авдіївка.

Без сина та брата залишилась родина.
|09 березня 2023 року отримав травму, перелом склепіння черепу, вибухова травма несумісна з життям у боях м. Авдіївка.
Нагороджений почесною грамотою «За проявлену особисту мужність та героїзм».

Похований 16 березня 2023 року на [[Берковецьке кладовище|Берковецькому кладовищі]] у м. Києві. 42 ділянка, 16 ряд, 26 місце.
|-
|10879
|[[Файл:46th Airmobile Brigade.png|центр|безрамки|117x117пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Гапоненко Юрій Андрійович]]'''<br/>{{Орден За мужність II ступеня}}{{Орден За мужність III ступеня}}<br/>«Байкер»
|Березень 1967, м. [[Конотоп]]. Закінчив [[Національний транспортний університет|Київський автомобільно-дорожній інститут]]. Працював інженером, у банківській сфері, займався комерційною діяльністю. З перших днів російського вторгнення добровільно став на захист Батьківщини. Спочатку служив у 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді, з липня 2022 - в 46-ій окремій аеромобільній бригаді. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
|2 лютого 2023 року під Бахмутом отримав важке мінно-вибухове поранення поранення. Його було евакуйовано та доправлено до м. Дніпро, згодом — до Києва. Однак 9 березня 2023, перебуваючи в госпіталі, пішов з життя. 
Похований на Пирогівському цвинтарі в Києві.<ref>{{Cite news|url= https://www.victims.memorial/people/yurii-haponenko |title= Юрій Гапоненко|date= |publisher= Меморіал|accessdate= 9 вересня 2023}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).
|-
|10880
…
10889
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|
|Військовослужбовці ЗС України.
|
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 10 березня ===
|-----
|-
|10890
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Яківець Олександр Анатолійович'''
|27 лютого 1977, с. [[Андріївка (Диканська селищна громада)|Андріївка]]. Мав посаду стрілець-санітар механізованого батальйону.
|Загинув під час виконання службових обов'язків внаслідок штурмових дій з боку противника, біля населеного пункту Кам'янка Покровського району Донецької області. Похований на кладовищі в селі Андріївка<ref name=":5" />.
|-
|10891
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Герасимчук Юрій Ігорович''' 
(«Гера»)
|23 роки. Боєць 1 роти, 2 батальйону [[3-тя окрема штурмова бригада (Україна)|3ОШБр]].
|Загинув під Бахмутом. Церемонія прощання відбулася в Києві, у [[Михайлівський Золотоверхий монастир|Михайлівському золотоверхому соборі]] та [[Київський крематорій|Київському крематорії]]<ref>{{Cite news|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3684243-u-kievi-poprosalisa-z-vijskovim-uriem-gerasimcukom-akij-zaginuv-pid-bahmutom.html|title=У Києві попрощалися з військовим Юрієм Герасимчуком, який загинув під Бахмутом}}</ref>.
|-
|10892
|[[Файл:81 ОАеМБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Галушко Владислав Олександрович''' 
(«Смайл»)
|13 квітаня 1999, с. [[Вишневе (Ніжинський район)|Вишневе]], Ніжинського району, Чернігівської області. До повномасштабної війниа працював на заводі Coca-Cola. Після визволення окупованих територій району вступив добровольцем до лав ЗСУ в складі 81 аеромобільної десантно-штурмової бригади, служив кулеметником.
|Загинув в районі бойових дій біля населеного пункту Білогорівка, Луганської області під час штурму від ворожої кулі снайпера<ref>{{Cite news|url=https://petition.president.gov.ua/petition/189434|title=Присвоєння звання Героя України ( посмертно)військовослужбовцю ЗСУ Галушко Владиславу Олександровичу}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://cheline.com.ua/news/society/rodina-zagiblogo-bijtsya-z-chernigivshhini-prosit-gidno-vshanuvati-jogo-pam-yat-351646|title=Родина загиблого бійця з Чернігівщини просить гідно вшанувати його пам’ять}}</ref>.
|-
|10893
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Савінков Микола'''
|м. [[Кременчук]]. Став на оборону країни в квітні 2022 року, мав звання молодшого сержанта. Воював на Сході України.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Діброви, що на Луганщині. Похований 1 травня 2023 на Свіштовському цвинтарі<ref>{{Cite news|url=https://poltavawave.com.ua/p/na-viini-z-okupantami-zaginuv-mikola-savinkov-z-poltavshchini-801127|title=На війні з окупантами загинув Микола Савінков з Полтавщини}}</ref>.
|-
|10894
|[[Файл:80_ОДШБр_к.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}} '''[[Булка Олексій Васильович]]''' («Буш»)<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
||{{дтс|1987|4|15}}, с. [[Тарасів]] Чернігівської області<ref>{{Cite web|title=На Козелеччині попрощалися з Олексієм Булкою, який загинув під Бахмутом. ФОТО|url=http://val.ua/site/131401|website=val.ua|accessdate=2023-05-02|language=uk}}</ref>. Навчався у Білейківській загальноосвітній школі та в Остерському будівельному коледжі. Потім закінчив Сумський національний аграрний університет за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Працював майстром широкого профілю, займався виготовленням виробів із дерева. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України у лавах ЗСУ. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді<ref>{{Cite web|title=Солдат Олексій Булка загинув під час оборони Бахмута|url=https://www.victims.memorial/people/oleksii-bulka|website=Меморіал жертв війни|accessdate=2023-05-02|language=uk}}</ref>.
||Загинув під час оборони міста Бахмут на Донеччині. Життя воїна обірвав ворожий артилерійський обстріл. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":14" />.
|-
|10895
|[[Файл:Нашивка 112-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (місто Київ).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лисенко Руслан Сергійович'''
|25 листопада 1987, м. [[Київ]]. Молодший сержант, командир гранатометного відділення гранатометного взводу 244 батальйону, 112 ОБ ТрО, в/ч А 4347. Закінчив Українську академію бізнесу та підприємства в м. Києві. В 2015—2016 брав участь в АТО, старший сапер. З перших днів повномасштабного вторгнення разом з батьком стали на захист України, звільняли Київську та Харківську області, виконували бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій в Луганській області.
|4 березня 2023 при виконаннІ бойового завдання, під час артобстрілу позицій, поблизу населеного пункту Діброва Луганської області отримав важке поранення. А 10 березня 2023 його серце перестало битися у військовому госпіталі м. Дніпро. Нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня (посмертно). Похований 15 березня на Міському кладовищі у м. Києві, 42 ділянка, 16 ряд.
|-
|10896
…
10904
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 8 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 11 березня ===
|-----
|-
|10905
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Красуцький Петро'''<br/>{{Медаль Захиснику Вітчизни|2015}}{{Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»}}
|45 років, м. [[Винники]] поблизу Львова. Здобув професійно-технічну освіту. Після завершення навчання проходив строкову військову службу в Чорноморську Одеської області. Працював за кордоном в Іспанії, потім повернувся в Україну. Протягом 2014—2015 років виконував бойові завдання у зоні АТО у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. За особисту мужність його нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни» та відзнакою «За участь в антитерористичній операції». Отримавши поранення, повернувся до цивільного життя та працював на підприємстві. У перші дні повномасштабної війни чоловік пішов добровольцем у 80 бригаду. Під час виконання бойового завдання отримав друге поранення.
|Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 15 березня у Львові. Похований на Личаківському кладовищі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/414396-u-lvovi-poprosautsa-iz-zahisnikami-ukraini-grigoriem-leonovim-ta-petrom-krasuckim/|title=У Львові попрощаються із захисниками України Григорієм Леоновим та Петром Красуцьким}}</ref>.
|-
|10906
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Джунь Валентин Анатолійович'''
|20 липня 1969, м. [[Полтава]]. Призваний на службу по мобілізації до військової частини А 4007 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка на посаду стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
|Загинув поблизу&nbsp;Красногорівки, Донецької області, внаслідок танкового обстрілу з боку агресора<ref name=":5" />.
|-
|10906
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Біліченко Євгеній'''
|3 листопада 1998. Випускник Львівського національного університету імені Івана Франка. Навчався на кафедрі екології біологічного факультету Львівського університету у 2016—2018 роках. По завершенню навчання вступив до військової академії.
|Загинув під Бахмутом. 14 квітня 2023 похований на Новодмитрівському кладовищі Золотоніського району<ref>{{Cite web|url=https://lnu.edu.ua/zakhyshchaiuchy-ukrainu-zahynuv-vypusknyk-universytetu-yevhen-bilichenko/|title=Захищаючи Україну, загинув випускник Університету Євген Біліченко}}</ref>.
|-
|10907
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Мица Михайло Степанович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|3 березня 1983, [[Прилбичі]] Яворівського району Львівської області. Закінчив місцеву школу імені митрополита Андрея Шептицького. Опісля навчався в Художньому професійно-технічному училищі імені Й. Станька. Працював на «Галицькій здобі» та їздив на заробітки до Польщі. Разом зі сім'єю жив у Новояворівську. У липні 2022 року став на захист України від російських окупантів, воював у складі 80 десантно-штурмової бригади<ref>{{Cite web|title=На війні загинув воїн львівської «вісімдесятки» Михайло Мица|url=https://portal.lviv.ua/news/2023/03/15/na-vijni-zahynuv-voin-lvivskoi-visimdesiatky-mykhajlo-mytsa|website=portal.lviv.ua|accessdate=2023-04-24|language=uk}}</ref><ref name=":9">{{Cite web|title=У боях на Донеччині загинув боєць львівської 80-тки Михайло Мица|url=https://zahid.espreso.tv/u-boyakh-na-donechchini-zaginuv-boets-lvivskoi-visimdesyatki-mikhaylo-mitsa|website=zahid.espreso.tv|accessdate=2023-04-24|language=uk}}</ref>.
|Загинув у боях на Донеччині. Похований 16 березня в Прилбичах<ref name=":9" />. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":14" />.
|-
|10908
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Смородін Віталій'''
|23 роки, Російська Федерація. З дитинства жив із родиною на Дніпропетровщині. Закінчив Криворізький коледж НАУ. Пройшов строкову військову службу. Спочатку служив у 129-й окремій бригади територіальної оборони, був інструктором зі стрільби. У листопаді 2022-го перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ (колишній «Азов» ССО) на посаду навідника. У складі підрозділу виконував складні бойові завдання на передовій.
|Загинув в бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Похований в селі Вільне на Дніпропетровщині<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/vitalii-smorodin|title=Віталій Смородін}}</ref>
|-
|10909
|[[Файл:Емблема А4220.png|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Клонцак Микола'''
(«Сват»)
|5 травня 2000, м. [[Червоноград]]. Солдат-санітар в/ч А4220. З 14 років працював. Ріс без батька, батько помер, коли Миколі було 11 років.
|Загинув поблизу міста Бахмут Донецької області. Похований на Алеї Слави Бендюзького кладовища у рідному місті<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/mykola-klontsak|title=Микола Клонцак}}</ref>
|-
|10910
…
10919
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 8 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 12 березня ===
|-----
|-
|10920
|[[Файл:73 МЦСпО.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Пащук Дмитро Дмитрович]]''' 
(«Француз»){{ряд2|{{Орден За мужність III ступеня}}}}
|06 листопада 1995, м. [[Львів]]. Був студентом заочної форми навчання кафедри туризму географічного факультету [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського національного університету імені Івана Франка]], а також пластуном. Воював проти окупантів у лавах 73-го морського центру спеціальних операцій ССО ЗСУ. Був вихованцем Куреня частини 109 імені Ярослава Горошка. Був першуном вишколу старших стрільців крайового табору військового пластування «Легіон». Пройшов вишкільний табір «Лісова школа». З 2016 року Дмитро кілька років у Франції служив у [[Французький іноземний легіон|Іноземному легіоні]]. Мав власний бізнес, заклад «Port wine» розташований у центрі Львова. Здобував вищу освіту, щоб професійно розвивати туризм в Україні. Добровольцем пішов на війну в лютому 2022 року, коли росіяни розпочали повномасштабну війну. Служив поруч з мандрівниками Вітктором-Миколою Гаврилюком і [[Димид Артемій Михайлович|Артемом Димидом]] та народним депутатом [[Лозинський Роман Михайлович|Романом Лозинським]]. Жартома називали свою четвірку на війні «Гавайська ТРО». Воювали на Херсонському напрямку.
|Загинув на Херсонському напрямку від прямого попадання дроном<ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/dmitro-pashhuk-zahisnik-zi-lvova-zaginuv-hersoni_n2272896|title=Пряме поранення дроном: у Херсоні загинув захисник зі Львова Дмитро Пащук}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/414972-na-lvivsini-poprosalisa-z-plastunom-ta-bijcem-sso-dmitrom-pasukom/|title="Дуже важка втрата". На Львівщині попрощалися з пластуном та бійцем ССО Дмитром Пащуком}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://ucu.edu.ua/news/na-vijni-zagynuv-geroj-dmytro-pashhuk/|title=На війні загинув Герой Дмитро Пащук}}</ref>.
|-
|10921
|{{92 ОМБр ЗСУ}}
|'''{{flagicon|Україна}} Ганущак Олександр Володимирович'''
|9 квітня 1994, м. [[Коломия]]. Вступив до лав ЗСУ з вересня 2022. Воював в складі [[92-га окрема механізована бригада (Україна)|92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка]].
|Загинув під час виконання бойового завдання <ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/418347-na-vijni-zaginuv-boec-z-ivano-frankivsini-oleksandr-ganusak/|title=На війні загинув боєць з Івано-Франківщини Олександр Ганущак}}</ref>.
|-
|10922
|[[Файл:71st Jäger Brigade.png|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Монзолевський Вадим'''
|35 років, м. [[Коростишів]] Житомирської області. Після школи опанував фах полірувальника кам'яних виробів. Під час повномасштабного російського вторгнення Вадим приєднався до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Служив гранатометником у 71-й окремій єгерській бригаді.
|Загинув біля села Богданівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, він отримав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. Поховали захисника на Алеї Слави кладовища в рідному місті<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/vadym-monzolevskyi|title=Вадим Монзолевський}}</ref>.
|-
|10923
…
10934
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 8 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 13 березня ===
|-----
|-
|10935
|[[Файл:79 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Шевченко Олександр'''
|Мобілізували у березні 2022 року. Згодом проходив лікування
|Помер під час відпустки, пов'язаної із тривалим лікуванням<ref name=":17">{{Cite news|url=https://suspilne.media/412788-na-vijni-z-rosieu-zaginuli-zahisniki-z-troh-rajoniv-kirovogradsini/|title=На війні з Росією загинули захисники з трьох районів Кіровоградщини}}</ref>.
|-
|10936
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Маруняк Федір'''
|45 років, с. [[Новиця (Калуський район)|Новиця]] Новицької територіальної громади. Служив старшим стрільцем в гірсько-штурмовій роті.
|Загинув під час бою у Донецькій області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/414939-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-fedir-marunak/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Федір Маруняк}}</ref>.
|-
|10937
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Савчук''' '''Олег Олексійович'''
|с. [[Флорине]], Вінниччина.
|Загинув виконуючи бойове завдання на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://vezha.ua/zahyshhayuchy-ukrayinu-zagynuly-dvanadtsyatero-zahysnykiv-z-vinnychchyny/|title=Захищаючи Україну, загинули дванадцятеро захисників з Вінниччини}}</ref>
|-
|10938
|[[Файл:Нарукавний знак 21 батальйону "Сармат".jpg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сеітов Валерій Олегович'''
|27 травня 1997, Херсонища. Молодший сержант, [[21-й окремий мотопіхотний батальйон «Сармат»]]. Старший брат Валерія воював в АТО і втратив ногу, тому у 2016 підписав контракт і брав участь в АТО/ООС,
|Загинув під Бахмутом. Похований 20 березня 2023 на Алеї Слави Ценрального кладовища Чернівців, тому що рідне село залишилося в окупації<ref>{{Cite news|url=http://bukpravda.cv.ua/news/suspilstvo/item/62792-у-чернівцях-попрощаються-з-молодшим-сержантом-валерієм-сеітовим.html#.ZEsroOzMK3I|title=У Чернівцях попрощаються з молодшим сержантом Валерієм Сеітовим}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/420282-akbi-mozna-bulo-pominavsa-b-z-nim-miscami-istoria-viktora-seitova-akij-pohovav-brata-ta-prodovzue-volonteriti/|title="Якби можна було, помінявся б з ним місцями". Історія Віктора Сеітова, який поховав брата та продовжує волонтерити}}</ref>.
|-
|10939
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Наумов Тарас Михайлович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|22 липня 1993, смт [[Радуль]] Чернігівської області. У 2000 році закінчив 11 класів місцевої ЗОШ, потім працював на приватному підприємстві. У грудні 2022 року долучився ЗСУ, службу проходив у складі [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]]<ref>{{Cite web|title=На Чернігівщині попрощалися з трьома загиблими воїнами|url=https://www.0462.ua/news/3566029/na-cernigivsini-poprosalisa-z-troma-zagiblimi-voinami|website=0462.ua - Сайт міста Чернігова|accessdate=2023-05-16|language=uk}}</ref>.
|Загинув під час боїв на Донеччині. Похований 19 березня в смт Радуль. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":14" />.
|-
|10940
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Білоус Віталій Миколайович'''(«Білий»)
|29 липня 1972, м. [[Гайворон]]. Навчався у гайворонській школі, отримав професію газоелектрозварювальника в Гайворонському технікумі. Проживав у Гайвороні, де й одружився. Згодом переїхав жити до Бучі. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав ССО «Азов» в Києві (нині 3-тя окрема штурмова бригада). В її складі воював протягом року. Брав участь в усіх найгарячіших боях біля Гостомеля, Запоріжжі і Бахмутському напрямку. Не раз рятував побратимів. Служив в 2-й роті 2-го штурмового батальйону 3ОШБр.
|Загинув на Бахмутському напрямку. Похований в місті Буча<ref name=":11" />.
|-
|10941
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сакара Вадим'''
|1987. Житель Піщанобрідської громади.
|Загинув поблизу населеного пункту Дубово-Василівка Донецької області. Прощатилися з захисником 18 березня в селі Червона Поляна. Похований в селі Якимівка<ref name=":11" />.
|-
|10942
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Турта Павло'''
|33 роки, молодший сержант.
|Загинув під час виконання бойового завдання біля села Червонопопівка Севєродонецького району Луганської області. Похорону відбувся 18 березня в місті Знам'янка Кропивницького району<ref name=":11" />.
|-
|10943
|[[Файл:Нашивка 104-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Рівненська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ковенько Іван'''
|43 роки, с. [[Нетреба (Вараський район)|Нетреба]] Рівненської області. Закінчив Великоцепцевицький ліцей. Працював будівельником. Одружився. Виховував із дружиною трьох синів, старший із яких потребує постійного лікування. На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, пішов захищати свою родину та Батьківщину. Приєднався до лав 61-го окремого батальйону 104-ї бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був старшим стрільцем.
|Загинув обороняючи від окупантів місто Бахмут на Донеччині. Похований у рідному селі<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/ivan-kovenko|title=Іван Ковенько}}</ref>
|-
|10944
|[[Файл:24 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Соляк Михайло'''
|15 листопада 1983, с. [[Острів (Червоноградський район)|Острів]]. Солдат, навідник механізованого відділення 24-ї ОМБр.
|Загинув поблизу с. Оріхово-Василівка Донецької області <ref>{{Cite news|url=https://tvoemisto.tv/news/na_viyni_zagynuly_shche_dvoie_geroiv_zi_lvivshchyny_145272.html|title=НА ВІЙНІ ЗАГИНУЛИ ЩЕ ДВОЄ ГЕРОЇВ ЗІ ЛЬВІВЩИНИ}}</ref>
|-
|10945
…
10949
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 13 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 14 березня ===
|-----
|-
|10950
|[[Файл:1th Separate Mechanized Battalion «Da Vinci Wolves».png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мирончиков Сергій Михайлович'''(«Крахмал»)
|18 червня 1990, с. [[Гнідин]]. З початком повномасштабного вторгнення вступив до Золочівського Добровільного територіального формування, де входив до складу групи швидкого реагування. Восени 2022 року добровільно пішов до Збройних Сил України. Воював у складі 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Був артилеристом.
|Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом. Похорон відбувся 18 березня у с. Гнідин<ref name=":17"/>.
|-
|10951
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Грищук Іван'''
|14 вересня 1978, с. [[Топорівці (Коломийський район)|Топорівці]] Городенківської громади
|Загинув у Бахмуті під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/417450-na-vijni-zaginuv-boec-z-ivano-frankivsini-ivan-grisuk/|title=На війні загинув боєць з Івано-Франківщини Іван Грищук}}</ref>.
|-
|10952
|[[Файл:77th airmobile brigade.png|125x125пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Іващенко Василь Володимирович'''
|25 червня 1992, с. [[Великі Кринки]]. Був мобілізований до лав ЗСУ у листопаді 2022 року. Солдат, сапер 77-ї окремої аеромобільної бригади (в/ч А4355).
|Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в районі міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://poltava.to/news/70441/|title=ЗА ОСТАННІЙ ТИЖДЕНЬ СТАЛО ВІДОМО ПРО ЗАГИБЕЛЬ 25 ЗАХИСНИКІВ З ПОЛТАВЩИНИ}}</ref>
|-
|10953
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Коваленко Юрій Петрович]]''' {{Орден «За мужність» III ступеня}}
|21 березня 1966, с. [[Некрасове (Шосткинський район)|Некрасове]], Сумщина. Закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка за фахом історика. У 1991-му взяв участь у музичному фестивалі «Червона рута», що проходив у Запоріжжі, виступив з авторською піснею «Дума про Гетьманщину», присвячену Батуринській трагедії 1708 року. Мав власний музичний гурт «Трактир». Понад 17 років Юрій Коваленко брав активну участь у розкопках Батурина. Відкрив головний храм гетьманської столиці&nbsp;— собор Живоначальної Трійці, знайшов усипальницю родини відомих меценатів Терещенків. Написав понад 70 наукових праць. У 2008 році на основі знахідок, що він робив разом з колегами, у Глухові відкрили Музей археології. З початком війни у 2014 році Юрій Коваленко приєднався до гуманітарної місії «Чорний тюльпан». Його зусиллями вдалося знайти, ідентифікувати та передати рідним для перепоховання тіла сотень українських воїнів, які загинули у боях під Іловайськом і Дебальцевим. У грудні 2020 року підписав контракт з ЗСУ. Дисертацію захистив уже під час служби у ЗСУ, у 2021 році, здобувши науковий ступінь кандидата історичних наук. Воював під Авдіївкою, а з початком повномасштабного вторгнення захищав від окупантів Чернігівщину, Київщину та Донеччину.
|Загинув на Луганщині внаслідок прямого влучання з ворожого танка. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно (1 травня 2023)<ref>{{Cite news|url=https://expres.online/zhittevi-istorii/na-viyni-polig-56-richniy-yuriy-kovalenko-yura-mariv-arkheologieyu-z-ditinstva|title=На війні поліг 56-річний Юрій Коваленко. “Юра марив археологією з дитинства”}}</ref><ref name=":10">{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/2582023-46657|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №258/2023}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://novynarnia.com/2023/03/15/lyudyna-legenda-u-bytvi-za-donbas-zagynuv-arheolog-yurij-kovalenko-yakyj-rozkopav-baturyn/|title=“Людина-легенда”: у битві за Донбас загинув археолог Юрій Коваленко, який розкопав Батурин}}</ref>.
|-
|10954
|
|{{flagicon|Україна}}
|
|
|-
|10954
…
10964
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 14 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 15 березня ===
|-----
|-
|10950
|[[Файл:Logo 67-ma separate mech brigade.jpg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Штремпел Йосип Гийзович|Штремпел Йосип Гейзович]]'''(«Пона»){{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|[[26 вересня]] [[1972]], селище [[Великий Бичків]], Закарпаття. Учасник російсько-української війни. У квітні 2022 року добровольцем доєднався до лав ДУК [[Добровольчий український корпус|«Правий сектор»]].
|Загинув захищаючи Луганський напрямок. Похований 20 березня 2023 року в Тернополі<ref name=":2" /><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/415389-na-vijni-zaginuv-zakarpatec-josip-strempel/|title=На війні загинув закарпатець Йосип Штремпел}}</ref>.
|-
|10951
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кулак Олександр'''
|16 грудня 1978, селище [[Ланчин]] Івано-Франківської області. Був учасником АТО/ООС. Після початку повномасштабної війни долучився до ЗСУ 17 лютого 2023 року. Служив стрільцем-помічником гранатометника мотопіхотного відділення 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
|<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/417156-na-vijni-pomer-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-oleksandr-kulak/|title=На війні помер військовослужбовець з Прикарпаття Олександр Кулак}}</ref>.
|-
|10952
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ділета Назарій Михайлович'''
|13 лютого 1996, м. [[Івано-Франківськ]]. Дитинство і юнацькі роки провів у селі [[Липівка]] Тисменицької громади. Закінчив ліцей №&nbsp;19. Навчався у Вищому художньому професійному училищі №&nbsp;3 Івано-Франківська. Після закінчення навчання поступив у художній університет прикладного мистецтва м. Івано-Франківськ. Навчався на заочні формі, та був призваний на строкову службу в лави ЗСУ. Служив у м. Київ у Президентському полку в роті почесної варти. Після демобілізації працював на приватному підприємстві з обробки штучного каменю. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Служив водієм-стрільцем, старший солдат. Службу проходив у бойовій зоні. Спочатку на Києво-Житомирському напрямку, потім Дружківка, Краматорськ, Білогорівка Бахмацького району Донецької області. У Білогорівці дістав поранення в ногу, проходив лікування у Житомирській лікарні. Опісля відправився у батальйон м. Чернівці, де комісія ВЛК повернула на позицію на Донеччині, в село Білогорівка, там він отримав 2 контузії.
|Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Білогорівка Бахмутського району<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/418143-na-vijni-zaginuv-boec-z-ivano-frankivsini-nazarii-dileta/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Назарій Ділета}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/455052-v-ivano-frankivsku-vidkrili-pamatni-doski-zagiblim-bijcam-nazariu-dileti-ta-maranu-orisuku/|title=В Івано-Франківську відкрили пам'ятні дошки загиблим бійцям Назарію Ділеті та Мар'яну Орищуку}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.geroi.if.ua/content&content_id=428|title=Назарій Ділета}}</ref>.
|-
|10953
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кушніренко Ігор'''(«Добряк»)
|21 червня 1978, [[Ямниця]] поблизу Івано-Франківська. Старший лейтенант. Воював в АТО. У квітні 2022 повернувся до військової справи. Служив на командиром кулеметного взводу стрілецької роти. У січні 2023 отримав важке поранення поблизу Солдара і з того часу лікувався.
|Помер внаслідок важкого поранення, отриманого у зоні бойових дій поблизу Соледара Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/415110-vnaslidok-poranenna-bila-soledara-pomer-komandir-kulemetnogo-vzvodu-z-prikarpatta-igor-kusnirenko/|title=Внаслідок поранення біля Соледара помер командир кулеметного взводу з Прикарпаття Ігор Кушніренко}}</ref>.
|-
|10954
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Нікітченко Олександр Юрійович'''
|50 років, м. [[Сміла]]. Прапорщик. Закінчив загальноосвітню школу №&nbsp;11 та Смілянське професійно-технічне училище №&nbsp;4, де здобув спеціальність слюсаря-ремонтника. 26 років перебував на службі в одній з військових частин ЗСУ. У 2015 році брав участь в антитерористичній операції у місті Краматорськ
|Загинув в Авдіївці під час виконання військових обов'язків<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/423105-sluziv-u-zsu-26-rokiv-na-vijni-z-rosieu-zaginuv-cerkasanin/|title=Служив у ЗСУ 26 років: на війні з Росією загинув черкащанин}}</ref>.
|-
|10955
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Латуша Микола Федорович'''
|49 років, с. [[Нова Ободівка]]. Стрілець-санітар 3 танкової бригади 1 піхотного батальйону механізованої роти військової частини А2573. Народився 20 травня 1973 року. Мобілізований 06.03.2022. Залишилися мати, брат, дочка.
|Загинув на Харківщині під час виконання військових обов'язків<ref>https://naparise.com/posts/na-viini-zahynuv-viiskovyi-mykola-latusha-z-vinnychchyny</ref>.
|-
|10956
|[[Файл:Краматорський загін ДПСУ.jpg|156x156пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Осадчий Олег'''
|47 років, м. [[Краматорськ]]. Був вірянином місцевої римсько-католицької парафії Зіслання Святого Духа. Став сиротою в 11 років. З 11 жовтня 2016 року пішов добровольцем до лав 54 бригади ЗСУ. На момент повномасштабного вторгнення РФ служив в 11 прикордонному загоні в Краматорську. Дружина і сини виїхали до Івано-Франківська.
|Загинув у боях за Бахмут. Похований у Івано-Франківську на алеї героїв на Чукалівському цвинтарі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/422256-zahisav-svij-donbas-v-ivano-frankivskij-gromadi-pohovaut-prikordonnika-olega-osadcogo-z-doneccini/|title="Захищав свій Донбас". В Івано-Франківській громаді поховають прикордонника Олега Осадчого з Донеччини}}</ref>
|-
|10957
|[[Файл:53 ОМБр.svg|146x146пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Березюк Володимир Володимирович'''
|с. [[Писарівка (Волочиський район)|Писарівка]], Хмельницька область. Закінчив місцеву школу, а після цього&nbsp;— Хмельницьке ПТУ №&nbsp;7. Захищав Україну у 2015—2016 роках, а в березні 2022-го, після початку повномасштабного вторгнення, добровільно пішов на фронт. Він разом із другом звернувся до військової частини, де раніше проходив службу, і поїхав на передову.
|Загинув під Водяним під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://war.obozrevatel.com/ukr/volodimir-berezyuk-zaginuv-u-boyu-pid-vodyanim-foto-vtrati-ukraini-na-vijni.htm|title=Віддав життя за майбутнє України: в бою під Водяним загинув Володимир Березюк із Хмельниччини}}</ref>.
|-
|10958
|[[Файл:117th Territorial Brigade Badge.png|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Михайленко Артем'''
|43 роки, родом з Миколаївщини. Працював на будівництвах. У 2004 році воював в Іраку. Останні 10 років мешкав із родиною у місті [[Конотоп]] на Сумщині. З початком повномасштабної війни служив кулеметником у 151-му окремому батальйоні територіальної оборони.
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/artem-mykhailenko|title=Артем Михайленко}}</ref>.
|-
|10959
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Кройтор Сергій Миронович]]'''
|Після закінчення загальноосвітньої школи наприкінці 1980-х років ніс строкову службу в десантних військах. З початком незалежності, 16 років пропрацював із українським дизайнером і виробником класичного одягу [[Воронін Михайло Львович|Михайлом Вороніним]], а потім відкрив маленьке власне виробництво з пошиття чоловічого одягу. У 2013—2014 роках перебував на Майдані під час [[Революція гідності|Революції гідності]]. У серпні 2014 року після мобілізації брав участь в АТО на сході України. Відразу після навчання разом із спіслуживцями потрапив на захист [[Донецьк (аеропорт)|Донецького аеропорту (ДАПу)]], ставши відразу учасником [[Бої за Піски|бою в Пісках]]. За другої ротації&nbsp;— на початку 2015 року також став учасником оборонної епопеї Донецького аеропорту. Далі брав участь у бойових діях на лінії оборони за 800 метрів від ДАПу<ref>{{Cite web|title=ДАП: "Острів свободи", який ми захищали|url=https://zn.ua/ukr/personalities/dap-ostriv-svobodi-yakiy-mi-zahischali-268835_.html|website=Дзеркало тижня|date=2018-02-11|accessdate=2023-01-17|language=uk|first=Леся|last=Литвинова}}</ref><ref>{{Cite web|title=19-21 січня 2015 року – пекельні дні оборони Донецького аеропорту. Розповідає «кіборг» Володимир Небір|url=https://www.radiosvoboda.org/a/oborona-donetskogo-aeroportu-19-sichnya-nebir/31052574.html|website=Радіо Свобода|date=2021-01-19|accessdate=2023-01-17|language=uk|first=Ярослава|last=Трегубова}}</ref>. 22 січня 2020 року Укрпошта випустила марку, присвячену захисникам Донецького аеропорту («кіборгам»). У церемонії спецпогашення крім Сергія Кройтора взяли участь й інші захисники Донецького аеропорту [[Боровик Руслан Анатолійович|Руслан Боровик]] (позивний «Баґдад»), Іван Лавриненко («Фагот») та матері загиблих військових<ref>{{Cite web|url=https://suspilne.media/10382-ukrposta-vipustila-130-tisac-marok-prisvacenih-kiborgam/|title=Укрпошта випустила 130 тисяч марок, присвячених "кіборгам"|last=Глушко|first=Альона|date=22 січня 2020|publisher=Суспільне Новини|language=укр|accessdate=5 лютого 2023}}</ref>.
|Загинув біля селя Ямпіль Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://novynarnia.com/2023/03/18/u-boyah-za-donechchynu-zagynuv-kiborg-sergij-krojtor/|title=У боях за Донеччину загинув “кіборг” Сергій Кройтор}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://zn.ua/ukr/war/na-donbasi-zahinuv-kiborh-serhij-krojtor.html|title=НА ДОНБАСІ ЗАГИНУВ КІБОРГ СЕРГІЙ КРОЙТОР}}</ref>
|-
|10959
|[[Файл:71st Jäger Brigade.png|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Федоров Володимир Олегович'''
|17 жовтня 1987. [[Київ]]. Солдат. Бойовий медик. Позивний Скальпель. Блискуче закінчив Фізико-математичний факультет КПІ ім. Сікорського. Професійний фізик. Науковий співробітник Академії наук України. Працював над методами діагностики в галузі онкології та косметології. Пішов проти проросійських поглядів його батьків. В березні 2022 пішов добровольцем захищати Україну від загарбників в складі 71 ОЄБ ДШВ ЗСУ. Загинув під час бою рятуючи пораненого побратима. Зостався син 11 років.
|Рятуючи життя пораненого побратима героїчно загинув 15 березня 2023 в Донецькій області Ясинуватському районі селище Кам'янка. Похований 23 березня в Києві на Берковецькому кладовищі. 42 ділянка 11 ряд.
|-
|10960
|[[Файл:24th Separate Assault Battalion SSI (with tab).svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} [[Лемішенко Андрій Миколайович|'''Лемішенко Андрій Миколайович''']]<br/>{{Орден За мужність I ступеня}}{{Орден За мужність II ступеня}}{{Орден За мужність III ступеня}}
|1978, м. [[Христинівка]], Черкаська область. Брав участь в АТО на сході України. У 2020 році уклав контракт із ЗСУ. Командир машини — командир штурмового відділення [[24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар»|окремого штурмового батальйону «Айдар»]]. У вересні 2022 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а в березня 2023&nbsp;— орденом «За мужність» ІІ ступеня.
|Загинув [[15 березня]] 2023 у Донецькій області. Похований у м. Черкаси.{{cite news |url= https://provce.ck.ua/u-cherkasakh-pokhovaly-zahybloho-na-viyni-zakhysnyka/ |title= У Черкасах поховали загиблого на війні захисника|date= 31 березня 2023 |publisher= Про Все |accessdate= 18 серпня 2023}}</ref> Посметрно наголоджений орденом «За мужність» І ступеня (11.08.2023).
|-
|10960
…
10964
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 15 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 16 березня ===
|-
|10965
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Марунчак Михайло'''
|36 років, Галицька міська громада.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref name=":3">{{Cite news|url=https://suspilne.media/419172-na-vijni-zaginuli-bijci-z-ivano-frankivsini-oleg-konopada-ta-mihajlo-maruncak/|title=На війні загинули бійці з Івано-Франківщини Олег Конопада та Михайло Марунчак}}</ref>.
|-
|10966
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Андрійко Володимир'''
|[[Нова Михайлівка]] Решетилівської громади. Останні роки життя проживав у [[Полтава|Полтаві]], займався ремонтами квартир. Після початку повномасштабного вторгнення почав працювати водієм. Захищати Україну пішов добровольцем. 7-го грудня 2022 року Володимир Андрійко підписав контракт із десантно-штурмовими військами. Воїн мав звання солдат, а посаду - розвідник. Два місяці був у Житомирській області на навчаннях, після чого його бригада відправилася на оборону Луганщини. Востаннє з рідними говорив 16 березня перед виходом на бойову позицію. Його брат Едуард Андрійко також служить в ЗСУ, 
|Загинув під час бойових дій біля міста Кремінна, що на Луганщині. Загинув від мінометного обстрілу, а побратими які пішли забирати його тіло загинули від кулі снайпера. Похований 24 березня 2023 в селі Нова Михайлівка <ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/553861-zvanna-geroj-ukraini-prosat-prisvoiti-35-ricnomu-volodimiru-andrijku-iz-poltavsini/|title=Звання Герой України просять присвоїти 35-річному Володимиру Андрійку із Полтавщини}}</ref>. 
|-
|10967
…
10974
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 16 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 17 березня ===
|-
|10975
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Конопада Олег'''
|35 років, Калуська міська громада. Мобілізований 4 березня 2022. Служив старшим сержантом, гранатометником штурмового відділення штурмової роти.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині<ref name=":3" />.
|-
|10976
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Маєвський Юрій'''
|39 років, м. [[Хмельницький]]. у мирному житті працював у сфері сільського господарства. На війну пішов добровольцем. Спершу служив у добровольчому формуванні «Авангард», після цього перевівся у бойову частину. Пластун, вступив до Пласту у жовтні 1997 року. В серпні 1999 року був одним із співзасновників підготовчого куреня ім. Симона Петлюри у Хмельницькому.
|Загинув під час виконання бойового завдання. 23 березня відбулося прощання з героєм у місті Хмельницький<ref>{{Cite news|url=https://vsim.ua/lyudi/vityaguvav-poranenogo-ta-zaginuv-poproschalisya-z-hmelnichaninom-yurie-11779875.html|title=Витягував пораненого та загинув. Попрощалися з хмельничанином Юрієм Маєвським}}</ref>.
|-
|10977
|[[Файл:Нарукавний знак Адміністрації ДССТ.png|110x110пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Яремчук Назарій'''
|36 років, м. [[Львів]]. У 2003—2013 роках проживав у Іспанії, потім повернувся до України і працював у будівельній сфері. Захоплювався рибалкою. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно вступив до територіальної оборони. Захищав Україну у складі військової частини Т0910 Державної спеціальної служби транспорту. Виконував бойові завдання на східному напрямку.
|Загинув під час виконання бойового завдання. Похороно відбувся 24 березня. Похований на Личаківському кладовищі у Львові<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/423990-u-lvovi-poprosautsa-iz-zahisnikom-nazariem-aremcukom/|title=У Львові попрощаються із захисником Назарієм Яремчуком}}</ref>.
|-
|10978
|[[Файл:Separate Regiment of the President of Ukraine.svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Старченко Олег'''
|33 роки, м. [[Львів]]. Закінчив Середнє професійно-технічне училище №&nbsp;26. Після цього проходив строкову військову службу у Василькові. У мирний час здебільшого працював за кордоном. Із початком повномасштабної війни став на захист України у [[Окрема президентська бригада|Окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького.]]
|Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 23 березня у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Похований на Личаківському кладовищі в місті Львів<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/422688-u-lvovi-poprosautsa-iz-vijskovim-okremoi-prezidentskoi-brigadi-olegom-starcenkom/|title=У Львові попрощаються із військовим Окремої президентської бригади Олегом Старченком}}</ref>.
|-
|10978
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Боржиєвський Віктор'''
|36 років, м. [[Кам'янець-Подільський]]. Солдат та навідник. Вихованець Кам'янець-Подільської станції юних туристів, активно займався спортивним туризмом, успішно виступав у складі команди м. Кам'янця-Подільського на змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Був суддею ІІ категорії, входив до складу головної суддівської колегії обласних чемпіонатів для учнівської та студентської молоді.
|Загинув від куль снайпера у Луганській області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/421731-u-boah-na-lugansini-zaginuv-viktor-borzievskij-z-hmelniccini/|title=У боях на Луганщині загинув Віктор Боржиєвський з Хмельниччини}}</ref>.
|-
|10979
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Марченко Микола Вікторович'''
|1 жовтня 1998, с. [[Гусарівка (Балаклійська міська громада)|Гусарівка]] Балаклійського району. Загинув 17.03.2023 в селі Костянтинівка Донецької області.
|
|-
|10980
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Юров Андрій Володимирович'''
|20 серпня 1984, м. [[Ладижин]]. Закінчив Ладижинську ЗОШ №&nbsp;1. Навчався у Ладижинському коледжі Вінницького Національного Аграрного університету за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та отримав професію технік-механік. Після навчання працював в Ладижинському лісництві лісорубом.
3 січня 2023 року був призваний по мобілізації на військову службу до Збройних Сил України.
|Загинув 17 березня 2023 року в районі населеного пункту Богданівка Донецької області<ref name=":13">{{Cite news|url=https://www.ladrada.gov.ua/vichno-u-pamiati-miskoi-hromady/1638-вічно-у-памяті-міської-громади.html|title=вічно-у-памяті-міської-громади}}</ref>.
|-
|10981
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Олексюк Роман Петрович'''
|26 червня 1982, м. [[Ладижин]]. Закінчив загальноосвітню школу №&nbsp;4 міста Ладижина. Навчався у Вінницькому професійно-технічному коледжі за спеціальністю&nbsp;— автослюсар. Працював у ТОВ «Вінницька птахофабрика» на посаді підсобного робітника в цеху первинної обробки. З першого дня повномасштабного вторгнення був призваний до лав територіальної оборони смт. Тростянець. Пізніше переведений на посаду кулеметника стрілецького батальйону однієї з військових частин.
|Загинув 17 березня 2023 року під населеним пунктом Невельське Донецької області<ref name=":13" />.
|-
|10982
|[[Файл:Нарукавний знак ЦСО СБУ.png|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Вдовиченко Олександр Володимирович]]'''<br/>{{Орден Золота Зірка (Україна)|nocat=true}}{{Орден За мужність I ступеня}}{{Орден За мужність II ступеня}}{{Орден За мужність III ступеня}} 
|17 січня 1981, Одеська область. Повний кавалер ордена «За мужність». Під час російського вторгнення в Україну — керівник групи снайперів, полковник [[Альфа (спецпідрозділ СБУ)|Центру спеціальних операцій «Альфа»]] [[Служба безпеки України|Служби безпеки України]]. Під його керівництвом групи снайперів здійснили понад 10 результативних виходів на Донеччині.<ref>{{Cite news|url= https://savranrada.odessa.ua/oholoshennia/3295-savranska-gromada-vtratila-vojina-oleksandra-volodimirovicha-vdovichenka.html |title= Савранська громада втратила воїна – Олександра Володимировича Вдовиченка.|date= 18 березня 2023|publisher= savranrada.odessa.ua|accessdate= 2 вересня 2023}}</ref>
|Загинув 17 березня 2023 року поблизу м. Бахмут Донецької області. Герой України (посмертно)<ref>{{Cite news|url= https://www.president.gov.ua/news/nemaye-takih-sliv-shob-opisati-silu-velich-i-samopozhertvu-g-85241 |title= Немає таких слів, щоб описати силу, велич і самопожертву героя, який залишається навічно в бою, щоб його народ зберіг волю та здобув перемогу – Президент у День пам’яті захисників України|date= 29 серпня 2023|publisher= president.gov.ua|accessdate= 2 вересня 2023}}</ref>.
|-
|10983
…
10984
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 17 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 18 березня ===
|-
|10985
|[[Файл:Kyiv Special Police Regiment patch.png|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}} '''[[Грама Руслан Володимирович]]'''<br/>{{Медаль Захиснику Вітчизни|2015}}
||Старший сержант [[Полк поліції «Київ»|полку особливого призначення «Київ»]]. Присвятив службі в органах внутрішніх справ 13 років. Воював з 2014 року
||Загинув у бою з російськими загарбниками в Донецькій області під Бахмутом<ref>[https://1news.com.ua/podii/nazavzhdy_v_stroyu-u-bahmuti-geroyichno-zagynuv-boyets-polku-kyyiv-ruslan-grama-18-b.html #Назавжди_в_строю У Бахмуті героїчно загинув боєць полку «Київ» Руслан Грама 18 б…]</ref>. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/3382023-47093|title=Указ президента України №338/2023|date=19 червня 2023}}</ref>.
|-
|10986
|[[Файл:Нашивка 102-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Івано-Франківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ткачук Михайло'''
|16 вересня 1977, с. [[Мишин]] Нижньовербізької територіальної. Перед початком повномасштабного вторгнення чоловік повернувся з-за кордону та 24 лютого 2022 року став на захист України. Був стрільцем у 102 окремій бригаді територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського.
|Загинув на Запоріжжі у Пологівському районі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/419394-na-zaporizzi-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-mihajlo-tkacuk/|title=На Запоріжжі загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Михайло Ткачук}}</ref>.
|-
|10987
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Якібчук Руслан Дмитрович'''
|30 червня 1973, м. [[Косів]]. Розпочав службу на флоті, був членом екіпажу флагмана «Гетьман Сагайдачний», три роки воював в АТО/ООС. Під час повномасштабного вторгнення військовослужбовець боронив Київщину, пройшов бої під Сєвєродонецьком, Лисичанськом. Закінчив вище професійне училище №&nbsp;21 в Івано-Франківську. У 2014 році написав заяву про вступ у полк «Азов», але черга була великою, тому його не взяли. З 2015 до 2017 року боєць служив за контрактом у 14 механізованій бригаді ЗСУ. Брав участь у боях поблизу Новгородського, Світлодарської дуги, Миронівського, Красногорівки, Мар'їнки, Курахового. Потім повернувся додому. 24 лютого 2022 року разом із сім'єю перебував у Чехії, але вже 2 березня був в Україні і пішов служити у 109 окремий гірсько-штурмовий батальйон,10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».14 жовтня 2022 року в одному з боїв його контузило, він отримав поранення ноги. Після цього довго лікувався. Пройшовши реабілітацію, повернувся на фронт.
|Загинув під час бойових дій поблизу села Роздолівка Бахмутського району на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/419343-zminuut-svit-tilki-vidvazni-na-doneccini-zaginuv-poet-i-muzikant-boec-desatki-z-kosova-ruslan-akibcuk/|title="Змінюють світ тільки відважні!" На Донеччині загинув поет і музикант, боєць "десятки" з Косова Руслан Якібчук ДОПОВНЕНО}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/423063-vin-mig-stati-vidatnim-muzikantom-na-frankivsini-poprosalisa-z-vijskovosluzbovcem-ruslanom-akibcukom/|title="Він міг стати видатним музикантом". На Франківщині попрощалися з військовослужбовцем Русланом Якібчуком}}</ref>.
|-
|10988
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Буц Віткор'''
|44 роки, [[Іванівка (Карлівська міська громада)|Іванівка]] Карлівського району Полтавської області. 11 листопада 2022 був мобілізований до війська. Проживав в селищі Чутове.
|Загинув під час мінометного обстрілу на Донеччині. 26 березня похований в селищі Чутове<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/426126-na-poltavsini-poprosalisa-iz-viktorom-bucem-akij-zaginuv-na-vijni/|title=На Полтавщині попрощалися із Віктором Буцем, який загинув на війні}}</ref>.
|-
|10989
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Коханський Володимир'''
|25 років. Проживав у селі [[Лозувата (Голованівський район)|Лозувата]] Кіровоградської області.
|Загинув під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту [[Оріхово-Василівка]] Бахмутського району<ref name="кропив 22.03.23"/>.
|-
|10990
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Потапчук Валерій Михайлович'''
|11 листопада 1977, с. [[Малушка]], [[Березнівський район|Березнівського району]], [[Рівненська область|Рівненської області]]. Солдат, служив навідником гірсько-штурмової роти військової частини [[8-й окремий гірсько-штурмовий батальйон (Україна)|А3029]]. З першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну приєднався до лав ЗСУ.
|Загинув в районі [[Бахмут]]а на Донеччині внаслідок мінометного обстрілу. Поховали на «Новому» кладовищі м. Костопіль.<ref>{{Cite news|url=https://rivne1.tv/news/143849-u-kostopilskiy-hromadi-oholosheno-den-zhalobi-za-zahiblim-na-donechchini-heroem|title=У Костопільській громаді оголошено День жалоби за загиблим на Донеччині Героєм}}</ref>
|-
|10991
|[[Файл:57th Separate Motorized Infantry Brigade SSI (no tab).png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Заєць Антон Павлович'''(«Чехов»)
|33 роки, м. [[Знам'янка]] Кіровоградської області. Закінчив Український державний хіміко-технологічний університет, здобув спеціальність інженера з метрології та вимірювальної техніки. Жив у [[Київ|Києві]]. Працював за фахом в компанії ТОВ «Ріг Експерт». Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. З початком повномасштабного вторгнення Антон захищав рідну країну у лавах ЗСУ. Служив у 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був заступником командира 34-го батальйону з бойової роботи. За час служби Антон неодноразово був відзначений нагородами, зокрема, медаллю «За військову службу Україні» (2016) та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2020). Старший лейтенант.
|Похований на Лук'янівському військовому цвинтарі у Києві<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/anton-zaiets|title=Антон Заєць}}</ref>.
|-
|10992
…
10994
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}}
|Військовослужбовці ЗС України.
|(для доповнення за 18 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 19 березня ===
|-----
|10995
|[[Файл:International Legion of Territorial Defense of Ukraine emblem.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Нова Зеландія}} '''Кейн Те Тай'''<br/>(«Turtle»)||{{дтс|1985||}}, 38 років, [[Нова Зеландія]]. Командир розвідувального підрозділу Foreign Reconnaissance Team [[Інтернаціональний легіон територіальної оборони України|Інтернаціонального легіону територіальної оборони України]]. Етнічний [[Маорі (народ)|маорі]]. Виріс в [[Біч-Гейвен (Нова Зеландія)|Біч-Гейвен]]. 2002 року, після закінчення школи, у віці 17 років пішов служити в [[Збройні сили Нової Зеландії]]. За роки служби служив в Афганістані та інших місцях, виконуючи миротворчі обов'язки. Після того продовжив працювати в багатьох країнах як приватний охоронний підрядник. Перед приїздом в Україну він припинив стосунки з дівчиною, звільнився з роботи, продав будинок і машину. У квітні 2022 року прибув в Україну. Спочатку допомагав цивільним навчитися виявляти та знешкоджувати міни, першої медичної допомоги та прийомів рукопашного бою. Потім працював з групою в Харкові, евакуюючи людей із небезпечних місць під сильним вогнем. Також тренував військових. У липні підписав контракт із ЗСУ і відправився в Донецьку область. Брав участь в боях під Павлівкою. Під час звільнення села під Бахмутом врятував українського бійця Олексія Гордєєва, який провів 42 дні у підвалі, харчуючись крихтами їжі та водою з радіатора. Залишилися мати та 12-річна донька.||Загинув під чач відбиття штурму окопу (місце не уточнено)<ref>[https://www.nzherald.co.nz/nz/grave-concerns-for-kiwi-fighter-in-ukraine-after-social-media-silence-final-message-reveals-his-desire-to-come-home/MVXJ3HUDIZDCNIJPEMWUD26OIQ/ Grave concerns for Kiwi fighter in Ukraine Kane Te Tai after social media silence&nbsp;— final message revealed desire to come home] {{ref-en}}<br/>[https://www.newyorker.com/magazine/2023/01/02/trapped-in-the-trenches-in-ukraine Trapped in the Trenches in Ukraine] {{ref-en}}<br/>[https://ua.korrespondent.net/world/4573405-v-ukraini-zahynuv-dobrovolets-iz-novoi-zelandii В Україні загинув доброволець із Нової Зеландії]<br/>[https://www.stuff.co.nz/national/128831460/what-life-is-like-for-a-kiwi-on-the-frontline-in-ukraine What life is like for a Kiwi on the frontline in Ukraine] {{ref-en}}<br/>[https://www.stuff.co.nz/world/europe/300777917/the-shelling-is-so-close-it-makes-you-puke-says-kiwi-fighting-in-ukraine The shelling is so close it makes you puke, says Kiwi fighting in Ukraine] {{ref-en}}<br/>[https://telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2023-03-21/5783794-ukraina-zakhopila-moe-sertse-pid-bakhmutom-zaginuv-geroy-z-novoi-zelandii-yakiy-vryatuvav-zhittya-ukrainskomu-voinu «Україна захопила моє серце»: під Бахмутом загинув Герой з Нової Зеландії, який врятував життя українському воїну]</ref>.
|-
|10996
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Дадабаєв Марат'''
|м. [[Калуш]], сержант. Мобілізований до війська 20 лютого 2023 року. Служив заступником командира бойової машини, навідником-оператором гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмової роти.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref name=":4">{{Cite news|url=https://suspilne.media/419952-na-vijni-zaginuli-vijskovosluzbovci-z-ivano-frankivsini-marat-dadabaev-ta-nazar-cigan/|title=На війні загинули військовослужбовці з Івано-Франківщини Марат Дадабаєв та Назар Циган}}</ref>.
|-
|10997
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Дзумедзей Іван'''
|м. [[Коломия]]. Навчався у Коломийській школі №&nbsp;6 та індустріально-педагогічному технікумі. З 2013 до 2014 року служив в українській армії. Після повномасштабного вторгнення РФ у лавах ЗСУ прослужив рік. За цей час отримав уламкові поранення, мав дві контузії.
|Загинув внаслідок трагічного випадку, коли повертався на передову. Прощання відбулося у парафії святого священномученика Йосафата під звуки Державного гімну України, який парафіяни грали на унікальному дзвоні-карильйоні.<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/426036-u-kolomii-na-ivano-frankivsini-pohovali-vijskovosluzbovca-ivana-dzumedzea/|title=У Коломиї на Івано-Франківщині поховали військовослужбовця Івана Дзумедзея}}</ref>.
|-
|10998
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Поліводський Олександр Анатолійович'''
|9 жовтня 1973. З вересня 2001 року працював викладачем правничого факультету Києво-Могиляньскої академії. Був високопрофесійним адвокатом, кандидатом юридичних наук, доцентом. У 2010 році він увійшов до списку 100 найкращих юристів України. Також адвокат був радником низки громадських організацій аграрної сфери. До лютого 2023-го очолював Комітет з аграрного, земельного та довкільного права НААУ. З початком повнтомасштабного вторгнення зарахований в ТРО на посаду стрільця стрілецької роти батальйону територіальної оборони.
|Загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://war.obozrevatel.com/ukr/potraplyav-u-top-100-yuristiv-i-buv-radnikom-mizhnarodnih-organizatsij-na-fronti-zaginuv-advokat-polivodskij.htm|title=Потрапляв у топ-100 юристів і був радником міжнародних організацій: на фронті загинув адвокат Поліводський}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://tsn.ua/ato/na-luganschini-zaginuv-vidomiy-advokat-oleksandr-polivodskiy-2313052.html|title=На Луганщині загинув відомий адвокат}}</ref>.
|-
|10999
|[[Файл:Нашивка 102-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Івано-Франківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Савчин Андрій'''
|43 роки, с. [[Старі Богородчани]]. Тривалий час перебував на заробітках у Чехії: будував висотні будинки. Коли почалася російсько-українська війна, повернувся в Україну. Долучився до лав ТРО ЗСУ у березні 2022 року.
|Загинув на Запорізькому напрямку при наступі військ РФ. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований 15 травня 2023<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/477292-vvazali-zniklim-bezvisti-na-zaporizkomu-napramku-zaginuv-soldat-z-ivano-frankivsini-andrij-savcin/|title=Вважали зниклим безвісти. На Запорізькому напрямку загинув солдат з Івано-Франківщини Андрій Савчин}}</ref>.
|-
|11000
|[[Файл:Нашивка 119-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Чернігівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Костюк Дмитро Олександрович'''
|20 років, м. [[Чернігів]]. Заочно навчався в транспортній академії і працював помічником кухаря в грузинському ресторані. У березні 2022 разом з батьком долучився до Чернігівської ТРО. 12 грудня 2022 року Олександр та Дмитро Костюк вирушили на Схід у складі роти вогневої підтримки 167-го батальйону 119-ї чернігівської бригади ТрО ЗСУ.
|Загинув в Білогорвці Луганської області. Після обстрілів мінометами та артилерією 8 москалів закидали окоп батька та сина Костюків гранатами. Похорон відбувся 29 березня у Чернігові. Похований на кладовищі Яцево<ref name=":12">{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/post/загинули-в-один-день-історія-батька-та-сина-костюків-які-разом-захищали-україну|title=Загинули в один день: історія батька та сина Костюків, які разом захищали Україну}}</ref>.
|-
|11001
|[[Файл:Нашивка 119-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Чернігівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Костюк Олександр'''(«Саїд»)
|Працював водієм на маршруті №&nbsp;30, потім&nbsp;— на рейсі Чернігів–Київ. Згодом розвозив хліб у дитячі садочки та магазини на Чернігівщині. У березні 2022 разом з сином долучився до Чернігівської ТРО. 12 грудня 2022 року Олександр та Дмитро Костюк вирушили на Схід у складі роти вогневої підтримки 167-го батальйону 119-ї чернігівської бригади ТрО ЗСУ.
|Загинув в Білогорвці Луганської області. Після обстрілів мінометами та артилерією 8 москалів закидали окоп батька та сина Костюків гранатами. Похорон відбувся 29 березня у Чернігові. Похований на кладовищі Яцево<ref name=":12" />.
|-
|11002
…
11004
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 19 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 20 березня ===
|-
|11005
|[[Файл:Лисичанський ПЗ.jpg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Циган Назар Андрійович]]'''
(«Бойок»)

{{(!}}{{Орден За мужність III ступеня|2022}}
{{!)}}
| 27 серпня 2000, м. [[Коломия]]. Служив за контрактом з 2019 року. З початку повномасштабного вторгнення став на захист України у лавах [[Лисичанський прикордонний загін|Лисичанського прикордонного загону]]. На фронті мав посаду помічник гранатометника. Був інспектором прикордонної служби 3 категорії. З 12-ти років долучився до Пласту до юнацького гуртка «Кажани». Активіст Революції Гідності. Відійшов від активного пластування в 2015 році. Одружився в жовтні 2022 року.
|Загинув в результаті артилерійського обстрілу в населеному пункті Серебрянка, Бахмутського району. Посмертно отримав звання головного сержанта та орден «За мужність» III ступеня. Відповідний указ №448/2023 підписав наприкінці липня Президент України <ref name=":4" /><ref>{{Cite news|url=https://www.instagram.com/p/CqCuMgcNhjw/|title=Загинув захищаючи Україну Циган Назарій.}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/4482023-47621|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №448/2023}}</ref>
|-
|11006
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Олійник Володимир Олександрович'''
|37 років, с. [[Княгининок]] Луцької міської територіальної громади. Був мобілізований 18 липня 2022 року. Служив на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини.
|Загинув біля Вугледару<ref>{{Cite news|url=https://www.volynpost.com/news/219208-bilia-vugledaru-zagynuv-vijskovyj-z-volyni-volodymyr-olijnyk|title=Біля Вугледару загинув військовий з Волині Володимир Олійник}}</ref>
|-
|11007
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бойко Валерій Олександрович'''
|28 липня 1994 с. [[Посвірж]] Букачівської територіальної громади.
|Отримав поранення несумісні з життям під час виконання бойового завдання в населеному пункті Бахмут Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/425118-u-bahmuti-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-valerij-bojko/|title=У Бахмуті загинув військовослужбовець з Прикарпаття Валерій Бойко}}</ref>.
|-
|11008
|[[Файл:Kot zagin dpsu.jpg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гафійчук Назарій'''
|17 грудня 1996, селище [[Делятин]]. Служив помічником гранатометника третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування №&nbsp;2 Прикордонного загону Держприкордонслужби України.
|Загинув в Бахмуті Донецької області під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/423804-u-bahmuti-zaginuv-26-ricnij-prikordonnik-z-ivano-frankivsini-nazarij-gafijcuk/|title=У Бахмуті загинув 26-річний прикордонник з Івано-Франківщини Назарій Гафійчук}}</ref>.
|-
|11009
|[[Файл:71st Jäger Brigade.png|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Моргун Анатолій Іванович'''(«Кременчук»)
|15 серпня 1978 с. [[Оболонь (село)|Оболонь]] Семенівської громади Кременчуцького району. Працював на різних підприємствах Кременчука. Був головним сержантом 2 загону спеціального призначення військової частини А-4030 (71-ша окрема єгерська бригада).
|Загинув на Донеччині в районі населеного пункту Красногорівка під час виконання бойового завдання. Отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу<ref>{{Cite news|url=https://www.telegraf.in.ua/kremenchug/10116451-shilivshis-na-kolino-poproschalisja-z-vijskovim-anatoliyem-morgunom-kremenchuk.html|title=Схилившись на коліно, попрощалися з військовим Анатолієм Моргуном «Кременчук»}}</ref>
|-
|11010
…
11014
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 20 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 21 березня ===
|-
|11015
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Петрушко Максим Васильович'''
|25 років.
|Загинув під час бойових дій. Похований у місті [[Новомиргород]] Кіровоградської області<ref name="кропив 22.03.23">{{Cite news|url=https://dostyp.com.ua/novini/u-vijni-z-rosijskimi-okupantami-zaginuli-zahisniki-z-kirovogradshini198/|title=У війні з російськими окупантами загинули захисники з Кіровоградщини}}</ref>.
|-
|11016
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Гриджук Микола'''
|36 років, Печеніжинська громада. Головний сержант, командир кулеметного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти.
|Загинув у бою з російськими окупантами поблизу села Білогорівка Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/422295-pid-bahmutom-zaginuv-komandir-kulemetnogo-viddilenna-z-ivano-frankivsini-mikola-gridzuk/|title=Під Бахмутом загинув командир кулеметного відділення з Івано-Франківщини Микола Гриджук}}</ref>.
|-
|11017
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мельник Андрій'''
|1992, с. [[Манява]]. Був учасником АТО та воював з 2014 року, а з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну пішов добровольцем у лави ЗСУ. Виконував бойові завдання у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
|Загинув в селі Білогорівка Донецької області внаслідок танкового обстрілу<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/422175-na-doneccini-zaginuv-boec-desatki-z-ivano-frankivsini-andrij-melnik/|title=На Донеччині загинув боєць "десятки" з Івано-Франківщини Андрій Мельник}}</ref>
|-
|11018
|[[Файл:3ошбр logo.svg|208x208пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Рубель Володимир''' 
(«Бакс»)
|1 грудня 1978, с. [[Морозів]], [[Кам'янець-Подільський район|Кам'янець-Подільського району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]. Боєць інженерно-саперного взводу [[3-тя окрема штурмова бригада (Україна)|3 ОШБр]].
|Загинув у стрілковому бою під час наступу на ворожі позиції поблизу Бахмуту Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://ye.ua/syspilstvo/63344_Na_viyni_zaginuv_voyin_z_Kam_yanechchini_Volodimir_Rubel.html|title=На війні загинув воїн з Кам’янеччини Володимир Рубель}}</ref>.
|-
|11019
|[[Файл:Нашивка 241-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Євтушин Олександр''' 
(«Кілер»)
|26 років, с. [[Тинне]] Рівненської області. З 4 років жив із родиною на Черкащині в селі [[Матусів]]. Закінчивши 9 класів місцевої школи, вступив до Тальянківського фахового коледжу. Потім навчався в Уманському національному університеті садівництва на агрономічному факультеті. Працював механіком у Києві, любив свою роботу, був хорошим майстром. У перший день повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у тероборону Києва. Служив стрільцем у 207-му окремому батальйоні територіальної оборони ЗСУ. Брав участь у зачистці Ірпеня та Бучі. Потім пройшов навчання. Після успішно складеного іспиту потрапив у Бахмут. Там після вдалих контрнаступів його прикріпили до групи морської піхоти.
|Загинув в районі сіл Залізнянське та Оріхово-Василівка на Донеччині. Він прикривав операцію з евакуації поранених побратимів. Похований в селі Матусів Черкаської області<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/oleksandr-yevtushyn|title=Олександр Євтушин}}</ref>.
|-
|11020
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Добровольський Віталій''' 
(«Добриня»)
|27 років, с. [[Зрайки]] Київської області. Після здобуття освіти шукав себе у різних сферах. У 2014—2017 роках служив в армії та брав участь в АТО на Донбасі. Потім повернувся додому. У мирному житті працював таксистом у Києві. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, знову став на захист Батьківщини. Служив навідником мотопіхотного відділення одного з бойових підрозділів Збройних Сил України.
|Загинув 21 березня 2023 року під Краматорськом на Донеччині. Рятуючи пораненого побратима, отримав смертельне поранення кулею ворожого снайпера. Похований у рідному селі<ref>{{Cite news|url=https://www.victims.memorial/people/vitalii-dobrovolskyi|title=Віталій Добровоський}}</ref>
|-
|11021
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Бабіч Олександр''' ("Піт")
|43 роки. М. [[Харків]]. Пішов добровольцем у лави ЗСУ з 09.03.2022 р. Розвідник-кулеметник розвідувального взводу  ВЧ А7401 (батальон 226). Брав участь в обороні Харкова, а з початку березня 2023 р. був переведений на Бахмутський нарямок.
|Загинув 21 березня 2023 року в с. Оріхово-Василівка, Бахмутський р-н, Донецька обл.  приймаючи участь в операції з евакуації поранених. Похований на кладовище №5 поблизу м. Південне, Харківська обл.
|-
|11022
…
11024
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 21 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 22 березня ===
|-
|11025
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Прінківський Віталій'''
|Народився 1990 року. Служив розвідником 3-го розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти.
|Помер від поранень у лікарні у Дніпрі, які отримав під час виконання бойового завдання в Запорізькій області<ref name="кропив 22.03.23"/>.
|-
|11026
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лоюк Володимир'''
|14 липня 1998, с. [[Острівець (Коломийський район)|Острівець]]. Жив у селі [[Серафинці]] Городенківської територіальної громади.
|Загинув поблизу Бахмута<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/428670-na-vijni-zaginuv-24-ricnij-boec-z-prikarpatta-volodimir-louk/|title=На війні загинув 24-річний боєць з Прикарпаття Володимир Лоюк}}</ref>.
|-
|11027
|[[Файл:92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шпетний Володимир'''(«Норд»)
|м. [[Харків]]. У мирний час займався спортивним орієнтуванням. Харківський атлет мав звання майстра спорту України. Неодноразово ставав переможцем чемпіонатів, Кубків України та Європи. Був членом національної збірної команди України. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення пішов добровольцем на війну. Спочатку був інструктором та навчав бійців ЗСУ та НГУ орієнтуванню на місцевості. Згодом став стрільцем 92-ої бригади ЗСУ.
|Загинув під час ворожого обстрілу, отримав важкі поранення від вибуху російської міни у селищі Новоселівське, що знаходиться на межі Харківської та Луганської областей<ref>{{Cite news|url=https://sport.24tv.ua/zaginuv-volodimir-shpetniy-shho-vidomo-pro-sportsmena-oriyentuvalnika_n2297677|title=На фронті загинув переможець Кубка Європи зі спортивного орієнтування Володимир Шпетний}}</ref>.
|-
|11028
|[[Файл:65th mech.png|120x120пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Баган Богдан'''
|м. [[Турка]] Самбірського району. Був механіком-водієм 3-ї танкової роти танкового батальйону в/ч А7013, старшим солдатом.
|Загинув у битві за Україну під час виконання бойового завдання 22 березня 2023 року поблизу населеного пункту Залізничне Запорізької області. Похорон відбувся 22 липня 2023<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/534279-lvivsina-22-lipna-prosaetsa-z-voinami-bogdanom-kobilanskim-ta-bogdanom-baganom/|title=Львівщина 22 липня прощається з воїнами Богданом Кобилянським та Богданом Баганом}}</ref>.
|-
|11029
…
11034
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 22 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 23 березня ===
|-
|11035
|[[Файл:Gonor-group.jpg.png|215x215пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Гинда Валерій Васильович]]''' 
(«Аладін»){{ряд2|{{Почесний громадянин Тернополя}}}}
|9 листопада 1997, м. [[Тернопіль]]. У 2019 році закінчив [[Факультет економіки та управління Західноукраїнського національного університету|факультет економіки та управління]] [[Західноукраїнський національний університет|Західноукраїнського національного університету]].Був учасником молодіжного руху «Гонор». У 2017 році розпочав службу в одній із бригад Збройних сил України. Учасник АТО/ООС. Під час повномасштабного вторгнення військовослужбовець роти «Гонор», [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі»]] 67-ї окремої механізованої бригади.
|Загинув під Бахмутом. Похований 29 березня 2023 року на Алеї Героїв [[Микулинецький цвинтар|Микулинецького цвинтаря]] м. Тернополя. [[Почесні громадяни Тернополя|Почесний громадянин міста Тернополя]] (28 квітня 2023, посмертно)<ref>[https://ternopilcity.gov.ua/news/67207.html Ще 16 військовослужбовцям присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно] // Тернопільська міська рада.&nbsp;— 2023.&nbsp;— 28 квітня.</ref><ref>{{Cite news|url=https://aspi.com.ua/news/podii/pid-bakhmutom-zaginuv-zakhisnik-ukraini-z-pozivnim-aladin-komandir-zagonu-gonor-sergiy#gsc.tab=0|title=Під Бахмутом загинув захисник України з позивним "Аладін" – командир загону "Гонор" Сергій Філімонов (Фото)}}</ref>.
|-
|11036
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мороз Михайло'''
|11 квітня 1984, Івано-Франківська громада.
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/425235-na-doneccini-zaginuv-38-ricnij-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-mihajlo-moroz/|title=На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківської громади Михайло Мороз}}</ref>.
|-
|11037
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Синишин Іван'''
|32 роки, с. [[Голгоча]] Підгаєцька громада. Був старшим солдатом, стрільцем-санітаром.
|Загинув виконуючи бойове завдання у Донецькій області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/430923-na-ternopilsini-poprosalisa-z-bijcem-ivanom-sinisinim/|title=На Тернопільщині попрощалися з бійцем Іваном Синишиним}}</ref>.
|-
|11038
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Монюк Василь'''
|27 грудня 2000, с. [[Веренчанка]] Чернівецької області. У червні 2022 року мобілізований до ЗСУ
|Загинув у бою<ref>{{Cite news|url=https://molbuk.ua/news/281851-geroi-bukovyny-u-boiakh-zagynuv-22-richnyi-viiskovyi-vasyl-monuk.html|title=Герої Буковини: у боях загинув 22-річний військовий Василь Монюк}}</ref>.
|-
|11039
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Ханащак Микола Іванович]]''' 
(«Колібрі»)<br />{{Орден За мужність III ступеня}}
|23 роки, с. [[Зав'язанці]], [[Мостиський район|Мостиського району]] Львівської області. У 2019 році закінчив Техніко-економічний коледж Львівської політехніки. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді<ref>{{Cite web|title=Загинув випускник Техніко-економічного коледжу Львівської політехніки Микола Ханащак {{!}} Національний університет «Львівська політехніка»|url=https://lpnu.ua/news/zahynuv-vypusknyk-tekhniko-ekonomichnoho-koledzhu-lvivskoi-politekhniky-mykola-khanashchak|website=lpnu.ua|accessdate=2023-05-02|language=uk}}</ref>.
|Загинув поблизу Бахмута. Похований 28 березня в рідному селі<ref>{{Cite web|title=Громада провела в останню путь Миколу Ханащака|url=https://mostyska-gromada.gov.ua/news/1680012060/|website=mostyska-gromada.gov.ua|accessdate=2023-05-02|language=ua}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)<ref name=":14" />.
|-
|11040
|[[Файл:93 ОМБр п.svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Грудєв Валерій'''
|Навесні 2015 брав участь в АТО у складі 9-ї роти 3-го батальйону 93-ї ОМБр «Холодний Яр» у селищі Піски. Потім у Кримському на Луганщині де у 2016-му отримав поранення. Після реабілітації повернувся на фронт, воював до 2017 року. У 2019 вступив до [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»|КПІ]] на факультет електроенерготехніки та автоматики. З початком повномасштабного вторгнення повернувся до своєї бригади. Обороняв Харківщину та Донеччину.
|Загинув в Бахмуті від вибухової травми<ref>{{Cite news|url=https://tsn.ua/ato/u-bahmuti-zaginuv-kolishniy-student-kpi-scho-vidomo-2321485.html|title=У Бахмуті загинув колишній студент КПІ: що відомо}}</ref>.
|-
|11041
|[[Файл:Нашивка 103-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Львівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Фіалка Володимир Ігорович''' 
(«Філ»)
|31 липня 1990, с. [[Кожичі]], Івано-Франківської громади Яворівського району Львівської області. Закінчив школу в Домажирі. Строкову службу проходив в Яворові артилеристом. Головний сержант-командир міномета нашої 103 бригади ТрО. Успішний ультрамарафонець. Працював у Нацполіції, тому не був зобовʼязаний іти до війська, але після повномасштабного вторгнення росіян він зробив свій вибір – разом з товаришами долучився до лав ТрО. Воював за Бахмут і на Харківщині.
|Загинув від прямого танкового обстрілу боронячи Харківщину <ref>{{Cite news|url=https://wz.lviv.ua/news/487045-zahynuv-volodymyr-fialka|title=На фронті загинув відомий бігун із Львівщини}}</ref>
|-
|11042
…
11044
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 23 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 24 березня ===
|-
|11045
|[[Файл:10th Mountain Assault Brigade Insignia (UA).svg|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Липка Михайло'''
|1974, с. [[Кунисівці]] колишнього Городенківського району. Старший стрілець мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
|Загинув поблизу села Берестове Бахмутського району<ref name=":6">{{Cite news|url=https://suspilne.media/426609-na-vijni-zaginuli-bijci-z-ivano-frankivsini-mihajlo-lipka-ta-urij-dakun/|title=На війні загинули бійці з Івано-Франківщини Михайло Липка та Юрій Дякун}}</ref>.
|-
|11046
|[[Файл:24 ОМБр.svg|157x157пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лізанець Остап'''
|31 рік, м. [[Львів]]. Закінчив Львівський професійний коледж готельно-туристичного та ресторанного сервісу. У мирний час працював у будівельній та охоронній сфері, згодом&nbsp;— за кордоном на заводі. Займався боксом та бойовим мистецтвом муай-тай та мріяв стати спортивним тренером і навчати дітей. Із перших днів повномасштабного вторгнення РФ добровольцем пішов на війну. Боровся із військами РФ у лавах 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref name=":7">{{Cite news|url=https://suspilne.media/431265-u-lvovi-poprosalisa-iz-troma-zahisnikami-ukraini/|title=У Львові попрощалися із трьома захисниками України}}</ref>.
|-
|11047
|[[Файл:Нашивка 103-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Львівська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Андрушко Андрій'''
|53 роки, м. [[Львів]]. Здобув фах художника-реставратора у Ставропігійському вищому професійному училищі. Після завершення навчання проходив військову службу у військах радіаційного, хімічного та біологічного захисту. У мирний час займався реставрацією церков, згодом працював у правоохоронних органах. Протягом 2015—2016 років виконував бойові завдання у зоні АТО в лавах 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Згодом пішов на роботу комірником на підприємстві. Із початком повномасштабного вторгнення РФ чоловік став до лав 103 окремої бригади Сил ТрО.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref name=":7" />.
|-
|11048
|[[Файл:1th Separate Mechanized Battalion «Da Vinci Wolves».png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Харківський Владислав''' 
(«Харків»)
|26 років, с. [[Калмиківка (Міловська селищна громада)|Калмиківка]] Міловської територіальної громади. Старший солдат, навідник-кулеметник. У 20 років підписав контракт із ЗСУ. Захищав Україну у складі 54 ОМБр. Контракт мав закінчитися у березні 2022 року, але у зв'язку з повномасштабним вторгненням російських загарбників цього не сталося і він продовжив служити. З часом перейшов у 67-му окрему механізовану бригаді у [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|1-й батальйон «Вовки Да Вінчі»]] (колишній 2-й батальйон ДУК ПС).
|Загинув під Бахмутом. Похорон відбувся 6 квітня 2023 в місті Дніпро. Похований на Краснопільському кладовищі<ref>{{Cite news|url=https://tribun.com.ua/uk/100431-pid-baxmutom-zaginuv-zaxisnik-z-luganschini-vladislav-xarkivskij|title=Під Бахмутом загинув захисник з Луганщини Владислав Харківський}}</ref>.
|-
|11049
|[[Файл:93 ОМБр п.svg|129x129px]]
|'''{{flagicon|Україна}} Немашкало Олександр''' («Севен»)
|30 років. Командир механізованої роти в складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Служив за контрактом ще з 2013 року. Служив спочатку у 92-ій окремій механізованій, потім у 17-ій танковій бригаді. Перед війною чотири місяці на полігонах опановував БМП. Під час боїв за Іловайськ його роту прикомандирували до батальйону «Донбас». Коли він виводив БМП з оточення біля Червоносільського, її заптурили, здетонував боєкомплект, і його викинуло з машини крізь відкритий люк ударною хвилею. Отримав опіки на обличчі і був єдиним вижившим з тієї БМП. Воював у піхоті під Попасною де отримав важкі поранення від артобстрілу. Випускник Національної Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, у 2021 році очолив взвод. Під час повномасштабного вторгнення його батальйон відбивав Охтирку, відвойовував Тростянець, тримав оборону на Ізюмському напрямку, а потім стримував навалу окупантів на Бахмуті.
|Загинув у Бахмуті від удару російської ракети по будинку<ref>{{Cite news|url=https://novynarnia.com/2023/05/03/seven/|title=У бою за Бахмут загинув командир роти 93-ї бригади Олександр Немашкало “Севен”}}</ref>
|-
|11050
|[[Файл:14 ОМБр.svg|безрамки|118x118пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Величко Василь Олександрович'''
|Водій-санітар медичного пункту 2-го механізованого батальйону [[14-та окрема механізована бригада (Україна)|14 ОМБР]], солдат. Народився 17 вереня 1997&nbsp;р.
|Загинув у [[Засілля|Засіллі]] Миколаївської області<ref>{{Cite web|title=Попрощалися з загиблим на війні мешканцем Прилісненської громади|url=https://www.volynnews.com/news/all/u-rosiysko-ukrayinskiy-viyni-zahynuv-zhytel-prylisnenskoyi-hromady/|website=Волинські новини|accessdate=2023-05-10}}</ref><ref>{{Cite web|title=У районі на Волині – триденна жалоба: на Миколаївщині загинув воїн Василь Величко|url=http://www.volynpost.com/news/202242-u-rajoni-na-volyni--trydenna-zhaloba-na-mykolaivschyni-zagynuv-voin-vasyl-velychko|website=ВолиньPost|accessdate=2023-05-10|language=en}}</ref>
|-
|11051
|[[Файл:80 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''[[Боровик Роман Вікторович]]'''<br/>{{Орден «За мужність» II ступеня}}{{Орден «За мужність» III ступеня}}
|19 лютого 1980, м. [[Вінниця]]. Навчався у Комунальному закладі «Вінницький гуманітарний ліцей №&nbsp;1 імені М. Пирогова». Після завершення навчання поїхав до Львова для проходження строкової військової служби, де згодом лишився працювати штаб-сержантом. Паралельно здобував освіту в [[Українська академія друкарства|Українській академії друкарства]]. У мирний час працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Софтсерв». У 2014 році проходив військовий вишкіл у Центрі тактичної підготовки «Бескид» Громадської організації «Український легіон». У перший день повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]] Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, був старшим бойовим медиком. Боровся із загарбниками на східному напрямку<ref>{{Cite web|title=Львів попрощається зі ще трьома захисниками|url=https://portal.lviv.ua/news/2023/04/03/lviv-poproshchaietsia-zi-shche-troma-zakhysnykamy|website=portal.lviv.ua|accessdate=2023-05-19|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=На фронті загинув співробітник SoftServe Роман Боровик. Колеги поділились спогадами про героя|url=https://dou.ua/lenta/news/roman-borovyk-died-in-the-war/|website=DOU|accessdate=2023-05-19|language=uk}}</ref>. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (28 вересня 2022)<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/6742022-44225|title=Указ президента України №674/2022 Про відзначення державними нагородами України|date=28 вересня 2022}}</ref>.
|Загинув у бою під Бахмутом. Похований 4 квітня на Личаківському цвинтарі у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)<ref name=":14" />.
|-
|11052
|[[Файл:I_arey_uda.png|154x154пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Падалка Олександр Миколайович'''(«Пентагон»)
|23 березня 1977, м. [[Кривий Ріг]]. Воював у складі 7-го окремого батальйону «АРЕЙ» Української Добровольчої Армії. Молодший сержант.
|Загинув від кулі снайпера<ref>{{Cite news|url=https://krlife.com.ua/news/vid-kuli-snajpera-zagynuv-kryvorizhecz-oleksandr-padalka/|title=Від кулі снайпера загинув криворіжець Олександр Падалка}}</ref>.
|-
|11053
…
11054
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 24 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 25 березня ===
|-
|11055
|[[Файл:92nd Separate Motorized Infantry Brigade SSI.svg|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Щоголев Іван Євгенович]]'''
(«Щегол»)

{{Орден Золота Зірка (Україна)}}{{Орден За мужність III ступеня}}
|6 липня 1998. На війні з 18-ти років, пройшов курс молодого бійця пройшов в «Азові», далі вступив до лав добровольчого батальйону [[Добровольчий український корпус|ДУК]]. Протистояв окупантам під командуванням «[[Коцюбайло Дмитро Іванович|Да Вінчі]]» у [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|Першій Штурмовій роті]]. Потім підписав контракт із 92-ю бригадою, засновник і командир розвідувального підрозділу «[[Бешкетники Сірка]]», старший солдат.
|Загинув внаслідок обстрілу «Градами» на Луганщині коли повертався зі спостережного пункту, по дорозі накрили. Уламки «Градів» попали Івану в шию. Ці три уламки нанесли йому смертельні рани. Прощання відбулося 29 березня на стадіоні «Металіст» у Харкові. Похований на Алеї Слави на міському кладовищі №&nbsp;18. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно (13 квітня 2022)<ref>{{Cite web|url=https://www.president.gov.ua/documents/2382022-42117|title=УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №238/2022}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://censor.net/ua/news/3408160/u_boyah_za_ukrayinu_zagynuv_zasnovnyk_rozvidzagonu_beshketnyky_sirka_ivan_schogolyev|title=У боях за Україну загинув засновник розвідзагону "Бешкетники Сірка" Іван Щоголєв
Джерело: https://censor.net/ua/n3408160}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.unian.ua/war/vojin-z-vognem-v-ochah-u-boyah-za-ukrajinu-zaginuv-zasnovnik-beshketnikiv-sirka-12193827.html|title="Воїн з вогнем в очах": у боях за Україну загинув засновник "Бешкетників Сірка"}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/429519-na-stadioni-metalist-u-harkovi-poprosalisa-z-futbolnim-fanatom-akij-zaginuv-na-lugansini/|title=Розвідник та футбольний фанат: на стадіоні "Металіст" у Харкові попрощалися з загиблим військовим}}</ref>.
|-
|11056
|[[Файл:Емблема 37омпбЗапоріжжя (польова).png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Цахнів Олександр'''(«Журналіст»)
|38 років, м. [[Селидове]]. Закінчив Донецький державний університет управління. Грав у гурті на бас-гітарі, писав музику, багато читав. Працював журналістом видання «Вчасно». Мав досвід роботи у казначействі, відтак був координатором руху «Сильні громади», організовував громадські заходи й ініціативи, культурні події. Під час повномасштабної війни чоловік змінив фах і став воїном. Приєднався до лав 37-го окремого стрілецького батальйону (в/ч А4069) ЗСУ. Обійняв посаду стрільця-помічника гранатометника і вирушив на передову.
|Загинув на Бахмутському напрямку біля селища Курдюмівка. Похований на Алеї Слави Степового цвинтаря у місті Селидове<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/oleksandr-tsakhniv|title=Олександр Цахнів}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://tsn.ua/ato/na-bahmutskomu-napryamku-zaginuv-zhurnalist-iz-donbasu-2295052.html|title=На Бахмутському напрямку загинув журналіст із Донбасу}}</ref>.
|-
|11057
|[[Файл:14 ОМБр.svg|118x118пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Горин Іван Федорович'''
|15 липня 1971, с. [[Обельниця]] Рогатинської територіальної громади. Закінчив Конюшківську школу. Здобув освіту в Івано-Франківському професійно-технічному училищі №&nbsp;13. З жовтня 1995 року працював на Бурштинській ТЕС. 21 травня 2020 року підписав контракт. Брав участь в ООС на території східних областей.
|Помер в лікрані у Луцьку після отриманого поранення 6 червня 2022 на Донеччині. Переніс 16 операцій. 28 березня відбулося прощання в Рогатині. 29 березня похований у рідному селі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/427524-perenis-16-operacij-vnaslidok-poranen-u-likarni-pomer-vijskovosluzbovec-z-frankivsini-ivan-gorin/|title=Переніс 16 операцій. Внаслідок поранень у лікарні помер військовослужбовець з Франківщини Іван Горин}}</ref>.
|-
|11058
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Морощук Іван'''
|25 грудня 1982, с. [[Голови]], Верховинського району. Солдат, старший стрілець. Проживав у селі [[Поточище]] Городенківської територіальної громади.
|Загинув поблизу селища Білогорівка Луганської області під час бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/434046-na-lugansini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-ivan-morosuk/|title=На Луганщині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Іван Морощук}}</ref>.
|-
|11059
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Федик Сергій'''
|Фанат одеського «Чорноморця». Захищав Україну під час російського нападу у 2014 році. Під час повномасштабного вторгнення знову приєднався до лав ЗСУ. Пройшов бої в Олександрівці на Миколаївщині, поблизу Давидового Броду на Херсонщині та на Бахмутському напрямку.
|Загинув на Базмутському напрямку<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/426117-na-vijni-zaginuv-ultras-odeskogo-cornomorca/|title=На війні загинув ультрас одеського "Чорноморця"}}</ref>.
|-
|11060
|[[Файл:International Legion of Territorial Defense of Ukraine emblem.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Польща}} Журек Міхал'''
|45 років. Був командиром одного зі взводів Інтернаціонального легіону. Виріщив їхати в Україну у квітні минулого року.
|У результаті штурму ворожих позицій під Бахмутом польський доброволець зазнав численних поранень і помер у шпиталі в Дніпрі. Похований у Браліні, Польща<ref>{{Cite news|url=https://www.pravda.com.ua/news/2023/04/15/7397985/|title=У Польщі попрощалися з добровольцем, який загинув у Бахмуті}}</ref>.
|-
|11061
|[[Файл:I_arey_uda.png|154x154пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ратушний Олександр Вікторович''' 
(«Майор»)
|18 лютого 1976, м. [[Кривий Ріг]]. Воював у складі 7-го окремого батальйону «АРЕЙ» Української Добровольчої Армії. Молодший сержант.
|Помер у лікарні після тяжких поранень у бою<ref>{{Cite news|url=https://krlife.com.ua/news/u-likarni-pislya-tyazhkyh-poranen-na-poli-boyu-zagynuv-kryvorizhecz-oleksandr-ratushnyj/|title=У лікарні після тяжких поранень на полі бою загинув криворіжець Олександр Ратушний}}</ref>.
|-
|11062
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Заброда Олексій Дмитрович'''
|5 жовтня 2001, м. [[Енергодар]] Запоріжської області. Закінчив Енергодарський багатопрофільний ліцей. У 2019 році вступив до Національного Технічного Університету «Харківський Політехнічний Інститут» за спеціальністю «Прикладна фізика та наноматеріали». 30 серпня 2022 року був призваний на службу за контрактом та зарахований до лав десантно-штурмових військ. У листопаді пройшов підготовку та був призначений командиром відділення 3-го десантно-штурмового взводу.
|Загинув 25 березня 2023&nbsp;р. в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області<ref name=":13" />.
|-
|11063
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|{{flagicon|Україна}} '''Попеляр Тарас Юрійович'''
|27 травня 2000, м. [[Ладижин]]. Закінчив Ладижинську ЗОШ №&nbsp;2. Навчався у Ладижинському коледжі Вінницького Національного Аграрного університету за спеціальністю «Технік-електрик». Проходив строкову службу в інженерних військах у Кривому Розі. У 2021 році пішов працювати на борошнопереробний завод фасувальником. 27 грудня 2022 року був призваний по мобілізації на військову службу до Збройних Сил України.
|Загинув 25 березня 2023 року в районні населеного пункту Григорівка Донецької області під час мінометного обстрілу<ref name=":13" />.
|-
|11064
|[[Файл:81 ОАеМБр к.svg|129x129пкс]]
|{{flagicon|Україна}} '''Любак Дмитро Русланович'''
|10 листопад 1988, м. [[Київ]]. Солдат, бойовий медик 1 аеромобільно-десантного взводу 81 окремої аеромобільної бригади. Навчався у НТУУ «КПІ» за спеціальністю «інженер-електронік». Після завершення навчання Дмитро працював у Банкнотно-монетному дворі НБУ України. З початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. 28 грудня 2023 був призваний до ЗСУ. Виконував бойові завдання на найгарячішах напрямках ведення бойових дій в Луганській області. Залишились батьки, дружина та 5 річна донька.
|Загинув 25 березня поблизу н.п. Білогорівка, Луганська область. Похований на [[Берковецьке кладовище|Берковецькому кладовищі]] у м. Києві. 42 ділянка, 15 ряд
|-
|11065
|{{80 ОДШБр ЗСУ}}
|{{flagicon|Україна}} '''[[Чучман Михайло Ігорович]]'''<br/>{{Орден За мужність III ступеня}}
|21 листопада 1971, с. [[Підлисся]] Львівської області, згодом проживав у селі [[Черемошня]]. Навчався у Білокамінському закладі загальної середньої освіти I-III ступенів імені Маркіяна Шашкевича. Закінчив колишнє Професійно-технічне училище №56 міста Львова. Після завершення навчання проходив військову службу у лавах ракетних військ. У мирний час обіймав посаду електрика на Державному підприємстві «Львівприлад», надалі працював на Приватному підприємстві «Бекас-Буд». У 2015 році виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі [[79-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|79-ї окремої десантно-штурмової бригади]]. З початком повномасштабного вторгнення рф став до лав [[80-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна)|80-ї окремої десантно-штурмової бригади]], обіймав посаду головного сержанта батареї, а згодом – роти. Боровся з окупантами на східному напрямку<ref>{{Cite web|url=https://city-adm.lviv.ua/news/society/public-sector/295836-zavtra-lviv-poproshchaietsia-z-heroiamy-petrom-solotvoiu-ta-mykhailom-chuchmanom|title=Завтра Львів попрощається з Героями Петром Солотвою та Михайлом Чучманом|date=28 березня 2023|website=Львівська міська рада}}</ref><ref>{{Cite web|title=Новини Львова: У Львові попрощаються з Героями Петром Солотвою та Михайлом Чучманом|url=https://galinfo.com.ua/news/u_lvovi_poproshchayutsya_z_geroyamy_petrom_solotvoyu_ta_myhaylom_chuchmanom_397255.html|website=Гал-інфо|accessdate=2023-08-01}}</ref>.
|Загинув у бою з російськими загарбниками. Похований 29 березня 2023 року на Личаківському цвинтарі у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)<ref name=":14" />.
|-
|11066
…
11066
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 25 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 26 березня ===
|-
|11065
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шталь Степан'''
|9 січня 1999, с. [[Станківці (Калуський район)|Станківці]]. Став добровольцем на початку повномасштабного вторгнення РФ.
|Отримав поранення 8 березня 2023 року поблизу Бахмута. Ппомер 26 березня 2023 року внаслідок отриманих поранень<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/426354-vnaslidok-poranen-pomer-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-stepan-stal/|title=Внаслідок поранень помер військовослужбовець з Прикарпаття Степан Шталь}}</ref>.
|-
|11066
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Дякун Юрій'''
|1976, Богородчанська селищна рада. З 2014 року займався волонтерством. Пішов воювати 2 березня 2022 року.
|Загинув внаслідок мінометного обстрілу біля села Шипилівка Луганської області<ref name=":6" />.
|-
|11067
|[[Файл:71 brigade.png|153x153пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Юрчишин Микола'''
|24 роки, м. [[Ланівці]], Тернопільська область. Був стрільцем-снайпером 3 відділення охорони 2 взводу охорони військової частини А4030.
|Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, поблизу населеного пункту Новобахмутівка Донецької області. Похований 3 квітня в місті Ланівці<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/433983-na-ternopilsini-poprosalisa-iz-zagiblim-bijcem-mikolou-urcisinim/|title=На Тернопільщині попрощалися із загиблим бійцем Миколою Юрчишиним}}</ref>.
|-
|11068
…
11074
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 26 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 27 березня ===
|-
|11075
|[[Файл:Нашивка 102-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (Івано-Франківська область).svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кваснишин Андрій'''
|30 жовтня 1996, м. [[Болехів]]. Виріс та навчався у школі в Болехові. У 2022 році він пішов воювати, служив стрільцем у військовій частині, яка дислокувалася на околиці села Малинівка Пологівського району Запорізької області.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/429528-na-vijni-pomer-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-andrij-kvasnisin/|title=На війні помер військовослужбовець з Прикарпаття Андрій Кваснишин}}</ref>
|-
|11076
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мельник Роман'''
|54 роки, м. [[Калуш]]. Чоловіка призвали на військову службу в лави ЗСУ, та він помер від раптової хвороби.
|Похорон відбувся 31 березня 2023 року<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/430002-na-ivano-frankivsini-pomer-vijskovosluzbovec-zsu-roman-melnik/|title=На Івано-Франківщині помер військовослужбовець ЗСУ Роман Мельник}}</ref>.
|-
|11077
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Геба Микола'''
|43 роки, м. [[Липкани]], Молдова. На початку 2000-х років чоловік переїхав до України. Навчався у Міжрегіональному вищому професійному училищі зв'язку в Львові та в Українській академії друкарства. Тривалий час працював у Бельгії. Із початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та вступив до 125 окремої бригади територіальної оборони.
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref name=":7" />.
|-
|11078
|[[Файл:114-та БрТА.png|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Митко Любомир'''
|15 травня 1969, м. [[Тлумач]] на Івано-Франківщині. Закінчив Вище професійне училище №&nbsp;13 Івано-Франківська. Працював електриком. Жив у селі Загвіздя. У 2022 році був мобілізований у батальйон охорони 114 бригади тактичної авіації. У 2023 був відправлений на бойове злагодження у Львівську область, а згодом у Донецьку, в район міста Мар'їнка.
|Загинув в Мар'їнці на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/431082-u-marinci-na-doneccini-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-lubomir-mitko/|title=У Мар'їнці на Донеччині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Любомир Митко}}</ref>
|-
|11079
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Локатир Михайло'''
|20 березня 1977, с. [[Сваричів]], Рожнятівський район. Воював в АТО. В одному з боїв з російськими військовими отримав важкі уламкові поранення —ураження легень та хребта. Довго лікувався, повернувся додому, де певний час перебував на реабілітації, потім повернувся на фронт, однак в окопах, де холодно й сиро, старі рани нагадали йому про себе та забрали життя.
|Помер у лікарні<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/427452-stari-rani-nagadali-pro-sebe-ta-zabrali-zitta-u-likarni-pomer-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-mihajlo-lokatir/|title="Старі рани нагадали про себе та забрали життя". У лікарні помер військовослужбовець з Прикарпаття Михайло Локатир}}</ref>.
|-
|11080
|[[Файл:Нашивка 125-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.svg|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сенів Любомир'''
|50 років, м. [[Львів]]. У мирний час працював у меблевій та транспортній сферах на місцевих приватних підприємствах. Захоплювався розведенням голубів. Боронив Україну у складі 125 окремої бригад Сил територіальної оборони ЗСУ
|Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 3 квітня 2023. Похований на Личаківському кладовищі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/433149-u-lvovi-3-kvitna-poprosautsa-z-vijskovosluzbovcem-lubomirom-senivim/|title=У Львові 3 квітня попрощаються з військовослужбовцем Любомиром Сенівим}}</ref>.
|-
|11081
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Наконечний Василь Михайлович'''
|20 травня 1975, с. [[Лучка (Тернопільський район)|Лучка]] Великоберезовицької громади. У 1990 році закінчив школу, згодом навчався у Хоростківському училищі, де здобув професію водія та електрозварника. Був призваний на військову службу до військової частини міста Тульчин Вінницької області. Після служби одружився, працював будівельником. 4 квітня 2022 року вступив до лав ЗСУ і вже з 16 грудня захищав Україну у гарячих точках на Донеччині
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/434610-na-ternopilsini-v-ostannu-dorogu-proveli-bijca-vasila-nakonecnogo/|title=На Тернопільщині в останню дорогу провели бійця Василя Наконечного}}</ref>.
|-
|11082
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Маковецький Костянтин Михайлович'''
|20 червня 1997, м. [[Балаклія]].
|Загинув в період з 27.02 по 27.03.2022 року в селі Яремівка Ізюмського району<ref>{{Cite news|url=https://dani-info.com/vichna-pam-yat-zagiblim-voyinam/|title=Вічна пам’ять загиблим воїнам}}</ref>.
|-
|11083
…
11084
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 27 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 28 березня ===
|-
|11085
|[[Файл:831-а бригада тактичної авіації.png|132x132пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Кирилюк Денис Миколайович]]''' {{Орден За мужність III ступеня}}
|м. [[Миргород]]. Майор [[831-ша бригада тактичної авіації (Україна)|831 БрТА]], пілот винищувальної авіації Повітряних Сил, здійснив понад 80 бойових вильотів, штурман авіаційної ескадрильї. Проживав на [[Полтавська область|Полтавщині]]. У 2011 році закінчив [[Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба]].
|Загинув під час виконання бойового завдання<ref>{{Cite news|url=https://www.pravda.com.ua/news/2023/03/28/7395494/|title=Під час бойового завдання загинув український льотчик Кирилюк}}</ref>.
|-
|11086
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Ковальчук Андрій'''
|34 роки, с. [[Кишин]] Олевської громади Житомирської області. Останні 10 років жив у селі Білозорина Пасічнянської громади, звідки родом його дружина.
|Загинув під Бахмутом. Похований на Житомирщині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/429030-pid-bahmutom-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-andrij-kovalcuk/|title=Під Бахмутом загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Андрій Ковальчук}}</ref>.
|-
|11087
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пірус Артур Миколайович'''
|30 років, м. [[Галич]]. Правознавець, учасник бойових дій на Сході України, громадський діяч, голова Галицького районного об'єднання воїнів АТО, депутат міської ради Галицької ТГ від Української Галицької Партії. Був учасником Революції Гідності, потім добровольцем пішов захищати державу. Служив в «АЗОВі» та у 50 полку Нацгвардії України. Після служби захищав права та інтереси учасників бойових дій і їхніх сімей, допомагав їм адаптуватися до цивільного життя. Займався відновленням занедбаних та знищених могил учасників національно-визвольної боротьби за Україну та гідним вшануванням пам'яті всіх героїв, які загинули за Україну. Коли розпочалась повномасштабна війна він знову пішов на захист держави.
|Загинув на сході України<ref>{{Cite web|url=https://uhp.org.ua/team_member/artur-pirus/|title=АРТУР ПІРУС
Правознавець, учасник бойових дій на Сході України, громадський діяч, голова Галицького районного об’єднання воїнів АТО, депутат міської ради Галицької ТГ від Української Галицької Партії}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://gk-press.if.ua/na-vijni-zagynuv-deputat-galytskoyi-miskoyi-rady-artur-pirus/|title=На війні загинув депутат Галицької міської ради Артур Пірус}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/427434-proziv-korotke-ale-spravzne-zitta-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-artur-pirus/|title="Прожив коротке, але справжнє життя". На війні загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Артур Пірус}}</ref>.
|-
|11088
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Тичківський Іван Любомирович]]'''<br/>{{Нагрудний знак «За зразкову службу» (МОУ)}}
|11 листопада 1974, с. [[Лучинці]]. Навчався в Лучинецькій школі, потім в Івано-Франківській школі №&nbsp;22. Після школи вступив у Львівську ветеринарну академію на інженерну справу. У мирний час наш земляк працював на арматурному заводі, а також монтажником сантехнічних систем у Києві. Потім знайшов роботу в цій сфері за кордоном. У перший день повномасштабного вторгнення повернувся в Україну. 4 березня 2022 був мобілізований. Служив навідником другого штурмового відділення штурмової роти, солдат. Воював у «гарячих» точках Донеччини. Нагороджений посмертно Нагрудним знаком «За зразкову службу» Міністерства оборони України.
|Загинув 28 березня 2023 року поблизу села Богданівка Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/430995-povernuvsa-z-za-kordonu-sob-boroniti-krainu-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-ivan-tickivskij/|title=Повернувся з-за кордону, щоб боронити країну. На війні загинув військовослужбовець з Прикарпаття Іван Тичківський}}</ref>.
|-
|11089
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бодз Владислав'''
|1994 рік, с. [[Остриня]] Тлумацької громади. Був відмінником у місцевій школі. Закінчив Тлумацький коледж Львівського національного аграрного університету. Після армії їздив на заробітки в Київ, тяжко працював там будівельником. Був мобілізований до лав ЗСУ 3 березня 2022 року. Служив командиром відділення у військах протиповітряної оборони України.
|Загинув виконуючи бойове завдання<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/428448-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-ivano-frankivsini-vladislav-bodz/|title=На війні загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Владислав Бодз}}</ref>.
|-
|11090
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кучерук Богдан'''
|28 років, с. [[Лютарка]], Ізяславська міська громада. Був солдатом, механіком-водієм гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону.
|Загинув на Донеччині<ref>{{Cite news|url=https://vsim.ua/lyudi/yih-zhittya-zabrala-viyna-na-fronti-zaginuli-dvoe-geroyiv-z-hmelnichch-11790486.html|title=“Їх життя забрала війна”. На фронті загинули двоє Героїв з Хмельниччини}}</ref>.
|-
|11091
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Шимон Руслан Олександрович'''
|1 червня 1989, селище [[Старий Мерчик]]. навчався у Старомерчицькій загальноосвітній школі, потім&nbsp;— у Державному навчальному ДНЗ "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області. Воював у найгарячіших точках: спочатку Ізюмському напрямку, потім на Слов‘янському та Бахмутському напрямках.
|Загинув в районі прикордонного населеного пункту Уди. Похований в селищі Манченки<ref>{{Cite news|url=http://lubotin.kharkov.ua/main/17860-geroyi-ne-vmirayut.html|title=Триває війна з росією, і йдуть найзапекліші бої за визволення.}}</ref>
|-
|11092
…
11094
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 28 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 29 березня ===
|-
|11095
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лящук Олександр Іванович'''
|1975, с. [[Копилля]], Волинська область.
|Загинув поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://www.volynpost.com/news/219626-u-bahmutskomu-rajoni-zagynuv-voin-z-volyni-oleksandr-liashuk|title=У Бахмутському районі загинув воїн з Волині Олександр Ляшук}}</ref>.
|-
|11096
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Байда Олександр'''
|20 жовтня 1985, м. [[Волочиськ]]. Вчився у Волочиській школі №&nbsp;5 та Полянській середній школі. Закінчив професійно-технічне училище №&nbsp;5. До війни працював на підприємстві «Агробізнес», Волочиському машинобудівному заводі, в групі компаній «ВітАгро», останні чотири роки перебував за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну та мобілізувався до лав ЗСУ. Був старшим сапером 1-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу роти інженерної підтримки, звання старший солдат.
|Загинув під час розмінування території в районі населеного пункту Снігурівка Миколаївської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/430623-hmelniccina-vtratila-dvoh-zahisnikiv/|title=Хмельниччина втратила двох захисників}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://vsim.ua/lyudi/na-mikolayivschini-zaginuv-saper-oleksandr-bayda-iz-volochiska-11781936.html|title=На Миколаївщині загинув сапер Олександр Байда із Волочиська}}</ref>
|-
|11097
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Точилов Іван Іванович'''
|22 травня 2004, с. [[Лісок (Золочівський район)|Лісок]], Буська громада. Старший сержант
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Білогорівки Луганської області<ref>{{Cite news|url=https://lviv.media/lvivshchyna/68770-na-luganshini-zaginuv-starshij-serzhant-zi-lvivshini/|title=На Луганщині загинув старший сержант зі Львівщини}}</ref>
|-
|11098
|[[Файл:50polk-ngu-emblem(200x200).png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Тимофійчук Андрій'''
|27 листопада 1993, с. [[Троїця (Україна)|Троїця]]. Був призваний на службу 27 лютого 2022 року. Був помічником гранатометника у 50 полку імені полковника Семена Височана Нацгвардії України.
|Загинув під час мінометного обстрілу поблизу села Шипилівка Луганської області<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/434703-na-vijni-zaginuv-nacgvardiec-z-prikarpatta-andrij-timofijcuk/|title=На війні загинув нацгвардієць з Прикарпаття Андрій Тимофійчук}}</ref>.
|-
|11099
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Бонтя Микола'''
|19 років, Гришковецька територіальна громада.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Білогорівки на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/mikola-bontya-zaginuv-29-bereznya-2023-roku-luganskiy-oblasti_n2288493|title="Жодними словами не вгамувати біль втрати": у боях за Україну загинув 19-річний військовий}}</ref>.
|-
|11100
|[[Файл:Нарукавний знак 36 ОБрМП.png|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Тарасенко Валерій'''
|смт [[Білокуракине]] Луганської області. Навчався у Старобільському медичному фаховому коледжі. Згодом закінчив Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. Після завершення навчання проходив військову службу у лавах прикордонників. Протягом 2000—2002 років Валерій працював фельдшером у місцевому слідчому ізоляторі. Згодом вступив на контракт до Луганського прикордонного загону. Завершивши службу, був начальником штабу цивільної оборони у Старобільській центральній лікарні. У 2016—2019 роках виконував бойові завдання у зоні АТО у лавах Національної гвардії України. Надалі вступив до 501 окремого батальйону морської піхоти 36 бригади.
|Похований 11 квітня на Личківському кладовищі<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/442038-u-lvovi-poprosalisa-iz-troma-zahisnikami-ukraini-so-pro-nih-vidomo/|title=У Львові попрощалися із трьома захисниками України: що про них відомо}}</ref>.
|-
|11101
…
11104
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 29 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 30 березня ===
|-
|11105
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Прасоленко Антон'''
|До 24 лютого 2022 року грав у театрі. Жив у [[Київ|Києві]] зі своєю дівчиною. Був лауреатом Всеукраїнського дитячого фестивалю естрадного мистецтва «Топ-Топ», організованого Міністерством культури і туризму України.
|Отримав важкі поранення під Бахмутом від осколків. Помер у шпиталі від отриманих поранень, провів тиждень в реанімації<ref>{{Cite news|url=https://www.unian.ua/lite/stars/na-viyni-zaginuv-ukrajinskiy-aktor-12199824.html|title=На війні загинув український актор}}</ref>.
|-
|11106
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Марійчук Михайло'''
|31 березня 1997, м. [[Верховина]].
|Загинув на війні<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/430686-na-vijni-zaginuv-vijskovosluzbovec-z-prikarpatta-mihajlo-marijcuk/|title=На війні загинув військовослужбовець з Прикарпаття Михайло Марійчук}}</ref>.
|-
|11107
|[[Файл:50polk-ngu-emblem(200x200).png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Сполович Роман'''
|5 вересня 1986, с. [[Пуків]], Рогатинщина. У 2004 році закінчив школу, у 2006&nbsp;— здобув професію тракториста-машиніста у Рогатинському аграрному коледжі. З 26 жовтня 2006 року до 17 жовтня 2007 проходив службу у внутрішніх військах в Запоріжжі. Працював у службі охорони Рогатинського місцевого відділення управління поліції охорони. 5 березня 2022 року був мобілізований. Служив стрільцем у другій стрілецькій роті 50 полку Нацгвардії імені Семена Височана. 27 лютого 2023 року його відправили на Донеччину.
|Зашинув в районі села Шипилівка Луганської області під час мінометного обстрілу<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/432741-na-lugansini-zaginuv-nacgvardiec-z-frankivsini-roman-spolovic/|title=На Луганщині загинув нацгвардієць з Івано-Франківщини Роман Сполович}}</ref>
|-
|11108
|[[Файл:Doneckiy-prikordonniy-zagin.png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Гнатушок Віталій Миколайович]]'''
|15 вересня 1981 року у селі [[Новий Яр]] (Яворівський район). Випускник Новояворівської школи №&nbsp;1. Освіту здобув у Львівському коледжі будівництва, архітектури і дизайну. Був будівельником, будував будинки. З повномасштабним вторгненням росії в Україну, у липні 2022 року став на захист територіальної цілісності нашої держави у складі Донецького прикордонного загону.
|Загинув під час виконання бойового завдання в місті Бахмут<ref>{{Cite news|url=https://varta1.com.ua/news/zavtra-lvivshchina-poproshchaietsya-z-poleglim-na-viyni-sinom-ukrayini-vitaliiem-gnatushkom_363153.html|title=Завтра Львівщина попрощається з полеглим на війні сином України Віталієм Гнатушком}}</ref>.
|-
|11109
|[[Файл:46th airmobile brigade patch.png|128x128пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Журавель Віталій Дмитрович]]'''
|48 років, Костопільська громада. З першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну вступив до лав ЗСУ, служив старшим бойовим медиком 4-ї аеромобільної роти військової частини А4350. Був учасником АТО.
|Помер в місті Житомир від набряку мозку отриманого внаслідок бойових дій&nbsp;— падіння вертольоту<ref>{{Cite news|url=https://novynarnia.com/2023/04/03/u-goteli-zhytomyra/|title=У готелі Житомира знайшли мертвим військового, який вижив після падіння вертольота та проходив реабілітацію}}</ref>
|-
|11110
|[[Файл:4 БрОП.png|138x138пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Змислий Василь'''
|42 роки, с. [[Глібовичі|Свірзькі Глібовичі]] Львівської області. У мирний час працював у будівельній сфері. Із початком повномасштабного вторгнення Росії, повернувся з Польщі та став на захист Батьківщини до лав 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на східному напрямку.
|Похований 5 квітня на Личаківському кладовищі<ref name=":8">{{Cite news|url=https://suspilne.media/435750-u-lvovi-poprosautsa-z-zahisnikami-vasilem-zmislim-ta-maksimom-puzemou/|title=У Львові попрощаються з захисниками Василем Змислим та Максимом Пуземою}}</ref>.
|-
|11111
|[[Файл:1th Separate Mechanized Battalion «Da Vinci Wolves».png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Федорченко Артем'''(«Каспер»)
|25 червня 1986 року. Військовослужбовець роти «Дике Поле» [[1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»|1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі»]] 67-ї окремої механізованої бригади.
|Загинув на Бахмутському напрямку<ref>{{Cite web|url=https://www.instagram.com/p/Cq7r9igtmZg/|title=Каспер, в строю.}}</ref>.
|-
|11112
|[[Файл:5 ОБрНГУ.png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мізяк Владислав'''
|27 років, м. [[Валки (місто)|Валки]] Харківської області. Після 9 класу вступив до Харківського ліцею з посиленою військовою підготовкою. Згодом здобув вищу юридичну освіту у Харківському національному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Служив у лавах 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Воював на Донбасі упродовж трьох років. Після повномасштабного вторгнення продовжив військову службу у складі НГУ, обіймав посаду командир взводу 5-ї окремої бригади.
|Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Кремінна на Луганщині. Похований Рогозівському кладовищі<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/vladyslav-miziak|title=Владислав Мізяк}}</ref>.
|-
|11113
…
11114
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 30 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |

=== 31 березня ===
|-
|11115
|[[Файл:Emblem of the National Guard of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Мерінов Віталій'''
|м. [[Івано-Франківськ]]. Майстер спорту з боксу, чотириразовий чемпіон світу з кікбоксингу, член виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та депутат Івано-Франківської міської ради минулого скликання. Пішов на війну у перший день повномасштабного вторгнення. Служив у Нацгвардії України. У березні 2022 року Віталій Мерінов воював у Мар'їнці на Донеччині. Під час одного з боїв отримав вогнепальне уламкове поранення в ногу. Одужав і знову повернувся на фронт. У 2023 році боєць воював на Луганщині. Там він і прийняв свій останній бій.
|Помер у госпіталі від поранень отриманих у боях на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/431013-vid-poranen-u-gospitali-pomer-vijskovosluzbovec-sportsmen-z-ivano-frankivska-vitalij-merinov/|title=Від поранень у госпіталі помер військовослужбовець, спортсмен з Івано-Франківська Віталій Мерінов ДОПОВНЕНО}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/431553-u-pamat-pro-zagiblogo-bijca-vitalia-merinova-budzet-ucasti-profinansue-jogo-proekt-remont-vulici-u-frankivsku/|title=У пам'ять про загиблого бійця Віталія Мерінова "Бюджет участі" профінансує його проєкт — ремонт вулиці у Франківську}}</ref>
|-
|11116
|[[Файл:53 ОМБр.svg|146x146пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Кінаш Орест Михайлович'''
|Львівська область. Громадський діяч, інструктор з альпінізму та гірського туризму, був офіцером 53 окремої механізованої бригади ЗСУ. Здійснив безліч походів Карпатами, сходження у горах Кавказу (Казбек, Шхара), на Памірі, у Туреччині. Кілька тижнів до загибелі отримав осколкове поранення, але відмовився від госпіталізації й відбув три дні на позиціях до ротації. Погодився на 10 днів відпустки. Після повернення загинув у перший же день.
|Загинув у бою під Бахмутом<ref>{{Cite news|url=https://censor.net/ua/news/3409291/u_boyu_pid_bahmutom_zagynuv_ukrayinskyyi_gromadskyyi_diyach_instruktor_z_alpinizmu_ta_girskogo_turyzmu|title=У бою під Бахмутом загинув український громадський діяч, інструктор з альпінізму та гірського туризму Орест Кінаш}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/alpinist-orest-kinash-zaginuv-boyah-pid-bahmutom_n2286014|title="Був гідною людиною і поважав інших": під Бахмутом загинув український альпініст Орест Кінаш}}</ref>.
|-
|11117
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Грузія}} Мазанашвілі Михеїл'''
|29 років, родом з-під [[Горі]]. Останніми роками жив в Україні і мав тут родину.
|Загинув під Бахмутом<ref>{{Cite news|url=https://novynarnia.com/2023/04/01/pid-bahmutom-zagynuv-myheyil-mazanashvili-na-vijni-za-ukrayinu-polyaglo-vzhe-40-gruzynskyh-bijcziv/|title=Під Бахмутом загинув Михеїл Мазанашвілі. На війні за Україну полягло вже 40 грузинських бійців}}</ref>.
|-
|11118
|[[Файл:Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} [[Сухомлин Роман Юрійович]]'''<br/>{{Медаль За військову службу Україні}}
|Молодший сержант. У мирному житті Роман інструктором зі стрільби. 25 березня президент Зеленський нагородив його [[Медаль «За військову службу Україні»|медаллю «За військову службу Україні»]].
|Загинув на війні<ref>{{Cite news|url=https://24tv.ua/roman-suhomlin-zaginuv-fronti-voyin-pomer-za-tizhden-pislya-oderzhannya_n2286519|title=Через тиждень після нагороди: на фронті загинув сержант Держприкордонслужби Роман Сухомлин}}</ref>.
|-
|11119
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Фуштей Сергій'''
|29 років, м. [[Івано-Франківськ]]. Пішов захищати країну у перші дні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. У лавах ЗСУ служив старшим солдатом. Мав активну громадянську позицію, був учасником Революції гідності.
|Загинув під час мінометного обстрілу поблизу села Шипилівка під Сєвєродонецьком на Луганщині<ref>{{Cite news|url=https://suspilne.media/433368-v-rosijsko-ukrainskij-vijni-zaginuv-soldat-z-ivano-frankivskoi-gromadi-sergij-fustej/|title=У російсько-українській війні загинув солдат з Івано-Франківської громади Сергій Фуштей}}</ref>.
|-
|11120
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лях Михайло Іванович'''
|1 листопада 1992, с. [[Верхнє Висоцьке]]. Мешкав в селі [[Красне (Стрийський район)|Красне]] Стрийського району Львівської області
|Загинув біля міста Авдіївка Покровського району Донецької області<ref>{{Cite news|url=https://varta1.com.ua/news/na-viyni-zaginuv-31-richniy-geroy-zi-lvivshchini_363192.html|title=На війні загинув 31-річний Герой зі Львівщини}}</ref>.
|-
|11121
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]
|'''{{flagicon|Україна}} Благовєрний Олександр'''
|26 березня 1971, м. [[Кам'янське]]. Упродовж 1989—1991 років проходив строкову військову службу. Закінчив Дніпродзержинський комерційний технікум. Був водієм ОРС «ПХЗ». Тривалий час працював на станції технічного обслуговування «Волга».
|Загинув у Донецькій області. Похований на кладовищі по вулиці Романківській<ref>{{Cite news|url=https://opentv.media/ua/u-donetskij-oblasti-zaginuv-vijskovij-z-kam-yanskogo-oleksandr-blagovyernij|title=У Донецькій області загинув військовий з Кам’янського Олександр Благовєрний}}</ref>.
|-
|11122
|[[Файл:110 brigade.png|125x125пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Пузема Максим'''
|41 рік, м. [[Львів]]. Закінчив Львівський технічний коледж. Після завершення навчання займався ремонтом та фарбуванням транспортних засобів. Незважаючи на незадовільний стан здоров'я, у 2014 році добровольцем став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 41-го окремого мотопіхотного батальйону Сухопутних військ ЗСУ. Повернувшись до цивільного життя, продовжив займатися автомобілями. Із початком повномасштабного вторгнення повторно добровольцем пішов на війну і вступив у лави 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ ЗСУ.
|Похований 5 квітня на Личаківському кладовищі<ref name=":8" />.
|-
|11123
|[[Файл:Omega znak.png|110x110пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Лоюк Анатолій Миколайович'''
|19 січня 1997, с. [[Росоша (Гайсинський район)|Росоша]]. Майор нацгвардії спецпідрозділу «ОМЕГА».
|Загинув під Авдіївкою<ref>{{Cite news|url=https://vezha.ua/u-boyah-za-ukrayinu-zagynuly-desyat-zahysnykiv-z-vinnychchyny/|title=У боях за Україну загинули десять захисників з Вінниччини}}</ref>.
|-
|11124
|[[Файл:79 ОДШБр к.svg|129x129пкс]]
|'''{{flagicon|Україна}} Отрубянніков Олег''' 
(«Угрюм»)
|м. [[Кривий Ріг]]. Навчався у школі №&nbsp;22. Згодом закінчив Криворізький фаховий коледж. Працював водієм Криворізького національного університету. Останнім місцем роботи була компанія «Весташляхбут», де чоловік також був водієм. Під час повномасштабного вторгнення добровільно став на захист рідної країни від окупантів. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. Був кулеметником.
|Загинув в бою біля міста Мар'їнка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, разом із двома побратимами вони викликали вогонь на себе. Коли відступали, то потрапили під ворожий артилерійський обстріл, внаслідок якого Олег отримав смертельні поранення. Похований на Алеї Героїв центрального кладовища у рідному Кривому Розі.<ref>{{Cite web|url=https://www.victims.memorial/people/oleh-otrubiannikov|title=Олег Отрубянніков}}</ref>.
|-
|11124
…
11124
|[[Файл:Emblem_of_the_Ukrainian_Armed_Forces.svg|110пкс|]]||{{flagicon|Україна}}||Військовослужбовці ЗС України.||(для доповнення за 31 березня 2023 року)
|-
|-----
| colspan="5" style="background:#EECFA1;" |
|}

=== Нотатки ===
# [[16 квітня]] 2022 року, Президент України [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]] під час інтерв'ю телерадіокомпанії [[CNN]] повідомив, що у війні з російськими окупантами загинуло від '''2500''' до '''3000''' українських військових<ref>[https://edition.cnn.com/2022/04/15/politics/tapper-zelensky-interview-cnntv/index.html Exclusive: Zelensky says world should be prepared for possibility Putin could use nuclear weapons. 16.04.2022]<br/>[https://dumskaya.net/news/okolo-treh-tysyach-ukrainskih-voennyh-pogibli-v-163092/ Близько трьох тисяч українських військових загинули у війні з рф,&nbsp;— Зеленський. 16.04.2022, 09:20] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220530235209/https://dumskaya.net/news/okolo-treh-tysyach-ukrainskih-voennyh-pogibli-v-163092/ |date=30 травня 2022 }}</ref>.
# [[11 травня]] 2022 року, в ході спеціального брифінгу офіційних представників Сил оборони України, начальник оперативного управління штабу управління [[Національна гвардія України|Нацгвардії України]] Олексій Надточий, вперше з початку війни, назвав втрати, які відомство зазнало в ході [[Російське вторгнення в Україну (2022)|російського вторгнення в Україну]]. За його словами, втрати [[Національна гвардія України|Національної гвардії України]] під час виконання бойових завдань склали: безповоротні втрати&nbsp;— '''501''' військовослужбовець, санітарні втрати (зазнали поранень)&nbsp;— 1697 військовослужбовців<ref>[https://www.unian.ua/war/vtrati-ukrajini-u-viyni-z-rosiyeyu-2022-vpershe-nazvano-vtrati-nacgvardiji-ukrajini-novini-vtorgnennya-rosiji-v-ukrajinu-11822178.html Загинули сотні бійців: вперше названо втрати Нацгвардії під час війни з Росією. 11.05.2022, 15:40] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220512184936/https://www.unian.ua/war/vtrati-ukrajini-u-viyni-z-rosiyeyu-2022-vpershe-nazvano-vtrati-nacgvardiji-ukrajini-novini-vtorgnennya-rosiji-v-ukrajinu-11822178.html |date=12 травня 2022 }}<br/>[https://focus.ua/uk/voennye-novosti/515263-vpervye-s-nachala-voyny-v-nacgvardii-nazvali-chislo-poter-video Вперше з початку війни: в Нацгвардії назвали кількість втрат (відео). 11.05.2022, 18:05] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220511162415/https://focus.ua/uk/voennye-novosti/515263-vpervye-s-nachala-voyny-v-nacgvardii-nazvali-chislo-poter-video |date=11 травня 2022 }}<br/>[https://www.youtube.com/watch?v=p0fu6Pi0e0E&t=1690s Спеціальний брифінг офіційних представників Сил оборони України. 11.05.2022] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220511162415/https://www.youtube.com/watch?v=p0fu6Pi0e0E&t=1690s |date=11 травня 2022 }}</ref>.
# [[22 серпня]] 2022 року, [[Головнокомандувач Збройних сил України|Головнокомандувач Збройних Сил України]] [[Залужний Валерій Федорович|Валерій Залужний]] повідомив, що в ході [[Російське вторгнення в Україну (2022)|повномасштабної війни з Росією]] загинули близько '''9000''' українських військовослужбовців<ref>[https://www.rbc.ua/ukr/news/zaluzhnyy-rasskazal-skolko-ukrainskih-voennyh-1661169830.html Залужний розповів, скільки українських військових загинуло у війні з РФ. 22.08.2022, 15:03]</ref><ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/news-ahresiia-rf-vtraty-zsu/31999423.html У ході повномасштабної агресії РФ загинули майже 9 тисяч українських військових&nbsp;— Залужний. 22.08.2022]</ref>.
# [[23 вересня]] 2022 року, президент України [[Зеленський Володимир Олександрович|Володимир Зеленський]] в інтерв'ю французькому виданню Ouest-France заявив, що впевнений у перемозі свого народу в цьому конфлікті, в якому, за його оцінками, гине '''50 солдатів на день'''. «У п'ять разів менше, ніж російських військових»,&nbsp;— сказав український президент<ref>[https://www.ouest-france.fr/europe/ukraine/volodymyr-zelensky/direct-video-volodymyr-zelensky-entretien-exclusif-a-ouest-france-poutine-guerre-en-ukraine-14b23510-3a70-11ed-9b76-9edc71c5adb1 Guerre en Ukraine: revivez notre entretien exclusif avec Volodymyr Zelensky. 23.09.2022, 13h12]</ref><ref>[https://24tv.ua/korotko-shhodnya-ukrayina-vtrachaye-blizko-50-voyiniv-zelenskiy_n2163994 Щодня Україна втрачає близько 50 воїнів,&nbsp;— Зеленський. 23.09.2022, 15:55]</ref>.
# [[1 грудня]] 2022 року, радник глави Офісу президента [[Подоляк Михайло Михайлович|Михайло Подоляк]] в ефірі [[24 Канал|24 каналу]] заявив, що втрати української армії склали до '''13000''' військових. «У нас є офіційні оцінки Генерального штабу, є офіційні оцінки, які говорить Верховний головнокомандувач. І вони в нас сягають від 10 до 12,5-13 тисяч загиблих. Тобто, ми відкрито говоримо про кількість загиблих»,&nbsp;— сказав Подоляк<ref>[https://suspilne.media/329830-v-ofisi-prezidenta-nazvali-vtrati-ukrainskoi-armii/ В Офісі президента назвали втрати української армії. 02.12.2022, 01:15]</ref><ref>[https://novyny.online.ua/v-op-nazvali-realni-vtrati-zsu-u-viyni-proti-armiyi-rf_n851200/ В ОП назвали реальні втрати ЗСУ у війні проти армії РФ. 02.12.2022, 01:15]</ref>.
# «Таблиця/Список загиблих» буде наповнюватися та корегуватися по мірі можливості за надходженням відповідної інформації, яка постійно змінюється в результаті інтенсивності бойових дій (посилання&nbsp;— тільки на офіційні та перевірені джерела)
# Див. розділ «Обговорення».
# Відомості з Указів Президента України «Про присвоєння звання Герой України», «Про відзначення державними нагородами України» доповнювати в кінці основної Таблиці, з подальшим уточненням соц.-демографічними даними загиблих Героїв і рознесенням записів за відповідними датами!

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [https://memorybook.org.ua/membooks/membookstart.htm Книга Пам'яті полеглих за Україну] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220312195126/https://memorybook.org.ua/membooks/membookstart.htm |date=12 березень 2022 }}

{{Списки втрат українських військовослужбовців (2014 - дотепер)}}
{{Російська збройна агресія проти України (2014‒2016)}}
{{Російське вторгнення в Україну (2022)}}

[[Категорія:Списки загиблих учасників російсько-української війни]]
[[Категорія:Померли 2023|*]]
[[Категорія:Військовослужбовці, загиблі під час російського вторгнення в Україну (з 2022)|2023-03]]